Постанова

від 27.09.2023 по справі 317/2256/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.09.2023 Справа № 317/2256/22

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 317/2256/22 Пр. № 22-ц/807/1724/23 Головуючий у 1-й інстанції: Нікітін В.В. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Бєлки В.Ю., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Виконавчого комітета Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2023 року у справі за позовом Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Виконавчий комітетДолинської сільськоїради Запорізькогорайону Запорізькоїобласті,як органопіки тапіклування,звернувся до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 1-11), в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути з відповідача ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на кожну дитину окремо у розмірі 1372,00 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 03 березня 2012 року між відповідачами по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, від якого народились двоє малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 17лютого 2021року за розпорядженням голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області діти буливилучені зродини відповідачівв зв`язкуз загрозоюїх життюта здоров`ю.25лютого 2021року позивачем до суду поданий позов про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав та про стягнення аліментів, який рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року був задоволений. Вказане рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції. На підставі судового рішення малолітні діти взяті на первинний облік служби у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 взяті під соціальний супровід, під час якого спеціалістами КУ «Центр надання соціальних послуг» проводилась робота щодо належного виконання ними батьківських обов`язків. Визначено комплекс заходів зі встановлення оцінки потреб сім`ї, встановлено шляхи вирішення основних проблем, навчання та розвитку навичок, спрямованих на подолання складних життєвих обставин, проведено регулярні зустрічі з ОСОБА_2 з метою моніторингу виконання поставлених завдань. ОСОБА_1 від отримання соціальних послуг відмовився. Фахівцями КУ «ЦНСП» систематично здійснювався контроль виконання рекомендацій фахівця, зверталась увага на забезпечення конкретних потреб дітей: наявність місця для сну, відпочинку та гри, одягу, постільної білизни, створення осередку та придбання засобів особистої гігієни, продуктів харчування; наголошено на необхідності працевлаштування батька дітей ОСОБА_1 . Проводились неодноразові роз`яснювальні бесіди, щодо підвищення виховного потенціалу, протидії домашньому насильству. В результаті проведення вказаних заходів матір`ю дітей ОСОБА_2 придбане в кредит двоповерхове ліжко для дітей, разом зі свекрухою зроблено косметичний ремонт (переклеєні шпалери, побілена стеля). Батько дітей ОСОБА_1 жодним чином не допомагає родині у створенні належних умов для проживання дітей. Крім того у нього наявна заборгованість за аліментами на дітей. Було зроблено висновок про те, що відповідачка ОСОБА_2 має низький батьківський потенціал (в силу свого захворювання та відсутності підтримки з боку чоловіка), а ОСОБА_1 взагалі відсутній батьківський потенціал: він не працює і не шукає роботи, не сплачує аліменти на своїх дітей, не цікавиться їх життям, зловживає спиртними напоями. Батько жодного разу не відвідував дитячий садок та школу, не займається вихованням дітей. Існують факти домашнього насильства з боку ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 . На засідання Опікунської ради ОСОБА_1 ніколи не з`являвся, хоча неодноразово туди викликався. Мати дітей ОСОБА_2 має інвалідність і через хворобу у неї бувають приступи, під час яких вона може втратити свідомість та травмуватись. Потребує постійного періодичного лікування в стаціонарі, але курси лікування не проходить через відсутність коштів. Після надання малолітнім ОСОБА_3 та ОСОБА_4 статусу дітей, позбавлених батьківського піклування, їх було передано під опіку ОСОБА_5 , після чого в поведінці та у стані дітей відбулись позитивні зміни. Оскільки, відповідачі у справі всіляко ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків та не вчиняють необхідних дій для забезпечення їх побуту, виховання та розвитку, позивач і звернувся до суду з даним позовом.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Нікітіна В.В. (т.с. 1 а.с. 76). Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 83) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2023 року (а.с. 223-228) позов Виконавчого комітетуДолинської сільськоїради Запорізькогорайону Запорізькоїобластізадоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач та відповідач ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких:

-позивач Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (т.с. 2 а.с. 43-53) просив рішення суду першої інстанції у цій справі в частинівідмови у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 скасувати та прийняти нове рішення (постанову), яким позов задовольнити у повному обсязі,

-відповідач ОСОБА_1 (т.с. 2 а.с. 1-6) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відмовити.

В автоматизованому порядку 24.07.2023 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Бєлку В.Ю. та Трофимову Д.А. (т.с. 2 а.с. 9). Ухвалою апеляційного суду від 24.07.2023 року (т.с. 2 а.с. 10) дану справу витребувано у суду першої інстанції, остання надійшла до апеляційного суду 28.07.2023 року (т.с. 2 а.с. 12).

В автоматизованому порядку 31.07.2023 року суддею Подліяновою Г.С. у цій справі замінено суддю Трофимову Д.А. у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (т.с. 2 а.с. 13-14). Ухвалами апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеними апеляційними скаргами відкрито 31 липня 2023 року та 22 серпня 2023 року відповідно (т.с. 2 а.с. 15, 64), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с. 16, 66), з урахуванням навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 16 суддів, з яких 12 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень).

Відповідач ОСОБА_2 через свогопредставника -адвоката ЖелезнякЛ.В.(т.с.2а.с.22-24,90-99)та позивач Виконавчий комітетДолинської сільськоїради Запорізькогорайону Запорізькоїобласті (т.с.2а.с.30-36,75-82)подали апеляційномусуду відзивина вищезазначеніапеляційні скаргиу ційсправі.Інші учасникицієї справине скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначені апеляційні скарги у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У данесудове засіданняналежним чином повідомленіапеляційним судом про дату,час імісце розглядуцієї справи (а.с. 73-74, 87-89), у тому числі відповідачі через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за присутності їх представника адвоката Железняк Л.В (т.с. 2 а.с. 101-102), представника позивача - Віннік А.Ю. (т.с. 2 а.с. 100), представника третьої особи Москаленко Т.В. (т.с. 2 а.с. 103-108).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасниківцієї справи,що з`явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині,яка єпредметом апеляційногооскарження, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційні скарги відповідача ОСОБА_1 та позивачаВиконавчого комітетуДолинської сільськоїради Запорізькогорайону Запорізькоїобласті підлягають залишенню беззадоволення у цій справі з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа із вищезазначеним рішення суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували. Позивач та відповідач ОСОБА_1 із рішенням суду першої інстанції в частинівирішення позовнихвимог позивачааліменти погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували. За таких обставин, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів апеляційних скарг позивача та відповідача ОСОБА_1 і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, - в частинівирішення позовнихвимог позивачапро позбавленнябатьківських праввідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуємої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позов позивача у цій справі в оскаржуванійчастині при вищевикладених обставинах, керувався 263-265, 268 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності останнього лише в частині його задоволення.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції в оскаржуванійчастині таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції в оскаржуванійчастині вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено в оскаржуваній частині рішення, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 03 березня 2012 року (свідоцтво про шлюб, копія - т.с. 1 а.с. 18).

Від шлюбу відповідачі мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (свідоцтво про народження, копія т.с. 1 ак.с. 19) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про народження, копія т.с. 1 а.с. 20).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані і проживають за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїми дітьми та матір`ю ОСОБА_3 ОСОБА_6 (довідка Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 14 липня 2022 року №02-08-17/161 - т.с. 1 а.с. 21).

Факт вилучення дітей з сім`ї підтверджується рядом документів: актами прийому дітей від 17 лютого 2021 року (копії т.с. 1 а.с. 22-23), розпорядженням сільського голови с. Долинське № 28 від 17 лютого 2021 року (т.с. 1 а.с. 24).

У відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість за аліментами на дітей за період з лютого 2021 року по червень 2022 року включно в розмірі 40924,14 грн., жодного аліментного платежу ОСОБА_1 за вказаний період сплачено не було (розрахунок заборгованості по аліментам від 25 липня 2022 року - т.с. 1 а.с. 28).

До матеріалів позовної заяви додані довідки-характеристики на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які датовані 14 липня 2022 року (т.с. 1 а.с. 29-30).

Так, згідно з характеристикою на відповідача ОСОБА_1 , він не займається вихованням дітей, жодного разу не відвідував дитячий садок та школу, не цікавився їх навчанням та розвитком. З 2018 року і до цього часу ОСОБА_1 ніде не працює, зловживає спиртними напоями, мало місце домашнє насилля по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 , про що у 2017 році було звернення до поліції. ОСОБА_1 неодноразово запрошувався на засідання Опікунської ради Долинської сільської ради, але жодного разу він туди не з`явився. Профілактичні бесіди, які з ним проводились фахівцями соціальних служб, жодного результату не принесли. Через наведені вище обставини в періоди з 27.07.2018 по 27.01.2019, з 28.01.2019 по 28.04.2019 та з 08.02.2021 по 08.02.2022 родина ОСОБА_7 знаходилась під соціальним супроводом як така, що опинилась в складних життєвих обставинах.

Відповідачка ОСОБА_2 , згідно до характеристики на неї, є інвалідом дитинства і через хворобу часто втрачає свідомість, може впасти та травмуватись. Після приступів вона нічого не пам`ятає. Після останнього приступу вона отримала опік руки та була госпіталізована у стаціонар. ОСОБА_2 потребує постійного періодичного лікування у стаціонарі, однак за відсутністю коштів перериває лікування або отримує його не в повному обсязі. За станом здоров`я ОСОБА_2 є непрацездатною, отримує державну допомогу по інвалідності та на ці кошти утримує дітей. Її чоловік ОСОБА_1 ніде не працює і коштів на утримання дітей не дає. По відношенню до ОСОБА_2 її чоловіком ОСОБА_1 вчинялось домашнє насильство, але вона залякана своїм чоловіком і просить не втручатись в їх стосунки.

Також судом досліджені акти відвідування родини від 03 червня 2021 року (т.с. 1 а.с. 31), від 21 липня 2021 року (т.с. 1 а.с. 32), від 13 вересня 2021 року (т.с. 1 а.с. 33) та акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 13 липня 2022 року (т.с. 1 а.с. 34).

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що інформація в цих документах зводиться до того, що: - силами ОСОБА_2 були виконані певні рекомендації, але не всі; - ОСОБА_1 жодних дій з приведення життя у належний для проживання дітей стан, не вчиняв.

Судом першої інстанції також правильно були досліджені довідки про проведення бесід від 13.07.22 з ОСОБА_8 та ОСОБА_1 щодо виконання їх батьківських обов`язків (т.с. 1 а.с. 36-38).

Раніше рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року в іншій справі ЄУН № 317/611/21 (копія т.с. 1 а.с. 39-44) малолітні діти відповідачів були відібрані від батьків без позбавлення батьківських прав, з ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання дітей, які передані під опіку держави. Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2021 року вказане рішення залишено без змін.

При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що вищевказане рішення суду першої інстанції від 13 квітня 2021 року в іншій справі ЄУН № 317/611/21 було оскаржене лише матір`ю дітей ОСОБА_2 , батько ОСОБА_1 рішення суду не оскаржував (т.с. 1 а.с. 45-50).

Також судомпершої інстанціїбули правильнодосліджені:-матеріали соціальногосупроводу сім`ї ОСОБА_7 таоглянутий витяг№ 5з протоколу№ 18від 26липня 2022року Комісіїз питаньзахисту правдитини виконавчогокомітету Долинськоїсільської радиЗапорізького районуЗапорізької області,(т.с.1а.с.51-55). яким комісія дійшла висновку про доцільність позбавлення подружжя ОСОБА_7 батьківських прав щодо їх малолітніх дітей, - та інші документи, надані третьою особою (т.с. 1 а.с. 93-131), частина з яких дублює надані позивачем докази.

Представником відповідача ОСОБА_2 до матеріалів цієї справи суду першої інстанції було додано довідку МСЕК серіїАВ № 0277049, якою підтверджено те, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 (другої) групи з дитинства безстроково (т.с. 1 а.с. 144-145).

Під час судового розгляду справи виконавчим комітетом Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області подано висновок № 23 від 08 лютого 2023 року, за яким орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських прав відносно їх дітей (т.с. 1 а.с. 154-157).

Судом першої інстанції також була досліджена заява від опікуна дітей ОСОБА_5 , в якій вона пояснює, що перед новим, 2023 роком, дітям дзвонили їх батьки Макарови і не дуже коректно з ними спілкувались, внаслідок чого діти були засмучені. 14 січня 2023 року ОСОБА_2 знову подзвонила до них, але вона відмовила їй в розмові з дітьми, щоб їх не розстроювати (т.с. 1 а.с. 176).

У відповідності до ч. 1 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток ч. 2 ст. 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 статті 164 СК України мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона або він: 1. не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2. ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3. жорстоко поводяться з дитиною; 4. є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5. вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6. засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Вказаний перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Судом першої інстанції було правильно встановлено в оскаржуванійчастині рішення, що позов про позбавлення відповідачів батьківських прав у цій справі органом опіки та піклування подано саме з підстави п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України - ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Апеляційним судом встановлено, що вирішуючи по суті позовні вимоги позивача до відповідачів у цій справі в оскаржуванійчастині - в частинівирішення позовнихвимог позивачапро позбавленнябатьківських праввідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першої інстанції правильно виходив з такого.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків ч. 2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства».

Пріоритетність інтересівдитини визначена ст. 3 "Конвенції про права дитини" (далі - Конвенція) від 20 листопада 1989 року (Ратифікована Україною 27 лютого 1991 року):в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами,першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Конвенціїдержави-учасниці забезпечують те,щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню,за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про охорону дитинства» законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Суд першої інстанції правильно встановив наявність в цій справі підстав вважати, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в недостатніймірі виконуютьсвої обов`язкиз вихованнядітей, про що свідчать вказані вище докази. Відповідачі не забезпечують належний побут дітей, не проявляють належного інтересу щодо їх навчання та дозвілля, не слідкують за дотриманням дітьми правил особистої гігієни.

При цьому, відповідач ОСОБА_1 взагалі не цікавиться життям дітей, їх навчанням та вихованням. ОСОБА_1 жодного разу не відвідував дитячий садок та школу, де перебували діти. Стягнуті з нього на утримання дітей аліменти він не сплачує зовсім, зловживає спиртними напоями, не намагається знайти роботу і протягом принаймні останніх шести років не працював. Матеріалами справи підтверджено те, що після проведеної працівниками соціальних служб роботи лише ОСОБА_2 намагалась вчиняти якісь дії по забезпеченню належного побуту дітей, а ОСОБА_1 навіть не намагався допомагати їй в цьому. Після ухвалення судом рішення про відібрання дітей лише ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, а ОСОБА_1 її не подавав, що, на думку суду, свідчить про його байдужість до своїх власних дітей.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про позбавлення батьківських прав матері дітей ОСОБА_2 суд першої інстанції правильно зазначав таке.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 в міру своїх можливостей, стану здоров`я та матеріального стану здійснила певні заходи з поліпшення умов проживання в будинку: побілено стелю, переклеєно шпалери. ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю з дитинства, самостійно, в кредит, який вона погашає отриманими виплатами по інвалідності, придбала для дітей двоповерхове ліжко.

При цьому, суд першої інстанції правильно не погодився з доводами позивача щодо непроведення водопостачання до будинку ОСОБА_7 як один з чинників, що свідчить про невиконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків, адже Макарови проживають в сільській місцевості в приватному будинку, а позивачем не додано жодного доказу того, що в с.Бабурка в цілому, та по вулиці Дружній зокрема, наявне централізоване водопостачання.

Відсутність куточку для навчально-ігрової діяльності дітей зумовлена важким фінансовим станом ОСОБА_2 , яка не має іншого доходу, окрім виплатпо інвалідності. Враховуючи встановлену повну індиферентність ОСОБА_1 в питанні виховання дітей, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 робить все,що вїї силахдля того,щоб забезпечитиналежне вихованнядітей,але безпідтримки збоку чоловікаїй це,вочевидь,важко. Те ж стосується й заміни електропроводки.

Судом першої інстанції також правильно враховано той факт, що відповідач ОСОБА_2 не вживає спиртних напоїв (вусіх документах,які наданіпозивачем досправи якдокази,не зазначенопротилежного) та не веде антисоціального способу життя, до адміністративної та кримінальної відповідальності ОСОБА_2 не притягалась.

Судом першої інстанції було також правильно встановлено, що у присутності психолога були опитані малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які висказалисьза їхзалишення всім`ї опікуна.

Суд першої інстанції також правильно погодився із тим, що на даний час дітям було б краще знаходитись саме там.

Однак, при цьому, суд першої інстанції правильно погодився із доводами представника відповідача ОСОБА_2 про те, що діти затривалий часвже відвикливід матері,а перебуваннямаленьких дітейв більшзабезпеченій родинісуттєво впливаєна їхдумку.

При цьому, суд першої інстанції також правильно встановив, що в даній справі такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , не буде відповідати ані ступеню її неналежного виконання батьківських обов`язків, ані інтересам неповнолітніх дітей. Відповідачці ОСОБА_2 було роз`яснено необхідність поступового налагодження контакту з дітьми для того, щоб забрати їх додому.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлено, що позов щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є передчасним та задоволенню у цій справі не підлягає.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, як органу опіки та піклування, дублюють доводи позовної заяви та відзиву відповідно у цій справі в частині,яка єпредметом апеляційногооскарження, та лише відображають позицію сторін у цій справі, яку вони та їх представники вважають єдино правильною та можливою в оскаржуваній частині.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування сторін, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, відсутні.

Відповідач ОСОБА_1 та позивач Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, як орган опіки та піклування, не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції у цій справі в частині вирішення позову позивача в оскаржуваній частині в частині вирішення позовних вимог позивача про позбавлення батьківських прав відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційних скарг відповідача ОСОБА_1 та позивача Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, як органу опіки та піклування.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції від 05липня 2023року в оскаржуванійчастині, у цій справі відсутні, та апелянтами апеляційному суду не надані.

Так, надані апелянтом - стороною відповідача ОСОБА_1 апеляційному суду повторно виписка тадовідка МСЕК лише від02березня 2023року (первинний огляд) відносно ОСОБА_1 про присвоєння йому 1 (першої) групи інвалідності безтерміново за загальним захворюванням, потребує постійногостороннього догляду (т.с. 2 а.с. 7), вже були предметом дослідження суду першої інстанції у цій справі (т.с. 1 а.с. 189) та їм була надана відповідна оцінка судом першої інстанції, з якою погоджується апеляційний суд.

Самі по собі ці виписка та довідка МСЕК відносно відповідача ОСОБА_1 нічого у цій справі не спростовують і не підтверджують, Оскільки, інсульт, зі слів сторони відповідача, у відповідача ОСОБА_1 стався лише у серпні 2022 року, а рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року (а.с. 39-50), яким у тому числі відібрали у нього малолітні діти ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , набрало законної сили 30 червня 2021 року, а тому судом першої інстанції було правильно встановлено, що у відповідача ОСОБА_1 , як батька, було достатньо часу (майже рік) з червня 2021 року по серпень 2021 року, для того, щоб змінити своє ставлення, відношення до цих малолітніх дітей та до їх виховання (почати якось спілкуватись зі своїми дітьми, з урахуванням їх вікових потреб, у тому числі за допомогою графіку такого спілкування з останніми, встановленого органом опіку та піклування, з урахуванням думки опікуна та думки самих дітей, однак за встановленням якого ОСОБА_1 , як батько, до органу опіки та піклування чи опікуна в установленому законом порядку взагалі не звертався, належні,допустимі доказипротилежного уматеріалах цієїсправи відсутні,доказування неможе ґрунтуватисьна припущеннях ст.81ч.6ЦПК України), відвідувати заклади (шкільні, позашкільні, розвиваючі секції тощо), які відвідують його діти, цікавитись взагалі їх життям, здоров`ям, розвитком здібностей тощо, купляти продукти, одяг, подарунки дітям чи просто платити на їх утримання аліменти, що раніше були стягнуті за вищезазначеним рішенням суду 2021 року, а також«змінити себе»:офіційно влаштуватисьна роботу,змінити свійобраз життя,побут тощо.

Не можуть бути також прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі як докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України для перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції від 05.07.2023року воскаржуваній частині докази, надані позивачем Виконавчим комітетом Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, як органом опіки та піклування, у цій справі лише вперше до його апеляційної скарги у цій справі докази, отримані ним вже лише після ухвалення рішення судом першої інстанції у цій справі, а саме: - акт обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 02.08.2023року (т.с. 2 а.с. 55), -інформація Відділу Комунарського району Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 10.08.2023 року (т.с. 2 а.с. 56), - акт обстеження умов проживання від 09.08.2023року (т.с. 2 а.с. 57), - висновок оцінки потреб сім`ї від 09.09.2023року (т.с. 2 а.с. 58), - інформація Служби у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 04.08.2023року (т.с. 2 а.с. 59-61), - пояснення опікуна Азімової від 01.08.2023 року (т.с. 2 а.с. 62).

Позивач, як орган опіки та піклування не надав суду першої інстанції у цій справі належних, допустимих та достатніх доказів саме для позбавлення батьківських права відповідача ОСОБА_2 , як матері, яка є особою з інвалідністю з дитинства безстроково, на час розгляду цієї справи з 11.02.2014 року - 2 (другої) групи інвалідності (довідка МСЕК, копія т.с. 1 а.с. 144-145), отримує допомогу від держави, та яка в силу свого віку та стану здоров`я робить все можливе для виховання та утримання своїх малолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні), і що це відповідає саме якнайкращимінтересам цих дітей.

Оскільки, в силу вимог ст. 7 п. 8 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини…

В силу вимог ст. 171 СК України (Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя): 1. Дитина маєправо нате,щоб бутивислуханою батьками,іншими членамисім`ї,посадовими особамиз питань,що стосуютьсяїї особисто,а такожпитань сім`ї. 2.Дитина,яка можевисловити своюдумку,має бутивислухана привирішенні міжбатьками,іншими особамиспору щодоїї виховання,місця проживання,у томучислі привирішенні спорупро позбавленнябатьківських прав,поновлення батьківськихправ,а такожспору щодоуправління їїмайном. 3. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційних скарг відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_12 та позивача Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, як органу опіки та піклування, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в частині,яка єпредметом апеляційногооскарження, є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині,яка єпредметом апеляційногооскарження, у цій справі або ж його зміни. В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови апелянтам у задоволенні їх вищезазначених апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції у цій справі, останні не мають права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Разом із тим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити учасникам цієї справи, що ОСОБА_1 не позбавлений права у подальшому на йоговласний розсуд вирішувати питання про поновлення його батьківських прав відносно дітей в порядку ст. 169 СК України.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області залишити без задоволення.

Рішення Запорізькогорайонного судуЗапорізької областівід 05липня 2023рокуу цій справі в оскаржуванійчастині залишити без змін.

В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття,проте,може бутиоскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 29.09.2023 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Бєлка В.Ю.Подліянова Г.С.