Постанова

від 04.10.2023 по справі 522/20130/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 522/20130/20

провадження № 61-4977св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року у складі судді Кузнецової В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позову та судових рішень судів попередніх інстанцій

У листопаді 2020 року перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним свідоцтва, визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що 28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Трейд» (далі - ТОВ «Берег-Трейд») укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ТОВ «Берег-Трейд» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,8121 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва 18-поверхового житлового комплексу та благоустрою території.

19 січня 2011 року між ТОВ «Берег-Трейд» та Обслуговуючим кооперативом «Граніт» (далі - ОК «Граніт») укладений договір, згідно з яким ОК «Граніт» отримав право на ведення робіт по будівництву житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає 3 746,08 кв. м площі житлових приміщень у об`єкті, а також 10 % від загальної кількості машино-місць у паркінгу об`єкта.

У 2013 році комплекс багатоповерхових житлових будинків з підземними гаражами та вбудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.

16 липня 2015 року ТОВ «Берег-Трейд» розірвало договір оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2010 року, земельна ділянка площею 3,8121 га передана Одеській міській раді.

Під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні від 20 квітня 2017 року № 42017160690000064, зареєстрованому за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 197-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України), встановлено, що ОСОБА_2 самовільно зайняв земельну ділянку на АДРЕСА_1 , яка вільна від забудови, під автомобільну стоянку, металеві паркани, шлагбауми та асфальтове покриття.

Крім того, встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (від 08 вересня 2015 року № 24247577) державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. зареєстроване право власності на машиномісце № НОМЕР_1 , як на об`єкт нерухомості, розташований у будинку на АДРЕСА_1 , який не перебуває у житловому будинку, не побудований як об`єкт нерухомості, а розташований на земельній ділянці без чіткого визначення меж та без присвоєння кадастрового номера.

На момент звернення із позовом земельна ділянка, на якій розташоване машиномісце, використовується ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 2016 року № 206, укладеного із ОСОБА_2 .

Із урахуванням наведених обставин, перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. від 08 вересня 2015 року № 24247577, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1 , площею 14 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_2 , видане 10 вересня 2015 року Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1 , площею 14 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 11112773 про право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04 березня 2016 року № 206, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 13671084 про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, площею 14 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого це рішення суду є підставою для припинення прав власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на обєкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року у задоволенні позову першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що право власності на спірне машиномісце набуто ОСОБА_2 на підставі чинного договору про порядок викупу пая машиномісця № 800/М, укладеного з ОК «Граніт», до переліку якого увійшло машиномісце НОМЕР_1, згідно з яким кооператив приймає пайщиків до пайової участі в будівництво багатоквартирного житлового будинку. Позивач не довів, що машиномісця власників (членів) ОК «Шлях» не входять до комплексу багатоквартирних будівель та не розташовані на прибудинковій територій, яка обслуговується ОК «Граніт». ОСОБА_2 надав державному реєстратору повний пакет документів, визначений чинним законодавством України, який необхідний для прийняття державним реєстратором рішення щодо спірного об`єкта нерухомого майна, а тому в останнього були відсутні правові підстави для відмови у проведенні державної реєстрації.

Щодо вимог позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного машиномісця, то суд визнав, що прокурор не довів наявності у відповідачів: продавця ОСОБА_2 та покупця ОСОБА_3 мети щодо настання будь-яких неправомірних наслідків при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу машиномісця НОМЕР_1, стороною якого не була Одеська міська рада.

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року апеляційну скаргуОдеської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено.

Апеляційний суд дійшов висновку, що вимога прокурора звільнити спірну земельну ділянку у контексті обставин справи та змісту вимог позову фактично означає звільнення самовільно захопленої земельної ділянки відповідно до статті 212 ЗК України та витребування її у власність Одеської міської ради відповідно до статей 387, 388 ЦК України. Оскільки земельна ділянка вибула із фактичного володіння Одеської міської ради без відповідної правової підстави та за відсутності волі власника на її вибуття, то наявні правові підстави для витребування майна на підставі статті 387 ЦК України.

Разом з тим, вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце НОМЕР_1, площею 14 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнання незаконним свідоцтва про право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, визнання недійсним договору купівлі-продажу машиномісця від 04 березня 2016 року № 206 та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності не підлягають задоволенню, оскільки не є ефективним способом захисту прав Одеської міської ради й не відновить її права.

Вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню з урахуванням уточненої редакції позовних вимог, а саме в частині витребування земельної ділянки у власність Одеської міської ради.

Разом з тим, прокурор пропустив позовну давність, про застосування якого заявив представник ОСОБА_2 , оскільки з вересня 2016 року Одеській міській раді було відомо про порушення її прав встановленням автостоянки поряд з житловим комплексом, побудованим на підставі договору, укладеного між ТОВ «Берег-Трейд» та ОК «Граніт», за яким ОК «Граніт» здійснював будівництво вказаного житлового комплексу. 07 грудня 2016 року Одеська міська рада надала дозвіл ОК «Шлях» на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною орієнтованою площею 0,6886 га, для влаштування та обслуговування автостоянки, та земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0222 га, для експлуатації та обслуговування автомийки, за адресою:

АДРЕСА_3 . Вказані обставини підтверджують факт обізнаності Одеської міської ради щодо облаштування машиномісць на спірній земельній ділянці та власне використання цієї земельної ділянки. Проте прокурор, який діє в інтересах держави в особі Одеської міської ради, звернувся до суду з позовом 12 листопада 2020 року, тобто з пропуском позовної давності.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження заявник зазначає про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 826/19262/16, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 607/15489/15-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 902/889/16, від 21 січня 2019 року у справі № 910/22093/17, від 05 березня 2019 року у справі № 910/24190/16, від 27 січня 2021 року у справі № 205/4349/16-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 522/13732/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 522/8520/20.

У липні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кравцан В. М. подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення. Відзив мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що заявлений прокурором позов є віндикаційним, а не негаторним, а тому на такі вимоги поширюється позовна давність. Апеляційний суд обґрунтовано встановив, що станом на 2016 рік Одеській міській раді було відомо, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,4003 га, за адресою: АДРЕСА_1 , яка на той момент не була сформована, розташовані машиномісця від № 140 до № 280.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, аоскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обставини, встановлені судами

28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради та ТОВ «Берег-Трейд» укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ТОВ «Берег-Трейд» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,8121 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва 18-поверхового жилого комплексу та благоустрою території.

19 січня 2011 року між ТОВ «Берег-Трейд» та ОК «Граніт» укладений договір, згідно з яким ОК «Граніт» отримав право на ведення робіт по будівництву житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає 3 746,08 кв. м площі житлових приміщень у об`єкті, а також 10 % від загальної кількості машиномісць у паркінгу об`єкта.

Листом від 16 липня 2015 року № 16/07 ТОВ «Берег-Трейд» повідомило голову Одеської міської ради, що будівельні роботи на вказаній земельній ділянці припинені, багатоповерховий жилий комплекс збудовано та здано в експлуатацію. Цією заявою товариство відмовляється від оренди земельної ділянки та просить розірвати договір оренди від 19 січня 2011 року.

18 серпня 2015 року між ОК «Граніт» та ОСОБА_2 укладений договір про порядок викупу паю машиномісця № 800/М, відповідно до умов пункту 1.1 якого кооператив приймає пайщиків до пайової участі у будівництві багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.2 договору визначено, що на умовах та у строки, вказані у договорі, кооператив зобов`язується після закінчення будівництва, отримання сертифікатів відповідності передати пайщикам розташовані у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , машиномісця з № 140 по № 285 та документи, необхідні для оформлення права власності на машиномісця. Розташування машиномісць у будинку вказане у викопіюванні плану будинку (Додаток № 1).

Актом приймання-передачі машиномісця від 18 серпня 2015 року № 875/М ОК «Граніт» передав ОСОБА_2 машиномісце АДРЕСА_2 .

07 вересня 2015 року рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Калашніка Д. С. зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на машиномісце № НОМЕР_1 , загальною площею 14 кв. м, як на об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Державна реєстрація на машиномісце відбулася на підставі договору про викуп паю машиномісця від 18 серпня 2015 року № 875/М, технічного паспорта, виданого 19 серпня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Нове БТІ», акта приймання-передачі нерухомого майна від 18 серпня 2015 року, довідки з адресного бюро міста Одеси від 21 серпня 2015 року № 364127/1, виданої юридичним департаментом Одеської міської ради.

Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Могильнікову В. Д. видане свідоцтво про право власності на спірний об`єкт від 10 вересня 2015 року № НОМЕР_2.

04 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 машиномісце АДРЕСА_2 .

25 серпня 2016 року ОК «Шлях» звернувся із заявою до Одеської міської ради про передачу в оренду земельних ділянок з метою задоволення потреб, пов`язаних з утриманням майна членів кооперативу, машиномісць:

- ділянку, площею 0,0491 га, для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ділянку, площею 0,1790 га, для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ділянку, площею 0,0602 га, для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ділянку, площею 0,0222 га, для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ділянку, площею 0,04003 га, для обслуговування автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 .

У зазначеному листі ОК «Шлях» повідомив, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,4003га, розташовані машиномісця від № 140 до № 280, які належать на праві приватної власності асоційованим членам кооперативу на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно.

Рішенням сесії Одеської міської ради від 07 грудня 2016 року № 1527-VII надано дозвіл ОК «Шлях» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною орієнтованою площею 0,6886 га, для влаштування та обслуговування автостоянки та земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0222 га, для експлуатації та обслуговування автомийки, за адресою: АДРЕСА_3 .

Пунктом 4 рішення Одеської міської ради від 07 грудня 2016 року № 1527-VII припинено з ТОВ «Берег-Трейд» договір оренди земельної ділянки від 28 жовтня 2010 року на земельну ділянку площею 3,8121 га.

Листом від 17 жовтня 2017 року № 0119/2491-09-01 директор департаменту комунальної власності Одеської міської ради повідомив заступника військового прокурора Південного регіону України про те, що Одеська міська рада рішення щодо передачі у власність або користування приватній фірмі «Граніт» земельної ділянки для обладнання автостоянки в межах вулиць Говорова Маршала, Зоопаркової, Сегедської, Армійської не приймала.

20 квітня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 42017160690000064 за частиною першою статті 197-1 КК України щодо факту реєстрації за ОСОБА_2 права власності на машиномісця, які реалізовані протягом 2015-2018 років, внаслідок чого територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради нанесено шкоду на суму 11 138 529,46 грн.

08 серпня 2018 року військова прокуратура Південного регіону України повідомила Одеську міську раду, що в 2015 році без погодження та без отримання необхідних дозволів невстановлені службові особи ОК «Граніт» та інші невстановлені особи самовільно обладнали на земельній ділянці площею 0,3838 га автостоянку з визначенням на місцевості машиномісць за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку експерта судової земельно-технічної та земельно-оціночної експертизи від 26 лютого 2019 року № 17-2694/2695 у результаті зіставлення геодезичних даних (каталогів координат по просторовому місцю розташуванню поворотних точок досліджуваних земельних ділянок) на ПК, які містяться у технічній документації із землеустрою та технічних звітах на земельні ділянки ТОВ «Берег-Трейд», кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га, під автостоянкою, площею 0,3838 га, встановлено, що фактичні межі земельної ділянки, площею 0,3838 га, під автостоянкою та розташовані на ній навіси не входять до меж земельної ділянки ТОВ «Берег-Трейд», кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га, та повністю знаходяться за її межами. Детально фактичне розташування земельної ділянки, площею 0,3838 га, щодо меж земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га, зображено графічно у додатку № 3 «Фактичне розташування меж земельної ділянки, площею 0,3838га, з північно-західної сторони будинку по АДРЕСА_1 , на якій влаштовано автостоянку відносно меж земельної ділянки, кадастровий номер 5110137500:43:001:0013, площею 3,8121 га».

Правове обґрунтування

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19).

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц зазначила, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту порушеного права можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод у користуванні чи розпорядженні майном. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). За змістом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (частина третя статті 49 ЦПК України).

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Визначення (зміна) предмета, підстав позову у спорі - це право, яке належить позивачу. Натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто суд не вправі відмовляти у відкритті провадження у справі з тих підстав, що по суті позов необґрунтований та має заявлятися з використанням іншого способу захисту в порядку іншого судочинства.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року (скарга № 25531/12) у справі «Гусєв проти України» констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливості цивільного провадження, принципу змагальності судового процесу.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині вимог про витребування земельної ділянки у власність Одеської міської ради. Разом з цим суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позивачем позовної давності.

Такий висновок зроблений судом апеляційної інстанції із порушенням норм процесуального права.

Необхідність звернення до суду зі вказаним позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради прокурор обґрунтував порушенням прав міської ради як власника земельної ділянки, на якій розміщено машиномісце, яке за рішенням державного реєстратора відповідач набув у власність.

Прокурор у своїй позовній заяві та письмових поясненнях, поданих у порядку статті 43 ЦПК України, як на правову підставу позову посилався на положення статті 391 ЦК України, статей 152, 212 ЗК України (а. с. 2-12, 78-84 т. 1). Тобто прокурор заявив негаторний позов.

У матеріалах справи відсутні відомості про те, що прокурор змінював (уточнював) вимоги позову.

Враховуючи зазначене та з огляду на обставини цієї справи, не ґрунтуються на вимогах закону посилання апеляційного суду на те, що прокурор звернувся до суду з вимогами у порядку статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов).

Суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16.

Отже, переглядаючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що по своїй суті пред`явлений позов прокурора є віндикаційним (статті 387, 388 ЦК України), тоді як позивач на обґрунтування вимог позову посилався на положення статті 391 ЦК України, тобто звернувся з негаторним позовом.

З огляду на зазначене обґрунтованими є доводи касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права

(статті 387, 388 ЦК України), які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та незастосування норм права, якими такі правовідносини врегульовані (статті 391 ЦК України).

Самостійна зміна судом правових підстав звернення прокурора з позовом до суду суттєво впливає на застосування інституту позовної давності, оскільки негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24 травня 2023 року у справі № 522/11935/20, від 28 червня 2023 року у справі № 522/7679/20, від 27 вересня 2023 року у справі № 522/17124/20 з аналогічним суб`єктним складом учасників та предметом спору.

У силу наведеного, коли апеляційний суд у порядку перегляду судового рішення розглянув вимоги позову, які не були заявлені, а ті, які заявлені, не розглянув, з огляду на процесуальні повноваження Верховного Суду, визначені у статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може ухвалити власне судове рішення, а тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставини, які мають значення для правильного вирішення справи,Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 06 березня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко