Рішення

від 28.09.2023 по справі 904/1836/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2023м. ДніпроСправа № 904/1836/23За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Літпол Україна", м. Харків

про ухвалення додаткового рішення у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літпол Україна", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Колісник О.М.

Представники:

Від позивача: Сільченко Т.І., ордер серія АХ №1124730 від 03.04.2023, адвокат

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Літпол Україна" до господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, у якій просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 40 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Літпол Україна" про ухвалення додаткового рішення та призначено її до розгляду в засіданні на 28.09.2023 о 12:00 год. Запропоновано відповідачу у строк до 25.09.2023 (дата отримання канцелярією суду) надати до господарського суду письмові пояснення / заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав подану заяву.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких просить відмовити в задоволенні даної заяви. Відповідач вважає витрати у вигляді правничої допомоги формальними, оскільки спочатку справу було визнано як малозначною та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідач зазначає, що перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження не збільшив кількості процесуальних документів зі сторони позивача. Також відповідач звертає увагу, що всі судові засідання відбулися в режимі відеоконференції. Відповідач вважає вимогу про стягнення витрат на правову допомогу необґрунтованою, завищеною та безпідставною.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі документи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Літпол Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" основний борг у розмірі 438 140,91 грн, відсотки річних у розмірі 24 334,62 грн та інфляційне збільшення у розмірі 150 104,23 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літпол Україна" основний борг у розмірі 409 634,67 грн, 3% річних у розмірі 22721,01 грн, втрати від інфляції 140 349,78 грн та судовий збір у розмірі 8590,58 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Літпол Україна" до господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, у якій просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 40 000,00 грн.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Так, 02.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Літпол-Україна" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Роланд" (адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №2023/02/01, відповідно до п. 1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу у формах, обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в порядку встановленому чинним законодавством, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити її.

Згідно з п. 1.2 вказаного договору адвокатське об`єднання надає правничу (правову) допомогу і здійснює захист інтересів клієнта у відносинах із контрагентом за договором поставки №21/0165 від 19.02.2021, а саме із Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", у тому числі в Господарському суді Дніпропетровської області, Центральному апеляційному господарському суді та в органах примусового виконання судових рішень.

Правнича (правова) допомога за цим договором включає наступне:

- опрацювання документації, наявної у клієнта, щодо взаємовідносин із контрагентом за договором поставки №21/0165 від 19.02.2021, а саме із Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" для формування стратегії та дій щодо забезпечення виконання договірних зобов`язань з боку ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" в тому числі формування підстав для позову, а також вчинення дій щодо примусового виконання відповідного рішення.

- підготовка та направлення па адресу ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" вимоги та претензії про оплату заборгованості за договором поставки № 21 /0165 від 19.02.2021;

- підготовку і подання до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення коштів за договором поставки № 21/0165 від 19.02.2021;

- підготовку і подання у разі необхідності до Центрального апеляційного господарського суду апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції;

- відправлення процесуальних документів сторонам у справі та до суду;

- представництво інтересів клієнта у судових засіданнях у справі;

- підготовка та подання інших необхідних процесуальних документів: клопотань, заяв, звернень, скарг, письмових пояснень, заперечень тощо;

- представництво інтересів клієнта у межах справи у відносинах з будь-якими державними органами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, фізичними особами, органами місцевого самоврядування, у тому числі з органами та особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень (п.1.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору винагорода (гонорар) адвокатського об`єднання згідно з цим договором складає 60 000,00 грн, ПДВ не передбачено. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок адвокатського об`єднання у наступному порядку:

- перша частина у розмірі 15 000,00 грн - протягам 5 календарних днів з моменту укладення цього договору на підставі рахунку адвокатського об`єднання;

- друга частина у розмірі 15 000,00 грн - протягом 5 календарних днів після відкриття провадження у справі;

- третя частина у розмірі 10 000,00 грн - протягом 5 календарних днів після винесення рішення у справі Господарським судом Дніпропетровської області (п. 3.2 договору).

Договір вважається укладеним з дня його підписання та діє до 31 грудня 2023 року, якщо сторони до цього часу виконають свої зобов`язання у повному обсязі (п.7.1 договору).

Клієнтом та адвокатським об`єднанням підписано акт №85 від 18.09.2023 про надання правової допомоги за договором №2023/02/01 від 02.02.2023 на загальну вартість 40000,00 грн.

Відповідно до акту адвокатським об`єднанням надані наступні види правової допомоги:

1) опрацювання документації, наявної у клієнта, щодо правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" за договором поставки №21/0165 від 19.02.2021, проведення підготовчої роботи, підготовка та направлення вимоги про виконання зобов`язання за договором - вартість робіт 4000,00 грн;

2) підготовка та подання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області та направлення її відповідачу - вартість робіт 11 000,00 грн;

3) підготовка та подання інших процесуальних документів, зокрема клопотання про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні (відправка засобами поштового зв`язку відповідачу та до суду) - вартість робіт - 750,00 грн;

4) підготовка та подання відповіді на відзив до Господарського суду Дніпропетровської області та відповідачу - вартість робіт 6 500,00 грн;

5) підготовка та подання інших процесуальних документів, зокрема заяви щодо розподілу (стягнення) судових витрат (відправка засобами поштового зв`язку відповідачу та до суду) - вартість робіт - 750,00 грн;

6) підготовка та подання інших процесуальних документів, зокрема додаткових пояснень на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 у справі №904/1836/23 (відправка засобами поштового зв`язку відповідачу та до суду) - вартість робіт - 2500,00 грн;

7) представництво та захист інтересів клієнта у судовому засіданні поза межами приміщення суду по справі №904/1836/23, яке відбулося 10.07.2023 - вартість робіт - 2500,00 грн;

8) підготовка та подання інших процесуальних документів, зокрема заяви про зміну позовних вимог з розрахунком ціни позову у справі №904/1836/23 (відправка засобами поштового зв`язку відповідачу та до суду) - вартість робіт - 2000,00 грн;

9) представництво та захист інтересів клієнта у судовому засіданні поза межами приміщення суду по справі №904/1836/23, яке відбулося 26.07.2023 - вартість робіт - 2500,00 грн;

10) представництво та захист інтересів клієнта у судовому засіданні поза межами приміщення суду по справі №904/1836/23, яке відбулося 09.08.07.2023 - вартість робіт - 2500,00 грн;

11) представництво та захист інтересів клієнта у судовому засіданні поза межами приміщення суду по справі №904/1836/23, яке відбулося 31.08.2023 - вартість робіт - 2500,00 грн;

12) представництво та захист інтересів клієнта у судовому засіданні поза межами приміщення суду по справі №904/1836/23, яке відбулося 13.09.2023 - вартість робіт - 2500,00 грн;

Адвокатським об`єднанням виставлені на оплату клієнту рахунки №5 від 02.02.2023 на суму 15000,00 грн, №26 від 13.04.2023 на суму 15000,00 грн, №81 від 13.09.2023 на суму 10000,00 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій №7626 від 03.02.2023 клієнтом сплачено на користь адвокатського об`єднання 15000,00 грн, №7895 від 19.04.2023 - 15000,00 грн та №8567 від 13.09.2023 - 10000,00 грн.

Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. ст. 129 ГПК України).

Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд враховує, що дана справа не є складною для професійного адвоката, справа не містить складних розрахунків, беручи до уваги те, що у випадку первісного формулювання позовних вимог з урахуванням п. 7.13 договору поставки у позивача була б відсутня необхідність подавати заяву про зміну предмета позову та участі у судових засіданнях, оскільки б не було необхідності у переході до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу та баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає що адекватним розміром правничої допомоги, який підлягає розподілу між сторонами, є 15000,00 грн. У зв`язку із частковим задоволення позову з відповідача підлягає стягненню вартість правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 14 024,44 грн.

Суд вважає за необхідне скористатися правом суду і не розподіляти витрати на правову допомогу в іншій частині на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 221, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, просп. Трубників, 56, ідентифікаційний код 35537363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літпол Україна" (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 27, ідентифікаційний код 32134535) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14024,44 грн (чотирнадцять тисяч двадцять чотири грн 44 коп).

У стягненні решти заявлених витрат на правничу допомогу - відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено - 03.10.2023.

Суддя О.М. Крижний