Постанова

від 29.09.2023 по справі 200/2859/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 200/2859/19-а

адміністративне провадження № К/9901/3548/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 (головуючий суддя: Галатіна О.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 (головуючий суддя: Ястребова Л.В., судді: Геращенко І.В., Казначеєв Е.Г.) у справі № 200/2859/19-а за позовом Приватного підприємства «Агро-Бізнес» до Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними і зобов`язання утриматися від вчинення певних дій,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У лютому 2019 року Приватне підприємство «Агро-Бізнес» (далі - ПП «Агро-Бізнес» або позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління містобудування та архітектури Маріупольської міської ради (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило:

визнати протиправним і скасувати наказ начальника Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 11.08.2015 № 47 «Про демонтаж самовільно встановлених спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, власники якої не встановлені» в частині зобов`язання комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» демонтувати самовільно встановлену спеціальну конструкцію зовнішньої реклами - сіті - лайт розміром 1,2*1,8 м. за адресою: м. Маріуполь, просп. Нахімова (перехрестя з вул. Чорноморською за схемою № 1249);

визнати протиправними дії відповідача щодо демонтажу (зміні місця розміщення) лайтбоксу розміром 1,2*1,8 м., належного ПП «Агро-Бізнес», розташованого за адресою, визначеною у Паспорті розміщення елементу зовнішнього художнього оформлення, виданого 23.04.2008;

зобов`язати відповідача за власний рахунок відновити демонтований лайтбокс розміром 1,2*1,8 м. належного ПП «Агро-Бізнес», шляхом його розміщення за адресою, визначеною у Паспорті розміщення елементу зовнішнього художнього оформлення, виданого 23.04.2008.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 30.09.2019, яке залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019, позов задовольнив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 02.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26.09.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Агро-Бізнес» є юридичною особою, зареєстроване № 30432602, місцезнаходження: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Пушкіна, б. 92, кв. 2.

За інформацією, зазначеною у паспорті розміщення елемента зовнішнього художнього оформлення, виданому 23.04.2008 Головним управлінням архітектури та містобудування Маріупольської міської ради (далі - ГУАМ), двосторонній лайтбокс (1,2*1,8) розташований на пр. Нахімова, 37. Замовник - ПП «Агро-бізнес». В паспорті наявне фотозображення лайтбоксу. Згідно архітектурно-художнього завдання, паспорт дійсний при наявності ескізів, які узгоджені в ГУАМ. Зміна художнього вигляду, розмірів, матеріалів тощо без спеціального узгодження в ГУАМ забороняється. Розміщення елемента зовнішнього художнього оформлення узгоджено.

11.08.2015 начальником Головного управління містобудування і архітектури прийнято наказ № 47 «Про демонтаж самовільно встановлених спеціальних конструкцій зовнішньої реклами власники яких не встановлені». В наказі зазначено, що у результаті перевірки дотримання порядку розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя встановлено факт порушення пункту 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила № 2067), а саме: розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами без відповідного дозволу. У зв`язку із порушенням порядку розміщення зовнішньої реклами, керуючись статтею 144 Конституції України, статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 45 Типових правил № 2067, пунктом 2.1.5 Порядку демонтажу, обліку і зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м.Маріуполя, затвердженого рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 16.03.2011 № 95, наказано комунальному комерційному підприємству «Маріупольтепломережа» демонтувати самовільно встановлені спеціальні конструкції зовнішньої реклами - сітілайти, в т.ч., за адресою пр. Нахімова (перехрестя з вул. Чорноморською, за схемою № 1249).

29.11.2018 позивач листом за № 21 звернувся до начальника управління Маріупольської міської ради із проханням відновити незаконно знесений 14.11.2018, за дорученням Управління архітектури, сітілайт-покажчик «Парк-Отель», який був установлений за адресою: м. Маріуполь, пр. Нахімова, 37, згідно Паспорту, виданого Головним управлінням архітектури та містобудівництва Маріупольської міської ради 23.04.2008.

У відповідь на зазначене звернення позивачу роз`яснено (лист № 30.9-37012-30.1 від 14.01.2019), що на перетині пр. Нахімова та вул. Чорноморська у 2015 році було виявлено незаконно встановлений сітілайт, на якому була відсутня табличка із зазначенням власника та відмінна від конструкції, на яку було видано паспорт розміщення елемента зовнішнього художнього оформлення - покажчик. Відповідно до пункту 2.8 Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 16.03.11 № 95, робочий орган приймає рішення про демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами: в разі самовільно встановлених, припис не видається. У зв`язку із зазначеними обставинами, Головним управлінням містобудування та архітектури був підготовлений наказ на демонтаж самовільно встановленої спеціальної конструкції зовнішньої реклами.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що на підставі Паспорта розміщення елемента зовнішнього художнього оформлення ним у 2008 році за адресою: м. Маріуполь, пр. Нахімова, 37 встановлено Покажчик «Парк-Готель». Необхідність встановлення зазначеного покажчика обумовлена особливістю розташування місця відпочинку «Парк-Готель». Наполягає, що встановлений покажчик відповідав критеріям, зазначеним у Паспорті, а саме: такий був встановлений у формі двостороннього лайтбоксу розміром 1,2 х 1,8; на ньому містилася інформація щодо діяльності «Парк-Готелю», зокрема: стрілка-покажчик напрямку знаходження місця відпочинку, найменування послуг, години роботи та засоби зв`язку. Іншої інформації лайтбокс не містив. Водночас у листопаді 2018 року позивач виявив відсутність за місцем розташування елемента зовнішнього художнього оформлення. У ході проведених пошукових робіт позивач встановив факт демонтажу конструкції на підставі наказу начальника Головного управління містобудування і архітектури від 11.08.2015 № 47. Своєю чергою, жодних документів від відповідача з інформацію про невідповідність встановленої конструкції вимогам законодавства на адресу суб`єкта господарювання не надходило. У той же час, встановлена конструкція повністю відповідає чинній дозвільній документації. За таких обставин позивач вважає зазначений наказ та дії з демонтажу елемента зовнішнього художнього оформлення протиправними.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що у ході проведеного в 2015 році обстеження місць розміщення конструкцій зовнішньої реклами, оформленого актом від 10.06.2015, спеціалістами відповідача було виявлено незаконно встановлений сітілайт за адресою: пр. Нахімова (перехрестя з вул. Чорноморською, за схемою під № 1249), на якому була відсутня контактна інформація власника у зв`язку із чим наполягає на законності проведеного демонтажу конструкції. Крім того, за позицією відповідача, демонтована конструкція мала відмінний художній вигляд від затверджених ПП «Агро-Бізнес» ескізів.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що демонтована конструкція була розміщена на підставі належним чином оформлених дозвільних документів. Доказів анулювання дозвільного документу або закінчення строку його дії відповідачем не надано. Водночас за інформацією, зазначеною у Паспорті, дозвільний документ виданий безстроково. Твердження відповідача про те, що сітілайт, виявлений спеціалістами у 2015 році, значно відрізняється від сітілайт-покажчика ПП «Агро-бізнес», за висновками судів обох інстанцій, не відображають порушення тих характеристик, що зазначені у Паспорті.

Також суди зазначили, що за ескізом сітілайту, узгодженим ГУАМ, не передбачено розміщення на елементі зовнішнього художнього оформлення таблички із контактною інформацією власника.

Крім того суди попередніх інстанцій констатували невідповідність оскаржуваного наказу вимогам законодавства, зокрема відсутність в ньому інформації про строки проведення демонтажу конструкції. Крім того, відповідач не надав доказів повідомлення суб`єкта господарювання про прийняте рішення. Натомість позиція відповідача щодо неможливості встановлення власника сітілайту, за висновками судів попередніх інстанцій, є неприйнятною, оскільки замовник сітілайту, а також його юридична адреса та номер телефону, зазначені у Паспорті від 2008 року, що видавався відповідачем. Крім того, за позицією судів обох інстанцій, відповідач мав можливість попередити замовника сітілайту про виявлене порушення шляхом розміщення відповідного оголошення у ЗМІ, наклеювання на сітілайт припису тощо, проте не вчинив жодних дій. Доказів того, що відповідач вчиняв спроби зв`язатися із власником за телефонами, зазначеними на покажчику, суду також не надано.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Скаржник наполягає, що маркування на конструкції щодо власника та контактних даних, власника якої не встановлено було відсутнє, тому посадовими особами відповідача було складено відповідний акт обстеження конструкцій зовнішньої реклами від 10.06.2015 та у подальшому підготовлено наказ № 47 від 11.08.2015 про демонтаж самовільно встановленої конструкції. Також скаржник наполягає на тому, що демонтована конструкція не має жодного відношення до двостороннього лайтбоксу розміром 1,2х1,8 м, належного позивачу.

Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із частиною першою статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 40 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Положеннями статті 59 Закону № 280/97-ВР унормовано, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами врегульовані Типовими правилами № 2067.

З метою впорядкування правового регулювання відносин, які виникають у зв`язку із розміщенням реклами з порушенням законодавства України і правових актів органів місцевого самоврядування, визначення єдиних правил демонтажу, обліку і зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території міста Маріуполя, керуючись частиною першою статті 144 Конституції України, підпунктом 13, пункту «а» частини першої статті 30, статтею 40, частиною шостою статті 59, частиною першою статті 79 Закону № 280/97-ВР, статей 33, 35, 36 Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», статтею 16 Закону України «Про рекламу», пунктом 45 Типових правил № 2067, виконком Маріупольської міської ради прийняв рішення від 16.03.2011 № 95 «Про затвердження Порядку демонтажу, обліку і зберігання конструкцій зовнішньої реклами на територіях м. Маріуполя у новій редакції» (далі - Порядок № 95).

Зазначений Порядок регулює правові відносини, що виникають у зв`язку із розміщенням спеціальних конструкцій зовнішньої реклами з порушенням норм діючого законодавства України та правових актів органів місцевого самоврядування, та визначає єдині правила демонтажу, обліку і зберігання конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя (пункт 1).

Апеляційним судом встановлено, що за інформацією, зазначеною на офіційному сайті Маріупольської міської ради, рішення виконкому від 16.03.2011 № 95 «Про затвердження Порядку демонтажу, обліку і зберігання спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя у новій редакції» значиться у переліку діючих регуляторних актів.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу про демонтаж від 11.08.2015 № 47 слугував висновок відповідача про порушення суб`єктом господарювання пункту 3 Типових правил № 2067. Зокрема відповідач наполягає на факті розміщення ПП «Агро-бізнес» спеціальної конструкції зовнішньої реклами без відповідного дозволу (підпункт 2.1.5 пункту 2.1 Порядку № 95).

Відповідно до пункту 3 Типових правил № 2067 зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Своєю чергою, за приписами підпункт 2.1.5 пункту 2.1 Порядку № 95 демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами здійснюється у випадку самовільного розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами без відповідного дозволу та (або) без укладення договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

Відповідно до пункту 2.8 Порядку № 95 робочий орган приймає рішення про демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами.

У випадках, передбачених підпунктами 2.1.3 - 2.1.5 пункту 2.1 Порядку № 95, припис не видається (підпункт 2.8.2 пункту 2.8).

Рішення про демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами приймається у формі наказу керівника робочого органу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сітілайт-покажчик «Парк-Отель», розташований за адресою: м. Маріуполь, пр. Нахімова, 37, був установлений ПП «Агро-бізнес» на підставі паспорту розміщення елемента зовнішнього художнього оформлення, виданим Головним управлінням архітектури та містобудівництва Маріупольської міської ради 23.04.2008. За інформацією, зазначеною у Паспорті, дозвільний документ виданий безстроково.

Своєю чергою, згідно із пунктом 5 рішення виконкому Маріупольської міської ради від 22.03.2017 «Про затвердження Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами на територіях м. Маріуполя», що був чинним на момент проведення демонтажу (листопад 2018 року), дозвільні документи (дозволи) на розміщення зовнішньої реклами, надані до набрання чинності цим рішенням, є дійними до закінчення строку їх дії.

За таких обставин, судами обох інстанцій правильно зазначено, що спірний сітілайт-покажчик знаходився за адресою: пр. Нахімова, 37 на підставі чинних дозвільних документів.

Крім того, сітілайт-покажчик ПП «Агро-бізнес» також присутній на Схемі розміщення спеціальних конструкцій, затвердженій рішенням Маріупольської міської ради від 26.06.2012 № 6/20-2086, під номером 1249, аркуш 154.

Отже зважаючи на той факт, що дозвільні документи видавалися ГУАМ, то відповідно у розпорядженні відповідача була інформація про власника конструкції, що спростовує доводи скаржника про неможливість установлення власника сітілайт-покажчика.

Щодо посилань відповідача на пункти 7.17, 7.18 рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 15.06.2011 № 178 «Про затвердження Положення про порядок розміщення зовнішньої реклами та елементів зовнішнього художнього оформлення на території м. Маріуполя», суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що дозвільний документ виданий позивачу безстроково, а тому сітілайт, встановлений за адресою: м. Маріуполь, пр. Нахімова, 37, не може вважатися встановленим самовільно. Водночас доказів щодо анулювання дозвільного документу або припинення його дії відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідно до пункту 2.12 Порядку № 95 у термін, який не повинен перевищувати 5 робочих днів, робочий орган направляє рішення про демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами розповсюджувачу реклами рекомендованим поштовим відправленням або вручає під його особистий підпис. І лише у випадку, якщо розповсюджувач реклами не демонтує спеціальні конструкції зовнішньої реклами у встановлений у наказі термін, роботи по демонтажу проводяться робочим органом. Водночас наказ № 47 від 11.08.2015 не містить інформації про строки проведення демонтажу, копія наказу позивачу не направлялася та не вручалася, що не спростовано доводами скаржника.

Також, за характеристиками, зазначеними у дозвільному документі, суди попередніх інстанцій встановили приналежність ПП «Агро-бізнес» демонтованого відповідачем лайтбоксу, розміром 1,2*1,8 м, у зв`язку із чим доводи скаржника щодо проведення демонтажу іншої конструкції не заслуговують на увагу.

У частині недоведення відповідачем у цій справі правомірності своїх дій та рішень, Суд також враховує таке.

На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».

Такий висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі № 822/863/16, від 21.11.2019 у справі № 826/5857/16, від 11.02.2020 у справі № 816/502/16, від 16.06.2020 у справі № 756/6984/16-а та від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.

Оскільки відповідачем не надано до судів попередніх інстанцій належних доказів на підтвердження своїх доводів про порушення ПП «Агро-бізнес» законодавства щодо розміщення рекламних засобів, колегія суддів, зважаючи на підстави для демонтажу конструкції (розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами без відповідного дозволу), погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність дій та рішень відповідача щодо проведення демонтажу сітілайт-покажчика «Парк-Отель», належного позивачу.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

За такого правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову в обраний позивачем спосіб. Такий спосіб захисту порушеного права позивача відповідає вимогам справедливості і забезпечить ефективне поновлення його в правах.

Водночас скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі № 200/2859/19-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я. О. Берназюк

О. П. Стародуб