Постанова

від 21.09.2023 по справі 523/14234/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 523/14234/20

провадження № 61-4768св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Одеська міська рада, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський ордена «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування», Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-ПЛЮС+», Мале приватне підприємство «З.С.В.»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2022 року у складі судді Середи І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О.М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: Одеський ордена «Знак пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «Продмаш», яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеський ордена «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування» (далі - завод «Продмаш»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс» (далі - ТОВ «Темп плюс сервіс»), Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-ПЛЮС+» (далі -ТОВ «ТЕМП-ПЛЮС+»), мале приватне підприємство «З.С.В.» (далі - МПП «З.С.В») про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів.

Позов мотивований тим, що позивач отримала в дар 536/1 000 часток квартири АДРЕСА_1 .

Ця квартира була приватизована попереднім власником ОСОБА_2 .

Завод звернувся з позовом до сусіда позивача ОСОБА_3 - добросовісного набувача 449/1 000 часток квартири АДРЕСА_2 про скасування права власності на частку в квартирі із реєстрацією права власності на вказану частку в квартирі за заводом «Продмаш» з посиланням на незаконність приватизації.

Своє право вимоги завод підтверджує рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 234 від 19 квітня 1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш».

Згідно з вказаним рішенням завод «Продмаш» вважає себе власником будинку АДРЕСА_3 .

За інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно право власності на будинок АДРЕСА_3 зареєстровано за заводом «Продмаш» на підставі рішення виконкому № 234 від 19 квітня 1991 року. Дата прийняття рішення про державну реєстрацію права власності заводу «Продмаш» - 12 липня 2004 року.

Однак на той момент рішення виконкому № 234 від 19 квітня 1991 року вже було скасовано рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 49 від 22 січня 1993 року, яке в свою чергу було оспорено заводом «Продмаш» та якому відмовлено в зв`язку з пропуском позовної давності.

Позивач посилається на те, що їй не було відомо про наявність вказаних рішень виконкому, однак, її права порушені рішенням № 234 від 19 квітня 1991 року, на підставі якого зареєстровано право власності заводу «Продмаш» на будинок АДРЕСА_3 .

На думку позивача, рішення виконкому № 234 від 19 квітня 1991 року суперечить закону України «Про приватизацію державного майна» та може позбавити позивача права власності на приватизовану квартиру.

Позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 234 від 19 квітня 1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2022 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Одеської міської ради та Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: завод «Продмаш», ТОВ «Темп плюс сервіс», ТОВ «ТЕМП-ПЛЮС+», МПП «З.С.В.», про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 234 від 19 квітня 1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш».

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

позивач просить скасувати рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 234 від 19 квітня 1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» через наявність рішення виконавчого комітету Суворовської районної Ради народних депутатів № 49 від 22 січня 1993 року. Однак, оскільки рішення № 49 стосувалося лише гуртожитку по АДРЕСА_4 , який і було зареєстровано за СПТУ-8 на праві власності, то в частині інших будівель, в тому числі і по будинку АДРЕСА_3 , скасування не було. Крім того, судом у справі № 916/1107/19 встановлено, що рішення виконавчого комітету Суворовської районної Ради народних депутатів № 49 від 22 січня 1993 року не відповідає вимогам законодавства;

в провадженні Суворовського районного суду м. Одеси знаходиться справа № 523/3720/20 за позовом заводу «Продмаш», ТОВ «Темп плюс Сервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Департаменту міського господарства Одеської міського ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», ОСОБА_5 , третя особа - ОСОБА_6 , про скасування розпорядження та визнання права власності. Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та заводом виник спір з приводу права власності;

судом встановлено, що між ОСОБА_1 та заводом «Продмаш» виник спір з приводу права власності,

водночас, при зверненні з позовом, відповідачами в даній справі позивач визначила саме Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради та Одеську міську раду, а третіми особами: завод «Продмаш», ТОВ «Темп плюс сервіс», ТОВ «ТЕМП-ПЛЮС+», МПП «З.С.В.».

Отже, склад відповідачів є неналежним, тому позов не підлягає задоволенню.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем фактично оспорюється право власності заводу «Продмаш» на житловий багатоквартирний будинок;

у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 464/6314/17, викладена правова позиція про те, що оскільки внаслідок задоволення вимог позивача може бути скасоване рішення органу місцевого самоврядування, яке є підставою виникнення права власності на нерухоме майно у певних осіб, останні мають бути співвідповідачами у справі;

зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судом першої інстанції обставини справи підтверджують, що спір виник між позивачем та заводом «Продмаш», право власності якого на будинок АДРЕСА_3 оспорюється даним позовом. При цьому завод «Продмаш» приймав участь у розгляді справи в якості третьої особи;

за таких обставин суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з неналежним суб`єктним складом, тобто неналежним складом відповідачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, в постанові зазначити, що рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 49 від 22 січня 1993 року «Про скасування рішення виконкому № 234 від 19 квітня 1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 234 від 19 квітня 1991 року є скасованим в цілому.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

суди порушили норми пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України , а саме, суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Вимоги немайнового характеру не можуть розглядатися апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 391/35/19;

суд апеляційної інстанції необґрунтовано не розглянув частину апеляційної скарги щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

суд порушив норми статей 129-1, 144, 145 Конституції України, не врахував норми Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування»;

суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права у подібних правовідносинах без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 917/553/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 15 березня 2018 року у справі № 616/137/16-ц, від 17 квітня 2018 року у справах № 523/9076/16-ц та № 916/675/15, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 922/1645/18, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 24 березня 2021 року у справі № 1316/364/12;

в судових рішеннях першої та апеляційної інстанцій відсутні відомості стосовно усного клопотання про визнання правочину нікчемним, про що свідчить звукозапис судових засідань;

завод «Продмаш» не є суб`єктом, який приймав оспорюване рішення виконавчого комітету та не може бути відповідачем у цій справі.

Позиція інших учасників справи

У травні 2023 році завод «Продмаш» подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника Попроцького Д. М. у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

позивач на стадії касаційного оскарження, в порушення статті 49 ЦПК України, в прохальній частині касаційної скарги змінила предмет та підстави позову;

позивач ігнорує наявні в матеріалах справи рішення Верховного Суду у справах № 523/15572/16-ц, № 916/1107/19, № 523/16978/19, в яких встановлено, що завод «Продмаш» є власником спірного домоволодіння на підставі викупу майна у держави, тож ці обставини не підлягають доказуванню;

завод «Продмаш» придбав право власності на спірний будинок не на підставі рішення виконкому Суворовської районної ради № 234 від 19 квітня 1991 року, а на підставі викупу майна у держави, а реєстрація цього майна дійсно відбулася 10 травня 1991 року на підставі рішення виконкому Суворовської районної ради № 234 від 19 квітня 1991 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано справу № 523/14234/20 з суду першої інстанції.

У червні 2023 року матеріали цивільної справи № 523/14234/20 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року клопотання представника Заводу «Продмаш» - адвоката Попроцького Д. М. про приєднання як доказу постанови Верховного Суду до матеріалів справи за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: завод «Продмаш», ТОВ «Темп плюс сервіс», ТОВ «ТЕМП-ПЛЮС+», МПП «З.С.В.», про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 10 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року повернуто заявнику без розгляду.

05 вересня 2023 року справа № 523/14234/20 передана судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні відмовлено. Відзив на касаційну скаргу ТОВ «Темп плюс сервіс» повернуто без розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 13 квітня 2023 року зазначено, що касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 вказала, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 917/553/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 15 березня 2018 року у справі № 616/137/16-ц, від 17 квітня 2018 року у справах № 523/9076/16-ц та № 916/675/15, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 922/1645/18, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 24 березня 2021 року у справі № 1316/364/12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім цього, ОСОБА_1 зазначила, що апеляційний суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, а також - необґрунтовано відхилив її клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 2, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що житловий будинок АДРЕСА_3 , станом на 1987 рік, перебував у державній власності та знаходився в оперативному управлінні заводу «Продмаш».

27 липня 1990 року завод «Продмаш» придбав у власність зазначений житловий будинок.

Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 234 від 19 квітня 1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» було вирішено зареєструвати в ОМБТІ будинки: проспект Добровольського, 41, 43, 45, 47, 49; вул. Курська, 64а , 66а , 68а , 70а , 72а ; вул. 4 Лінія, 50 ; вул. 7 Лінія, 3 ; вул. Кап. Кузнецова, 103 ; вул. Паустовського, 12а , 12 ; дорога Котовського, 168 .

Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 49 від 22 січня 1993 року після розгляду матеріалів, наданих СПТУ-8, та на підставі постанови Одеського обласного арбітражного суду № 5/363 від 15 жовтня 1992 року, постанови Ради Міністрів УРСР від 26 травня 1965 року № 396, доручення Кабінету Міністрів України від 29 травня 1992 року № 7935/33, рішення Виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 234 від 19 квітня 1991 року скасовано повністю, вирішено вважати гуртожиток на АДРЕСА_4 власністю СПТУ-8 та зареєструвати в Одеському міському бюро технічної інвентаризації.

26 лютого 2003 року Одеським міським бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості видано дублікат реєстраційного посвідчення, яким було посвідчено, що домоволодіння АДРЕСА_3 в цілому зареєстроване за заводом «Продмаш» на підставі рішення виконкому Суворовської райради № 234 від 19 квітня 1991 року і зареєстровано в реєстраційній книзі № 1655-стор. 58-кн.12 м/с.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 березня 2020 року та 01 грудня 2020 року будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 1 940,0 кв. м в цілому зареєстрований за заводом «Продмаш» на підставі рішення № 234 від 19 квітня 1991 року виконавчого комітету Суворовської райради народних депутатів м. Одеси.

На підставі договору дарування від 31 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калашник О. В. за реєстром № 800, позивач є власником 536/1 000 частин квартири АДРЕСА_1 .

За змістом вказаного договору ОСОБА_4 стала власником даної частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори 27 листопада 2007 року за реєстровим № 3-3424.

Згідно з листом КП «Міське агентство з приватизації житла» від 03 травня 2018 року та доданих до нього документів, а саме заяв, ОСОБА_2 05 липня 1994 року зверталася з проханням оформлення передачі у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 (536/1000 частин).

Судовими рішеннями у справі № 916/1107/19 за позовом заводу «Продмаш» до Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 49 від 22 січня 1993 року «Про скасування рішення виконкому № 234 від 19 квітня 1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» і перереєстрації будівлі за СПТУ-8» в частині скасування права власності на об`єкти нерухомого майна за адресами: проспект Добровольського, 41, 43, 45 , 47 , 49 ; вул. Курська, 64а , 66а , 68а , 70а , 72а ; вул. 4 Лінія, 50 ; вул. 7 Лінія, 3 ; вул. Кап. Кузнецова, 103 ; вул. Паустовського, 12а , 12 ; дорога Котовського, 168 , встановлено, що зазначеним рішенням 1993 року виконком безпідставно скасував рішення виконкому № 234 від 19 квітня 1991 року у повному обсязі, незважаючи на те, що постановою Одеського обласного арбітражного суду № 5/363 від 15 жовтня 1992 року, на яке виконком посилався як на підставу скасування, було вирішено питання лише щодо будівлі за адресою: Паустовського, 12 (будівля СПТУ-8 ).

Встановлено, що порушення права заводу відбулося з моменту прийняття спірного рішення від 22 січня 1993 року особою, яка заводу була відома, позивач не заперечував факт обізнаності з існуванням оспорюваного рішення, та не довів, що не міг бути обізнаний про вказане порушення.

Суди, проаналізувавши у вказаній справі чинне на момент ухвалення оспорюваного рішення виконавчого комітету Суворовської районної Ради народних депутатів № 49 22 січня 1993 року законодавство, а саме статтю 19 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», згідно з якою виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішується, зокрема, питання (пункт 12): скасування розпоряджень голови Ради, рішень та розпоряджень виконавчого комітету, за винятком рішень і розпоряджень з питань, віднесених до повноважень виконавчого комітету щодо здійснення державних функцій, вирішили, що рішення виконавчого комітету районної ради народних депутатів могли бути скасовані виключно шляхом прийняття рішення на пленарних засіданнях Ради народних депутатів, з урахуванням передбачених законом виключень щодо цих правил. Отже, у виконкому Суворовської районної Ради народних депутатів не було повноважень скасовувати своє рішення, відтак оскаржене рішення про скасування свого рішення № 234 від 19 квітня 1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш»» не відповідає вимогам законодавства.

На цій підставі рішенням Господарського суду Одеської області від 27 листопада 2019 року, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 травня 2020 року та постановою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року, заводу «Продмаш» відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог (справа № 916/1107/19).

Рішення мотивоване тим, що виконавчий комітет районної ради порушив права позивача, заводу, проте оскільки позивачем пропущена позовна давність, про застосування наслідків якої відповідачами були подані заяви, суди відмовили в позові з цих підстав.

Позиція Верховного Суду

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), на яку посилається позивач у касаційні скарзі, зазначено, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18).

У справі, що переглядається:

предметом позову є визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 234 від 19 квітня 1991 року «Про правову реєстрацію ОМБТІ будинків заводу «Продмаш», на підставі якого проведена реєстрація права власності заводу «Продмаш» на будинок АДРЕСА_3 ;

отже, спір, який виник, стосується безпосередньо прав та інтересів заводу «Продмаш»,

у позовній заяві ОСОБА_1 визначила відповідачами Одеську міську раду та Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради, завод «Продмаш» залучено в якості третьої особи.

За таких обставин, суди зробили вірний висновок, що заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків заводу «Продмаш», оскільки оспорене рішення виконкому про реєстрацію права власності заводу «Продмаш», а отже такі вимоги не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третіми особами, які в такій ситуації мають бути залучені співвідповідачами, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги стосовно того, що справа була безпідставно розглянута в порядку спрощеного позовного провадження з таких мотивів.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Отже, відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того, відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Інші доводи касаційної скарги, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку про те, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук