Рішення

від 29.09.2023 по справі 210/2025/22

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/2025/22

Провадження № 2/210/132/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 вересня 2023 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори про оскарження постанови нотаріуса, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, уточнивши його, до відповідача Третьої Криворізької державної нотаріальної контори про оскарження постанови нотаріуса. В обґрунтування позову вказує, що після смерті ОСОБА_2 , 1925р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Третій Криворізькій державній нотаріальній конторі була відкрита спадкова справа.

Як спадкоємець за заповітом, 23.03.2016р. позивач подав заяву до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Але єдиний син заповідачки ОСОБА_2 , біологічний батько позивача - ОСОБА_1 1957 р.н., подав до суду позов про визнання заповіту №1639 недійсним.

Отримавши Рішення Дніпровського районного суду м. Києва № 755/10817/16-ц, від «20» березня 2019р., яке, 14.04.2021р., Київський апеляційний суд залишив без змін, як спадкоємець за заповітом, 21.04.2021р., позивач подав заяву до Третьої Криворізької державної нотаріальна контори «про вчинення нотаріальної дії - видачу позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1633, після смерті ОСОБА_2 , 1925р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В заяві позивач зазначив, що керуючись ч.4 ст. 1254, ст. 225 ЦК України заповіт ОСОБА_2 , за № 1639, суд визнав недійсним і саме тому попередній заповіт за № 1633 відновив свою чинність.

«24» квітня 2021р. позивач отримав Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

ОСОБА_3 , державний нотаріус Третьої Криворізької державної нотаріальної контори, відмовила позивачу у вчиненні нотаріальної дії - «видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченим ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу, 03 вересня 2013р., о 14 год. 20 хв. за реєстровим номером №1633, після смерті ОСОБА_2 ».

Відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії, керуючись ст.49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не врахувала, що останній заповіт за №1639 було скасовано судом саме за статтею 225 ЦКУ, тому згідно ч. 4 ст.1254 ЦКУ чинність попереднього заповіту №1633 відновлюється.

Тому, не погоджуючись з постановою нотаріуса від 24.04.2021 року звернувся до суду з позовною заяву в якій просить суд визнати незаконною та скасувати Постанову нотаріуса Третьої криворізької державної нотаріальної контори від 24 квітня 2021р. «про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Наталією Михайлівною 03 вересня 2013р., зареєстрований о 14 год. 20 хв. у спадковому реєстрі № 54959969, за реєстровим номером № 1633, який відновив свою чинність згідно ст.225, 4.4 ст.1254 ЦК України та, у встановленому законом порядку, неоспорений після смерті ОСОБА_2 , 1925р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судовий збір стягнути з відповідача Третя Криворізька державна нотаріальна контора Код ЄДРПОУ 05411955.

Ухвалою суду від 01.08.2022 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогамст. 247 ЦПК України.

Відповідач Третя Криворізька державна нотаріальна контора, отримавши копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву відповідачем подано до суду та зареєстровано канцелярією суду в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду. В обґрунтування своєї позиції вказує, що ознайомившись з уточненою позовною заявою ОСОБА_1 та додатками до неї, вважаю його вимоги, щодо скасування постанови державного нотаріуса Третьої криворізької державної нотаріальної контори Рикової Т.В., необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:

У Третій криворізькій державній нотаріальній конторі було заведено спадкову справу № 45/2016 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та за життя залишила три заповіти, два останні посвідчені Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області 03 вересня 2013 року, один заповіт був посвідчений о 14 годині 20 хвилин за реєстровим номером N?1633, згідно якого належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заповідала ОСОБА_1 , інший заповіт був посвідчений в той же день о 16 годині 05 хвилин за реєстровим номером №1639, згідно якого належну їй вищевказану квартиру, вона заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , в рівних частках кожному.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що обидва спадкоємці за заповітом звернулися з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак між ними виникла суперечка та як наслідок звернення до суду про визнання заповіту посвідченого Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області 03 вересня 2013 року о 16 годині 05 хвилин за реєстровим номером №1639, недійсним. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року, заповіт посвідчений Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за реєстровим номером №1639 визнано недійсним. Постановою Київського апеляційного суду справа №755/10817/16-ц провадження №22-ц/824/761/2021 від 14 квітня 2021 року, рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року про визнання вищевказаного заповіту недійсним - залишено без змін, та при розгляді апеляційної скарги судом було встановлено: «що відповідаючи на питання, поставлені перед експертом судом, останні зазначили, що ОСОБА_2 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керуватися ними саме 03 вересня 2013 року. Тобто, висновком експертизи встановлено неспроможність ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій та неможливість керувати ними станом на конкретний день, 03 вересня 2013 року, а не на конкретну годину цього дня. Як оскаржуваний заповіт так і заповіт який було складено в той же день з інтервалом в одну годину сорок п?ять хвилин, охоплює проміжок часу, в який були складені обидва заповіти».

Відповідно до ст.1254 Цивільного кодексу України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. На підставі того, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним, спадкування переходить до спадкоємців за законом, якщо інше не буде встановлено судом.

Виходячи з того, що висновок посмертної судово-психіатричної експертизи був взятий судом в основу свого рішення та не викликає ніяких сумнівів, врахувавши Рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року, Постанову Київського апеляційного суду справа №755/10817/16-ц провадження №22-ц/824/761/2021 від 14 квітня 2021 року, рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року та Постанову Верховного суду України №755/10817/16, провадження №61-9261св21, вже було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцю за законом, про що відомо позивачу.

Тому, на підставі вищевикладеного, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Третьої криворізької державної нотаріальної контори, про визнання незаконною та скасування постанови держаного нотаріуса, відмовити в повному обсязі.

Позивач, отримавши відзив на позовну заяву, скористався правом подачі відповіді на відзив в якому просить суд задовольнити його позовну заяву в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач, отримавши відповідь на відзив, надіслав заперечення на відповідь на відзив в якому зазначає, що підтримує свій відзив на позовну заяву, вважає свої дії вірними, а тому просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Позивач надав відповідь на заперечення відповідача в якому знов таки керується мотивами своєї позовної заяви просить позовну заяву задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 ЦК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до статі 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав суду копію оскаржуваної постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 24.04.2021 року. Ознайомившись із змістом, якої суд встановив, що підставою для відмови стало наявність рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20.03.2019 року, яким заповіт посвідчений Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за реєстровим номером №1639 визнано недійсним. В вказаному рішенні судом встановлено: «що гр.. ОСОБА_2 за своїм психічним станом на період посвідчення заповіту 03 вересня 2013 року не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що підтверджується досліджуваною медичною документацією комісією експертів під час проведення експертизи.». Постановою Київського апеляційного суду справа №755/10817/16-ц провадження №22-ц/824/761/2021 від 14 квітня 2021 року, рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року про визнання вищевказаного заповіту недійсним залишено без змін.

Нотаріус на підставі того, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним, спадкування переходить до спадкоємців за законом, якщо інше не буде встановлено судом.

Тому, на підставі ст.. 49 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус відмовив гр. ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченим Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу 03 вересня 2013 року о 14 годині 20 хвилин, за реєстровим номером №1633, після смерті ОСОБА_2 , 1925 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.

Закону України «Про нотаріат» поділяє об`єкти судового оскарження в межах нотаріального процесу на три групи: нотаріальні дії; відмова у вчиненні нотаріальних дій; нотаріальні акти.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріальними діями є посвідчення права, а також фактів, що мають юридичне значення, та інші дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Обов`язок нотаріуса та відповідної посадової особи вчиняти нотаріальні дії передбачені ч. 3 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», де встановлено заборону безпідставної відмови в її вчиненні.

Як випливає з п. 9 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії можуть встановлюватися тільки цим Законом.

Перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, зазначений у ст. 49 Закону України «Про нотаріат», не є вичерпним.

За наявності умов, передбачених 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріуса може відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що в Третій криворізькій державній нотаріальній конторі було заведено спадкову справу № 45/2016 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та за життя залишила три заповіти, два останні посвідчені Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області 03 вересня 2013 року, один заповіт був посвідчений о 14 годині 20 хвилин за реєстровим номером №1633, згідно якого належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заповідала ОСОБА_1 , інший заповіт був посвідчений в той же день о 16 годині 05 хвилин за реєстровим номером №1639, згідно якого належну їй вищевказану квартиру, вона заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , в рівних частках кожному.

Встановлено, що обидва спадкоємці за заповітом звернулися з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 виникла суперечка, та як наслідок, звернення до суду про визнання заповіту посвідченого Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області 03 вересня 2013 року о 16 годині 05 хвилин за реєстровим номером 1639, недійсним.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року, заповіт посвідчений Кульбідою Н.М., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу за реєстровим номером №1639 визнано недійсним. Постановою Київського апеляційного суду справа №755/10817/16-ц провадження №22-ц/824/761/2021 від 14 квітня 2021 року, рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року про визнання вищевказаного заповіту недійсним - залишено без змін.

Крім того, постановою Верховного Суду від 11.11.2021 року рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду справа №755/10817/16-ц провадження №22-ц/824/761/2021 від 14 квітня 2021 року залишено без змін.

При розгляді апеляційної та касаційної скарг судами вищих інстанцій було встановлено: «що відповідаючи на питання, поставлені перед експертом судом, останні зазначили, що ОСОБА_2 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керуватися ними саме 03 вересня 2013 року. Тобто, висновком експертизи встановлено неспроможність ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій та неможливість керувати ними станом на конкретний день, 03 вересня 2013 року, а не на конкретну годину цього дня. Як оскаржуваний заповіт так і заповіт який було складено в той же день з інтервалом в одну годину сорок п`ять хвилин, охоплює проміжок часу, в який були складені обидва заповіти».

В постанові Верховного Суду від 11.11.2021 року також судом встановлено, що: «Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, відповідаючи на поставлені перед експертами судом запитання, останні зазначили про те, що ОСОБА_2 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними саме 03 вересня 2013 року. Тобто, висновком експертизи встановлено неспроможність ОСОБА_2 усвідомлювати значення своїх дій та можливість керувати ними станом на конкретний день, саме 03 вересня 2013 року, а не на конкретну годину цього дня.».

Відповідно до ст. 1254 Цивільного кодексу України, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. На підставі того, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним, спадкування переходить до спадкоємців за законом, якщо інше не буде встановлено судом.

Виходячи з того, що висновок посмертної судово-психіатричної експертизи був взятий Дніпровським районним судом м. Києва в основу свого рішення та не викликає ніяких сумнівів, наявність рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/10817/16-ц від 20 березня 2019 року, постанови Київського апеляційного суду справа №755/10817/16-ц провадження №22-ц/824/761/2021 від 14 квітня 2021 року та постанови Верховного Суду №755/10817/16, провадження №61-9261св21, суд погоджується з встановленими судами фактами і вважає, що ОСОБА_2 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керуватися ними 03 вересня 2013 року, тобто і під час складання заповіту за реєстровим номером № 1633.

Діючи в межах позовних вимог, згідно яких позивач просить визнати незаконною постанову нотаріуса, суд повинен перевірити законність підстав для відмови, якими керувалась нотаріус.

Так, вивчивши копію оскаржуваної постанови, суд виходить з того, що нотаріус в свою чергу, при винесенні постанови виходила із норм закону, а саме ст. 129-1 Конституції України «Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.», ст. 18 ЦПК України «Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.» та на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

З рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20.03.2019 року № 755/10817/16-ц, яке ґрунтується на відповідній експертизі вбачається, що ОСОБА_2 неспроможна була усвідомлювати значення своїх дій та можливість керувати ними станом на конкретний день, саме 03 вересня 2013 року, а не на конкретну годину цього дня.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 43, 46, 129-1 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 5,12, 13, 15, 76-83, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.. 1254 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 49, 50 Закону України «Про нотаріат», суд,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори про оскарження постанови нотаріуса відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко