Рішення

від 22.07.2024 по справі 910/11475/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.07.2024Справа № 910/11475/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларєв"

2. ОСОБА_1

3. ОСОБА_2

про стягнення 183 260,34 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" (далі - позивач, Банк) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларєв" (далі - відповідач-1, Товариство), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) та ОСОБА_2 (далі - відповідач-3) про солідарне стягнення грошових коштів у загальному розмірі 183 260,34 грн., з яких: 176 336,97 грн. - основний борг, 4 539,70 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 383,67 грн. - заборгованість за комісійною винагородою за управління лімітом овердрафту.

Ухвалою від 24.07.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/11475/23 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив ОСОБА_1 від 10.08.2023 року на позовну заяву, в якому останній заперечив проти пред`явлених до нього вимог та вказав, що його зобов`язання за договором поруки від 15.01.2021 року № МБ-КІЕ-П-11416/1 є виконаними 30.01.2023 року.

Слід зазначити, що у відзиві на позовну заяву відповідач-2 у порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України поставив позивачу 10 запитань про обставини, що мають значення для справи, а також просив суд здійснювати розгляд справи № 910/11475/23 за правилами загального позовного провадження і витребувати у Банку платіжні документи, на підставі яких здійснювалося перерахування грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на поточний рахунок Товариства № НОМЕР_2 .

Крім того, до відзиву ОСОБА_1 долучив попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат у суді першої інстанції, за яким розмір витрат відповідача-2 на оплату професійної правничої допомоги в справі № 910/11475/23 в суді першої інстанції склав до 70 000,00 грн. Також ОСОБА_1 зазначив, що докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на оплату послуг адвоката будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в цій справі.

Ухвалою від 21.08.2023 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перехід до розгляду справи № 910/11475/23 за правилами загального позовного провадження, а також задовольнив клопотання відповідача-2 про витребування доказів і витребував у Банку платіжні документи, на підставі яких здійснювалось перерахування грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на поточний рахунок Товариства № НОМЕР_2 .

22.08.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла відповідь Банку від 21.08.2023 року № КНО-61.1.2/85 на відзив відповідача-2 на позовну заяву, в якій позивач, зокрема, заперечив проти стягнення з Банку заявлених ОСОБА_1 витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі.

30.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача-2 на відповідь на відзив.

З огляду на те, що вказана заява по суті справи не містила підпису заявника або його представника, ухвалою від 01.09.2023 року господарський суд міста Києва повернув заперечення ОСОБА_1 на відповідь на відзив без розгляду.

05.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 01.09.2023 року № КНО-61.1.2/88, в якій останній на виконання вимог ухвали суду від 21.08.2023 року просив долучити до матеріалів справи копії платіжних інструкцій від 13.12.2022 року № 151921790 на суму 200 000,00 грн. та від 30.01.2023 року № 155821391 на суму 190 248,00 грн.

Крім того, 05.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли відповіді позивача на поставлені йому запитання у формі заяви свідка від 01.09.2023 року № КНО-61.1.2/87.

29.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача-2 від 27.09.2023 року.

Також, 29.09.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва повторно надійшли заперечення ОСОБА_1 на відповідь на відзив на позовну заяву, а також клопотання відповідача-2 від 27.09.2023 року про поновлення йому пропущеного процесуального строку на подання до суду вищевказаної заяви по суті справи.

Ухвалою від 02.10.2023 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву та залишив без розгляду означену заяву по суті справи.

Рішенням від 02.10.2023 року господарський суд міста Києва у задоволенні позову Банку відмовив у повному обсязі.

13.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 від 10.10.2023 року (направлена на адресу суду засобами поштового зв`язку 10.10.2023 року) про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, в якій відповідач-2 просив суд покласти на позивача понесені ним витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги в даній справі у розмірі 11 500,00 грн. До наведеної заяви відповідач-2 долучив, зокрема, копії укладеного між ним та адвокатом Андрієнком Сергієм Володимировичем договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 28.07.2023 року № ФО-21/2023 з додатком № 1 (План-кошторис), акту надання правової допомоги від 11.09.2023 року № 67 на суму 11 500,00 грн., звіту від 11.09.2023 року № 01-Д-ФО-21/2023 про надання правової допомоги ОСОБА_1 за період з 28.07.2023 року - 11.09.2023 року, рахунку на оплату правової допомоги від 11.09.2023 року № 67/23 на суму 11 500,00 грн., платіжних інструкцій від 14.09.2023 року № @2PL855634 на суму 3 000,00 грн., від 01.10.2023 року № @2PL340020 на суму 3 500,00 грн., від 09.10.2023 року № @2PL518623 на суму 5 000,00 грн., а також виданого адвокату Андрієнку Сергію Володимировичу ордеру від 31.07.2023 року серії АА № 1333918 на представництво інтересів ОСОБА_1 у господарському суді міста Києва та Північному апеляційному господарському суді та свідоцтва від 29.05.2012 року № 4989 про право ОСОБА_3 на заняття адвокатською діяльністю.

Крім того, у вказаній заяві відповідач-2 просив суд поновити йому процесуальний строк на подання цієї заяви.

Ухвалою від 18.10.2023 року господарський суд міста Києва поновив ОСОБА_1 строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, прийняв подану віцдповідачем-2 заяву від 10.10.2023 року до розгляду та запропонував позивачу в строк до 26.10.2023 року подати письмові пояснення щодо заяви відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення.

31.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Банку від 26.10.2023 року № КНО-61.1.2/96 на заяву відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач заперечив проти стягнення з нього заявленої суми витрат на оплату професійної правничої допомоги з огляду на те, що подані на підтвердження таких витрат докази не є належними та допустимими, а в Банку наявні підстави сумніватися в їх достовірності внаслідок наявності суттєвих недоліків.

31.10.2023 року на електронну адресу господарського суду міста Києва надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду в справі № 910/11475/23, відповідно до змісту якої матеріали означеної справи витребовуються судом апеляційної інстанції для апеляційного перегляду рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2023 року.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 01.11.2023 року господарський суд міста Києва зупинив провадження за заявою ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат у справі № 910/11475/23 до розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Банку на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2023 року в даній справи та до повернення її матеріалів до місцевого господарського суду.

Постановою від 12.06.2024 року Північний апеляційний господарський суд рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2023 року в справі № 910/11475/23 залишив без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

17.06.2024 року матеріали справи № 910/11475/23 надійшли до господарського суду міста Києва.

Враховуючи наведене, ухвалою від 25.06.2024 року господарський суд міста Києва поновив провадження за заявою ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат у справі № 910/11475/23.

01.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Банку від 01.07.2024 року, в якому останній на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України просив суд зупинити провадження у справі № 910/11475/23 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат до постановлення Верховним Судом остаточного рішення по суті справи № 910/11475/23. В обґрунтування цього клопотання позивач посилався на те, що 26.06.2024 року через оператора поштового зв`язку АТ "Укрпошта" ним подано касаційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2023 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 року в справі № 910/11475/23.

Проте, при дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищенаведеного клопотання позивача, з огляду на таке.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Тлумачення змісту цього пункту свідчить про те, що зупинення провадження із посиланням на нього можливе до вирішення саме іншої справи, тоді як можливість зупинення провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України в разі оскарження судових рішень у тій самій справі, яка переглядається, виключається.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.08.2021 року в справі № 185/446/18 (провадження № 61-434св20).

Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 10.10.2023 року про стягнення з позивача на користь відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на таке.

За приписами статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.

До відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 долучив попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат у суді першої інстанції, за яким розмір витрат відповідача-2 на оплату професійної правничої допомоги в справі № 910/11475/23 в суді першої інстанції склав до 70 000,00 грн. Також ОСОБА_1 зазначив, що докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на оплату послуг адвоката будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в цій справі.

Разом із тим, у заяві від 10.10.2023 року ОСОБА_1 просив суд покласти на позивача понесені відповідачем-2 витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги в даній справі у розмірі 11 500,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження розміру означених витрат ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи копію укладеного між ним (далі - клієнт) та адвокатом Андрієнком Сергієм Володимировичем (далі - Адвокат) договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 28.07.2023 року № ФО-21/2023 (далі - Договір) з додатком № 1 (План-кошторис), за умовами якого Адвокат зобов`язався надати клієнту правову допомогу, пов`язану з розглядом господарської справи № 910/11475/23 за позовом Банку до Товариства, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 183 260,34 грн., шляхом надання правових консультацій, складання процесуальних та інших документів, а також представництва інтересів з усіма необхідними повноваженнями в органах державної влади та місцевого самоврядування і підпорядкованих їм підрозділах, в усіх установах, підприємствах, організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування тощо.

За умовами пункту 4.1 Договору розмір гонорару Адвоката залежить від фактично наданої правової допомоги та відповідає вказаному в Плані-кошторисі, який після узгодження сторонами набуває значення додатку до цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що у Плані-кошторисі сторони Договору погодили найменування, кількість та вартість наданих Адвокатом послуг професійної правничої допомоги.

Матеріали справи також містять Звіт від 11.09.2023 року № 01-Д-ФО-21/2023 про надання правової допомоги ОСОБА_1 за період з 28.07.2023 року - 11.09.2023 року, за змістом якого Адвокат фактично надав відповідачу-2 послуги з вивчення та аналізування документів, наданих клієнтом, визначення правової позиції, вироблення стратегії та тактики захисту прав клієнта, підбір судової практики із спірного питання, правових позицій Верховного Суду вартістю 1 000,00 грн.; ознайомлення з матеріалами справи у суді зі зняттям фотокопій з наявних у справі документів (1 том) вартістю 500,00 грн.; складання, підготовка до подання та подання до суду першої інстанції заяв по суті спору: відзиву на позовну заяву вартістю 6 000,00 грн.; складання, підготовка до подання та подання до суду першої інстанції заяв по суті спору: заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву вартістю 3 000,00 грн.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія виставленого Адвокатом рахунку на оплату правової допомоги від 11.09.2023 року № 67/23 на суму 11 500,00 грн., підписаного 11.09.2023 року між відповідачем-2 та Адвокатом акту надання правової допомоги № 67, за яким Адвокат надав клієнту послуги за Договором згідно Звіту № 01-Д-ФО-21/2023 від 11.09.2023 року на загальну суму 11 500,00 грн., платіжних інструкцій від 14.09.2023 року № @2PL855634 на суму 3 000,00 грн., від 01.10.2023 року № @2PL340020 на суму 3 500,00 грн., від 09.10.2023 року № @2PL518623 на суму 5 000,00 грн., а також виданого адвокату Андрієнку Сергію Володимировичу ордеру від 31.07.2023 року серії АА № 1333918 на представництво інтересів ОСОБА_1 у господарському суді міста Києва та Північному апеляційному господарському суді та свідоцтва від 29.05.2012 року № 4989 про право ОСОБА_3 на заняття адвокатською діяльністю.

Дослідивши заяву відповідача-2 від 10.10.2023 року та долучені до неї документи, суд дійшов висновку про відмову в розподілі та покладенні на позивача включених до звіту від 11.09.2023 року № 01-Д-ФО-21/2023 про надання правової допомоги витрат на оплату послуг з вивчення та аналізу документів, наданих клієнтом, визначення правової позиції, вироблення стратегії та тактики захисту прав клієнта, підбір судової практики із спірного питання, правових позицій Верховного Суду (вартістю 1 000,00 грн.), а також ознайомлення з матеріалами справи у суді зі зняттям фотокопій з наявних у справі документів (вартістю 500,00 грн., оскільки такі витрати (у тому числі на ознайомлення з матеріалами справи) фактично охоплюються змістом наданої послуги зі складання, підготовки до подання та подання до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 року в справі № 754/8750/19 (провадження № 14-202цс21).

Крім того, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на позивача понесених відповідачем-2 витрат на оплату послуг зі складання, підготовки до подання та подання до суду першої інстанції заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву вартістю 3 000,00 грн., оскільки подані 30.08.2023 року представником ОСОБА_1 заперечення не містили підпису заявника або його представника, у зв`язку із чим ухвалою від 01.09.2023 року господарського суду міста Києва були повернуті без розгляду, а заперечення ОСОБА_1 на відповідь на відзив на позовну заяву, що надійшли до суду 29.09.2023 року, були залишені судом без розгляду внаслідок пропуску відповідачем-2 строку на їх подання.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.

Так, судом враховано заперечення позивача проти стягнення з нього заявленої відповідачем-2 суми витрат на оплату професійної правничої допомоги, викладені у відзиві Банку від 26.10.2023 року № КНО-61.1.2/96. При цьому, суд взяв до уваги те, що надані відповідачем-2 документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року в справі № 910/2170/18.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

При цьому, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких належать витрати на професійну правничу допомогу), у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, оцінюючи фактичні витрати відповідача-2, з урахуванням всіх аспектів і складності справи, беручи до уваги невідповідність ряду вказаних у звіті від 11.09.2023 року № 01-Д-ФО-21/2023 витрат на правову допомогу критеріям щодо їх необхідності, неминучості та розумності, з огляду на те, що заявлений ОСОБА_1 до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, а також співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з позивача на користь відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. (що становить вартість послуг зі складання, підготовки до подання та подання до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву).

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 від 10.10.2023 року про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (04070, місто Київ, вулиця Андрiївська, будинок 4; код ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

3. У задоволенні решти вимог заяви ОСОБА_1 від 10.10.2023 року відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 22.07.2024 року

Суддя В.С. Ломака