Постанова

від 25.09.2023 по справі 910/1180/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р. Справа№ 910/1180/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Антонова Г.І.,

від відповідача - Тютюник В.О.,

від третьої особи - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Аварійно-технічний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/1180/23 (суддя Баранов Д.О., повний текст складено 01.05.2023) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Форт" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: відокремлений підрозділ "Аварійно-технічний центр" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 405 012, 96 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Форт" з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості в розмірі 405 012, 96 грн, яка утворилась у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на закупівлю товару № 53-140-01-20-00656 щодо здійснення повної оплати за поставлений позивачем товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/1180/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Форт" задоволено; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 405 012, 96 грн.

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманого товару.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Форт" відмовити у повному обсязі або відстрочити виконання судового рішення на 1 рік.

Обґрунтовуючи неможливість виконання свого грошового зобов`язання перед позивачем, апелянт посилається військову агресію Російської Федерації проти України.

В судовому засіданні представник апелянта - відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористалася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином; про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутньою у даному судовому засіданні від третьої особи до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін та третьої особи не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення третьої особи, а також з урахуванням того, що неявка її представника у судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Форт" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Аварійно технічний центр" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) 28.04.2020 був укладений договір на закупівлю товару № 53-140-01-20-00656, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця Смоли КарбоПур (ДК 021:2015 19520000-7 пластмасові вироби) (далі - товар), що вказаний у специфікації (додаток № 1 до цього договору), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору назва, країна виробник, номенклатура, код УКТ ЗЕД, загальна кількість, одиниця виміру та вартість товару вказані у додатку № 1, який є невід`ємною складовою частиною даного договору.

За умовами п. 2.1. та 2.2. договору якість та комплектація товару повинні відповідати технічній документації, яка визначає вимоги до якості товару, умовам договору та підтверджуватись сертифікатом якості заводу-виробника, паспортом та формулярами.

Виконання технічних вимог та вимог якості, приймання, маркування товару забезпечуються постачальником згідно з вимогами відповідних стандартів або технічних умов, які зазначені у додатку № 1 до договору про закупівлю товару.

Загальна вартість товару згідно зі специфікацією складає - 2 430 077, 76 грн з урахуванням ПДВ - 405 012, 96 грн (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату по факту поставки товару в розмірі 2 430 077, 76 грн, який передбачено п. 3.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару та проведення вхідного контролю.

Порядок та строки поставки сторонами врегульовано розділом 4 договору №53-140-01-20-00656.

Як передбачено п. 4.1., строк поставки товару - з моменту підписання сторонами даного договору та реєстрація його у відповідача до 08.05.2020 року.

Поставка товару на склад покупця, здійснюється транспортними засобами постачальника за адресою: 08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Шевченкове, вул. Прип`ятська, буд. 1.

Датою поставки товару вважається дата, вказана в видатковій накладній, яка підтверджує надходження товару на склад покупця.

Право власності на товар переходить до покупця після підписання акту приймання-передачі товару, (п. 4.2.-4.4. договору).

Відповідно до п. 5.1., 5.2. договору передача товару здійснюється на підставі акту приймання-передачі з проведенням вхідного контролю у відповідності з супровідними документами на складі покупця.

З метою виконання договірних зобов`язань та відповідно до специфікації (додаток № 1 до договору №53-140-01-20-00656), 04.05.2020 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 2 430 077,76 грн. з урахуванням ПДВ.

Також, разом із товаром відповідачу було передано і супровідні документи на товар (рахунок на оплату № 34 від 04.05.2020, видаткову накладу № 18 від 04.05.2020, товарно-транспортну накладну № Р18 від 04.05.2020, сертифікати якості на смоли КарбоПур WFA комп. А, КарбоПур WX комп. А та карбоПур комп.В та акт приймання передачі до договору від 04.05.2020).

Уповноваженою особою відповідача Самойленко О.О., який діяв на підставі доручення № 21 від 30.04.2020, було прийнято поставлений за договором № 53-140-01-20-00656 позивачем товар, що підтверджується видатковою накладною №18 від 04.05.2020, яка містить відмітку про його отримання.

04.05.2020 уповноваженими представниками сторін також було підписано акт № 1 приймання-передачі до договору № 53-140-01-20-00656 від 28.04.2020.

Підписання видаткової накладної № 18 від 04.05.2020 та акту № 1 приймання-передачі від 04.05.2020 засвідчує фактичне отримання поставленого товару за номенклатурою, кількістю та якістю та набуття відповідачем на нього права власності.

Податкову накладну № 1, складену 04.05.2020, було зареєстровано на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2021 датою її подання на реєстрацію, саме, 29.05.2020 в ЄРПН за № 9120759663.

Оплата за поставлений на користь відповідача товар на суму 2 430 077, 76 грн. з урахуванням ПДВ мала бути здійснена протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами акту-приймання передачі, тобто, не пізніше 15.06.2020.

Оскільки, у передбачений договором строк, відповідачем не було здійснено оплати товару, позивачем було направлено на його адресу лист вих. № 12.08/20 від 20.08.2020 щодо сплати заборгованості за договором № 53-140-01-20-00656 у сумі 2 430 077, 76 грн та пені за порушення фінансових зобов`язань за даним договором в сумі 2 430, 08 грн.

Відповідачем було частково здійснено оплату товару на суму 2 025 068, 80 грн.

Спір у даній справі виник у зв`язку з наявність у відповідача заборгованості за поставлений позивачем товар яка становить 405 012, 96 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2. договору сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату по факту поставки товару в розмірі 2 430 077, 76 грн, який передбачено п. 3.1. договору, шляхом перерахування грошових коштів протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару та проведення вхідного контролю.

Постачальником здійснено поставку товару на загальну 2 430 077, 76 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін видаткової накладної № 18 від 04.05.2020 та актом № 1 приймання-передачі від 04.05.2020, який засвідчує фактичне отримання поставленого товару за номенклатурою, кількістю та якістю та набуття відповідачем на нього права власності.

Як вже вказувалося, відповідачем було частково здійснено оплату товару на суму 2 025 068, 80 грн., решта суми в розмірі 405 012, 96 грн. оплачена не була.

Стосовно посилань апелянта на військову агресію Російської Федерації проти України в обґрунтування підстав неможливості виконання свого грошового зобов`язання перед позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Тобто, в даному випадку сторона повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

У даному випадку, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару настав ще у червні 2020 року, тобто до початку повномасштабної війни, а тому доводи скаржника щодо неможливості виконання покупцем своїх обов`язків через збройну агресію є недоведеними.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 405 012, 96 грн. є обґрунтованим.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Стосовно вимоги апеляційної скарги про відстрочення виконання рішення суду на один рік, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.09., виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12. Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.12. Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.13. Конституційного Суду України по справі № 1 7/2013.

Виходячи з того, що згідно з ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зауважує, що враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони";

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Введення в Україні воєнного стану, складне фінансове становище заявника, відсутність достатніх коштів, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, на переконання суду не є підставою для надання відстрочки виконання судового рішення.

Суд, з урахуванням дотримання справедливого балансу між відповідачем та позивачем і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, вважає, що наведені скаржником обставини не є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів.

Таким чином, враховуючи матеріальні інтереси сторін, фінансовий стан відповідача, ступінь його вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у відстроченні виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Аварійно-технічний центр" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі №910/1180/23 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 29.09.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко