Ухвала

від 02.10.2023 по справі 916/799/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

02 жовтня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/799/23Суддя Південно-західного апеляційного господарського суду Аленін О.Ю.

розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Одеської міської ради про відвід судді Савицького Я.Ф.

від розгляду апеляційної скарги Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА"

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023, повний текст якого складено та підписано 09.08.2023

у справі №916/799/23

за позовом Одеської міської ради

до Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА"

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 року у справі №916/799/23 позовну заяву Одеської міської ради задоволено повністю, зобов`язано Споживчий кооператив автостоянка "Архітекторська" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності орієнтовною площею 0,1213 га за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, шляхом демонтажу одноповерхової металевої конструкції та металевих конструкцій (навісів) силами і за рахунок Споживчого кооперативу автостоянка "Архітекторська".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/799/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Колоколов С.І., судді Савицький Я.Ф., Таран С.В. що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 та призначено справу до розгляду на 09.11.2023.

Разом з тим, 27.09.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Одеської міської ради про відвід судді Савицького Я.Ф. від розгляду справи №916/799/23 за апеляційною скаргою Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023.

Заява про відвід подана на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та мотивована виникненням у позивача сумнівів щодо об`єктивності, безсторонності і неупередженості судді Савицького Я.Ф. при розгляді справи №916/799/23, з огляду на таке.

Так, за твердженням заявника, в Одеському апеляційному суді переглядалась справа №520/19087/19 за позовом Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , державного реєстратора КП "Реєстраційна служба Одеської області", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кириченка Юрія Володимировича, треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Атаманчук Оксана Григорівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна, про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, визнання правочинів недійсними та скасування запису в реєстрі.

При цьому, як зазначає позивач, ОСОБА_3 є сином судді Савицького Якова Федоровича.

Одеська міська рада підтверджує факт родинних відносин декларацією родинних зв`язків судді, поданої у 2017 році та опублікованої на сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у розділі "Декларація родинних зв`язків та доброчесності".

Заявник також зазначає, що постановою Одеського апеляційного суду від 05.09.2023 частково задоволено апеляційну скаргу Савицького Я.Ф. у вищевказаній справі, скасовано рішення Київського районного суду м.Одеси від 03.11.2020 в частині задоволення вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Також заявник вказує, що слідчим відділом Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області здійснювалось досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190,ч.3 ст.15 ч.4 ст.190, ч.ч. 3,4 ст.358, ч.1 ст.366 КК України. При цьому, в ході кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3

15.03.2019 по даному кримінальному провадженню Одеську міську раду визнано потерпілою. В подальшому ОМР подано цивільний позов у кримінальному провадженні про стягнення с ОСОБА_3 6 742 735,00 грн, що відповідає вартості захопленої земельної ділянки та нерухомого майна.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 25.08.2022 у справі №947/4095/20 кримінальне провадження закрито на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, тобто за нереабілітуючою обставиною.

Наведене обставини, на думку Одеської міської ради свідчить про існування конфліктної ситуації та викликає в Одеської міської ради сумніви у неупередженості і об`єктивності судді Савицького Я.Ф. при розгляді даної справи №916/799/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 визнано необґрунтованим заявлений Одеською міською радою відвід судді Савицькому Я.Ф. від розгляду апеляційної скарги Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА" на рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 у справі №916/799/23, матеріали справи №916/799/23 передано на автоматизований розподіл для визначення судді для розгляду заявленого відводу в порядку ч. 3 ст. 39 ГПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 для розгляду заяви про відвід визначено суддю Аленіна О.Ю.

Розглянувши матеріали справи, а також доводи, викладені у заяві Одеської міської ради про відвід судді Південно-західного апеляційного господарського суду Савицького Я.Ф. від розгляду справи №916/799/23, суд зазначає наступне.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені ст. 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі.

Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (ч. 1-3, 7, 8, 11 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України).

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Саме така правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 року у справі № 9901/22/17.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).

В рішенні у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006 року Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об`єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України", пункт 52). Також в ньому зазначено: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. При оцінці об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Так, у даному випадку, доводи, викладені відповідачем у заяві про відвід, не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ`єктивність судді Південно-західного апеляційного господарського суду Савицького Я.Ф., безпосередньо та однозначно не вказують на його особисту небезсторонність чи упереджене ставлення до Одеської міської ради чи особисту прихильність до інших учасників справи, при цьому заявником не доведено і наявності факту суперечності між приватним інтересом і службовими повноваженнями судді із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення у даній справі.

Наведені Одеською міською радою доводи носять виключно суб`єктивний характер та засновані на особистих припущеннях відповідача. Водночас, як вже було вказано вище, саме лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акта, у тому числі і прийнятого за результатами розгляду заяви про відвід судді.

Сам по собі факт наявності судового спору, в якому сторонами виступають Одеська міська рада та ОСОБА_3. (син судді Савицького Я.Ф.), не може бути вважатися достатньою підставою для відводу вказаного судді, тим більше, що обґрунтованих обставин, які б підтверджували недотримання суддею Савицьким Я.Ф. об`єктивного та суб`єктивного критеріїв безсторонності суду під час розгляду апеляційної скарги у справі №916/799/23, у заяві відповідача про відвід не зазначено.

Враховуючи викладене, а також те, що інших ґрунтовних аргументів на доведення наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді Південно-західного апеляційного господарського суду Савицького Я.Ф. заявником у заяві про відвід не наведено, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Керуючись статтями 35, 36, 38, 39, 232-235, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Одеської міської ради про відвід судді Південно-західного апеляційного господарського суду Савицького Я.Ф. від розгляду справи №916/799/23 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Аленін О.Ю.