Ухвала

від 28.09.2023 по справі 522/20130/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 522/20130/20

провадження № 61-4977св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року у складі судді Кузнецової В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позову та судових рішень судів попередніх інстанцій

У листопаді 2020 року Перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним свідоцтва, визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що 28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Трейд» (далі - ТОВ «Берег-Трейд») укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ТОВ «Берег-Трейд» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,8121 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва 18-поверхового житлового комплексу та благоустрою території.

19 січня 2011 року між ТОВ «Берег-Трейд» та Обслуговуючим кооперативом «Граніт» (далі - ОК «Граніт») укладений договір, згідно з яким ОК «Граніт» отримав право на ведення робіт по будівництву житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає 3 746,08 кв. м площі житлових приміщень у об`єкті, а також 10 % від загальної кількості машино-місць у паркінгу об`єкту.

У 2013 році комплекс багатоповерхових житлових будинків з підземними гаражами та вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.

16 липня 2015 року ТОВ «Берег-Трейд» розірвано договір оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2010 року та земельна ділянка, площею 3,8121 га, передана Одеській міській раді.

Під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні від 20 квітня 2017 року № 42017160690000064, зареєстрованого за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України), встановлено, що ОСОБА_2 самовільно зайнято земельну ділянку на АДРЕСА_1 , яка вільна від забудови, під автомобільну стоянку, металеві паркани, шлагбауми та асфальтове покриття.

Крім того, встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (від 08 вересня 2015 року № 24247577) державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. зареєстроване право власності на машиномісце № НОМЕР_1 , як на об`єкт нерухомості, розташований у будинку на АДРЕСА_1 , який не перебуває у житловому будинку, не побудований як об`єкт нерухомості, а розташований на земельній ділянці, без чіткого визначення меж, присвоєння кадастрового номеру.

На момент звернення із позовом земельна ділянка, на якій розташоване машиномісце, використовується ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 2016 року № 206, укладеного із ОСОБА_2 .

Із урахуванням наведених обставин, Перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради проси суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. від 08 вересня 2015 року № 24247577 на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1 , площею 14 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 , видане 10 вересня 2015 року Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1 , площею 14 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 11112773 про право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 березня 2016 року № 206, укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 );

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 13671084 про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, площею 14 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого це рішення суду є підставою для припинення прав власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на обєкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року у задоволенні позову Першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що право власності на спірне машиномісце набуто ОСОБА_2 на підставі чинного договору про порядок викупу пая машиномісця № 800/М, укладеного з ОК «Граніт», до переліку якого увійшло машиномісце № НОМЕР_5 , згідно з якого кооператив приймає пайщиків до пайової участі в будівництво багатоквартирного житлового будинку. Позивач не довів, що машиномісця власників (членів) ОК «Шлях» не входять до комплексу багатоквартирних будівель та не розташовані на прибудинковій територій, яка обслуговується ОК «Граніт». ОСОБА_2 надав державному реєстратору повний пакет документів, визначений чинним законодавством України, який необхідний для прийняття державним реєстратором рішення відносно спірного об`єкта нерухомого майна, а тому у останнього були відсутні правові підстави для відмови у проведенні державної реєстрації.

Щодо вимог позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного машиномісця, то суд визнав, що прокурор не довів наявності у відповідачів: продавця - ОСОБА_2 та покупця - ОСОБА_3 мети щодо настання будь-яких неправомірних наслідків при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу машиномісця № 221, стороною якого не була Одеська міська рада.

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року апеляційну скаргуОдеської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову Першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено.

Апеляційний суд дійшов висновку, що вимога прокурора звільнити спірну земельну ділянку у контексті обставин справи та змісту вимог позову фактично означає звільнення самовільно захопленої земельної ділянки відповідно до статті 212 ЗК України та витребування у власність Одеської міської ради у порядку статей 387-388 ЦК України. Оскільки земельна ділянка вибула із фактичного володіння Одеської міської ради без відповідної правової підстави та за відсутності волі власника на її вибуття, то наявні правові підстави для витребування майна на підставі статті 387 ЦК України.

Разом з тим, позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1 , площею 14 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнання незаконним свідоцтва про право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу машиномісця від 04 березня 2016 року № 206 та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності не підлягають задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту прав Одеської міської ради й не відновить права.

Вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню з урахуванням уточненої редакції позовних вимог, а саме в частині витребування земельної ділянки у власність Одеської міської ради.

Разом з тим, прокурором пропущено позовну давності, про застосування якого заявив представник ОСОБА_2 , оскільки з вересня 2016 року Одеській міській раді було відомо про порушення її прав встановленням автостоянки поряд з житловим комплексом, побудованим на підставі договору, укладеного між ТОВ «Берег-Трейд» та ОК «Граніт», за яким ОК «Граніт» здійснювало будівництво вказаного житлового комплексу. 07 грудня 2016 року Одеська міська рада надала дозвіл ОК «Шлях» на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною орієнтованою площею 0,6886 га, для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0222 га, для експлуатації та обслуговування автомийки, за адресою:

АДРЕСА_3 . Вказані обставини підтверджують факт обізнаності Одеської міської ради щодо облаштування машиномісць на спірній земельній ділянці та власне використання цієї земельної ділянки. Проте, прокурор в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовом 12 листопада 2020 року, тобто з пропуском позовної давності.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2023 року Одеська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження заявник зазначає про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 826/19262/16, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 607/15489/15-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 902/889/16, від 21 січня 2019 року у справі № 910/22093/17, від 05 березня 2019 року у справі № 910/24190/16, від 27 січня 2021 року у справі № 205/4349/16-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 522/13732/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 522/8520/20.

У липні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кравцан В. М. подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення. Відзив мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що заявлений прокурором позов є віндикаційним, а не негаторним, а тому на такі вимоги поширюється позовна давність. Апеляційний суд обґрунтовано встановив, що станом на 2016 рік Одеській міській раді було відомо, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,4003 га, за адресою: АДРЕСА_1 , яка на той момент не була сформована, розташовані машиномісця від № 140 до № 280.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 рокуу цій справі та витребувано її матеріали.

У червні 2023 року справа № 522/20130/20 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Щодо клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за участю учасників справи

У касаційній скарзі Одеська обласна прокуратура просить розгляд касаційної скарги здійснювати у судовому засіданні за участю учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Сторона позивача реалізувала свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії касаційного перегляду справи, шляхом викладення своєї позиції у касаційній скарзі. Клопотання про розгляд справи судом касаційної інстанції за участю учасників справи не містить обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати прокурор лише особисто в суді, окрім тих, які викладені письмово у касаційній скарзі.

Верховний Суд, враховуючи викладене, виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню у розглядуваній справі, вважає, що у цій справі відсутні підстави для виклику прокурора в судове засідання для надання особистих пояснень на стадії касаційного перегляду справи.

Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання заявника.

Керуючись статтями 389, 394, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Одеської обласної прокуратурипро розгляд справи у судовому засіданні за участі сторін відмовити.

Справу за позовом Першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним свідоцтва, визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянкиза касаційною скаргою Одеської обласної прокуратурирішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 рокупризначити до судового розгляду на 04 жовтня 2023 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний