Постанова

від 19.09.2023 по справі 1740/2487/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 1740/2487/18 пров. № А/857/9285/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання: Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у справі №1740/2487/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління держгеокадастру у Рівненській області Якимця Олега Борисовича про зобов`язання вчинити певні дії,-

головуючий суддя першої інстанції Поліщук О.В., час ухвалення - 10.44 год., місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 29.03.2023

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - відповідач-1), державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Якимця Олега Борисовича (далі - відповідач-2) про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо не виправлення помилки у відомостях в Державному земельному кадастрі про цільове призначення та категорію земель земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034; зобов`язання відповідачів внести зміни до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, визначивши категорію земель «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення», цільове призначення «11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості»; скасувати повідомлення № 1 від 11.06.2018, видане державним кадастровим реєстратором Якимцем Олегом Борисовичем.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що є власником комплексу будівель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці площею 1,3142 га з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034. Зауважує, що отримав право оренди земельної ділянки, що знаходиться під зазначеними об`єктами нерухомого майна на тих самих умовах, що існували у попереднього орендаря та власника вказаних об`єктів нерухомого майна - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Рівне».

ТОВ «Вторма-Рівне» орендувало земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 24.05.2006, який був укладений відповідно до рішення Рівненської міської ради № 2033 від 09.03.2006. У зв`язку з виявленою помилкою у даних Державного земельного кадастру, щодо цільового призначення та категорії земель, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державний земельний кадастр» та п. 139 Порядку ведення державного земельного кадастру, позивачем подано повідомлення про виправлення технічної помилки, оскільки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо оформлення права оренди земельними ділянками ТОВ «Вторма-Рівне» (розроблена Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» 31.03.2005), земельна ділянка відводилася в оренду з кодом цільового призначення « 11.10.5» (підприємства іншої промисловості) та відносилася до категорії «землі промисловості».

Надалі, рішенням Рівненської міської ради № 2033 від 09.03.2006, земельна ділянка була передана в оренду для ТОВ «Вторма-Рівне» для обслуговування комплексу будівель та споруд, за рахунок земель, які були надані попередньому землекористувачу для обслуговування виробничої бази. На підставі зазначених вище документів та рішень, між Рівненською міською радою та ТОВ «Вторма-Рівне», 24.05.2006 укладений договір оренди земельної ділянки з цільовим призначенням «для обслуговування будівель та споруд» та віднесенням земельної ділянки до категорії «землі промисловості». Таким чином, в процесі формування земельної ділянки було чітко визначено її цільове призначення та категорію земель.

На думку позивача, віднесення земельної ділянки до категорії земель промисловості додатково підтверджується рішенням Рівненської міської ради № 242 від 25.02.2016, відповідно до якого Рівненська міська рада припинила право оренди з ТОВ «Вторма-Рівне», розірвала відповідний договір, а земельну ділянку повернула до земель запасу промисловості. В подальшому, на підставі вказаних вище документів та рішень, органи реєстрації земель 03.07.2006 провели державну реєстрацію земельної ділянки в Державному реєстрі земель.

Позивач стверджує, що за інформацією відповідача-2, дані про земельну ділянку були автоматично перенесені із Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. В результаті вказаних дій (державної реєстрації земельної ділянки) у державному земельному кадастрі земельній ділянці визначено цільове призначення з кодом « 1.11.6» (іншої комерційної діяльності) і віднесено до категорії земель «землі житлової та громадської забудови». Таким чином, органи державної реєстрації земель, при проведенні реєстрації земельної ділянки, допустили помилку у категорії земель та цільовому призначенні земельної ділянки, чим фактично змінили цільове призначення земельної ділянки всупереч землевпорядній документації, рішенню Рівненської міської ради та чинного на той час законодавства, у тому числі ст. 20 Земельного кодексу України. Однак, повідомленням № 1 від 11.06.2018, за результатами розгляду повідомлення позивача про виправлення технічної помилки, йому фактично відмовлено у виправленні такої помилки. З підстав, наведених у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Якимця Олега Борисовича про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, скасування повідомлення відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 по справі № 1740/2487/18 залишено без змін.

Постановою Касаційного адміністративного суду від 18.10.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року скасовано. Справу № 1740/2487/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У прийнятій постанові Суд дійшов до висновку, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки та не встановлено, до якої категорії земель та виду використання належить спірна земельна ділянка, оскільки при її реєстрації в Державному земельному кадастрі остання відносилася до земель іншої комерційної діяльності, а станом на день розгляду судами справи - до категорії землі житлової та громадської забудови. З`ясування категорії земель, до якої віднесено спірну земельну ділянку є істотною обставиною для вирішення цієї справи. Також суди посилаються на кадастровий план земельної ділянки, що міститься в Технічній документації і в якому відображено забудовані землі (землі змішаного використання), проте в матеріалах справи цей кадастровий план відсутній. Також не з`ясовано, на якій підставі в Державному земельному кадастрі зазначено код 1.11.6 замість того, що міститься в Технічній документації, а саме - 11.10.5, який взагалі нормативно не закріплений.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, вважає рішення суду необґрунтованим та незаконним, оскільки суд грубо порушив конституційні права та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на судовий захист та доступ до правосуддя, порушив процесуальні норми та завдання адміністративного судочинства, а також відступив від правових позицій Верховного Суду та проігнорував висновки та мотиви, з яких Верховним Судом було скасовано попередні рішення першої та апеляційної інстанції у цій справі.

В матеріалах справи, як зазначає апеоянт, наявні наступні докази, що підтверджують віднесення земельної ділянки до земель промисловості:

-лист Відповідача (Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області) від 22.12.2020, де вказано, що до моменту державної реєстрації 03.07.2006 земельна ділянка перебувала у користування ЗАТ «Рівне-Ековторма» та розташовувалася на забудованих землях промисловості;

-лист Держгеокадастру України 04.06.2021, де вказано, що до моменту реєстрації Земельної ділянки в Державному реєстрі земель, вона перебувала у користування ЗАТ «Рівне-Ековторма» і була віднесена до земель промисловості. Проект землеустрою щодо зміни цільового призначення Земельної ділянки не розроблявся, а відповідно категорія земель та цільове призначення не змінювалося.

-технічна документація із землеустрою, в складі якої є кадастровий план, погоджений усіма уповноваженими органами, де вказано, що земельна ділянка яка передається в оренду відноситься до земель промисловості (графа 37 - землі промисловості, згідно статистичної форми 6-зем).

-договір оренди земельної ділянки від 24.05.2006 між ТОВ «Вторма-Рівне» та Рівненською міською радою, де в додатку «Розрахунок орендної плати» вказано, що земельна ділянка належить до категорії землі промисловості.

-звіт з нормативної грошової оцінки Земельної ділянки (підготовлений 15.05.2006 Рівненським міським управлінням земельних ресурсів), де при розрахунку використовується коефіцієнт функціонального використання «1,2», що виключно є коефіцієнтом для земель промисловості. Тобто вартість земельної ділянки (як база для розрахунку орендної плати) була розрахована як за землі промисловості.

-рішення Рівненської міської ради №242 від 25.02.2016, яким припинено право оренди земельною ділянкою ТОВ "Вторма-Рівне" та розірвано зазначений вище договір оренди землі, а Земельну ділянку віднесено до "земель запасу промисловості.... комунальної власності територіальної громади міста Рівне".

- лист Управління містобудування та архітектури Рівненської міської ради від 23.12.2020, у якому вказано, що земельна ділянка, згідно з планом зонування розміщена у зоні "П-2" - зоні підприємств IV класу шкідливості. Цільове призначення земель визначається з врахуванням містобудівної документації, яка була основою для визначення напрямків використання земель (ст.1 та ст.12 Закону України "Про планування та забудову територій", що діяв до на момент державної реєстрації ділянки). Вказаний орган, також, погодив Технічну документацію та експлікацію земель де земельна ділянка відносилася до земель промисловості (про що було вказано вище).

Таким чином, апелянт вважає, що незважаючи на вимогу Верховного Суду та наявність вказаних вище доказів, суд не з`ясував категорію земельної ділянки та не навів мотиви чому відкинув вказані докази.

Верховний Суд, скасовуючи попередні рішення, вказав, що судами не з`ясовано чому земельна ділянка зареєстрована з кодом цільового призначення 1.11.6, а не 11.10.5 як це зазначено у технічній документації.

Зазначає, що в матеріалах справи чи документах поданих Відповідачами не міститься пояснення підстав чому земельна ділянка була зареєстрована з кодом цільового використання 1.11.6., чому земельну ділянку не було зареєстровано за кодом 1.10.5 (землі підприємств іншої промисловості). Виключне посилання Відповідача на те, що коду 11.10.5 немає в переліку Листа Держкомзему України від 24.04.1998 №14-1-7/1205 визнано необґрунтованим Верховним Судом. Відсутність такого коду у даному листі не надає право органу реєстрації самовільно обирати будь-який інший код цільового використання землі, змінюючи категорію та цільове призначення.

Крім того, Відповідач не пояснив чому зареєстрував земельну ділянку як землі житлової та громадської забудови всупереч положенням ст.38 та ст.39 Земельного кодексу України. Так, в ст.38 ЗК України вказано, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування - проте на земельній ділянці відсутні такі об`єкти (у власності позивача перебували будівлі виробничої бази, що відносяться до об`єктів промислового призначення). У ст.39 ЗК України зазначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації - проте земельна ділянка розташована в зоні промисловості, згідно плану зонування та генерального плану м.Рівне.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 03.04.2018 (справа №817/1429/16, адміністративне провадження № К/9901/3533/17) вказав, що нормативний акт, який не зареєстрований Міністерством юстиції України, не є нормативно-правовим актом у розумінні частини 2 статті 117 Конституції України, а відтак, не підлягає застосуванню судом і має виключно рекомендаційний характер, тому, вказаний Лист Держкомзему не є нормативно-правовим актом і носить суто рекомендаційний характер.

Крім того, подія державної реєстрації земельної ділянки була останньою подією, якій передувало розробка та погодження технічної документації, прийняття рішення Рівненською міською радою та укладення договору оренди. Реєстрація проводилася на підставі технічної документації, в якій на кадастровому плані було визначено код 11.10.5 і категорію земель «землі промисловості». Саме цей кадастровий план є основним документом технічної документації та містить погодження (підписи та печатки) всіх органів, які на той час погоджували документацію із землеустрою. Також, земельна ділянка знаходилась в зоні промисловості згідно плану зонування та Генерального плану забудови м.Рівне.

Таким чином, незважаючи на вимогу Верховного Суду, суд першої інстанції не з`ясував на якій підставі земельну ділянку, яка була відведена та передана в оренду як землі категорії промисловості, було зареєстровано з кодом цільового призначення земель категорії житлової та громадської забудови.

Також апелянт вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, що стосуються права на звернення до Відповідача про виправлення помилки в відомостях Державного земельного кадастру.

Відповідно до п.139 Порядку ведення державного земельного кадастру (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012), у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки.

Отже, будь-яка заінтересована особа може звернутися до органу Держгеокадастру з повідомленням про виправлення виявленої помилки, тому позивач була прямо заінтересована особа, оскільки у її власності перебували будівлі та споруди на цій земельній ділянці, а тому питання цільового призначення прямо стосувалося прав та інтересів позивача.

Крім цього, суд не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права при визначенні користувача земельної ділянки.

Зазначає, що власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Останні десятиліття в законодавчому полі та в судовій практиці і позиції Верховного Суду (та Верховного Суду України) власник будівель та споруд визнається законним та єдиним користувачем земельної ділянки, а відповідно все, що стосується даної ділянки прямо впливає на його права, обов`язки та законні інтереси.

Також зазначає, що навіть за відсутності зареєстрованого речового права оренди землі, позивач була зобов`язана сплачувати повну орендну плати за 2017-2019 роки як користувач земельної ділянки. Цей факт достеменно відомий як Рівненській міській раді (як власнику землі), так і Відповідачу (як органу який щороку розраховує та подає нормативну грошову оцінку для нарахування орендної плати).

Також вважає, що судом порушено норми процесуального права, оскільки суд не залучив ОСОБА_2 як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги, так і не залучив його як третю особу, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, натомість залучив Рівненську міську раду.

Зазначає, що суд відхилився від дослідження предмета спору та порушив вимоги щодо обґрунтованості судового рішення та його відповідності завданням адміністративного судочинства.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про дату судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 29.07.2003 між Закритим акціонерним товариством «Рівне-Ековторма» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторма-Рівне» (покупець) укладено договір купівлі-продажу. Згідно з п. 1 даного договору продавець продав, а покупець купив, комплекс будівель та споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1 .

Пунктом 2 рішення Рівненської міської ради «Про оформлення права користування земельними ділянками та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради» від 09.03.2006 № 2033, вирішено оформити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вторма-Рівне» на підставі договору купівлі-продажу будівель та споруд від 29.07.2003, право оренди строком на десять років земельної ділянки площею 13142 кв.м на вул. Білій 85-А, для обслуговування комплексу будівель та споруд за рахунок земель, які згідно з пунктом 12 Рішення Рівненської міської ради від 13.12.2002 № 172 «Про оформлення права користування земельними ділянками» надані в оренду Закритому акціонерному товариству «Рівне-Ековторма» для обслуговування виробничої бази.

24.05.2006 між Рівненською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вторма-Рівне» (орендар) укладено договір оренди землі. Згідно з п.1 даного договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 13142 кв.м, яка знаходиться в вул. Біла 85-А.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.03.2013 № 992760, ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить комплекс будівель та споруд, загальною площею 2084,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оренду землі», ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, позивач отримала право оренди земельної ділянки, що знаходиться під комплексом будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на тих самих умовах, що існували у попереднього орендаря та власника об`єктів нерухомого майна - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Рівне».

25.02.2016 Рівненська міська рада прийняла рішення № 242 «Про припинення права оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 та розірвання договору оренди землі». Згідно з п. 2 вказаного рішення, вирішено розірвати договір оренди землі від 03.07.2006, укладений між ТОВ «Вторма-Рівне» та Рівненською міською радою.

07.06.2018, у зв`язку з виявленою помилкою у даних Державного земельного кадастру щодо цільового призначення та категорії земель земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , площею 1,3142 га з кадастровим номером 56101000000:01:006:0034, позивачем подано повідомлення про виявлення технічної помилки.

За результатами розгляду даного повідомлення, Державним реєстратором 11.06.2018 було направлено позивачу повідомлення № 1 про необхідність виправлення технічних помилок в документах, що стали підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, у яких фізичною або юридичною особою виявлено помилку.

Не погоджуючись зі спірним рішенням суб`єкта владних повноважень та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що права позивача не були порушені і вона не мала законного права на внесення змін до Державного земельного кадастру, а теперішній землекористувач ОСОБА_2 не набув такого права відповідно до даних, внесених на підставі технічної документації, виготовленої КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації».

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Статтею 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» № 3613-VI від 07.07.2011 (далі - Закон № 3613-VI) передбачено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частин 1, 5 статті 5 Закону № 3613-VI, ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Згідно з п. б ч. 2 ст. 21 Закону № 3613-VI до Державного земельного кадастру вносяться відомості про цільове призначення земельних ділянок щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 вказаного Закону порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру, визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Підпунктом 10 п. 24 вказаного Порядку визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з пп. 6 п. 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону 3613-VI, у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, зацікавлена особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

Згідно із пунктом 138 Порядку № 1051, помилками у Державному земельному кадастрі є: 1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру; 2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру); 3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою); 4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії; 5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель; 6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки; 7) помилка у застосуванні систем координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 1 січня 2013 року та перенесені до Державного земельного кадастру.

Відомості про земельну ділянку та інші об`єкти Державного земельного кадастру у разі виправлення помилки щодо реєстрації земельної ділянки або виправлення помилкового перенесення відомостей про земельну ділянку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру та у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки або виправлення помилки щодо інших об`єктів Державного земельного кадастру: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Відповідно до п. 150 Порядку № 1051, якщо за результатами розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки Державним кадастровим реєстратором встановлено, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які є підставою для їх внесення, але потребують виправлення у зв`язку з виявленням технічних помилок у таких документах, Державний кадастровий реєстратор повідомляє про це заявникові згідно з додатком 34 із зазначенням документів та технічних помилок у них, виправлення яких має передувати виправленню відповідних відомостей у Державному земельному кадастрі.

Виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації (п. 153 Порядку № 1051).

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції проігнорував висновки та мотиви, з яких Верховним Судом було скасовано попередні рішення першої та апеляційної інстанції у цій справі.

У прийнятій постанові Касаційного адміністративного суду від 18.10.2022, суд дійшов до висновку, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки та не встановлено, до якої категорії земель та виду використання належить спірна земельна ділянка, оскільки при її реєстрації в Державному земельному кадастрі остання відносилася до земель іншої комерційної діяльності, а станом на день розгляду судами справи - до категорії землі житлової та громадської забудови. З`ясування категорії земель, до якої віднесено спірну земельну ділянку є істотною обставиною для вирішення цієї справи. Також суди посилаються на кадастровий план земельної ділянки, що міститься в Технічній документації і в якому відображено забудовані землі (землі змішаного використання), проте в матеріалах справи цей кадастровий план відсутній. Також не з`ясовано, на якій підставі в Державному земельному кадастрі зазначено код 1.11.6 замість того, що міститься в Технічній документації 11.10.5, який взагалі нормативно не закріплений.

З цього приводу апеляційний зазначає наступне.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у технічній документації із землеустрою, що зберігається у Державному фонді документацій із землеустрою у відділі м. Рівного Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, складовою якої є план надання земельної ділянки, та кадастровий план земельної ділянки, міститься невідповідність в експлікації земель, що проектуються до передачі в оренду, де зазначено код цільового призначення 11.10.5.

Водночас, такий код відсутній в Українському класифікаторі цільового використання землі, затвердженому листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 р. № 14-1-7/1205.

З повідомлення державного реєстратора вбачається, що державна реєстрація земельної ділянки проведена 03.07.2006 на підставі рішення Рівненської міської ради від 09.03.2006 № 2033 «Про оформлення права користування земельними ділянками та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради» та технічної документації із землеустрою щодо оформлення права оренди земельними ділянками товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Рівне» для обслуговування комплексу будівель та споруд розробленої КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації».

Інформація щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034 відповідно до Закону № 3613-VI була перенесена з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку та без подання заяв про це їх власниками, користувачами, де встановлено код цільового використання 1.11.6 - іншої комерційної діяльності, що відповідає Українському класифікатору цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 р. № 14-1-7/1205.

Проте, згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, що міститься в матеріалах справи, сформованого 05.06.2018, цільове призначення зазначено 1.11.6, при цьому категорія земель - землі житлової та громадської забудови, а вид використання - для обслуговуванням комплексу будівель та споруд.

Отже судами встановлено, що була допущена помилка у визначенні цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, яке виникло внаслідок перенесення відомостей про неї з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.

Крім цього, судом встановлено наступне.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27.02.2019 у справі № 569/2824/18, яке набрало законної сили, позовну заяву Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору оренди землі задоволено.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В обґрунтування позовних вимог вказувалося, що рішенням Рівненської міської ради від 16 березня 2017 року № 2585 передано в оренду строком на десять років земельну ділянку площею 13142 м2 на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для обслуговування комплексу будівель та споруд). З набуттям права на майно та прийняттям міською радою рішення про надання земельної ділянки в оренду у відповідача виник обов`язок щодо оформлення права на оренду земельної ділянки та по сплаті за неї, оскільки згідно ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним і об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Рівненський міський суд Рівненської області у рішенні від 27.02.2019 № 569/2824/18 вказав, що нормами статі 7 Закону України "Про оренду землі", статей 120, 141 Земельного кодексу України зазначено, що внаслідок переходу права власності на нерухоме майно, яке розташоване на орендованій ними за спірним договором земельній ділянці, до нового власника майна автоматично перейшло і право користування цією земельною ділянкою з одночасним припиненням цього права у попереднього орендаря.

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки на якій це майно розташоване, а отже, відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельної ділянки.

Зазначена правова позиція щодо переходу права і обов`язків землекористувача при відчуженні нерухомості підтверджується і судовою практикою Верховного Суду, викладеної у постановах Верховного Суду від 16.06.2018 у справі № 922/3655/17 та від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24.03.2020, у справі № 569/2824/18 касаційну ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 червня 2019 року залишено без змін.

У вказаній постанові суд дійшов висновку що, відповідно до статті 7 Закону України «Про оренду землі», статей 120, 141 Земельного кодексу України, внаслідок переходу права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, до нового власника майна переходить і право користування цією земельною ділянкою з одночасним припиненням цього права у попереднього орендаря.

Разом з тим, перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї прав тільки на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім 'я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній (пункти 8.16 і 8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Таким чином, перехід права власності на нерухоме майно ще не свідчить про автоматичне виникнення права оренди всієї земельної ділянки, на якій воно розташоване, а тільки покладає на власника обов`язок оформити право користування у встановленому законом порядку.

Крім того, твердження позивача про те, що у зв`язку з придбанням нерухомості на спірній земельній ділянці вона набула право оренди на тих самих умовах, що були у попереднього землекористувача є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до договору оренди землі від 24 травня 2006 року, що Рівненська міська рада надала, а товариство з обмеженою відповідальністю «Вторма-Рівне» (попередній землекористувач) прийняло у платне користування земельну ділянку загальною площею 13 142 кв. м, яка знаходиться за адресою: Біла 85-А, строком на 10 років.

Договір зареєстрований у Рівненській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 03 липня 2006 року за № 040658300184.

Таким чином апелянт, відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України, мала право користуватися вказаною земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що і ТОВ «Вторма-Рівне», до закінчення строку дії договору оренди, тобто до 02 липня 2016 року.

Рішення ж Рівненської міської ради «Про передачу в оренду громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки на АДРЕСА_1 », на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна, було прийнято 16 березня 2017 року, тобто по закінченню строку дії договору оренди.

Враховуючи вищезазначені рішення судів, Рівненською міською радою ОСОБА_1 було надано пропозицію по укладенню договору оренди землі від 21.12.2017 № 65/19, який був визнаний укладеним з моменту набрання чинності рішення Рівненського міського суду у справі № 569/2824/18 від 27.02.2019 на умовах проекту договору (пропозиція від 15.12.2017 року вих.№ 08-1970).

Відповідно до п. 2 вищевказаного договору оренди, категорія земель землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, доводи апелянта про те, що судом не виконано вказівки Верховного Суду та не встановлено до якої категорії земель та виду використання належить спірна земельна ділянка, оскільки при її реєстрації в Державному земельному кадастрі остання відносилася до земель іншої комерційної діяльності, а станом на день розгляду судами справи - до категорії землі житлової та громадської забудови є необґрунтованими.

На підставі вказаного договору було внесено інформацію у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо права оренди даної земельної ділянки, яке було зареєстровано лише 14.09.2019 за ОСОБА_1 . Саме з цього моменту реєстрації права оренди воно і виникло у останньої.

Через 11 місяців на підставі договору від 31.08.2020 про внесення змін та доповнень до Договору оренди землі від 21 грудня 2017 року право оренди земельної ділянки перейшло до ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 125 - 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Апеляційний суд також зауважує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень ( ч.1 ст.2 КАС України).

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

У цьому рішенні Конституційний Суд України, також зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті З Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Аналізуючи наведені норми та висновок Конституційного Суду України, вбачається, що під час розгляду справи суд повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

Відповідно до п.9 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваним рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звернулася.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться за змістовним наповненнями, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено у постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що 07.06.2018 ОСОБА_1 було подане повідомлення до кадастрового реєстратора відділу у місті Рівному про виявлення технічної помилки за номером № 69407, а 11.06.2018 нею було отримано відмову у виправленні зазначеної позивачем помилки.

До суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру і кадастрового реєстратора відділу у місті Рівне Якимця О.Б. - позивач звернулася 24.09.2018.

Суд першої інстанції вірно встановив, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034 з попереднім користувачем ТОВ «Вторма-Рівне» було розірвано рішенням Рівненської міської ради 25.02.2016 за номером № 242.

Договір оренди землі позивача ОСОБА_1 від 21.12.2017 № 65/19 розпочав діяти лише з 14.09.2019 - моменту його державної реєстрації у відповідності до положень ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Отже, позивач звертаючись до кадастрового реєстратора ОСОБА_3 не була користувачем (орендарем) земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034.

Також позивач не була користувачем цієї ділянки звертаючись до суду із цим позовом.

Відповідно до Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України, в період з 31.03.2016 по 14.09.2019 у позивача було відсутнє зареєстроване право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034 та до неї не перейшло право оренди земельної ділянки від попереднього користувача, адже 31.03.2016 воно було припинено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на момент виникнення правовідносин між позивачем ОСОБА_1 та кадастровим реєстратором Якимець О.Б. її права ніяким чином не були порушені, оскільки позивач не мала права на внесення змін до Державного земельного кадастру та коригування даних, внесених до системи Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою, виготовленої КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації».

Крім цього, відповідно до п. 150 Порядку № 1051, якщо за результатами розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки Державним кадастровим реєстратором встановлено, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які є підставою для їх внесення, але потребують виправлення у зв`язку з виявленням технічних помилок у таких документах, Державний кадастровий реєстратор повідомляє про це заявникові згідно з додатком 34 із зазначенням документів та технічних помилок у них, виправлення яких має передувати виправленню відповідних відомостей у Державному земельному кадастрі.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких внесені такі відомості, здійснюється Державним кадастровим реєстратором після виправлення помилок у зазначених документах за заявою заінтересованої особи за формою згідно з додатком 35 відповідно до пунктів 140-148 цього Порядку.

Апеляційний суд зауважує, що помилка з приводу виправлення якої позивач зверталась до державного реєстратора, не є технічною. Позивач не погоджується із категорією вказаної земельної ділянки «землі житлової та громадської забудови», які на його думку та з урахуванням попередніх відомостей віднесені до «земель промисловості» є помилковими, однак не враховує встановлений у рішенні суду факт та чинний договір оренди, який діє до 2027 р. щодо віднесення вказаної земельної ділянки до «земель житлової та громадської забудови».

Суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_2 , на даний час є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, відповідно до договору від 31.08.2020 про внесення змін та доповнень до Договору оренди землі від 21 грудня 2017 року.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що права ОСОБА_2 у даній справі не порушені, однак не заперечує того, що останній має порушений інтерес та тому, відповідно до статті 20 Земельного кодексу України, має право звернутись до власника земельної ділянки з відповідним клопотанням про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, після чого зможе внести відповідні зміни до цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034.

Що стосується покликань апелянта на лист Відповідача (Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області) від 22.12.2020, де вказано, що до моменту державної реєстрації 03.07.2006 земельна ділянка перебувала у користування ЗАТ «Рівне-Ековторма» та розташовувалася на забудованих землях промисловості; лист Держгеокадастру України 04.06.2021, де вказано, що до моменту реєстрації Земельної ділянки в Державному реєстрі земель, вона перебувала у користування ЗАТ «Рівне-Ековторма» і була віднесена до земель промисловості. Проект землеустрою щодо зміни цільового призначення Земельної ділянки не розроблявся, а відповідно категорія земель та цільове призначення не змінювалося; лист Управління містобудування та архітектури Рівненської міської ради від 23.12.2020, у якому вказано, що земельна ділянка, згідно з планом зонування розміщена у зоні "П-2" - зоні підприємств IV класу шкідливості, то вказані листи не є підставою для виправлення технічних помилок Державним кадастровим реєстратором.

Щодо доводів апелянта про те, що навіть за відсутності зареєстрованого речового права оренди землі, позивач була зобов`язана сплачувати повну орендну плати за 2017-2019 роки як користувач земельної ділянки. Цей факт достеменно відомий як Рівненській міській раді (як власнику землі), так і Відповідачу (як органу який щороку розраховує та подає нормативну грошову оцінку для нарахування орендної плати), то наведене є підставою для оскарження таких розрахунків, а не підставою для виправлення технічних помилок Державним кадастровим реєстратором.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що повідомлення № 1 від 11.06.2018 вказаним вище критеріям відповідає, тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування та відповідно суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у справі №1740/2487/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 29.09.2023