Постанова

від 06.03.2023 по справі 522/20130/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1506/23

Справа № 522/20130/20

Головуючий у першій інстанції Кузнецова В. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Сидоренко А.О.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року у цивільній справі за позовом Першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним свідоцтва, визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви.

12 листопада 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним свідоцтва, визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянки, відповідно до якого просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Дмитра Сергійовича (індексний номер № 24247577 від 08.09.2015 року) на підставі якого за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_2 площею 14 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_3 , видане 10.09.2015 року Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - машиномісце №214 площею 14 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №11112773 про право власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу №206 від 04.03.2016 року машиномісця №214, площею 14 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 );

-скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 13671084 про право власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) звільнити земельну ділянку площею 14 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ); встановити порядок виконання рішення;

- стягнути судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Берег-Трейд" було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ТОВ "Берег-Трейд" прийняло у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,8121 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва 18-поверхового житлового комплексу та благоустрою території.

19 січня 2011 року між ТОВ «Берег-Трейд» та Обслуговуючим кооперативом «Граніт» укладений договір, згідно з яким Обслуговуючий кооператив «Граніт» отримав право на ведення робіт по будівництву житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає 3746, 08 кв.м. площі житлових приміщень у об`єкті, а також 10% від загальної кількості машино-місць у паркінгу об`єкту.

У 2013 році комплекс багатоповерхових житлових будинків з підземними гаражами та вбудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.

16 липня 2015 року Орендарем розірвано договір оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2010 року та зазначена земельна ділянка площею 3,8121 га передана Орендодавцю.

На даний час власником земельної ділянки є Одеська міська рада, яка у оренду чи постійне користування спірну земельну ділянку не передавала.

Проте, у ході проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 42017160690000064 від 20.04.2017 року, зареєстрованого за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, встановлено, що ОСОБА_2 самовільно зайнято земельну ділянку по АДРЕСА_1 , яка вільна від забудови, під автомобільну стоянку, металеві паркани, шлагбауми та асфальтове покриття.

Крім того, встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (№ 24247577 від 08.09.2015р.) державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д.С. зареєстроване право власності на машиномісце № НОМЕР_2 , як на об`єкт нерухомості, розташований у будинку АДРЕСА_1 , яке однак, не перебуває у житловому будинку, не було побудовано як об`єкт нерухомості, а розташоване на земельній ділянці, без чіткого визначення її меж, присвоєння кадастрового номеру, тощо.

На даний час ділянка, на якій розташоване машиномісце, використовується ОСОБА_1 . На ній розташований металевий навіс, використання спірного машиномісця для користування іншими особами перешкоджається встановленим шлагбаумом та охороною.

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

У відзиві адвокат Гудима І.Б., який діє в інтересах ОСОБА_2 , вказує, що позивач звернувся до неналежних відповідачів; надані прокурором докази є неповними, та не дають можливості встановити обставини по справі у їх хронології. Послався на помилковість тверджень прокурора про проведення реєстрації з порушенням діючого законодавства, оскільки державному реєстратору був наданий повний пакет документів, визначений чинним законодавством України, який необхідний для прийняття рішення відносно спірного об`єкта нерухомого майна машино-місця. Наполягав на тому, що проведена реєстрація та видане спірне свідоцтво лише підтверджують право власності, а не є підставою виникнення. У зв`язку з чим, первинне право власності у ОСОБА_2 виникле на підставі Договору про викуп паю машиномісця, серія та номер: 800/м від 18.08.2015, яке не оспорене. Також вказав, що обраний прокурором спосіб захисту, у вигляді зобов`язання звільнити спірну земельну ділянку, на якій зареєстрований на праві власності об`єкт нерухомого майна - є неефективним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2021 року у задоволенні позову Першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним свідоцтва, визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянки відмовлено в повному обсязі.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі Одеська обласна прокуратура просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- державну реєстрацію права власності на спірне машиномісце проведено у порушення вимог чинного законодавства, оскільки фактично воно розташоване не у будівлі, а на вільній від забудови ділянці, про що ОСОБА_2 був обізнаний;

- спірне машиномісце не перебуває у житловому будинку та фактично розташовано на земельній ділянці, без визначення її меж, присвоєння кадастрового номеру тощо;

- у кримінальному провадженні №42017160690000064 від 20 квітня 2017 року встановлено факт самовільного зайняття вільної від забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , під автомобільну стоянку, металеві паркани, шлагбауми та асфальтове покриття;

- суд у порушення вимог ст.ст.77-80, 263 ЦПК України безпідставно визнав висновок експерта неналежним доказом, оскільки експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, що підтверджується його підписом та печаткою;

- судом не надано належної оцінки листу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 16 вересня 2018 року, з якого вбачається, що машиномісце не перебуває у житловому будинку та не було збудовано;

- реєстрацію права власності на об`єкт було проведено без документу, що підтверджує присвоєння цьому об`єкту адреси, а державним реєстратором не встановлено підставу для відмови у реєстрації;

- спірне майно не відповідає характеристикам нерухомого, а отже право власності на нього не підлягає реєстрації;

- державним реєстратором проведено державну реєстрацію на спірний об`єкт без наявності усіх документів, що надало ОСОБА_2 , тому зареєструвати право власності на спірний об`єкт є порушенням вимог чинного законодавства;

- висновок суду щодо звернення з позовом до неналежних відповідачів є помилковим, оскільки відповідачем у справі є також і особа, право власності якої оспорюється ОСОБА_2 , а тому участь у спорі державного реєстратора не змінює характеру спору у цій справі.

- наявність реєстрації права власності на машиномісце не свідчить про правомірність набуття такого права, оскільки земельна ділянка Одеською міською радою не надавалася жодній особі на машиномісце.

Короткий зміст відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначено, що рішення суду першої інстанції законне і обґрунтоване, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.

Відзив на апеляційну скаргу обґрунтований тим, що:

- прокурор не зазначив відсутність яких саме документів, визначених нормами законодавства, не давала підстав для державної реєстрації. Правовстановлюючим документів на підставі якого у відповідача виникло право власності на спірне машиномісце по даній справі є договір про порядок викупу паю машиномісця, на підставі якого видане спірне свідоцтво про право власності;

- договір про порядок викупу паю машиномісця по справі не є спірним та не визнаний недійсним;

- відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у разі правомірності набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. У таких випадках положення ст.212 ЗК України застосуванню не підлягають. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного суду від 27 серпня 2018 року в справі № 902/889/16, від 21 січня 2019 року у справі №910/22093/17, від 05 березня 2019 у справі №910/24190/16;

- висновок експерта, який міститься в матеріалах справи, не є належним доказом, оскільки експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку;

- дії прокурора суперечать принципу правової визначеності та порушує один із складових елементів верховенства права.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 15 лютого 2023 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Головуючий суддя Громік Р.Д. перебував у відпустці з 27 лютого по 03 березня 2023 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.

Повний текст судового рішення виготовлено 06 березня 2023 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Фактичні обставини справи.

На підставі матеріалів справи встановлено, що 28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м.Одеси в особі Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Трейд» (далі- ТОВ «Берег-Трейд») укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ТОВ «Берег-Трейд» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, площею - 3,8121 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва 18-поверхового жилого комплексу та благоустрою території. Договір посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Чужовською Н.Ю. за реєстраційним №4004 (т.1а.с.13-17).

19 січня 2011 року між ТОВ «Берег-Трейд» та обслуговуючим кооперативом «Граніт» (далі-ОК «Граніт») укладений договір, згідно з яким ОК «Граніт» в особі голови кооперативу Могильніков В.Д. отримав право на ведення робіт по будівництву житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає 3746,08 кв.м. площі житлових приміщень у об`єкті, а також 10% від загальної кількості машиномісць у паркінгу об`єкту (т.1 а.с.18-21).

ТОВ «Берег-Трейд» листом №16/07 від 16 липня 2015 року повідомило голову Одеської міської ради, що будівельні роботи на вказаній земельній ділянці припинені, багатоповерховий жилий комплекс збудовано та здано в експлуатацію. Цією заявою товариство відмовляється від оренди земельної ділянки та просить розірвати вищевказаний договір оренди від 19 січня 2011 року (т.1 а.с.22).

Отже, за обставинами даної справи, що підтверджується доказами, наданими сторонами в процесі розгляду справи, Одеська міська рада є власником земельної ділянки, площею - 3,8121 га, яка знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 .

18 серпня 2015 року між ОК «Граніт» та відповідачем по справі ОСОБА_2 , як пайщиком, був укладений договір №800/М про порядок викупу паю машиномісця. Відповідно до умов п.1.1. вказаного договору кооператив приймає пайщиків у пайову участь у будівництві багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 (т.1а.с. 53-56).

Пунктом 1.2. договору визначено, що на умовах та у строки вказані у договорі, кооператив зобов`язується по закінченню будівництва, отриманні сертифікатів відповідності, передати Пайщику розташовані у будинку за адресою АДРЕСА_1 , машиномісця з №140 по №285 та документи, необхідні для оформлення права власності на машиномісце. Розташування машиномісць у будинку вказане у викопіюванні плану Будинку (Додаток № 1).

Згідно з п. 3.1., п.п.3.1.1-3.1.3 цього договору кооператив зобов`язується забезпечити введення будинку в експлуатацію. Передати пайщику по Акту прийому-передачі машиномісця та пакет документів для оформлення права власності на машиномісце: довідку про 100% внеску паю; Акт прийому - передачі машино-місця.

За пунктом 3.2.7 договору пайщик зобов`язаний власними силами та засобами та у відповідності до законодавства України провести оформлення та отримання свідоцтва на право власності на машиномісце.

Відповідно до п.1 Акту №875/М приймання-передачі машиномісця від 18 серпня 2015 року встановлено, що ОК «Граніт» передав власнику машиномісце № НОМЕР_2 , загальною площею 14,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.64-65).

Технічний паспорт на спірне машиномісце № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 19 серпня 2015 року ТОВ «Нове БТІ» (т.1а.с.61-53).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д.С. зареєстроване право власності на машиномісце № НОМЕР_2 , загальною площею 14кв.м., як на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Могильнікову В.Д. видане свідоцтво про право власності на спірний об`єкт №43596373від 10 вересня 2015 року, площею 14 кв.м. (т.1 а.с.57-60)

З Інформаційної довідки, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що вказана реєстрація на спірне машиномісце відбулася 07 вересня 2015 року на підставі: документів заявника (оригінали та копії), серія та номер: б/н, виданий 07 вересня 2015 року, видавник ОСОБА_2 ; договір про викуп паю машиномісця, серія та номер: 875/М, виданий 18 серпня 2015 року, видавник: ОСОБА_2 ; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 19 серпня 2015 року, видавник ТОВ «Нове БТІ»; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 18 серпня 2015 року, видавник: ОСОБА_2 ; довідка з адресного бюро міста Одеси, серія та номер: 364127/1, виданий 21 серпня 2015 року, видавник юридичний департамент Одеської міської ради (т.1а.с.57-60).

На підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 2016 року машиномісце №214, площею 14,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , продано ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , за якою зареєстровано право власності на вказане машиномісце (т.1, а.с.66-70).

25 серпня 2016 року ОК «Шлях» звернувся з заявою до Одеської міської ради про передачу в оренду наступних земельних ділянок з метою задоволення потреб пов`язаних з утриманням майна членів кооперативу - машиномісць: ділянку площею 0,0491 га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ; ділянку площею 0,1790 га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ; ділянку площею 0,0602 га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ; ділянку площею 0,0222 га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ; ділянку площею 0,04003га для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 . В зазначеному листі ОК «Шлях» повідомив, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,4003га, розташовані машиномісця від №140 до №280, які належать на праві приватної власності асоційованим членам кооперативу на підставі Свідоцтв про право власності на нерухоме майно. Вказаний лист був отриманий Одеською міською радою 29 серпня 2016 року (т.1 а.с.44-45).

Рішенням сесії Одеської міської ради №1527-VII від 07 грудня 2016 року був наданий дозвіл ОК «Шлях» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною орієнтованою площею 0,6886 га для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки орієнтованою площею 0,0222 га для експлуатації та обслуговування автомийки, за адресою: АДРЕСА_1 та 10-Г. Пунктом 4 цього Рішення припинений зазначений вище договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Берег-Трейд» від 28 жовтня 2010 року на земельну ділянку, площею 3,8121га.

В листі департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради №01.1-23/2447 від 28 серпня 2017 року, адресованого ОК «Шлях», зазначено, що департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради розглянуто заяву щодо проєкту благоустрою з розміщенням огорожі на території автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та департамент прийняв запропоноване проєктне рішення.

Приморська районна адміністрація Одеської міської ради листом №01-11/1/811 від 20 липня 2017 року погодила виконання робіт за кошти ОК «Шлях» на підставі проєкту з благоустрою території автостоянки з улаштуванням огорожі за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом №0119/2491-09-01 від 17 жовтня 2017 року директор департаменту комунальної власності Одеської міської ради повідомив заступника військового прокурора Південного регіону України про те, що Одеська міська рада рішення щодо передачі у власність або користування приватній фірмі «Граніт» земельної ділянки для обладнання автостоянки в межах вулиць М. Говорова, Зоопаркової, Сегедської, Армійської не приймалось (т.1, а.с.25).

20 квітня 2017 року до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне провадження №42017160690000064 за ч.1ст.197-1 КК України щодо факту реєстрації за ОСОБА_2 права власності на машиномісця, які були реалізовані протягом 2015-2018 років, внаслідок чого територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради було нанесено шкоду на суму 11 138 529,46 грн (т.1, а.с.50-52).

08 серпня 2018 року військова прокуратура Південного регіону України повідомила Одеську міську раду, що в 2015 році без погодження та без отримання необхідних дозволів не встановлені службові особи ОК «Граніт» та інші не встановлені особи самовільно обладнали на земельній ділянці площею 0,3838га автостоянку з визначенням на місцевості машиномісць за адресою: АДРЕСА_1 (т.1а.с.27-29).

Відповідно до висновку експерта №17-2694/2695 від 26 лютого 2019 року судової земельно-технічної та земельно-оціночної експертизи у результаті зіставлення геодезичних даних (каталогів координат по просторовому місцю розташуванню поворотних точок досліджуваних земельних ділянок) на ПК, які містяться у технічній документації із землеустрою та технічних звітах на земельні ділянки ТОВ «Берег-Трейд», кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га, під автостоянкою, площею 0,3838га, встановлено, що фактичні межі земельної ділянки, площею 0,3838га, під автостоянкою та розташовані на ній навіси не входять в межі земельної ділянки ТОВ «Берег-Трейд», кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121га, та повністю знаходяться за її межами. Детально фактичне розташування земельної ділянки, площею 0,3838 га, відносно меж земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га, зображено графічно у додатку № 3 «Фактичне розташування меж земельної ділянки, площею 0,3838га, з північно-західної сторони будинку АДРЕСА_1 , на якій влаштовано автостоянку відносно меж земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га (т.1 а.с.30-43).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- фактичним користувачем земельної ділянки, як прибудинкової території комплексу багатоповерхових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , є кооператив мешканців будинку ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а користувачем частини ділянки, на якій розташовані машиномісця, є третя особа - ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який об`єднує усіх власників машиномісць, зокрема, спірного машиномісця № НОМЕР_2 ;

- право власності на спірне машиномісце набуто ОСОБА_2 на підставі чинного укладеного з ОК «Граніт» договору №800/М про порядок викупу пая машиномісця, до переліку якого увійшло манишномісце №214, згідно із якого кооператив приймає пайщиків до пайової участі в будівництво багатоквартирного житлового будинку;

- позивачем не доведено, що машиномісця власників (членів) ОК «Шлях» не входить до комплексу багатоквартирних будівель та не розташовані на прибудинковій територій, яка обслуговується ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». В матеріалах справи відсутні докази того, що спірне машинемісце № НОМЕР_2 (та інші) незаконно збудовані ОК «Граніт»;

- ОСОБА_2 надав державному реєстратору повний пакет документів, визначений чинним законодавством України, який необхідний для прийняття державним реєстратором рішення відносно спірного об`єкта нерухомого майна, а тому у останнього були відсутні правові підстави для відмови у проведенні державної реєстрації;

- щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного машиномісця, то суд визнав, що прокурор не довів наявності у відповідачів: продавця - ОСОБА_2 і покупця ОСОБА_1 мети щодо настання будь-яких неправомірних наслідків при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу машиномісця №214, стороною якого не була Одеська міська рада;

- до виникнених правовідносин не можуть бути застосовані положення ст.376 ЦК України;

- позивачем не доведено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, не конкретизовано її місцезнаходження з посиланням на лінійні параметри (площі, меж, конфігурації, розташування);

- розглядаючи справу, суд прийняв до уваги висновки Верховного Суду в постанові від 27 травня 2020 року по справі №522/7822/16, в якій зазначено, що на час розгляду даної справи рішення по землевпорядній документації ОК «Шлях» Одеською міською радою не приймалося, докази встановлення Одеською міською радою земельної ділянки, як прибудинкової території для обслуговування ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », комплексу багатоквартирних будинків за адресою АДРЕСА_1 (10-В та 10-Г) відсутні.

Однак повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на таке.

Щодо способу захисту прав Одеської міської ради та обґрунтованості позовних вимог

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі №662/397/15-ц).

Відповідно до ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За ч.1ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 вказаної статті передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Разом з тим вказаний перелік не є вичерпним, що логічно випливає зі змісту частини 3 статті: суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ч.2ст.52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №469/1044/17).

З обставин даної справи вбачається, що право власності на земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору про викуп паю машиномісця №800/М від 18 серпня 2015 року, технічного паспорту від 19 серпня 2015 року, акту приймання-передачі від 18 серпня 2015 року. Також йому було видане свідоцтво про право власності на вказане машиномісце № НОМЕР_3 від 10 вересня 2015 року, площею 14 кв.м. В подальшому за договором купівлі-продажу об`єкт відчужений ОСОБА_1 .

Відомості щодо того, що вказана земельна ділянка, площею 0,3838га, на якій розташована автостоянка передавалась Одеською міською радою в оренду чи власність інших осіб в матеріалах справи відсутні та сторонами в процесі розгляду справи не подавались.

Вказане свідчить про те, що фактично Одеська міська рада втратила статус як фактичного, так і юридичного володільця нерухомого майна земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, належним способом захисту прав Одеської міської ради є заявлення віндикаційного позову - про витребування майна (земельної ділянки) з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Одночасно, частина друга статті встановлює, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду в своїй постанові від 10 листопада 2021 року в справі №361/3659/18 зазначив, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 2 ЦПК України визначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, саме на суд покладається обов`язок з`ясувати дійсну природу позовних вимог та в контексті дотримання балансу інтересів сторін обрати ефективний спосіб захисту прав особи, яка звернулась до суду з відповідним позовом, дотримуючись при цьому основних принципів судочинства.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що визначення дійсного змісту позову та правової природи позовних вимог є запобіжним чинником затягування вирішення спору між сторонами та формальної необхідності повторного звернення до суду з позовними вимогами в правильній редакції.

Вимога позивача звільнити земельну ділянку, площею 14 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в контексті обставин справи та змісту позовних вимог фактично означає звільнення самовільно захопленої земельної ділянки відповідно до ст.212 ЗК України та витребування у власність Одеської міської ради в порядку ст.ст.387-388 ЦК України.

За ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. За ч.2 цієї статті у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Неточне формулювання редакції позовної вимоги не є підставою для відмови в позові. При вирішенні справи по суті заявлених позовних вимог суд має встановлювати дійсний зміст позовних вимог та уникати суто формального підходу в оцінці заявлених стороною підстав, обраних формулювань, обставин справи та правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки земельна ділянка вибула з фактичного володіння Одеської міської ради без відповідної правової підстави та за відсутності волі власника на її вибуття, наявні підстави для витребування майна на підставі ст.387 ЦК України.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. У п.п.8386 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі №48/340).

Власник з дотриманням вимог ст.388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18).

Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопад 2018 року у справі №488/5027/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13).

Отже, позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце №214, площею 14 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнання незаконним свідоцтва про право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу машиномісця №214 та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності не підлягають задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту прав Одеської міської ради.

При цьому, варто враховувати, що під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16).

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням уточненої редакції позовних вимог, в частині витребування земельної ділянки у власність Одеської міської ради. Разом з тим, суд першої інстанції не врахував вказаних обставин при розгляді справи по суті позовних вимог та дійшов помилкового висновку по суті спору.

Крім того, як було вище зазначено, відповідно до висновку експерта №17-2694/2695 від 26 лютого 2019 року судової земельно-технічної та земельно-оціночної експертизи у результаті зіставлення геодезичних даних (каталогів координат по просторовому місцю розташуванню поворотних точок досліджуваних земельних ділянок) на ПК, які містяться у технічній документації із землеустрою та технічних звітах на земельні ділянки ТОВ «Берег-Трейд», кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121га, під автостоянкою, площею 0,3838га, встановлено, що фактичні межі земельної ділянки, площею 0,3838га, під автостоянкою та розташовані на ній навіси не входять в межі земельної ділянки ТОВ «Берег-Трейд», кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121га, та повністю знаходяться за її межами.

Вказаний висновок підтверджує факт самовільного захоплення земельної ділянки та обладнання на ній машиномісць. Апеляційний суд зазначає, що експерт був повідомлений про кримінальну відповідальність, щодо чого в експертному висновку міститься відповідна помітка. Експертний висновок підписаний експертом Степанкевичем С.С., в тому числі на аркуші, де міститься помітка про повідомлення експерта про кримінальну відповідальність. Альтернативний висновок щодо вказаної земельної ділянки в процесі розгляду справи не надавався, клопотання про призначення експертизи не заявлялось, висновки експерта сторонами не спростовані.

За таких обставин, перешкоди для врахування вказаного висновку експерта №17-2694/2695 від 26 лютого 2019 року відсутні. Тому апеляційний суд задовольняє відповідні доводи апелянта та скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Доводи відповідача ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу щодо правових позицій в постановах Верховного суду від 27 серпня 2018 року в справі №902/889/16, від 21 січня 2019 року у справі №910/22093/17, від 05 березня 2019 року у справі №910/24190/16 не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки стосуються інших обставин, відмінних від обставин даної справи.

Щодо строку позовної давності

З матеріалів справи вбачається, що 22 жовтня 2020 року ОСОБА_2 подав заяву про застосування строків позовної давності (т.1, а.с. 125-128). Свою заяву відповідач обґрунтовував тим, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки Одеській міській раді ще станом на 2016 рік було відомо про факт належності права власності третім особам на спірне майно, що підтверджується листом голови ОК «Шлях» від 25 серпня 2016 року, адресованим голові Одеської міської ради. Тому строк позовної давності розпочався з 29 серпня 2016 року дата отримання вказаного листа Одеською міською радою. А крім того Одеська міська рада була стороною та приймала участь в розгляді справи №522/7822/16, в рамках якої позивачі просили визнати протиправним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно машиномісця, видані Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області, скасувати державну реєстрацію на нерухоме майно мащиномісця, що розташовані по периметру житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » по АДРЕСА_3 , а також зобов`язати усунути перешкоди у користуванні належним позивачам майном, шляхом демонтажу блокуючого пристрою на машиномісця.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За ч.ч.2-4 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16).

Як було вище зазначено, договір оренди земельної ділянки між Одеською міською радою та ТОВ «Берег-Трейд» укладений 28 жовтня 2010 року, фактично орендар відмовився від договору 16 липня 2015 року (лист ТОВ «Берег-Трейд» №16/07).

18 серпня 2015 року між ОК «Граніт» та ОСОБА_2 був укладений Договір № 800/М про порядок викупу паю у будівництві багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Актом № 875/М від 18 серпня 2015 року ОК «Граніт» передав власнику машиномісце № НОМЕР_2 . 10 вересня 2015 року було зареєстроване право власності на машиномісце № НОМЕР_2 , ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності на спірний об`єкт.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що в своїх поясненнях позивач зазначав про те, що Одеська міська рада майже протягом п`яти років (з 10 вересня 2015 року) не подала жодного позову до осіб, які незаконно користуються спірною земельною ділянкою, незважаючи на те, що була повідомлена військовою прокуратурою про вказані порушення листом від 08 серпня 2018 року.

На підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 2016 року машиномісце №214, площею 14 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , було продано ОСОБА_1

25 серпня 2016 року ОК «Шлях» звернувся з заявою до Одеської міської ради про передачу в оренду, в тому числі, земельної ділянки, площею 0,04003га, для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 з метою задоволення потреб, пов`язаних з утриманням майна членів кооперативу машиномісць. В зазначеному листі ОК «Шлях» повідомили, що на земельній ділянки, орієнтовною площею 0,4003га, розташовані машиномісця від №140 до №280, які належать на праві приватної власності асоційованим членам кооперативу на підставі Свідоцтв про право власності на нерухоме майно. Вказаний лист був отриманий Одеською міською радою 29 серпня 2016 року.

Рішенням сесії Одеської міської ради №1527-VII від 07 грудня 2016 року був наданий дозвіл ОК «Шлях» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною орієнтованою площею 0,6886га, для влаштування, експлуатації та обслуговування автостоянки та земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0222га, для експлуатації та обслуговування автомийки за адресою: АДРЕСА_4 . Пунктом 4 цього Рішення сесії припинений зазначений вище договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Берег-Трейд» від 28 жовтня 2010 року на земельну ділянку, площею 3,8121га.

Тобто, вже з 29 серпня 2016 року Одеській міській раді було відомо щодо наявності на земельні ділянці за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, 20 липня 2017 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради погодила виконання робіт за кошти ОК «Шлях» на підставі проєкту з благоустрою території автостоянки з улаштуванням огорожі за адресою: АДРЕСА_1 .

28 серпня 2017 року департамент муніципальної безпеки Одеської міської ради повідомили ОК «Шлях» щодо погодження проєкту благоустрою з розміщенням огорожі на території автостоянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

17 жовтня 2017 року директор департаменту комунальної власності Одеської міської ради повідомив заступнику військового прокурора Південного регіону України про те, що Одеська міська рада рішення щодо передачі у власність або користування приватній фірмі «Граніт» земельної ділянки для обладнання автостоянки в межах вулиць М.Говорова, Зоопаркової, Сегедської, Армійської не приймалось.

20 квітня 2017 року до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне провадження №42017160690000064 за ч.1ст.197-1 КК України щодо факту реєстрації за ОСОБА_2 права власності на машиномісця, які були реалізовані протягом 2015-2018 років внаслідок чого територіальній громаді м.Одеси в особі Одеської міської ради було нанесено шкоду на суму 11 138 529, 46 грн.

Крім іншого, апеляційний суд звертає увагу на те, що 04 травня 2016 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_9 , ОК «Граніт», реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, усунення перешкод. За обставинами вказаної справи спір виник щодо автостоянки навколо багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який був збудований ОК «Граніт» на підставі договору між ним та ТОВ «Берег-Груп» від 19 січня 2011 року, а саме, щодо автостоянок за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаній справі приймала участь Одеська міська рада. Зокрема, як вказано в рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 15 березня 2017 року в цій справі №522/7822/16 Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в письмових запереченнях від 13 вересня 2016 року зазначило, що відповідно до пп.3п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням КМУ, прийнятим у разі територіального забезпечення виконавчими органами міських рад, міст обласного значення умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30 квітня 2016 року. В свою чергу, правонаступника відповідного органу державної влади як юридичної особи законодавством не визначено. У зв`язку з чим просять відмовити у позові. Вказаним рішенням Приморського районного суду м.Одеси в справі №522/7822/16 позовні вимоги залишені без задоволення. Дане рішення було скасоване Апеляційним судом Одеської області, який 16 листопада 2017 року ухвалив нове рішення про відмову в позові з інших підстав. Рішення апеляційного суду було залишене без змін постановою Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 травня 2020 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, за таких обставин Одеській міській раді було відомо про порушення її прав встановленням автостоянки поряд з житловим комплексом, побудованим на підставі договору, укладеного між ТОВ «Берег-Трейд» та ОК «Граніт», за яким ОК «Граніт» щодо будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , що найменш з вересня 2016 року.

При цьому, в подальшому, Одеська міська рада 07 грудня 2016 року надала дозвіл ОК «Шлях» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною орієнтованою площею 0,6886га, для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0222га, для експлуатації та обслуговування автомийки за адресою: АДРЕСА_1 та 10-Г. Пунктом 4 цього Рішення сесії припинений зазначений вище договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Берег-Трейд» від 28 жовтня 2010 року на земельну ділянку, площею 3,8121га.

Вказані обставини також підтверджують факт обізнаності Одеської міської ради щодо облаштування машиномісць на спірній земельній ділянці та власне використання цієї земельної ділянки.

Перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах Одеської міської ради звернувся до суду з позовом 12 листопада 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року в справі №357/9328/15-ц, постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 08 серпня 2022 року в справі №953/12011/20).

За ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими, однак позивач пропустив строк позовної давності, на що звертав відповідач в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, апеляційний суд скасовує оскаржуване рішення та ухвалює нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року скасувати.

Постановити у справі нове судове рішення.

У задоволенні позовної заяви Першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним свідоцтва, визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянки відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судове рішення виготовлено 06 березня 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк