Постанова

від 28.09.2023 по справі 910/12545/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/12545/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря Шпорт В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Conformity Invest Limited

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Удалової О. Г.

від 29.06.2021

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Зубець Л. П., Суліма В. В., Алданової В. В.

від 16.02.2022

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Інвестмент»

до Міністерства юстиції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Прінт Інжініринг»;

2) Conformity Invest Limited;

3) ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування наказу,

за участю представників:

від позивача: Спис О. І.,

від відповідача: не з`явилися,

від третьої особи-1: не з`явилися,

від третьої особи-2: Данилова В. В.,

від третьої особи-3: не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Інвестмент» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 941/5 від 25.03.2019 «Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

В обґрунтування поданого позову позивач вказав на порушення відповідачем вимог статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та положень п.п. 7, 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, що полягали у прийнятті та розгляді скарги № 8281-33-19 від 11.03.2019, поданої від імені ОСОБА_1 адвокатом Трушківською Л.В., яка не відповідала вимогам щодо її оформлення, була подана з порушенням встановленого Законом строку, неуповноваженою особою. Також зазначив про позбавлення позивача можливості взяти участь у розгляді цієї скарги при тому, що за наслідками розгляду вказаної скарги були скасовані реєстраційні записи про позивача, як власника частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінт Інжінірінг».

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.12.2016 між Conformity Invest Limited, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Софія Інвестмент», як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінт Інжініринг» № 19-12-2016.

На підставі цього договору купівлі-продажу частки Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Інвестмент» набуло право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінт Інжініринг» в розмірі 50% вартістю 11 500 000,00 грн.

У зв`язку з цим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були вчинені наступні реєстраційні дії: № 10691050046037092 від 21.12.2016 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» та № 10691050047037092 від 30.08.2017 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи».

11.03.2019 до Міністерства юстиції України надійшла скарга адвоката Трушківської Л.В. (вх. № 8281-33-19), яка подана в інтересах ОСОБА_1 , на рішення та дії державних реєстраторів, пов`язані з проведенням реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінт Інжінірінг», з додатками, а саме: копією договору про надання правової допомоги № 27/02/2019 від 27.02.2019, ордеру на надання правової допомоги КВ № 074275, свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльністю КВ № 001900 від 30.11.2015, договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінт Інжінірінг» № 19-12-2016 від 19.12.2016, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінт Інжінірінг».

Згідно з договором про надання правової допомоги № 27/02/2019 від 27.02.2019 вказаний правочин укладений між адвокатом Трушківської Л.В. та Компанією Conformity Invest Limited та в ордері на надання правової допомоги КВ № 074275 зазначена саме Компанія Conformity Invest Limited, як особа, якій надається правова допомога.

Також до матеріалів справи долучений супровідний лист Міністерства юстиції України від 14.03.2019 № 8281-33-19/19К до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Інвестмент», в якому Міністерство зазначило про направлення позивачу копії скарги № 8281-33-19 від 11.03.2019 та вказало про долучення додатків на 21 аркуші, а також повідомило, що дата, час і місце розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія) буде опубліковано за відповідним посиланням на офіційному сайті Міністерства.

Однак, доказів направлення зазначеного листа відповідач не надав.

19.03.2019 о 14:40 год. відповідачем було направлено телефонограми з повідомленням про засідання Комісії з розгляду скарги № 8281-33-19 від 11.03.2019 усім заінтересованим особам, у тому числі, й позивачу за номером телефону 536-90-91, про що в Журналі 19.2-30 телефонограм відділу забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на аркуші 87 здійснено запис № 268. При цьому щодо результату повідомлення позивача за вказаним номером телефону в Журналі здійснена відмітка «за цим телефоном не знаходиться».

На офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за посиланням https://minjust.gov.ua/m/ogoloshennya-pro-zasidannya-komisii-21-bereznya-2019-roku було розміщено оголошення про засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації 21.03.2019 за адресою: м. Київ, вул. Євгена Свірстюка 15, кабінет № 1103 та розгляд о 14:00 скарги ОСОБА_1 в особі представника Трушківської Л.В. від 11.03.2019, зареєстрованої в Міністерстві 11.03.2019 за № 8281-33-19, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінт Інжинірінг».

За результатами розгляду вищевказаної скарги № 8281-33-19 від 11.03.2019 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації був складений висновок від 21.03.2019, згідно з яким Комісією вирішено рекомендувати скаргу задовольнити частково, скасувати реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10691050046037092 від 21.12.2016 та №10691050047037092 від 30.08.2017.

Наказом Міністерства юстиції України № 941/5 від 25.03.2019 «Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» скаргу ОСОБА_1 в особі представника Трушківської Л.В. задоволено частково та скасовано реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10691050046037092 від 21.12.2016 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», проведену державним реєстратором Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації Гноцем О.Ю., та № 10691050047037092 від 30.08.2017 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи», проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Адамською М.М., стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Прінт Інжінірінг».

05.04.2019 до Міністерства юстиції України надійшла заява адвоката Трушківської Л.В. від 04.04.2019, зареєстрована Міністерством за вх. № 11862-33-19, в якій адвокат просила виправити у вищевказаних наказі Міністерства та висновку Комісії та у всіх інших документах, що напряму відносяться до скарги Лук`янова І.В. від 11.03.2019, допущені описки та вважати правильним наступний текст: «Лук`янов І.В.».

Наказом Міністерства юстиції України № 1499/5 від 16.05.2019 у розпорядчій частині та підставі наказу № 941/5 від 25.03.2019 слова «Лук`янова О.В.» замінено на «Лук`янова І.В.».

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у справі № 910/12545/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022, позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №941/5 від 25.03.2019.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102, 00 грн та витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 16 711, 50 грн.

Рішення судів мотивовані тим, що:

- скарга № 8281-33-19 від 11.03.2019 не відповідає вимогам частини 5 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», оскільки у скарзі не зазначено повне ім`я скаржника, його місця проживання чи перебування; договір про надання правової допомоги №27/02/2019 від 27.02.2019, укладений між адвокатом Трушківською Л.В. та Conformity Invest Limited, в особі представника Лук`янова І.В., а також виписаний на його підставі ордер, серія КВ № 074275 від 11.03.2019, які були додані до скарги, свідчать про наявність у адвоката Трушківської Л.В. повноважень на представництво та захист прав та інтересів юридичної особи Conformity Invest Limited, а не інтересів Лук`янова І.В., тому повноваження адвоката Трушківської Л.В. на подання спірної скарги не підтверджені;

- скарга № 8281-33-19 від 11.03.2019 подана з пропуском встановленого Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» строку;

- відповідачем не дотримано встановленого Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, порядку повідомлення позивача про розгляд скарги та вручення скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Компанія Conformity Invest Limited звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі № 910/12545/20, у якій просила їх скасувати, справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 287, пункту 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції жодного разу не застосував процедуру повідомлення іноземного суб`єкта - учасника справи, у спосіб, визначений законом, а саме відповідно до статті 3 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 15.11.1965 року через Центральний Орган запитуваної Держави.

Додатковою підставою оскарження зазначив пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначив, що наразі відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування:

- статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в аспекті обрахування строку в межах якого може бути подана скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації;

- частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в аспекті того чи може судове рішення про скасування наказу Міністерства юстиції України бути підставою для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміру часток у статутному капіталі чи складі учасників товариства (питання ефективності обраного способу захисту);

- частини другої статті 4 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції яка діяла на момент проведення оскаржуваних реєстраційних дій), в аспекті того чи установчі документи повинні містити відомості, зокрема, про порядок підписання установчих документів;

- пункту 11 частини першої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції яка діяла на момент проведення оскаржуваних реєстраційних дій), в аспекті того чи може бути змінено статут шляхом внесення змін до нього, а не викладення його в новій редакції.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу у якому просив у її задоволенні відмовити, рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

Зазначив, що скаржник - Conformity Invest Limited був належно повідомлений про судовий розгляд справи № 910/12545/20 як судом першої інстанції так і апеляційним господарським судом. Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) Conformity Invest Limited Лук`янов І.В. був залучений до участі у справі як третя особа на стороні відповідача та брав участь у судових засіданнях.

Скаржник зловживає процесуальними правами та маніпулює судом з метою скасування законних рішень судів попередніх інстанцій.

Суди попередніх інстанцій, встановивши недотримання Міністерством юстиції України порядку розгляду скарги на дії реєстратора, дійшли правильного висновку про скасування прийнятого за наслідками розгляду скарги наказу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо наведених скаржником підстав касаційного оскарження передбачених пунктом 4 частини другої статті 287, з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, то вони свого підтвердження не знаходять з огляду на таке.

Скаржник наявність таких підстав обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції жодного разу не застосував процедуру повідомлення іноземного суб`єкта - учасника справи, у спосіб, визначений законом, а саме відповідно до статті 3 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 15.11.1965 року через Центральний Орган запитуваної Держави.

За приписами частин 1, 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини 1, 2 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (частина 1 статті 365 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 367 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася 19.10.2000, прийнявши відповідний нормативний акт - Закон України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах».

Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба у передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (стаття 1 Конвенції).

Згідно зі статтею 10 Конвенції якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

Скаржник - Компанія Conformity Invest Limited, яка є третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача у справі № 910/12545/20, є суб`єктом господарювання іноземної держави, зареєстрований за законодавством Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, та знаходиться за адресою: 22 Brondesbury Park, London, NW6 7DL, United Kingdom.

З інформації, яка міститься на офіційній інтернет-сторінці Конвенції 1965, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії не заперечує проти застосування статті 10 (а) Конвенції 1965 року.

Відповідно ж до статті 15 Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

У постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 910/8543/17 викладено правову позицію, згідно з якою вказана норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі, про наявність справи, яка розглядається судом, для надання особі можливості вжиття заходів захисту, а саме, належного ознайомлення зі справою та вимогами інших сторін, підготовки власної позиції, доказів, доводів та міркувань тощо. Положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки відповідача.

Тобто застереження, які викладені у статті 15 Конвенції стосуються лише відповідача.

Подібні висновки підтримані і в постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі № 910/8012/17

У даній справі скаржник є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Скаржник є суб`єктом господарювання іноземної держави - Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, яка не заперечує проти застосування статті 10 (а) Конвенції 1965 року. Відповідно повідомлення його про час та місце розгляду справи, шляхом направлення судових документів безпосередньо поштою, є достатнім, оскільки застереження, які викладені у статті 15 Конвенції стосуються лише відповідача.

Відповідно доводи касаційної скарги про допущені судом апеляційної інстанції порушення, передбачені пунктом 5 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, які є підставою для обов`язкового скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, свого підтвердження не знайшли.

Додатковою підставою касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції скаржником зазначено пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Зі змісту норми пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, зазначити у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/800/19).

У касаційній скарзі Компанія Conformity Invest Limited посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в аспекті обрахування строку в межах якого може бути подана скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації.

Як слідує з частин першої та третьої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції на час проведення реєстраційних дій) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Приписи цієї норми є чіткими й однозначними, а їх застосування цілком залежить від встановлених під час розгляду конкретної справи фактичних обставин, з яким пов`язується початок перебігу строку на подання скарги на дії / бездіяльність державного реєстратора.

Доводи касаційної скарги скаржника зводяться до неправильної оцінки судами попередніх інстанцій наведених ОСОБА_1 доводів щодо моменту коли він дізнався про порушення своїх прав спірними реєстраційними діями, тобто до переоцінки встановлених, судами обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги про необхідність формування висновку у цій справі про застосування частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в аспекті того чи може судове рішення про скасування наказу Міністерства юстиції України бути підставою для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміру часток у статутному капіталі чи складі учасників товариства (питання ефективності обраного способу захисту), то вони є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У частині другій статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту судом цивільних справ та інтересів.

Одним із таких способів, визначеним у пункті 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У частині другій статті 20 Господарського кодексу також міститься норма, згідно з якою кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Міністерство юстиції України є органом державної виконавчої влади, до повноважень якого належить розгляд скарг на проведені державним реєстратором реєстраційні дії, на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Мін`юсту. За результатом розгляду цих скарг Мін`юст у межах своїх повноважень приймає обов`язкові до виконання рішення у вигляді наказів, що є нормативно-правовими актами Мін`юсту, які можуть бути оскаржені до суду.

Враховуючи те, що у цій справі оскаржується рішення Міністерства юстиції України, прийняте у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, то спірні правовідносини у цій справі пов`язані з державною реєстрацією юридичних осіб.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців урегульовані Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Відповідно до частини десятої статті 34 цього Закону рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту про визнання неправомірним та скасування наказу Мін`юсту відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України. Крім того зазначений спосіб захисту порушеного права передбачений також і спеціальним законом - частиною десятою статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Висновки щодо належності та ефективності такого способу захисту також викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 11.10.2021 у справі № 910/5971/20.

Отже наказ Міністерства юстиції України може бути оскаржений до суду згідно з прямою вказівкою закону і відповідати за таким позовом має саме Мін`юст (належний відповідач) як орган влади, що прийняв відповідне рішення.

Чинне законодавство не передбачає прямого обов`язку особи, яка подає позов щодо оскарження рішення Мін`юсту, попередньо чи одночасно звертатися до суду з позовом до особи, за скаргою чи в інтересах якої був прийнятий відповідний наказ про скасування реєстраційної дії. Об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги, є правом позивача, а не його обов`язком.

Те, що окремі вимоги щодо реєстраційних дій (зокрема про скасування реєстраційних дій, що вчинені державними реєстраторами) можуть розглядатися в межах однієї справи як похідні від спору, що виник з корпоративних відносин, не виключає право позивача заявляти позов лише з однією вимогою про скасування рішення Мін`юсту, якщо позивач обґрунтовує незаконність спірного наказу порушенням закону саме державним органом під час розгляду скарги. У такому разі така вимога не є похідною від будь-якої іншої вимоги, а є основною вимогою.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 910/838/20.

Щодо доводів касаційної скарги про необхідність формування висновку щодо застосування частини другої статті 4 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції яка діяла на момент проведення оскаржуваних реєстраційних дій) та пункту 11 частини першої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції яка діяла на момент проведення оскаржуваних реєстраційних дій) то вони стосуються оцінки правомірності дій державного реєстратора при вчиненні спірних реєстраційних дій, що не є предметом дослідження у цій справі.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.

Судові витрати

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Conformity Invest Limited залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2022 у справі № 910/12545/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

І. Кондратова