Рішення

від 20.09.2023 по справі 162/89/22

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 162/89/22

Провадження № 2/162/4/2023

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року смт Любешів.

Любешівський районний суд Волинської області в складі судді Глинянчука В.Д.,

з участю секретаря судових засідань Смаль Т.П.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради, закладу загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» Любешівської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення у трудових правах позивача шляхом допуску до роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

1. Відомості про рух справи, процесуальні дії у справі.

Позов ОСОБА_1 надійшов до суду поштою 09 лютого 2022 року та передано на розгляд судді ОСОБА_3 (а.с. 2-8, 12, 21-27).

Ухвалою судді від 15 лютого 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків (а.с. 14, 15).

Недоліки позовної заяви позивачем усунуто.

До відкриття провадження у справі позивач подав клопотання про залучення як співвідповідача заклад загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» Любешівської селищної ради (а.с. 31).

Ухвалою суду від 24 березня 2022 року у справі відкрито загальне позовне провадження (а.с. 38).

Відповідачем управлінням гуманітарної політики Любешівської селищної ради 31 березня 2023 року подано відзив на позовну заяву (а.с. 43-46).

ОСОБА_1 18 квітня 2023 року подано відповідь на відзив відповідача управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради (а.с. 51-55).

Ухвалою суду від 04 травня 2022 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів судом (а.с. 105).

Ухвалою суду від 17 травня 2022 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 640/31674/21 Окружного адміністративного суду міста Києва за позовом Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки до Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним і скасування пункту 3 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04 жовтня 2021 року (а.с. 121).

Ухвалою суду від 23 січня 2023 року змінено підстави зупинення провадження у справі, а саме: до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати (а.с. 126).

Провадження у справі поновлено 17 березня 2023 року (а.с. 140).

У зв`язку з виходом у відставку судді ОСОБА_3 у справі здійснено повторний автоматизований розподіл. Позов ОСОБА_1 передано на розгляд судді Глинянчуку В.Д. (а.с. 142, 143).

Заклад загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» Любешівської селищної ради 04 квітня 2023 року подав до суду відзив на позовну заяву. Вказаний відзив прийнято судом до розгляду (а.с. 149-153).

Позивачем 30 травня 2023 року подано відповідь на відзив (а.с. 164-168).

Ухвалою суду від 05 липня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 179).

Розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі за клопотаннями позивача у зв`язку з витребуванням додаткових доказів.

Справу по суті розглянуто 20 вересня 2023 року у відсутності сторін та проголошенням вступної та резолютивної частини рішення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) фіксування судового засідання технічним засобом 20 вересня 2023 року не здійснювалось.

2. Стислий виклад позиції позивача у заявах по суті справи.

Позивач ОСОБА_1 у позовних вимогах просить визнати незаконним та скасувати наказ закладу загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» Любешівської селищної ради № 60-к від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи», зобов`язати управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради відновити виконання трудових обов`язків позивачем на посаді вчителя іноземної мови закладу загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей», стягнути з управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по дату набрання рішенням законної сили.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що він працює на посаді вчителя іноземної мови закладу загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» Любешівської селищної ради. З 08 листопада 2021 року позивач стикнувся з порушенням його конституційного права на працю з боку директора закладу освіти, що виразилось у відстороненні від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з тим, що позивач начебто відмовивсь вакцинуватися проти коронавірусної інфекції, викликаної вірусом SARS-CoV-2.

Позивач звертає увагу суду, що будь-якого письмового попередження щодо обов`язковості проведення профілактичних щеплень від гострої респіраторної хвороби COVID-19, викликаної коронавірусом SARS-CoV-2 у зв`язку із введенням карантину йому під підпис не доведено. Невмотивованої відмови від обов`язкових щеплень, визначених статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ОСОБА_1 не надавав.

Відповідачами не надано жодного належного та допустимого доказу, що наявне письмове підтвердження від лікаря (сімейного лікаря) про відмову від обов`язкового щеплення чи відповідного акта, складеного у присутності свідків. Позивач настоює, що не відмовлявся від вакцинування.

ОСОБА_1 доводить, що на момент запровадження Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 та подання цього позову до суду в Україні не було запроваджено надзвичайного чи воєнного стану, а тому обмеження конституційних прав урядом є недопустимим, а встановлені поточні протиепідемічні заходи по суті є протиправними та неконституційними.

У розумінні статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Календаря профілактичних щеплень в Україні, затверджених, наказом Міністерства здоров`я України № 595 від 16 вересня 2011 року з наступними змінами, до профілактичних та обов`язкових щеплень відносяться щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу. Отже, щеплення проти COVID-19 не включено у Календар щеплень і не може бути підставою для відсторонення від роботи у разі обґрунтованої відмови від участі в експериментальній прививці від гострої респіраторної хвороби, викликаної коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім цього, в оскарженому наказі відсутня вказівка про причини, які стали підставою для відсторонення від роботи тощо.

3. Стислий виклад позиції відповідача управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради у заявах по суті справи.

Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради у відзиві на позовну заяву вважає безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 з таких міркувань.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ) № 2153 від 04 жовтня 2021 року встановлено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. До цього переліку включено працівників загальної середньої освіти. Цим наказом передбачено, що щеплення є обов`язковим у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року з наступними змінами саме керівники державних органів, підприємств, установ та організацій мають забезпечити, зокрема, контроль над обов`язковим щепленням проти COVID-19 працівників та відстороняти їх від роботи у разі відмови чи ухилення від такого щеплення.

Крім цього, Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради звертає увагу, що з 01 березня 2022 року ОСОБА_1 приступив до виконання своїх трудових обов`язків вчителя іноземної мови закладу загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей».

4. Стислий виклад позиції відповідача закладу загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» Любешівської селищної ради у заявах по суті справи.

Відповідач заклад загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» у відзиві на позовну заяву просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

ОСОБА_1 був відсторонений від роботи з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року включно.

На день відсторонення позивача від роботи у навчальному закладі налічувалось 382 учні, 52 педагоги (з них п`ятеро перебували у відпустці по догляду за дитиною), 17 техпрацівників (двоє у тривалих відпустках).

За статистикою у 2021 році від гострої респіраторної хвороби COVID-19, викликаної коронавірусом SARS-CoV-2, щомісяця в Україні помирало в середньому 7168 осіб.

При відстороненні ОСОБА_1 було враховано кількість соціальних контактів позивача на робочому місці, форму організації та умови праці, які збільшували вірогідність зараження COVID-19.

Крім цього, заклад загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» просить врахувати, що прийняті державою обмежувальні заходи були спрямовані на захист життя та здоров`я населення від небезпечної хвороби, насамперед дітей.

Відповідач вважає, що встановлене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного і сімейного життя не є абсолютним.

В цьому випадку втручання відбувалось відповідно до закону, задля досягнення легітимної мети, було необхідним у демократичному суспільстві та найменш обтяжливим заходом.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до наказу відділу освіти Любешівської районної державної адміністрації № 45-к від 13 червня 2012 року ОСОБА_1 призначено вчителем німецької мови у загальноосвітню школу І-ІІІ ст. у селі Ветли (а.с. 117).

Згідно з довідкою Ветлівської лабораторії загальної практики сімейної медицини № 288 від 17 травня 2022 року за період з 01 січня 2021 року по 17 травня 2022 року ОСОБА_1 на COVID-19 не хворів (а.с. 119).

Згідно з наказами директора закладу загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» Любешівської селищної ради у навчальному закладі запроваджено карантин з 12 березня 2020 року, вживалися організаційні заходи для запобігання поширенню коронавірусу, зокрема гнучкий режим навчального процесу із використанням технологій дистанційного навчання, встановлено графіки роботи працівників на робочих місцях та дистанційно тощо (а.с. 183-197, 201-215, 246, 250, 251).

Відповідно до листа № 194 від 15 вересня 2020 року ОСОБА_1 визначено особою, яка перебувала у контакті з хворими без засобів індивідуального захисту (а.с. 199).

Згідно з наказом закладу загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» Любешівської селищної ради № 107-од від 31 серпня 2021 року «Про організацію освітнього процесу у закладах освіти у 2021/2022 році» в залежності від рівня епідемічної ситуації введено очну, змішану та дистанційну форми навчання (а.с. 202).

Згідно з протоколом № 3 засідання педагогічної ради закладу загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» Любешівської селищної ради від 29 жовтня 2021 року, на якому був присутній позивач, директор ознайомила працівників з наказом МОЗ № 2153 від 04 жовтня 2021 року «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим щепленням» (а.с. 200).

Відповідно до наказу директора закладу загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» Любешівської селищної ради № 60-к від 05 листопада 2021 року вчителя іноземної мови ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати. У мотивувальній частині наказу містяться посилання на статтю 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), статтю 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанову Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року, наказ МОЗ № 2153 від 04 жовтня 2021 року. Позивач під підпис ознайомивсь з цим наказом, від руки написав, що незгідний (а.с. 10а, 30).

Наказами Міністерства охорони здоров`я від 27 липня 2021 року, 29 липня 2021 року, 10 серпня 2021 року, 04 жовтня 2021 року вносились суттєві поправки до протоколів клінічних випробовувань лікарських засобів, призначених для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію коронавірусної хвороби COVID-19 (а.с. 58-82).

6. Норми права, які застосував суд. Мотиви суду щодо позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтею 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини четвертої статті 264 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з частинами першою, шостою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про охорону дитинства» держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Відповідно до статті 21 КЗпП забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 1998 року № 12-рп/09 констатував, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Відповідно до преамбули Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожна людина має природне невід`ємне і непорушне право на охорону здоров`я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров`я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров`я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв`язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. Основи законодавства України про охорону здоров`я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я (стаття 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

Відповідно до статті 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно із пунктами б, г статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані: у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюку, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частини 1, 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Відповідно до пункту 8 Положення про МОЗ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року, МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, видає накази, організовує та контролює їх виконання. Накази МОЗ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Нормативно-правові акти МОЗ підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до пункту 3 Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. В примітці до Переліку № 2153 зазначено, що обов`язкове профілактичне щеплення проводиться у разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (з подальшими змінами і доповненнями станом на дату прийняття оспорюваного наказу 15 листопада 2021 року) встановлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України діє карантин, продовживши дію карантину. Пунктом 41-6 указаної постанови визначено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети. За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить. Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і відповідно для відсторонення працівника від роботи слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням. Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

Окрім того, Верховний Суд у своїй постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини визначаються найвищою соціальною цінністю. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущеною до занять, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином саму дитину, яка не отримала профілактичні щеплення. З огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) дитини від занять не призвело до порушення конституційного права дитини на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

З огляду на викладені правові позиції наявні підстави вважати, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законодавстві, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Не право на працю, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я її громадян.

Індивідуальне право працівника відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву інших працівників, які зробили щеплення, з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я.

Таким чином, держава, встановивши правило про те, що працівники, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відстороняються від роботи, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників навчального закладу, а й захищає таким чином самого працівника, який не отримав щеплення.

Щодо посилання позивача на порушення його конституційного права на працю слід зазначити, що відсторонення від роботи не є дисциплінарним стягненням, за позивачем зберігається його робоче місце, а таке обмеження є тимчасовим.

Суд констатує, що на працівників закладу загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» Любешівської селищної ради поширюється дія Переліку № 2153.

З досліджених у ході судового розгляду наказів слідує, що дирекція закладу загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» залежно від епідемічної ситуації вживала адекватних та необхідних, аж до зупинення освітнього процесу, заходів для протидії зараженню COVID-19 як серед дітей, так і серед працівників школи.

Вчитель за характером своєї роботи має прямі соціальні контакти із значною кількістю дітей, які є вразливою категорією осіб, та у ході навчального процесу змушений безпосередньо контактувати з ними.

ОСОБА_1 на педагогічній раді 31 жовтня 2021 року був ознайомлений з необхідністю обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але не вакцинувався або ж не пред`явив роботодавцю довідку про наявність медичних протипоказань. Відтак позивача обґрунтовано з дотриманням чинного законодавства відсторонено від роботи.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність повної відмови у позові ОСОБА_1 .

7. Питання розподілу судових витрат.

Позивач при поданні позовної заяви сплатив 1984,80 гривні судового збору.

У матеріалах справи відсутні будь-які інші відомості про понесені учасниками справи судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у позові сплачена позивачем сума судового збору не підлягає стягненню з відповідачів.

8. Висновок суду щодо позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 264, 265 ЦПК, суд

ухвалив:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради, закладу загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» Любешівської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу закладу загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» Любешівської селищної ради № 60-к від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи», зобов`язання управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради відновити виконання трудових обов`язків позивачем на посаді вчителя іноземної мови закладу загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» Любешівської селищної ради, стягнення з управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по дату набрання судовим рішенням законної сили.

Судовий збір у сумі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2023 року.

Ім`я позивача: ОСОБА_1 ; місце проживання позивача: АДРЕСА_1 ; РНОКПП позивача: НОМЕР_1 .

Найменування відповідачів:

- управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради; місцезнаходження: 44201, селище міського типу Любешів Камінь-Каширського району Волинської області, вулиця Незалежності, 53; код ЄДРПОУ: 42043220;

- заклад загальної середньої освіти «Ветлівський ліцей» Любешівської селищної ради; місцезнаходження: 44220, село Ветли Камінь-Каширського району Волинської області, вулиця Шкільна, 26; код ЄДРПОУ: 23017109.

Суддя В.Д. Глинянчук