Постанова

від 20.09.2023 по справі 751/3024/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 751/3024/22

провадження № 61-7296св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2023 року у складі судді Ченцової С. М.

та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року

у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимоги заяви

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Заява обґрунтована тим, що із 2017 року перебував з ОСОБА_2

у фактичних шлюбних відносинах. Із 2018 до 2020 року вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство та побут.

Наразі він перебуває у слідчому ізоляторі м. Чернігова, як засуджений до довічного ув`язнення, а ОСОБА_2 у зв`язку з військовою агресією росії вимушено виїхала за кордон.

Встановлення факту проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю необхідно для врегулювання їх особистих немайнових відносин, проте вирішити це питання в позасудовому порядку та укласти шлюб вони не мають можливості у зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 за кордоном.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , остаточно сформулювавши вимоги, просив суд встановити факт його спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 2017 до 2020 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надав доказів на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у зазначений ним період, а також того факту, що вони були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права і обов`язки. Крім того, не надав документів на підтвердження того, що він та ОСОБА_2 на сьогодні не перебувають в інших зареєстрованих шлюбах.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Змінюючи мотиви відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, з урахуванням заявленою метою встановлення факту, виходив з того, що немає юридичної заінтересованості у встановленні цього факту, оскільки встановлення факту проживання ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 однією сім`єю у період 2017-2020 років не створюватиме жодних юридичних наслідків для заявника. Сторони не позбавлені можливості звернутися із заявами про реєстрацію шлюбу за місцем утримання ОСОБА_1 відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5 (далі - Правила).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10 травня 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року відмовлено

ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Справупризначено до розгляду

у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує порушення судами норм процесуального правата наявність передбачених окремими пунктами частин першої, третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зазначає, що висновки судів не відповідають обставинам справи, оскільки суди не дослідили усі докази. Суд апеляційної інстанції помилкового застосував статтю 74 СК України, оскільки він ув`язнений, а ОСОБА_2 перебуває за кордоном. Крім того, змінивши рішення суду, суд апеляційної інстанції в порушення частини першої статті 265 ЦПК України не зазначив конкретну редакцію мотивувальної частини рішення.

Під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про повернення заяви, суд апеляційної інстанції у постанові від 08 листопада 2022 року вказував, що заявник та заінтересована особа подали всі необхідні для встановлення юридичного факту документи, отже висновок судів про недоведеність його вимог є необґрунтованим.

Наголошував на відсутності можливості надати чеки або квитанції на підтвердження придбання меблів та техніки через перебування в слідчому ізоляторі та неможливість потрапити до свого житла. У зв`язку

з військовими подіями на території Чернігівської області приміщення магазинів можуть бути пошкоджені, а документація - втрачена. Те, що заявник не реєстрував шлюб у період перебування під вартою, підтверджується довідкою слідчого ізолятора.

Звертає увагу, що разом з ОСОБА_2 , як засновники ГО «За реальні зміни», брали участь у сесіях міської ради та спільно займалися діяльністю громадської організації. Наголошує, що жодних майнових претензій вони один до одного не мають.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно витягу з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого Городнянським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Чернігівській області, 06 листопада

2001 року зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та

ОСОБА_2 .

Згідно із копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24 лютого 2017 року ОСОБА_2 зареєстрована на АДРЕСА_2 . Фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_2 зазначено АДРЕСА_3 .

25 лютого 2021 року Виконавчий комітет Батуринської міської ради видав довідку-характеристику на ОСОБА_1 , згідно із якою він зареєстрований

у АДРЕСА_1 , у громадському житті міста участі не брав, скарг від сусідів та жителів громади до міської ради не надходило, до адміністративної відповідальності не притягувався, не є депутатом міської ради.

У листі директора Департаменту нотаріату та державної реєстрації МЮУ

від 22 квітня 2021 року вказана інформація про те, що відповідно до відомостей Реєстру громадських об`єднань ГО «За реальні зміни» зареєстрована ГТУЮ у Чернігівській області 23 травня 2019 року, місцезнаходження якої: АДРЕСА_1 , головою організації є ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ 43016218.

Згідно листа начальника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 25 серпня 2021 року станом на 18 серпня 2021 року на території Чернігівської області зареєстровано громадське формування зі статусом юридичної особи - ГО «За реальні зміни». Головою організації є ОСОБА_1 , засновниками: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . За матеріалами реєстраційної справи до складу керівних органів організації входять: ОСОБА_1 - голова організації, голова правління; ОСОБА_2 - член правління; ОСОБА_4 - член правління, яких обрано на установчих зборах засновників Організації 11 травня 2019 року.

Відповідно до повідомлення начальника ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» від 18 травня 2022 року ОСОБА_1 затримано 02 січня 2021 року як підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 115 КК України. Із 06 січня 2021 року по час надання відповіді ОСОБА_1 утримується під вартою в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».

25 січня 2022 року в.о. начальника ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» посвідчив довіреність, яка зареєстрована у реєстрі за № 6, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси

у різних установах та організаціях, в тому числі з правом розпоряджатися належним йому нерухомим та рухомим майном і коштами.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області

від 02 березня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 13 частини другої статті 115 КК України, і призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою. Вирок суду першої інстанції оскаржено ОСОБА_1 в апеляційному порядку.

Відомості про наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільних неповнолітніх дітей в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до копії листа-підтвердження, надісланого на адресу

ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», який містить підписи від імені громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та на якому міститься печатка Митченської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, вказані громадяни підтверджують факт проживання ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_2

із весни 2019 року до жовтня 2019 року, та з весни 2020 року до жовтня

2020 року.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Звернувшись із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 зазначав, що з 2017 року перебував із ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах, у період

з 2018 до 2020 року вони спільно проживали, вели спільне господарство

та побут, а встановлення цього факту йому необхідно для врегулювання особистих немайнових відносин. Вирішити це питання в позасудовому порядку та укласти шлюб з ОСОБА_2 він не має можливості.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

З урахуванням вимог статті 318 ЦПК України одним із обов`язкових елементів заяви встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу є мета встановлення такого факту. Зазначення мети в заяві необхідне для того, щоб підтвердити юридичну заінтересованість

у встановленні такого факту, тобто встановлення такого факту породжуватиме у майбутньому настання певних юридичних наслідків. Проте для того, щоб дійсно встановити цей факт, суд, виходячи із зазначеної мети, повинен дослідити наявність дійсної юридичної заінтересованості. Тому від належно обґрунтованої мети залежить розгляд справи, адже якщо остання не відповідатиме умовам законодавства, то наслідки для заявника будуть негативними.

Оскільки факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу входить до групи фактів, що мають юридичне значення, то, відповідно, вони породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Під такою необхідністю необхідно розуміти не просто виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин на підставі встановленого факту,

а обов`язкову наявність процесуальних наслідків для заявника, які впливають на сферу майнових чи немайнових прав громадян.

Звертаючись до суду із розглядуваною заявою, ОСОБА_1 наголошував, що майнових претензій він та ОСОБА_2 один до одного не мають, встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу необхідно для надання можливості ОСОБА_2 розпоряджатися належним йому майном, отримувати кошти з рахунків, представляти його інтереси

в державних та судових органах, а також на законних підставах відвідувати його на побаченнях у пенітенціарних установах. Аналогічну мету встановлення юридичного факту ОСОБА_1 зазначав в апеляційній та касаційній скаргах.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі, виходячи із заявленої мети встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність юридичної заінтересованості у встановленні цього факту, оскільки встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період 2017-2020 років не призведе до досягнення мети вказаної у його заяві. Майнового спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 немає, про що заявник неодноразово наголошував; видана ОСОБА_1 довіреність якою ОСОБА_2 зокрема уповноважена представляти його інтереси у судових органах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами з правом розпоряджатися належним йому нерухомим та рухомим майном і коштами, чинна до 25 січня 2025 року.

Оскільки судове рішення про встановлення факту проживання осіб без шлюбу засвідчує обставини, що вже відбулись та не надає автоматично статусу подружжя на майбутнє, підлягають відхиленню доводи

ОСОБА_1 , про те, що задоволення його заяви надасть ОСОБА_2 певні права під час перебування його в установах пенітенціарної служби, які вона наразі не може реалізувати.

Можливість реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залежить від їх власного волевиявлення.

Апеляційний суд правильно звернув увагу, на положення пункту 19 глави 2 розділу ІІІ Правил, згідно з якими якщо особа, яка погодилась на державну реєстрацію шлюбу із засудженим, не може через поважні причини особисто подати отриману заяву про державну реєстрацію шлюбу до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням установи виконання покарань, заяву засудженого та заяву з відомостями про себе, справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідчено, особа надсилає поштою до цього відділу.

Відомості про те що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяву (заяви) про державну реєстрацію шлюбу в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо зміни мотивів рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції, змінивши рішення суду, в порушення частини першої статті 265 ЦПК України не зазначив конкретну редакцію мотивувальної частини рішення, спростовані змістом оскаржуваної постанови, в якій суд апеляційної інстанції навів належне мотивування.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права щодо не дослідження доказів, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки судами надано оцінку доказів відповідно до положень статті 89 ЦПК України.

Незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано відхилив, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого

в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року

у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 лютого 2023 року в незміненій частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович