Рішення

від 29.09.2023 по справі 160/11597/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2023 року Справа № 160/11597/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТА ТРАК СЕРВІС» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу №004182 від 10.05.2023р., -

УСТАНОВИВ:

29.05.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТА ТРАК СЕРВІС» звернулося з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області і просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №004182 від 10 травня 2023 року Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вищенаведеною оспорюваною постановою на позивача було накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн. за порушення вимог ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: встановлення під час рейдової перевірки 07.04.2023р. факту невикористання водієм транспортного засобу ОСОБА_1 особистої картки водія до цифрового тахографа, відсутність роздруківки даних роботи тахографа, за яке передбачена відповідальність згідно до абз.6 ч.1 ст.60 згаданого Закону, про що посадовими особами відповідача був складений акт №252540. Позивач вважає, що штраф за абз.6 ч.1 ст.60 вказаного Закону, до позивача було застосовано безпідставно та протиправно, оскільки перелік документів, які повинен мати резидент/нерезидент України при виконанні міжнародних перевезень вантажів, наведений у ст.53 згаданого Закону, є вичерпним, і жоден із них не зазначений ні в акті перевірки, ні у оспорюваній постанові; відповідальність за описані в акті перевірки порушення передбачена не абз.6 ч.1 ст.60, а абз. 11 ч.1 ст.60 Закону, що, на думку позивача, повністю кореспондується з вимогами ч.8 ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відповідно, позивач вважає, що за вищенаведене порушення до нього мав бути застосований штраф за абз.11 ч.1 ст.60 наведеного Закону (680 грн.), тоді як штраф за абз.6 ч.1 ст.60 вказаного Закону (34000 грн.) застосовано до нього протиправно, із завищенням відповідачем розміру штрафу у 50 разів, чим порушені положення ч.2 ст.19 Конституції України, у зв`язку із чим, позивач просить визнати оспорювану постанову протиправною та скасувати. У відповіді на відзив від 23.06.2023р. позивач зазначив, що відповідач безпідставно посилається у відзиві на ст.48 Закону, оскільки її норми стосуються виключно внутрішніх перевезень і не може бути застосована до міжнародного перевезення позивача, а також вважає, що мати при собі роздруківку даних роботи тахографа, у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, має обов`язок водій, а не автомобільний перевізник, згідно до п.3.3 Інструкції №385 (а.с.1-3, 56-58).

Ухвалою суду від 05.06.2023р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 04.07.2023р. відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, запропоновано позивачеві протягом 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали суду надати докази в обґрунтування позову, а також копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та докази того, чи обладнаний транспортний засіб, який було зупинено, тахографом, виходячи з вимог ст.ст.72-77, 161 Кодексу адміністративного судочинства України; відповідачеві - у той самий строк, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з приписів ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.20).

На виконання вимог вищенаведеної ухвали суду відповідачем через систему «Електронний суд» 16.06.2023р. був поданий відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що оспорювана постанова прийнята на основі акту №252540 від 07.04.2023р., у якому посадовими особами відповідача зазначене і конкретизоване порушення позивача, вказує, що саме позивач, який зацікавлений в доведенні своєї позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результати прийнятого відповідачем рішення, відтак, відповідач вважає, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме позивачем, доводи позивача є безпідставними. Щодо тверджень позивача про неправильну кваліфікацію порушення, то відповідач зазначає у позові, що ч.8 ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює обов`язок водіїв, зокрема, у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв, а за виконання резидентами/нерезидентами України міжнародних перевезень вантажів без документів, визначених статтею 53 згаданого Закону, передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки під час рейдової перевірки 07.04.2023р. у автомобільного перевізника був відсутній згаданий документ - роздруківка даних (інформації) про роботу та відпочинок водія, то правомірно було встановлено, що мало місце порушення, яке передбачене абзацом 6 частини 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому, відповідач вказує на те, що абз.11 ч.1 ст.60 згаданого Закону, передбачена відповідальність за здійснення міжнародних перевезень без тахографа, або з вимкненим тахографом, або без щоденних реєстраційних листків праці та відпочинку, проте, при встановленні цифрового тахографа робиться роздруківка даних про режим роботи та відпочинку до цифрового тахографа, що віднесено до «інших документів, передбачених законом», обов`язок наявності яких повинен забезпечувати перевізник відповідно до ст.48 згаданого Закону, що підтверджується і висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.02.2020р. у справі №820/4624/17, тому відповідач вважає, що твердження позивача про неправильну кваліфікацію порушення є хибним і не обґрунтованим. Окрім того, відповідач вказує і на те, що контроль за роботою водіїв, організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку покладено на позивача як автомобільного перевізника з урахуванням ст.18 згаданого Закону, а також і приписів п.3.3, п.3.6 Інструкції №385, тому вважає, що оспорювана постанова прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.26-51).

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, 24.08.2023р. із матеріалів справи судом було встановлено, що позивачем не виконано вимог ухвали суду від 05.06.2023р. та не надано витребуваних нею копії документів без поважної причини, у зв`язку із чим ухвалою суду віл 24.08.2023р. розгляд даної справи було продовжено до 29.09.2023р. (а.с.64).

Таким чином, дана адміністративна справи вирішується 29.09.2023р., тобто, у межах строку, визначеного ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТА ТРАК СЕРВІС» 30.07.2020р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, будинок 132, квартира 10, основним видом діяльності позивача за КВЕД є, зокрема - 49.41 - вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується копією Статуту позивача та інформацією, наведеною у витязі з ЄДРПОУ, наявного в матеріалах справи (а.с.7-17,22).

07.04.2023р. державними інспекторами відповідача, на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 03.04.2023р. №008192 об 11 год.30 хв. на а/д М03 Київ-Харків-Довжанський 290 км, було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу - марки - RENAULT номерний знак НОМЕР_1 , н/причіп НОМЕР_2 НОМЕР_3 серії і номери свідоцтв про реєстрацію НОМЕР_4 , НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_1 , у ході якої встановлено, що даний автомобіль належить та використовується автомобільним перевізником - ТОВ «ЮТА ТРАК СЕРВІС» та було виявлено таке порушення, а саме:

- при здійсненні міжнародних вантажних перевезень за маршрутом Україна - Естонія згідно СМR 040423 від 04.04.2023р. водій не використовує карту водія до цифрового тахографа, відсутня роздруківка даних роботи тахографа водія ОСОБА_1 , що унеможливлює контроль режиму праці та відпочинку водія. Порушено вимоги ЄУТР. Відповідальність за що передбачена абз.6 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що був складений акт №252540 від 07.04.2023р., що підтверджується змістом його копій, копією свідоцтва про реєстрацію ТЗ та копією міжнародної ТТН, наявних у справі (а.с.6, 53-зворот, 70-72).

Також зі змісту акту перевірки від 07.04.2023р. видно, що у ньому міститься підпис водія ОСОБА_1 (а.с.6,53-зворот).

Надалі, 04.05.2023р. відповідачем на адресу позивача було направлено повідомлення про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт зафіксованого у акті №252540 від 07.04.2023р., яке відбудеться 10.05.2023р., за №28982/23/24-23 від 27.04.2023р., яке було відправлено та доставлено на офіційну електронну адресу позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 04.05.2023р. об 11:10 годині, що підтверджується змістом копії наведеного повідомлення та інформацією із електронної пошти (а.с.52-53).

За результатами розгляду вищенаведеного порушення на підставі наведеного акту перевірки посадовою особою відповідача 10.05.2023р. було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №004182 за якою за порушення ст.ст.34,53 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача на підставі абз. 6 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт було застосовано штраф у сумі 34000 грн., що підтверджується копією відповідної постанови (а.с.5, 52).

Позивач, вважаючи протиправною спірну постанову, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами про визнання її протиправною та скасування.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-Ш (далі - Закон № 2344-Ш), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (далі - Порядок №1567), Інструкція з використання пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010р. № 385 (далі - Наказ № 385).

Щодо наявності у відповідача повноважень на проведення перевірок на транспорті.

Статтею 6 Закону №2344-Ш передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, у тому числі, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільним перевізником вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Частинами 14,17 статті 6 Закону №2344-Ш встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланової і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно до приписів наведеного Порядку №1567 визначено, що державному контролю підлягають усі транспорті засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №103.

Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, із наведених приписів чинного законодавства у сфері державного контролю на автомобільному транспорті видно, що відповідачеві, його територіальним органам, а відповідно, і їх посадовим особам надані повноваження на проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), тому слід дійти висновку, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі), яка відбулася 07.04.2023р. відповідачем проведена у межах наданих його повноважень, визначених вищенаведеними приписами Закону №2344-Ш, Порядку №1567 та Положення про Укртрансбезпеку.

Щодо виявлених у ході проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт позивачем, яке мало місце 07.04.2023р., суд зазначає про таке.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах ( ст.33 Закону №2344-Ш).

Згідно вимог ст.34 Закону №2344-Ш визначено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Приписами ст.49 згаданого Закону №2344-Ш установлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

У відповідності до вимог ст.48 Закону №2344-Ш передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів врегульовано приписами ст.53 Закону №2344-Ш.

Так, у відповідності до частин 3, 5 статті 53 Закону №2344-Ш передбачено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти/нерезиденти України повинні мати:

- дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення/дозвіл України;

- дозвіл щодо узгодження умов та режиму перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

- сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (у разі міжнародного перевезення вантажів резидентами України);

- сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (у разі міжнародного перевезення вантажів нерезидентами України);

- документ про вантаж.

У відповідності до ч.8 ст.53 Закону №2344-Ш визначено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Також, і за приписами абзацу 4 пункту 3.3 Наказу №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, має мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

При цьому, згідно до норм ст.18 Закону №2344-Ш встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону.

Отже, у розумінні зазначеної норми, контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися автомобільним перевізником (у даному випадку позивачем), незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення - внутрішнього чи міжнародного.

А згідно до вимог абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-Ш передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільного перевізника (суб`єкта господарювання) застосовується відповідальність у вигляді накладення адміністративно-господарського штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34000 грн.) за невиконання резидентами/нерезидентами України (автомобільними перевізниками) міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону.

Таким чином, із аналізу наведених вище норм слідує, що контроль за належним виконанням обов`язків водіями, які здійснюють, як міжнародні, так і внутрішні автомобільні перевезення, зокрема, і забезпечення наявності у таких водіїв при собі роздруківки даних роботи тахографа, за умови обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, покладається саме на автомобільного перевізника, у даному випадку, на позивача, а відповідно, і відповідальність за здійснення таких перевезень без згаданого документу (за відсутності роздруківки даних роботи тахографа) покладається на автомобільного перевізника згідно абзацу 6 частини 1 ст. 60 Закону №2344-Ш.

Отже, аргументи позивача, викладені у відповіді на відзив про те, що мати при собі роздруківку даних роботи тахографа, має обов`язок лише водій, а не автомобільний перевізник, спростовується аналізом вищенаведених приписів ст.18, ч.8 ст.53, абз.6 ч.1 ст.60 Закону №2344-Ш за змістом яких контроль за наявності у водія ТЗ, який здійснює міжнародні автомобільні перевезення, документів, визначених ч.8 ст.53 згаданого Закону, а також і відповідальність за їх відсутність у водія ТЗ, покладається саме на позивача, як автомобільного перевізника.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених судом обставин з приводу того, що 07.04.2023р. на місці зупинки вищезгаданого транспортного засобу, що належить позивачеві згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ, був обладнаний цифровим тахографом згідно протоколу перевірки та адаптації тахографа ТЗ від 16.09.2022р. (а.с.69-71) під керуванням водія ОСОБА_1 , яким здійснювалося міжнародне автомобільне перевезення вантажу згідно міжнародної ТТН СМR 040423 від 04.04.2023р. (а.с.72), суд приходить до висновку, що позивач, як автомобільний перевізник, мав обов`язок забезпечити наявність у згаданого водія при собі роздруківки даних роботи тахографа у відповідності до вимог ч.8 ст.53 Закону №2344-Ш.

Разом з тим, судом установлено, що 07.04.2023р. під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадовими особами відповідача було зафіксовано факт здійснення міжнародного автомобільного перевезення вантажу транспортним засобом, що належить позивачеві, який згаданий вище та встановлено відсутність у водія даного ТЗ роздруківки даних роботи тахографа водія ОСОБА_1 , що підтверджується змістом акту перевірки №252540 від 07.04.2023р. (а.с.6, 53-зворот).

У цьому з акті, у графі: «пояснення водія про причини порушень» відображений підпис водія ОСОБА_1 та даний водій ТЗ підписав акт без жодних зауважень (а.с.6,53-зворот).

Отже, факт порушення 07.04.2023р. позивачем як автомобільним перевізником вимог ст.53 Закону №2344-Ш зафіксований та підтверджений актом №252540 (відсутність у водія ТЗ роздруківки даних роботи тахографа) та у ході судового розгляду даної справи будь-якими іншими доказами не спростований.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог ст.53 Закону №2344-Ш (здійснення міжнародного перевезення вантажу без документів, визначених ч.8 ст.53 Закону №2344-Ш), а саме: відсутність у водія ТЗ роздруківки даних роботи тахографа, яке позивачем не спростоване жодними іншими доказами, за оспорюваною постановою на підставі абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-Ш, є правомірним та законним.

Що стосується аргументів позивача з приводу неправильної кваліфікації виявленого порушення саме за абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-Ш (слід було застосувати штраф за абзацом 11 частини 1 статті 60 Закону №2344-Ш), то такі аргументи позивача є необґрунтованими та спростовуються наступним.

Так, згідно до абзацу 11 частини 1 статті 60 Закону №2344-Ш передбачено, що штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680 грн.) застосовується до автомобільних перевізників за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку.

Разом з тим, за матеріалами справи судом не встановлено фактів того, що посадовими особами відповідача 07.04.2023р. при зупинці вищенаведеного ТЗ позивача під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) були зафіксовані порушення, які наведені саме у абзаці 11 частини 1 ст.60 Закону №2344-Ш, а позивачем таких доказів суду не надано, що не відповідає приписам ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, як уже зазначалося вище, обов`язок при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень вантажів забезпечити наявність у водія при собі саме роздруківки даних роботи тахографа покладено саме на позивача як автомобільного перевізника та цей документ віднесений до переліку документів, які повинен при собі мати водій та резидент України (автомобільний перевізник), що підтверджується наведеними вище проаналізованими приписами ч.8 ст.53 Закону №2344-Ш.

З огляду на викладене, доводи позивача про те, що перелік документів, наведений у ст.53 Закону №53 Закону №2344-Ш є вичерпним і жоден із них не зазначений у акті №252540, є неспроможними, оскільки спростовуються, як аналізом змісту акту №252540 про встановлення факту відсутності у водія ТЗ роздруківки даних роботи тахографа, так і узгоджується із переліком документів, який наведений у ч.8 ст.53 Закону №2344-Ш, що безпідставно залишено позивачем поза увагою.

А оскільки актом перевірки від 07.04.2023р. №252540 посадовими особами зафіксовано факт саме здійснення міжнародних автомобільних перевезень вантажу позивачем за відсутності у водія ТЗ роздруківки даних роботи тахографа водія ОСОБА_1 , що не спростовано позивачем, а відповідно, дані дії автомобільного перевізника підпадають під кваліфікацію порушення щодо виконання міжнародних автомобільних перевезень вантажу автомобільним перевізником (позивачем) без документів, визначених ст.53 Закону №2344-Ш, що відповідає порушенню, яке відображене у абз.6 ч.1 ст.60 Закону №2344-Ш, у зв`язку із чим суд приходить до висновку, що застосування відповідачем адміністративно-господарського штрафу за оспорюваною постановою до позивача саме на підставі абз.6 ч.1 ст.60 Закону №2344-Ш є правомірним.

Отже, аргументи позивача з приводу неправильної кваліфікації порушення, зафіксованого актом перевірки №252540 від 07.04.2023р., саме за абз.6 ч.1 ст.60 Закону №2344-Ш, є безпідставними припущеннями позивача, які жодними доказами не підтверджені.

Згідно до вимог ст.ст.73, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 вказаного Кодексу, на позивача покладено обов`язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Проте, позивачем не наведено у позові жодних обґрунтованих підстав та не надано належних доказів, які б свідчили про протиправність оспорюваної постанови з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу норм наведеного чинного законодавства у сфері автомобільного транспорту, а також з урахуванням того, що позивачем наявність у водія ТЗ позивача ОСОБА_1 при собі на місці зупинки ТЗ документу, визначеного ч.8 ст.53 Закону №2344-Ш, а саме: роздруківки даних роботи тахографа, жодними доказами не підтверджена.

Є безпідставними і доводи позивача, тому відхиляються судом, з приводу того, що обов`язок мати при собі роздруківку даних роботи тахографа покладено на водія, а не на автомобільного перевізника, оскільки зазначене не відповідає та суперечить ст.18, ч.8 ст.53, абз.6 ч.1 ст.60 Закону №2344-Ш за якими, як уже зазначалося вище, передбачено обов`язок забезпечити наявність при собі у водія ТЗ, яким здійснюється міжнародні перевезення вантажу, вищезгаданого документу, визначеного ч.8 ст.53 Закону №2344-Ш, покладено саме на автомобільного перевізника, як і відповідальність за таке порушення також несе саме автомобільний перевізник, у даному випадку, позивач (суб`єкт господарювання) і саме на підставі абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-Ш.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної постанови згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при прийнятті вищевказаної постанови відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами, порушення відповідачем прав та інтересів позивача при прийнятті оспорюваної постанови, а тому у адміністративного суду підстави для її визнання протиправною та скасування відсутні.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, тому у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи, зокрема, судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн. згідно квитанції №9306-7518-5587-8078 від 26.05.2023р. (а.с.4), суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову такі судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні обґрунтовані підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257- 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТА ТРАК СЕРВІС» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу №004182 від 10.05.2023р.- відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва