Постанова

від 02.10.2023 по справі 917/396/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 917/396/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Стойка О.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "ДЗЯБЕНКО" (вх. №1287П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.05.2023 (повний текст підписано 31.05.2023 у місті Полтава) у справі №917/396/23 суддя Тимощенко О.М.

за позовною заявою: Акціонерного товариства "АГРОПРОСПЕРІС БАНК", м. Київ

до відповідачів: 1) Фермерського господарства "ДЗЯБЕНКО", смт. Диканька, Полтавська область;

2) Фізичної особи ОСОБА_1 , смт. Диканька, Полтавська область,

про стягнення 340 980,99 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

13.03.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "АГРОПРОСПЕРІС БАНК" до відповідачів: Фермерського господарства "ДЗЯБЕНКО" та фізичної особи ОСОБА_1 про солідарне стягнення 567 634,53 грн заборгованості за кредитним договором №974 від 15.12.2021 року, з яких: 500 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 57 534,25 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту, 7 204,12 грн - сум прострочених відсотків за користування кредитом, 10 100,28 грн пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 умов кредитного договору №974 від 15.12.2021 року у останнього виникла заборгованість у розмірі 567 634,53 грн, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача- 2, який є поручителем відповідно відповідача-1 за договором поруки №974-пор-ДМВ від 15.12.2021 року.

Ухвалою господарського суду від 14.03.2023 року залишено позовну заяву Акціонерного товариства "АГРОПРОСПЕРІС БАНК" без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

28.03.2023 року до господарського суду через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (з додатками) (вх. №3853) (т. 1, арк. спр.60-95).

Відповідно до даної заяви, позивачем надано господарському суду новий розрахунок заборгованості, де зазначено, що відповідач частково погасив заборгованість, у зв`язку з чим станом на 20.03.2023 року розмір загальної заборгованості становить 340 980,99 грн, з яких: 250 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 83 856,68 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту, 4 070,16 грн - заборгованість за процентами, 3054,15 грн - пеня за процентами, а також зазначено конкретні календарні дати, коли у відповідача-1 виникли прострочення вказаної заборгованості (т. 1, а.с. 60-78).

Ухвалою господарського суду від 30.03.2023 року, зокрема, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

19.04.2023 року на адресу суду від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони частково визнавали позовні вимоги, а саме в частині 190 146,13 грн боргу за кредитом та 4070,16 грн боргу за процентами (т.1, а.с. 139-144).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.05.2023 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто солідарно з Фермерського господарства «ДЗЯБЕНКО» та з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "АГРОПРОСПЕРІС БАНК" 250 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту та 4070,16 грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом. Стягнуто з Фермерського господарства "ДЗЯБЕНКО" на користь Акціонерного товариства "АГРОПРОСПЕРІС БАНК" 1177,22 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "АГРОПРОСПЕРІС БАНК" 1177,22 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто Акціонерному товариству "АГРОПРОСПЕРІС БАНК" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 456,62 грн, який сплачено платіжним дорученням №16257924 від 08.02.2023 року (оригінал платіжного доручення № 16257924 від 08.02.2023 року на суму 8 514,53 грн знаходиться в матеріалах справи №917/396/23) (т.1,а.с.164-180).

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач 1, Фермерське господарство ДЗЯБЕНКО звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити. Змінити судове рішення від 31.05.2023 у справі №917/396/23 в частині стягнення солідарно з відповідачів - 1, 2 основного боргу (тіла кредиту) не 250 000,00 грн, а 190 143,13 грн (250 000 59 833,87).

Відповідач -1 вважає, що в цілому вірно встановлені обставини справи, але разом з тим через відмову суду (ухвала суду від 24.04.2023) витребувати у позивача вимогу від 13.09.2022, вбачається неповнота встановлення обставин, які потягли за собою незастосування судом частини 1 ст.1048 ЦК України, хоча згідно вимоги позивача від 13.09.2022 та п/п «е» п.8.1. ст.8 кредитного договору №974 від 15.12.2021 - «вимагати дострокового виконання позичальником зобов`язань за договором» у суду були усі підстави для списаних позивачем з рахунку відповідача, який відкритий у банку позивача, в рахунок сплати відсотків 59 853,87 грн, зарахувати цю суму в рахунок погашення тіла кредиту (250 000-59 853,87= 190 146,13 грн). Саме з цієї обставини апелянт вважає судове рішення незаконним, через неповноту дослідження усіх обставин справи та неправильне дослідження оцінки, що тягне за собою, на думку апелянта, підставу для зміни рішення.

Крім того, відповідач-1 просить суд апеляційної інстанції звернути увагу, що позивачем у позові від 16.02.2023 на 2 стор. прямо зазначено, що 13.09.2022 р. на підставі п.8.1. кредитного договору банком була направлена вимога про сплату боргу. Також до своєї заяви до суду від 20.03.2023 про усунення недоліків згідно ухвали суду від 14.03.2023, позивач у п.3 цієї заяви (стор.4) зазначив: «підтверджуємо, що позивачем надсилались 13.09.2023 відповідачам-1,2 вказані вимоги, але наразі не можемо надати їх суду та позов подано до суду після закінчення строку дії кредитного договору». Тобто, на думку скаржника, позивач двічі підтверджує, що вимога про дострокове погашення боргу за кредитом була. Відповідачі не можуть надати суду цю вимогу позивача від 13.09.2022 через її відсутність.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 апеляційну скаргу Фермерського господарства "ДЗЯБЕНКО" на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.05.2023 у справі № 917/396/23 залишено без руху. Зобов`язано Фермерське господарство ДЗЯБЕНКО усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме до Східного апеляційного господарського суду надати докази сплати судового збору у розмірі 5625,00 грн. у встановленому порядку за встановленими реквізитами та докази (фіскальний чек, опис вкладення до цінного листа) надсилання копії апеляційної скарги позивачу.

У строк, встановлений судом скаржником надіслана заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій останній надав докази сплати судового збору у сумі 5625,00 грн та докази надсилання копії апеляційної скарги позивачу, що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 10.07.2023.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "ДЗЯБЕНКО" на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.05.2023 у справі № 917/396/23. Встановлено строк учасникам справи до 15.08.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим сторонам у справі. Запропоновано учасникам справи в строк до 15.08.2023 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "ДЗЯБЕНКО" на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.05.2023 у справі №917/396/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

В строк, встановлений судом, від Акціонерного товариства "АГРОПРОСПЕРІС БАНК" надійшов відзив б/н від 08.08.2023 на апеляційну скаргу, за змістом якого останній просить суд:

- залучити даний відзив на апеляційну скаргу від 08.08.2023 року до матеріалів справи №917/396/23 та розглянути його по суті;

- залишити апеляційну скаргу апелянта (відповідача-1) від 19.06.2023 року без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 31.05.2023 року у справі №917/396/23 - без змін, про що ухвалити відповідну постанову;

- ухвалену судом апеляційної інстанції постанову просить надіслати позивачу за адресою: 03124, м. Київ, бульвар Гавела, 6, корпус 3 (т.2, а.с.6-22).

Позивач не погоджується з доводами, наведеними апелянтом (відповідачем-1) у апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними, а рішення суду першої інстанції від 31.05.2023 року у справі №917/396/23 таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на наступне:

- вимога від 13.09.2022 року, на яку посилається апелянт (відповідач-1) не містила в собі вимоги про повне дострокове погашення, а виключно наголошувала на необхідність усунення апелянтом (відповідачем-1) порушення виконання зобов`язань за кредитною угодою з метою недопущення погіршення рейтингу позичальника та збільшення заборгованості, в т.ч. за рахунок судових витрат. Таким чином, даний факт є недоведеним з боку апелянта (відповідача-1) і не може прийматися до уваги під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. До того, згідно ухвали Господарського суду Полтавської області від 24.04.2023 року у справі №917/396/23 судом першої інстанції постановлено відмовити в задоволенні клопотання відповідачів - 1,2 про витребування у позивача доказу (вимоги від 13.02.2022 року). Отже, у зв`язку з тим, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні вказаного вище клопотання відповідачів 1, 2, на переконання позивача, дане питання не потребує в подальшому додаткового дослідження в суді апеляційної інстанції;

- списання з поточного рахунку апелянта (відповідача-1) процентів за користування кредитом в розмірі 59 853,87 грн за період з 13.09.2022 року по 13.03.2023 року відбулось у відповідності до умов кредитного договору, а тому зараховування позивачем в рахунок погашення основного боргу («тіло кредиту») вказаних процентів, як про це зазначає апелянт, не відповідає умовам вищезазначеного кредитного договору та розцінюється позивачем, як ухилення апелянта (відповідача-1) від виконання зобов`язань у повному обсязі за кредитним договором;

- апелянтом (відповідачем-1) не надано підтверджуючих доказів стосовно наведених доводів у апеляційній скарзі, а тому, на думку позивача, підстави для зміни судового рішення від 31.05.2023 року у справі №917/396/23, відсутні.

Відзив судом апеляційної інстанції розглянуто та долучено до матеріалів справи.

11.08.2023 (в межах строку, встановленого судом) від ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх.№9746 від 17.08.2023), за змістом якого апелянт просить:

- приєднати клопотання до матеріалів апеляційного провадження у справі;

- врахувати клопотання під час розгляду апеляції з метою виправлення помилки суду першої інстанції в своєму рішенні від 31.05.2023;

- у разі задоволення апеляційної скарги вирішити питання розподілу судових витрат (т.2, арк.спр.76-77).

Апелянт просить суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги звернути увагу, що в рішенні Господарського суду Полтавської області від 31.05.2023 зазначено: «Суд критично оцінює посилання на існування вимоги від 13.09.2022 про дострокову сплату боргу…а тому відсутні підстави вважати саме 13.09.2022 останнім днем строку користування кредитом», що на думку апелянта не узгоджується з нормами ГПК України, з урахуванням таких фактів встановлених та досліджених судом, а саме:

- позивач двічі (у позові від 16.02.2023 та у своїй заяві від 20.03.2023) стверджує про направлення відповідачам 1,2 вимоги від 13.09.2022 про дострокове повернення боргу (п.8.1 ст. 8 кредитного договору №974 від 15.12.2021);

- відповідачі 1, 2 у відзиві на позов від 14.04.2023 підтверджують факт отримання кредиту та невиконання умов договору і зазначають повідомлення (вимогу від 13.09.2022) не отримували через роботу пошти в умовах воєнного стану (повернулось відправнику з відміткою: «за закінченням терміну зберігання»);

-у відповіді на відзив від 01.05.2023 позивач підтверджує, що вимога від 13.09.2022 дійсно направлялась відповідачам 1, 2, але у ній наголошувалось про усуненні відповідачами порушень по виконанню зобов`язань, але п.8.1 ст.8 кредитного договору такого не передбачає.

З урахуванням вищезазначеного, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, апелянт вважає, що учасниками справи визнається певна подія направлення позивачем відповідачам -1, 2 вимоги від 13.09.2022 про дострокове повернення кредиту згідно п. 8.1 ст. 8 договору №974 від 15.12.2021, наявність простроченої заборгованості відповідачів -1,2 за кредитним договором, а тому наявність цієї певної події, на переконання апелянта, не потребує доказування.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав вважати саме 13.09.2022 останнім днем строку користування кредитом.

Вищенаведене клопотання судом апеляційної інстанції розцінюється, як доповнення до апеляційної скарги (яке подано в строк, встановлений ухвалою від 31.07.2023), також в додатках наявні докази відправлення даного клопотання учасниками справи, що не суперечить ч. 2 ст. 266 ГПК України. Тому, вищевказане клопотання (доповнення до апеляційної скарги) розглянуто та долучено до матеріалів справи.

15.08.2023 від Акціонерного товариства "АГРОПРОСПЕРІС БАНК" надійшла заява б/н від 08.08.2023, за змістом якої останній просить суд:

- залучити дану заяву про залишення апеляційної скарги без руху від 08.08.2023 року до матеріалів справи № 917/396/23 та розглянути її по суті;

- залишити апеляційну скаргу від 19.06.2023 року апелянта (відповідача-1) без руху і надати апелянту (відповідачу-1) строк для усунення недоліків, а саме: надати суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням в ній причини його пропуску в частині надання опису вкладення у цінний лист від 21.07.2023 року, про що постановити відповідну ухвалу (т. 2, арк.спр.32-36, 58-62).

У разі не надання апелянтом (відповідачем-1) заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або надання даної заяви без зазначення апелянтом (відповідачем-1) поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, просить відмовити апелянту (відповідачу-1) у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, про що постановити відповідну ухвалу.

Позивач категорично не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині усунення апелянтом (відповідачем-1) у повному обсязі недоліків апеляційної скарги від 19.06.2023 року, вважає його передчасним. Також, позивач заперечує стосовно відкриття апеляційного провадження у справі № 917/396/23 та вважає, що апелянтом (відповідачем-1) не виконано у повному обсязі пункт 2 ухвали суду від 10.07.2023 року у справі № 917/396/23.

Щодо поданої заяви, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частина 2 ст.262 ГПК України передбачає, що до відкриття апеляційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття апеляційного провадження.

Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 260 цього Кодексу (ч. 3 ст.262 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент постановлення ухвали про відкриття від 31.07.2023 заперечень проти відкриття апеляційного провадження в порядку ч.2 ст.262 ГПК України від учасників справи не надходило.

Вже після постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження від 31.07.2023, позивач звернувся до суду з даною заявою.

Ураховуючи вищенаведене, після ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги позивач, Акціонерне товариство "АГРОПРОСПЕРІС БАНК" не був позбавлений права звернутися з запереченнями проти відкриття апеляційного провадження у встановлений ГПК України строк.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 118 ГПК України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що заяву б/н від 08.08.2023 Акціонерного товариства "АГРОПРОСПЕРІС БАНК" слід залишити без розгляду.

21.09.2023 від апелянта (відповідача-1) надійшли заперечення на відзив позивача на апеляційну скаргу від 08.09.2023, за змістом яких останній з урахуванням ст. ст. 169,170 ГПК України апеляційну скаргу ФГ «Дзябенко» підтримує повністю та просить задовольнити та одночасно вирішити питання розподілу судових витрат; відзив позивача на апеляційну скаргу повністю відхилити.

Вищенаведені заперечення на відзив судової колегією залишаються без розгляду, враховуючи приписи ч. 2 ст. 118 ГПК України, як такі, що подані поза межами встановленого ухвалою суду від 31.07.2023 строку на їх подання.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надходило.

Відповідно приписів ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини.

15.12.2021 року між Акціонерним товариством "АГРОПРОСПЕРІС БАНК" (далі - кредитор, позивач) та Фермерським господарством "ДЗЯБЕНКО" (далі - боржник, відповідач 1) було укладено кредитний договір № 974 (далі - договір, т. 1, а.с. 5-11).

Відповідно до п. 1.1. договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) в формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитної лінії в сумі 500 000,00 грн (далі - ліміт), а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов`язки, визначені договором.

Під "Невідновлювальною кредитною лінією сторони розуміють форму надання кредиту частинами (траншами) та/або одним траншем в межах ліміту, що змінюється відповідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії (додаток №1 до договору). При цьому у разі часткового або повного погашення кредиту позичальник не може повторно отримати кредит на умовах договору в межах ліміту (п. 1.2 договору).

Кінцевий термін надання Кредиту - 30 вересня 2022 року (останній день терміну, коли позичальник може отримати кредит) (п. 1.3 договору).

Погашення кредиту здійснюється відповідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії (додаток №1 до договору). Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 30 листопада 2022 року (останній день строку користування кредитом, в який позичальник має здійснити остаточне погашення будь-якої заборгованості за договором) (п. 1.4 договору).

Протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти за користування кредитом, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 18,0% (вісімнадцять) процентів річних (п. 2.1 договору).

За умови виконання позичальником обов`язкових умов, вказаних в пункті 3.1. договору, кредитор здійснює надання кредиту шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника відкритий у кредитора, для подальшого використання за цільовим призначенням. Надання кредиту здійснюється кредитором на підставі письмової заяви позичальника за формою згідно додатка №2 до договору, яка повинна бути надана кредитору не пізніше кінцевого терміну надання кредиту в день, що передує дню фактичного отримання кредиту. Датою отримання кредиту вважається дата списання відповідної суми кредиту з рахунку кредитора, а датою повернення (погашення) кредиту вважається дата зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_1 у кредитора (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.6 договору сторони узгодили, що позичальник надає кредиторові право в порядку договірного списання здійснювати списання коштів з рахунків позичальника відкритих у кредитора, в розмірі строкових зобов`язань, в тому числі по сплаті процентів, будь-яких комісій за цим договором в т.ч. процентів, що нараховані на дату остаточного погашення заборгованості за кредитом, прострочених зобов`язань, неустойки за невиконання або неналежне виконання зобов`язань позичальником за цим договором. При цьому кредитор має право самостійно здійснювати списання грошових коштів в порядку встановленому нормативно-правовими актами НБУ. Для реалізації кредитором права на договірне списання, яке надано йому позичальником відповідно до цього договору, позичальник уповноважує кредитора та доручає кредитору перерахувати кошти з поточного рахунку позичальника в національній / іноземній валюті на рахунки, які будуть відкриті у кредитора згідно умов цього договору. Договірне списання в розмірі прострочених зобов`язань позичальника, в тому числі й комісій, передбачених цим договором, а також неустойки за невиконання належним чином зобов`язань позичальником за цим договором, здійснюється кредитором самостійно без одержання попередньої згоди позичальника. Кредитор набуває можливість реалізувати своє право на списання коштів в рахунок виконання Позичальником зазначених в цьому абзаці зобов`язань за цім Договором, починаючи з останнього дня строку виконання зобов`язання.

Виконання зобов`язань позичальника, що виникають (у т.ч. виникнуть у майбутньому) за договором, забезпечується порукою відповідно до договору поруки, який повинен бути укладений одразу ж після укладення договору, між кредитором та громадянином України ОСОБА_1 (далі - відповідач 2, поручитель) (п. 4.1 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони врегулювали, що позичальник зобов`язаний виконати зобов`язання за договором, в т.ч. здійснити погашення заборгованості. Під поняттям Погашення заборгованості сторони розуміють зарахування позичальником або третіми особами грошових коштів на рахунок кредитора, а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій відповідно до умов договору, неустойок, відшкодування витрат та збитків кредитора, пов`язаних з неналежним виконанням позичальником умов договору, та інших платежів, якщо такі ітимуть місце.

Погашення частини кредиту здійснюється у розмірах та строках, які визначаються у графіку зменшення ліміту кредитної лінії (додаток №1 до договору), що підписується сторонами в момент укладання договору. Позичальник має право достроково здійснювати повне або часткове погашення сум наданого кредиту, при цьому, платіжний документ про таку дострокову сплату має містити в призначенні платежу посилання, що такий платіж направляється на дострокове погашення заборгованості за цим договором (п. 5.2 договору).

Проценти за користування кредитом позичальник сплачує не пізніше 5 (п`ятого) числа кожного місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця в останній робочий день поточного місяця виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (методом факт/факт). Період нарахування процентів згідно умов цього договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані кредитором позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність кредитора відповідно до умов договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем (п. 5.3 договору).

Якщо дата сплати кредитних коштів та процентів не є банківським днем, платіж здійснюється не пізніше наступного банківського дня, що слідує за датою сплати кредиту та процентів, визначеної відповідно до умов договору (п. 5.4).

Під поняттям Банківський день мається на увазі день (крім суботи га неділі), протягом якого банки здійснюють звичайну діяльність в Україні та виконуються технологічні операції, пов`язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних платежів Національного банку (п. 5.5 договору).

Позичальник зобов`язується здійснювати погашення заборгованості за договором у валюті кредиту шляхом перерахування коштів платіжним дорученням з будь-якого поточного рахунку позичальника на рахунок кредитора № НОМЕР_1 або на інші рахунки, визначені кредитором та доведені до відома позичальника в будь-якій формі (письмовій або усній або електронній). Подальший розподіл коштів на рахунки обліку відповідної кредитної заборгованості здійснюється Кредитором самостійно з урахуванням черговості, встановленої п.5.9. Договору (п. 5.6 договору).

При простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом, в тому числі, протягом строку такого прострочення, на суму фактичної заборгованості (п. 5.7 договору).

Вимоги кредитора щодо погашення заборгованості позичальника за договором підлягають задоволенню у такій черговості:

a) сплата прострочених процентів,

b) сплата простроченої суми кредиту,

c) сплата строкових процентів,

d) сплата строкової суми кредиту,

е) сплата інших платежів, передбачень договором або договорами забезпечення,

f) сплата (неустойки) пені, штрафів за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Кредитор на власний розсуд має право направити грошові кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості, на погашення простроченої заборгованості за договором, у разі її наявності.

Позичальник надає кредитору право самостійно приймати рішення щодо встановлення іншої черговості погашення заборгованості за договором. За запитом позичальника кредитор інформує позичальника про застосовану черговість погашення заборгованості (п. 5.9 договору)

Всі платежі позичальника щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за кредитом повинні здійснюватися у валюті, що відповідає валюті кредиту (п. 5.10 договору).

У разі настання обставини невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором, а також інших обставин, які свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором не будуть виконані, кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод (договорів) вжити один або декілька наступних заходів:

a) відмовити в наданні кредиту за договором;

b) скасувати ліміт або встановити розмір ліміту в розмірі фактичної заборгованості позичальника за кредитом;

c) вимагати дострокового повного/часткового виконання позичальником зобов`язань за договором;

d) вимагати від позичальника та/або поручителів надання забезпечення (додаткового забезпечення) виконання зобов`язань позичальника за договором (п. 8.1 договору).

Якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у підпунктах а), в), с) пункту 8.1. цієї статті договору, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. У цьому разі зобов`язання кредитора, щодо надання кредиту, є припиненими з дати направлення кредитором відповідного повідомлення або з іншої дати, визначеної кредитором самостійно (п. 8.3 договору).

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених договором, сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень договору. До регулювання правовідносин, які неурегульовані договором, застосовуються відповідні норми законодавства України (п. 11.1 договору).

Позичальник, на вимогу кредитора, сплачує останньому: за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором - пеню, в відсотках річних від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконаним по дату погашення простроченого зобов`язання включно. Пеня за простроченими зобов`язаннями в іноземній валюті сплачується в гривні по офіційному курсу НБУ на дату сплати (п. п. 11.2, 11.2.1 договору).

Визначена пунктом 11.2. договору неустойка (пеня, штраф) підлягає сплаті позичальником протягом десяти банківських днів з дати відправленій кредитором відповідної письмової вимоги, на зазначені в цій вимозі рахунки. Сплата пені, штрафів або неустойки не звільняє позичальника від виконання простроченого (порушеного/невиконаного) зобов`язання. Кредитор має право скасувати неустойку (пеню, штраф) або зменшити її розмір (п. 11.3 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань відповідно до договору (п. 12.1 договору).

Всі додатки до договору, а також додаткові угоди/договори про зміни до нього, є невід`ємними частинами договору (п. 12.7 договору).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

В межах даної справи, сторонами було узгоджено та підписано додаток №1 до кредитного договору - графік зменшення ліміту кредитної лінії, відповідно до якого станом на 30.10.2022 року залишок максимально припустимої заборгованості за кредитом становить 250 000,00 грн, а станом на 30.11.2022 року - 0,00 грн.

15.12.2021 року між Акціонерним товариством "АГРОПРОСПЕРІС БАНК" та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) укладено договір поруки №974-пор-ДМВ (т. 1, а. с. 12 - 14).

Сторони цього договору встановили, що поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов`язанням Фермерського господарства ДЗЯБЕНКО, які виникають з умов Кредитного договору №974 від 15 грудня 2021 року з усіма змінами та доповненнями до нього, за умови якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 500 000,00 грн, а позичальник зобов`язується перед банком повернути кредитні кошти шляхом сплати суми кредиту (частини кредиту), відповідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії, встановленого кредитним договором, та щомісячної сплати процентів в розмірі 18,0% (вісімнадцять) відсотків річних, комісій, а також штрафів та пені, в строки та на умовах, обумовлених кредитним договором. Строк остаточного виконання зобов`язань за кредитним договором - не пізніше 30 листопада 2022 року (п. 1.2 договору поруки).

Поручитель відповідає перед банком за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, в обсязі визначеному у п. 1.2. цього договору, в тому числі й в разі пред`явлення банком вимоги до позичальника достроково виконати зобов`язання за кредитним договором згідно його умов (п. 1.4 договору поруки).

Сторони цього договору визначають, що у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком нарівні з позичальником за кредитним договором. Банк має право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором як від позичальника, так і від поручителя, так і від них обох одночасно. Банк, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від іншого солідарного боржника (п. 2.1 договору поруки).

Сторони цього договору встановлюють, що поручитель, після виконання взятих на себе зобов`язань по цьому договору, набуває всіх прав банка в частині виконаних ним зобов`язань (п. 2.2 договору поруки).

Поручитель надає банку право самостійно здійснювати списання коштів з рахунків поручителя (депозитних, карткових, поточних ін.), відкритих в АТ АП БАНК, в розмірі строкових зобов`язань позивальника за кредитним договором, включаючи комісійну винагороду банку, а також прострочених зобов`язань позичальника за кредитним договором, а також суми неустойки та розміру збитків, завданих банку невиконанням або неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань.

Для реалізації банком цього права, яке належить йому відповідно до цього договору поручитель доручає банку самостійно здійснювати списання коштів, в обсязі зобов`язань, згідно цього договору, в порядку, передбаченому законодавством України.

З метою погашення поручителем грошових зобов`язань позичальника за кредитним договором у валюті наданого кредиту згідно з умовами кредитного договору, поручитель уповноважує банк та доручає банку:

-перераховувати кошти в гривнях для купівлі іноземної валюти з свого рахунку (депозитний, картковий, поточний), спрямувавши їх на рахунок банку, для виконання забезпечених цим договором зобов`язань позичальника за кредитним договором;

- перерахувати придбані кошти в іноземній валюті на поточний рахунок поручителя, відкритий в АТ АП БАНК, а у разі його відсутності, - на позичкові рахунки, відкриті в АТ АП БАНК згідно умов кредитного договору;

-утримати, з рахунку (депозитного, карткового, поточного) поручителя, суму збору в національній валюті України на обов`язкове державне пенсійне страхування та перерахувати її за реквізитами Пенсійного Фонду, в якому перебуває на обліку АТ АП БАНК;

-утримати, з рахунку поручителя (депозитного, карткового, поточного) суму комісійної винагороди в національній валюті України, за проведення банком операції і купівлі іноземної валюти, в розмірі згідно з тарифами та ставками банку на розрахунково-касове обслуговування.

Договірне списання може здійснюватися зі всіх рахунків (у будь-яких валютах) поручителя, відкритих в АТ АП БАНК (як з тих, що були відкриті поручителем на момент підписання цього договору, так і з тих рахунків, які будуть відкриті поручителем після вступу у юридичну силу цього договору).

Договірне списання в розмірі строкових зобов`язань позичальника за кредитним договором здійснюється на підставі листа поручителя, в якому обов`язково зазначається розмір строкових зобов`язань, що підлягає списанню та календарний день, з настанням якого банк має можливість реалізувати своє право на договірне списання коштів в рахунок виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Договірне списання в розмірі прострочених зобов`язань позичальника за кредитним договором, в тому числі й комісійна винагорода банку за кредитним договором, а також неустойка за невиконання належним чином зобов`язань позичальником за кредитним договором та/або поручителем за цим договором, здійснюється банком самостійно без одержання попередньої згоди поручителя. Ініціатором переказу коштів з рахунків поручителя в порядку договірного списання в цьому випадку є банк. Банк набуває можливість реалізувати своє право на списання коштів з рахунків поручителя в рахунок виконання за позичальника зобов`язань за кредитним договором, починаючи з першого дня виникнення прострочення платежів за кредитним договором та виникнення права у банка на проценти, комісію та/або інші платежі за кредитним договором (п. 2.5 договору поруки) .

У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, що забезпечені порукою за цим договором, банк звертається до поручителя з письмовим повідомленням про факт порушення позичальником зобов`язань за кредитним договором з викладенням змісту цього порушення та з вимогою до поручителя виконати забезпечені цим договором зобов`язання за позичальника, а поручитель зобов`язується виконати таку вимогу банку протягом двох банківських днів з моменту отримання такого повідомлення (п. 3.1. договору поруки).

Сторони цього договору встановлюють, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги (п. 4.1 договору поруки).

Згілно п. 4.2 договору поруки, сторони цього договору встановлюють, що поручитель, у випадку невиконання чи неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по цьому договору, виплачує, в безспірному порядку, банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на дату виникнення зобов`язання поручителя погасити заборгованість позичальника, за кожний день прострочки, від несвоєчасно погашеної суми заборгованості. При цьому, моментом виникнення зобов`язання поручителя погасити заборгованість позичальника, рахується день, наступний за днем, коли повинен бути погашений кредит (частина кредиту) та/або проценти, та/або комісії за кредитним договором. Про виникнення заборгованості позичальника банк повідомляє поручителя письмово.

Сторони цього договору встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання усіма сторонами та втрачає свою дію з моменту повного виконання позичальником забезпеченого ним зобов`язання за кредитним договором в тому числі й зобов`язань по сплаті неустойки та відшкодуванню збитків та/або належного виконання поручителем зобов`язань за цим договором.

При цьому, сторони констатують, що строк закінчення цього договору не вказується сторонами конкретно, так як він визначається моментом повернення суми кредиту за кредитним договором (п. 5.1 договору поруки).

Поручитель засвідчив, що він ознайомлений з умовами кредитного договору та додатками до нього, виконання якого забезпечується цим договором, умови кредитного договору поручителю зрозумілі. Поручитель також підтверджує, що вів ознайомлений з тарифами та ставками банку, що діють на момент укладання даного договору (п. 6.2 договору поруки).

Договір поруки скріплений підписами та печатками обох сторін.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви про видачу траншу №1 від 15.12.2021 року в сумі 500 000,00 грн позивачем були надані кредитні кошти ФГ «ДЗЯБЕНКО», що підтверджується меморіальним ордером №20594143 від 15.12.2021 року на суму 500 000,00 грн (т. 1, а. с. 15-16).

За твердженнями позивача, у зв`язку з простроченням заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за кредитним договором, останній направив на адреси відповідачів вимоги від 13.09.2022 року. При цьому зазначив про неможливість надання суду даних документів. Дані вимоги, з пояснень позивача, не містили вимоги про повне дострокове погашення, а виключно наголошували на необхідність усунення відповідачами порушення виконання зобов`язань за кредитною угодою з метою недопущення погіршення рейтингу позичальника та збільшення заборгованості.

Відповідачі при цьому зазначали про неотримання ними вказаних вимог.

Позивач зазначає, що станом на 20.03.2023 року відповідачем - 1 було допущено прострочену заборгованість по тілу за кредитним договором, яка становить 250 000,00 грн.

Отже, внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань, у нього утворилась заборгованість в розмірі 340 980,99 грн, з яких 250 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 83 856,68 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту за період з 01.11.2022 по 27.03.2023 року), 4 070,16 грн - заборгованість за процентами за період з 31.12.2021 року по 27.03.2023 року, 3 054,15 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період з 08.08.2022 року по 15.02.2023 року.

Вищенаведені обставини зумовили звернутись АТ "АГРОПРОСПЕРІС БАНК" до суду із позовом про стягнення солідарно зазначеної суми боргу з позичальника ФГ ДЗЯБЕНКО та поручителя ОСОБА_1 .

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом спору за даною справою з урахуванням нового розрахунку є стягнення заборгованості по тілу кредиту, процентів, пені за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту, процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом позичальника ФГ «Дзябенко» перед АТ «АГРОПРОСПЕРІС БАНК» за кредитним договором №974 від 15.12.2021.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами вимог статті 173 ГК України та статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір №974 від 15.12.2021 року за своєю правовою природою є договором є договором кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо змісту поняття користування кредитом Велика Палата Верховного Суду в п. 76-78, 80 постанови від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила, що позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Отже, позичальник отримує чужі грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

Поняття користування кредитом, яким послуговуються скаржники, є окремим випадком користування чужими коштами. Термін користування чужими коштами Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Отже, користування кредитом - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення) (тут і далі - в редакції від 04.07.2018), встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.

У п. 42-43 Положення зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 45, 46 Положення касовими документами оформляються операції з готівкою. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України щодо організації касової роботи в банках України.

Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється (постанова ВП ВС від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12).

Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання (постанова ВП ВС від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16).

Звертаючись до Східного апеляційного господарського суду апелянт зазначив, що в цілому він погоджується з ухваленим рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.05.2023, однак просить змінити судове рішення від 31.05.2023 у справі №917/396/23 в частині стягнення солідарно з відповідачів - 1, 2 основного боргу (тіла кредиту) не 250 000,00 грн, а 190 143,13 грн (250 000 59 833,87).

Таким чином, Східний апеляційний господарський суд розглядає апеляційну скаргу в частині стягнення солідарно з відповідачів - 1, 2 основного боргу (тіла кредиту).

Мотивуючи свої вимоги, апелянт (відповідач-1) визнає та не заперечує факт укладення з ним кредитного договору №974 від 15.12.2021 року на суму 500 000,00 (п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок з поверненням згідно графіка (додаток № 1 до кредитного договору), а також визнає та не заперечує факт отримання на поточний рахунок в банку кредиту в сумі 500 000,00 (п`ятсот тисяч) гривень 00 копійок.

В свою чергу, апелянт не визнає суму основного боргу, на яку позивач здійснив списання з поточного рахунку відповідача-1 процентів за користування кредитом в розмірі 59 853,87 грн за період: з 13.09.2022 року по 13.03.2023 року (по 6-ти меморіальних ордерах, що містяться в матеріалах справи №917/396/23) та вважає, що вказаний розмір процентів повинен бути зарахований позивачем в рахунок погашення основного боргу (тіло кредиту), а не процентів, а тому погоджується лише частково на суму основного боргу, що становить, за його підрахунком 190 146,13 грн (250 000,00 грн - 59 853,87 грн).

Крім того, апелянт вважає, що направляючи 13.09.2022 року вимогу про сплату боргу достроково, кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку погашення кредиту, періодичність платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а тому сума основного боргу, на яку позивач здійснив списання з поточного рахунку відповідача-1 процентів за користування кредитом в розмірі 59 853,87 грн за період: з 13.09.2022 року по 13.03.2023 року, повинна бути зарахована позивачем в рахунок погашення основного боргу («тіло кредиту»).

Судова колегія апеляційної інстанції вважає доводи апелянта помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Так, відповідно до частини 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позивач має викладати свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлена до стягнення заборгованість по тілу кредиту у сумі 500 000, 00 грн, 57 534,25 грн пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту, 7 204, 12 грн сума прострочених відсотків за користування кредитом, 10 100,28 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

В подальшому, усунувши недоліки, вказані в ухвалі від 14.03.2023 позивач зазначив, що станом на 20.03.2023 року загальна заборгованість відповідача-1 за кредитним договором становить 340 980,99 грн, з яких:

- 250 000,00 грн заборгованість по тілу (41 384,92 грн погашено 16.02.2023 року; 208 615,08 грн. погашено 13.03.2023 року);

- 83 856,68 грн пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту (період: 01.11.2022 року по 27.03.2023 року);

- 0,00 грн. прострочена заборгованість за процентами;

- 4 070,16 грн. заборгованість за процентами (період: з 31.12.2021 року по 27.03.2023 року);

- 3 054,15 грн. пеня за процентами (період: з 08.08.2022 року по 15.02.2023 року).

Позивач вказав, що зазначена сума заборгованості підтверджується новим розрахунком заборгованості по тілу кредиту, процентів, пені за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту, процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом позичальника Фермерське господарство «Дзябенко» перед Акціонерним Товариством «АГРОПРОСПЕРІС БАНК» за кредитним договором №974 від 15.12.2021 року. Станом на 20.03.2023 року позивач надав розрахунок та повідомив, що у новому розрахунку заборгованості зазначено конкретні календарні дати, коли у відповідача-1 виникло прострочення по оплаті тіла кредиту, пені за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту, суми прострочених відсотків за користування кредитом та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (т. 1, а.с.77-78).

Стосовно вимоги суду про надання в оригіналі або в належним чином засвідченій копії вимоги про сплату боргу за кредитним договором №974 від 15.12.2021 року, що була направлена відповідачам, однак до позовної заяви її не додано, позивач повідомив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 ГПК України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

У зв`язку з цим, позивач підтвердив, що вказані вимоги ним надсилались 13.09.2022 року відповідачу-1 та відповідачу-2, але наразі повідомив про неможливість надання до суду вищевказаних документів та звернув увагу на те, що позовна заява б/н від 16.02.2023 року подається до господарського суду після закінчення строку дії кредитного договору.

19.04.2023 року від відповідачів 1, 2 до суду першої інстанції надійшло спільне клопотання про витребування доказу та встановлення додаткового строку для надання доказу (вх. № 4983) по справі № 917/396/23. В поданому клопотанні відповідачі зазначали, що позивач стверджує про направлення на адресу відповідачів вимоги від 13.09.2022 року про дострокове погашення кредиту, при цьому у відповідачів дана вимога відсутня. Тому з метою об`єктивного, повного дослідження обставин справи і встановлення певних фактів, виникла необхідність витребувати у позивача вищезазначену вимогу для дослідження її судом. Також, посилаючись на ч. 5 ст. 80 відповідачі просили суд встановити їм додатковий строк для подання вказаного доказу терміном до відкриття першого судового засідання.

Господарський суд Полтавської області ухвалою від 24.04.2023 відмовив в задоволенні клопотань відповідачів 1, 2 про витребування у позивача доказу (вимоги від 13.09.2022 року про дострокове погашення кредиту, яка була складена на підставі п. 8.1 ст. 8 «Дострокове погашення кредиту» кредитного договору № 974 від 15.12.2021 року) та про встановлення відповідачам 1, 2 додаткового строку для подання відповідного доказу (вх. № 4983) ( т. 1, а.с.147-149).

Суд першої інстанції зазначив, що відповідачами в клопотанні про витребування доказу у позивача та встановлення додаткового строку відповідачам для надання доказу не зазначено обставини, які можуть підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати, також не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що ним було вжито будь-які заходи для отримання витребуваних доказів самостійно та не наведено причин неможливості отримати ці докази самостійно.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судова колегія апеляційної інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, та приймаючи до уваги пояснення позивача, що даний документ не містив вимоги дострокового повного чи часткового виконання позичальником зобов`язань за договором, вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав вважати саме 13.09.2022 року останнім днем строку користування кредитом. Ані оригіналу, ані належним чином засвідченої копії вимоги від 13.09.2022 року позивачем або відповідачем до матеріалів справи не додано.

За змістом ч. 3 ст. 255 ГПК України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Втім, не погоджуючись з ухвалою суду від 24.04.2023, апелянт за змістом апеляційної скарги дублює ті ж самі твердження, що і в спільному клопотанні, поданому до суду першої інстанції від 19.04.2023 без доказового підгрунтття.

Стосовно посилання апелянта в клопотанні (доповненнях на апеляційну скаргу), на положення ст. 75 ГПК України та те, що учасниками справи визнається певна подія направлення позивачем відповідачам -1, 2 вимоги від 13.09.2022 про дострокове повернення кредиту згідно п. 8.1 ст. 8 договору №974 від 15.12.2021, наявність простроченої заборгованості відповідачів -1,2 за кредитним договором, а тому наявність цієї певної події, на переконання апелянта, не потребує доказування, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначите наступне.

Особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Для з`ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало дослідити умови укладеного між сторонами договору, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст наданих сторонами доказів на підтвердження своїх аргументів, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості по тілу кредиту, пені за несвоєчасне погашення заборгованості по тілу кредиту, суми прострочених відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, на які посилається учасник справи, зокрема відповідач, в обґрунтування своєї позиції, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на відповідача покладено обов`язок подати такі докази разом з відзивом на позовну заяву.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - на відповідача).

В процесі апеляційного провадження апеляційний суд в силу приписів статті 269 ГПК України має визначені межі перегляду справи, а з огляду на те, що заявником обґрунтованих причин, з яких такі дії (зокрема, щодо отримання необхідних на його думку доказів) не могли бути надані раніше, які унеможливили своєчасне вчинення таких процесуальних дій відповідачем, останнім не наведено, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача саме в частині стягнення солідарно з відповідачів - 1, 2 основного боргу (тіла кредиту) не 250 000,00 грн, а 190 143,13 грн (250 000 59 833,87).

Отже, за даною справою, враховуючи п. 5.9 кредитного договору, кредитор (банк) на власний розсуд мав право направити грошові кошти, отримані від позичальника (відповідача-1) для погашення заборгованості, на погашення простроченої заборгованості за договором, у разі її наявності. Позичальник (відповідач-1), надає кредитору (банку) право самостійно приймати рішення щодо встановлення іншої черговості погашення заборгованості за договором.

Крім того, п. 3.6 кредитного договору, позичальник (відповідач-1), надає кредитору (позивачу) право в порядку договірного списання здійснювати списання коштів з рахунків позичальника (відповідача-1), відкритих у кредитора (позивача), в розмірі строкових зобов`язань, в тому числі по сплаті процентів, будь-яких комісій за цим договором, в т.ч. процентів, що нараховані на дату остаточного погашення заборгованості за кредитом, прострочених зобов`язань, неустойки за невиконання або неналежного виконання зобов`язань позичальника за цим договором. Договірне списання в розмірі прострочених зобов`язань позичальника (вдповідача-1), в тому числі й комісій, передбачених відповідачем-1, за цим договором, здійснюється кредитором (позивачем) самостійно без одержання попередньої згоди позичальника (відповідача-1). Кредитор (позивач) набуває можливості реалізувати своє право на списання коштів в рахунок виконання позичальником (відповідачем-1), зазначених в цьому абзаці зобов`язань за цим договором, починаючи з останнього дня строку виконання зобов 'язань.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що в даному випадку, списання з поточного рахунку відповідача-1 процентів за користування кредитом в розмірі 59 853,87 грн за період: з 13.09.2022 року по 13.03.2023 року відбулось у чіткій відповідності до умов кредитного договору, про що апелянт (відповідач-1) був обізнаний, як сторона кредитного договору, а тому зараховування позивачем в рахунок погашення основного боргу («тіло кредиту») вказаних процентів, як про це зазначає апелянт, не відповідає умовам вищезазначеного п. 3.6 та п. 5.9 кредитного договору, тому висновок суду про те, що позивач правомірно зарахував загальну суму у розмірі 59 853,87 грн у рахунок погашення процентів, а позовна вимога про стягнення суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 250 000,00 грн (тіло кредиту) є обґрунтованою, є правомірним та документально підтвердженим.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Полтавської області від 31.05.2023 у справі №917/396/23 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

За таких рішення Господарського суду Полтавської області від 31.05.2023 у справі №917/396/23 повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "ДЗЯБЕНКО" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 31.05.2023 у справі №917/396/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 02.10.2023.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.В. Стойка