Постанова

від 07.12.2023 по справі 916/799/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/799/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Таран С.В.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача Голуб А.С., довіреність №101/вих.-мр від 29.12.2022р.;

від відповідача Комісар О.В., ордер серія ВН №1233056 від 16.03.2023р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023, повний текст якого складено та підписано 09.08.2023

у справі №916/799/23

за позовом: Одеської міської ради

до відповідача: Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА

про: зобов`язання вчинити певні дії,-

головуючий суддя Д`яченко Т.Г.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 07.12.2023 було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА в якій просила суд зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності орієнтовною площею 0,1213 га за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, шляхом демонтажу одноповерхової металевої конструкції та металевих конструкцій (навісів) силами і за рахунок відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Споживчий кооператив автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА відкрито користуючись земельною ділянкою комунальної власності для провадження діяльності з паркування транспортних засобів, уникає оформлення договірних відносин з уповноваженими органами місцевого самоврядування для узаконення власної діяльності і сплати відповідного збору за місця для паркування транспортних засобів та не звертається до органів місцевого самоврядування для відведення земельної ділянки за вищевказаною адресою у встановленому земельному законодавстві порядку для сплати відповідного земельного податку, чим порушує права і інтереси територіальної громади міста Одеси та завдає значні збитки для бюджету такої громади.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 року у справі №916/1022/23 (суддя Д`яченко Т.Г.) позовну заяву Одеської міської ради задоволено повністю. Зобов`язано Споживчий кооператив автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності орієнтовною площею 0,1213 га за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, шляхом демонтажу одноповерхової металевої конструкції та металевих конструкцій (навісів) силами і за рахунок Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА Стягнуто з Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА на користь Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що спірна земельна ділянка не відводилась та не надавалася у користування відповідачеві, а в матеріалах справи немає доказів належного оформлення права користування чи власності щодо земельної ділянки, а відтак відповідач самовільно використовує зазначену земельну ділянку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Споживчий кооператив автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 02.10.2023 у справі №916/799/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заявник апеляційної інстанції вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, суд першої інстанції поверхнево дослідив обставини щодо самовільного зайняття земельної ділянки, що порядку перевірки дотримання вимог земельного законодавства, внаслідок чого, неповно з`ясував обставини справи, неправильно дослідив докази, невірно оцінив їх та ухвалив несправедливе рішення, з наступних підстав:

- судом першої інстанції не надано оцінку порядку утворення автостоянки, порядку надання земельної ділянки у користування мешканцям прилеглих будинків з метою збереження їх майна від мародерства та крадіжок, не надано оцінку доказам надання позивачем в користування земельної ділянки відповідачу;

- надані позивачем доказами, зокрема, лист Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 23.08.2022р. №01-19/942, наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 19.06.2020 №417-ДК, Повідомлення про виклик для надання пояснень у зв`язку з проведенням перевірки від 22.06.2020р.; Акт обстеження земельної ділянки від 02.07.2020 р. є недопустимими та не можуть братися судом до уваги, що не було враховано судом першої інстанції;

- судом було безпідставно та необґрунтовано відхилено доводи скаржника щодо обставин встановлених під час розгляду адміністративної справи №420/5690/20.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА на рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023, повний текст якого складено та підписано 09.08.2023 у справі №916/799/23; призначено розгляд апеляційної скарги Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА до розгляду на 09 листопада 2023 року о 15:30 год.

27.09.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява представника Одеської міської ради Голуб Анастасії Сергіївни про відвід судді Савицького Я.Ф. від розгляду апеляційної скарги Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА на рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023, повний текст якого складено та підписано 09.08.2023 у справі №916/799/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 визнано необґрунтованим заявлений представником Одеської міської ради - Голуб А.С відвід судді Савицькому Я.Ф. від розгляду апеляційної скарги Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА на рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023, повний текст якого складено та підписано 09.08.2023 у справі №916/799/23. Матеріали справи №916/799/23 передано на автоматизований розподіл для визначення судді для розгляду заявленого відводу в порядку ч. 3 ст. 39 ГПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 для розгляду заяви про відвід визначено суддю Аленіна О.Ю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у задоволенні заяви Одеської міської ради про відвід судді Південно-західного апеляційного господарського суду Савицького Я.Ф. від розгляду справи №916/799/23 відмовлено.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до Південно-західного апеляційного господарського суду 03.10.2023, Одеська міська рада вказала, що вважає рішення Господарського суду Одеської області віл 02.08.2023 по справі №916/799/23 законним, обґрунтованим, прийнятим з урахуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу СКА ,,АРХІТЕКТОРСЬКА безпідставною, необґрунтованою, а тому такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 продовжено розгляд апеляційної скарги Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА на рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023, повний текст якого складено та підписано 09.08.2023 у справі №916/799/23 на розумний строк; повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №916/799/23 відбудеться 07 грудня 2023 року о 15:30 год.

У судовому засіданні 07.12.2023 представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на неї.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в процесі апеляційного провадження, згідно з п. 1.2 Статуту Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА, затвердженого протоколом №1 загальних зборів членів автостоянки від 02.03.1999 року, останній є добровільним об`єднанням громадян, створеним з метою збереження транспортних засобів, які знаходяться в їх приватній власності. Означену у власному Статуті діяльність Споживчий кооператив автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА здійснює м. Одеса, вул. Архітекторська, 14.

Посилаючись на ст. 2, ст. 5, п. б ч. 1 ст. 80, ч. 1 ст. 83, ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, позивачем було зазначено суду, що земельна ділянка, розташована за адресою: вул. Архітекторська, 14, на території міста Одеси, не перебуває у державній власності та не передавалась у користування та/або у приватну власність іншим особам, вказана земельна ділянка знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси згідно з положеннями чинного законодавства.

Також позивачем було вказано, з посиланням на норми Закону України «Про місцеве самоврядування», Цивільний кодексу України, Земельний кодексу України, що обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у зазначеної особи таких документів свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки.

З огляду на викладене Одеська міська рада звертала увагу на інформацію, викладену у листі Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 23.08.2022 року № 01-19/942, де уповноважений виконавчий орган зауважив про те, що спеціалістами Управління самоврядного контролю за використанням та охороною земель було здійснено виїзд за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14.

Позивач зазначав, що за результатом огляду встановлено, що на наведеній території розміщено некапітальні споруди для розміщення пункту охорони та місця для охорони автомобілів з навісами, щодо яких відсутні відомості про реєстрацію права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач вказував, що Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради зазначив про те, що Одеською міською радою не приймалося рішень щодо передачі у власність чи користування земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14.

За твердженням позивача, на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 19.06.2020 року № 417-ДК «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» уповноваженими особами проведена позапланова перевірка використання земельної ділянки орієнтовною площею 0,1213 га за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, за результатом чого складено відповідний акт від 02.07.2020 року № 417-ДК/398/АО/10/01 /-10.

За наслідками вказаної перевірки встановлено, що згідно з наявними у Відділі у м. Одесі Головного управління Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та примірників договорів оренди землі станом на 31.12.2012 року відсутні відомості щодо реєстрації земельної ділянки за адресою:м. Одеса, вул. Архітекторська, 14.

Під час проведення обстеження за вищевказаною адресою встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,1213 га має конфігурацію багатокутника. Вхід (проїзд) до земельної ділянки здійснюється з вулиці Архітекторській. Земельна ділянка огороджена парканом, при в`їзді на територію земельної ділянки встановлено шлагбаум та здійснюється пропускний режим виїзду (в`їзду) транспортних засобів.

На земельній ділянці розташована одноповерхова металева конструкція, яка використовується як будівля охорони та металеві конструкції (навіси). На будівлі охорони наявна схема руху автомобілістів по автостоянці ,,АРХІТЕКТОРСЬКА, затверджена головою правління Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА Шубіною Н.А.

Земельна ділянка орієнтовною площею 0,1213 га фактично використовується Споживчим кооперативом автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА для розміщення та функціонування автостоянки.

Таким чином, як вказує позивач, земельна ділянка комунальної власності за адресою: м.Одеса, вул. Архітекторська, 14, не виділялася Споживчому кооперативу автостоянка «Архітекторська» у встановленому законом порядку, відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її передачу не приймалося та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію речових прав на таку земельну ділянку.

Позивач зазначав, що здійснюючи на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Одеси діяльність із паркуваиня транспортних засобів, Споживчий кооператив автостоянка «Архітекторська» ігнорує приписи чинного законодавства та прямо ухиляється від сплати місцевого податку, чим завдає суттєву шкоду бюджету територіальної громади міста, який недоотримує відповідні надходження до бюджету.

Законність користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, Споживчий кооператив автостоянка «Архітекторська» обґрунтовує «Схемою розміщення тимчасової автостоянки на місці підземних гаражів, передбачених проектом забудови А «Южний», до початку будівництва гаражів», погодженою 14.11.1990 року. У той же час, зі змісту вказаної схеми взагалі неможливо встановити, якому взагалі суб`єкту для здійснення діяльності з паркування транспортних засобів вона погоджувалася у 1990 році, тоді як статут відповідача затверджено у 1999 році.

Поряд із цим, як вказує позивач, навіть якщо теоретично припустити, що даною схемою було погоджено облаштування автостоянки на даній території, інформації щодо надання земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, Споживчому кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА дана схема не містить, тоді як облаштування спеціально відведеної автостоянки та оформлення у встановленому законом порядку речових прав на земельну ділянку під такою автостоянкою є абсолютно відмінними поняттями, які регулюються різними нормами чинного законодавства.

Таким чином, вказана схема жодним чином не може підтвердити наявності у відповідача речових прав на земельну ділянку за вказаною адресою, оскільки в розумінні земельного законодавства такий документ не є правовстановлюючим документом.

Водночас, земельна ділянка з місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси. При цьому, Одеською міською радою не приймалось будь-яких рішень щодо передачі вказаної ділянки у власність або користування третім особам.

Одеська міська рада зауважувала, що постановою Верховного Суду від 05.07.2022 року у справі № 420/5690/20 визнано протиправним і скасовано рішення Одеської міськради від 27.08.2014 № 5286-VI «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції» в частині включення до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси земельної ділянки з орієнтовним місцем розташування: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14.

Натомість, скасування пункту рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 № 5286-VІ, яким земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, було включено до переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, жодним чином не скасовує того факту, що така земельна ділянка була та залишається в комунальній власності територіальної громади міста та не може використовуватися Споживчим кооперативом автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА без відповідного рішення міської ради про передачу такої земельної ділянки у власність або користування.

Одеська міська рада зауважувала на тому, що Споживчий кооператив автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА, відкрито користуючись земельною ділянкою комунальної власності для провадження діяльності з паркування транспортних засобів, уникає оформлення договірних відносин з уповноваженими органами місцевого самоврядування для узаконення власної діяльності і сплати відповідного збору за місця для паркування транспортних засобів та не звертається до органів місцевого самоврядування для відведення земельної ділянки за вищевказаною адресою у встановленому земельному законодавстві порядку для сплати відповідного земельного податку, чим прямо порушує права та інтереси територіальної громади міста Одеси та завдає значні збитки для бюджету такої громади.

Позивач було зазначено, що про самовільність зайняття Споживчим кооперативом автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА земельної ділянки за адресою:м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, зауважувалося також у листі Київської окружної прокуратури м. Одеси від 10.01.2023 року № 226вих-23, де резюмується, що використання такої земельної ділянки в порушення вимог чинного законодавства може призвести до погіршення стану земельної ділянки, упущення вигоди у вигляді орендної плати, а також до завдання збитків власнику земельної ділянки - Одеській міській раді.

Позивач наполягає, що самовільно зайнята відповідачем земельна ділянка комунальної власності за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, повинна бути звільнена шляхом демонтажу одноповерхової металевої конструкції та металевих конструкцій (навісів) силами і за рахунок відповідача.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Одеської міської ради про зобов`язання звільнити самовільно зайняту ділянку шляхом демонтажу одноповерхової металевої конструкції та металевих конструкцій (навісів) силами і за рахунок відповідача та вважає, що доводи і вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В контексті зазначеної норми, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері господарсько-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

З аналізу вищезазначених норм, вбачається, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, знаходить у комунальній власності територіальної громади міста Одеси.

Поряд з цим, відповідно до наявного в матеріалах справи листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 23.08.2022р. №01-19-942 вбачається, що за результатами огляду земельної ділянки за адресою м. Одеса, вул. Архітекторська, 14, спеціалістами Управління самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаменту 17.08.2022р. було здійснено виїзд за адресою м. Одеса, вул. Архітекторська, 14 та за результатами було виявлено, що на земельній ділянці розташовано дві стоянки з окремими воротами для в`їзду, які огорожені металевою сіткою рабіцею та на території атвостоянок знаходяться дві некапітальні споруди для розміщення пункту охорони, місця для паркування автомобілів з навісами.

Також матеріали справи містять Акт обстеження земельної ділянки від 02.07.2020р. Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Таким чином, судом першої інстанції було з`ясовано, що відповідачем наразі здійснюється користування земельною ділянкою за адресою м. Одеса, вул. Архітекторська, 14. Також дані факти не заперечувались відповідачем за час розгляду справи.

За приписами ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, зокрема, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Виходячи зі змісту ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, тощо.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 Земельного кодексу України, органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Виходячи з положень наведених норм законодавства, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні питання у сфері регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної або міської ради.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодекс України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як встановлено судом та підтверджено під час апеляційного перегляду, матеріали справи не містять рішення Одеської міської ради щодо оформлення прав Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА на користування земельною ділянкою, що роташована за адресою: м.Одеса, вул. Архітекторська, 14.

Також, відсутні будь-які докази, які б засвідчували наявність у відповідача речового права на використання Споживчим кооператив автостоянка Архітекторська земельною ділянкою, що роташована за адресою: м.Одеса, вул. Архітекторська, 14.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку та державної реєстрації майнового права на неї, а відсутність у цієї особи таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою Споживчим кооперативом автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА матеріали справи не містять, та зворотнього відповідачем за час розгляду справи суду доведено не було.

Відсутність оформленого відповідно до вимог законодавства речового права на земельну ділянку виключає її використання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі №910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) від 04.09. 2018 року вказано, що ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) .

Будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є самовільним заняттям земельної ділянки.

За матеріалами справи судом з`ясовано, що відповідачем здійснюється використання земельної ділянки без оформлення відповідного права користування такою ділянкою з органами місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону України «Про державний контроль на використанням за охороною земель», який визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля, статтею 1 визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина 1).

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3 пункт "б").

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1). Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (частина 2).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких умов, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду та зазначає, що спірна земельна ділянка не відводилась та не надавалася у користування відповідачеві, а в матеріалах справи немає доказів належного оформлення права користування чи власності щодо земельної ділянки, а відтак відповідач самовільно використовує зазначену земельну ділянку.

Посилання скаржника на відсутність факту самовільного зайняття земельної ділянки до уваги судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки як підтверджено під час апеляційного перегляду, земельна ділянка комунальної власності за адресою: м. Одеса, вул.. Архітекторська, 14 не виділялась СКА ,,АРХІТЕКТОРСЬКА у встановленому законом порядку, відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її передачу не приймалося та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію речових прав на таку земельну ділянку, із чим правомірно погодився суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Посилання скаржника стосовно неналежності поданих позивачем доказами та не дослідження їх судом першої інстанції, зокрема, листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 23.08.2022р. №01-19/942, наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 19.06.2020 №417-ДК, Повідомлення про виклик для надання пояснень у зв`язку з проведенням перевірки від 22.06.2020р. та Акту обстеження земельної ділянки від 02.07.2020 р., колегія суддів вважає безпідставним, оскільки результати відповідних перевірок є чинними, відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржувалися, а тому їх результати є актуальними та такими, що підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи. Більш того, скаржником не спростовано обставини, встановлені такими перевірками , з огляду на що доводи СКА ,,АРХІТЕКТОРСЬКА є надуманими та безпідставними.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Викладене вище свідчить, що позивачем доведені ті обставини, на які він посилався в позовній заяві, оскільки оцінка зібраним у справі доказам у їх сукупності в цілому дозволяє суду зробити висновок про їх достатність та достовірність.

За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженого процесуального акту колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. "в" ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.«в» ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275,276, 281-284

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Споживчого кооперативу автостоянка ,,АРХІТЕКТОРСЬКА залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2023 року у справі №916/799/23 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано 11.12.2023

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя С.В. Таран