Постанова

від 19.12.2023 по справі 160/11597/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2023 року м. Дніпросправа № 160/11597/23 Суддя І інстанції - Конєва С.О.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТА ТРАК СЕРВІС»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТА ТРАК СЕРВІС» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу №004182 від 10.05.2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТА ТРАК СЕРВІС» звернулося до суду з вищевказаним позовом згідно з яким, просило:

- визнати протиправним та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №004182 від 10 травня 2023 року Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТА ТРАК СЕРВІС» оскаржило його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована протиправністю постанови №004182 від 10 травня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу. Вказує на те, що невірне визначення відповідачем кваліфікації адміністративного правопорушення. Вказує на те, що до позивача застосовано штрафу за абз. 6 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» замість штрафу за абз. 11 .1 ст. 60 цього Закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТА ТРАК СЕРВІС» 30.07.2020р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, будинок 132, квартира 10, основним видом діяльності позивача за КВЕД є, зокрема - 49.41 - вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується копією Статуту позивача та інформацією, наведеною у витязі з ЄДРПОУ, наявного в матеріалах справи (а.с.7-17,22).

07.04.2023р. державними інспекторами відповідача, на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 03.04.2023р. №008192 об 11 год.30 хв. на а/д М03 Київ-Харків-Довжанський 290 км, було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу - марки - RENAULT номерний знак НОМЕР_1 , н/причіп НОМЕР_2 серії і номери свідоцтв про реєстрацію НОМЕР_3 , НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 , у ході якої встановлено, що даний автомобіль належить та використовується автомобільним перевізником - ТОВ «ЮТА ТРАК СЕРВІС» та було виявлено таке порушення, а саме:

- при здійсненні міжнародних вантажних перевезень за маршрутом Україна - Естонія згідно СМR 040423 від 04.04.2023р. водій не використовує карту водія до цифрового тахографа, відсутня роздруківка даних роботи тахографа водія ОСОБА_1 , що унеможливлює контроль режиму праці та відпочинку водія. Порушено вимоги ЄУТР. Відповідальність за що передбачена абз.6 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що був складений акт №252540 від 07.04.2023р., що підтверджується змістом його копій, копією свідоцтва про реєстрацію ТЗ та копією міжнародної ТТН, наявних у справі (а.с.6, 53-зворот, 70-72).

Також зі змісту акту перевірки від 07.04.2023р. видно, що у ньому міститься підпис водія ОСОБА_1 (а.с.6,53-зворот).

Надалі, 04.05.2023р. відповідачем на адресу позивача було направлено повідомлення про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт зафіксованого у акті №252540 від 07.04.2023р., яке відбудеться 10.05.2023р., за №28982/23/24-23 від 27.04.2023р., яке було відправлено та доставлено на офіційну електронну адресу позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 04.05.2023р. об 11:10 годині, що підтверджується змістом копії наведеного повідомлення та інформацією із електронної пошти (а.с.52-53).

За результатами розгляду вищенаведеного порушення на підставі наведеного акту перевірки посадовою особою відповідача 10.05.2023р. було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №004182 за якою за порушення ст.ст.34,53 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача на підставі абз. 6 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт було застосовано штраф у сумі 34000 грн., що підтверджується копією відповідної постанови (а.с.5, 52).

Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 53 Закону № 2344-ІІІ при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи (частина сьома статті 53 цього Закону).

Згідно з частиною восьмою статті 53 Закону № 2344-ІІІ водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Таким чином, автомобільні перевізники мають обов`язок забезпечити, а водії пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються міжнародні перевезення. Крім того, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртрансбезпеки, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010р. (далі Інструкція № 385) картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.5 розділу ІІІ Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

11.10.2005р. набув чинності Закон України № 2819-IV від 7 вересня 2005 "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)".

20.12.2010 набрала чинності Поправка № 6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, норми ЄУТР розмежовують такі документи як "реєстраційний листок" та "роздруківка".

Оцінюючи доводи апелянта, апеляційний суд зазначає, що щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія - це тахокарти, які використовуються в аналоговому тахографі. У свою чергу, для цифрових тахографів не використовуються щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія. Для такого приладу необхідно використовувати карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Згідно фактичних обставин справи на автомобіль позивача облаштовано цифровий тахометр, у якому використовується карту водія, роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія. В той же час в такому приладі щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія - не використовуються.

Тому водій транспортного засобу зобов`язаний був використовувати особисту картку водія до цифрового тахографу та на вимогу інспектора роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок.

Щодо доводів апелянта про неправильну кваліфікацію правопорушення суд зазначає наступне.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена приписами статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Зокрема, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац 6 частини першої);

управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац 11 частини першої).

Зазначеними нормами передбачена кваліфікація різних за своїм складом порушень:

- відсутність документів, передбачених статтею 53 вказаного Закону;

- порушення вимог використання тахографа, які полягають у виконанні міжнародного автомобільного перевезення без контрольного пристрою (тахографу) або з вимкненим тахографом, відсутність щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія.

Щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія не можна ототожнювати з особистою карткою водія до цифрового тахографа та роздруківками на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Відтак, норми абзацу 11 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ на вчинене позивачем порушення не поширюються.

У свою чергу, правильною кваліфікацією вчиненого правопорушення, є саме приписи абзацу 6 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Підтвердженням такого висновку слугує та обставина, що особиста картка водія передбачена пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385, а роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв є документом, передбаченим статтею 53 Закону № 2344-ІІІ, необхідним для виконання міжнародних перевезень для усіх перевізників (резидентів та нерезидентів) та видів перевезень (пасажирських, вантажних), які використовують у своїх транспортних засобах цифровий тахограф. Тобто, вказаний документ, відсутність якого встановлено у позивача, є загальнообов`язковим при виконанні міжнародних перевезень транспортними засобами, обладнаним цифровим тахографом; інші документи, наведені в частинах третій шостій статті 53 Закону № 2344-ІІІ, є спеціальними для кожного з видів перевезень (вантажних/пасажирських) та особи перевізника (резидент/нерезидент).

Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абзацу 6 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, через що відсутні правові підстави для скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Наведені обставини в своїй сукупності мають визначальне значення для вирішення питання щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, при цьому решта доводів сторін не носить принципового характеру.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що спірна постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є правомірною, а відповідно позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТА ТРАК СЕРВІС» - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2023 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун