Постанова

від 02.10.2023 по справі 485/1500/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

02.10.23

22-ц/812/1022/23

Єдиний унікальний номер судової справи: 486/104/22

Провадження № 22-ц/812/1015/23 Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2023 року м. Миколаїв справа №486/104/22

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Голощаповою А.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31 травня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Савіна О.І., в залі того ж суду в м. Южноукраїнську, за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,

встановив:

21 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 тривалий час знаходився у трудових відносинах з відокремленим підрозділом «Південноукраїнська атомна електрична станція» та за час роботи на підприємстві на посаді електрогазозварювальника 2 розряду отримав трудове каліцтво, яке обумовлено умовами, в яких він працював.

31 березня 2011 року при виконанні трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок. Так, під час проведення зварювальних робіт на висоті більше 4 метрів він упав униз на бетонну підлогу та отримав тяжку черепно-мозкову травму з переломом скроневої кістки і порушенням вестибулярного апарату. За даним випадком було складено акт за формою Н-1 № 1 від 07 жовтня 2011 року та акт за формою Н-5 від 07 жовтня 2011 року.

Згідно з актом медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 09 грудня 2011 року йому при первинному огляді було встановлено 45% втрати професійної працездатності у зв`язку із виробничою травмою від 31 березня 2011 року та 3 група інвалідності по причині трудового каліцтва.

Згодом згідно з довідкою МСЕК від 13 грудня 2018 року позивачу була встановлена стійка втрата професійної працездатності вже 60%, тобто стан його здоров`я за сім років значно погіршився. Відповідно до довідки МСЕК від 13 грудня 2018 року інвалідність по причині трудового каліцтва була йому встановлена на строк до 01 січня 2022 року.

Довідкою МСЕК від 17 січня 2022 року позивачу підтверджена стійка втрата професійної працездатності у 60%, а відповідно до останньої довідки МСЕК від 17 січня 2022 року інвалідність по причині трудового каліцтва встановлена вже безстроково.

Вважав, що внаслідок не створення роботодавцем безпечних та нешкідливих умов праці на підприємстві він отримав трудове каліцтво, що призвело до зменшення обсягу трудової діяльності, звільнення із займаної посади за станом здоров`я, проходження тривалого лікування, щоденного фізичного болю та моральних переживань, порушення нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з чим не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, що негативно впливає на його душевний та фізичний стан.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача, з урахуванням матеріального стану останнього, в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків 200000 грн.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31 травня 2023 року відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що настання нещасного випадку на виробництві сталося, також, і з вини самого позивача, а тому позов задоволенню не підлягає.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Вказував на те, що вина в настанні нещасного випадку на виробництві, що стався з ним, комісією встановлена як обопільна не тільки його, а й відповідальних посадових осіб будівельно-монтажного управління відповідача, його безпосередніх керівників. Наявність вини відповідача була також підтверджена Южноукраїнським міським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області під час реєстрації його страхового випадку - трудового каліцтва. Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2022 року по справі №227/3615/19 зазначив, що винні дії потерпілого працівника не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої особі від нещасного випадку, що стався на виробництва, оскільки такі дії підлягають врахуванню саме при визначенні розміру моральної шкоди.

Суд не врахував, що акт за формою Н-1 № 1 від 07 жовтня 2011 року це основний доказ порушення відповідачем норм законодавства про охорону праці, що призвело до настання нещасного випадку на виробництві, в результаті якого спричинено шкоду здоров`ю позивачу як працівнику, а тому на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Позиція суду стосовно того, що позивачу не було завдано моральної шкоди, є хибною, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, само собою призводить до висновку про наявність моральної шкоди.

Порушення норм процесуального права полягає в тому, що в оскаржуваному рішенні суд зазначив про допит свідка, хоча свідка в жодному із засідань суд не допитував.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на відсутність його вини у заподіянні позивачу моральної шкоди, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Судом установлено, що ОСОБА_1 у 2003 році закінчив інститут післядипломної освіти Державного аграрного університету і здобув професію (кваліфікацію) електрогазозварювальник 3 розряду (а.с. 14).

Згідно наказу № 07 Лс від 10 січня 2005 року ОСОБА_1 прийнято на роботу в БМУ ВП «ЮУ АЕС» на посаду електрогазозварювальника 2 розряду (а.с. 17-22, 24).

Наказом № 581-ос від 07 липня 2020 року трудовий договір з ОСОБА_1 розірвано на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України (за появу на роботі в нетверезому стані) (а.с. 25).

Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 3 гр. трудове каліцтво (а.с. 15).

Відповідно до Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, затверджений начальником управління Держгірпромнагляду України по Миколаївській області 07 жовтня 2011 року, під час виконання позивачем трудових обов`язків 31 березня 2011 року стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді: наслідки тяжкої черепно-мозкової травми з переломом піраміди скроневої кістки зліва, вирізнений вестибулоатактичний синдром. Післятравматична нейросенсорна туговухість на праве вухо, глухота на ліве вухо. Церебростенічний синдром. Травма тяжка.

Обставини, за яких стався нещасний випадок, зазначені у вищезазначеному Акті.

Причинами нещасного випадку є: основна невиконання посадових обов`язків; супутні невиконання вимог інструкції з охорони праці.

Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: ОСОБА_3 майстер 3 групи промислової дільниці будівельно-монтажного управління, не виконав вимоги р. 4 «Посадової інструкції майстра 3 групи» ИД.0600.0038 в частині здійснення належного контролю за виконанням робіт підлеглим персоналом; ОСОБА_4 начальник промислової дільниці будівельно-монтажного управління, не виконав вимоги п. 5.2 «Посадової інструкції начальника дільниці 3 групи» ИД.0600.0023 в частині здійснення належного контролю за виконанням виробничих завдань підлеглим персоналом; ОСОБА_1 електрогазозварювальник 3 розряду будівельно-монтажного управління, не виконав вимоги п. 4.1. «Посадової інструкції електрогазозварювальника 3 розряду» ИД.0600.0089 та п.1.15 «Інструкції з охорони праці електрогазозварювальника 3 розряду» ОТ.0600.01.028 в частині своєчасного та якісного виконання змінного завдання, одержаного від майстра безпосередньо перед початком виконання робіт під підпис у журналі змінних завдань, забезпечуючи при цьому власну безпеку, а також безпеку інших робітників.

Свідки нещасного випадку відсутні (а.с. 26-31).

Згідно до п. 6.1 Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 31 березня 2011 року близько 14 години у відокремленому підрозділі «Южно-Українська АЕС» державного підприємства ДП НАЕК «Енергоатом» Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (код ЄДРПОУ 20915549) від 07 жовтня 2011 року, висновки комісії: вважаючи те, що потерпілий ОСОБА_1 отримав травми в робочий час та був виявлений на території підприємства, де він працює, у відповідності з вимогами п.14 «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, даний нещасний випадок вважати пов`язаним з виробництвом і скласти акт за формою Н-1 (а.с. 32-39).

Відповідно до п. 4.1 вищезазначеного акту технічних причин нещасного випадку комісія не вбачає.

Організаційні причини (п. 4.2 Акту): 4.2.1. порушення трудової та виробничої дисципліни, у тому числі: невиконання посадових обов`язків, а саме: невиконання вимог р. 4 «Посадової інструкції майстра 3 групи» та п. 5.2 «Посадової інструкції начальника дільниці 3 групи» про здійснення належного контролю за виконанням виробничих завдань підлеглим персоналом; невиконання вимог п. 4.1. «Посадової інструкції електрогазозварювальника 3 розряду» та п.п.1.15 «Інструкції з охорони праці електрогазозварювальника 3 розряду» про своєчасне та якісне виконання змінного завдання, одержаного від майстра безпосередньо перед початком виконання робіт під підпис у журналі змінних завдань, забезпечуючи при цьому власну безпеку, а також безпеку інших робітників. Психофізіологічних причин нещасного випадку комісія не вбачає (а.с. 4.3 Акту).

Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, зазначені в п.6.2. даного Акту.

Постановою Южноукраїнського міського відділення Управління ВД Фонду соціального страхування України в Миколаївській області від 21.04.2020 року №1413/195/195.1/44 ОСОБА_5 нараховано щомісячну страхову виплату у розмірі 4738,04 грн з 01 березня 2020 року по 12 грудня 2021 року (а.с. 40).

ОСОБА_1 було здійснено розрахунок перерахованої щомісячної страхової виплати з 01 березня 2020 року (а.с. 40).

Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 09 грудня 2011 року (а.с. 41) ОСОБА_1 при первинному огляді було встановлено 45% втрати професійної працездатності у зв`язку із виробничою травмою від 31 березня 2011 року та 3 група інвалідності по причині трудового каліцтва.

Згідно з довідкою МСЕК від 13 грудня 2018 року серії 10ААА № 250722 позивачу була встановлена ступінь втрати професійної працездатності - 60% (а.с. 42).

Відповідно до довідки МСЕК від 13 грудня 2018 року серії 12ААА № 550516 інвалідність по причині трудового каліцтва була встановлена ОСОБА_1 на строк до 01 січня 2022 року (а.с. 43).

Довідкою МСЕК від 17 січня 2022 року серії 12ААА № 096615 позивачу підтверджена стійка втрата професійної працездатності у 60% (а.с. 44-45).

Відповідно до довідки МСЕК від 17 січня 2022 року серії 12ААВ № 598225 інвалідність по причині трудового каліцтва встановлена ОСОБА_1 безстроково (а.с. 46-47).

В матеріалах справи наявні медичні документи відносно ОСОБА_5 щодо стану його здоров`я (а.с. 48, 49, 50-51, 52-54, 55, 56, 57-62, 63, 64, 65-66, 67, 68, 69, 70, 71, 72), видані лікарями: невропатологом, отоларингологом, офтальмологом, неврологом.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі №486/1186/20 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03 листопада 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року залишено без змін. Даними рішеннями судів було встановлено факт появи позивача на роботі у нетверезому стані, що стало підставою для його звільнення з роботи 07 липня 2020 року (а.с. 82-94).

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди.

В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21).

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Створення неналежних умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров`я тощо.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються критерії розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі, суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач (пункт 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи фактичні обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних умов праці з ОСОБА_1 стався нещасник випадок та він отримав трудове каліцтво, що призвело до втрати професійної працездатності на 60%. Отже заподіяну позивачу моральну шкоду роботодавець зобов`язаний відшкодувати в силу зазначених вище норм закону. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки настання нещасного випадку на виробництві сталося, також, і з вини самого позивача, є необґрунтованим.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, суд апеляційної інстанції враховує обставини, які мають суттєве значення, зокрема обставини нещасного випадку, ступінь втрати працездатності, кількість захворювань, які вразили відразу декілька систем організму, переведення позивача з посади електрозварювальника 2 розряду на посаду слюсаря ремонтника 3 розрядку через виявлену невідповідність займаній посаді за станом здоров`я, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також засади розумності і справедливості та вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди слід стягнути 30000 грн. При цьому, на думку колегії суддів, сам по собі матеріальний стан відповідача, не є визначальним.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права, що полягає в тому, що в оскаржуваному рішенні суд зазначив про допит свідка, хоча свідка в жодному із засідань суд не допитував, фактично є опискою, що може бути виплавлена в рішенні судом першої інстанції та не впливає на вищезазначені висновки.

Виходячи вищезазначеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції на підставі пунктів 3,4 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позову.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Оскільки внаслідок часткового задоволення апеляційної скарги рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову частково, а позивач в силу пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не сплачував, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог (15%) судовий збір в розмірі 4651 грн 88 коп. ((12405 грн + 18607,50 грн) х 15%)) в обох судових інстанціях.

Керуючись статтями 374, 376, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 20915546) на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять тисяч) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь держави 4 651 грн 88 коп. грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складений 02 жовтня 2023 року.