Рішення

від 15.09.2023 по справі 932/10152/21

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/10152/21

Провадження № 2/932/5313/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кондрашова І.А.,

за участі секретаря судового засідання Мотуз Я.А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Управління - служба у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод та захист порушених сімейних прав, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Управління - служба у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав. На обґрунтування своїх вимог вказує, що між нею та відповідачем 30.07.2011 було укладено шлюб, від якого мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося, тому рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2014 року шлюб було розірвано. Після розлучення відповідач деякий час продовжував спілкуватися з сином, однак потім перестав надавати матеріальну допомогу, піклуватися про дитину та її долю, не цікавився успіхами дитини у школі, не піклувався про її фізичний і духовний розвиток. Отже, на думку повивача, батько ухиляється від виховання свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Всі питання виховання дитини вирішуються позивачем самостійно.

Виходячи з викладеного, позивач вважає, що батько самоусунувся від виховання та утримання дитини, втратив з нею зв`язок, що у сукупності можна розцінювати як ухилення від виконання батьківських обов`язків, тому просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому виклав свої заперечення проти позову ОСОБА_1 . Так, на думку ОСОБА_2 він був присутній при народженні дитини, гарно ставився до ОСОБА_1 , забезпечував продуктами харчування, грошовими коштами, одягом та іграшками, носив сина руках, виводив на прогулянки. Вказане можуть підтвердити родичі відповідача. Відповідач вказує, що любить свого сина, піклується про нього та в подальшому має наміри підтримувати з ним зв`язок, надає матеріальну допомогу шляхом переведення коштів на банківську картку дитини. Проте позивач перешкоджає йому бачитись із сином, не надає сина для побачень, не дає його контактні дані. У свою чергу ОСОБА_2 виявляє щодо сина батьківське піклування, не ухиляється від виконання батьківських обов`язків та обов`язків щодо утримання дитини, не є особою, яка зловживає алкогольними напоями та не приймає наркотичні засоби, ніколи жорстоко не поводився з дитиною, не є особою, яка була засуджена. Систематичні, на думку відповідача, перешкоджання ОСОБА_1 бачитись з дитиною, ускладнюють відповідачу можливість повноцінно спілкуватись з нею та підтримувати зв`язок. З огляду на викладене, відповідач вважає, що підстав для позбавлення його батьківських прав немає, тому просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

20.05.2022 ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, де вказує, що лише факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. З доводами, які викладені відповідачем у відзиві, не погоджується. На думку ОСОБА_1 відповідач не цікавиться долею дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не відвідує батьківські збори, не сплачує аліменти. Дитина не має банківської картки, тому відповідач вводить суд в оману. ОСОБА_2 не забезпечив сина мобільним зв`язком. Позивач долучила до позову докази, з яких видно, що ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дитини, не купував ліки, не піклувався про здоров`я дитини. З приводу листа служби у справах дітей Дніпропетровської обласної державної адміністрації, вважає такий доказ неналежним, оскільки з нею ніхто не проводив ніяких профілактичних бесід, і це нічим не підтверджено. Посилається на практику Верховного суду, згідно з якою між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини. Вважає, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, тому просить позов задовольнити у повному обсязі.

У поданих запереченнях на відповідь на відзив ОСОБА_2 вказує, що надає матеріальну допомогу дитині, відкрив на її ім`я картковий рахунок. Він дитину не викрадав у матері, оскільки вони одного разу забула про неї та не приїхала своєчасно. Доказів жорстокого поводження відповідача з дитиною, застосування погроз чи цькування позивачем не надано. ОСОБА_2 бажає спілкуватися з дитиною, гарно відноситься до неї, жодних діянь, які надавали б підстави для позбавлення батьківських прав, не скоював.

26.07.2022 ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , в якій просив визнати дії відповідача щодо порушення права ОСОБА_2 на спілкування з дитиною протиправними, зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у спілкуванні дитини з батьком. Зустрічний позов обґрунтований тим, що 20.02.2015 рішенням виконкому Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради № 67, зобов`язано матір, ОСОБА_1 не чинити перешкоди батькові у спілкуванні з малолітнім ОСОБА_3 . Проте відповідач за зустрічним позовом не виконувала це рішення, та всіляко перешкоджала ОСОБА_2 у спілкуванні з його сином. Листом Служби у справах дітей ОСОБА_2 повідомлено, що з матір`ю ОСОБА_1 проведена профілактична бесіда. Однак остання продовжує перешкоджати батькові зустрічатись з дитиною, не надає дитину для побачень, не забезпечує зустрічі, оскільки не з`являється та не надає дитину, що підтверджується перепискою у месенджерах вайбер та телеграм, знаходить формульну причину, щоб відмовити у наданні дитини, зокрема, посилається на повітряну тривогу, однак як так закінчується через кілька хвилин після початку часу зустрічі з дитиною, відмовляється надати дитину тощо.

У відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 звертає увагу на те, що зустрічний позов повинен прийматись до спільного розгляду з метою захисту інтересів дитини, а не власних інтересів відповідача. Вважає, що ОСОБА_2 не бажає брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, тому подання зустрічного позову є абсурдним, оскільки батькові ніхто не перешкоджає у спілкуванні з дитиною. Рішення виконкому Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради № 67 від 20.02.2015 нею було виконано у повному обсязі у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, тому це рішення на даний час втратило силу. При цьому вона не повинна створювати будь-яких умов відповідачу для участі у вихованні дитини, оскільки батьки мають рівні права по вихованню дитини. Ніхто відповідачу не перешкоджає бачитись з дитиною, але він сам не приходить до дитини, тривалий час не спілкується з нею, не відвідує школу, не знає телефон дитини і т.д. Тому з її боку немає ніяких перешкод у спілкуванні з дитиною батьком, а тому зустрічний позов вважає необґрунтованим і просить відмовити у його задоволенні повністю.

Позивачем за зустрічним позовом подано відповідь на відзив, де вказує, що його позов складений у відповідності до вимог законодавства та не порушує нічиїх прав. Судовий збір сплачено у повному обсязі. Рішення виконкому Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради № 67 від 20.02.2015 не втратило силу, і цим ОСОБА_1 вводить суд в оману. Просить задовольнити зустрічний позов повністю.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків.

09.02.2022 недоліки було усунуто.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2022 визнано відвід головуючому судді необґрунтованим.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2022 заява ОСОБА_1 про відвід головуючому судді залишена без задоволення.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2022 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2022 прийнята до розгляду зустрічна позовна заява ОСОБА_2 про захист порушених сімейних прав.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2023, закрито підготовче засідання, справа призначена до розгляду.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2023, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про роз`єднання позовних вимог відмовлено.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, просила первісний позов задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та не позбавляти його батьківських прав. Зустрічний позов просив задовольнити, оскільки, на його думку, ОСОБА_1 перешкоджає йому бачитись з дитиною.

Представник органу опіки та піклування в судове засідання не з`явився. Подав заяву, відповідно до якої просив розглядати справу у відсутність представника, винести рішення в інтересах дитини.

Вислухавши пояснення учасників справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 30 липня 2011 року, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Красногвардійським відділом ДРАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №722.

Від шлюбу у подружжя народилась 1 дитина - хлопчик, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що видно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1246.

Спільне життя у сторін не склалось, тож рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 грудня 2014 року шлюб було розірвано.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2013 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 доходу (заробітку) ОСОБА_2 , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 . Встановлено порядок участі ОСОБА_2 у вихованні сина, а саме побачення з сином у кожну другу та четверту суботу місяця з 10:00 до 12:00 у присутності матері у громадських місцях.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 28.10.2015, адресовану на адресу Керівника служби у справах дітей Ленінської районної у м. Дніпрі ради, відповідач ОСОБА_2 не з`явився неодноразово до місць побачень зі своєю дитиною, а перебуваючи у відпустці, жодного разу не прийшов до дитини.

Аналогічні заяви містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 17-19).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Відповідно до довідки № 189 від 10 червня 2020, виданої КЗ «Середня загальноосвітня школа № 97 імені П.І. Шкідченка, батько ОСОБА_2 школу не відвідує, не цікавиться успішністю і поведінкою свого сина, з вчителем не спілкується. Класні та шкільні збори не відвідує.

Як убачається з довідки КЗ «Дніпропетровський Центр Соціально-психологічної допомоги Дніпропетровської обласної ради, від 25.10.2021 № 90, хлопчик ( ОСОБА_3 ) відчуває себе одиноким, у нього несвідомо сформована модель родини, в якій присутній батько. Хлопчик вказує, що батька у нього немає, я його не бачив два роки. Я ніколи не жив з батьком та не знаю, яка він людина (пряма мова дитини).

В судовому засіданні встановлено, що між батьками ОСОБА_3 існують неприязні відносини. Батько намагається встановити контакт з родиною та дитиною, проте через низку причин, не може брати належну участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. Тривалий час батько взагалі не бачив сина, що може впливати на емоційний стан неповнолітнього ОСОБА_3 . Проте суд вважає, що остаточно можливість розпочати таке спілкування не втрачена. Батько під час слухання справи в суді демонстрував, що хоче і бажає спілкуватись з сином, любить його і буде брати участь у його вихованні.

Мати ОСОБА_1 вважає за доцільне і просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно свого сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи позовні вимоги у цій частині, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (пункти 2 і 3 статті 5 Сімейного кодексу України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Статтями 150, 153, 157 СК України визначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Статтею 16 Конвенції визначено, що жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11), якщо батько, мати не підтримують стосунки з дитиною, їх можна позбавити батьківських прав, і в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Такі правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Це узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

Таким чином, суд повинен встановити усі фактичні обставини для правильного вирішення справи і визначити, у чому саме полягає свідоме та умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, чи є рішення суду таким, що ухвалене в інтересах дитини.

Суд вважає, що батько ОСОБА_2 прикладає недостатньо зусиль для спілкування з дитиною, не приділяє їй належну увагу, не цікавиться успіхами сина у школі, не піклується про його стан здоров`я, внутрішній світ. Відповідач не має контактного номеру телефона сина, не приходить за місцем його проживання, не намагається з ним спілкуватись. При цьому посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною, не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи. Так, неодноразово син був на прогулянці, чи біля школи, в інших місцях, і ОСОБА_2 мав можливість прийти до дитини. Також нещодавно, у вересні 2023 були батьківські збори у школі, проте ОСОБА_2 не прийшов на них, мотивуючи це тим, що був у відрядженні. Така поведінка батька свідчить про часткову втрату інтересу до дитини.

Однак, на переконання суду, наразі цього не достатньо для застосування крайнього заходу впливу на відповідача у вигляді позбавлення його батьківських прав, оскільки є можливість змінити поведінку батька у кращу сторону, і надати йому право посилити свою роль у житті дитини.

Суд надає ОСОБА_2 можливість реалізувати своє право на участь у вихованні дитини, та у спілкуванні з нею. Одночасно з цим, ОСОБА_1 не повинна створювати будь-які умови для зустрічі батька з дитиною, оскільки рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року, яким були усунуті перешкоди у спілкуванні з дитиною та встановлений графік побачень, втратило свою актуальність та виконано у повному обсязі, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження. Тож батько на даний час має всі можливості встановити контакт з дитиною, а якщо будуть дійсно перешкоди з боку матері - звернутись до суду для захисту своїх прав.

У свою чергу ОСОБА_1 повинна розуміти, що повноцінний розвиток дитини та його виховання у дусі любові до Україні, поваги до загальнолюдських цінностей та надбання ним певних навичок, є можливим тільки за участі батька. Дитина буде гармонійно розвиватись та почувати себе комфортно, буде щасливою, лише тоді, коли зрозуміє, що у неї є батько. Відтак, суд вважає, що ОСОБА_2 необхідно докласти зусиль, щоб налагодити взаємодію із дитиною, почати спілкуватись. Для цього необхідно також приймати участь у житті дитини, в т.ч. матеріально, купувати іграшки, мобільний телефон, цікавитись успіхами сина в навчанні тощо. Суд переконаний, що така можливість у ОСОБА_2 існує.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_2 як відповідальна і розумна людина може змінити свою поведінку у ліпшу сторону та почати належним чином брати участь у вихованні сина та у спілкуванні з ним, суд вважає, що підстав для позбавлення батьківських справ за результатами розгляду даного спору немає. Між тим, відсутність побачень дитини з тим із батьків, з яким вона не проживає, не є підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого необхідно довести. Позивачем не доведено, що до ОСОБА_2 може бути застосований такий захід, як позбавлення батьківських прав.

При вирішенні цього спору суд також виходить з найкращих інтересів дитини. Так, при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: 1) у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; 2) у найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному середовищі, що не є неблагополучним (пункти 78, 100 рішення ЄСПЛ у справі «Mamchur v. Ukraine» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09).

Суд вважає, що найкращим інтересам неповнолітнього ОСОБА_3 буде відповідати рішення про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, оскільки в такому випадку дитина не залишиться без батька. А відповідач матиме змогу спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні та утриманні. Для гармонійного розвитку дитини, насамперед, хлопчика, батько відіграє важливу роль, оскільки може навчити його правилам, які допоможуть у житті: бути сильним та сміливим, поважати старших, не піддаватись впливу сумнівних людей та компаній, проявляти нетерпимість до вживання алкоголю та сигарет, азартних ігор тощо. Наявність батька підвищує авторитет дитини в очах оточуючих, зокрема, у школі, на спортивних заняттях, секціях, у дозвіллі і т.д.

Таким чином, для ОСОБА_3 є важливим, щоб батько був у його житті та зміг безперешкодно виконувати свої обов`язки та змінити свою поведінку на краще, намагався не формально приходити на побачення та з «пафосом» повідомляти, що він не зміг побачитись з дитиною, бо оголошена повітряна тривога, а знаходити підходи як до дитини, так і до колишньої дружини. Наприклад, батько у будь-який день не позбавлений можливості з`явитись до школи, де навчається син, побачитись із ним, поспілкуватись із вчителем. Відповідач з метою розпочати повноцінне спілкування може зробити дитині подарунок - мобільний телефон із сім картою, щоб мати змогу спілкуватись з дитиною. Це буде першим, невеличким кроком до повноцінного відновлення спілкування. Далі, відповідач не позбавлений можливості записати дитину на секцію з кікбоксінгу чи спортивних танців, або іншого дозвілля, та відводити туди дитину, за погодженням з матір`ю. Відповідач повинен цікавитись успіхами дитини у школі, її станом здоров`я, відвідувати її житло, хоча б на кілька хвилин щодня, щоб остаточно не втратити зв`язок із дитиною. Ніхто не перешкоджає ОСОБА_2 у цьому.

Суд констатує, що на момент розгляду спору, відповідач ОСОБА_2 не вчинив жодних дій, направлених на спілкування з дитиною, не приділяє увагу сину, не цікавиться його життям. За таких обставин, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що мати не дає спілкуватися з сином, оскільки у ОСОБА_2 було безліч можливостей спілкування із сином, проте він їх або не використав, або послався на формальні обставини, які перешкодили йому побачитись із дитиною.

Отже, поведінка ОСОБА_2 свідчить про те, що він хоча й бажає спілкуватись з дитиною, проте знаходить підстави цього не робити, або шукає причини, щоб виправдати себе, або завжди зайнятий. Це призвело до того, що він відсторонився від дитини та її життя, дитина почала забувати батька, що може негативно впливати на сприйняття нею відповідача.

Такі обставини можуть бути у сукупності розцінені як ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків. І суд, до речі, погоджується з твердженням ОСОБА_1 , що сам факт лише заперечення проти позбавлення батьківських прав чи виявлення бажання спілкуватись з сином, без реальних дій, не може вказувати на зміну поведінки ОСОБА_2 та не є перешкодою для позбавлення батьківських прав. Проте з урахуванням особи відповідача, та лише з метою забезпечення найкращих інтересів неповнолітнього ОСОБА_3 , щоб не позбавляти його батька взагалі, а також з огляду на наміри ОСОБА_2 розпочати спілкування із сином, суд вважає, що підстав для позбавлення батьківських прав, передбачених ст. 164 СК України, не встановлено.

Також суд погоджується та враховує висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого адміністрація Новокодацього району Дніпровської міської ради як орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 . Такий висновок є обґрунтованим та у повній мірі відповідає інтересам дитини.

Надані позивачем копії рішень та постанов про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть вважатись доказом того, що ОСОБА_2 має негативну репутацію та притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Суд не може взяти до уваги ці докази, оскільки копії судових актів роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень, а відповідні особи не персоналізовані, тому не можна встановити кого притягнуто до відповідальності. Але водночас, притягнення до будь-якої відповідальності родичів ОСОБА_2 не може впливати на його характеристику.

Фактів жорстокого поводження з дитиною, негативного ставлення до неї, а так само фактів притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, чи іншої відповідальності, не зафіксовано.

Таким чином, оцінивши у сукупності доводи ОСОБА_1 та докази, на які вона посилається, суд переконаний, що цих матеріалів та обставин є вочевидь недостатнім для висновку про те, що батько ОСОБА_2 злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Тому такий захід як позбавлення батьківських прав буде непропорційним.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 є необґрунтованим, тому у його задоволенні належить відмовити.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист порушених сімейних прав, суд дійшов наступних висновків та застосовує такі норми.

Стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно статті 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Посилання ОСОБА_2 на те, що мати дитини перешкоджає йому у спілкуванні з сином, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Безумовно, факт перешкоджання у спілкуванні був раніше встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року, проте таке рішення ухвалено 8 років тому, а відтак втратило свою актуальність, оскільки з часу його ухвалення сторони вже погодили добровільно порядок спілкування з дитиною, тобто відповідач певний час не мав з цим проблем. Однак потім знову втратив інтерес до дитини, або ж відносини з колишньою дружиною погіршились.

Суд критично відноситься до поведінки ОСОБА_2 , який намагався зафіксувати факт ненадання дитини за допомогою скріншотів з месенджерів. Такі скріншоти батько мав необережність викласти, в тому числі, у батьківські чати, тобто поширив сферу свого і ОСОБА_1 приватного життя на розсуд громадськості. Така поведінка видається дивною, оскільки для фіксації ненадання дитини викликаються свідки та складається відповідний акт, можливо навіть у довільній формі. Може також використовуватись відеозапис. Проте це відбувається зазвичай за місцем проживання дитини. Проте доказів складання таких актів або інших документів, які б підтверджували факт ненадання дитини, позивачем за зустрічним позовом не було представлено суду.

Докази ОСОБА_2 у вигляді скріншотів з месенджерів, суд вважає недопустимими, оскільки вони не фіксують належним чином факт відмови ОСОБА_1 у наданні дитини, зокрема, з них неможливо з`ясувати зміст домовленостей про дату, час та місце побачень з дитиною, тому не можна ставити в провину ОСОБА_1 не надання дитини. На фото ОСОБА_2 чомусь стоїть на фоні супермаркету «Варус», або в інших локаціях, проте є незрозумілим обрання саме такого місця для побачень з дитиною. Тому суд не бере такі докази до уваги.

Іншими засобами доказування ОСОБА_2 не підтверджує того, що ОСОБА_1 перешкоджала йому у спілкуванні з дитиною. До того ж, більшість доказів, на які посилається позивач за зустріним позовом, датовані 2014, 2015 роком, тобто не можуть вважатись актуальними. Переписка у месенджері датована 2022 роком, проте не береться судом до уваги.

Будь-яких інших доказів, що ОСОБА_1 порушила права та законні інтереси ОСОБА_2 , суду не було надано.

Таким чином, факт порушення сімейних та інших особистих немайнових прав ОСОБА_2 не був встановлений в судовому порядку, тому посилання позивачем за зустрічним позовом на такі факти, суд вважає формальними і безпідставними.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку про необґрунтованість зустрічного позову ОСОБА_2 , оскільки ним у встановленому порядку не доведено, що ОСОБА_1 перешкоджала йому у спілкуванні з дитиною. За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 повністю.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновків про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, а також про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист порушених сімейних прав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір не компенсується та віднесено на рахунок сторін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258, 259, 261, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), третя особа - орган опіки та піклування Управління - служба у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про позбавлення батьківських прав, відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод та захист порушених сімейних прав, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ