Постанова

від 12.06.2024 по справі 910/11475/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. Справа№ 910/11475/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023

у справі № 910/11475/23 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларєв"

2. ОСОБА_1

3. ОСОБА_2

про стягнення 183 260,34 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - позивач, Банк) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларєв" (далі - відповідач-1, Товариство), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) та ОСОБА_2 (далі - відповідач-3) про солідарне стягнення грошових коштів у загальному розмірі 183 260,34 грн., з яких: 176 336,97 грн - основний борг, 4 539,70 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 383,67 грн - заборгованість за комісійною винагородою за управління лімітом овердрафту.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов укладеного 15.01.2021 року між ним та позивачем договору про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" № МБ-КІЕ-Ов-11416 в частині повного та своєчасного повернення суми кредиту в межах встановленого ліміту овердрафту та сплати нарахованих процентів і комісійної винагороди. Оскільки виконання Товариством зобов`язання за вказаним правочином забезпечено порукою за укладеними між Банком та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договорами поруки від 15.01.2021 № МБ-КІЕ-П-11416/1 та від 15.01.2021 № МБ-КІЕ-П-11416/2 відповідно, позивач просив суд стягнути на його користь суму простроченої заборгованості за кредитом, процентами та комісійною винагородою з позичальника і поручителів солідарно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/11475/23 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що після внесення другим відповідачем на його картковий рахунок через касу позивачу коштів у розмірі 190 248,00 грн (до моменту їх перерахування на рахунок першого відповідача), позивач не був позбавлений можливості здійснити відповідне першочергове договірне списання таких коштів для остаточного погашення заборгованості першого відповідача за Договором, проте таких дій не вчинив. За встановлених обставин, суд не вбачає правових підстав для покладення на другого відповідача тягаря відповідальності у вигляді повторної сплати нарахованих за Договором коштів заборгованості за кредитом, відсотками та комісією, загальний розмір яких є меншим від суми коштів, вже сплачених другим відповідачем на підставі платіжної інструкції від 30.01.2023 № 155821391 з метою остаточного погашення боргу за Договором та договором поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1. Отже, зважаючи на фактичне вчинення другим відповідачем дій з остаточного погашення 30.01.2023 заборгованості першого відповідача (як позичальника) за Договором у розмірі 190 248,00 грн, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в даній справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/11475/23, Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/11475/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом першої інстанції було надано невірну оцінку обставинам справи щодо начебто погашення другим відповідачем заборгованості першого відповідача перед позивачем, безпідставно застосовано норми ст. 559 ЦК України, що призвело до невірного вирішення справи по суті, оскільки призначення платежу квитанції від 30.01.2023 зазначено як: внесення готівки на картковий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 згідно договору № 311462025 від 13/12/2022. В подальшому другим відповідачем ініційовано розпорядження надавачу послуг - оплата заборгованості за договором МБ-КЕ-Ов-11416 від 15.01.2021, ТОВ «Ларєв», тобто, другим відповідачем отримувачем коштів визначено саме першого відповідача, а не позивача.

Скаржник зазначає, що у зв`язку із відсутністю платіжної інструкції від ТОВ «Ларєв» щодо розпорядження отриманими від другого відповідача коштами та надходженням від приватного виконавця постанови про арешт коштів першого відповідача та платіжної вимоги на списання, ці грошові кошти були розподілені позивачем відповідно до вимог діючого законодавства, отже, позивач не міг задовольнити власні вимоги за рахунок даних коштів, будь які операції, які б були б, або могли бути вчинені позивачем з метою першочергового задоволення власних вимог із порушенням вимог законодавства, були б незаконними операціями, і мали б певні негативні наслідки для позивача.

Скаржник вказує на те, що право на договірне списання не є обов`язком позивача, він міг скористатись своїм правом тільки у випадку дотримання вимог діючого законодавства, а отже, із дотриманням вимог ст. 1072 ЦК України, а отже, фактично був позбавлений можливості договірного списання із-за наявності арешту на рахунку та виконання судового рішення на користь іншого кредитора першого відповідача.

На думку скаржника, суд фактично узаконив те, що за рахунок одних і тих самих грошових коштів погашено вимоги фактично двох різних і взагалі не пов`язаних між собою кредиторів, тобто суд першої інстанції не робить висновків про те, що списання грошових коштів з рахунку першого відповідача в погашення боргу за виконавчим провадженням було хоч якимсь не правильним або протиправним, і в той самий час, суд чомусь вирішив, що те, що гроші зайшли фактично на пару годин на рахунок першого відповідача, а потім вибули із відання позивача за рішенням суду, є належним виконанням боржником свого обов`язку перед кредитором, тобто, вимоги позивача щодо погашення першим відповідачем заборгованості за кредитним договором, залишились без фактичного задоволення, а отже, зобов`язання першого відповідача перед позивачем не є виконаними належним чином, так само як не виконані належним чином і зобов`язання другого та третього відповідачів перед позивачем за відповідними договорами поруки.

Також, на думку скаржника, суд першої інстанції не звергнув увагу та не надав жодної оцінки тому факту, що другий відповідач у справі - ОСОБА_1 був керівником (директором) першого відповідача, тобто, другому відповідачу було і є достеменно відомо про всі зобов`язання першого відповідача перед будь якими кредиторами, а отже, цілком обґрунтованим є припущення, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про наявність відкритого виконавчого провадження щодо першого відповідача та наявність арештів на рахунках першого відповідача.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції було порушено вимоги ГПК України, а саме: норми ст. 79 в частині оцінки вірогідності доказів, норм ст. 86 в частині оцінки доказів, повному та об`єктивному їх дослідженні, норми ст. 236 щодо обґрунтованості та законності судового рішення, що призвели до невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: судом не було враховано вимоги норм ст. 1072 ЦК України, положення норм ЗУ «Про платіжні послуги», було невірно застосовано норми ст. 559, 599 ЦК України.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

Учасниками справи не надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/11475/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/11475/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/11475/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 27.10.2023 про відкриття провадження у справі № 910/11475/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення, з відповідним трек-номером 0600231034649 на зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача-1 - Товариства, а саме: 02002, місто Київ, вулиця Андрія Шептицького Митрополита, будинок 4, офіс 13/4.

Проте, зазначене відправлення з трек-номером 0600231034649 вручене відповідачу-1 не було.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Водночас позивач, другий та третій відповідачі про відкриття апеляційного провадження повідомлені належним чином, що підтверджуються відповідними рекомендованими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, враховуючи відпустки суддів та тимчасові непрацездатності суддів, з метою надання можливості учасникам справи надати відзиви на апеляційну скаргу та письмові пояснення, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/11475/23 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 15.01.2021 між позивачем та першим відповідачем укладено Договір про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" № МБ-КІЕ-Ов-11416, за умовами якого позивач, за договором Банк, надає першому відповідачу, за договором клієнту, банківську послугу - овердрафт "Легкий", а перший відповідач приймає банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в Договорі, Правилах надання АТ "ПУМБ" банківської послуги - овердрафту "Легкий" корпоративним клієнтам малого бізнесу, що розміщуються на інтернетсайті Банку, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату банківської послуги.

Означений правочин, а також додаткова угода від 16.12.2021 № 1 до нього, підписані уповноваженими представниками його сторін та скріплені відбитками печаток цих юридичних осіб.

У преамбулі Договору (тут і далі з урахуванням додаткової угоди від 16.12.2021 № 1) його сторони погодили наступні умови надання банківської послуги - овердрафт "Легкий": ліміт банківської послуги - 1 000 000,00 грн. (пункт А8); дата закінчення строку дії ліміту банківської послуги - 25.11.2022 року (пункт А10); поточний рахунок першого відповідача - НОМЕР_2 (пункт А11); стандартний розмір процентів річних - 15,9 % річних (пункт А12); розмір процентної ставки на прострочену заборгованість - 35,0 % річних (пункт А13); розмір комісійної винагороди за управління - 0,5% від розміру максимальної заборгованості за основною сумою овердрафту, визначеної на кінець дня в періоді нарахування (пункт А16).

Пунктом 3.8 Договору визначено, що він набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до моменту виконання сторонами належним чином і у повному обсязі взятих на себе зобов`язань або до моменту його припинення/розірвання в порядку, передбаченому Правилами. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до припинення строку дії ліміту банківської послуги не заявить про свій намір щодо припинення дії договору шляхом направлення повідомлення іншій стороні будь-яким із способів та в порядку, передбачених пунктом 10.3 Правил, строк дії ліміту банківської послуги вважатиметься продовженим до 25 числа місяця, аналогічного зазначеному в пункті А10 преамбули Договору, на кожний наступний рік. Продовження строку дії ліміту банківської послуги відбувається автоматично, без підписання сторонами будь-яких додаткових угод.

Згідно з пунктом 2.3.2 Правил надання клієнту овердрафту/частини овердрафту відбувається шляхом оплати з поточного рахунку, зазначеного в пункті А11 преамбули Договору, розрахункових документів клієнта за цільовим призначенням згідно з пунктом 2.3.1 цих Правил (та/або шляхом здійснення договірного списання у передбачених будь-якими договорами між банком та клієнтом випадках у порядку, встановленому в пункті 6.7 цих Правил) на суму, яка перевищує кредитовий залишок на такому рахунку, але в межах ліміту овердрафту, який діє у відповідний період згідно з пунктом 2.3.7 цих Правил. Датою надання овердрафту вважається день оплати з поточного рахунку розрахункових документів клієнта та/або здійснення договірного списання на суму, що перевищує кредитовий залишок на такому рахунку.

За визначенням, наведеним у Правилах, період дії ліміту овердрафту - це проміжок часу, який починається з першого банківського дня, наступного за 11 (одинадцятим) числом кожного календарного місяця, а закінчується в день, що передує першому банківському дню, наступному за 11 (одинадцятим) числом наступного календарного місяця, з такими виключеннями: перший період дії ліміту овердрафту починається з дня укладення Договору; останній період дії ліміту овердрафту закінчується датою настання однієї з наступних подій, в залежності від того, яка з них настане раніше: останній день строку дії ліміту овердрафту, зазначеного в Договорі, або день, в який клієнт зобов`язаний достроково погасити заборгованість за основною сумою овердрафту відповідно до умов Договору.

Пунктом 2.3.7 Правил визначено, що ліміт овердрафту на кожен період дії ліміту овердрафту визначається (в межах ліміту банківської послуги, зазначеної в пункті А8 преамбули Договору) на підставі Договору, цих Правил і не потребує укладення між сторонами окремих угод з цього приводу. Користуючись принципом свободи договору, клієнт підписанням Договору про надання банківської послуги надає право банку в будь-який момент дії такого договору зменшити ліміт акцептованого банком овердрафту; банк на підставі письмової заяви першого відповідача має право також збільшити ліміт овердрафту (але не більше ліміту банківської послуги) до закінчення поточного періоду дії ліміту овердрафту.

У випадку, якщо ліміт овердрафту, розрахований на наступний період дії ліміту овердрафту, є меншим ніж 50 000,00 грн., ліміт визначається на рівні 0,00 грн. У випадку, якщо ліміт овердрафту, розрахований на наступний період дії ліміту овердрафту, є більшим ніж ліміт банківської послуги, ліміт визначається на рівні ліміту банківської послуги.

З моменту підписання Договору до моменту визначення ліміту овердрафту на наступний період, відповідно до умов цих Правил та Договору, перший відповідач має право користуватися лімітом овердрафту в розмірі, зазначеному в пункті А9 преамбули Договору.

Позивач направляє першому відповідачу повідомлення про ліміт овердрафту на наступний період дії ліміту овердрафту, в якому (повідомленні) зазначає ліміт овердрафту на наступний період дії ліміту овердрафту. Зазначене повідомлення позивач направляє першому відповідачу не пізніше 1 (одного) банківського дня, наступного за 7 (сьомим) числом кожного календарного місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі, якщо ліміт овердрафту на наступний період дії ліміту овердрафту дорівнює ліміту овердрафту за попередній період, позивач може не направляти першому відповідачу зазначених повідомлень. Ліміт овердрафту на наступний період починає діяти незалежно від дати та/або факту отримання першим відповідачем відповідного повідомлення від позивача.

Повідомлення про ліміт овердрафту на наступний період дії ліміту овердрафту позивач направляє першому відповідачу відповідно до пункту 10.3 цих Правил.

Так, у позовній заяві позивач зазначив про те, що на момент підписання між ним та першим відповідачем додаткової угоди від 16.12.2021 № 1 до Договору, першому відповідачу встановлено ліміт овердрафту в розмірі 1 000 000,00 грн.

27.02.2022, враховуючи введення на території України воєнного стану, позивачем прийнято рішення щодо перенесення дати чергових платежів за всіма діючими кредитними договорами на 30 календарних днів включно, про що перший відповідач повідомлений на електронну адресу.

13.04.2022 позивач через систему інтернет-банкінгу повідомив першого відповідача про те, що у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, з метою забезпечення кредитної історії першого відповідача, керуючись пунктом 2.6 Правил, позивачем прийнято рішення про призупинення надання банківської послуги за Договором в частині позбавлення першого відповідача можливості здійснювати оплату розрахункових документів за рахунок овердрафту. Крім того, позивач повідомив першого відповідача про розмір його поточної заборгованості станом на 12.04.2022 в сумі 657 060,25 грн та направлення усіх грошових коштів, що надійдуть на рахунок першого відповідача, на погашення заборгованості за Договором.

11.05.2022 позивач, керуючись пунктом 2.3.7 Правил, через систему інтернет-банкінгу надіслав першому відповідачу повідомлення щодо встановлення ліміту овердрафту з 12.05.2022 в розмірі 0,00 грн.

Також позивач вказує на те, що враховуючи запровадження воєнного стану, суттєве падіння обсягів надходжень на поточні рахунки клієнтів починаючи з березня 2022 року, позивачем погоджено тимчасові зміни до алгоритму перерахунку лімітів користування послугою, а саме прийнято рішення про встановлення ліміту овердрафту на рівні надходжень на поточні рахунки клієнта за попередній місяць.

Відтак, 14.06.2022 позивач через систему інтернет-банкінгу надіслав першому відповідачу повідомлення щодо встановлення ліміту овердрафту з 13.06.2022 в розмірі 487 060,25 грн; 12.07.2022 позивачем надіслано першому відповідачу повідомлення щодо встановлення ліміту овердрафту з 12.07.2022 в розмірі 480 000,00 грн; 05.08.2022 позивачем надіслано першому відповідачу повідомлення щодо встановлення ліміту овердрафту з 12.08.2022 в розмірі 480 000,00 грн; 08.09.2022 позивачем надіслано першому відповідачу повідомлення щодо встановлення ліміту овердрафту з 12.09.2022 в розмірі 110 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2.3.8 Правил, якщо згідно цих Правил було визначено розмір ліміту овердрафту, який є меншим, ніж існуюча на такий момент заборгованість за основною сумою овердрафту, то частина заборгованості за основною сумою овердрафту, на яку вона перевищує ліміт овердрафту, має бути погашена клієнтом першочергово не пізніше дня, що передує встановленню нового (зменшеного) ліміту овердрафту.

У випадку непогашення клієнтом частини заборгованості за основною сумою овердрафту, на яку вона перевищує ліміт овердрафту, з дати встановлення нового (зменшеного) ліміту овердрафту, така частина заборгованості за основною сумою овердрафту вважається простроченою заборгованістю, на неї нараховуються проценти, розраховані виходячи з розміру процентної ставки на прострочену заборгованість (зазначеного у договорі), а банк першочергово спрямовує кошти клієнта (його поручителів) на погашення частини заборгованості за основною сумою овердрафту, на яку вона перевищує поточний ліміт овердрафту.

За умовами пункту 2.3.10 Правил у випадку виникнення простроченої заборгованості клієнта за овердрафтом до дати закінчення строку дії ліміту овердрафту, сторони домовились про наступне: в день виникнення простроченої заборгованості клієнт втрачає право користування овердрафтом до моменту погашення простроченої заборгованості; прострочена заборгованість клієнта за овердрафтом переноситься банком на відповідні балансові рахунки обліку простроченої заборгованості; після погашення простроченої заборгованості ліміт овердрафту відновлюється до розміру, що діяв на момент виникнення простроченої заборгованості або до іншого розміру, визначеного банком.

Згідно з пунктом 2.3.11 Правил клієнт зобов`язаний здійснювати погашення всієї заборгованості за основною сумою овердрафту шляхом забезпечення наявності кредитового залишку на поточному рахунку не пізніше останнього дня строку дії періоду безперервного користування овердрафтом, але в будь-якому разі не пізніше дати закінчення строку дії ліміту банківської послуги, зазначеної у пункті А10 преамбули Договору з урахуванням положень, зазначених у пункті 3.8 Договору (в залежності від того, яка з дат настане раніше).

Так, у пред`явленому позові позивач вказав на те, що у зв`язку із встановленням з 12.09.2022 ліміту овердрафту в розмірі 110 000,00 грн, різниця між заборгованістю за овердрафтом та встановленим лімітом в розмірі 364 941,19 грн винесена на прострочення відповідно до умов Договору та Правил. Решту заборгованості першого відповідача за Договором у розмірі 110 000,00 грн винесено на рахунки прострочення в листопаді 2022р. Зважаючи на викладене, позивач зазначив про те, що з листопада 2022 року вся заборгованість першого відповідача за основною сумою кредиту є простроченою в повному обсязі та станом на 11.07.2023 складає 176 336,97 грн. ((364 941,19 грн + 110 000,00 грн) - 298 604,22 грн (кошти, сплачені позивачу за Договором протягом 14.09.2022 - 25.05.2023).

Проте в порушення взятих на себе зобов`язань першим відповідачем не здійснено повного погашення овердрафту, внаслідок чого за останнім станом на 11.07.2023 утворилася заборгованість у загальному розмірі 183 260,34 грн, з яких: 176 336,97 грн - основний борг, 4 539,70 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 383,67 грн - заборгованість за комісійною винагородою за управління лімітом овердрафту.

З огляду на те, що першим відповідачем у добровільному порядку суму заборгованості за овердрафтом та нарахованими процентами і комісією не погашено, позивач вирішив звернутись з означеним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів шляхом солідарного стягнення наявного у першого відповідача боргу з першого відповідача, а також його поручителів - другого та третього відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між позивачем та першим відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором кредиту, який є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

За умовами ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як вбачається із матеріалів справи, що 15.01.2021 між позивачем та другим відповідачем ( ОСОБА_1 ) укладено договір поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1, за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди від 16.12.2021 № 1) другий відповідач, як поручитель, поручається перед позивачем за виконання наступних зобов`язань в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо, боржника - першого відповідача за основним зобов`язанням до складу якого входить Договір, з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до нього, зокрема додаткова угода № 1 від 16.12.2021, з лімітом банківської послуги - 1 000 000,00 грн, стандартний розмір процентної ставки - 15,9% річних, розмір процентної ставки на прострочену заборгованість - 35% річних, дата закінчення строку дії ліміту банківської послуги - 25 листопада 2022 року. У разі порушення першим відповідачем основного зобов`язання такий перший відповідач і другий відповідач відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Пунктом 1.2 ст. 1 договору поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1 визначено, що зміни у основному зобов`язанні, які не пов`язані із збільшенням обсягу відповідальності другого відповідача за цим договором, жодним чином не впливають на обов`язки другого відповідача за цим договором і не потребують його згоди.

За умовами пункту 2.1 статті 2 договору поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1 у разі порушення зобов`язання першим відповідачем (у тому числі невиконання та/або неналежного виконання першим відповідачем основного зобов`язання у строки, визначені договором, з якого випливає основне зобов`язання), другий відповідач зобов`язаний в перший день порушення першим відповідачем основного зобов`язання (або певної його частини) виконати таке основне зобов`язання (або певну його частину) незалежно від факту направлення йому позивачем відповідної вимоги. При цьому, позивач не зобов`язаний підтверджувати будь-яким чином факт порушення основного зобов`язання першим відповідачем.

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 договору поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1 при настанні терміну виконання другим відповідачем зобов`язань за цим договором другий відповідач безвідклично доручає позивачу, а позивач має право здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків другого відповідача (у т.ч. відкритих дургому відповідачу як фізичній особі чи як фізичній особі-підприємцю), відкритих у позивача, у сумі простроченого платежу за основним зобов`язанням (щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафів) та витрат, які можуть виникнути у зв`язку з основним зобов`язанням) в день настання терміну виконання другим відповідачем зобов`язань за цим договором або в будь-який інший день після настання цього терміну, при цьому право вибору дня здійснення договірного списання належить позивачу. Правом на здійснення договірного списання грошових коштів з рахунків другого відповідача позивач може скористатися на власний розсуд необмежену кількість разів протягом дії цього договору.

Згідно з п. 2.3 ст. 2 договору поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1 датою виконання зобов`язань другим відповідачем за цим договором є дата зарахування коштів на рахунок позивача, призначений для погашення основного зобов`язання. Не зарахування коштів на такий рахунок позивача внаслідок порушення другим відповідачем вимог банківського законодавства та законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення не є належним виконанням цього договору.

Порука за цим договором припиняється у разі виконання основного зобов`язання в повному обсязі або якщо протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання позивач не пред`явить позову до другого відповідача та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 4.1 статті 4 договору поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1).

Також, 15.01.2021 між позивачем та ОСОБА_2 укладений аналогічний за змістом договір поруки за № МБ-КІЕ-П-11416/2, за умовами якого (з урахуванням додаткової угоди від 16.12.2021 № 1) третій відповідач, за договором поручитель, поручається перед позивачем за виконання наступних зобов`язань в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат позивача тощо, першого відповідача за основним зобов`язанням до складу якого входить Договір, з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до нього, зокрема додаткова угода № 1 від 16.12.2021, з лімітом банківської послуги - 1 000 000,00 грн, стандартний розмір процентної ставки - 15,9% річних, розмір процентної ставки на прострочену заборгованість - 35% річних, дата закінчення строку дії ліміту банківської послуги - 25 листопада 2022 року. У разі порушення першим відповідачем основного зобов`язання такий боржник і поручитель відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Вищенаведені договори поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1 та № МБ-КІЕ-П-11416/2 підписані другим та третім відповідачем, уповноваженим представником позивача, а також скріплені відбитком печатки позивача.

За умовами статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 3 цієї статті Кодексу особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Як передбачено ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Водночас, другий відповідач вказує на те, що 13.12.2022 під час перебування в установі банку ним була з`ясована поточна заборгованість першого відповідача за кредитом та досягнута домовленість погасити її коштами означеного поручителя двома траншами. На виконання цієї домовленості 13.12.2022 другим відповідачем здійснено внесення на свій картковий банківський рахунок № НОМЕР_1 грошову суму в розмірі 200 105,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № TR.61970946.65285.18558 і за наявною у другого відповідача інформацією, вказані кошти були зараховані на спеціальний рахунок Банку, призначений для погашення основного зобов`язання, внаслідок чого сума заборгованості позичальника зменшилася та станом на 30.01.2023 становила 190 248,00 грн. З метою повного та остаточного виконання взятих на себе за договором поруки від 15.01.2021 № МБ-КІЕ-П-11416/1 зобов`язань, 30.01.2023 другий відповідач, діючи як фінансовий поручитель, через касу позивача вніс на свій картковий банківський рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 190 248,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № TR.61970946.104300.26190, і в подальшому, другий відповідач дав усне розпорядження позивачу зарахувати кошти в сумі 190 248,00 грн на погашення боргу першого відповідача перед позивачем, що не заперечується ані відповідачами, ані позивачем.

Однак, всупереч розпорядженню другого відповідача та умовам пункту 2.2 договору поруки від 15.01.2021 № МБ-КІЕ-П-11416/1, позивач, діючи на власний розсуд, здійснив перерахування коштів не на спеціальний рахунок кредитора, призначений для погашення основного зобов`язання за Договором - № НОМЕР_3 (пункт 2.3 договору поруки від 15.01.2021 № МБ-КІЕ-П-11416/1), а на поточний банківський рахунок боржника - першого відповідача № НОМЕР_2 , що не є належним виконанням позивачем розпорядження клієнта та не відповідає визначеному договором та розпорядженням клієнта призначенню платежу.

Другий відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що з усного повідомлення працівника позивача, лише наступного дня, тобто 31.01.2023, з поточного банківського рахунку першого відповідача неправомірно зарахована позивачем на нього сума коштів у розмірі 190 248,00 грн списана позивачем не на користь кредитора за Договором - позивача, а на користь ТОВ "Штраус Україна", що фактично є порушенням договірних умов з вини позивача та не може мати наслідком покладення відповідальності за невиконання умов договору поруки від 15.01.2021 № МБ-КІЕ-П-11416/1 на другого відповідача, тобто, другий відповідач заперечив проти пред`явлених вимог у даній справі, оскільки його зобов`язання за договором поруки від 15.01.2021 № МБ-КІЕ-П-11416/1, на переконання другого відповідача, є виконаними 30.01.2023.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.12.2022 другий відповідач здійснив внесення на свій картковий банківський рахунок № НОМЕР_1 грошову суму в розмірі 200 105,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № TR.61970946.65285.18558, а відповідно до платіжної інструкції від 13.12.2022 № 151921790 другим відповідачем сплачено на поточний рахунок першого відповідача № НОМЕР_2, зазначений у преамбулі Договору, грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата заборгованості за договором МБ-КІЕ-Ов-11416 від 15.2021, ТОВ "Ларєв".

Згідно з пунктом 2.3.11 Правил клієнт зобов`язаний здійснювати погашення всієї заборгованості за основною сумою овердрафту шляхом забезпечення наявності кредитового залишку на поточному рахунку не пізніше останнього дня строку дії періоду безперервного користування овердрафтом, але в будь-якому разі не пізніше дати закінчення строку дії ліміту банківської послуги, зазначеної у пункті А10 преамбули Договору з урахуванням положень, зазначених у пункті 3.8 Договору (в залежності від того, яка з дат настане раніше).

Як вбачається із наданої позивачем довідки про обороти по поточному рахунку першого відповідача за період з 15.01.2021 по 11.07.2023, що означена сума грошових коштів, сплачена другим відповідачем на рахунок першого відповідача № НОМЕР_2, 13.12.2022 зарахована позивачем на погашення наявної у першого відповідача заборгованості за Договором у розмірі 200 000,00 грн.

Також із довідки вбачається, що станом на 30.01.2023 за першим відповідачем обліковувалася заборгованість за Договором у розмірі 190 248,00 грн.

Як вже зазначалось, другий позивач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що з метою повного та остаточного виконання взятих на себе за договором поруки від 15.01.2021 року № МБ-КІЕ-П-11416/1 зобов`язань, 30.01.2023 другий відповідач, діючи як фінансовий поручитель, через касу позивача вніс на свій картковий банківський рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 190 248,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № TR.61970946.104300.26190, що підтверджено наявними матеріалами справи та позивачем не спростовані.

Враховуючи викладене та наявні матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідно до платіжної інструкції від 30.01.2023 № 155821391 другим відповідачем аналогічним чином сплачено на поточний рахунок першого відповідача № НОМЕР_2, зазначений у преамбулі Договору, грошові кошти у розмірі 190 248,00 грн (що повністю відповідало остаточному розміру наявної у першого відповідача перед позивачем станом на 30.01.2023 заборгованості за Договором) з призначенням платежу: "оплата заборгованості за договором МБ-КІЕ-Ов-11416 від 15.2021, ТОВ "Ларєв".

Із заяви свідка від 01.09.2023 № КНО-61.1.2/87 (а.с.164-166) вбачається, що позивачем визнано, що на підставі отриманих від другого відповідача платіжних інструкцій від 13.12.2022 № 151921790 та від 30.01.2023 № 155821391 сплачені останнім грошові кошти зараховані на поточний рахунок першого відповідача на № НОМЕР_2 .

Таким чином, беручи до уваги попередню поведінку позивача в спірних правовідносинах, висновок господарського суду першої інстанції про те, що шляхом оплати 30.01.2023 грошових коштів у розмірі 190 248,00 грн другим відповідачем належним чином виконано умови договору поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1, діючи при цьому добросовісно та розумно, є правильним та відповідає наявним матеріалам справи.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2.2 ст. 2 договору поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1, якими другий відповідач при настанні терміну виконання ним зобов`язань за цим договором безвідклично доручив позивачу здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків другого відповідача (у т.ч. відкритих другому відповідачу, як фізичній особі чи як фізичній особі-підприємцю), відкритих у позивача, у сумі простроченого платежу за основним зобов`язанням, тобто, після внесення другим відповідачем на його картковий рахунок через касу позивача коштів у розмірі 190 248,00 грн (до моменту їх перерахування на рахунок першого відповідача), позивач не був позбавлений можливості здійснити відповідне першочергове договірне списання таких коштів для остаточного погашення заборгованості першого відповідача за Договором, проте таких дій не вчинив.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на другого відповідача відповідальності у вигляді повторної сплати нарахованих за Договором коштів заборгованості за кредитом, відсотками та комісією, загальний розмір яких є меншим від суми коштів, вже сплачених другим відповідачем на підставі платіжної інструкції від 30.01.2023 № 155821391 з метою остаточного погашення боргу за Договором та договором поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1.

Відповідно до частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи та те, що другим відповідачем фактично вчинені дії з остаточного погашення 30.01.2023 заборгованості першого відповідача за Договором у розмірі 190 248,00 грн, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційних скарги, враховуючи викладене та наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 2.3 ст. 2 договору поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1, за якими датою виконання зобов`язань другим відповідачем за цим договором є дата зарахування коштів на рахунок кредитора, призначений для погашення основного зобов`язання.

Водночас, хоча рахунок першого відповідача № НОМЕР_2 і не є рахунком безпосереднього кредитора у грошовому зобов`язанні за Договором, а є поточним рахунком першого відповідача, колегія суддів вказує на те, що саме шляхом забезпечення наявності кредитового залишку на поточному рахунку позичальника за умовами пункту 2.3.11 Правил здійснюється погашення клієнтом заборгованості за овердрафтом, тоді як ні Договір про надання банківської послуги - овердрафт "Легкий" № МБ-КІЕ-Ов-11416, ні договір поруки № МБ-КІЕ-П-11416/1 не містять посилань на інші рахунки (позичальника чи Банку), на які поручителю слід здійснювати перерахування коштів для погашення заборгованості позичальника за кредитом, водночас, у заяві свідка від 01.09.2023 вказано про те, що у кредитора (позивача) за Договором не було і немає спеціального рахунка, призначеного для погашення поручителем основного зобов`язання за Договором.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження порушення другим відповідачем при ініціюванні спірної платіжної операції 30.01.2023 вимог банківського законодавства та законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Доказів зворотного, скаржником не надано.

Твердження скаржника про те, що кошти надійшли саме на рахунок першого відповідача, а не позивача, оцінюються колегією суддів апеляційної інстанції критично, оскільки відповідно до листа позивача від 13.04.2022 на адресу першого відповідача, позивачем уточнено про те, що направлення усіх грошових коштів, що надійдуть на рахунок першого відповідача, буде здійснено на погашення заборгованості за Договором.

Також колегією суддів апеляційної інстанції критично оцінюються посилання скаржника на положення ст. 1072 ЦК України та те, що сплачені другим відповідачем 30.01.2023 грошові кошти у розмірі 190 248,00 грн того ж дня були перераховані позивачем відповідно до постанови приватного виконавця Гненного Д.А. від 30.01.2023 про арешт коштів боржника (першого відповідача) у виконавчому провадженні № 70885300 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва № 910/9444/22 від 25.01.2023 на суму 1 201 446,71 грн, оскільки не спростовують належного виконання саме другим відповідачем умов договору поруки від 15.01.2021 № МБ-КІЕ-П-11416/1 та вчинення останнім фактичних дій на погашення боргу першого відповідача за Договором станом на 30.01.2023.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/11475/23.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/11475/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/11475/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/11475/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 у справі № 910/11475/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/11465/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко