Постанова

від 26.09.2023 по справі 638/17802/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/17802/17 Номер провадження 22-ц/814/378/23Головуючий у 1-й інстанції Семіряд І.В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Пікуля В.П., Панченка О.О.,

за участю секретаря : Сальної Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу

за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_2 ОСОБА_3

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року,-

В С Т А Н О В И В :

В липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у розмірі 1 249 520 грн 58 коп, з яких: заборгованість за зобов`язаннями - 716 687,77 грн, проценти річних за порушення зобов`язання - 40 468,31 грн, проценти за користування грошовими коштами 492 364,50 грн.

Позов мотивований тим, що 28.12.2015 ним передано ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 27 063 долари США, що на час складання розписки становило 626 170 гривень, що підтверджується розпискою. Вказані кошти відповідач зобов`язувався повернути до 31 грудня 2015 року включно, однак на день подачі позовної заяви до суду кошти не повернув.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою 716 687,77 грн., три проценти річних: 40 468,31 грн., проценти за користування грошовими коштами: 492 364,50 грн., а всього 1 249 520 (один мільйон двісті сорок дев`ять тисяч п`ятсот двадцять) грн. 58 коп. З ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 8352 грн.

12.01.2021 ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невірну оцінку судом наявних у справі доказів, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд помилково дійшов висновку про існування між сторонами у справі відносин за договором позики, оскільки відповідач заперечує факт підписання ним розписки.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28.12.2015 року ОСОБА_2 надав позивачу розписку, якою засвідчив те, що він отримав 626 170 (шістсот двадцять шість тисяч сто сімдесят) гривень, що на момент складання розписки було еквівалентно 27 063 (двадцять сім тисяч шістдесят три) доларам США з терміном повернення 31.12.2015 року.

Відповідно до тексту розписки відповідач зобов`язувався повернути борг у доларах США або в українській гривні у сумі еквівалентній 27 063 (двадцять сім тисяч шістдесят три) доларам США на день повернення боргу. (а.с. 24 оригінал розписки).

Окрім того, сторони погодили, що у разі прострочки повернення боргу нараховується щоденний відсоток у розмірі 0,1.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності у позивача оригіналу розписки свідчить про те, боргове зобов`язання відповідачем не виконано, тому існують правові підстави для стягнення з нього боргу, а також передбачених договором відсотків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першоюстатті 638 Цивільного кодексу України(далі -

ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Застаттею 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другоюстатті 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі № 753/19347/21.

Статтею 202 ЦК Українивизначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 344/2924/18.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 757/4041/18.

Згідно з частиною першоюстатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини другоїстатті 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині першійстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що 28.12.2015року сторони у справі уклали договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 626170 гривень, що еквівалентно 27063 доларам США. На підтвердження вказаних обставин позичальник написав розписку (т. 1 а.с. 24). З указаної розписки вбачається, що ОСОБА_2 зобов`язався повернути позивачу суму боргу до 31.12.2015 року.

Частиною першоюстатті 1049 ЦК Українивстановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

ОСОБА_2 не виконав взяте на себе зобов`язання щодо повернення боргу у строк до 31.12.2015 року і на час розгляду справи зобов`язання також не виконане.

Суд першої інстанції вірно взяв до уваги, що позивач на підтвердження позовних вимог надав оригінал боргової розписки. Написана відповідачем розписка містить прізвище, ім`я, по батькові позичальника та позикодавця, суму позики та строк повернення. Суд дійшов обґрунтованого висновку, що позичальник не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором позики, тому наявні підстави для стягнення з нього на користь позикодавця суми позики. Відповідач не спростував факт написання боргової розписки.

Відповідач не довів обставин, що свідчать про іншу правову природу відносин між сторонами. Заперечуючи факт написання боргової розписки, відповідач ухилявся від проведення призначених судом, за його клопотанням, судово-почеркознавчих експертиз, не проявляв зацікавленості у вирішенні спору, не з`являвся у судові засідання та не надав будь-яких доказів на підтвердження відсутності договірних відносин з позивачем.

Суд, тривалий час, неодноразово, вживав усі можливі заходи для проведення експертизи, проте вона не проведена саме з вини боржника, тому зазначені обставини вказують на ухилення позичальника від проведення експертизи.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач не підписував договір позики (розписку), тому між сторонами відсутні зобов`язання за вказаним правочином, не підтверджені належними та допустимими доказами, водночас, враховуючи зміст заявлених у справі вимог та надану позивачем розписку, то саме на відповідача покладено обов`язок спростування змісту вказаної розписки, проте ним всупереч вимог статей12,81 ЦПК Українитаких доказів до суду не подано.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції достовірно не встановив факт підписання відповідачем спірної розписки, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було призначено судово почеркознавчу експертизу та матеріали справи неодноразово було направлено доХарківського науково-дослідного інституту судових експертиз. У першому випадку справу повернуто до суду у зв`язку з ненаданням відповідачем експериментальних зразків почерку та підпису, а також відсутності відомостей щодо оплати вартості такої експертизи (т. 1 а.с. 110). В другому випадку - з ненаданням відповідачем експериментальних зразків почерку та підпису (т. 1 а.с. 144) та втретє справу було повернуто у зв`язку з неналежним виконанням саме відповідачем вимог експерта (т. 1 а.с. 147, 191). Таким чином, саме з вини ОСОБА_2 не була проведена заявлена у справі експертиза.

Доводи апеляційної скарги, щопредставник позивача під час першого та другого направлення справи до експертної установи подав експериментальні зразки почерку та підпису, є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Окрім того, за клопотанням сторони відповідача, в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, справа неодноразово направлялася до експертної установи, проте у зв`язку з невиконанням відповідачем клопотання експерта, справу було повернуто без проведення експертизи. (т. 2 а. с. 214, т. 3 а.с. 73, а.с.)

Колегія суддів звертає увагу, що до суду з позовом у цій справі позикодавець звернувся у листопаді 2017 року, заяву про перегляд заочного рішення відповідач подав у жовтні 2018 року, справа повернулася до суду з експертної установи (вшосте) без виконання експертизи у зв`язку з невиконання боржником вимог експерта у 2023 року. Отже, враховуючи тривалість розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, в ОСОБА_2 було достатньо часу для надання доказів з метою проведення почеркознавчої експертизи (вільні, умовно вільні, експериментальні зразки почерку і підпису, оригінали документів, що були надані в копіях, тощо), так і для оплати її вартості. При цьому, сторони зобов`язані цікавитися відомим їм судовим провадженням з розумним проміжком часу.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони правовідношення.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 175/3509/19.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третястатті 13 ЦК України).

Водночас звернення відповідача до суду з неодноразовими клопотаннями про призначення судової почеркознавчої експертизи, а у подальшому ненадання експерту всіх необхідних документів для проведення такої експертизи не може свідчити про добросовісність дій позичальника.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду, оскаржуване рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28/09/2023.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль