Постанова

від 27.02.2024 по справі 1740/2487/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року

м. Київ

справа №1740/2487/18

адміністративне провадження № К/990/36160/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Коваленко Н.В., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 1740/2487/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Якимця Олега Борисовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Рівненська міська рада, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, скасування повідомлення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2023, ухвалене у складі головуючого судді Поліщук О.В.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Матковської З.М., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,

УСТАНОВИВ:

РУХ СПРАВИ:

1. 28.09.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

визнати протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області та державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Якимця Олега Борисовича щодо невиправлення помилки у відомостях в Державному земельному кадастрі про цільове призначення та категорію земель земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034;

зобов`язати відповідачів внести зміни до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, визначивши категорію земель «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення» та цільове призначення 11.02 «Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості»;

скасувати повідомлення від 11.06.2018 № 1, видане державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Якимцем О.Б.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що відповідачі при проведенні реєстрації земельної ділянки, допустили помилку у категорії земель та цільовому призначенні земельної ділянки, чим фактично всупереч землевпорядній документації, рішенню Рівненської міської ради та вимогам чинного на той час законодавства, у тому числі статті 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), змінили цільове призначення земельної ділянки із земель промисловості на землі житлової та громадської забудови, однак, за результатами розгляду її повідомлення про виправлення технічної помилки, їй фактично відмовлено у виправленні такої помилки з посиланням на пункт 152 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051), згідно із яким у разі виявлення фізичною або юридичною особою у документації із землеустрою та оцінки земель помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру (в тому числі після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою), заінтересована особа звертається до Державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 37 та відповідними додатками описаними в цьому пункті.

2. Справа розглядалась судами неодноразово.

3. При новому розгляді справи № 1740/2487/18 Рівненський окружний адміністративний суд рішенням 28.03.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023, відмовив у задоволенні позовних вимог.

4. 30.10.2023 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій, посилаючись на неправильне застування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, позивачка просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

5. Верховний Суд ухвалою від 15.11.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. У справі, яка розглядається суди встановили, що згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.03.2013 № 992760 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить комплекс будівель та споруд, загальною площею 2084,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Також суди встановили, з 29.07.2003 між Закритим акціонерним товариством (далі - ЗАТ) «Рівне-Ековторма» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Вторма-Рівне» (покупець) укладено договір купівлі-продажу, згідно із пунктом 1 якого продавець продав, а покупець купив, комплекс будівель та споруд, які знаходяться в АДРЕСА_1 .

Пунктом 2 рішення Рівненської міської ради від 09.03.2006 № 2033 «Про оформлення права користування земельними ділянками та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради», вирішено оформити ТОВ «Вторма-Рівне», на підставі договору купівлі-продажу будівель та споруд від 29.07.2003, право оренди строком на десять років земельної ділянки, площею 13 142 кв.м по АДРЕСА_1 , для обслуговування комплексу будівель та споруд за рахунок земель, які згідно із пунктом 12 рішення Рівненської міської ради від 13.12.2002 № 172 «Про оформлення права користування земельними ділянками» були надані в оренду ЗАТ «Рівне-Ековторма» для обслуговування виробничої бази.

В подальшому, 24.05.2006 між Рівненською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Вторма-Рівне» (орендар) укладено договір оренди землі, згідно із пунктом 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 13 142 кв.м, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Окрім цього суди встановили, що відповідно до статті 7 Закону України «Про оренду землі», частини другої статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України разом із комплексом будівель та споруд, загальною площею 2084,6 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, позивачка отримала право оренди земельної ділянки, що знаходиться під комплексом цих будівель та споруд на тих самих умовах, що існували у попереднього орендаря та власника об`єктів нерухомого майна - ТОВ «Вторма-Рівне».

25.02.2016 Рівненська міська рада прийняла рішення № 242 «Про припинення права оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 та розірвання договору оренди землі», згідно із пунктом 2 якого, вирішено розірвати договір оренди землі від 03.07.2006, укладений між ТОВ «Вторма-Рівне» та Рівненською міською радою.

Також суди встановили, що у технічній документації із землеустрою, що зберігається у Державному фонді документацій із землеустрою у відділі м. Рівного Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, складовою якої є план надання земельної ділянки та кадастровий план земельної ділянки, міститься невідповідність в експлікації земель, що проектуються до передачі в оренду, де зазначено код цільового призначення 11.10.5. Водночас, такий код відсутній в Українському класифікаторі цільового використання землі, затвердженому листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14-1-7/1205 (далі - Український класифікатор цільового використання землі).

Державна реєстрація земельної ділянки, з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, яка розташована по АДРЕСА_1, проведена 03.07.2006 на підставі рішення Рівненської міської ради від 09.03.2006 № 2033 «Про оформлення права користування земельними ділянками та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради» та технічної документації із землеустрою щодо оформлення права оренди земельними ділянками ТОВ «Вторма-Рівне» для обслуговування комплексу будівель та споруд розробленої КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації».

Інформація щодо цієї земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034 відповідно до Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон № 3613-VI) була перенесена з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку та без подання заяв про це їх власниками, користувачами, де встановлено код цільового використання 1.11.6 - іншої комерційної діяльності, що відповідає Українському класифікатору цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 № 14-1-7/1205.

При цьому, згідно із витягом з Державного земельного кадастру земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, визначено цільове призначення - 1.11.6, при цьому категорія земель визначено - «землі житлової та громадської забудови», а вид використання - «для обслуговуванням комплексу будівель та споруд».

07.06.2018 у зв`язку з виявленою помилкою у даних Державного земельного кадастру щодо цільового призначення та категорії земель земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1, площею 1,3142 га з кадастровим номером 56101000000:01:006:0034, позивачкою подано повідомлення про виявлення технічної помилки.

За результатами розгляду цього повідомлення, державним реєстратором 11.06.2018 було направлено позивачу повідомлення № 1 про необхідність виправлення технічних помилок в документах, що стали підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, у яких фізичною або юридичною особою виявлено помилку.

Окрім того, суди встановили, що договір оренди землі від 21.12.2017 № 65/19, укладений із позивачкою, розпочав діяти лише з 14.09.2019 - з моменту його державної реєстрації.

На час розгляду справи в судах орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, відповідно до договору від 31.08.2020 про внесення змін та доповнень до Договору оренди землі від 21.12.2017, є ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень, а також із бездіяльністю щодо вчинення дій по виправленню помилки у відомостях в Державному земельному кадастрі, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що права позивачки не були порушені і вона не мала законного права на внесення змін до Державного земельного кадастру, оскільки за нею не було зареєстровано в установленому порядку право користування цією земельною ділянкою. При цьому, суди вказали на те, що виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється Державним кадастровим реєстратором після внесення змін до такої документації.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. Касаційна скарга позивачки обґрунтована посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 37 Закону № 3613-VI у спорах, які виникають при вирішенні питання наявності у власника нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, речове право на яку, не зареєстровано ним в установленому порядку, права на звернення до територіальних органів Держгеокадастру з повідомленням про виявлену помилку у відомостях Державного земельного кадастру щодо цієї земельної ділянки, та, відповідно наявності чи відсутності права звернення до суду відповідно до положень статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України в контексті можливості надання судового захисту такій особі у разі відмови компетентного органу виправити таку помилку.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить із такого.

10. Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, за якими, зокрема: права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3); в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).

11. Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб.

12. Згідно із частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

13. Відповідно до частин першої та третьої статті 124 Основного Закону України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

14. Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

15. У рішенні Конституційного Суду України від 25.11.1997 № 6-зп суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

16. Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

17. У свою чергу КАС України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

18. За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

19. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

20. Тож, рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність) можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

21. При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

22. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

23. За змістом пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

24. При цьому порушення вимог закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

25. Колегія суддів зазначає, що у рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

26. Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

27. З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

28. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

29. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

30. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

31. Відсутність у заявника прав чи обов`язків у зв`язку із вчиненням оскаржуваних дій не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

32. Тож, повертаючись до спору, який виник у цій справі, колегія суддів зазначає, що звернення позивачки до суду було зумовлено її незгодою із невчиненням відповідачами дій щодо виправленням технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру за її зверненням відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3613-VI та пункту 139 Порядку № 1051 як особи, якій на праві власності належить нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, щодо відомостей про цільове призначення якої, допущено помилку, а також із адресованим їй повідомленням державного кадастрового реєстратору про необхідність виправлення технічних помилок у документах, що стали підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, у яких фізичною або юридичною особою виявлено помилку.

33. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходи в з того, що на момент виникнення спірних правовідносин права позивачки ніяким чином не були порушені з боку державного кадастрового реєстратору, оскільки вона не мала права ініціювати внесення змін до Державного земельного кадастру та коригування даних, внесених до системи Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою, виготовленої КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» з мотивів виявлення помилки у даних Державного земельного кадастру щодо цільового призначення та категорії земель земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , площею 1,3142 га, з кадастровим номером 561010000:01:006:0034, через те, що позивачка не мала статусу користувача (орендаря) цієї земельної ділянки.

34. Перевіряючи такі висновки судів попередніх інстанцій на відповідність нормам матеріального права, колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що земельні відносини регулюються Конституцією України, ЗК України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

35. Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

36. Аналогічні за змістом положення містяться у статті 1 ЗК України.

37. Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

38. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частини третя та четверта статті 79-1 ЗК України).

39. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентовано положенням глави 19 Розділ IV ЗК України, статтею 120 якої передбачено перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, зокрема частиною другою якої визначено, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

40. Тобто, зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).

41. Такі висновки узгоджуються з усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, яка у своїх постановах неодноразово наголошувала на принципі неподільності (нероздільності) земельної? ділянки з розміщеною на ній будівлею (спорудою), указуючи на відсутність підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 907/68/18 і від 31.05.2018 у справі № 29/5005/17496/2011.

42. Порядок виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру, врегульовано статтею 37 Закону №3613-VI та пунктами 138-161 Порядку №1051.

43. Так, частиною першою статті 37 Закону № 3613-VI визначено, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

44. Частиною третьою та четвертою статті 37 Закону № 3613-VI передбачено, що виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

45. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду (частина п`ята статті 37 Закону № 3613-VI).

46. Згідно із частиною шостою статті 37 Закону № 3613-VI інформація про виправлення технічних помилок не пізніше наступного дня з дня їх виправлення надається в письмовій формі власникам та користувачам земельних ділянок, а також третім особам, чиїх інтересів стосувалося виправлення помилок.

47. За правилами пункту 138 Порядку №1051 помилками у Державному земельному кадастрі є:

1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою);

4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;

7) помилка у застосуванні систем координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 1 січня 2013 та перенесені до Державного земельного кадастру.

48. Відповідно до пункту 139 цього Порядку у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки.

У повідомленні викладається суть виявлених помилок.

До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей.

Повідомлення разом з доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

49. Підпунктом 3 пункту 144 Порядку № 1051 визначено, що якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру письмово повідомляє не пізніше наступного дня про виправлення помилки заінтересованим особам за формою згідно з додатком 31 (у тому числі власників, користувачів земельних ділянок, а також третіх осіб, інтересів яких стосувалося виправлення помилок).

50. Зміст наведених норм права свідчить про те, що вказані нормативно-правові акти не вимагають від ініціатора повідомлення про виправлення помилки у відомостях відомостей Державного земельного кадастру наявності статусу власника чи користувача земельної ділянки, позаяк будь-яка заінтересована особа може звернутися до органу Держгеокадастру з повідомленням про виправлення виявленої помилки. Позивачка є прямо заінтересованою особою, оскільки у її власності перебувають будівлі та споруди на цій земельній ділянці, а тому порушене нею питання щодо виправлення помилки у відомостях про цільове призначення земельної ділянки щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель цільового призначення, прямо стосується ії прав та інтересів.

51. З урахуванням наведеного, колегія суддів констатує, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність порушеного права позивачки, а відтак і про відсутність права звернення до суду з цим позовом, не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.

52. У свою чергу, перевіряючи правомірність прийнятого відповідачем рішення (повідомлення від 11.06.2018 № 1 про необхідність виправлення технічних помилок у документах, що стали підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, у яких фізичною або юридичною особою виявлено помилку), а також бездіяльність державного кадастрового реєстратора щодо вчинення дій по виправленню помилки у відомостях в Державному земельному кадастрі за повідомленням позивачки вказаним вище критеріям, Верховний Суд виходить із такого.

53. Відповідно до пункту 150 Порядку № 1051 якщо за результатами розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки Державним кадастровим реєстратором встановлено, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які є підставою для їх внесення, але потребують виправлення у зв`язку з виявленням технічних помилок у таких документах, Державний кадастровий реєстратор повідомляє про це заявникові згідно з додатком 34 із зазначенням документів та технічних помилок у них, виправлення яких має передувати виправленню відповідних відомостей у Державному земельному кадастрі.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких внесені такі відомості, здійснюється Державним кадастровим реєстратором після виправлення помилок у зазначених документах за заявою заінтересованої особи за формою згідно з додатком 35 відповідно до пунктів 140-148 цього Порядку.

До заяви додаються:

документи (або їх посвідчені копії), на підставі яких до Державного земельного кадастру внесені відомості, та ті, що містять технічні помилки;

документи з виправленими технічними помилками, які є підставою для виправлення відповідних технічних помилок у Державному земельному кадастрі;

документ, що підтверджує оплату послуг з виправлення технічних помилок у Державному земельному кадастрі.

54. У разі виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру, органом, що здійснює його ведення (в тому числі після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою), зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересованій особі згідно з додатком 36 та виправляє зазначену помилку відповідно до пунктів 140-148 цього Порядку.

У повідомленні про виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру, органом, що здійснює його ведення, зазначаються суть виявлених помилок та можливі шляхи їх виправлення (пункт 151 Порядку № 1051).

55. Згідно із пунктом 152 Порядку № 1051 у разі виявлення фізичною або юридичною особою у документації із землеустрою та оцінки земель помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру (в тому числі після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою), заінтересована особа звертається до Державного кадастрового реєстратора із заявою про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 37.

До заяви додаються:

документи (або їх посвідчені копії), що містять зазначені у повідомленні помилки, допущені у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (у разі наявності таких документів);

погоджена документація із землеустрою та оцінки земель з виправленими відомостями, яка є підставою для виправлення відповідних помилок у Державному земельному кадастрі;

документ, що підтверджує оплату послуг з внесення до Державного земельного кадастру виправлених відомостей у документації із землеустрою та оцінки земель (крім випадків внесення відомостей про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами або прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами).

Заява разом з доданими до неї документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

56. При цьому, норми пункту 153 Порядку №1051 передбачають, що виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

57. Аналізуючи зазначені законодавчі норми Верховний Суд, зокрема у постанові від 08.06.2023 у справі 548/53/18, дійшов висновку, що визнанню наявності помилки та підстав для її виправлення шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру передує процедура встановлення недостовірної інформації, у яку спочатку необхідно внести зміни.

58. Згідно із пунктом 154 Порядку №1051 приймання та ведення обліку заяв про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру, їх оприлюднення та розгляд здійснюються відповідно до пунктів 69-87, 210, 211 цього Порядку після підтвердження факту допущення помилки у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, внесення виправлень відповідно до пунктів 140-148 цього Порядку.

59. Законом, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру є Закон № 3613-VI, статтею 1 цього Закону визначено, що державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

60. Загальні засади ведення Державного земельного кадастру визначені у статті 5 Закону № 3613-VI. Частиною п`ятою цієї статті визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

61. Підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру регламентовані положеннями статті 21 Закону № 3613-VI, правилами частини другої якої визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про цільове призначення земельних ділянок:

а) щодо категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель;

б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

62. Тож, помилка у Державному земельному кадастрі у визначенні цільового призначення земельної ділянки підлягає виправленню згідно із алгоритмом дій особи, яка виявила наявність технічної помилки, а також дій державного кадастрового реєстратора у разі підтвердження факту помилки, шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру, чому передує процедура встановлення недостовірної інформації, у яку спочатку необхідно внести зміни.

63. Колегія суддів наголошує на тому, що згідно із частинами першою та другою статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

64. Відповідно до частини першої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

65. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (частина друга статті 19 ЗК України).

66. Таким чином, земельне законодавство поділяє усі землі за основним цільовим призначенням на відповідні категорії, перелічені у частині першій статті 19 ЗК України.

67. Водночас, у межах кожної категорії земель передбачені окремі види цільового призначення земельних ділянок.

68. Так, наприклад, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункт «ж» частини першої статті 19 ЗК України) згідно із секцією «J» розділу ІІ Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (далі - Класифікація видів цільового призначення земель) можуть використовуватись за такими призначеннями: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код 11.01); для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02); для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (код 11.03); для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) (код 11.04); для цілей підрозділів 11.01-11.04 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду (код 11.05).

69. Натомість, згідно із секцією «В» розділу ІІ Класифікації видів цільового призначення земель землі житлової та громадської забудови, враховуючи можливі типи забудови, можуть використовуватись за такими призначеннями:

землі житлової забудови: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - код 02.01; для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку - код 02.03; для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури - код 02.10; для іншої житлової забудови - код 02.07;

землі громадської забудови: для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти - код 03.02, охорони здоров`я - код 03.03; для будівництва та обслуговування об`єктів торгівлі - код 03.07, об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування - код 03.08 тощо.

70. Український класифікатор цільового використання землі в залежності від категорії земель та виду використання земельної ділянки, визначений містобудівною документаціє розділяє можливі види цільового використання землі населених пунктів, зокрема, згідно із підпунктом 1.10 пункту 1 землі промисловості класифікуються таким чином: добувної (1.10.1); Металургії та оброблення металу (1.10.2); по виробництву та розподіленню електроенергії (1.10.3); по виробництву будівельних матеріалів (за винятком будівельних майданчиків) (1.10.4); підприємств іншої промисловості (1.10.5); згідно із підпунктом 11.1 землі комерційного використання класифікуються у тому числі, для «іншої комерційної діяльності» (1.11.6).

71. Із змісту повідомлення про необхідність виправлення технічних помилок у документах, що стали підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, у яких фізичною або юридичною особою виявлено помилку, адресованого позивачці видно, що в технічній документації із землеустрою щодо оформлення права оренди земельними ділянками ТОВ «Вторма-Рівне» для обслуговування комплексу будівель та споруд (розроблена Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» 31.03.2005), що зберігається у Державному фонді документацій із землеустрою у відділі в. м. Рівне, складовою якої є план надання земельної ділянки та кадастровий план земельної ділянки, міститься невідповідність в експлікації земель, що проектуються до передачі в оренду де, зазначено код цільового призначення 11.10.5. (такий код відсутній в Українському класифікаторі цільового використання землі), та вказано забудовані землі (землі промисловості), яка відображена на плані надання земельної та експлікації земель, що зазначені на плані - забудовані землі (землі змішаного використання), що відображено на кадастровому плані.

72. Натомість, судами встановлено, що при перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, цільове призначення зазначено 1.11.6 «Іншої комерційної діяльності», при цьому категорія земель визначена - «землі житлової та громадської забудови», а вид використання - «для обслуговуванням комплексу будівель та споруд».

73. З наведеного слідує, що при перенесені таких відомостей про земельну ділянку внаслідок технічної помилки в проектній документації, у якій помилково було зазначено код цільового призначення 11.10.5, який відсутній в Українському класифікаторі цільового використання землі, змінилось цільове призначення цієї земельної ділянки із категорії «землі промисловості» на категорію - «землі житлової та громадської забудови».

74. Так, за правилами статей 38-42 ЗК України та Класифікації видів цільового призначення земель землі житлової забудови - це землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва;

землі громадської забудови - це землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування)

75. Землі промисловості - це землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд (стаття 66 ЗК України та Класифікація видів цільового призначення земель).

76. Тож, вид використання «для обслуговуванням комплексу будівель та споруд» може належати за класифікацією до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, та не може належати до земель житлової та громадської забудови.

77. До того ж, як видно з матеріалів справи земельна ділянка, з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034 знаходить у межах санітарно-захисної зони, де в силу вимог статті 114 ЗК України заборонено будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

78. Наведене вказує на те, що внесення відомостей про земельну ділянку за повідомленням позивачки про виявлену нею помилку, можливе лише після виправлення помилок у технічній документації за заявою заінтересованої особи про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 37 та документами доданими до неї, які зазначені у пункті 152 Порядку № 1051.

79. Як слідує з матеріалів справи, позивачка відповідно до пункту 139 Порядку № 1051 звернулась до територіального органу Держгеокадастру із повідомленням від 07.06.2018 про виявлені нею наведені вище технічні помилки.

80. За результатами розгляду цього повідомлення позивачки, державним кадастровим реєстратором 11.06.2018 було направлено позивачу повідомлення № 1 згідно з додатком 34 до Порядку № 1051 про необхідність виправлення технічних помилок в документах, що стали підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, у яких фізичною або юридичною особою виявлено помилку із посиланням на пункт 152 цього Порядку.

81. Суд наголошує на тому, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви, зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

82. Так, у пунктах 70 - 71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 (набуло статусу остаточного 20.01.2012) Європейський Суд з прав людини аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенці підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

83. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74).

84. Відтак, оскільки принцип «належного урядування» є вкрай важливим для розбудови правової держави, на думку Верховного Суду внесення відомостей про цільове призначення земельної ділянки, на якій розташовані будівлі та споруди виробничої бази, що відносяться до об`єктів промислового призначення, можливе лише після виправлення помилок у технічній документації із землеустрою, що зберігається у Державному фонді документацій із землеустрою у відділі в. м. Рівне, складовою якої є план надання земельної ділянки та кадастровий план земельної ділянки, в якій зазначено код цільового призначення 11.10.5 (такий код відсутній в Українському класифікаторі цільового використання землі), проте вказано про приналежність цієї землі до земель промисловості, що відображено на плані надання земельної ділянки та експлікації земель, про що вірно вказав відповідач у своєму повідомленні.

85. Тож, оспорювані ОСОБА_1 у цій справі рішення (повідомлення від 11.06.2018 № 1 про необхідність виправлення технічних помилок у документах, що стали підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, у яких фізичною або юридичною особою виявлено помилку), а також бездіяльність державного кадастрового реєстратора щодо вчинення дій по виправленню помилки у відомостях в Державному земельному кадастрі за повідомленням позивачки є такими, що прийняті (вчинені) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

86. Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, проте не з мотивів відповідності оспорюваних рішення та бездіяльності відповідачів критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, у зв`язку із чим мотивувальні частини їх судових рішень підлягають зміні.

87. За приписами частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

88. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 351 КАС України).

89. З огляду на наведене, на думку колегії суддів оскаржувані судові рішення слід змінити в мотивувальній частині з урахуванням наведених у цій постанові мотивів, а в решті судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Змінити мотивувальні частини рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 у справі № 1740/2487/18, з урахуванням наведених у цій постанові мотивів.

В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023 у справі № 1740/2487/18 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА.І. Рибачук Н.В. Коваленко А.Ю. Бучик