Рішення

від 11.05.2023 по справі 758/14104/19

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/14104/19

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

11 травня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Довгалюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», Комунального підприємства «Нивки Подільського району міста Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2019 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» та КП «Нивки Подільського району міста Києва» звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що на підставі ордеру №25447 від 20.08.1965 відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є наймачами квартири АДРЕСА_1 , проживають в ній та користуються послугами, що спочатку надавалися КП «Нивки Подільського району міста Києва», а згодом - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», щодо утримання будинків та прибудинкової території, центрального опалення, гарячого водопостачання, холодного водопостачання та газом. Однак відповідачі не в повному обсязі та несвоєчасно сплачували квартирну плату та плату за надані послуги, у зв`язку з чим у них утворилась заборгованість перед обома позивачами:

- перед КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» - за період з 01.04.2015 по 31.07.2018 у загальному розмірі 9 486,89 грн., із яких: 8 024,76 грн. - сума основної заборгованості; 1 139,63 грн. - інфляційні втрати; 322,50 грн. - 3% річних.

- перед КП «Нивки Подільського району міста Києва» - за період з 01.09.2010 по 31.07.2018 у загальному розмірі 69 394,84 грн., із яких: 32 386,28 грн. - сума основної заборгованості; 31 081,98 грн. - інфляційні втрати; 5 926,58 грн. - 3% річних.

З огляду на наведене, позивачі просили стягнути з відповідачів на свою користь вказані розміри заборгованості відповідно, а також стягнути понесені ними витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 головуючим суддею у справі визначено Васильченка О.В.

Ухвалою суду від 27.01.2020 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачам строк для усунення недоліків.

05.02.2020 на виконання вимог ухвали суду позивачами подано до суду позовну заяву в новій редакцій, згідно з якою вищевказані позовні вимоги пред`явлено до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із тих підстав, що згідно з відомостями із Реєстру територіальної громади м. Києва саме вказані особи зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , тобто за адресою надання послуг позивачами.

Ухвалою суду від 13.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2021 справу було передано у провадження судді Ковбасюк О.О.

Ухвалою суду від 23.04.2021 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 27.07.2021 позов було залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 24.05.2022 вказану ухвалу суду скасовано та справу направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У судове засідання представник позивачів не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечуючи щодо ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позов подали, жодних заяв та клопотань від них до суду не надходило.

З огляду на наведене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд ухвалив провести розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

При вирішені питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд виходив з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

Як встановлено судом, у тому числі зі змісту двох наявних в матеріалах справи позовних заяв, послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою АДРЕСА_1 до 01.05.2015 надавалися КП «Нивки Подільського району міста Києва», а з 01.05.2015 надаються КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».

КП «Нивки Подільського району міста Києва» створене на підставі рішення Подільської районної у місті Києві ради №240 від 07.12.2007 «Про удосконалення структури управління житловим господарством Подільського району» та відповідно до п.4.2. Статуту виконує комплекс послуг із забезпечення функціонування житлового та нежилого нерухомого майна (поточне обслуговування та ремонт, контроль системи опалення та кондиціювання, прибирання та загальний догляд за приміщеннями тощо), а також забезпечує надання інших житлово-комунальних послуг на умовах і в порядку, встановлених чинним законодавством України.

КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» створене на підставі рішення Київської міської ради №270/270 від 09.10.2014 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва».

Відповідно до п.2.2. Статуту предметом діяльності вказаного підприємства є:

- утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому законом порядку;

- надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконання договорів у встановленому порядку.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, врегульовані положеннями ЦК України, ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Так, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №45 від 24.01.2006 «Про внесення змін до постанови Кабміну від 08.10.1992 №572», власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовані права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором. Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а його обов`язком - оплатити житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є стягнення на користь позивачів заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за адресою АДРЕСА_1 , а саме:

- на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» - за період з 01.04.2015 по 31.07.2018 у загальному розмірі 9 486,89 грн.;

- на користь КП «Нивки Подільського району міста Києва» - за період з 01.09.2010 по 31.07.2018 у загальному розмірі 69 394,84 грн.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Як встановлено судом, позивачами першочергово було пред`явлено позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які були наймачами квартири АДРЕСА_1 на підставі ордеру №25447 від 20.08.1965.

У подальшому позивачами було змінено позовні вимоги, а саме пред`явлено їх до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки, як було з`ясовано судом при перевірці інформації щодо реєстрації місця проживання відповідачів, на момент відкриття провадження у справі саме вказані особи значилися зареєстрованими у квартирі за адресою надання послуг позивачами.

Разом із цим, як вбачається зі змісту позовної заяви у новій редакції, яка була подана представником позивача до суду 05.02.2020 на виконання вимог ухвали суду від 27.01.2020, вона не містить належного обґрунтування позовних вимог до нових відповідачів.

Крім того, до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження факту користування відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 послугами, що надавалися позивачами у спірний період.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено підстави звернення до суду із позовними вимогами до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також не обґрунтовано, у чому саме полягає порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи законних інтересів позивачів з боку цих відповідачів.

З`ясовуючи в цілому наявність підстав для стягнення пред`явленої суми заборгованості на користь позивачів, суд також враховує наступне.

Відповідно до змісту позовних вимог позивачі просять стягнути заборгованість:

- на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» - за період з 01.04.2015 по 31.07.2018;

- на користь КП «Нивки Подільського району міста Києва» - за період з 01.09.2010 по 31.07.2018.

Таким чином, заборгованість за період з 01.09.2010 по 31.07.2018 пред`явлена до стягнення на користь обох позивачів.

Разом із цим, як уже було встановлено судом, послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою АДРЕСА_1 до 01.05.2015 надавалися КП «Нивки Подільського району міста Києва», а з 01.05.2015 надаються КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».

Наведене дає підстави суду зробити висновок про те, що в даному випадку фактично має місце подвійне стягнення заборгованості, що є неприпустимим.

Підсумовуючи все вищенаведене, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, вони не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного законодавства України, оскільки позивачами не надано доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 77, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», Комунального підприємства «Нивки Подільського району міста Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін по справі:

позивачі:

- Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», місцезнаходження: м. Київ, вул. Хорива, буд. 36, код ЄДРПОУ 39609111;

-Комунальне підприємство «Нивки Подільського району міста Києва», місцезнаходження: м. Київ, вул. Маршала Гречка, буд. 10, корп. В, код ЄДРПОУ 35669287;

відповідачі:

- ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 22.05.2023.

Суддя О. О. Ковбасюк