Ухвала

від 29.09.2023 по справі 120/3454/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

29 вересня 2023 р.Справа № 120/3454/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду у складі Комар П.А. дослідивши матеріали позовної заяви у справі

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА"

до: головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України

про: визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА" до головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 11.04.2023 позовну заяву залишено без руху.

Зокрема, судом з`ясовано, що позивач оскаржує рішення від 14.11.2022 № 762115065/20119022 комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації, про відмову у реєстрації податкової накладної, складеної позивачем, за №1 від 01.11.2022.

При цьому позивач скористався процедурою адміністративного оскарження відповідного рішення та звернувся зі скаргою до ДПС України.

Рішенням комісії ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації від 06.12.2022 за №69145/20119022/2 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 14.11.2022 № 762115065/20119022 без змін.

Таким чином, очевидним є недотримання позивачем строку звернення до суду в цій частині позовні вимог, зважаючи на пред`явлення адміністративного позову лише 03.04.2023.

В позовній заяві представник позивача просить поновити строк звернення до адміністративного суду, посилаючись на те, що крайнім строком для звернення до суду із цим позовом є 06.03.2023.

По тексі позовної заяви представник позивача в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду зазначила, що 06.02.2023 позивачем було укладено договір про надання правової допомоги із адвокатом Міщенко А.Г., якою було зазначено перелік доказів, що необхідні для підготовки позову. Оскільки підготовча та аналіз документів потребувала додаткового часу між адвокатом та працівниками товариства підтримувався зв`язок, але роботу було ускладнено тим, що позивач та адвокат територіально знаходяться у різних населених пунктах. Попри те, що адвокатом було підготовлено позов та в основному сформовано додатки до 06.03.2023, в останньої виникла необхідність догляду за сином, в якого стався 26.02.2023 підвивих першого шийного хребця. Як наслідок, адвокат не змогла своєчасно подати матеріали позовної заяви до суду, виходячи ще й з того, що син не відвідує очно навчальний заклад, а батько не міг доглянути за дитиною на час хвороби, оскільки на разі перебуває у зоні бойових дій.

Оцінивши доводи представника позивача суддя дійшов висновку, що клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду є безпідставним, необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

У зв`язку із чим запропоновано особі, яка подала позовну заяву у 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

На виконання вимог ухвали адвокатом Міщенко А.Г. подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду в якій зазначено, що позивач дійсно мав процесуальні права розірвати договір про надання правової допомоги з ОСОБА_1 , в той час. беручи до уваги обсяги документів, необхідних для опрацювання та доручення до матеріалів справи, та враховуючи те, що Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду в своїй постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 дійшов висновку, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, апеляційними та касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадські та політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції і позивач, і адвокат мали надію на те, що суд визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними.

Крім того, представник позивача послалась на лист Торгово-Промислової палати України "2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини.

Визначаючись щодо заяви про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Поважність причин повинен доводити скаржник (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16).

Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Водночас незвернення до суду з позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19.

Як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду представник позивача посилається на збройну агресію РФ проти України.

Дійсно, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і безперервно діє донині.

Правовий режим воєнного стану визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі Закон № 389-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За змістом статті 9 Закону № 389-VIII в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Згідно зі ст. 12-2 Закону № 389-VIII в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Приписами статті 26 Закону № 389-VIII передбачено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Отже, незважаючи на введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд своєї роботи не припиняв, здійснював та здійснює свої повноваження, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак необхідно перевірити, яким чином введення на території Україні, в тому числі на території Вінницької області, могло об`єктивно перешкодити позивачу своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах. При цьому, яке вже зазначалося вище, саме позивач зобов`язаний довести існування таких об`єктивних перешкод.

Втім, як видно зі змісту заявленого клопотання, позивач лише обмежився загальним посиланням на введення в країні воєнного стану, однак при цьому не надає жодних доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного звернення позивача до суду з мотивів введення в країні воєнного стану.

Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 у справі № 240/3771/21 вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.

Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу заявника, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

На сьогодні Верховним Судом сформовано правову позицію, згідно з якою введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22, постанови Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 620/7233/21, від 24.10.2022 у справі №160/175/22 та від 22.09.2022 по справі № 140/13772/21).

Отже, введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку якщо це пов`язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію.

Натомість позивач таких конкретних причин не наводить, як і не надає доказів, які б вказували на поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом. Також позивачем не доведено, що між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану є безпосередній, прямий, причинний зв`язок.

Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що наведені у клопотанні підстави для поновлення строку звернення дійсно пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи (яка "сама повинна цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки") та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, звернення до суду з адміністративним позовом.

Таким чином, оскільки представник позивача не навів обставин, які виникли внаслідок збройної агресії РФ проти України та запровадження воєнного стану, що унеможливили його своєчасне звернення до суду з позовом, суд доходить висновку, що сам факт збройної агресії РФ проти України у цьому разі не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку.

Суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (див. правову ухвали Верховного Суду від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Суд вважає, що в даному випадку позивач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі щодо вчасного звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд зауважує, що інші підстави наведені представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду уже досліджувалися судом та ухвалою від 11.04.2023 визнані неповажними.

Відтак наведені представником позивача причини пропуску строку звернення до суду не можуть визнаватися поважними, оскільки є непідтвердженими та, відповідно, не свідчать про об`єктивну неможливість позивача своєчасно звернутися до суду з цим позовом.

Суд враховує, що свої доводи з приводу неспроможності подати адміністративний позов у встановлений законом строк позивач не доводить належними й допустимими доказами, посилаючись переважно на загальні факти та події.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду є безпідставним, необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

За підсумками наведеного, суд дійшов висновку про необхідність продовжити терміну на усунення недоліків позовної заяв, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з наведенням інших підстав для поновлення такого строку.

Керуючись ст.ст. 169, 171, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Продовжити товариству з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА" строк для усунення недоліків та запропоновувати представнику позивача подати до суду у 5-ти денний термін з дня отримання копії ухвали заяву про поновлення строку звернення до суду з обгрунтуванням причин пропуску такого строку.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяКомар Павло Анатолійович