Рішення

від 03.10.2023 по справі 910/5438/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2023Справа № 910/5438/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»

(пл. Івана Франка, буд. 5, м. Київ, 01001)

до Житлово-будівельного кооперативу «МЕТАЛІСТ»

(Кловський узвіз, буд. 18, м. Київ, 01021)

про стягнення 450 946,71 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - позивач, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «МЕТАЛІСТ» (далі - відповідач, ЖБК «МЕТАЛІСТ») про стягнення 450 946,71 грн, з яких: сума заборгованості за спожиту теплову енергію - 376 575,47 грн, інфляційна складова боргу - 10 561,58 грн, 3% річних - 2 546,09 грн, пеня - 42 434,80 грн та штраф (5%) - 18 828,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Угодою № Р-520351/2022/11 від 14.11.2022 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.06.2018 № 520351, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, з урахуванням сум пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/5438/23 та справу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою суду від 14.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19.05.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначав, що позов частково не підлягає задоволенню, оскільки ним, під час розгляду справи, 11.04.2023 та 30.04.2023 самостійно було сплачено заборгованість у сумі 340 000,00 грн, що є підставою для зменшення суми заборгованості та для закриття провадження у справі у вказаній частині на підставі ст. 231 ч. 1 п. 2 ГПК України, у зв`язку з чим стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості за спожиту теплову енергію у розміру 24 938,67 грн. В решті позову слід відмовити, оскільки доводи позивача щодо сплати інфляційних втрат, 3% річних, пені та 5% штрафу не ґрунтуються на нормах законодавства та відсутні підстави для їх нарахування під час дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№ 530-ІХ) та дії воєнного стану згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».

Також відповідач зазначав, що посилення позивача на порушення норм договору є безпідставними, оскільки на момент звернення до суду та утворення заборгованості за спожиту теплову енергію, дія умов договору припинено. При цьому, не визначено за який період часу утворилася заборгованість. Безпідставними є доводи позивача про належну поставку відповідачу теплової енергії.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву було зазначено про призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 340 000,00 грн.

19.05.2023 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення дати підготовчого засідання.

29.05.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти доводів відповідача, посилаючись, на те, що жодною із сторін заяв про припинення дії договору не надходило, тому договір вважається пролонгованим, а згідно п. 4.10. договору, припинення дії договору не звільняє відповідача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії. Крім того на підставі даного договору позивач постачав, а відповідач отримував теплову енергію та частково сплачував грошові кошти за спожиту теплову енергію.

Позивач зазначив, що відповідно до п. 1 Угоди № Р-520351/2022/11 від 14.11.2022 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.06.2018 № 520351, укладеної між сторонами, відповідач визнає та підтверджує заборгованість перед позивачем за договором станом на 01.11.2022 загальною сумою 899 168,66 грн, з врахуванням ПДВ, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 75 ГПК України, обставини які визнані учасниками справи, не підлягають доказуванню. 31.10.2022 між сторонами було проведено Акт звіряння розрахунків за теплову енергію, відповідно до якого сальдо розрахунків за теплову енергію з урахуванням ПДВ на 01.11.2022 склало 899 168,66 грн.

Також позивач повідомив, що після подачі позовної заяви (07.04.2023), відповідачем було здійснено оплату основного боргу (11.04.2023 на суму 102 360,00 грн та 28.04.2023 на суму 100 000,00 грн), що підтверджується Довідкою від 22.05.2023 № 30/вих.-520351, відповідно до якої заборгованість ЖБК «МЕТАЛІСТ» за Угодою від 14.11.2022 № Р-520351/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожите теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.06.2018 № 520351 складає 174 215,47 грн. При цьому, платіж в розмірі 137 640,00 грн в рахунок погашення заборгованості за Угодою про реструктуризацію заборгованості не входить, оскільки в призначенні платежу відповідач зазначає, що відбувається оплата за січень 2023 тарифна група інші, у зв`язку з чим даний платіж був віднесений до поточної заборгованості, а не заборгованості за попередній період. З заявою про перенесення даного платежу та врахування його по Угоді про реструктуризацію заборгованості від відповідача звернень не надходило.

Позивач зазначив, що між сторонами існують зобов`язання у сфері постачання та споживання теплової енергії на підставі договору, а не зобов`язання у сфері надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198, а не Законом України «Про житлово-комунальні послуги», тому посилання відповідача, що в період дії карантину та в період воєнного стану в Україні забороняється нараховувати та стягувати неустойку, інфляційну складову боргу, проценти річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, не відповідає дійсності, оскільки позивач стягує з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію, і ніяк не заборгованість за житлово-комунальні послуги.

Крім того, постановою КМУ № 206 від 05.03.2022 заборонено нараховувати та стягувати штрафні санкції, нараховані на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, в той же час позивач звернувся з позовною заявою про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію до юридичної особи, тому вказана постанова не регулює правовідносини, які виникли між сторонами, а також не здійснює заборони щодо нарахування та стягнення з відповідача інфляційної складової боргу, трьох відсотків річних та пені.

Позивачем у відповіді на відзив було зазначено про часткову оплату відповідачем основного боргу - 11.04.2023 на суму 102 360,00 грн та 28.04.2023 на суму 100 000,00 грн, у зв`язку з чим заборгованість за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді складає 174 215,47 грн, тому просив суд стягнути з відповідача 248 586,71 грн, з яких: сума заборгованості за спожиту теплову енергію - 174 215,47 грн, інфляційна складова боргу - 10 561,58 грн, 3% річних - 2 546,09 грн, пеня - 42 434,80 грн та штраф (5%) - 18 828,77 грн та судовий збір - 6 764,20 грн.

Ухвалою суду від 03.07.2023 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі № 910/5438/23 було відмовлено.

17.07.2023 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 57 938,67 грн, сплата якої підтверджуються платіжними інструкціями № 63 та № 61 від 31.05.2023.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». СП «ЕНЕРГОЗБУТ» є структурним підрозділом КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», що підтверджується відповідним Положенням, копія якого надана в матеріали справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2018 ЖБК «МЕТАЛІСТ» було направлено Звернення-доручення про укладання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді (Договір № 520351).

22.06.2018 між КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - Постачальник) та ЖБК «МЕТАЛІСТ» (далі - Споживач) було укладено Договір № 520351 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, Постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а Споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Умовами пп. 2.3.1. п. 2.3. Договору, Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2. Споживач зобов`язується забезпечувати, зокрема, своєчасне надходження коштів на рахунок Постачальника (пп. 2.3.5. п. 2.3. Договору).

Згідно з пп. 2.4.3. п. 2.4. Договору, Постачальник має право у разі порушень Споживачем умов договору, складати відповідні акти, приписи, проводити нарахування штрафних санкцій в п`ятикратному розмірі та стягувати за рішенням суду, у встановленому чинним законодавством порядку.

Споживач має право перевіряти достовірність нарахувань та проведення розрахунків за теплову енергію, згідно з умовами Договору; звертатися до суду, у встановленому чинним законодавством, порядку для вирішення питань, що стосуються предмета Договору; не оплачувати кількість теплової енергії, не наданої в терміни, установлені цим Договором, за винятком умов, викладених у Додатку 2 (пп. 2.5.2., пп. 2.5.3., пп. 2.5.4. п. 2.5. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, Сторони несуть відповідальність, зокрема, за невиконання умов цього Договору.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.05.2019. (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.9. Договору, договір припиняє свою дію в випадках, зокрема: закінчення терміну дії. Припинення дії Договору не звільняє Споживача від обов`язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії (п. 4.9. Договору).

Додатки до Договору № 1, 2, 2а, 3, 3а, 4, 5, 6, 7 є невід`ємною частиною цього Договору (п. 5.6. Договору).

Сторонами були підписані Додатки № 1 «Обсяги постачання теплової енергії», № Додаток № 2 «Тарифи та порядок розрахунків», № 2а «Температурний графік на теплових мережах КП «Київтеплоенерго» адекватний реальній потребі споживачів на 2018/2019», № 5 «Схема абонентської теплотраси, що знаходиться на балансі Абонемента», № 5 «Умови припинення подачі теплової енергії», № 6 «Акт розмежування балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін», № 6 «Довідка», № 7 «Довідка» до Договору № 520351 від 22.06.2018.

01.09.2022 між КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - Постачальник) та ЖБК «МЕТАЛІСТ» (далі - Споживач) було укладено Додаткову угоду, згідно п. 1 якої Додатки №№ 1, 7 викладені у новій редакції.

27.10.2022 ЖБК «МЕТАЛІСТ» було надано гарантійний лист, згідно з умовами якого, борг за постачання теплової енергії перед позивачем, на момент надання листа, складав 880 941,13 грн, велика частина боргу належить ВГОІ Утот, які не сплачують свій борг та гарантував сплатити борг на протязі (шести) місяців.

31.10.2022 між сторонами було складено та скріплено відбитками печаток Акт звіряння розрахунків за теплову енергію, згідно з яким заборгованість ЖБК «МЕТАЛІСТ», станом на 01.11.2022, склала 899 168,66 грн з ПДВ (дебет).

14.11.2022 між КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - Постачальник) та ЖБК «МЕТАЛІСТ» (далі - Споживач) було укладено Угоду № Р-520351/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.06.2018 № 520351 (далі - Угода), відповідно до п. 1 якої, Споживач визнає та підтверджує заборгованість перед КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» за договором від 22.06.2018 № 520351 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.11.2022 загальною сумою 899 168,66 грн, з врахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 2 Угоди, Споживач зобов`язується сплатити зазначену у п. 1. цієї угоди суму заборгованості протягом листопад 2022 - січень 2023 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором за такими реквізитами, зазначеними в цій угоді.

При проведенні сплати заборгованості, зазначеної у п. 1. цієї угоди, Споживач зобов`язується посилатися в реквізитах «призначення платежу» платіжного документа на № та дату укладення цієї угоди. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» кошті зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання теплової енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди. (п. 4 Угоди).

Згідно з п. 5. Договору, Сторони дійшли згоди, що строк позовної давності на вимоги про стягнення заборгованості за цією угодою, у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафу, пені, інфляційної складової та 3 % річних становить 5 років.

Пунктом 7. Угоди передбачено, що у випадку несплати Споживач коштів в строки, вказані в п. 2 цієї Угоди теплопостачання за об`єктами, що зазначені в договорі буде припинено без повідомлення.

Відповідно до п. 8 Угоди, у разі порушення Споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) Угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а Підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які Споживач зобов`язується оплатити. Також Споживач зобов`язаний оплатити Підприємству штраф за невиконання ним Угоди ГПЗ у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за Угодою ГПЗ.

Ця угода є невід`ємною частиною договору від 22.06.2018 № 520351 на постачання теплової енергії у гарячій воді (п. 9 Угоди).

Дана Угода укладена у двох автентичних примірниках (по одному для кожної із сторін), вступає дію з дня підписання її Сторонами, і діє до 31.01.2023 (п. 10 Угоди.

Сторонами погоджено та підписано Додаток № 1 до Угоди «Графік погашення заборгованості», згідно умов якого, період визначений до 25 числа кожного місяця, строк та сума оплати становлять: листопад 2022 року - 299 722,89 грн, грудень 2022 року - 299 722,89 грн та січень 2023 року - 299 722,87 грн. Всього 899 168,65 грн.

Проте, як зазначає позивач, порушуючи умови Угоди про реструктуризацію заборгованості, відповідач вніс оплату тільки у розмірі 162 000,00 грн (за листопад - лютий), 100 000,00 грн (за березень) та в листопаді скореговано заборгованість в сторону зменшення на суму 260 593,19 грн, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову складає 376 575,47 грн, що підтверджується Довідкою (період: з листопада 2022 року по лютий 2023 року) про стан розрахунків за спожиту від КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» теплоенергію ЖБК «МЕТАЛІСТ» та Довідкою від 31.03.2023 № 30/вих.-520351.

16.02.2023 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулось до ЖБК «МЕТАЛІСТ» з листом № 30/1/5/1978 про розрахунки за теплову енергію, в якому повідомило про невиконання умов Угоди та просило терміново вжити заходи щодо сплати заборгованості за отриману теплову енергію. На підтвердження надсилання вказаного листа було надано список № 17.02.23 (ф. 103 рекомендовані листи) згрупованих відправлень «Рекомендований лист», № відправлення (ШКІ) 0600024005957. Проте адресою ЖБК «МЕТАЛІСТ» було зазначено: бульв. Лесі Українки, 15, 16, м. Киї, 01133, тоді як адреса відповідача згідно даних ЄДРПОУ: Кловський узвіз, буд. 18, м. Київ, 01021.

Оскільки, заборгованість за отриману теплову енергію у гарячій воді у повному обсязі сплачена не була, і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Зі змісту частини першої ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Як встановлено судом договірні відносини сторін виникли на підставі Договору № 520351 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.06.2018

Частиною першою ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою ст. 714 ЦК України, договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За приписами ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Частинами шостою та сьомою ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Однак, ЖБК «МЕТАЛІСТ» здійснювало оплату за поставлену теплову енергію у гарячій воді з порушенням порядку, встановленого договором та не у повному обсязі, внаслідок чого, станом на 01.11.2022, виникла заборгованість в розмірі 899 168,66 грн з ПДВ, про що між сторонами було складено та скріплено відбитками печаток Акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.10.2022.

Приписами ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини які визнані учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Так, судом також встановлено, що 14.11.2022 між сторонами було укладено Угоду № Р-520351/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.06.2018 № 520351 (далі - Угода), відповідно до п. 1 якої, Споживач визнає та підтверджує заборгованість перед КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» за договором від 22.06.2018 № 520351 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.11.2022 загальною сумою 899 168,66 грн, з врахуванням ПДВ.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, п. 2 Угоди передбачено, що Споживач зобов`язується сплатити зазначену у п. 1. цієї угоди суму заборгованості протягом листопад 2022 - січень 2023 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором за такими реквізитами, зазначеними в цій угоді.

Відповідно до п. 8 Угоди, у разі порушення Споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) Угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а Підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які Споживач зобов`язується оплатити. Також Споживач зобов`язаний оплатити Підприємству штраф за невиконання ним Угоди ГПЗ у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за Угодою ГПЗ.

Однак, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Угодою, оскільки останнім було сплачено лише 162 000,00 грн (за листопад - лютий), 100 000,00 грн (за березень) та в листопаді скореговано заборгованість в сторону зменшення на суму 260 593,19 грн, у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову складає 376 575,47 грн, що підтверджується Довідкою (період: з листопада 2022 року по лютий 2023 року) про стан розрахунків за спожиту від КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» теплоенергію ЖБК «МЕТАЛІСТ» та Довідкою від 31.03.2023 № 30/вих.-520351.

Слід зазначити, що відповідач частково виконував вказану Угоду, здійснюючи оплату реструктуризованої заборгованості та по суті визнав факт заборгованості та її розмір. Аналогічний висновок викладений у постанові Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі № 910/3491/20.

Враховуючи те, що Угода втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, позивач набув право вимоги від відповідача всієї несплаченої частини боргу. Аналогічний висновок викладений у постанові Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 у справі № 910/931/20.

Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за Угодою в частині своєчасної та повної сплати наявної заборгованості за Договором підтверджений матеріалами справи та не заперечується відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 376 575,47 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що на момент звернення до суду та утворення заборгованості за спожиту теплову енергію, дія умов договору припинено, тобто посилення позивача на порушення норм договору є безпідставними.

Сіл зазначити, що п. 4.2. Договору передбачено, що він діє до 15.05.2019. Договір припиняє свою дію в випадках, зокрема: закінчення терміну дії (п. 4.9. Договору).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, на підставі даного Договору позивач продовжував постачання теплової енергії відповідачу, а останній, в свою чергу, приймав постачання та користувався тепловою енергією. Інших договорів, укладених між сторонами, на поставку теплової енергії у гарячій воді в матеріли справи надано не було, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати здійснення поставки теплової енергії у гарячій воді відповідачу за умовами іншого договору, ніж Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.06.2018 № 520351.

Тобто, зобов`язання між сторонами після закінчення дії Договору не припинилися та продовжували існувати, які частково виконувались відповідачем. Аналогійний висновок викладений у постанові КГС ВС від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18.

Продовження існування договірних зобов`язань за умовами вказаного Договору підтверджується також Актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.10.2022 та умовами укладеної між сторонами Угоди від 14.11.2022 № Р-520351/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.06.2018 № 520351, згідно якої реструктуризації підлягала заборгованість станом на 01.11.2022.

У той же час, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав про часткову оплату ним під час розгляду справи заборгованості у розмірі 340 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 37 від 11.04.2023 на суму 102 360,00 грн, № 38 від 11.04.2023 на суму 137 640,00 грн та № 50 від 28.04.2023 на суму 100 000,00 грн, що є підставою для зменшення суми заборгованості та закриття провадження у справі у вказаній частині на підставі п. 2 частини першої ст. 231 ГПК України.

Проте, у відповіді на відзив позивач підтвердив, що відповідачем було здійснено оплату основного боргу (11.04.2023 на суму 102 360,00 грн та 28.04.2023 на суму 100 000,00 грн), що підтверджується Довідкою від 22.05.2023 № 30/вих.-520351, відповідно до якої заборгованість ЖБК «МЕТАЛІСТ» за Угодою складає 174 215,47 грн та зазначив, що платіж за платіжною інструкцією № 38 від 11.04.2023 на суму 137 640,00 грн в рахунок погашення заборгованості за Угодою не входить, оскільки в призначенні платежу відповідач зазначає, що відбувається оплата за січень 2023 тарифна група інші, у зв`язку з чим даний платіж був віднесений до поточної заборгованості, а не заборгованості за попередній період. З заявою про перенесення даного платежу та врахування його по Угоді від відповідача звернень не надходило.

Таким чином, приймаючи здійснення відповідачем зазначеної часткової оплати, позивач просив стягнути з відповідача 248 586,71 грн, з яких: сума заборгованості за спожиту теплову енергію - 174 215,47 грн, інфляційна складова боргу - 10 561,58 грн, 3% річних - 2 546,09 грн, пеня - 42 434,80 грн та штраф (5%) - 18 828,77 грн та судовий збір - 6 764,20 грн.

Також, відповідачем було надано клопотання від 17.07.2023 про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 57 938,67 грн, сплата якої підтверджуються платіжними інструкціями № 63 від 31.05.2023 на суму 33 000,00 грн та № 61 від 31.05.2023 на суму 24 938,67 грн.

Відповідно до п. 2 Угоди, при проведенні сплати заборгованості, зазначеної у п. 1. цієї угоди, Споживач зобов`язується посилатися в реквізитах «призначення платежу» платіжного документа на № та дату укладення цієї угоди. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» кошті зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання теплової енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди. (п. 4 Угоди).

Призначенням платежу платіжної інструкції № 63 від 31.05.2023 зазначено: «Погашення заборгованості за теплову енергію для населення за 2022 рік згідно Дог. № 520351 від 22.06.2018» та платіжної інструкції № 61 від 31.05.2023 зазначено: «Погашення заборгованості згідно Угоди № Р-520531/2022/11 про реструктуризацію боргу від 14.11.2022».

Оскільки, позивачем було прийнято в погашення заборгованості за Угодою, що є предметом розгляду даної справи, суму за платіжним дорученням № 50 від 28.04.2023 з аналогічним в платіжній інструкції № 61 від 31.05.2023 призначенням платежу, платіжні інструкції № 63 від 31.05.2023 та № 61 від 31.05.2023 приймаються судом як належне підтвердження часткової оплати відповідачем заборгованості.

У відповідності до п. 2 частини першої ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

При цьому, закриття провадження у справі на підставі п. 2 частини першої ст. 231 ГПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на момент звернення з позовом, так і на момент ухвалення судом першої інстанції судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 та від 14.09.2022 у справі № 914/3112/20.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи, що предмет спору в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 260 298,67 грн припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду у зв`язку зі сплатою відповідачем, що підтверджується платіжними інструкціями № 37 від 11.04.2023 на суму 102 360,00 грн, № 50 від 28.04.2023 на суму 100 000,00 грн, № 63 від 31.05.2023 на суму 33 000,00 грн та № 61 від 31.05.2023 на суму 24 938,67 грн, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог у розмірі 260 298,67 грн.

Таким чином, після закриття провадження у справі в частині позовних вимог, на розгляді суду залишаються позовні вимоги у розмірі 190 648,04 грн, з яких: сума заборгованості за спожиту теплову енергію - 116 276,80 грн, інфляційна складова боргу - 10 561,58 грн, 3% річних - 2 546,09 грн, пеня - 42 434,80 грн та штраф (5%) - 18 828,77 грн.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги в часині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію підлягають задоволенню в розмірі 116 276,80 грн (899 168,66 грн заборгованості за Угодою - 260 593,19 грн скорегованої заборгованість в сторону зменшення - 162 000,00 грн сплачена заборгованість за листопад-лютий - 100 000,00 грн сплата заборгованості за березень - 260 298,67 грн сплата заборгованості після звернення позивача до суду).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 42 434,80 грн та штрафу (5%) у розмірі 18 828,77 грн, суд зазначає наступне.

В силу приписів ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (частина перша ст. 612 ЦК України).

Частиною першою ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частинами четвертою та шостою ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Положеннями ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, умовами п. 8 Угоди передбачено, що у разі порушення Споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) Угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а Підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які Споживач зобов`язується оплатити.

Частиною шостою ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Із розрахунку позивача вбачається, що пеня нарахована на підставі п. 3.3. Договору у розмірі 25% за обліковою ставкою НБУ за період з 26.12.2022 по 28.02.2023, тобто з дотриманням строку, встановленого частиною шостою ст. 232 ГК України.

Слід зазначити, що згідно п. 2 Угоди та Додатку № 1 до Угоди «Графік погашення заборгованості», Споживач зобов`язується сплатити зазначену у п. 1. цієї угоди суму заборгованості протягом листопад 2022 - січень 2023 щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором за такими реквізитами, зазначеними в цій угоді.

Приписами ст. 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже сторонами у п. 2 Угоди та Додатку № 1 до Угоди погоджено термін виконання зобов`язання зі сплати платежів - до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором протягом листопада 2022 року - січня 2023 року.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини п`ятої ст. 254 ЦК України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 ЦК України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 ЦК України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання із погашення частини боргу до 25 числа відповідного місяця (не пізніше 25 числа місяця), міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало б виконанню.

Тобто станом на дату укладення Угоди, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов`язання зі сплати платежів на погашення боргу за кожен місяць протягом листопада 2022 року - січня 2023 року.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання зі сплати платежу у кожному місяці для його виконання не пізніше 25 числа місяця, то відповідно підстави для застосування частини п`ятої ст. 254 ЦК України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний/святковий/неробочий день) відсутні.

Приймаючи до уваги викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що він розрахований вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 42 434,80 грн підлягають задоволенню.

Умовами п. 8 Угоди також передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити Підприємству штраф за невиконання ним Угоди ГПЗ у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за Угодою ГПЗ.

У відповідності до частини другої ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

При цьому, суд зауважує, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені (неустойки) не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі № 42/252, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем Угоди, а тому суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача штраф у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за Угодою ГПЗ.

Перевіривши наданий розрахунок штрафу, суд зазначає, що він розрахований вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 18 828,77 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 546,09 грн та 10 561,58 грн, інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 8 Угоди передбачено, що у разі порушення Споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) Угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а Підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які Споживач зобов`язується оплатити.

Відповідно до п. 3.1. та п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV (далі - Закон № 491-IV) визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону № 491-IV).

Абзацем другим п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок) передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (п. 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону № 491-IV, приписи Порядку та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 та від 26.01.2022 у справі № 910/18557/20.

Приймаючи до уваги викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд зазначає, що він розрахований вірно, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 546,09 грн підлягають задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що він розрахований не вірно, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок згідно з яким інфляційні втрати за період з 26.12.2022 по 28.02.2023 становлять 7 175,32 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 7 175,32 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав про відсутність підстав для стягнення з нього пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, вказавши на існування заборони такого нарахування під час дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№ 530-ІХ) та воєнного стану згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який у свою чергу неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України у постанові від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановив відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

17.03.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ, пп. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень якого встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Суд звертає увагу відповідача, що вказаним Законом встановлено заборону щодо нарахування штрафних санкцій, якими відповідно до частини першої ст. 230 ГК України є неустойка, штраф та пеня, однак не встановлено заборони на нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», п. 1 якої встановлено, що нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.

Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до п. 1 ст. 2 якого, є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. 6 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (п. 9 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

З урахуванням норм Закону відносини у сфері житлово-комунальних послуг встановлюються шляхом укладення договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг між власником/балансоутримувачем/управителем будинку (ЖБК, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), та кінцевими споживачами (споживачами послуг) - власниками житлових/нежитлових приміщень (членами ЖБК).

Відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності регулюється Законом України «Про теплопостачання» (ст. 2 Закону).

Статтею 1 Законом України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), в межах своїх повноважень в листі від 24.03.2015 № 2713/15/61-15 зазначила, що зазначеною нормою визначено, що теплова енергія, як товар, не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема власниками приміщень), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на його звернення від 27.10.2022 № 4/цок/21132 про надання дозволу на підключення теплової енергії центрального опалення до систем теплового пункту кооперативу, а щодо підготовки теплових господарств до опалюваного сезону на відповідні Правила, затверджених спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства житлово-комунального господарства України від 10.12.2008 № 620/378.

Відповідно до приписів ст.ст. 2, 3, 6 Закону України «Про кооперацію», обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Як зазначав відповідач у відзиві на позовну заяву, він є обслуговуючим кооперативом, надає послуги утримання будинку та прибудинкової території, забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами. Таким чином, він не є управителем будинків та не є колективним споживачем.

Отже, посилання відповідача на вище наведені нормативні акти, якими встановлюється заборона на нарахування та стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат в період Covid-19 та воєнного стану, є безпідставними, так як такі обмеження стосуються виключно правовідносин у житлово-комунальній сфері, тоді як правовідносини між позивачем та відповідачем не регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки відповідач не є споживачем в розумінні норм вказаного закону.

Слід зазначити, що постанова Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» регламентує заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги саме населенням, тоді як відповідач у даній справі є самостійною юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, споживачем за договором, при цьому позивач не надає відповідачу житлово-комунальну послугу, а постачає теплову енергію. а відтак не відноситься до категорії населення, на яку розповсюджується дії вищенаведених постанови та закону.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про безпідставність нарахування та стягнення з нього пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до п. 5 частини першої ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 74, 129, 231, 232, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 260 298 (Двісті шістдесят тисяч двісті дев`яносто вісім) 67 коп. - закрити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «МЕТАЛІСТ» (Кловський узвіз, буд. 18, м. Київ, 01021; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22864505) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (пл. Івана Франка, буд. 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40538421) 187 261 (Сто вісімдесят сім тисяч двісті шістдесят одна) грн 78 коп., з яких: сума заборгованості за спожиту теплову енергію - 116 276 (Сто шістнадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн 80 коп., інфляційна складова боргу - 7 175 (Сім тисяч сто сімдесят п`ять) грн 32 коп., 3% річних - 2 546 (Дві тисячі п`ятсот сорок шість) грн 09 коп., пеня - 42 434 (Сорок дві тисячі чотириста тридцять чотири) грн 80 коп. та штраф (5%) - 18 828 грн (Вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн 77 коп., а також судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 808 (Дві тисячі вісімсот вісім) грн 93 коп.

4. В задоволенні іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2023.

Суддя М.Є. Літвінова