Постанова

від 20.09.2023 по справі 920/142/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2023 р. Справа№ 920/142/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Лагунов П.В.;

від відповідача: Мирославський С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА АЙСБЕРГ» та Приватної виробничо-комерційної фірми «ДАСК ТРАНС СЕРВІС»

на рішення господарського суду Сумської області від 09.02.2023 (повний текст складено 20.02.2023)

у справі № 920/142/21 (судді: Джепа Ю.А., Жерьобкіна Є.А., Котельницька В.Л.)

за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «ДАСК ТРАНС СЕРВІС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА АЙСБЕРГ»

про стягнення 1 214 303, 06 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позову

В лютому 2021 року Приватна виробничо-комерційна фірма «ДАСК ТРАНС СЕРВІС» (далі - ПВКФ «ДАСК ТРАНС СЕРВІС»; позивач) звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА АЙСБЕРГ» (далі - ТОВ «ГРУПА АЙСБЕРГ»; відповідача) про стягнення 1 214 303,06 грн збитків, з них: 494 219, 00 грн вартість неякісно проведених робіт; 153 503,99 грн вартість давальницької сировини; 12 159,94 грн вартість експертного дослідження; 554 420,13 грн неодержаний дохід (упущена вигода).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.03.2020 між ПВКФ «ДАСК ТРАНС СЕРВІС», як замовником, і ТОВ «ГРУПА АЙСБЕРГ», як виконавцем, укладено договір про надання послуг, за яким виконавець зобов`язався виконати роботу з розфасовки продукції замовника, замовник прийняти і оплатити отриману в процесі розфасовки готову продукцію. На виконання умов цього договору замовник передав виконавцю давальницьку сировину (розчин для наповнення продукції «Антисептик/дезінфектант» у кількості 3639 кг, якість та склад якої підтверджено висновком санітарно-епідеміологічної експертизи від 17.04.2020), провів оплату за договором на суму 552 000 грн. Вже після прийняття продукції для її реалізації були виявлені ознаки корозії балонів з продукцією. У зв`язку з виявленням дефектів товару, контрагент позивача з реалізації цього товару відмовився від подальшого співробітництва за договором реалізації №010920 від 01.09.2020. Комісією з інвентаризації залишку балонів на складі позивача встановлено її пошкодження, втрату товарного виду та непридатність для реалізації. За замовленням позивача проведена експертиза, за результатами якої встановлено, що причиною руйнування аерозольних балонів є порушення цілісності лакофарбового покриття на їх внутрішній поверхні внаслідок руйнуючої дії пероксиду водню у складі вмісту балонів, подальшому контакті металевої стінки із вмістом балонів та пов`язаному з ним виникненням корозії й порушенням цілісності металевої стінки. Позивач стверджує, що в порушення умов договору, ТУ, відповідач під час виконання робіт з розфасовки продукції використовував власні аерозольні балони д 52 300 мм з епоксидним покриттям їх внутрішньої частини, які непридатні для експлуатації з компонентним складом давальницької сировини позивача і відповідно не могли забезпечувати якість продукції та її збереження протягом встановлених строків придатності, що встановлено експертним висновком. Порушуючи умови п. 2.6 договору, відповідач халатно поставився до свого обов`язку при прийманні сировини від позивача дослідити її на предмет можливості виготовлення з неї готової продукції якістю відповідно до ТУ позивача, тобто з забезпеченням збереження засобів протягом встановлених строків придатності, позивача про можливі ризики не попередив та роботу з виготовлення готової продукції не призупинив. Повідомлення про приховані недоліки, відмову від договору та відшкодування збитків залишено відповідачем без реагування.

ТОВ «ГРУПА АЙСБЕРГ» позов не визнало та просило відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що роботи виконані належним чином і прийняті замовником без зауважень, а тому останній втратив у подальшому посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаних роботах та несе ризики пошкодження або знищення робіт. Недоліки, на які посилається замовник, можуть бути наслідком порушення правил експлуатації та зберігання.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.02.2023 у справі №920/142/21 позов ПВКФ «ДАСК ТРАНС СЕРВІС» задоволено частково; стягнуто з ТОВ «ГРУПА АЙСБЕРГ» на користь ПВКФ «ДАСК ТРАНС СЕРВІС» 659 882, 93 грн збитків та 9 898,25 грн витрат зі сплати судового збору; відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 554 420,13 грн неодержаного доходу (упущеної вигоди).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з протиправної поведінки відповідача і його вини у неналежному виконанні умов договору щодо якості виконаних робіт. Суд зазначив, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає у тому, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо забезпечення належної якості робіт, свого обов`язку при прийманні сировини від позивача дослідити її на предмет можливості виготовлення з неї готової продукції якістю відповідно до ТУ позивача, тобто із забезпеченням збереження засобів протягом встановлених строків придатності, не попередження позивача про можливі ризики та не призупинення роботи з виготовлення готової продукції, ця продукція втратила свою товарну цінність до закінчення строків придатності та позивач не може її використовувати за призначенням як товар.

Задовольняючи позов в частині стягнення збитків (494 219,00 грн вартість неякісно виконаних робіт; 153 503,99 грн вартість давальницької сировини; 12 159,94 грн вартість експертного дослідження), суд взяв до уваги висновок експертного дослідження, виконаного на замовлення позивача.

Відмовляючи в позові в частині стягнення 554 420,13 грн неодержаного доходу (упущеної вигоди) суд дійшов висновку, що покладення додатково цих витрат на відповідача не відповідає встановленим у справі обставинам та положенням укладених договорів щодо розподілу тягаря відповідальності за ними. Зазначив, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора).

Короткий зміст апеляційних скарг і заперечень на них

В апеляційній скарзі ПВКФ «ДАСК ТРАНС СЕРВІС» просить суд скасувати повністю рішення господарського суду Сумської області від 09.02.2023 у справі №920/142/21 та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції позивач зазначає невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, та порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ПВКФ «ДАСК ТРАНС СЕРВІС» посилається на те, що:

положення укладених договорів покладають на позивача, який діє відповідно до принципу добросовісності і є власником виготовленої продукції відповідальність за якісні характеристики перед третіми особами;

позивачем доведені усі елементи складу цивільного правопорушення для стягнення з відповідача упущеної вигоди, у тому числі доведено укладення із ТОВ "МІКСПАК" договору реалізації №010920 від 01.09.2020, виконання якого на суму 554 420, 13 грн не було здійснене внаслідок пошкодження тари через неналежне виконання відповідачем зобов`язання, передбаченого пп. 2.2., 2.6. п. 2 договору;

відповідач не оспорював в суді першої інстанції реальності отримання упущеної вигоди та правильність її розрахунку.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ГРУПА АЙСБЕРГ» просить залишити апеляційну скаргу ПВКФ «ДАСК ТРАНС СЕРВІС» без задоволення, а оскаржене рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В апеляційній скарзі ТОВ «ГРУПА АЙСБЕРГ» просить суд скасувати повністю рішення господарського суду Сумської області від 09.02.2023 у справі №920/142/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції відповідач зазначає порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ТОВ «ГРУПА АЙСБЕРГ» посилається на те, що:

суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що балончики, які були використані відповідачем, відповідно до висновку експертизи, відповідають ТУ;

місцевий суд не обґрунтував в своєму рішенні в чому саме полягала протиправна поведінка відповідача, його вина та причинного зв`язку з між протиправною поведінкою та збитками;

місцевий суд не врахував те, що ТУ передбачають поєднання таких елементів, які за висновками експертизи не можуть поєднуватися між собою. В свою чергу, не зважаючи на те, що розробником та власником ТУ є позивач, а також те, що договір зобов`язує відповідача виконувати роботу відповідно до ТУ, суд дійшов помилкового висновку про наявність вини відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу ПВКФ «ДАСК ТРАНС СЕРВІС» просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «ГРУПА АЙСБЕРГ» без задоволення.

Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2023 та протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 14.03.2023 апеляційні скарги у справі передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 витребувано з господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/142/21 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ПВКФ «ДАСК ТРАНС СЕРВІС», ТОВ «ГРУПА АЙСБЕРГ» на рішення господарського суду Сумської області від 09.02.2023 у справі № 920/142/21 до надходження матеріалів із суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ГРУПА АЙСБЕРГ» на рішення господарського суду Сумської області від 09.02.2023 у справі № 920/142/21; апеляційну скаргу призначено до розгляду на 31.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Сумської області від 09.02.2023 у справі № 920/142/21 залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення господарського суду Сумської області від 09.02.2023 у справі № 920/142/21; апеляційну скаргу позивача призначено до розгляду на 31.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у розгляді справи оголошено перерву до 26.07.2023 та продовжено строк розгляду справи.

У судовому засіданні 26.07.2023 протокольно оголошено перерву до 16.08.2023, про що присутніх представників сторін повідомлено під розписку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 за клопотанням ТОВ «ГРУПА АЙСБЕРГ» розгляд справи постановлено здійснювати в режимі відеоконференції у системі EasyCon.

У судовому засіданні 16.08.2023 протокольно оголошено перерву до 20.09.2023, про що присутніх представників сторін повідомлено під розписку.

У судове засідання 20.09.2023 з`явилися представники сторін.

Представник ПВКФ «ДАСК ТРАНС СЕРВІС» у судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. В задоволенні апеляційної скарги ТОВ «ГРУПА АЙСБЕРГ» просив відмовити.

Представник ТОВ «ГРУПА АЙСБЕРГ» у судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати в частині стягнення 659 882, 93 збитків та 9 898, 25 грн витрат по сплаті судового збору і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції

17.03.2020 між ПВКФ «ДАСК ТРАНС СЕРВІС», як замовником, та ТОВ «ГРУПА АЙСБЕРГ», як виконавцем, укладено договір про надання послуг № 170320.

За умовами цього договору:

замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати відповідно до умов цього договору виконати відповідно до умов цього договору роботу з розфасовки продукції замовника (давальницької сировини), а замовник зобов`язується прийняти отриману в процесі розфасовки готову продукцію і оплатити проведену роботу (пп.1.1. п.1 договору);

готовою продукцією за цим договором є розфасована в аерозольну упаковку давальницька сировина. Найменування та асортимент готової продукції указується в специфікаціях на кожну партію готової продукції, які є невід`ємною частиною цього договору (п.п. 2.1. п. 2 договору);

готова продукція виробляється частково із сировини і комплектуючих замовника і виконавця, по ТУ замовника і на підставі його інструкцій та рецептур і є його «Private label». Перелік сировини і комплектуючих, які надає замовник, а також їх кількість з розрахунку на одиницю продукції вказується у специфікаціях на кожну партію готової продукції, які є невід`ємною частиною цього договору (пп.2.2. п.2 договору);

виконавець зобов`язаний строго дотримуватись технології виготовлення готової продукції, включаючи рецептури та перелік комплектуючих, за винятком тих випадків, коли це суперечить правилам техніки безпеки, безпеки довкілля та вимогам чинного законодавства, що регламентує діяльність виконавця. Замовник має право контролювати хід технологічного процесу виготовлення готової продукції шляхом направлення своїх представників, за погодженням з виконавцем. При цьому, замовник несе повну відповідальність перед третіми особами та чинним законодавством за якісні характеристики готової продукції та її відповідність діючим нормам (пп.2.3. п.2 договору);

якщо при отриманні сировини, комплектуючих або в процесі виробництва виконавець виявив, що кількість сировини, комплектуючих або їх якісні параметри не дозволяють зробити готову продукцію в кількості або якості, відповідних переданих йому ТУ і умов цього договору, з дотриманням встановленого нормального відсотка браку, відповідач зобов`язаний негайно попередити позивача замовника і, до отримання від нього вказівок, призупинити роботу(пп.2.6. п.2 договору);

продукція за цим договором виготовляється з наявною на ній етикеткою, що містить назву продукції та всі необхідні відомості про продукцію, згідно чинного законодавства. Дизайн етикетки розробляється та затверджується позивачем, при цьому технічна частина виконання (виробництво) покладається на відповідача та входить у ціну послуг згідно договору. Вартість додрукарської підготовки дизайну сплачується позивачем одночасно з попередньою оплатою згідно із пунктом 3.3 договору (пп.2.8 п. 2 договору);

ціна послуги за цим договором складається з вартості сировини і комплектуючих відповідача та вартості робіт з виготовлення готової продукції. Ціна є договірною, указується з розрахунку на одиницю готової продукції і указується у специфікаціях на кожну партію готової продукції, які є невід`ємною частиною цього договору (пп.3.1. п.3 договору);

оплата послуг за цим договором здійснюється на підставі рахунку-фактури, який надається відповідачем після узгодження специфікації, у наступному порядку (пп.3.3. п.3 договору):

- попередня оплата у розмірі 50 % протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури;

- 50 % - протягом трьох банківських днів з моменту повідомлення позивача про готовність продукції, до здійснення відвантаження продукції згідно умов пункту 4.2 договору. Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок відповідача;

- сторони погодили, що договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2021 (пп.7.1. п.7 договору);

Пунктом 1 специфікації від 17.03.2020 № 1 до договору (пункти 1, 3) передбачено, що виконавець розфасовує в аерозольну упаковку давальницьку сировину позивача, а саме: розфасовка продукції в аерозольний балон д 52 300 мм «Антисептик/дезінфектант» (згідно із ТУ У 20.2-20201002-001:2020 «Засоби дезінфекційні»), кількість штук: 25 000, ціна за одиницю в грн з ПДВ: 23,00 грн, сума з ПДВ: 575 000,00 грн. Замовник надає виконавцю давальницьку сировину для розфасування із розрахунку 0,165 кг на 1 штуку продукції (балон). Наповнення давальницької сировини в один балон - 0,156 кг (+/- 5 грам).

На виконання умов договору позивач (замовник) передав відповідачу (виконавцю) давальницьку сировину - розчин для наповнення продукції «Антисептик/дезінфектант» у кількості 3 639 кг за накладною на передачу давальницької сировини в переробку від 21.04.2020 № 21. Якість та склад давальницької сировини підтверджено висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 17.04.2020, рецептура розроблена на основі рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров`я.

Позивач провів оплату за договором на загальну суму 552 000,00 грн з ПДВ, з яких: 544 300,00 грн - ціна послуги (вартість сировини, комплектуючих відповідача і робіт з виготовлення готової продукції), 7 700,00 грн - вартість додрукарської підготовки дизайну етикетки. Зазначений факт підтверджується платіжними дорученнями від 26.03.2020 №245, від 26.03.2020 № 8, від 27.03.2020 № 9, від 22.04.2020 № 313, від 22.04.2020 № 314, від 22.04.2020 № 70 та від 22.04.2020 № 71.

Згідно підписаного сторонами акту надання послуг з переробки від 22.04.2020 № 1 відповідачем (виконавцем) виконані роботи з розфасовки продукції «Антисептик/дезінфектант» з давальницької сировини у кількості 22 056 шт., ціна за 1 шт. 23,00 грн, загальною вартістю 507 288,00 грн з ПДВ.

При виконанні робіт відповідачем перероблено (розфасовано у балони) давальницьку сировину - розчин для наповнення продукції «Антисептик/дезінфектант» у кількості 3 639 кг, про що свідчить звіт відповідача про перероблену сировину від 22.04.2020 № 1.

Відповідачем також виконані роботи з додрукарської підготовки дизайну етикетки вартістю 7 700,00 грн, про що сторонами підписано акт надання послуг від 22.04.2020 №613.

Згідно з накладною від 22.04.2020 № 1 відповідач передав позивачу готову продукцію - DTS «Антисептик/дезінфектант» 300 мл у кількості 22 056 шт.

Позивач вивіз товар власним транспортом, про що свідчить товарно-транспортна накладна від 22.04.2020 № Р609.

З метою реалізації вказаної продукції 01.09.2020 позивачем укладено договір з ТОВ «МІКСПАК» № 010920 (далі - договір реалізації), згідно із пунктом 1.1 якого на підставі цього договору з метою організації довгострокового співробітництва між постачальником (позивачем) та покупцем (ТОВ «МІКСПАК») встановлюються прямі тривалі відносини з питань постачання засобу дезінфекційного (антисептичного): антисептик/дезінфектант DTS professional, виготовленого відповідно до ТУ У 20.2-20201002-001:2020 «Засоби дезінфекційні. Технічні умови» у балонах д 52 300 мл. розфасовки ТОВ «ГРУПА АЙСБЕРГ» (надалі - товар) на умовах реалізації. Орієнтовний обсяг закупівлі - 25 000 балонів.

На виконання вказаного договору, за видатковою накладною від 22.09.2020 № ДТ-0000108 позивачем поставлено ТОВ «МІКСПАК» для реалізації 96 шт. балонів дезінфекційного (антисептичного) засобу на загальну суму 5 440,00 грн. (в якості рекламної продукції у дистриб`юторській мережі), що підтверджується товарно-транспортною накладною від 22.09.2020.

Як зазначає позивач у позовній заяві, після прийняття продукції для реалізації, представники ТОВ «МІКСПАК» повідомили про виявлення ознак корозії балонів з продукцією. 01.10.2020 керівники позивача та ТОВ «МІКСПАК» оглянули продукцію на складі та виявили невідповідність вимогам якості усієї партії товару за видатковою накладною від 22.09.2020 № ДТ-0000108, а саме встановлено сліди корозії нижньої частини балонів, протікання рідини та відсутність тиску у балонах та як наслідок втрату товаром можливості його використання за призначенням. Щодо вказаного факту складено акт невідповідності товару за якістю від 01.10.2020 № 1-1020.

У зв`язку з виявленням дефектів товару, ТОВ «МІКСПАК» претензією від 13.10.2020 № 11-1310 повідомило позивача про відмову від подальшого співробітництва за договором реалізації від 01.09.2020 № 010920 на підставі пункту 4.5 договору та відмову від цього договору.

Згідно із накладною на повернення від 18.11.2020 № 003 та товарно-транспортною накладною від 18.11.2020 вказаний товар було повернуто позивачу.

19.11.2020 позивачем проведена інвентаризація залишку балонів на складі, за результатами якої позивачем складено акт перевірки відповідності продукції антисептик/дезінфектант DTS professional на складі, відповідно до якого комісія встановила: кількість коробок з антисептиком - 882, кількість аерозольних балонів - 21153 шт. При поверхневому огляді виявлено:

- картонні упаковки (короба) пошкоджені від протікання продукції, яка знаходиться всередині цих упаковок;

- при розкритті упаковок аерозольні балони мають сліди витоку продукції по швам, на дні балона;

- при натисканні на розпилювач, нічого не відбувалося, таким чином рідина всередині балонів відсутня, що підтверджено при розкритті аерозольної упаковки. Всередині балона по швам видно сліди корозії, яка і привела до його розгерметизації.

Комісією позивача (замовника) встановлено, що вся продукція пошкоджена, втратила товарний вид, для подальшої реалізації не придатна та підлягає утилізації.

Позивач 16.12.2020 звернувся до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса" (ННЦ "ІСЕ ІМ. ЗАСЛ. ПРОФ. М.С. БОКАРІУСА") з проханням дослідити балони з антисептичним засобом DTS professional та встановити причину їх руйнування.

За результатами проведеного дослідження ННЦ "ІСЕ ІМ. ЗАСЛ. ПРОФ. М.С. БОКАРІУСА" складено висновок №20883/50 від 05.01.2021, відповідно до якого, причина руйнування аерозольних балонів, наданих на дослідження полягала в порушення цілісності лакофарбового покриття на їх внутрішній поверхні внаслідок руйнуючої дії пероксиду водню у складі вмісту балонів, подальшому контакті металевої стінки із вмістом балонів та пов`язаному з ним виникненням корозії й порушенням цілісності металевої стінки. Також експерти дійшли висновку, що аерозольні балони з епоксидним покриттям їх внутрішньої частини не придатні для експлуатації з рідинами вищевказаного компонентного складу.

Позивач зазначає, що обов`язок встановлення відповідності якісних параметрів сировини аерозольній упаковці для вироблення готової продукції відповідно до ТУ позивача покладено умовами договору на відповідача.

В порушення вказаних умов договору, ТУ У 20.2-20201002-001:2020 та правових норм, відповідач під час виконання робіт з розфасовки продукції використав власні комплектуючі - аерозольні балони д 52 300 мм з епоксидним покриттям їх внутрішньої частини, які не придатні для експлуатації з компонентним складом давальницької сировини позивача і відповідно не могли забезпечувати якість продукції та її збереження протягом встановлених строків придатності, що в подальшому встановлено експертним висновком. Порушуючи умови пункту 2.6 договору відповідач (виконавець) халатно поставився до свого обов`язку при прийманні сировини від позивача дослідити її на предмет можливості виготовлення з неї готової продукції якістю відповідно до ТУ позивача, тобто із забезпеченням збереження засобів протягом встановлених строків придатності, позивача про можливі ризики не попередив та роботу з виготовлення готової продукції не призупинив.

У зв`язку з чим 19.01.2021 позивач направив відповідачу повідомлення про приховані недоліки продукції, відмову від договору та відшкодування збитків, яке вручено відповідачу засобами поштового зв`язку 29.01.2021, проте відповідач відповіді на це повідомлення позивачу не надіслав, понесені позивачем збитки не відшкодував.

Відповідно до наведених позивачем у позовній заяві розрахунків:

вартість неякісно проведених відповідачем робіт, виходячи із залишку балонів у позивача, складає 494 219,00 грн;

вартість давальницької сировини із розрахунку на залишок продукції у позивача (21 153 шт. балонів) складає 153 503,99 грн;

вартість експертного дослідження складає 12 159,94 грн;

неодержаний дохід (упущена вигода) складає 554 420,13 грн.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що обов`язок прийняття робіт, їх перевірка та виявлення недоліків покладено на позивача і цей обов`язок залежав від волевиявлення останнього, проте позивач прийняв виконане відповідачем роботи без зауважень, а тому втратив право в подальшому посилатися на відступ від умов договору або недоліки у виконаних роботах та несе ризики пошкодження або знищення робіт.

За результатами проведення призначеної судом першої інстанції судової експертизи матеріалів, речовин та виробів Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ) надано висновок експертів від 25.01.2022 (т. 1, а.с.217-230).

Отже причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача 1 214 303,06 грн збитків, з них: 494 219, 00 грн - вартість неякісно проведених робіт; 153 503,99 грн - вартість давальницької сировини; 12 159,94 грн - вартість експертного дослідження; 554 420,13 грн - неодержаного доходу (упущеної вигоди).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

За положеннями статей 236, 237, 238, 282, 315 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які встановлюють вимоги до судових рішень різних судових інстанцій та відповідні процесуальні повноваження суду при їх ухваленні, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia ("суд знає закони").

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отже саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного сторонами договору № 170320 від 17.03.2020.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Глава 61 ЦК України у параграфах 2 - 4 регулює окремі різновиди договорів підряду. Тому загальні норми параграфа 1 глави 61 ЦК України можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених цим Кодексом.

Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Положеннями ст. 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 651 названого кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями ч.ч. 2 - 4 ст. 849, ч. 2 ст. 852, ч. 3 ст. 858 ЦК України.

Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені ст. 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Правовий аналіз ч.ч. 2 - 4 ст. 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Водночас, у ч. 3 ст. 858 ЦК України, якою встановлена відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, передбачено, що якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Із аналізу вказаної цієї норми вбачається, що істотні відступи від умов договору підряду або інші істотні недоліки у роботі поділяються на ті, що не можуть бути усунені і ті, що не були усунені у встановлений замовником розумний строк.

Такі недоліки дають замовнику право на відмову від договору та отримання відшкодування спричинених збитків.

Отже, до предмета доказування з підстав, передбачених частиною 3 наведеної статті, входять обставини, зокрема, щодо відповідності виконаних підрядником робіт умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, при цьому виявлені недоліки є істотними, якщо результат роботи є непридатним для використання.

З матеріалів справи вбачається, що 19.01.2021 позивачем направлено на адресу відповідача лист № 2101, у якому позивач повідомив відповідача про відмову від договору №170320 від 17.03.2020 у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем робіт, а саме: "розфасовки продукції в аерозольну упаковку (балони д 52, 300 мм.), яка непридатна до експлуатації з рідинами компонентного складу продукції, що призвело до руйнації балонів та втрати товарної цінності продукції." Позивач вказав на істотні недоліки у роботі, тобто такі, що не можуть бути усунені. У зв`язку з цим, позивач вимагав від відповідача відшкодувати завдані збитки (т.1, а.с.66-67). Даний лист (претензія) був отримана відповідачем 29.01.2021 (т.1., а.с.69).

Тобто в претензії визначено підставу для односторонньої відмови замовника від договору відступи у роботі від умов договору підряду та істотність недоліків виконаних робіт, які не можуть бути усунені.

З метою встановлення причини руйнування балонів з антисептичним засобом позивач замовив в ННЦ "ІСЕ ІМ. ЗАСЛ. ПРОФ. М.С. БОКАРІУСА" комплексне експертне дослідження.

За результатами проведеного дослідження складено висновок №20883/50 від 05.01.2021, згідно з яким, причина руйнування аерозольних балонів, наданих на дослідження, полягала в порушенні цілісності лакофарбового покриття на їх внутрішній поверхні внаслідок руйнуючої дії пероксиду водню у складі вмісту балонів, подальшому контакті металевої стінки із вмістом балонів та пов`язаному з ним виникненням корозії й порушенням цілісності металевої стінки.

В позові позивач вказує на те, що руйнування балонів відбулося з вини відповідача, оскільки відповідач, в порушення умов договору (пп.2.6. п.2 договору) та ТУ У 20.2-20201002-001:2020, халатно поставився до свого обов`язку при прийманні сировини від позивача не дослідив її на предмет можливості виготовлення з неї готової продукції за якістю відповідно до ТУ позивача, тобто із забезпеченням збереження засобів протягом встановлених строків придатності, і позивача про можливі ризики не попередив та роботу з виготовлення готової продукції не призупинив.

Положеннями ч.ч.1-3 ст. 857 ЦК України встановлено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Як слідує з предмету укладеного сторонами договору, відповідач, як виконавець, зобов`язався за дорученням позивача, як замовника, виконати роботу з розфасовки продукції замовника (давальницької сировини), а позивач (замовник) зобов`язався прийняти отриману в процесі розфасовки готову продукцію і оплатити проведену роботу.

Пунктом 1 специфікації від 17.03.2020 № 1 до договору (пункти 1, 3) передбачено, що виконавець розфасовує в аерозольну упаковку давальницьку сировину замовника, а саме: розфасовка продукції в аерозольний балон д 52 300 мм «Антисептик/дезінфектант» (згідно із ТУ У 20.2-20201002-001:2020 «Засоби дезінфекційні»), кількість штук: 25 000, ціна за одиницю в грн з ПДВ: 23,00 грн, сума з ПДВ: 575 000,00 грн. Замовник надає виконавцю давальницьку сировину для розфасування із розрахунку 0,165 кг на 1 штуку продукції (балон). Наповнення давальницької сировини в один балон - 0,156 кг (+/- 5 грам).

Отже результатом робіт за укладеним сторонами договором, який має передаватись замовникові є готова продукція, розфасована виконавцем (відповідачем) в його аерозольну упаковку давальницька сировина замовника (позивача) за технічними умовами останнього.

Відповідні ТУ У 20.2-20201002-001:2020 «Засоби дезінфекційні. Технічні умови» були розроблені та затверджені позивачем (замовником) і перевірені на відповідність законодавству України Державним підприємством «ДНІПРОПЕ ТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР СТАНДАРТИЗАЦІЇ, МЕТРОЛОГІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ».

У ч. 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно підписаного без зауважень і застережень сторонами акта надання послуг з переробки від 22.04.2020 № 1 відповідачем виконані роботи з розфасовки продукції "Антисептик/дезінфектант" з давальницької сировини у кількості 22 056 шт., ціною за 1 шт. 23,00 грн, загальною вартістю 507 288, 00 грн з ПДВ.

При виконанні робіт відповідачем перероблено (розфасовано у балони) давальницьку сировину - розчин для наповнення продукції "Антисептик/дезінфектант" у кількості 3 693 кг, про що звіт відповідача про перероблену сировину від 22.04.2020 № 1, підписаний сторонами без зауважень і застережень.

Згідно з накладною від 22.04.2020 № 1, підписаною сторонами без зауважень і застережень, відповідач, як виконавець, передав позивачу, як замовнику, готову продукцію - DTS "Антисептик/дезінфектант" 300 мл у кількості 22 056 шт.

01.10.2020 позивачем виявлені дефекти готової продукції, а саме встановлено сліди корозії нижньої частини балонів, протікання рідини та відсутність тиску в балонах та як наслідок втрату товаром можливості його використання за призначенням.

Як стверджує відповідач, роботи, обумовлені договором, виконувались ним відповідно до вимог розробленого і затвердженого позивачем ТУ У 20.2-20201002-001:2020 "Засоби дезінфекційні. Технічні умови".

Відповідно до пп.3.2. п.3 зазначених технічних умов, для виготовлення засобів використовується наступна сировина, у тому числі перекис водню (водню пероксид) згідно ТУ У 20.1-01977524-001.

В пп.3.2.7 п.3 технічних умов (ТУ У 20.2-20201002-001:2020) визначено вимоги до тари пакування, яка повинна забезпечити збереження якості продукції: засоби фасують в споживчу тару місткістю від 10 мл до 1000, 0 л включно з кратністю 0,1 мл; від 1,0 л до 1000,0 л включно з кратністю 0,1л, зокрема, в скляні, полімерні, жерстяні, металеві або комбіновані баночки, флакони або пляшечки з розпилювачами (дозаторами) або без них, згідно з НД, зазначеним в супровідній документації постачальника або закордонного виробництва, дозволену до застосування у встановленому порядку.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 853 ЦК України якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Наведена правова норма, яка є спеціальною у врегулюванні правовідносин підряду, прямо передбачає у випадку недосягнення згоди між замовником і підрядником щодо недоліків робіт необхідність проведення експертизи з метою встановлення характеру та причин недоліків підрядних робіт.

Під час розгляду даної справи судом першої інстанції за відповідним клопотанням відповідача призначалась судова експертиза з питаннями:

1) Чи відповідають характеристики аерозольного балончика д 52 300 мл (наданий зразок), вимогам ТУ У 20.2-20201002-001-2020 «Засоби дезінфекції» в частині п. 3.7.1 та 3.7.2 , щодо вимог до пакування в споживчу тару, а саме:

п. 3.7.1 - «Пакування засобів повинно забезпечувати збереження їх якості»;

п. 3.7.2 - «Засоби фасують в споживчу тару місткістю від 10,0 мл до 1000,0 мл включно з кратністю 0,1 мл; від 1.0 л до 1000,0 л включно з кратністю 0,1 лв: - скляні, полімерні, жестяні, металеві або комбіновані баночки, флакони або пляшечки з розпилювачами (дозаторами) або без них, згідно з НД зазначеним в супровідній документації постачальника або закордонного виробництва, дозволену до застосування у встановленому порядку»?

2) Яким чином епоксидне покриття внутрішньої частини аерозольного балончика д 52 300 мл (наданий зразок) впливає на зберігання його вмісту?

3) Яка причина руйнування наданих на дослідження балонів з антисептичним засобом: «Антисептик/дезінфектант DTS «professional»?

4) Чи можливе збереження якості пакування, визначеної п. 3.7.1 ТУ У 20.2-20201002-001-2020 «Засоби дезінфекції» при використанні тари, а саме: жестяної баночки (п. 3.7.2 ТУ У 20.2-20201002-001-2020 «Засоби дезінфекції») із наповненням її сировиною, а саме: - перекис водню (водню пероксид) (п.3.2 ТУ У 20.2-20201002-001-2020 «Засоби дезінфекції»)?

5) Чи не суперечать один одному вказані у п. 3.2 та п. 3.7.2 ТУ У 20.2-20201002-001-2020 «Засоби дезінфекції» технічні вимоги?

За результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України надано висновок експертів від 25.01.2022 (т. 1, а.с.217-222), в якому зазначено таке:

1. За дослідженими властивостями надані на експертизу аерозольні балони «д 52 300 мл» не забезпечують виконання вимог ТУ У 20.2-20201002-001-2020 «Засоби дезінфекційні» в частині п. 3.7.1 «Пакування засобів повинно забезпечувати збереження їх якості» стосовно наданих на експертизу дезінфекційних засобів.

Надані на експертизу аерозольні балони «д 52 300 мл» не суперечать вимогам п. 3.7.2 ТУ У 20.2-20201002-001-2020 «Засоби дезінфекційні. Технічні вимоги» в частині: «засоби фасують в споживчу тару місткістю від 10,0 мл до 1000,0 мл включно з кратністю 0,1 мл; від 1,0 л до 1000,0 л включно з кратністю 0,1 л в: - скляні, полімерні, жерстяні, металеві або комбіновані баночки, флакони або пляшечки з розпилювачами (дозаторами) або без них, згідно з НД зазначеним в супровідній документації постачальника або закордонного виробництва, дозволену до застосування у встановленому порядку». Разом з тим надані на експертизу аерозольні балони не відповідають вимозі зазначеного пункту ТУ У в частині «Упаковка повинна забезпечувати збереження засобів протягом встановлених строків придатності» при пакуванні в них наданого на експертизу дезінфекційного засобу.

2. Епоксидне покриття внутрішньої поверхні аерозольних балонів, виготовлених зі сталевої жерсті, зокрема, «аерозольного балончика д 52 300 мл», запобігає безпосередньому контактуванню вмісту балона з матеріалом його корпусу для уникнення корозійних процесів, за умови забезпечення суцільності та достатньої щільності покриття.

3. Причиною руйнування наданих на дослідження аерозольних балонів з антисептичним засобом «Антисептик/дезінфектант «professional» є втрата герметичності корпусів у результаті корозійного пошкодження внаслідок хімічної взаємодії з вмістом в умовах підвищеного внутрішнього тиску.

4. Збереження якості пакування, визначеної п. 3.7.1 ТУ У 20.2-20201002-001-2020 «Засоби дезінфекційні. Технічні вимоги» при використанні наданої на експертизу тари, а саме, аерозольного балона "д 52 300 мл" в існуючому технічному стані, при наповненні її наданим на експертизу дезінфекційним засобом, що містить, зокрема, пероксид водню, неможливе.

5. Оцінювання змісту вимог нормативно-технічних документів, зокрема, п. 3.2 та п. 3.7.2 ТУ У 20.2-20201002-001-2020 "Засоби дезінфекційні. Технічні вимоги" виходить за межі компетенції судової експертизи матеріалів, речовин та виробів.

Отже, дефекти готової продукції виникли внаслідок хімічних процесів взаємодії стінок тари (жерстяних аерозольних балонів "д 52 300 мл") і сировини, яка в своєму складі містить пероксид водню, що за вказаним висновком судової експертизи унеможливлює збереження якості пакування, визначеної ТУ У 20.2-20201002-001-2020 "Засоби дезінфекційні. Технічні вимоги".

За умовами пп.2.3. п.2 договору на замовника покладено повну відповідальність перед третіми особами та чинним законодавством за якісні характеристики готової продукції та її відповідність діючим нормам.

Позивач розробив і затвердив ТУ У 20.2-20201002-001-2020 "Засоби дезінфекційні. Технічні вимоги", в яких вказано, що для виготовлення використовується, зокрема, перекис водню (водню пероксид), засоби фасуються у жерстяні, металеві або комбіновані баночки, флакони або пляшечки з розпилювачем (дозатором) (пп. 3.2., 3.7.2. п.3 ТУ).

Враховуючи результати проведених експертних досліджень можна зробити висновок, що визначені пп.3.2.,3.7.2. п.3 ТУ вимоги щодо тари і сировини суперечать один одному, оскільки не можуть взаємодіяти між собою.

Відповідач виконав роботи, розфасувавши надану позивачем давальницьку сировину у аерозольні балони 300 мл ("д 52 300 мл"), які виготовлені зі сталевої жерсті із захисним епоксидним внутрішнім покриттям і які не суперечать вимогам п. 3.7.2 ТУ У 20.2-20201002-001-2020 "Засоби дезінфекційні. Технічні вимоги", що встановлено висновком судової експертизи від 25.01.2022.

Отже, використані відповідачем балони для фасування сировини відповідали вимогам ТУ У 20.2-20201002-001-2020 "Засоби дезінфекційні. Технічні вимоги", розроблених і затверджених позивачем, за які він відповідає.

Колегія суддів вважає, що позивачем не наведено належних доводів та обґрунтувань на підтвердження наявності підстав для відхилення висновку судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 25.01.2022.

Колегія суддів також вважає достатньо обґрунтованими аргументи відповідача про те, що він не знав і не міг знати без проведення спеціального дослідження, що перекис водню (водню пероксид), який міститься у давальницькій сировині для фасування при взаємодії з корпусом балончика спричиняє його корозію. Обов`язок проведення такого дослідження перед пакуванням сировини у балони договором на відповідача не покладено. Разом з тим, не виник обов`язок відповідача негайно попередити позивача і до отримання від нього вказівок призупинити роботу, передбачений п.2.6. договору, з огляду на те, що ні при отриманні сировини, комплектуючих, ні в процесі виробництва відповідач не виявив дефектів сировини чи комплектуючих, які не дозволяють виробити готову продукцію в кількості або якості, відповідно до переданих йому позивачем ТУ. Так само і позивач не виявив дефектів сировини чи комплектуючих або вже готової продукції під час підписання акта виконаних робіт і протягом строку зберігання продукції на своєму складі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 зазначеного Кодексу).

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з положеннями ст.ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У розумінні наведених положень особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні збитків.

Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Заявлені позивачем до стягнення збитки становлять вартість неякісно проведених робіт (494 219, 00 грн), вартість давальницької сировини (153 503,99 грн), вартість експертного дослідження (12 159,94 грн), неодержаний дохід (упущена вигода) (554 420,13 грн), а підставою позову визначено допущення відповідачем саме істотних недоліків робіт та відступів від умов договору, які призвели непридатності готової продукції для використання.

В ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи положення чинного законодавства, передбачену договором відповідальність позивача за якість готової продукції, правильність розроблених технічних умов та встановлені в ході апеляційного перегляду справи обставини щодо недоведеності позивачем наявності істотних недоліків виконаних відповідачем робіт чи відступів від договору, які не можуть бути усунені або не були усунені у встановлений строк, внаслідок яких позивачу завдано шкоди, через які позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував, а отже і наявності правових підстав відшкодування збитків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого позову.

У зв`язку з наведеним, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення 659 882, 93 грн збитків слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в решті рішення суду (в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 554 420,13 грн неодержаного доходу (упущеної вигоди) залишити без змін.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Частиною 5 статті 236 ГПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1 ст. 277 ГПК України).

Судові витрати

Частина 1 статті 123 ГПК України визначає, що до складу судових витрат входять судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи. При цьому відповідно до ч. 3 зазначеної норми визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч.4 ст. 823 ЦК України витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалення у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги і витрати, пов`язані із проведенням експертизи, покладаються на позивача.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу позивача без задоволення, судовий збір за її подання, а також за подання позову та витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в порядку статті 129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми «ДАСК ТРАНС СЕРВІС» залишити без задоволення.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА АЙСБЕРГ» задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 09.02.2023 у справі № 920/142/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог Приватної виробничо-комерційної фірми «ДАСК ТРАНС СЕРВІС» про стягнення 659 882,93 грн збитків та 9 898,25 грн витрат по сплаті судового збору.

У скасованій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 09.02.2023 у справі № 920/142/21 залишити без змін.

Стягнути з Приватної виробничо-комерційної фірми «ДАСК ТРАНС СЕРВІС» (49600, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, корпус 13, кім. 442, ідентифікаційний код 20201002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА АЙСБЕРГ» (40020, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, буд. 24, ідентифікаційний код 32779306) 14 847 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок сім гривень) 37 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 16 474 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири гривні) 56 коп. витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано - 02.10.2023.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова