Рішення

від 08.09.2023 по справі 923/168/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/168/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Подолян Миколи Павловича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації будівництва" (код ЄДРПОУ 05514471, 73000, м. Херсон, вул. Макарова, буд. 44)

про усунення перешкод у користуванні майном

за участю представників учасників справи:

від позивача: Подолян М.П.

від відповідача: не з`явився

в с т а н о в и в:

23.02.2022 позивач Фізична особа-підприємець Подолян Микола Павлович звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації будівництва", в якій просить суд усунути Фізичній особі-підприємцю Подолян Миколі Павловичу перешкоди у користуванні нерухомим майном - ремонтно-механічною майстернею, літ "Б" загальною площею 995,7 кв. м. за адресою м. Херсон вул. Макарова, 44, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації будівництва" надавати Фізичній особі-підприємцю Подолян Миколі Павловичу постійний доступ до нерухомого майна позивача ремонтно-механічної майстерні, літ "Б" загальною площею 995,7 кв. м., що знаходиться на території комплексу за адресою м. Херсон вул. Макарова, 44, належного відповідачу.

Позовні вимоги обґрунтовані вчиненням відповідачем перешкод у користуванні нерухомим майном позивача.

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", у разі неможливості здійснення правосуддя судами, розташованими на тимчасово окупованих територіях, територіальна підсудність судових справ, що розглядаються у таких судах, визначається в порядку, передбаченому частиною 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч.7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами, може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Так, Голова Верховного Суду розпорядженням від 18.03.2022 №11/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 справу №923/168/22 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Сулімовській М.Б.

Ухвалою від 21.06.2023 прийнято до провадження справу №923/168/22; ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.07.2023; встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 27.07.2023 відкладено підготовче засідання на 18.08.2023.

Ухвалою від 18.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 19.09.2023, закрито підготовче провадження у справі №923/168/22, призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 08.09.2023.

В судове засідання з`явився позивач, який підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав.

Ухвали суду, які направлялись відповідачу за адресою, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, повернулись до суду з відміткою поштової установи "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд враховує, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

За наведеного суд констатує, що судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 08.09.2023, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 29.04.2012 відбулись Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації будівництва", за результатами яких було задоволено заяву учасника товариства ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників та передано йому майно в рахунок відшкодування вартості частки у статутному капіталі, а саме: на підставі Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер витягу 50733249, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 816758765101, об`єкт нерухомого майна - ремонтно-механічна майстерня, за адресою АДРЕСА_2 .

За Актом прийому-передачі нерухомого майна від 29.04.2012 ТОВ "Управління механізації будівництва" передало ОСОБА_1 вказаний об`єкт нерухомого майна - ремонтно-механічну майстерню.

Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №209229183 від 18.05.2020, 15.05.2020 право власності на ремонтно-механічну майстерню загальною площею 995,7 кв.м., що розташована в АДРЕСА_2 , було зареєстровано за ОСОБА_1 .

З матеріалів справи слідує, що спірний об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці площею 9624 кв.м., що знаходиться у постійному користуванні ТОВ "Управління механізації будівництва".

Як пояснив позивач в судовому засіданні, в означеній майстерні він здійснює свою підприємницьку діяльність, має власне устаткування та обладнання. Після передачі йому об`єкту нерухомості позивач мав безперешкодний доступ до майстерні, користувався нею та сплачував податки.

Проте, в подальшому ТОВ "Управління механізації будівництва" почало чинити перешкоди у користуванні майстернею та припинило доступ на територію комплексу. При цьому, керівництвом товариства було допущено в майстерню третіх осіб, які використовують як майстерню так і обладнання, яке в ній знаходиться, отже, відповідач використовує спірне майно у власній господарській діяльності.

Позивач листами від 12.07.2021, 30.08.2021, 20.10.2021 звертався до керівника відповідача з вимогою звільнити приміщення майстерні та допустити позивача до власного майна. Однак, вказані листи залишені без належного реагування.

10.09.2021 позивач звернувся з відповідною заявою до Національної поліції України.

10.02.2022 позивач намагався потрапити до приміщення майстерні, проте за вказівкою керівника відповідача йому було створено відповідні перешкоди, про що було складено Акт від 10.02.2022 та проведено відеофіксацію.

Вчинення відповідачем перешкод у користуванні нерухомим майном позивача зумовило звернення останнього до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначене положення передбачає регулювання захисту права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном.

Верховний Суд у постанові від 06.09.2019 по справі №910/7364/18 зазначив, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто, лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №926/326/21.

За приписами ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України, а також ст. 20 ГК України.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 ЦК України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України), на витребування майна від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України), витребування грошей та цінних паперів (ст. 389 ЦК України), захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння (ст. 391 ЦК України), визнання права власності (ст. 392 ЦК України) тощо.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачу в здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення з неправомірно займаних нежитлових приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо). Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Отже, для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей; право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №910/19865/17.

Як зазначено вище, об`єкт нерухомого майна - ремонтно-механічну майстерню було передано позивачу за Актом прийому-передачі нерухомого майна від 29.04.2012 на підставі рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Управління механізації будівництва" від 29.04.2012, в рахунок відшкодування вартості частки у статутному капіталі товариства, зі складу учасників якого вийшов ОСОБА_1

15.05.2020 право власності на ремонтно-механічну майстерню, загальною площею 995,7 кв.м., що розташована в АДРЕСА_2 , було зареєстровано за позивачем.

Отже, оскільки об`єкт нерухомості - ремонтно-механічна майстерня, загальною площею 995,7 кв.м., що розташована в АДРЕСА_2 , є власністю ОСОБА_1 , то останній наділений правом звернутися до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном у порядку ст. 319 ЦК України.

Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге, - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням наведених положень законодавства власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17).

Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

З огляду на вищенаведене, право власності як абсолютне право, має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 909/392/19).

Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) та постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 916/1666/18 викладено правовий висновок стосовно того, що однією з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Судом встановлено, що станом на день звернення позивача до суду з даним позовом між сторонами у справі відсутні будь-які договірні відносини щодо права користування на майно - об`єкт нерухомості - ремонтно-механічну майстерню, загальною площею 995,7 кв.м., що розташована в м. Херсоні, по вул. Макарова, 44.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що вказані обставини підтверджують застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Щодо встановлення обставин вчинення відповідачем перешкод позивачу в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном суд зазначає, що вказані обставини підтверджені матеріалами справи - відповідними листами позивача до керівника відповідача, зверненням до Національної поліції України, відеофіксацією недопуску, Актом від 10.02.2022 та не спростовані відповідачем.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні права Фізичної особи-підприємця Подолян М.П. в користуванні та розпорядженні майном шляхом надання безперешкодного доступу до майна - об`єкту нерухомості - ремонтно-механічної майстерні, загальною площею 995,7 кв.м., що розташована в м. Херсоні, по вул. Макарова, 44, підтверджені документально, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, у зв`язку із задоволенням позову, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління механізації будівництва" (код ЄДРПОУ 05514471, 73000, м. Херсон, вул. Макарова, буд. 44) усунути на користь Фізичної особи-підприємця Подолян Миколи Павловича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) перешкоди у користуванні нерухомим майном - ремонтно-механічною майстернею, літ Б, загальною площею 995,7 кв.м., шляхом надання доступу до нерухомого майна - ремонтно-механічної майстерні, літ Б, загальною площею 995,7 кв.м., що знаходиться на території комплексу за адресою: м. Херсон, вул. Макарова, 44, який (комплекс) належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Управління механізації будівництва" (код ЄДРПОУ 05514471, 73000, м. Херсон, вул. Макарова, буд. 44).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації будівництва" (код ЄДРПОУ 05514471, 73000, м. Херсон, вул. Макарова, буд. 44) на користь Фізичної особи-підприємця Подолян Миколи Павловича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) - 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сулімовської М.Б. в період з 18.09.2023 по 28.09.2023, повний текст рішення підписано 29 вересня 2023 р.