Ухвала

від 25.09.2023 по справі 461/6841/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/6841/23

Провадження № 1-кп/461/640/23

УХВАЛА

25.09.2023 м. Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Львові клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022140000000011 від 18.01.2022 про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 - ч.1 ст.366 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_3 - ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5

в с т а н о в и в:

28.08.2023 до Галицького районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022140000000011 від 18.01.2022, про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 - ч.1 ст.366 КК України.

06.09.2023 до Галицького районного суду м. Львова надійшло клопотання дружини обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 про скасування арешту в цьому кримінальному провадженні на частину її майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя з обвинуваченим ОСОБА_4 , а саме на: 1) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , площею 77.2 кв.м.; 2) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , площею: 77.2 кв.м.; 3) комору за адресою: АДРЕСА_2 , площею 14.5 кв.м.; 4) квартиру за адресою: АДРЕСА_3 площею 375.8 кв.м.; 5) квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , площею 36.6 кв.м.; 6) нежитлові приміщення творчої майстерні за адресою: АДРЕСА_5 , площею 27.3 кв.м.; 7) автомобіль моделі BMW 535, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 8) автомобіль моделі AUDI А6, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ; 9) земельну ділянку з кадастровим номером: 2610100000:08:007:0540, площею 0.0015 га.; 10) земельну ділянку з кадастровим номером: 2610100000:08:007:0539, площею 0.0015 га.; 11) земельну ділянку з кадастровим номером: 2610100000:08:007:0538, площею 0.0015 га.; 12) земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:08:007:0537, площею 0.0015 га.; 13) земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:14:002:0096, площею 0.0607 га.; 14) земельну ділянку з кадастровим номером: 2610100000:20:007:0219, площею 0,04 га.; 15) земельну ділянку з кадастровим номером: 2610100000:14:002:0511, площею 0.0618 га.

В обґрунтування клопотання покликається на те, що 09.08.2001 між нею та ОСОБА_4 укладено шлюб, що зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис №959. Зазначила, що між нею та ОСОБА_4 шлюбний договір не укладався, тому усе майно ОСОБА_4 , на підставі положень ст. 60 Сімейного кодексу України, є спільною сумісною власністю подружжя, на яке вона має право власності у формі володіння, користування і розпорядження. 07.04.2023 слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова у кримінальному провадженні №4202214000000000011 від 18.01.2022 накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , що полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження майна, а саме: на 30 об`єктів, з яких: 24 об`єкти - рухоме і нерухоме майно, 6 - частки у статутному капіталі юридичних осіб. Зазначила, що все арештоване майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Зауважує, що розгляд даного клопотання здійснювався без повідомлення підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника, що, на її думку, є порушенням ч.1 ст.172 КПК України. 06.07.2023 колегією суддів Львівського апеляційного суду ухвалу слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 07.07.2023 про накладення арешту на майно залишено без змін. Разом з тим, в ухвалі Львівського апеляційного суду від 06.07.2023 не надано обґрунтування розумності та співрозмірності обмеження права власності ОСОБА_3 із завданнями кримінального провадження та наслідкам арешту майна для ОСОБА_3 , що згідно ч.2 ст.173 КПК України є обов`язком судді при вирішення питання про арешт майна. Також зауважила, що оскільки на даний час обсяг обвинувачення відносно ОСОБА_4 зменшено до двох статей КК України, вказане є підставою для перегляду необхідності існування арешту майна в тому об`ємі, який був накладений слідчим суддею коли формула обвинувачення складалась з трьох статей КК України. Зазначила, що згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №4202214000000000011 від 18.01.2022, вказано лише про наявність постанов про визнання документів речовими доказами, проте арештоване майно не визнавалось речовими доказами. Спеціальна конфіскація за наслідками розгляду даного обвинувального акту не може бути застосована, оскільки ОСОБА_4 не обвинувачується в незаконності та недобросовісності набуття арештованого майна. Також зазначила, що вартість арештовано майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, значно перевищує розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди, про який заявляє прокурор. Зауважила, що на даний час, Львівська обласна державна (військова) адміністрація не заявила цивільний позов в даному кримінальному провадженні, що свідчить про відсутність претензій матеріального чи іншого характеру з їх сторони як потерпілого у даному кримінальному провадженні. Вважає, що скасування арешту майна на 15 об`єктів майна, які є неподільними з усіх 30 об`єктів, на які накладено арешт, буде обґрунтованим, законним і таким, що відповідатиме принципу верховенства права.

В підготовчому судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_3 - ОСОБА_7 клопотання про скасування арешту майна підтримав, просив таке задоволити.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та їх захисник ОСОБА_8 клопотання про скасування арешту майна підтримали.

Прокурор ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні проти скасування арешту майна заперечив, зазначив, що такий накладено обґрунтовано.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, вивчивши обвинувальний акт, дослідивши матеріали клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, а пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна, як один із заходів забезпечення кримінального провадження.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешт майна, допускається тільки у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається, в тому числі, з метою конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України iз клопотанням про скасування арешту майна може звернутися підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Зазначеною нормою передбачено лише дві виключні підстави для скасування арешту майна: якщо арешт накладено необґрунтовано, або якщо відпала потреба в його застосуванні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 07.04.2023 накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 - ч.1 ст.366 КК України, який полягає у позбавленні права відчуження вказаного майна. Згідно із зазначеною ухвалою, арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 накладався з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06.07.2023 вищезазначену ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 07.04.2023 залишено без змін.

Як на підставу скасування арешту дружина підозрюваного ОСОБА_3 покликається на те, що арешт на вказане майно накладено слідчим суддею необґрунтовано, оскільки в силу положень ст.60 СК України, таке майно належить їй на праві спільної сумісної власності разом із ОСОБА_4 .

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно із статтею 358 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Стаття 60 СК України визначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Одночасно із цим, ч. 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. При чому спільна сумісна власність подружжя належить подружжю незалежно від того, на чиє ім`я видано та оформлено документи.

Стаття 61 СК України передбачає, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 67 СК України визначено, що дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09.08.2001 по даний час. Також встановлено, що шлюбний договір між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не укладався, відтак за загальним правилом, встановленим ст. 60 СК України та ст. 368 ЦК України майно, набуте, як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_4 , належить їм на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, усе майно, право власності на яке набуте за час шлюбу, вважається спільною сумісною власністю подружжя, хоча і зареєстроване за обвинуваченим ОСОБА_4 .

Злочин, передбачений ч.5 ст.191 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є особливо тяжким злочином, покарання за який передбачено у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. В цьому кримінальному провадженні арешт накладався на майно, з метою можливої конфіскації у разі ухвалення судом обвинувального вироку.

Згідно із ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. У такий спосіб особа, яка вчинила злочин, обмежується у праві власності на певне майно, що вона набула на законних підставах до ухвалення вироку. Це покарання передбачає вилучення як усього майна, так і його частини.

З огляду на наведені норми, частка майна ОСОБА_4 може стати предметом конфіскації за наслідком розгляду кримінального провадження, оскільки є власністю, в тому числі, обвинуваченого ОСОБА_4 .

Як встановлено судом в ході розгляду даної заяви, частки у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не визначені.

Вимоги клопотання ОСОБА_3 , а саме скасування арешту на певну визначену нею частину майна, фактично передбачають визначення часток у такому розмірі у спільному сумісному майні подружжя.

Разом з тим, з огляду на наведені вище норми та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що хоча конфіскації майна, як виду покарання, може підлягати частка у спільному майні особи, відносно до якої застосовується таке покарання, під час вирішення питання про арешт майна, суд не має права вирішувати питання про визначення часток у спільному майні та виділенні їх в натурі. Також це питання не може і вирішуватись під час розгляду кримінального провадження по суті, оскільки спори щодо приналежності майна та визначення часток у ньому мають вирішуватись виключно у порядку цивільного судочинства, а визначення часток у спільному майні засудженої особи має відбуватись під час виконання вироку суду, яким призначене покарання у вигляді конфіскації майна.

З огляду на наведене вище, заявником ОСОБА_3 не доведено, що в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна відпала потреба, або що такий арешт накладено необґрунтовано, а тому, на думку суду, таке втручання у право власності, як арешт майна, на даний час переслідує легітимну мету, а саме забезпечення в майбутньому можливої конфіскації майна як виду покарання, відтак у задоволенні клопотання про скасування арешту майна слід відмовити.

Керуючись статтями 174, 314-316, 350, 372, 376 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

у задоволенні клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022140000000011 від 18.01.2022 про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.28 - ч.1 ст.366 КК України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складений 28.09.2023.

Суддя ОСОБА_1