Постанова

від 24.01.2024 по справі 904/1836/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1836/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.

представники сторін: у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 року (повний текст складено 25.09.2023 року) та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2023 року (повний текст складено 03.10.2023 року) у справі № 904/1836/23 (суддя Крижний О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Літпол Україна", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Літпол Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" основний борг у розмірі 438 140,91 грн., відсотки річних у розмірі 24 334,62 грн. та інфляційне збільшення у розмірі 150 104,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №21/0165 від 19.02.2021 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Крім того, у позові наведено орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема витрати на правову допомогу у сумі 25 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 року у справі № 904/1836/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літпол Україна" основний борг у розмірі 409 634,67 грн., 3% річних у розмірі 22 721,01 грн., втрати від інфляції 140 349,78 грн. та судовий збір у розмірі 8 590,58 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що:

- матеріалами справи доведено факт неналежного виконання відповідачем умов договору поставки №21/0165 від 19.02.2021 року в частині своєчасної оплати поставленого за договором товару та доведено наявність заборгованості в розмірі 558 104,67 грн.;

- відповідач отримав товар 30.09.2021 року, тобто, позивач прострочив поставку більш ніж на 10 днів, у зв`язку з цим штраф слід нараховувати на суму невчасно поставленого товару 2 969 400,00 грн.;

- розмір штрафу становить 148 470,00 грн., в той час, як відповідач допустив помилки в розрахунку штрафу та провів нарахування декілька разів на вартість залишку не поставленого в строк товару;

- в силу приписів п.7.13 договору заборгованість відповідача підлягає зменшенню на суму штрафу і її розмір становить 409 634,67 грн., а не 438 140,91 грн., як вказував позивач (558 104,67 - 148 470,00 = 409 634,67) грн.

- наявність заборгованості є підставою для нарахування відповідачу відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних та 3% річних.

18.09.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Літпол Україна" до господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, у якій позивач просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 40 000,00 грн.

Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2023 року у справі № 904/1836/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Літпол Україна" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 024,44 грн. У стягненні решти заявлених витрат на правничу допомогу відмовлено.

Приймаючи додаткове рішення, врахувавши складність даної справи, взявши до уваги те, що у випадку первісного правильного формулювання позовних вимог у позивача була б відсутня необхідність подавати заяву про зміну предмета позову та участь у судових засіданнях, а також врахувавши заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу та баланс інтересів сторін у даному питанні, суд визнав адекватним розміром правничої допомоги, який підлягає розподілу між сторонами 15 000,00 грн. При цьому, у зв`язку із частковим задоволення позову, суд стягнув з відповідача вартість правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 14 024,44 грн.

Не погодившись із рішенням та додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" оскаржило їх в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 року та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2023 року у даній справі в частині задоволених вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

- при ухваленні рішення судом порушено норми процесуального права, зокрема ст.86 ГПК України;

- за позицією Верховного Суду одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України;

- твердження позивача про нарахування штрафу декілька разів на одне і те ж порушення не відповідає дійсності, оскільки штраф нараховувався на суму, яка зменшувалася через часткові поставки з боку позивача;

- товар покупцем фактично був прийнятий 30.09.2021 року, тому, на думку скаржника, ним законно та правильно здійснено розрахунок суми на підставі виставленої претензії №1175 від 13.10.2021 року;

- скаржником 28.10.2021 року здійснено остаточний розрахунок за поставку товару по договору №21/0165 від 19.02.2021 року у розмірі 1 223 535,33грн., з урахуванням претензійних вимог;

- спочатку справа була порушена у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, а перехід до загального провадження не збільшив кількості процесуальних документів зі сторони позивача, і усі судові витрати у вигляді правничої допомоги є формальними;

- усі засідання відбулися у режимі відеоконференції, без реальної участі представника позивача.

З урахування вищевикладеного скаржник вважає, що у зв`язку з дотриманням ним умов договору та відсутністю заборгованості з боку відповідача, заявлена позовна заява є безпідставною та не відповідає дійсності.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги надуманими, зазначає, що скарга фактично повторює зміст відзиву на позовну заяву та не має жодних додаткових обставин чи обґрунтування, а заперечення проти додаткового рішення є цитуванням господарського процесуального законодавства та повторенням вже викладеного відповідачем у запереченнях проти заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

У відзиві позивач вказує наступне:

- позивач вимушений був змінити графік та черговість виконання інших зобов`язань для того, щоб виконати зобов`язання перед відповідачем, який прострочив виконання оплати;

- призначенням авансового платежу, у даному випадку, було придбання матеріалів для виготовлення замовлення, тому до його сплати виготовлення та поставка предмету договору була неможлива;

- позивач не заперечує прострочення поставки товару, але зазначає, що таке прострочення було наслідком прострочення з боку відповідача;

- той факт, що довіреність відповідачем видана своєму працівнику лише 30.09.2021 року, не доводить нездійснення поставок раніше про що свідчать оформлені видаткові накладні;

- позивач не визнавав суми штрафних санкцій, навпаки, просив відповідача їх не застосовувати, посилаючись на винні дії відповідача, а також на аварію систем водопостачання на виробництві;

- відповідач дуже вільно тлумачить поняття неустойки, намагаючись таким чином компенсувати недоліки договору, згідно з яким відповідач має право застосувати до позивача санкції у вигляді пені за кожен день прострочення та штраф, у випадку, якщо прострочення триває понад 10 календарних днів;

- суд першої інстанції правильно визнав обґрунтованим утримання із суми заборгованості за поставлений товар тільки суми штрафу, а не повністю суму нарахованої неустойки, до складу якої включено і суму пені, яка за умовами договору може бути стягнута з позивача у примусовому порядку;

- на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані належні докази;

- доводи, наведені в апеляційній скарзі, є формальними та, на думку позивача, направлені на затягування розгляду справи, що свідчить про зловживання скаржником своїми правами.

Також позивач зазначає, що він очікує понести витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 12 500,00 грн.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023 року та 11.05.2023 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді (доповідача) Верхогляд Т.А., суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2023 року, після надходження справи на запит, відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.01.2024 року.

24.01.2024 року в судове засідання представники сторін не з`явилися, про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Оскільки явка сторін в судове засідання не визнавалась колегією суддів обов`язковою, сторони правом участі в судовому засіданні не скористались, колегія суддів вважає можливим провести розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

При цьому колегія суддів зазначає, що підстав для відкладення розгляду справи, які передбачені ч.2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, не має.

24.01.2024 року Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Літпол Україна" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (покупцем) укладено договір поставки №21/0165, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення, надалі товар. Найменування, асортимент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару зазначаються у специфікаціях, які оформлюються у вигляді додатків і складають невід`ємну частину договору.

Згідно з п. 2.4 договору сума цього договору визначається як загальна вартість товару, поставленого за весь період дії цього договору на підставі оформлених сторонами специфікацій.

Товар за цим договором поставляється на умовах, викладених у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, та зазначених у специфікаціях. Товар поставляється узгодженими партіями протягом терміну дії цього договору. Строк поставки товару зазначається специфікаціях (п.3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за цим договором покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в порядку та строки, зазначені у специфікаціях. При здійсненні оплати на умовах переплати покупець перераховує грошові кошти у розмірі вартості узгодженої партії товару. При здійсненні оплати з відстрочкою платежу покупець перераховує грошові кошти за фактично прийняту вагу/кількість товару.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочення. Пеня нараховується на весь період прострочення. При порушення строків постачання понад 10 календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від вартості не поставленого в строк товару.

Як вбачається з п. 7.13 договору при несплаті неустойки у встановлений строк, покупець має право утримати суму штрафу при взаєморозрахунках з постачальником. Сплата штрафів не звільняє постачальника від відшкодування збитків у повному обсязі.

У п. 11.1 зазначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення їх печатками сторін, та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині не виконаних зобов`язань до повного виконання сторонами та прийнятих на себе зобов`язань. Датою підписання договору слід вважати дату, вказану в правому верхньому кутку на першій сторінці цього договору.

04.06.2021 року сторонами підписано специфікацію №Н4/21/0165 до договору, у якій погоджено поставку товару - шафи металеві для роздягальні у кількості 500 штук на загальну суму 2 969 400,00 грн. у період з 04.06.2021 року по 08.07.2021 року.

Згідно з п. 2 специфікації товар поставляється постачальником на умовах поставки СРТ-склад покупця, м. Нікополь, пр. Трубників, 56, відповідно до правил Інкотермс у редакції 2010 року. Строк поставки протягом 35 календарних днів від дати зарахування попередньої оплати (п. 4 специфікації).

У відповідності з п.7 специфікації розрахунок за товар по даній специфікації покупець здійснює в наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 40% від вартості товару протягом 0 календарних днів на підставі рахунку, пред`явленого постачальником до оплати; остаточний розрахунок за поставлений товар протягом 15 календарних днів від дати поставки.

Передоплата сплачена ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" 22.07.2021 року, тобто, з порушенням передбачених специфікацією термінів.

Враховуючи дату проведення покупцем попередньої оплати за товар, строк поставки до 26.08.2021 року включно, що теж поза межами погодженого сторонами у строку.

Позивачем на виконання своїх зобов`язань за договором поставлено товар на загальну суму 2 969 400,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000918 від 03.09.2021 про поставку 96 штук шаф на суму 570124,80 грн., №РН-0000926 від 06.09.2021 про поставку 96 штук шаф на суму 570 124,80 грн, №РН-0000959 від 14.09.2021 про поставку 70 штук шаф на суму 415 716,00 грн, №РН-0000971 від 15.09.2021 про поставку 79 штук шаф на суму 469 165,20 грн, №РН-0000976 від 16.09.2021 про поставку 80 штук шаф на суму 475 104,00 грн, №РН-0000982 від 17.09.2021 про поставку 79 штук шаф на суму 469 165,20 грн., які містяться у справі.

Згадані вище видаткові накладні були підписані представником покупця 30.09.2021 року, отже, саме в цей день товар прийнято покупцем. Заперечень щодо цієї обставини сторони суду не зазначили.

Таким чином, обидві сторони договору допустили порушення погоджених договором строків.

Матеріали справи свідчать, що відповідач 13.10.2021 року направив позивачу претензію №1175, в якій зазначено, що позивач прострочив поставку товару, у зв`язку з чим відповідач на підставі п. 7.3 договору нарахував пеню за загальний період з 26.08.2021 року по 17.09.2021 року у загальному розмірі 181 881,69 грн. та штраф у загальному розмірі 376 222,98 грн. Відповідач вимагав сплатити пеню та штраф у загальному розмірі 558 104,67 грн. у семиденний строк з дня отримання претензії та зазначив, що у випадку не сплати у встановлений строк суми претензії Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" залишає за собою право скористатися п. 7.13 договору, а саме - утримати її при взаєморозрахунках.

Позивач у відповіді на претензію (лист №213/03-17 від 20.10.2021 року) повідомив відповідача, що саме покупець допустив прострочку щодо внесення авансового платежу на 43 дні, через що графік виробництва був змінений, так як замовлення, яке мало бути оплачене 09.06.2021 року, а сплачено ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" 22.07.2021 року.

Також у відповіді вказано, що:

- постачальником було здійснено заходи для ущільнення графіку для виконання цього замовлення, однак під час виконання замовлення частина співробітників захворіла короновірусною хворобою та керівництво було змушене відправити всіх контактних з хворими працівників на самоізоляцію і строки виконання всіх замовлень було перенесено;

- у серпні на підприємстві склалася форс-мажорна ситуація, а саме по вулиці, де розташоване підприємство сталася аварія - прорив труби системи водопостачання і були відключені від постачання води всі підприємства до закінчення ремонту водогону, який відбувся за їх власні кошти. 26.08.2021 року позивач направляв листа відповідачу з повідомленням про аварію;

- позивач направляв відповідачу листи №213-01/03-17 від 13.12.2021 року та №213-02/03-17 від 28.12.2021 року, у яких просив не застосовувати штрафні санкції зважаючи на тривалі партнерські стосунки і пропонував відповідачу надати знижку на наступні замовлення у розмірі нарахованої пені 181 881,61 грн.

Судом встановлено, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме: 22.07.2021 року здійснив попередню оплату у розмірі 1 187 760,00 грн., 28.10.2021 року частково оплатив товар після поставки у розмірі 1 223 535,33 грн.

Решту отриманого товару відповідач не оплатив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 558 104,67 грн. (2 969 400,00 1187760,00 1 223 535,33).

Позивач, з урахуванням прострочення ним поставки товару за вказаним договором, яка останнім не заперечується, та з огляду на положення п. 7.13 договору, погодився на утримання покупцем штрафу у розмірі 119 963,76 грн. та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 438 140,91 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати поставленого за договором товару у вказаній вище сумі, позивачем нараховані відсотки річних у сумі 24 334,62 грн. та інфляційне збільшення у сумі 150 104,23 грн.

Неоплата відповідачем вказаних вище сум боргу, річних та інфляційних втрат стала підставою для звернення позивача з даним позовом.

Згідно з ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Щодо досліджуваної справи, то враховуючи настання строку оплати товару, поставленого за договором №21/0165 від 19.02.2021 року, невиконання відповідачем зобов`язання за цим договором у частині повної оплати отриманого товару та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог ТОВ "Ліптол-Україна" про стягнення з ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" основного боргу.

При цьому колегія суддів апеляційного суду погоджується з частковим задоволенням судом першої інстанції позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу з огляду на допущення позивачем прострочки поставки товару за видатковими накладними більш ніж на 10 днів.

Так, за умовами п. 3.6 договору датою поставки товару і датою переходу права власності на товар є дата, зазначена покупцем у видатковій накладній при прийманні товару.

Оскільки згадані вище видаткові накладні були підписані представником покупця 30.09.2021 року, саме в цей день товар прийнято покупцем.

З урахуванням викладеного, загальний розмір заборгованості підлягає зменшенню на розмір нарахованого покупцем штрафу.

Щодо правильності нарахування такого штрафу, а відповідно, щодо правильності визначення розміру основного боргу відповідача перед позивачем, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно правової позиції відповідача, яка викладена ним у відзиві на позовну заяву, яка також підтверджена складеною на адресу позивача у даній справі претензією від 13.10.2021 року, ним нараховано пеню згідно п.7.3 договору та штраф. Розмір штрафу нараховано по кожній видатковій накладній на поставку товару, всього 376 222,98 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач не заперечує, що заявлена відповідачем сума неустойки ним не сплачена. Отже, згідно п.7.13 договору при несплаті неустойки у встановлений строк покупець має утримати суму штрафу (а не суму неустойки - пеню та штраф разом) при взаєморозрахунках з постачальником.

Втім, за змістом претензії відповідача, проведений ним розрахунок штрафу не відповідає вимогам п.7.3 договору. Так, відповідач нараховував суму штрафу на вартість недопоставленого товару, проведену ним з урахуванням часткових поставок 03, 06, 14, 15,16 та 17 вересня 2021 року. Між тим, вище вказано, що датою поставки товару є 30.09.2021 року, коли видаткові накладні від зазначених дат були підписані представником покупця.

Оскільки в строк не було поставлено позивачем весь товар на суму 2 969 400,00 грн., то правильним є нарахування штрафу в розмірі 5 % від вартості не поставленого в строк товару, що становить 148 470,00 грн.

Колегія суддів наголошує, що з урахуванням п.7.3 укладеного між сторонами договору поставки №21/0165, відповідач неправильно розрахував суму штрафу, безпідставно декілька разів нарахувавши його на вартість залишку товару, поставленого з простроченням, яка зменшувалася у зв`язку із здійсненням поставки товару партіями. Відповідні доводи відповідача, які у тому числі викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на довільному тлумаченні ним умов договору, у зв`язку з чим правомірно не були прийняті судом першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції вірно визначив належну до стягнення суму боргу з утриманням належно розрахованого судом розміру штрафу 148 470,00 грн. і обґрунтовано вказав, що відповідач допустив помилки в розрахунку штрафу та провів нарахування декілька разів на вартість залишку не поставленого в строк товару.

Тому колегія суддів визнає правильним висновок суду першої інстанції що обгрунтованою є вимога позивача про стягнення основного боргу у розмірі 409 634,67 грн.

Крім того, як зазначено вище, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 24 334,62 грн. за період з 17.10.2021 року по 17.07.2023 року та інфляційне збільшення у розмірі 150 104,23 грн. за листопад 2022 року червень 2023 року.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, з огляду на порушення відповідачем зобов`язання у частині своєчасної оплати поставленого за вказаним вище договором товару, одночасно враховуючи помилкове нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 438 140,91 грн., в той час, як суд встановив наявність боргу відповідача перед позивачем у розмірі 409 634,67 грн., а також враховуючи допущення позивачем при нарахуванні 3% річних помилки, пов`язаної із врахуванням дати часткового платежу, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про часткове задоволення позовних вимог у відповідній частині та про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 22 721,01 грн. та інфляційних втрат у розмірі 140 349,78 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні рішення судом порушено норми процесуального права, зокрема ст.86 Господарського процесуального кодексу України, є недоведеними та мають декларативний характер.

Так, колегія суддів враховує, що з`ясування відповідних обставин має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У даній справі, за переконанням колегії суддів, приймаючи оскаржуване рішення, господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли із спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про часткове задоволення позову.

Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду про можливість одночасного нарахування штрафу та пені колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в оскаржуваному рішенні не йшлося про неможливість такого одночасного нарахування, а зазначено про відсутність у цьому конкретному випадку підстав для утримання суми пені при взаєморозрахунках з постачальником з огляду на положення п. 7.13 договору.

Доводи скаржника про те, що у зв`язку з дотриманням умов договору та відсутністю заборгованості з боку відповідача, заявлена позовна заява є безпідставною, не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Щодо додаткового рішення суду слід зазначити наступне:

Як зазначено вище, позивачем у позові, у тому числі, наведено орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема витрати на правову допомогу, у сумі 25 000,00 грн.

18.09.2023 року на адресу господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Літпол Україна" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, у якій просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 40 000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що 02.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Літпол-Україна" (клієнтом) та Адвокатським об`єднанням "Роланд" (адвокатським об`єднанням) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №2023/02/01, відповідно до п. 1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу у формах, обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в порядку встановленому чинним законодавством, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити її.

Згідно з п. 1.2 вказаного договору адвокатське об`єднання надає правничу (правову) допомогу і здійснює захист інтересів клієнта у відносинах із контрагентом за договором поставки №21/0165 від 19.02.2021 року, а саме із Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", у тому числі в господарському суді Дніпропетровської області, Центральному апеляційному господарському суді та в органах примусового виконання судових рішень.

Правнича (правова) допомога за цим договором включає наступне:

- опрацювання документації, наявної у клієнта, щодо взаємовідносин із контрагентом за договором поставки №21/0165 від 19.02.2021 року, а саме із Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" для формування стратегії та дій щодо забезпечення виконання договірних зобов`язань з боку ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб", в тому числі формування підстав для позову, а також вчинення дій щодо примусового виконання відповідного рішення.

- підготовка та направлення па адресу ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" вимоги та претензії про оплату заборгованості за договором поставки № 21 /0165 від 19.02.2021 року;

- підготовку і подання до господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення коштів за договором поставки № 21/0165 від 19.02.2021 року;

- підготовку і подання у разі необхідності до Центрального апеляційного господарського суду апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції;

- відправлення процесуальних документів сторонам у справі та до суду;

- представництво інтересів клієнта у судових засіданнях у справі;

- підготовка та подання інших необхідних процесуальних документів: клопотань, заяв, звернень, скарг, письмових пояснень, заперечень тощо;

- представництво інтересів клієнта у межах справи у відносинах з будь-якими державними органами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, фізичними особами, органами місцевого самоврядування, у тому числі з органами та особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень (п.1.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору винагорода (гонорар) адвокатського об`єднання згідно з цим договором складає 60 000,00 грн., ПДВ не передбачено. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок адвокатського об`єднання у наступному порядку:

- перша частина у розмірі 15 000,00 грн. - протягам 5 календарних днів з моменту укладення цього договору на підставі рахунку адвокатського об`єднання;

- друга частина у розмірі 15 000,00 грн. - протягом 5 календарних днів після відкриття провадження у справі;

- третя частина у розмірі 10 000,00 грн. - протягом 5 календарних днів після винесення рішення у справі господарським судом Дніпропетровської області (п. 3.2 договору).

Договір вважається укладеним з дня його підписання та діє до 31 грудня 2023 року, якщо сторони до цього часу виконають свої зобов`язання у повному обсязі (п.7.1 договору).

Клієнтом та адвокатським об`єднанням підписано акт №85 від 18.09.2023 року про надання правової допомоги за договором №2023/02/01 від 02.02.2023 року на загальну суму 40 000,00 грн., відповідно до якого адвокатським об`єднанням надані наступні види правової допомоги:

1) опрацювання документації, наявної у клієнта, щодо правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" за договором поставки №21/0165 від 19.02.2021 року, проведення підготовчої роботи, підготовка та направлення вимоги про виконання зобов`язання за договором - вартість робіт 4000,00 грн;

2) підготовка та подання позовної заяви до господарського суду Дніпропетровської області та направлення її відповідачу - вартість робіт 11 000,00 грн.;

3) підготовка та подання інших процесуальних документів, зокрема клопотання про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні (відправка засобами поштового зв`язку відповідачу та до суду) - вартість робіт - 750,00 грн.;

4) підготовка та подання відповіді на відзив до господарського суду Дніпропетровської області та відповідачу - вартість робіт 6 500,00 грн.;

5) підготовка та подання інших процесуальних документів, зокрема заяви щодо розподілу (стягнення) судових витрат (відправка засобами поштового зв`язку відповідачу та до суду) - вартість робіт - 750,00 грн.;

6) підготовка та подання інших процесуальних документів, зокрема додаткових пояснень на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2023 року у справі №904/1836/23 (відправка засобами поштового зв`язку відповідачу та до суду) - вартість робіт - 2500,00 грн.;

7) представництво та захист інтересів клієнта у судовому засіданні поза межами приміщення суду по справі №904/1836/23, яке відбулося 10.07.2023 року - вартість робіт 2 500,00 грн.;

8) підготовка та подання інших процесуальних документів, зокрема заяви про зміну позовних вимог з розрахунком ціни позову у справі №904/1836/23 (відправка засобами поштового зв`язку відповідачу та до суду) - вартість робіт - 2000,00 грн.;

9) представництво та захист інтересів клієнта у судовому засіданні поза межами приміщення суду по справі №904/1836/23, яке відбулося 26.07.2023 року - вартість робіт - 2500,00 грн.;

10) представництво та захист інтересів клієнта у судовому засіданні поза межами приміщення суду по справі №904/1836/23, яке відбулося 09.08.07.2023 року - вартість робіт - 2500,00 грн.;

11) представництво та захист інтересів клієнта у судовому засіданні поза межами приміщення суду по справі №904/1836/23, яке відбулося 31.08.2023 року - вартість робіт - 2500,00 грн.;

12) представництво та захист інтересів клієнта у судовому засіданні поза межами приміщення суду по справі №904/1836/23, яке відбулося 13.09.2023 року - вартість робіт - 2500,00 грн.

Загальна вартість послуг з надання правової допомоги за цим актом склала 40 000,00 грн.

Також, адвокатським об`єднанням виставлені на оплату клієнту рахунки №5 від 02.02.2023 року на суму 15000,00 грн., №26 від 13.04.2023 року на суму 15000,00 грн., №81 від 13.09.2023 року на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій №7626 від 03.02.2023 року клієнтом сплачено на користь адвокатського об`єднання 15 000,00 грн., №7895 від 19.04.2023 року сплачено 15 000,00 грн. та №8567 від 13.09.2023 року сплачено 10 000,00 грн.

Інтереси товариства у суді першої інстанції представляла адвокат Сільченко Тетяна Іванівна повноваження якої підтверджуються ордером від 03.04.2023 року серія АХ №1124730.

Згідно з п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно з ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.1 ч.4, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позву на відповідача.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст. 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Також слід враховувати, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 року адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 1 цього Закону визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Крім того, у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 року, враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Одночасно слід зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, свобода сторін у визначенні розміру на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за надання правової допомоги, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи розумність цих витрат.

Стосовно даної справи, то апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви позивача.

Отже, з урахуванням обставин, викладених у заяві позивача про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу, наданих ним документів в їх сукупності, загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності таких витрат, адекватним розміром правничої допомоги, який підлягає розподілу місцевим господарським судом обґрунтовано визначено 15 000,00 грн. З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача підлягає стягненню вартість правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених вимог - 14 024,44 грн.

Доводи скаржника про те, що усі судові витрати у вигляді правничої допомоги є формальними, мають характер припущень та фактично зводяться до узагальненого заперечення понесених витрат, оскільки скаржником докази в обґрунтування цих доводів не надані, зокрема, не надані власні розрахунки, які б свідчили про таке необґрунтоване завищення.

Посилання апелянта на проведення засідань у справі у режимі відеоконференції, без реальної участі представника позивача, не спростовують факт надання такої послуги адвокатом. При цьому за сталою практикою Верховного Суду участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні.

Крім того, місцевий господарський суд у додатковому рішенні наводив свої міркування у тому числі й щодо участі представника позивача у судових засіданнях, і, як зазначено вище, дійшов висновку про наявність підстав лише для часткового задоволення заяви позивача.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За таких обставин решту аргументів апелянта суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення та додаткового рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом, доказування полягає не лише у поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав стверджувати, що наведені судом мотивування є необґрунтованим, оскільки правильність тверджень суду напряму випливає із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства.

За приписами п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У даному випадку, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення суду покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 року та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2023 року у справі № 904/1836/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2023 року та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2023 року у справі № 904/1836/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 26.02.2024 року.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя О.Г.Іванов

Суддя Ю.Б.Парусніков