Рішення

від 20.09.2023 по справі 922/2945/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2023м. ХарківСправа № 922/2945/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" (61072, м. Харків, пр. Науки, 56, оф. 444-Г; код ЄДРПОУ: 44238917) до Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області (63101, Харківська обл., Богодухівський р-н, смт. Коломак, вул. Гетьмана Івана Мазепи, 2; код ЄДРПОУ: 04398117) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державний реєстратор Краснокутської селищної ради Богодухівського району Мєдвєдєва Зінаїда Олексіївна (62002, Харківська обл., Богодухівський р-н, смт. Краснокутськ, вул. Охтирська, 1) про скасування рішення державного реєстратора за участю представників:

позивача Максимовського С.О., адвоката, ордер ВІ №1093714 від 22.06.2022;

відповідача не з`явився;

третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

05.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, в якій просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав від 27.01.2023 індексний номер рішення: 66212498 прийняте державним реєстратором Краснокутської селищної ради Богодухівського району Мєдвєдєвою Зінаїдою Олексіївною про припинення права оренди земельної ділянки площею 28,5290 га., з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048.

Позов позивачем обґрунтовано неправомірним прийняттям державним реєстратором Краснокутської селищної ради Богодухівського району Мєдвєдєвою Зінаїдою Олексіївною про припинення права оренди земельної ділянки площею 28,5290 га з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, що призвело до порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.07.2023 позовну заяву (вх.№2945/23 від 05.07.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня отримання ним ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

12.07.2023 на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 07.07.2023 від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" надійшла заява (вх.№18162 від 12.07.2023) про усунення недоліків позовної заяви разом здоказами надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви та сплати судового збору.

14.07.2023 через кабінет Електронного суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№18416 від 14.07.2023), в якому просив суд позовну заяву залишити без руху з мотивів не відправлення позивачем повного тексту позовної заяви з додатками на адресу відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2023 прийнято позовну заяву (вх.№2945/23 від 05.07.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" до Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області про скасування рішення державного реєстратора до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2945/23. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на16 серпня 2023 року. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державного реєстратора Краснокутської селищної ради Богодухівського району Мєдвєдєву Зінаїду Олексіївну. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" направити на адресу Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області та державного реєстратора Краснокутської селищної ради Богодухівського району Мєдвєдєвої Зінаїди Олексіївни копію позовної заяви з додатками та надати до суду докази направлення учасникам справи.

02.08.2023 через канцелярію суду від селищного головиКоломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№20507 від 02.08.2023).

У відзиві представник відповідача зазначив, що комісія правомірно прийняла скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" до розгляду, за наслідком чого в межах повноважень встановлених Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України №1128 від 25.12.2015, розглянута та залишила її без розгляду, оскільки права позивача у зв`язку із оскаржуваним рішенням не порушено.

Як стверджує представник відповідач, позивач не набув право користування земельною ділянкою кадастровий номер 6323255100:00:000:0048 в силу прямої вказівки закону, згідно ч.4 ст.120 Земельного кодексу України та ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» де волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувана (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається, а звернувся до Господарського суду Харківської Області справа №922/542/22 про внесення змін до договору оренди землі від 06.04.2012 шляхом укладення додаткової угоди, яке набрало законної сили після перегляду в апеляційному порядку 15.05.2023. Відтак, право позивача на користування земельною ділянкою кадастровий номер 6323255100:00:000:0048 виникло на підставі рішення Господарського суду Харківської області лише 15.05.2023, тоді як договір оренди землі від 06.04.2023 вже був припинений 27.01.2023, згідно чинного законодавства України. Правомірність прийняття рішення державного реєстратора Красноярської селищної ради Богодухівського району Харківської області Мєдвєдєвої Зінаїди Олексіївни щодо припинення права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048 підтверджується висновком центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 11.04.2023.

На переконання представника відповідача, рішення державного реєстратора Красноярської селищної ради Богодухівського району Харківської області Мєдвєдєвої Зінаїди Олексіївни від 27.01.2023 (індексний номер рішення: 66212498) щодо припинення права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048 є законним та обґрунтованим, згідно висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 11.04.2023.

07.08.2023 через кабінет Електронного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№20948 від 07.08.2023).

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що звернення до Міністерства юстиції України не виключає можливості подальшого звернення до суду з аналогічного питання. Більш того, рішення суду є більш пріоритетним, і Міністерство юстиції України зобов`язано залишити без розгляду скаргу, що знаходиться в його провадженні у разі вирішення цього питання судом. Наказ Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги не є обов`язковим чи навіть приюдиційним для суду.

Таким чином, як стверджує представник позивача, законодавство не позбавляє праваТовариства з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" звернутись до суду за реальним захистом порушеного права після отримання формальної відписки від Міністерства юстиції, яка не є обов`язковою для суду та навіть не має приюдиційного значення. При цьому, рішенням господарського суду від 20.02.2023 у справі №922/542/22 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 задоволено позовТовариства з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" до Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області про внесення змін до договору оренди. Суди першої та апеляційної інстанції вказали, що «… позивач автоматично набув право оренди земельною ділянкою саме з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, який було зазначено у договорі купівлі-продажу від 01.12.2021 р. площею 28,5290 га у зв`язку із набуттям ним у власність Бракмайданчику за договором купівлі-продажу від 01 грудня 2021 р…». Зазначені обставини встановлені в межах справи №922/542/22 є приюдиційними для справи що розглядається і не потребують доведення з боку позивача, натомість вони повністю спростовують твердження відповідача, щодо того щоТовариство з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" набуло права користування земельною ділянкою виключно на підставі рішення господарського суду 15.05.2023. Твердження ж відповідача, щодо того, що наказом Міністерства Юстиції від 01.06.2023 №1308/7 нібито підтверджено законність оскаржуваного рішення державного реєстратора, не відповідає ані приписам законодавства, ані здоровому глузду, оскільки зазначена скарга не розглядавсь по суті і оцінку діям реєстратора не давалось.

07.08.2023 через кабінет Електронного суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі (вх.№20899 від 07.08.2023).

15.08.2023 через канцелярію суду від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" надійшло клопотання про усунення недоліків (вх.№21636 від 15.08.2023) разом з доказами направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.08.2023 відкладено підготовче засідання на 30.08.2023.

25.08.2023 через канцелярію суду від селищного голови Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області надійшли заперечення (вх.№22781 від 25.08.2023).

У запереченнях представник відповідача зазначив, що 23.04.2021 в день переходу права власності на нежитлову будівлю літ. «Г» з допоміжними спорудами з ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» до ТОВ «КОРЕС ЛЮКС», договір оренди землі був припинений на підставі п.12.2. договору та абзацу 8 частини 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 17.03.2021. При цьому, припинення договору оренди землі на цій підставі є автоматичним та не потребує заяв, повідомлень, угод чи здійснення будь-яких інших дій з боку сторін договору. 27.01.2023 державним реєстратором Мєвєдєвою Зінаїдою Олексіївною було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення договору оренди від 06.04.2012 за заявою Коломацької селищної ради.

Також, посилаючись на статтю 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», представник відповідача стверджує, що звернення до Міністерства юстиції України щодо оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, виключає можливість звернення з аналогічним позовом до суду.

В підготовчому засіданні 30.08.2023 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.09.2023.

Представник позивача, який приймав участь у судовому засіданні 20.09.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання 20.09.2023 не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 120 ГПК кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 20.09.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

06.04.2012 міжКоломацькою селищною радою Богодухівського району Харківської області (на момент укладення договору - Коломацька селищна рада Коломацького району Харківської області) (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Новоіванівський цукровий завод» (орендар) було укладено договір оренди землі (а.с.10-12 т.1) (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, орендар на підставі рішення XIV сесії VI скликанняКоломацької селищної ради Коломацького району Харківської області від 28.03.2012 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться у смт. Коломак Коломацького району Харківської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 28,5290 га (п.2.1.Договору).

Згідно з п.2.2. Договору на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна відстійники.

Договір укладено на 49 років (п.3.1.Договору).

Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 10 травня 2012 року, що є додатком договору, відповідач передав, а ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площа земельної ділянки 28,5290 га (а.с.16 Т.1).

04.04.2018 сторонами було укладено додаткову угоду №2 до Договору, згідно якої орендарем зазначено Товариство з додатковою відповідальністю «Новоіванівський цукровий завод» (а.с.17 т.1).

23.04.2021 між Товариством з додатковою відповідальністю «Новоіванівський цукровий завод» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРЕС ЛЮКС» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (з відстроченням платежу), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Збиритом О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 594 (надалі - Договір купівлі-продажу від 23.04.2021) (а.с.18-19 т.1).

Відповідно до п.1.1. Договору купівлі-продажу від 23.04.2021 ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» (продавець) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРЕС ЛЮКС» (покупець) приймає у власність нежитлову будівлю літ. «Г» з допоміжними спорудами, що знаходяться за адресою: Харківська область, Коломацький район, село міського типу Коломак, вулиця Бурякопункт, будинок №4б, опис: нежитлова будівлі з допоміжними спорудами: літ. «Г» - будівля бракмайданчика, загальною площею 12 кв. м., карта полів фільтрації літ. «г», загальною площею 27,8595 га (надалі «Бракмайданчик»).

Згідно з п.1.2. Договору купівлі-продажу від 23.04.2021 нерухомість розташована на земельній ділянці площею 28,529 га з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048.

01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРЕС ЛЮКС» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренком В.В. та зареєстрований в реєстрі за №4126 (надалі - Договір купівлі-продажу від 01.12.2021) (а.с.21-22 т.1).

Відповідно до п. 1.1. Договору купівлі-продажу від 01.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРЕС ЛЮКС» (продавець) передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" (покупець) приймає у власність нежитлову будівлю літ. «Г» з допоміжними спорудами, що знаходяться за адресою: Харківська обл., Коломацький р-н, смт. Коломак, вул. Бурякопункт, буд. 4б, опис: нежитлова будівля з допоміжними спорудами: літ. «Г» - будівля бракмайданчика, загальною площею 12 кв. м., карта полів фільтрації літ. «г», загальною площею 27,8595 га.

Згідно з п.1.2. Договору купівлі-продажу від 01.12.2021 нерухомість розташована на земельній ділянці площею 28,529 га з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №287803537 від 01 грудня 2021 року право приватної власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна зареєстровано за позивачем (розмір частки: 1/1) (а.с.23 т.1).

З метою приведення документації відповідно до вимог законодавства, листом від 04.01.2022 №04/01-01Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" звернулось до Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області з проханням замінити орендаря по договору оренди землі земельної ділянки площею 28.529га з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048 від 06.04.2012.

Листом від 12.01.2022 №02-19/85 Коломацькою селищною радою повідомлено про неможливість укладання додаткової угоди до договору оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки".

Крім того, рішенням Коломацької селищної ради ХІУ сесії IX скликання від 15 грудня 2021 року за №149 було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" у підписанні договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048 площею 28,529 га та рекомендовано привести у відповідність документацію про право власності на нерухоме майно за адресою: смт. Коломак, вул. Бурякопункт 4б Богодухівського району Харківської області. Згідно преамбули зазначеного рішення, підставою для його прийняття стало невідповідність місця розташування земельної ділянки із наявною містобудівною документацією та детальним планом території ТДВ «Новоіванівський цукровий завод».

З метою захисту порушеного права користування земельною ділянкою в лютому 2022 рокуТовариство з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області про внесення змін до договору оренди землі від 06 квітня 2012 року, зареєстрованому у Відділі Держкомзему у Коломацькому районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 травня 2012 року №632320004000299, шляхом укладання додаткової угоди до зазначено Договору (справа №922/542/22).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 у справі №922/542/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція екологічної безпеки» задоволено. Вирішено внести зміни до Договору оренди землі від 06.04.2012, зареєстрованому у Відділі Держкомзему у Коломацькому районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.05.2012 № 632320004000299 шляхом укладання додаткової угоди до зазначеного Договору в редакції, викладеній в резолютивній частині цього рішення (ДОДАТКОВА УГОДА №3 до Договору оренди землі №632320004000299 від 08.05.2012 кадастровий номер земельної ділянки 6323255100:00:000:0048) (а.с.26-35 т.1).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 у справі №922/542/22 залишено без змін.

Відтак, рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 у справі №922/542/22 набрало законної сили 15.05.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи №922/542/22 в суді першої інстанції, представником Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області було подано до суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.01.2023 індексний номер 321215108, відповідно до якого було припинено право користування земельною ділянкою 6323255100:00:000:0048 за договором оренди від 06.04.2012, який і був предметом судового розгляду (а.с.24-25 т.1).

Запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення договору оренди було внесено Мєдвєдєвою Зінаїдою Олексіївною, Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, індексний номер рішення 66212498.

Зазначену реєстраційну дію було вчинено за заявою Коломацької селищної ради, оскільки, на їх думку, договір оренди земельної ділянки припинив свою дію після переходу права власності на нерухоме майно, що розташоване на цій ділянці.

Водночас, позивач вважає, що рішення державного реєстратора Краснокутської селищної ради Богодуховського району Мєдвєдєвої Зінаїди Олексіївни від 27.01.2023 індексний номер рішення 66212498, не відповідає нормам чинного законодавства, порушує його права та підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з приписами ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст.80 Земельного Кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Згідно приписів частин 1, 2 ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Частиною 3 статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України «Про оренду землі»).

За приписами ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Як було встановлено судом, 06.04.2012 між Коломацькою селищною радою Коломацького району Харківської області (орендодавцем) та Відкритим акціонерним товариством «Новоіванівський цукровий завод» (орендарем) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого та згідно акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 10.05.2012, орендар на підставі рішення XIV сесії VI скликанняКоломацької селищної ради Коломацького району Харківської області від 28.03.2012 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться у смт Коломак Коломацького району Харківської області, загальною площею 28,5290 га з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, строком на 49 років.

23.04.2021 між Товариством з додатковою відповідальністю «Новоіванівський цукровий завод» (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРЕС ЛЮКС» (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (з відстроченням платежу), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Збиритом О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 594, відповідно до умов якого, ТДВ «Новоіванівський цукровий завод» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРЕС ЛЮКС» прийняло у власність нежитлову будівлю літ. «Г» з допоміжними спорудами, що знаходяться за адресою: Харківська область, Коломацький район, село міського типу Коломак, вулиця Бурякопункт, будинок №4б, опис: нежитлова будівлі з допоміжними спорудами: літ. «Г» - будівля бракмайданчика, загальною площею 12 кв. м., карта полів фільтрації літ. «г», загальною площею 27,8595 га. Нерухомість розташована на земельній ділянці площею 28,529 га з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048.

01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРЕС ЛЮКС» (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоренком В.В. та зареєстрований в реєстрі за №4126, відповідно до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРЕС ЛЮКС» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" прийняло у власність нежитлову будівлю літ. «Г» з допоміжними спорудами, що знаходяться за адресою: Харківська обл., Коломацький р-н, смт. Коломак, вул. Бурякопункт, буд. 4б, опис: нежитлова будівля з допоміжними спорудами: літ. «Г» - будівля бракмайданчика, загальною площею 12 кв. м., карта полів фільтрації літ. «г», загальною площею 27,8595 га. Нерухомість розташована на земельній ділянці площею 28,529 га з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048.

Відповідно до інформації з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №287803537 від 01 грудня 2021 року право приватної власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за позивачем (розмір частки: 1/1).

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень частини 3 статті 334 ЦК України (в редакції станом на момент набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна) право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Відповідно до приписів частини 6 статті 120 Земельного кодексу України, зазначення кадастрового номеру земельної ділянки є істотною умовою договору купівлі-продажу об`єктів нерухомості.

Згідно вимог статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції станом на момент набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна), до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до положень частини 3 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна) у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у попереднього власника, до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагаються. Про перехід відповідного права його суб`єкт зобов`язаний негайно повідомити орендодавця, особу, яка передала земельну ділянку в користування на праві емфітевзису, суперфіцію.

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на момент набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна) визначено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні попереднього власника на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті, а також з урахуванням вимог частини тринадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №921/158/18 (яку було прийнято станом на момент набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна), порядок переходу права на земельну ділянку в разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначено статтею 377 ЦК України, приписи якої кореспондуються зі статтею 120 ЗК України, за змістом яких до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Разом з цим, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №913/661/17 (яку було прийнято станом на момент набуття позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна), частиною 1 статті 377 ЦК визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17.

При цьому Верховний Суд наголосив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

Згідно вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відтак, відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання і саме договір купівлі-продажу від 01.12.2021 надає позивачу, в силу приписів статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, право користування саме земельної ділянкою з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, як зазначено у договорі купівлі-продажу від 01.12.2021, доки рішенням суду цей договір повністю або частково не буде визнано недійсним.

Водночас, рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 у справі №922/542/22, яким внесено зміни до Договору оренди землі від 06.04.2012, зареєстрованому у Відділі Держкомзему у Коломацькому районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.05.2012 №632320004000299 шляхом укладання додаткової угоди до зазначеного Договору в редакції, викладеній в резолютивній частині цього рішення, залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 та є таким, що набрало законної сили 15.05.2023.

Пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до вимог статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 по справі №908/1090/18).

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17.12.2019 по справі №641/1793/17).

В свою чергу, рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 у справі №922/542/22 встановлено наступне.

1) У матеріалах справи відсутні відомості з приводу того, що договір купівлі-продажу від 23 квітня 2021 року або договір купівлі-продажу від 01 грудня 2021 року скасовані або визнані недійсними або іншим чином втратили свою чинність. Також, до суду не надано відомостей про те, що наразі існує судовий процес з приводу їх оскарження. У зв`язку з цим, під час розгляду цієї справи суд виходить з того, що вищезазначені договори купівлі-продажу є чинними, а внесені до них відомості є достовірними.

Таким чином, судом встановлено, що позивач набув право власності на Бракмайданчик, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площею 28,529 га. Водночас, договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площею 28,529 га, укладений з ВАТ «Новоіванівський цукровий завод» (в подальшому ТДВ «Новоіванівський цукровий завод»).

2) Позивач автоматично набув право оренди земельною ділянкою з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площею 28,5290 га у зв`язку із набуттям Бракмайданчику у власність, який згідно договору купівлі-продажу від 23 квітня 2023 року та договору купівлі-продажу від 01 грудня 2021 року розташований на ній.

3) Станом на день подання позову та станом на день розгляду справи існує така ситуація, за якої хоча позивач і набув автоматично право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площею 28,5290 га, у зв`язку із набуттям у власність Бракмайданчика, що розташований на такій ділянці, однак таке право заперечується відповідачем. Тобто, хоча позивач став автоматично орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площею 28,5290 га з моменту набуття права власності на Бракмайданчик і, відповідно, не повинен вчиняти жодних дій для того, щоб юридично встановити своє право на користування такою ділянкою, однак відповідач не визнає цього. При цьому, договір оренди земельної ділянки від 06 квітня 2012 року продовжує свою дію, де орендарем зазначено ТДВ «Новоіванівський цукровий завод», про що повідомлено самим відповідачем.

4) Суд прийшов до висновку про те, що задоволення позовної заяви саме з такими позовними вимогами вирішить питання щодо наявного між сторонами спору про наявність у позивача права на користування (оренду) земельною ділянкою з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площею 28,5290 га. Хоча ч.3 ст.120 ЗК України передбачено, що волевиявлення відповідача на внесення змін до договору оренди не потрібно, однак у цій справі між сторонами існує спір з приводу взагалі наявності у позивача права на користування цією земельною ділянкою. При цьому, рішення про повне задоволенні позову приймається, в тому числі у зв`язку з тим, що під час розгляду справи з`ясовано, що договір оренди землі від 06 квітня 2012 року є чинним, а орендарем у ньому вказано ТДВ «Новоіванівський цукровий завод». Тобто, для належного захисту прав позивача необхідно ухвалити таке рішення, яким буде вирішено всі спірні питання, що наявні між сторонами, в тому числі, хто є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, площею 28,5290 га.

5) Позивачем представлено до суду документи, які підтверджують, що нежитлова будівля з допоміжними спорудами: літ. «Г» являє собою єдиний комплекс. Зокрема, відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 01 березня 2021 року №21-01/03 під номером 3 міститься новоутворений, тобто відокремлений від цілісного масиву, об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля з допоміжними спорудами: літ. «Г» - будівля бракмайданчика, загальною площею: 12,0 кв.м.; карта полів фільтрації за літ. «г», загальною площею 27,8595 га, за адресою: смт. Коломак, Коломацький район, Харківська область, вул. Бурякопункт, буд. 4-Б. Зазначено знайшло своє підтвердження і з боку відповідача. Так, рішенням виконкому відповідача № 17 від 15 березня 2021 року було присвоєно зазначеному об`єкту нерухомого майна адресу смт. Коломак, Коломацький район, Харківська область, вул. Бурякопункт, буд. 4-Б.

Відтак, наявне чинне судове рішення від 20.02.2023 у справі №922/542/22, яке має преюдиціальне значення для вирішення даної справи, належним чином підтверджує факт порушення відповідачем права позивача на користування (оренду) земельною ділянкою з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048 площею 28,5290 га.

Відтак, наявність порушеного відповідачем права позивача на користування (оренду) земельною ділянкою з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048 площею 28,5290 га не потребує доказування, а доведеність цих обставин не досліджується судом в межах даної справи в силу статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Що стосується твердження відповідача про те, що Договір оренди землі від 06.04.2012 припинив свою дію на підставі п.12.2 Договору (набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю, споруду, що розташовані на земельній ділянці), суд зазначає наступне.

Редакція зазначеного пункту Договору відповідала приписам статті 31 Закону України «Про оренду землі».

Проте, на час звернення позивача до відповідача з пропозицію про внесення змін до договору оренди від 06.04.2012 у зв`язку з тим, що він набув право власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переходу прав на земельну ділянку у зв`язку з переходом прав на об`єкт нерухомого майна, який на ній розміщено» абзац восьмий частини першої статті 31 Закону України «Про оренду земля», яким було передбачено, що договір оренди припиняє свою дію у разі набуття іншою особою права власності на об`єкт нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, було виключено.

Таким чином, діючим законодавством на час виникнення спірних правовідносин не передбачено припинення договору оренди землі у разі набуття іншою особою права власності на об`єкти нерухомості, а навпаки закріплено, що у таких випадках договір оренди землі продовжує свою дію.

Крім того, запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення договору оренди від 06.04.2012 за заявою Коломацької селищної ради було внесено лише 27.01.2023, в той час як договори купівлі-продажу нерухомого майна було укладено у квітні 2021 року та у грудні 2021 року.

Зазначена правова позиція суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 у справі №922/542/22.

Згідно статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Заявник, зокрема: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право (у тому числі замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав; орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, якими встановлено, змінено або припинено обтяження, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено обтяження, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення обтяження речових прав.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Державній реєстрації прав згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Пунктами 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (стаття 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частиною першою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачений перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Пунктом 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (у редакції чинній на момент внесення запису про припинення права користування від 27.01.2023), встановлено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

У п.4.17. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року по справі №911/3594/17: «Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи».

Як було встановлено судом, під час розгляду справи №922/542/22 в суді першої інстанції, представником Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області було подано до суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.01.2023 індексний номер 321215108, відповідно до якого було припинено право користування земельною ділянкою 6323255100:00:000:0048 за договором оренди від 06.04.2012, який і був предметом судового розгляду.

Запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення договору оренди було внесено Мєдвєдєвою Зінаїдою Олексіївною, Краснокутьска селищна рада Богодухівського району Харківської області, індексний номер рішення 66212498.

За твердженнями відповідача зазначену реєстраційну дію було вчинено за заявою Коломацької селищної ради, оскільки на їх думку договір оренди земельної ділянки припинив свою дію після переходу права власності на нерухоме майно, що розташоване на цій ділянці. Однак, відповідну заяву матеріали справи не містять.

Відтак, доказів дотримання державним реєстратором Мєдвєдєвою Зінаїдою Олексіївною під час реєстрації 27.01.2023 іншого речового права (припинення права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048) чинного законодавства в частині прийняття відповідного рішення на підставі заяви та документів, необхідних для державної реєстрації таких прав, матеріали справи не містять.

Водночас, суд у рішенні Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 у справі №922/542/22 також надав окрему оцінку діям відповідача з реєстрації припинення речового права, зокрема, судом встановлено наступне.

1) 31 січня 2023 року до суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання (вх.№2276) про долучення доказів - витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №321215108 від 27 січня 2023 року про припинення Договору оренди землі від 06.04.2012 року, КН: 6323255100:00:000:0048.

2) До суду не представлено саму заяву відповідача від 24 січня 2023 року, на підставі якої було здійснено припинення Договору.

3) При цьому суд окремо зазначив про недобросовісність дій відповідача та зловживання правом. Під час судового засідання 23 січня 2023 року судом представнику відповідача було поставлено питання: Чи діє станом на день проведення судового засідання договір оренди землі від 06 квітня 2012 року, де орендарем вказано ТДВ «Новоіванівський цукровий завод». На що представником відповідача було повідомлено, що зазначений Договір діє. При цьому, суд зазначає, що предметом позову є внесення змін саме до цього Договору. Як вбачається з наданого разом з клопотанням (вх.№2276) витягу з Державного реєстру речових прав та їх обтяжень № 321215108 від 27 січня 2023 року на підставі заяви відповідача від 24 січня 2023 року було зареєстровано припинення Договору оренди.

4) Тобто, намагаючись перешкодити захисту права позивача на оренду земельної ділянки відповідно до Договору, відповідач умисно та цілеспрямовано здійснив дії, направлені на припинення чинності такого Договору.

5) З огляду на висновки Верховного Суду, суд зазначив, що відповідач не утримався від дій, які порушили права позивача. Відповідач вчинив ці дії цілеспрямовано, а результатом стало порушення права позивача. У зв`язку з цим, можна констатувати про те, що дії відповідача були вчинені з наміром завдати шкоди позивачу шляхом зловживання своїм правом на припинення Договору. Відповідно до вищезазначених висновків Верховного Суду, а також враховуючи ч.3 ст.13 ЦК України, означені дії не допускаються. Очевидним є те, що відповідач не міг не знати, що здійснюючи такі дії, він порушить права позивача, адже відповідач обізнаний про судовий процес та наявні між сторонами відносини та спір.

До того ж, як уже судом було встановлено, 01 грудня 2021 року був укладений договір купівлі-продажу бракмайданчика, внаслідок якого позивач автоматично отримав право оренди спірної земельної ділянки. Хоча таке право було отримано позивачем автоматично, водночас між сторонам існував спір з приводу такого права позивача. Враховуючи це, позивач набув право оренди за Договором у зв`язку із набуттям права власності на бракмайданчик.

Відтак, відповідач з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 у справі №922/542/22, яким внесено зміни до Договору оренди землі від 06.04.2012, зареєстрованому у Відділі Держкомзему у Коломацькому районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.05.2012 №632320004000299 шляхом укладання додаткової угоди до зазначеного Договору в редакції Додаткової угоди №3 до Договору оренди землі № 632320004000299 від 08.05.2012 кадастровий номер земельної ділянки 6323255100:00:000:0048, викладеній в резолютивній частині вказаного рішення, а саме з 15.05.2023, повинен був вчинити всі дії, необхідні для відновлення порушеного ним права відповідача на користування земельною ділянкою.

Однак доказів скасування рішення про державну реєстрацію прав від 27.01.2023 індексний номер рішення: 66212498, прийняте державним реєстратором Краснокутської селищної ради Богодухівського району Мєдвєдєвою Зінаїдою Олексіївною про припинення права оренди земельної ділянки площею 28,5290 га. з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, матеріали справи не містять.

Щодо твердження відповідача про те, що позивач не набув право користування земельною ділянкою кадастровий номер 6323255100:00:000:0048 в силу прямої вказівки закону, згідно ч.4 ст.120 Земельного кодексу України та ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі», де волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувана (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається, а звернувся до Господарського суду Харківської області (справа №922/542/22) про внесення змін до договору оренди землі від 06.04.2012 шляхом укладення додаткової угоди, яке набрало законної сили після перегляду в апеляційному порядку 15.05.2023, а відтак, право позивача на користування земельною ділянкою кадастровий номер 6323255100:00:000:0048 виникло на підставі рішення Господарського суду Харківської області лише 15.05.2023, тоді як договір оренди землі від 06.04.2012 вже був припинений 27.01.2023, згідно чинного законодавства України, то суд зазначає, що договір оренди землі від 06.04.2012 не припинено і може бути припинено згідно чинного законодавства України, що було встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 у справі №922/542/22.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відтак, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загально соціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, "injuria". Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Термін "зловживання правом" свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права. Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, співмірності, справедливості під час реалізації суб`єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов`язків. Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.

Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства.

Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття "добросовісність" ототожнюється із поняттям "безвинність" і навпаки, "недобросовісність" із "виною". Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність, а оскільки обов`язковим елементом настання відповідальності, за загальним правилом, є вина, то такі діяння є винними. Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

В даному ж випадку відповідач, знаючи про існування спору стосовно права позивача на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048 (оскільки провадження у справі №922/542/22 було відкрито 18.02.2022), намагаючись перешкодити захисту права позивача на оренду земельної ділянки, умисно та цілеспрямовано здійснив дії, направлені на припинення чинності договору оренди землі від 06.04.2012.

Очевидним є те, що відповідач не міг не знати, що здійснюючи такі дії, він порушить права позивача, адже відповідач був обізнаний про судовий процес та наявні між сторонами спірні відносини.

Як наслідок, рішення про державну реєстрацію прав від 27.01.2023 індексний номер рішення: 66212498, прийняте державним реєстратором Краснокутської селищної ради Богодухівського району Мєдвєдєвою Зінаїдою Олексіївною про припинення права оренди земельної ділянки площею 28,5290 га з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048, суперечить рішенню Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 у справі №922/542/22, яке набрало законної сили, та перешкоджає позивачу вільно користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048.

Щодо подання відповідачем заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі № 922/542/22, суд констатує, що у задоволенні вказаної заяви ухвалою суду від 04.09.2023 відмовлено. Ухвала набрала законної сили з моменту її оголошення - 04.09.2023.

У вказаній ухвалі суд зазначив, що означеною заявою боржник фактично намагається за допомогою правових засобів переоцінити мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 20 лютого 2023 року та зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо виключення можливості звернення позивачем до суду з цим позовом, оскільки останній звертався до Міністерства юстиції України щодо оскарження рішення дії/бездіяльності державного реєстратора.

Так, згідно вимог ч.1 ст.37 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Водночас, Міністерством юстиції України скаргу позивача рішення дії/бездіяльності державного реєстратора залишено без розгляду.

Відтак, скарга позивача не була розглянута Міністерством юстиції України, що в свою чергу не позбавляє позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу ( ч.1 ст.16 ЦК України)

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, що існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідносин; припинення правовідносин; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльність органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 Земельного кодексу України, згідно з частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Зазначений у частині 3 статті 152 Земельного кодексу України перелік способів захисту у земельних спорах не є вичерпним.

Стосовно обраного позивачем способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 19 травня 2020 року № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19).

У даній справі позивач звертається за захистом своїх інтересів щодо права користування та розпорядження земельною ділянкою, у зв`язку із переходом права власності на об`єкт нерухомого майна, який на ній розташовано.

Як вже було зазначено, визначення способів захисту прав на землю врегульовано спеціальними нормами статті 152 Земельного кодексу України, а також положеннями частин 1 та 2 статті 5 ГПК України, а тому не потребує застосування інших кодексів України.

З огляду на встановлені статтею 152 Земельного кодексу України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені статтею 5 ГПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права, позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права, тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 22 червня 2020 року по справі № 922/2155/18.

В даному випадку вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав від 27.01.2023 індексний номер рішення: 66212498 прийняте державним реєстратором Краснокутської селищної ради Богодухівського району Мєдвєдєвою Зінаїдою Олексіївною про припинення права оренди земельної ділянки площею 28,5290 га. з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048 є належним способом захисту, оскільки спір право було вирішено рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2023 у справі №922/542/22, які в своїй сукупності забезпечують ефективність обраного способу захисту права позивача, оскільки такий спосіб може привести до відновлення порушеного права позивача з огляду на обставини цього спору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція екологічної безпеки" до Коломацької селищної ради Богодухівського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державний реєстратор Краснокутської селищної ради Богодухівського району Мєдвєдєва Зінаїда Олексіївна про скасування рішення державного реєстратора задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав від 27.01.2023, індексний номер рішення: 66212498, прийняте державним реєстратором Краснокутської селищної ради Богодухівського району Мєдвєдєвою Зінаїдою Олексіївною, про припинення права оренди земельної ділянки площею 28,5290 га з кадастровим номером 6323255100:00:000:0048.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "02" жовтня 2023 р.

СуддяТ.О. Пономаренко