Постанова

від 27.09.2023 по справі 910/4808/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2023 р. Справа№ 910/4808/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.

учасники справи:

від позивача: Масленнікова Ю.О.

від відповідача: Пикало О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Городищенська "Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023

у справі №910/4808/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ХАУС РОКФОР"

до Приватної науково-виробничої компанії "ІНТЕРБІЗНЕС"

про стягнення 634 421,93 грн,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ХАУС РОКФОР" звернулось в Господарський суд міста Києва із позовом до Приватного науково-виробничої компанії "ІНТЕРБІЗНЕС" про стягнення 634421,93 грн за договором поставки №0709/01 від 07.09.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №910/4808/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного науково-виробничої компанії "ІНТЕРБІЗНЕС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ХАУС РОКФОР" 474600 грн основної заборгованості, 71216,45 грн пені, 76679,93 грн інфляційні втрати, 7288,75 грн 3% річних та судовий збір у розмірі 9446,78 грн.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем було допущено порушення умов договору поставки №0709/01 від 07.09.2021.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" в особі Філії "Городищенська "Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" подала апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Городищенська "ПНВК "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 по справі №910/4808/23 до розгляду та відкрити апеляційне провадження; керуючись положенням ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та ст.136 ЦПК України просить відстрочити сплату судового збору при подачі апеляційної скарги; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №910/4808/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ХАУС РОКФОР" до Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Городищенська "Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" про стягнення 474 600 (чотириста сімдесят чотири тисячі шістсот) грн 00 коп. суми основного боргу, 71216 (сімдесят одна тисяча двісті шістнадцять) 00 коп. - пені, 76 679 (сімдесят шість тисяч шістсот сімдесят дев`ять) гривень 93 коп. - інфляційні втрати, 7288 (сім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн 75 коп. - 3% річних та 9446 (дев`ять тисяч чотириста сорок шість) гривень суми судового збору відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Зокрема апелянт стверджує про те, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду факту наявності заборгованості за поставку продукції.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд відмовити у її задоволенні, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Городищенська "Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №910/4808/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 27.09.2023.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що 07.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ХАУС РОКФОР" (Постачальник) та Приватною науково-виробничою компанії "Інтербізнес" (Покупець) було укладено договір поставки № 0709/01.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язуються в порядку та на умовах. визначених у цьому Договорі, передати партіями у власність Покупцеві прокладку горбкувату та контейнери для пакування яєць (Продукція), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити її.

Здача-приймання Продукції здійснюються Сторонами по кількості відповідно до видаткових накладних на Продукцію, по якості - відповідно до вимог, зазначених у Договорі та у відповідності до вимог чинного законодавства України (п. 2.6 Договору).

Відповідно до п. 2.11 Договору, претензії щодо кількості продукції можуть бути пред`явлені Покупцем під час приймання продукції від Постачальника. У випадку нестачі продукції Постачальник зобов`язується допоставити належну кількість продукції в узгодженій сторонами строк, якщо сторони не домовляться про інше.

Розрахунки за поставлену згідно Договору Продукцію здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Постачальника у строк, передбачений Специфікацією, яка являється невід`ємною частиною Договору. Якщо інше не передбачено специфікацією (-ями), яка є невід`ємною частиною цього договору, у випадку передоплати Покупець здійснює оплату за Продукцію в наступному порядку: 80% вартості Продукції - попередня оплата до дати поставки Продукції шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, який визначений у цьому договорі, 20% вартості Продукції після реєстрації Постачальником податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.2 Договору).

Датою поставки Продукції є дата підписання Покупцем видаткової накладної, якшо інша дата не зазначена в графі "прийнято" під час підпису видаткової накладної уповноваженою особою Покупця (п. 3.3 Договору).

Ціна може погоджуватись, як на кожну поставку Продукції, так і одночасно на декілька поставок (п. 3.4 Договору).

Пунктами 4.1-4.4 Договору сторони погодили, що Продукція поставляється за рахунок/автомобільним транспортом Постачальника.

Базисні умови поставки здійснюється на умовах DAP склад Покупця Черкаська обл., Городищенський р-н. с. Мліїв, вул. Данила Кушніра, буд. 245 та/або Черкаська обл., Городищенський р-н, с. Петропавлівка, вул. Миру, буд. 20, та/або Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Телешівка, вул. Малинова, буд. 1, згідно Правил Інкотермс 2020.

У випадку поставки Продукції за рахунок/автомобільним транспортом Покупця, ціна Продукції зменшується на вартість перевезення, що було включене до ціни Продукції Постачальником.

Днем отримання партії Продукції вважається дата підписання видаткової накладної на дану партію Продукції.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що Продукція поставлена за видатковими накладними, що оформленні між сторонами протягом строку дії Договору, вважається такою, що поставлена на підставі та в межах даного Договору.

Покупець несе відповідальність за своєчасність оплати Продукції за умовами договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленої Продукції, Покупець від суми замовлення сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення, але не більше 0,1% від суми заборгованості (п. 7.7 Договору).

Положеннями п. 7.11 Договору зокрема передбачено, що Постачальник зобов`язаний зареєструвати податкову накладну згідно чинного законодавства України та надати її Покупцю у встановлений законодавством спосіб.

Відповідно до п. 9.5 договір вступає в силу з моменту його підписання та при наявності відбитка печатки на договорі і є чинним до 31.12.2021, разом з тим: в частині поставки Продукції - до повного постачання Постачальником оплаченої Покупцем частини Продукції, в частині розрахунків - до повного проведення Покупцем розрахунків з Постачальником за отриману Продукцію. У випадку, коли жодна із Сторін протягом двох тижнів до закінчення терміну дії даного Договору не заявила про намір його розірвати Договір щоразу вважається таким, що діє на наступний період - 1 (один) календарний рік на умовах передбачених даним Договором, проте не більше, ніж на 3 (три) календарні роки від дня первісного укладення Договору.

Судом установлено, що на підставі видаткових накладних: №1 від 28.01.2022 на суму 289 800,00 грн, № 2 від 12.02.2022 на суму 289800,00 грн, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято прокладку бугорчату №20 для пакування яєць у кількості 280 000 шт. Вищеуказані накладна підписані з боку сторін без зауважень та скріплені їх печатками.

Окрім того у підтвердження поставки товару позивачем долучено товарно-транспортні накладні від 28.01.2022 та від 12.02.2022, а також долучено податкові накладні від 28.01.2022 та від 12.02.2022 на суму 289 800,00 грн відповідно.

Відповідачем було здійснено часткова оплата продукції на загальну суму 105 000,00 грн., а саме за платіжним дорученням №9988466391 від 22.02.2022 на суму 55 000,00 грн та за платіжним дорученням №9988466814 від 04.05.2022 на суму 50 000,00 грн.

Оскільки відповідач не сплатив усю суму за поставлений товар, позивачем було виставлено відповідачеві вимогу про сплату боргу на суму 474 600,00 грн зі строком оплати до 27.03.2023. Разом з тим доказів направлення останньої позивачем до матеріалів справи долучено не було.

Спір у даній справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по сплаті за поставлений товар.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не установлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розрахунки за поставлену згідно Договору Продукцію здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок Постачальника у строк, передбачений Специфікацією, яка являється невід`ємною частиною Договору. Якщо інше не передбачено специфікацією (-ями), яка є невід`ємною частиною цього договору, у випадку передоплати Покупець здійснює оплату за Продукцію в наступному порядку: 80% вартості Продукції - попередня оплата до дати поставки Продукції шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, який визначений у цьому договорі, 20% вартості Продукції після реєстрації Постачальником податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних.

Матеріали справи не містять доказів, що поставка позивачем товару відбувалась на умовах передоплати як і не містять специфікацію у якій було б передбачено строк оплати.

Відповідачем не заперечується отримання товару, проте останній заперечує в частині виникнення обов`язку у останнього з оплати за поставлений товар оскільки такий строк не встановлений, а також вказує, що Договір №0709/01 від 07.09.2021 від Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" підписані представником філії "Городищенська" ПНВК "Інтербізнес", яка діяла на підставі довіреності №5 від 28.12.2020, яка у свою чергу була чинною по 31.08.2021, а відтак повноважень на підписання Договору, особа, яка їх підписала, не мала.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Оскільки на підставі видаткових накладних: №1 від 28.01.2022 на суму 289 800,00 грн, № 2 від 12.02.2022 на суму 289800,00 грн, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято прокладку бугорчату №20 для пакування яєць у кількості 280 000 шт., а відповідно до п. 4.4 Договору, днем отримання партії Продукції вважається дата підписання видаткової накладної на дану партію Продукції, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів, що поставка позивачем товару відбувалась на умовах передоплати, у відповідача виник обов`язок з оплати товару за видатковою накладною №1 від 28.01.2022 на суму 289 800,00 грн - 28.01.2022 та за видатковою накладною № 2 від 12.02.2022 на суму 289800,00 грн - 12.02.2022.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов`язок за договором поставки щодо передачі відповідачу товару виконав, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними.

Відповідачем у свою чергу оплату за поставлений товар не здійснив у повному обсязі, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Твердження відповідача, що договір був підписаний не уповноваженою особою оскільки підписані представником філії "Городищенська" ПНВК "Інтербізнес", яка діяла на підставі довіреності №5 від 28.12.2020, яка у свою чергу була чинною по 31.08.2021, а відтак повноважень на підписання Договору, особа, яка їх підписала, не мала, є безпідставними, оскільки відповідачем не надано доказів у підтвердження вищевикладеного як і не надано довіреність №5 від 28.12.2020.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару, отже відповідачем було порушено умови договору, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 474600,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань).

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою ст. 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).

Положеннями ст. 2 Закону № 491-IV передбачено, що як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру. Водночас вказаною статтею Закону № 491-IV законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок).

Положеннями п. 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Абзацом другим п. 1-1 Порядку передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7288,75 грн та інфляційних втрат у розмірі 76679,93 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Покупець несе відповідальність за своєчасність оплати Продукції за умовами договору У випадку несвоєчасної оплати поставленої Продукції, Покупець від суми замовлення сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день такого прострочення, але не більше 0,1% від суми заборгованості (п. 7.7 Договору).

За частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідача виник обов`язок з оплати товару за видатковою накладною №1 від 28.01.2022 на суму 289 800,00 грн - 28.01.2022 (включно) та за видатковою накладною № 2 від 12.02.2022 на суму 289800,00 грн - 12.02.2022 (включно).

У свою чергу, апелянт заперечуючи щодо нарахування пені, посилається на частину шосту статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою установлено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Указаний пункт введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року, і дія вказаного Закону фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року N 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року N 1236" продовжено на всій території України дію карантину до 30.06.2023.

При цьому, згідно з положеннями пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Наведеним спростовуються заперечення відповідача проти нарахування позивачем пені поза межами позовної давності, оскільки вказаними вище нормами продовжено строк нарахування пені та строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки.

Отже, подавши позов 28.03.2023, позивач не пропустив строк позовної давності по вимогам про стягнення пені, оскільки карантин не закінчився.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 71216,45 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" в особі Філії "Городищенська "Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва 14.06.2023 у справі №910/4808/23, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №910/4808/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" в особі Філії "Городищенська "Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №910/4808/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі №910/4808/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватну науково-виробничу компанію "Інтербізнес" в особі Філії "Городищенська "Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.10.2023.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран