Рішення

від 02.10.2023 по справі 910/11475/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2023Справа № 910/11475/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларєв"

2. ОСОБА_1

3. ОСОБА_2

про стягнення 183 260,34 грн.,

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - позивач, Банк) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларєв" (далі - відповідач-1, Товариство), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) та ОСОБА_2 (далі - відповідач-3) про солідарне стягнення грошових коштів у загальному розмірі 183 260,34 грн., з яких: 176 336,97 грн. - основний борг, 4 539,70 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 383,67 грн. - заборгованість за комісійною винагородою за управління лімітом овердрафту.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов укладеного 15.01.2021 року між ним та позивачем договору про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" № МБ-КІЕ-Ов-11416 в частині повного та своєчасного повернення суми кредиту в межах встановленого ліміту овердрафту та сплати нарахованих процентів і комісійної винагороди. Оскільки виконання Товариством зобов`язання за вказаним правочином забезпечено порукою за укладеними між Банком та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договорами поруки від 15.01.2021 року № МБ-КІЕ-П-11416/1 та від 15.01.2021 року № МБ-КІЕ-П-11416/2 відповідно, позивач просив суд стягнути на його користь суму простроченої заборгованості за кредитом, процентами та комісійною винагородою з позичальника і поручителів солідарно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2023 року відкрито провадження у справі № 910/11475/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив ОСОБА_1 від 10.08.2023 року на позовну заяву, в якому останній заперечив проти пред`явлених до нього вимог та вказав, що 13.12.2022 року під час перебування в установі банку відповідачем-2 була з`ясована поточна заборгованість Товариства за кредитом та досягнута домовленість погасити її коштами означеного поручителя двома траншами. На виконання цієї домовленості 13.12.2022 року ОСОБА_1 здійснив внесення на свій картковий банківський рахунок НОМЕР_1 грошову суму в розмірі 200 105,00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № TR.61970946.65285.18558. За наявною у відповідача-2 інформацією, вказані кошти були зараховані на спеціальний рахунок Банку, призначений для погашення основного зобов`язання, внаслідок чого сума заборгованості позичальника зменшилася та станом на 30.01.2023 року становила 190 248,00 грн. З метою повного та остаточного виконання взятих на себе за договором поруки від 15.01.2021 року № МБ-КІЕ-П-11416/1 зобов`язань, 30.01.2023 року ОСОБА_1 , діючи як фінансовий поручитель, через касу Банку вніс на свій картковий банківський рахунок НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 190 248,00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № TR.61970946.104300.26190. Цієї суми, зі слів працівника позивача, було достатньо для погашення всіх зобов`язань Товариства перед Банком за договором про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" від 15.01.2021 року № МБ-КІЕ-Ов-11416 (далі - Договір). Після внесення означеної суми грошових коштів відповідач-2 дав усне розпорядження Банку зарахувати кошти в сумі 190 248,00 грн. на погашення боргу Товариства перед Банком.

Проте всупереч розпорядженню ОСОБА_1 та умовам пункту 2.2 договору поруки від 15.01.2021 року № МБ-КІЕ-П-11416/1, Банк, діючи на власний розсуд, здійснив перерахування коштів не на спеціальний рахунок кредитора, призначений для погашення основного зобов`язання за Договором - № UA23 334851 000002909 5809 9962 47 (пункт 2.3 договору поруки від 15.01.2021 року № МБ-КІЕ-П-11416/1), а на поточний банківський рахунок боржника - відповідача-1 № НОМЕР_2 , що не є належним виконанням позивачем розпорядження клієнта та не відповідає визначеному договором та розпорядженням клієнта призначенню платежу.

Як стало відомо відповідачу-2 з усного повідомлення працівника Банку, лише наступного дня, тобто 31.01.2023 року, з поточного банківського рахунку Товариства неправомірно зарахована позивачем на нього сума коштів у розмірі 190 248,00 грн. була списана Банком не на користь кредитора за Договором - позивача, а на користь ТОВ "Штраус Україна", що фактично є порушенням договірних умов з вини Банку та не може мати наслідком покладення відповідальності за невиконання умов договору поруки від 15.01.2021 року № МБ-КІЕ-П-11416/1 на ОСОБА_1 .

Враховуючи наведені обставини, відповідач-2 заперечив проти пред`явлених до нього вимог у даній справі, оскільки його зобов`язання за договором поруки від 15.01.2021 року № МБ-КІЕ-П-11416/1, на переконання ОСОБА_1 , є виконаними 30.01.2023 року.

Слід зазначити, що у відзиві на позовну заяву відповідач-2 у порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України поставив позивачу 10 запитань про обставини, що мають значення для справи, а також просив суд здійснювати розгляд справи № 910/11475/23 за правилами загального позовного провадження і витребувати у Банку платіжні документи, на підставі яких здійснювалося перерахування грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на поточний рахунок Товариства № НОМЕР_2 .

Ухвалою від 21.08.2023 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перехід до розгляду справи № 910/11475/23 за правилами загального позовного провадження, а також задовольнив клопотання відповідача-2 про витребування доказів і витребував у Банку платіжні документи, на підставі яких здійснювалось перерахування грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на поточний рахунок Товариства № НОМЕР_2 .

22.08.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла відповідь Банку від 21.08.2023 року № КНО-61.1.2/85 на відзив відповідача-2 на позовну заяву, в якій позивач звернув увагу на те, що згідно із вказаною відповідачем-2 квитанцією до платіжної інструкції від 30.01.2023 року ОСОБА_1 зазначив цільове призначення грошових коштів у розмірі 190 248,00 грн. саме як грошові кошти для поповнення його рахунку. Інше цільове призначення цих коштів з наданих відповідачем-2 документів не вбачається. Посилання ОСОБА_1 на його усне розпорядження зарахувати означені грошові кошти на погашення боргу Товариства за Договором є безпідставним та не підтверджене жодними доказами, оскільки Законом України "Про платіжні послуги" можливості ініціатором надавати усні розпорядження надавачу платіжних послуг взагалі не передбачено. Крім того, внесені ОСОБА_1 на його рахунок кошти в сумі 190 248,00 грн. на підставі платіжної інструкції від 30.01.2023 року № 155821391 були перераховані на рахунок Товариства № НОМЕР_2 та в цей же день (30.01.2023 року) перераховані Банком відповідно до постанови приватного виконавця Гненного Д.А. від 30.01.2023 року про арешт коштів боржника (Товариства) у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/9444/22 від 25.01.2023 на суму 1 201 446,71 грн. З огляду на викладене, у зв`язку з відсутністю платіжної інструкції від Товариства щодо розпорядження отриманими від ОСОБА_1 коштами та надходження від приватного виконавця постанови про арешт коштів Товариства і платіжної вимоги на списання, означені грошові кошти були розподілені Банком відповідно до вимог чинного законодавства (зокрема, статті 1072 Цивільного кодексу України). За таких обставин, Банк був позбавлений можливості задовольнити власні вимоги за рахунок вищенаведених коштів, а будь-які операції, направлені на першочергове задоволення позивачем його вимог за Договором, були б незаконними. Отже, на час звернення Банку до господарського суду міста Києва з даним позовом спірні грошові зобов`язання відповідачів у справі залишаються невиконаними.

30.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача-2 на відповідь на відзив.

Однак, з огляду на те, що вказана заява по суті справи не містила підпису заявника або його представника, ухвалою від 01.09.2023 року господарський суд міста Києва повернув заперечення ОСОБА_1 на відповідь на відзив без розгляду.

05.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 01.09.2023 року № КНО-61.1.2/88, в якій останній на виконання вимог ухвали суду від 21.08.2023 року просив долучити до матеріалів справи копії платіжних інструкцій від 13.12.2022 року № 151921790 на суму 200 000,00 грн. та від 30.01.2023 року № 155821391 на суму 190 248,00 грн.

Крім того, 05.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли відповіді позивача на поставлені йому запитання у формі заяви свідка від 01.09.2023 року № КНО-61.1.2/87.

29.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача-2 від 27.09.2023 року.

Також, 29.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва повторно надійшли заперечення ОСОБА_1 на відповідь на відзив на позовну заяву, а також клопотання відповідача-2 від 27.09.2023 року про поновлення йому пропущеного процесуального строку на подання до суду вищевказаної заяви по суті справи.

Ухвалою від 02.10.2023 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву та залишив без розгляду означену заяву по суті справи.

Інших клопотань чи заяв, зокрема, по суті спору, від сторін до суду не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 24.07.2023 року про відкриття провадження у справі № 910/11475/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення, з відповідним трек-номером 0105494859161 на зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача-1 - Товариства, а саме: 02002, місто Київ, вулиця Андрія Шептицького Митрополита, будинок 4, офіс 13/4.

Проте, зазначене відправлення з трек-номером 0105494859161 вручене відповідачу-1 не було.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Слід також зазначити, що копія ухвали від 24.07.2023 року про відкриття провадження у справі № 910/11475/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення, з відповідним трек-номером 0105494859145 на зареєстровану адресу місця проживання відповідача-3 - ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вищенаведеного наявного у матеріалах справи поштового повідомлення з трек-номером № 0105494859145, відповідач-3 ухвалу суду отримав 15.08.2023 року.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення, зокрема, відповідача-1 та відповідача-3 про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач-1 та відповідач-3 у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2023 року, не подали до суду відзивів на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами щодо подання вказаних заяв по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.01.2021 між Банком та Товариством (клієнт) було укладено Договір про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" № МБ-КІЕ-Ов-11416, за умовами якого Банк надає клієнту банківську послугу - овердрафт "Легкий", а клієнт приймає банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в Договорі, Правилах надання АТ "ПУМБ" банківської послуги - овердрафту "Легкий" корпоративним клієнтам малого бізнесу, що розміщуються на інтернет-сайті Банку, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату банківської послуги.

Означений правочин, а також додаткова угода від 16.12.2021 року № 1 до нього, підписані уповноваженими представниками його сторін та скріплені відбитками печаток цих юридичних осіб.

У преамбулі Договору (тут і далі з урахуванням додаткової угоди від 16.12.2021 року № 1) його сторони погодили наступні умови надання банківської послуги - овердрафт "Легкий": ліміт банківської послуги - 1 000 000,00 грн. (пункт А8); дата закінчення строку дії ліміту банківської послуги - 25.11.2022 року (пункт А10); поточний рахунок клієнта - № НОМЕР_2 (пункт А11); стандартний розмір процентів річних - 15,9 % річних (пункт А12); розмір процентної ставки на прострочену заборгованість - 35,0 % річних (пункт А13); розмір комісійної винагороди за управління - 0,5 % від розміру максимальної заборгованості за основною сумою овердрафту, визначеної на кінець дня в періоді нарахування (пункт А16).

Пунктом 3.8 Договору визначено, що він набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до моменту виконання сторонами належним чином і у повному обсязі взятих на себе зобов`язань або до моменту його припинення/розірвання в порядку, передбаченому Правилами. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до припинення строку дії ліміту банківської послуги не заявить про свій намір щодо припинення дії договору шляхом направлення повідомлення іншій стороні будь-яким із способів та в порядку, передбачених пунктом 10.3 Правил, строк дії ліміту банківської послуги вважатиметься продовженим до 25 числа місяця, аналогічного зазначеному в пункті А10 преамбули Договору, на кожний наступний рік. Продовження строку дії ліміту банківської послуги відбувається автоматично, без підписання сторонами будь-яких додаткових угод.

Згідно з пунктом 2.3.2 Правил надання клієнту овердрафту/частини овердрафту відбувається шляхом оплати з поточного рахунку, зазначеного в пункті А11 преамбули Договору, розрахункових документів клієнта за цільовим призначенням згідно з пунктом 2.3.1 цих Правил (та/або шляхом здійснення договірного списання у передбачених будь-якими договорами між банком та клієнтом випадках у порядку, встановленому в пункті 6.7 цих Правил) на суму, яка перевищує кредитовий залишок на такому рахунку, але в межах ліміту овердрафту, який діє у відповідний період згідно з пунктом 2.3.7 цих Правил. Датою надання овердрафту вважається день оплати з поточного рахунку розрахункових документів клієнта та/або здійснення договірного списання на суму, що перевищує кредитовий залишок на такому рахунку.

За визначенням, наведеним у Правилах, період дії ліміту овердрафту - це проміжок часу, який починається з першого банківського дня, наступного за 11 (одинадцятим) числом кожного календарного місяця, а закінчується в день, що передує першому банківському дню, наступному за 11 (одинадцятим) числом наступного календарного місяця, з такими виключеннями: перший період дії ліміту овердрафту починається з дня укладення Договору; останній період дії ліміту овердрафту закінчується датою настання однієї з наступних подій, в залежності від того, яка з них настане раніше: останній день строку дії ліміту овердрафту, зазначеного в Договорі, або день, в який клієнт зобов`язаний достроково погасити заборгованість за основною сумою овердрафту відповідно до умов Договору.

Пунктом 2.3.7 Правил визначено, що ліміт овердрафту на кожен період дії ліміту овердрафту визначається (в межах ліміту банківської послуги, зазначеної в пункті А8 преамбули Договору) на підставі Договору, цих Правил і не потребує укладення між сторонами окремих угод з цього приводу. Користуючись принципом свободи договору, клієнт підписанням Договору про надання банківської послуги надає право банку в будь-який момент дії такого договору зменшити ліміт акцептованого банком овердрафту; банк на підставі письмової заяви клієнта має право також збільшити ліміт овердрафту (але не більше ліміту банківської послуги) до закінчення поточного періоду дії ліміту овердрафту.

У випадку, якщо ліміт овердрафту, розрахований на наступний період дії ліміту овердрафту, є меншим ніж 50 000,00 грн., ліміт визначається на рівні 0,00 грн. У випадку, якщо ліміт овердрафту, розрахований на наступний період дії ліміту овердрафту, є більшим ніж ліміт банківської послуги, ліміт визначається на рівні ліміту банківської послуги.

З моменту підписання Договору до моменту визначення ліміту овердрафту на наступний період, відповідно до умов цих Правил та Договору, клієнт має право користуватися лімітом овердрафту в розмірі, зазначеному в пункті А9 преамбули Договору.

Банк направляє клієнту повідомлення про ліміт овердрафту на наступний період дії ліміту овердрафту, в якому (повідомленні) зазначає ліміт овердрафту на наступний період дії ліміту овердрафту. Зазначене повідомлення банк направляє клієнту не пізніше 1 (одного) банківського дня, наступного за 7 (сьомим) числом кожного календарного місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі, якщо ліміт овердрафту на наступний період дії ліміту овердрафту дорівнює ліміту овердрафту за попередній період, банк може не направляти клієнту зазначених повідомлень. Ліміт овердрафту на наступний період починає діяти незалежно від дати та/або факту отримання клієнтом відповідного повідомлення від Банку.

Повідомлення про ліміт овердрафту на наступний період дії ліміту овердрафту банк направляє клієнту відповідно до пункту 10.3 цих Правил.

У позовній заяві Банк вказував на те, що на момент підписання між ним та Товариством додаткової угоди від 16.12.2021 року № 1 до Договору, позичальникові був встановлений ліміт овердрафту в розмірі 1 000 000,00 грн.

27.02.2022 року, враховуючи введення на території України воєнного стану, Банком було прийнято рішення щодо перенесення дати чергових платежів за всіма діючими кредитними договорами на 30 календарних днів включно, про що позичальник був повідомлений на електронну адресу.

13.04.2022 року позивач через систему інтернет-банкінгу повідомив Товариство про те, що у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, з метою забезпечення кредитної історії клієнта, керуючись пунктом 2.6 Правил, Банком прийнято рішення про призупинення надання банківської послуги за Договором в частині позбавлення відповідача-1 можливості здійснювати оплату розрахункових документів за рахунок овердрафту. Крім того, позивач повідомив Товариство про розмір його поточної заборгованості станом на 12.04.2022 року в сумі 657 060,25 грн. та направлення усіх грошових коштів, що надійдуть на рахунок відповідача-1, на погашення заборгованості за Договором.

11.05.2022 року позивач, керуючись пунктом 2.3.7 Правил, через систему інтернет-банкінгу надіслав відповідачу-1 повідомлення щодо встановлення ліміту овердрафту з 12.05.2022 року в розмірі 0,00 грн.

Також Банк у позовній заяві вказував, що враховуючи запровадження воєнного стану, суттєве падіння обсягів надходжень на поточні рахунки клієнтів починаючи з березня 2022 року, Банком було погоджено тимчасові зміни до алгоритму перерахунку лімітів користування послугою, а саме прийнято рішення про встановлення ліміту овердрафту на рівні надходжень на поточні рахунки клієнта за попередній місяць.

Відтак, 14.06.2022 року позивач через систему інтернет-банкінгу надіслав Товариству повідомлення щодо встановлення ліміту овердрафту з 13.06.2022 року в розмірі 487 060,25 грн.; 12.07.2022 року Банк надіслав позичальнику повідомлення щодо встановлення ліміту овердрафту з 12.07.2022 року в розмірі 480 000,00 грн.; 05.08.2022 року позивач надіслав Товариству повідомлення щодо встановлення ліміту овердрафту з 12.08.2022 року в розмірі 480 000,00 грн.; 08.09.2022 року Банк надіслав позичальнику повідомлення щодо встановлення ліміту овердрафту з 12.09.2022 року в розмірі 110 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.3.8 Правил, якщо згідно цих Правил було визначено розмір ліміту овердрафту, який є меншим, ніж існуюча на такий момент заборгованість за основною сумою овердрафту, то частина заборгованості за основною сумою овердрафту, на яку вона перевищує ліміт овердрафту, має бути погашена клієнтом першочергово не пізніше дня, що передує встановленню нового (зменшеного) ліміту овердрафту.

У випадку непогашення клієнтом частини заборгованості за основною сумою овердрафту, на яку вона перевищує ліміт овердрафту, з дати встановлення нового (зменшеного) ліміту овердрафту, така частина заборгованості за основною сумою овердрафту вважається простроченою заборгованістю, на неї нараховуються проценти, розраховані виходячи з розміру процентної ставки на прострочену заборгованість (зазначеного у договорі), а банк першочергово спрямовує кошти клієнта (його поручителів) на погашення частини заборгованості за основною сумою овердрафту, на яку вона перевищує поточний ліміт овердрафту.

За умовами пункту 2.3.10 Правил у випадку виникнення простроченої заборгованості клієнта за овердрафтом до дати закінчення строку дії ліміту овердрафту, сторони домовились про наступне: в день виникнення простроченої заборгованості клієнт втрачає право користування овердрафтом до моменту погашення простроченої заборгованості; прострочена заборгованість клієнта за овердрафтом переноситься банком на відповідні балансові рахунки обліку простроченої заборгованості; після погашення простроченої заборгованості ліміт овердрафту відновлюється до розміру, що діяв на момент виникнення простроченої заборгованості або до іншого розміру, визначеного банком.

Згідно з пунктом 2.3.11 Правил клієнт зобов`язаний здійснювати погашення всієї заборгованості за основною сумою овердрафту шляхом забезпечення наявності кредитового залишку на поточному рахунку не пізніше останнього дня строку дії періоду безперервного користування овердрафтом, але в будь-якому разі не пізніше дати закінчення строку дії ліміту банківської послуги, зазначеної у пункті А10 преамбули Договору з урахуванням положень, зазначених у пункті 3.8 Договору (в залежності від того, яка з дат настане раніше).

У пред`явленому позові Банк вказував на те, що у зв`язку із встановленням з 12.09.2022 року ліміту овердрафту в розмірі 110 000,00 грн., різниця між заборгованістю за овердрафтом та встановленим лімітом в розмірі 364 941,19 грн. була винесена на прострочку відповідно до умов Договору та Правил. Решту заборгованості Товариства за Договором у розмірі 110 000,00 грн. було винесено на рахунки прострочення в листопаді 2022 року. Зважаючи на викладене, Банк зазначав про те, що з листопада 2022 року вся заборгованість позичальника за основною сумою кредиту є простроченою в повному обсязі та станом на 11.07.2023 року складає 176 336,97 грн. ((364 941,19 грн. + 110 000,00 грн.) - 298 604,22 грн. (кошти, сплачені Банку за Договором протягом 14.09.2022 року - 25.05.2023 року)).

Проте в порушення взятих на себе зобов`язань Товариство не здійснило повного погашення овердрафту, внаслідок чого за останнім станом на 11.07.2023 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 183 260,34 грн., з яких: 176 336,97 грн. - основний борг, 4 539,70 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 383,67 грн. - заборгованість за комісійною винагородою за управління лімітом овердрафту.

З огляду на те, що Товариство у добровільному порядку суму заборгованості за овердрафтом та нарахованими процентами і комісією не погасило, Банк вирішив звернутись з означеним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів шляхом солідарного стягнення наявного у позичальника боргу з відповідача-1, а також його поручителів - відповідача-2 та відповідача-3.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм, внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між Банком та Товариством Договір за своєю правовою природою є договором кредиту, який є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що 15.01.2021 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1, за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди від 16.12.2021 року № 1) відповідач-2 (поручитель) поручається перед кредитором (Банком) за виконання наступних зобов`язань в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо, боржника - Товариства за основним зобов`язанням до складу якого входить Договір, з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до нього, зокрема додаткова угода № 1 від 16.12.2021 року, з лімітом банківської послуги - 1 000 000,00 грн., стандартний розмір процентної ставки - 15,9 % річних, розмір процентної ставки на прострочену заборгованість - 35 % річних, дата закінчення строку дії ліміту банківської послуги - 25 листопада 2022 року. У разі порушення боржником основного зобов`язання такий боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 1.2 статті 1 договору поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1 визначено, що зміни у основному зобов`язанні, які не пов`язані із збільшенням обсягу відповідальності поручителя за цим договором, жодним чином не впливають на обов`язки поручителя за цим договором і не потребують його згоди.

За умовами пункту 2.1 статті 2 договору поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1 у разі порушення зобов`язання боржником (у тому числі невиконання та/або неналежного виконання боржником основного зобов`язання у строки, визначені договором, з якого випливає основне зобов`язання), поручитель зобов`язаний в перший день порушення боржником основного зобов`язання (або певної його частини) виконати таке основне зобов`язання (або певну його частину) незалежно від факту направлення йому кредитором відповідної вимоги. При цьому, кредитор не зобов`язаний підтверджувати будь-яким чином факт порушення основного зобов`язання боржником.

Відповідно до пункту 2.2 статті 2 договору поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1 при настанні терміну виконання поручителем зобов`язань за цим договором поручитель безвідклично доручає кредитору, а кредитор має право здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків поручителя (у т.ч. відкритих поручителю як фізичній особі чи як фізичній особі-підприємцю), відкритих у кредитора, у сумі простроченого платежу за основним зобов`язанням (щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафів) та витрат, які можуть виникнути у зв`язку з основним зобов`язанням) в день настання терміну виконання поручителем зобов`язань за цим договором або в будь-який інший день після настання цього терміну, при цьому право вибору дня здійснення договірного списання належить кредитору. Правом на здійснення договірного списання грошових коштів з рахунків поручителя кредитор може скористатися на власний розсуд необмежену кількість разів протягом дії цього договору.

Згідно з пунктом 2.3 статті 2 договору поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1 датою виконання зобов`язань поручителем за цим договором є дата зарахування коштів на рахунок кредитора, призначений для погашення основного зобов`язання. Не зарахування коштів на такий рахунок кредитора внаслідок порушення поручителем вимог банківського законодавства та законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення не є належним виконанням цього договору.

Порука за цим договором припиняється у разі виконання основного зобов`язання в повному обсязі або якщо протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання кредитор не пред`явить позову до поручителя та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 4.1 статті 4 договору поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1).

Слід зазначити, що 15.01.2021 року між Банком та ОСОБА_2 укладено аналогічний за змістом договір поруки за № МБ-КІЕ-П-11416/2, за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди від 16.12.2021 року № 1) відповідач-3 (поручитель) поручається перед кредитором (Банком) за виконання наступних зобов`язань в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо, боржника - Товариства за основним зобов`язанням до складу якого входить Договір, з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до нього, зокрема додаткова угода № 1 від 16.12.2021 року, з лімітом банківської послуги - 1 000 000,00 грн., стандартний розмір процентної ставки - 15,9 % річних, розмір процентної ставки на прострочену заборгованість - 35 % річних, дата закінчення строку дії ліміту банківської послуги - 25 листопада 2022 року. У разі порушення боржником основного зобов`язання такий боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Вищенаведені договори поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1 та № МБ-КІЕ-П-11416/2 підписані відповідачем-2, відповідачем-3 та уповноваженим представником позивача, а також скріплені відбитком печатки Банку.

За умовами статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 3 цієї статті Кодексу особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За статтею 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Як передбачено частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 посилався на те, що 13.12.2022 року під час перебування в установі банку відповідачем-2 була з`ясована поточна заборгованість Товариства за кредитом та досягнута домовленість погасити її коштами означеного поручителя двома траншами. На виконання цієї домовленості 13.12.2022 року ОСОБА_1 здійснив внесення на свій картковий банківський рахунок НОМЕР_1 грошову суму в розмірі 200 105,00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № TR.61970946.65285.18558. За наявною у відповідача-2 інформацією, вказані кошти були зараховані на спеціальний рахунок Банку, призначений для погашення основного зобов`язання, внаслідок чого сума заборгованості позичальника зменшилася та станом на 30.01.2023 року становила 190 248,00 грн. З метою повного та остаточного виконання взятих на себе за договором поруки від 15.01.2021 року № МБ-КІЕ-П-11416/1 зобов`язань, 30.01.2023 року ОСОБА_1 , діючи як фінансовий поручитель, через касу Банку вніс на свій картковий банківський рахунок НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 190 248,00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № TR.61970946.104300.26190. Цієї суми, зі слів працівника позивача, було достатньо для погашення всіх зобов`язань Товариства перед Банком за Договором. Після внесення означеної суми грошових коштів відповідач-2 дав усне розпорядження Банку зарахувати кошти в сумі 190 248,00 грн. на погашення боргу Товариства перед Банком.

Проте всупереч розпорядженню Гавриленка Є.Д. та умовам пункту 2.2 договору поруки від 15.01.2021 року № МБ-КІЕ-П-11416/1, Банк, діючи на власний розсуд, здійснив перерахування коштів не на спеціальний рахунок кредитора, призначений для погашення основного зобов`язання за Договором - № UA23 334851 000002909 5809 9962 47 (пункт 2.3 договору поруки від 15.01.2021 року № МБ-КІЕ-П-11416/1), а на поточний банківський рахунок боржника - відповідача-1 № НОМЕР_2 , що не є належним виконанням позивачем розпорядження клієнта та не відповідає визначеному договором та розпорядженням клієнта призначенню платежу.

Як стало відомо відповідачу-2 з усного повідомлення працівника Банку, лише наступного дня, тобто 31.01.2023 року, з поточного банківського рахунку Товариства неправомірно зарахована позивачем на нього сума коштів у розмірі 190 248,00 грн. була списана Банком не на користь кредитора за Договором - позивача, а на користь ТОВ "Штраус Україна", що фактично є порушенням договірних умов з вини Банку та не може мати наслідком покладення відповідальності за невиконання умов договору поруки від 15.01.2021 року № МБ-КІЕ-П-11416/1 на ОСОБА_1 .

Враховуючи наведені обставини, відповідач-2 заперечив проти пред`явлених вимог у даній справі, оскільки його зобов`язання за договором поруки від 15.01.2021 року № МБ-КІЕ-П-11416/1, на переконання ОСОБА_1 , є виконаними 30.01.2023 року.

Судом встановлено, що 13.12.2022 року ОСОБА_1 дійсно здійснив внесення на свій картковий банківський рахунок НОМЕР_1 грошову суму в розмірі 200 105,00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № TR.61970946.65285.18558.

Відповідно до платіжної інструкції від 13.12.2022 року № 151921790 ОСОБА_1 сплатив на поточний рахунок Товариства № НОМЕР_2 , зазначений у преамбулі Договору, грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата заборгованості за договором МБ-КІЕ-Ов-11416 від 15.2021, ТОВ "Ларєв".

Як було зазначено вище, згідно з пунктом 2.3.11 Правил клієнт зобов`язаний здійснювати погашення всієї заборгованості за основною сумою овердрафту шляхом забезпечення наявності кредитового залишку на поточному рахунку не пізніше останнього дня строку дії періоду безперервного користування овердрафтом, але в будь-якому разі не пізніше дати закінчення строку дії ліміту банківської послуги, зазначеної у пункті А10 преамбули Договору з урахуванням положень, зазначених у пункті 3.8 Договору (в залежності від того, яка з дат настане раніше).

З матеріалів справи, у тому числі наданої Банком довідки про обороти по поточному рахунку Товариства за період з 15.01.2021 року по 11.07.2023 року (а.с. 27), вбачається та позивачем під час розгляду справи фактично не заперечувалося, що означена сума грошових коштів, сплачена відповідачем-2 на рахунок позичальника № НОМЕР_2 , 13.12.2022 року була зарахована Банком на погашення наявної у Товариства заборгованості за Договором у розмірі 200 000,00 грн.

Зі змісту вищенаведеної довідки про обороти по поточному рахунку Товариства за період з 15.01.2021 року по 11.07.2023 року також вбачається, що станом на 30.01.2023 року за відповідачем-1 обліковувалася заборгованість за Договором у розмірі 190 248,00 грн.

У той же час, відповідач-2 у відзиві зазначив, що з метою повного та остаточного виконання взятих на себе за договором поруки від 15.01.2021 року № МБ-КІЕ-П-11416/1 зобов`язань, 30.01.2023 року ОСОБА_1 , діючи як фінансовий поручитель, через касу Банку вніс на свій картковий банківський рахунок НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 190 248,00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № TR.61970946.104300.26190. Означені посилання відповідача-2 підтверджуються матеріалами справи та позивачем не спростовані.

Судом встановлено, що відповідно до платіжної інструкції від 30.01.2023 року № 155821391 ОСОБА_1 аналогічним чином сплатив на поточний рахунок Товариства № НОМЕР_2 , зазначений у преамбулі Договору, грошові кошти у розмірі 190 248,00 грн. (що повністю відповідало остаточному розміру наявної у Товариства перед Банком станом на 30.01.2023 року заборгованості за Договором) з призначенням платежу: "оплата заборгованості за договором МБ-КІЕ-Ов-11416 від 15.2021, ТОВ "Ларєв".

У заяві свідка від 01.09.2023 року № КНО-61.1.2/87 Банк визнав, що на підставі отриманих від ОСОБА_1 платіжних інструкцій від 13.12.2022 року № 151921790 та від 30.01.2023 року № 155821391 сплачені відповідачем-2 грошові кошти були зараховані на поточний рахунок Товариства № НОМЕР_2 .

Враховуючи вищенаведені обставини, підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, а також беручи до уваги попередню поведінку Банку в спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про те, що шляхом оплати 30.01.2023 року грошових коштів у розмірі 190 248,00 грн. ОСОБА_1 належним чином виконав умови договору поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1, діючи при цьому добросовісно та розумно.

Судом враховано положення пункту 2.3 статті 2 договору поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1, за якими датою виконання зобов`язань поручителем за цим договором є дата зарахування коштів на рахунок кредитора, призначений для погашення основного зобов`язання.

Також судом взято до уваги й те, що рахунок № НОМЕР_2 не є рахунком безпосередньо кредитора у грошовому зобов`язанні за Договором, а є поточним рахунком Товариства.

Разом із тим, саме шляхом забезпечення наявності кредитового залишку на поточному рахунку позичальника за умовами пункту 2.3.11 Правил здійснюється погашення клієнтом заборгованості за овердрафтом, тоді як ні Договір про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" № МБ-КІЕ-Ов-11416, ні договір поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1 не містять посилань на інші рахунки (позичальника чи Банку), на які поручителю слід здійснювати перерахування коштів для погашення заборгованості позичальника за кредитом.

Більше того, у заяві свідка від 01.09.2023 року № КНО-61.1.2/87 Банк зазначив, що у кредитора за Договором не було і немає спеціального рахунка, призначеного для погашення поручителем основного зобов`язання за Договором.

Факт направлення позивачем на адресу відповідача-2 листа від 20.03.2023 року № КНО-61.1.2/24 із зазначенням реквізитів рахунку Банку для добровільного виконання поручителем взятих на себе грошових зобов`язань (IBAN НОМЕР_3 ) не може свідчити про неналежне виконання ОСОБА_1 таких зобов`язань, оскільки здійснення ним оплати коштів у розмірі 190 248,00 грн. за платіжною інструкцією № 155821391 відбулося 30.01.2023 року, тобто задовго до складення вищевказаного листа та направлення його на адресу цього поручителя.

Разом із тим, за змістом пункту 2.3 статті 2 договору поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1 не є належним виконанням цього договору не зарахування коштів на рахунок кредитора, призначений для погашення основного зобов`язання, лише внаслідок порушення поручителем вимог банківського законодавства та законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 при ініціюванні спірної платіжної операції 30.01.2023 року вимог банківського законодавства та законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

При цьому, судом враховано зміст адресованого позичальнику 13.04.2022 року листа Банку, за яким направлення усіх грошових коштів, що надійдуть на рахунок відповідача-1, буде здійснено на погашення заборгованості за Договором.

Посилання Банку на приписи статті 1072 Цивільного кодексу України, а також на те, що сплачені ОСОБА_1 30.01.2023 року грошові кошти у розмірі 190 248,00 грн. того ж дня були перераховані Банком відповідно до постанови приватного виконавця Гненного Д.А. від 30.01.2023 року про арешт коштів боржника (Товариства) у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/9444/22 від 25.01.2023 на суму 1 201 446,71 грн., не беруться судом до уваги, оскільки не спростовують належного виконання саме відповідачем-2 умов договору поруки від 15.01.2021 року № МБ-КІЕ-П-11416/1 та вчинення останнім фактичних дій на погашення боргу Товариства за Договором станом на 30.01.2023 року.

Крім того, судом взято до уваги й положення пункту 2.2 статті 2 договору поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1, якими поручитель при настанні терміну виконання ним зобов`язань за цим договором безвідклично доручив кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків поручителя (у т.ч. відкритих поручителю як фізичній особі чи як фізичній особі-підприємцю), відкритих у кредитора, у сумі простроченого платежу за основним зобов`язанням.

Отже, після внесення відповідачем-2 на його картковий рахунок через касу Банку коштів у розмірі 190 248,00 грн. (до моменту їх перерахування на рахунок Товариства), позивач не був позбавлений можливості здійснити відповідне першочергове договірне списання таких коштів для остаточного погашення заборгованості позичальника за Договором, проте таких дій не вчинив.

За встановлених обставин, суд не вбачає правових підстав для покладення на відповідача-2 тягаря відповідальності у вигляді повторної сплати нарахованих за Договором коштів заборгованості за кредитом, відсотками та комісією, загальний розмір яких є меншим від суми коштів, вже сплачених ОСОБА_1 на підставі платіжної інструкції від 30.01.2023 року № 155821391 з метою остаточного погашення боргу за Договором та договором поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1.

Відповідно до частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Отже, зважаючи на фактичне вчинення відповідачем-2 дій з остаточного погашення 30.01.2023 року заборгованості Товариства (як позичальника) за Договором у розмірі 190 248,00 грн., суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Банку в даній справі.

За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи приписи статей 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача у даній справі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників справи судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 року в справі № 910/13407/17, від 24.04.2019 року в справі № 915/370/16, від 05.03.2020 року в справі № 916/3545/15.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування сторін відхилені судом як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 02.10.2023 року.

Суддя В.С. Ломака