Рішення

від 19.09.2007 по справі 2-1429/2007

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-1429/07

Справа № 2-1429/07                                                                 

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 вересня 2007 року                                                                           Жовтневий

районний суд

                                                                                                                      м. Дніпропетровська

У складі:         

Головуючого               - судді

Мазниці А.А.

            При секретарі              - Шевченко Д.С.

За участю:

Представника позивача           -

Щукіна О.І.

Відповідача                             -

ОСОБА_2.

Представника відповідачів      -

ОСОБА_5.

Представника відповідача       -

Павлової Г.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну

справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Виконавчого комітету

Дніпропетровської міської ради, треті особи - КП “Дніпропетровське МБТІ”, Перша

дніпропетровська державна нотіраільна контора, про визнання права спільної

власності, визнання недійсними рішень Дніпропетровської міської ради, свідоцтва

про право власності, державних актів про право приватної власності на земельну

ділянку, свідоцтв про право на спадщину, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2006 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В

обґрунтування заявлених вимог зазначила, що після смерті її чоловіка ОСОБА_6.

нею була успадкована належна останньому частина будівлі художніх

майстерень  по АДРЕСА_1у м.

Дніпропетровську, зведена ним у період 1972-1976 рр. спільно з ОСОБА_4., а

також їй особисто належала частина цієї будівлі як нажита спільно з ОСОБА_6.

під час перебування у зареєстрованому шлюбі. У червні 2006 р. з оголошення у

пресі їй стало відомо, що зазначена будівля в цілому продається спадкоємцями

ОСОБА_4. як належна їм на праві власності, що стало підставою для звернення до

суду. Під час розгляду справи позивачка з'ясувала, що ОСОБА_4. на підставі

рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.10.1997 р.

зареєстрував спірне нерухоме майно в цілому за собою та отримав свідоцтво про

право власності на відповідну земельну ділянку, а після його смерті це майно

було успадковане відповідачами у справі ОСОБА_2. та ОСОБА_3.

Вважаючи, що при цьому відбулося порушення її права власності на ½ частину спірного майна, позивачка з

урахуванням доповнення та уточнення 

позовних вимог (а.с. 148-152, 218) просила суд:

·     Визнати

право спільної часткової власності на будівлю художньої майстерні літ. А-1

загальною площею 198,2 кв.м., вбиральню літ. Б, огорожу та споруди № 1-4 по

АДРЕСА_1у м. Дніпропетровську за ОСОБА_1- на ½  частину, за ОСОБА_2- на ¼ частину, за ОСОБА_3- на

¼ частину;

·     Визнати право спільної часткової власності на

земельну ділянку площею 0,0218 га по АДРЕСА_1у м. Дніпропетровську за ОСОБА_1-

на ½ 

частину, за ОСОБА_2- на ¼ частину, за ОСОБА_3- на

¼ частину;

·     Визнати недійсними рішення Виконавчого

комітету Дніпропетровської міської ради від 16.10.1997 р. № 1575/1 та від

20.08.1998 р. № 1520;

·     Визнати недійсним свідоцтво про право

власності, видане 17.09.1998 р. на ім'я ОСОБА_4;

·     Визнати недійсним рішення Виконавчого

комітету Дніпропетровської міської ради від 19.08.1999 р. № 1723 в частині

передачі ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 0,0218 га по АДРЕСА_1у м.

Дніпропетровську та державний акт серії ДП № 021618, Д* № 027420 про право

власності на земельну ділянку площею 0,0218 га по АДРЕСА_1у м.

Дніпропетровську, код ДЗК 69160018, виданий ОСОБА_4;

·     Визнати недійсними свідоцтва від 26.05.2004

р. про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4, видані на ім'я ОСОБА_2 на ½ частину художньої

майстерні по АДРЕСА_1у м. Дніпропетровську та земельну ділянку за тою ж

адресою;

·     Визнати недійсними свідоцтва від 26.05.2004

р. про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4, видані на ім'я ОСОБА_3на ½ частину художньої

майстерні по АДРЕСА_1у м. Дніпропетровську та земельну ділянку за тою ж

адресою;

·     Визнати недійсними державні акти про право

власності на земельну ділянку площею 0,0218 га по АДРЕСА_1у м.

Дніпропетровську, код ДЗК 1210100000:03:291:0002, видані на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

У судовому засіданні представник позивачки заявлені вимоги підтримав, на їх

задоволенні наполягав з викладених у позові підстав.

Відповідач ОСОБА_2. та представник відповідачів ОСОБА_2. та ОСОБА_3. у судовому

засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на його

необгрунтованість по суті та збіг строку позовної давності у спірних

правовідносинах.

Представник відповідача Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради

позов визнала, проти його задоволення не заперечувала, а також не заперечувала,

що у зв'язку з прийняттям оспорюваних рішень відбулося порушення права

власності позивачки як співвласника та спадкоємця співвласника ОСОБА_6.

Третя особа Перша дніпропетровська державна нотаріальна кнтора  надала суду заяву про слухання справи без

участі представника (а.с. 156).

Третя особа КП “Дніпропетровське МБТІ” явку свого представника для участі у

судовому засіданні не забезпечила, про дань та час розгляду справи

повідомлялася.

Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши

письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1. з 04.10.1957 р. перебувала у

зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6. (а.с. 209/зв.).

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 27.04.1972

р. № 257 ОСОБА_6 та ОСОБА_4. була виділена земельна ділянка по пров.

Радянському у м. Дніпропетровську для будівництва одноповерхової будівлі

художніх майстерень (а.с. 121).

Як вбачається з матеріалів інвентарнї справи КП “Дніпропетровське МБТІ”

(а.с. 102-108, 111), станом на листопад 1976 р. відповідна будівля була

завершена будівництвом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_6. помер (а.с. 209). За прийняттям спадщини після

його смерті до нотаріальної контори звернулася лише позивачка ОСОБА_1. та

отримала відповідне свідоцтво (а.с. 212).

25.05.1997 р. Державною технічною комісією був складений акт про готовність

завершеного будівництвом об'єкту до експлуатації, замовником якого був ОСОБА_4.

та він же був зазначений як єдиний власник будівлі художньої майстерні (а.с.

126, 127).

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.10.1997

р. № 1575/01 згаданий акт був затверджений, а також ОСОБА_4. дозволено ввести

об'єкт до експлуатації та оформити право власності (а.с. 125).

Оскільки згідно черговому плану міста спірна будівля була розташована по

АДРЕСА_1у м. Дніпропетровську (а.с. 122), рішеням Виконавчого комітету

Дніпропетровської міської ради від 20.08.1998 р. № 1520 до попереднього рішення

були внесені зміни в частині її адреси, а також площі (а.с. 131).

17.09.1998 р. ОСОБА_4. отримав свідоцтво про право власності на спірну

будівлю в цілому (а.с. 128), а в подальшому на підставі рішення Виконавчого

комітету Дніпропетровської міської ради від 19.08.1999 р. № 1723 (а.с. 80, 81)

отримав державний акт від 08.09.1999 р. про право приватної власності на

земельну ділянку площею 0,0218 га, на якій вона розташована (а.с. 134).

ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_4. помер (а.с. 192). Оскільки за життя ним був

складений заповіт на ім'я відповідачів ОСОБА_2. та ОСОБА_3. (а.с. 193),

останніми були успадковані зокрема спірна будівля та земельна ділянка під нею

(а.с. 202-205) а в подальшому отримані відповідні державні акти про право

власності на земельні ділянки (а.с. 214-217).

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до

наступного.

Так, оскільки спірна будівля була зведена у період 1972-1976 рр. спільно

ОСОБА_6. та ОСОБА_4. на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської

міської ради про надання їм для цієї мети відповідної земельної ділянки у

спільне користування, її слід вважати такою, що після завершення будівництіва

набула статус спільної власності ОСОБА_6. та ОСОБА_4. у рівних частках - по ½ частині кожному.

Враховуючи, що у період зведення зазначеної будівлі позивачка ОСОБА_1.

перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6., належну останньому частину

спірної будівлі з урахуванням положень ст. ст. 22, 28 чинного на той час КпШС

України слід вважати такою, що належала їм на праві спільної власності подружжя,

а саме по ¼ частині

кожному.

Після смерті ОСОБА_6 належна йому частина спірного майна була успадкована

позивачкою, а отже станом на 1998 р. їй на підставі ст. ст. 524, 529, 548 ЦК

України у чинній на той час редакції Закону 1963 р. та ст. ст. 22, 28 КпШС

України належала на праві власності ½ частина спірної будівлі.

З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги, що з матеріалів

справи не вбачається, що позивачка або ОСОБА_6. укладали угоди про відчуження

належних їм часток спірного майна, що відповідають вимогам закону, або іншим

належним чином розпорядилися ними, рішення Виконавчого комітету Виконавчого

комітету Дніпропетровської міської ради від 16.10.1997 р. № 1575/01 зі змінами,

внесеними рішеням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від

20.08.1998 р. № 1520, в частині визнання ОСОБА_4. єдиним власником будівлі

художньої майстерні по АДРЕСА_1у м. Дніпропетровську є такими що порушують

право власності позивачки.

Втім зважаючи на те, що решта положень цих рішень закону не суперечить, суд

вважає за необхідне заявлені щодо них позовні вимоги задовольнити

частково,  а саме в частині визначення ОСОБА_4 як особи, що одноособово збудувала будівлю

художньої майстерні по АДРЕСА_1у м. Дніпропетровську, та її єдиного власника.

За викладених обставин підлягають задоволенню також позовні вимоги щодо

визнання спірної будівлі такою, що перебуває у спільній власності сторін, та

визнання частково недійсними щодо частки спірного майна, яка не належала

ОСОБА_4., свідоцтва про право власності від 17.09.1998

р. на ім'я останнього.

Наслідком цього є визнання частково недійсними свідоцтв

про право на спадщину, виданих відповідачам ОСОБА_2. та ОСОБА_3., оскільки

частка їх спадкодавця ОСОБА_4. у спірній будівлі художньої майстерні по пров.

Радянському у м. Дніпропетровську дорівнювала лише ½ її частині та була

успадкована ними у рівних частках - по ¼

частині кожним, в той час як оспорювані

свідоцтва були видані на будівлю в цілому - по ½ її частині кожному з

цих відповідачів.

Позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення

Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.08.1999 р. № 1723 в

частині передачі ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 0,0218 га по

АДРЕСА_1у м. Дніпропетровську та державного акту серії ДП № 021618, Д* № 027420

про право власності на земельну ділянку площею 0,0218 га по АДРЕСА_1у м.

Дніпропетровську, код ДЗК 69160018, виданого ОСОБА_4, суд вважає такими, що

підлягають задоволенню.

Так, за змістом ст. 17 ЗК України в редакції Закону 1990

р.,  чинній на час прийняття зазначеного

рішення, та ст. 1 чинного на той же час Декрету КМУ від 26.12.1992 р. № 15-92

“Про приватизацію земельних ділянок”, відповідна земельна ділянка підлягала

переданню у власність в порядку приватизації особам, яким була надана у

користування, а отже не тільки ОСОБА_4., але й ОСОБА_1. як спадкоємцю померлого

ОСОБА_6. та одночасно співвласнику спірної будівлі.

Оскільки зазначена земельна ділянка була передана у

власність ОСОБА_4. одноособово, у спірних правовідносинах вбачається порушення

як прав позивачки, так і  встановленої

процедури приватизації землі в частині суб'єктного складу набувачів, що є

підставою для скасування оспорюваних рішення та свідоцтва про право власності

на земельну ділянку.

Наслідком цього є визнання недійсними свідоцтв про право

на спадщину, виданих відповідачам ОСОБА_2. та ОСОБА_3. на спірну земельну

ділянку, та отриманих ними державних актів про право приватної власності на

землю, оскільки скасований як правовстановлюючий документ спадкодавця, так і

акт органу місцевого самоврядування про передання йому відповідної земельної

ділянки у власність.

З тої ж підстави, а також приймаючи до уваги,  що чинне на протязі існування спірних

правовідносин законодавство, зокрема п. 4 Порядку передачі земельних ділянок у

власність громадянам України, затвердженого наказом ДКУ по ЗР від 15.02.1993 р.

№ 10, ч. 7 ст. 17 ЗК України в редакції Закону 1990 р., ч. 1 ст. 116 ЗК України

в редакції Закону 2001 р., передбачає як єдину підставу для набуття громадянами

права власності на земельні ділянки з земель комунальної власності відповідне

рішення органу місцевого самоврядування, яке щодо позивачки не приймалося, не

підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання спірної земельної

ділянки такою, що перебуває у спільній власності позивачки та відповідачів

ОСОБА_2., ОСОБА_3., а також визначення розміру належних їм часток.

Заперечення відповідачів ОСОБА_2. та ОСОБА_3. не можуть

бути прийняті до уваги як такі, що не спростовують вищенаведені висновки суду.

Посилання цих відповідачів на збіг строку позовної давності у спірних

правовідносинах оцінюються критично, оскільки події, з яких випливають позовні

вимоги, відбувалися без участі та повідомлення позивачки, а також з матеріалів

справи не вбачається, що остання була обізнана про порушення її прав до публікації

у пресі оголошення про продаж спірного майна.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі

покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 22, 28 КпШС України, 524, 529,

548 ЦК України в  редакції Закону 1963

р., ст. 17 ЗК України в редакції Закону 1990 р., ст.

116 ЗК України в редакції Закону 2001 р., ст. 1 Декрету КМУ від 26.12.1992 р. №

15-92 “Про приватизацію земельних ділянок”, п. 4 Порядку передачі земельних

ділянок у власність громадянам України, затвердженого наказом ДКУ по ЗР від

15.02.1993 р. № 10, ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 64, 79, 84, 88, 208, 209,

212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити частково.

Визнати право спільної часткової власності на будівлю

художньої майстерні літ. А-1 загальною площею 198,2 кв.м., вбиральню літ. Б,

огорожу та споруди № 1-4 по АДРЕСА_1у м. Дніпропетровську а саме за ОСОБА_1- на

½ їх частину, за ОСОБА_2- на ¼ їх частину, за ОСОБА_3-

на ¼ їх частину.

Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської

ради від 16.10.1997 р. № 1575/1 та від 20.08.1998 р. № 1520 - визнати

недійсними в частині визначення ОСОБА_4 як особи, що одноособово збудувала

будівлю художньої майстерні по АДРЕСА_1у м. Дніпропетровську, та її єдиного

власника.

Свідоцтво про право власності, видане 17.09.1998 р. на ім'я ОСОБА_4, - визнати недійсним в частині ½ частини

будівлі художньої майстерні по АДРЕСА_1у м. Дніпропетровську.

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті

ОСОБА_4 від 26.05.2004 р., видане на ім'я ОСОБА_2 - визнати недійсним в частині ¼ частини

художньої майстерні по АДРЕСА_1у м. Дніпропетровську.

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті

ОСОБА_4 від 26.05.2004 р., видане на ім'я ОСОБА_3- визнати недійсним в частині ¼ частини

художньої майстерні по АДРЕСА_1у м. Дніпропетровську.

Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської

ради від 19.08.1999 р. № 1723 - визнати недійсним в частині передачі ОСОБА_4 у

власність земельної ділянки площею 0,0218 га по АДРЕСА_1у м. Дніпропетровську.

Державний акт серії ДП № 021618, Д* № 027420 про право

власності на земельну ділянку площею 0,0218 га по АДРЕСА_1у м.

Дніпропетровську, код ДЗК 69160018, виданий ОСОБА_4, - визнати недійсним.

Державні акти про право 

власності на земельну ділянку площею 0,0218 га по АДРЕСА_1у м.

Дніпропетровську, код ДЗК 1210100000:03:291:0002, видані на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3- визнати недійсними.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь

ОСОБА_1з ОСОБА_2, ОСОБА_3, Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради

1730, 00 грн. у рівних частках - по 576, 66 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку

подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у

двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після

закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає

чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти

днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти

днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                  А.А.

Мазниця