Постанова

від 18.12.2023 по справі 120/3454/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3454/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

18 грудня 2023 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2023 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА" до головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про поновлення строку звернення до суду та відкриття провадження у справі.

Апелянт зауважує, що позивачем не допускалось жодних дій та/або бездіяльності, які б могли вплинути на порушення строків звернення до суду. Фактично порушення строків звернення до суд відбулося з об`єктивних та суб`єктивних підстав, які виникли безпосередньо у представника позивача.

17.10.2023 директор ТОВ "Наталка" подав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду із даним позовом. Вказав, що 06.02.2023 було підписано договір про надання правової допомоги із адвокатом Міщенко А.Г. 10.02.2023 позивачем було направлено адвокату платіжне доручення про сплату судового збору.

Оскільки адвоката Міщенко А.Г. було наділено усіма правами позивача, ТОВ "НАТАЛКА" не втручалося в роботу адвоката, а в телефонному режимі цікавилося ходом виконання умов договору про надання правової допомоги.

16.03.2023 адвокатом подано до суду позов, однак 21.03.2023 ухвалою суду у справі №120/2646/23 позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку із відсутністю у ордері адвоката відомостей про її номер посвідчення та про те хто та коли його видав.

Адвокатом Міщенко А.Г. 03.04.2023 повторно поданий подав до Вінницького окружного адміністративного суду.

Також, директор ТОВ "НАТАЛКА" зазначив, що позивач не намагався та не намагається отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі щодо вчасного звернення до суду з адміністративним позовом. Адже, на його думку, позивачем своєчасно у тримісячний строк було підготовлено та направлено документи для підготовки позову адвокату. А вказані дії не були вчинені на початку січня 2023 з тих підстав, що саме у цей період почала зводитися податкова, статистична та інша річна звітність.

Оскільки адвокату Міщенко А.Г. всі необхідні для позову документи для отримано своєчасно, крім того, ані позивач, ані його представник не знали та не могли знати про настання сімейних обставин у адвоката безпосередньо у строк подачі позову, крім того, оскільки позивач не контролює формат генерації ордерів адвоката і не міг знати того, що адвокатом буде надано як підставу представництва ордер, що не містить обов`язкового реквізиту, відтак позивачем не вчинялися дії направлені на порушення процесуальних строків, авказані сімейні обставини адвоката є незалежними від позивача.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач оскаржує рішення від 14.11.2022 № 762115065/20119022 комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації, про відмову у реєстрації податкової накладної, складеної позивачем, за №1 від 01.11.2022.

При цьому позивач скористався процедурою адміністративного оскарження відповідного рішення та звернувся зі скаргою до ДПС України.

Рішенням комісії ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації від 06.12.2022 за №69145/20119022/2 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 14.11.2022 № 762115065/20119022 без змін.

Вперше до суду позов було подано 16.03.2023, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду. Крім того, договір про надання правової допомоги з адвокатом укладений 06.02.2023, в той час як строк звернення до суду з позовом сплив 06.01.2023.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що причини, наведені позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду, не є поважними.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Ч.ч. 2-3 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, КАС України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є ст. 56 ПК України із змісту якої встановлено, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Відповідно до п. 56.19 ст. 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Згідно п.п. 56.2, 56.3, 56.17 ст. 56, п. 57.3 ст. 57 ПК України процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених п. 56.17 ст. 56 ПК України. Строк для подачі первинної скарги за загальним правилом становить 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.

Тобто, норма ст. 56.19 ПК України є спеціальною щодо норми ч. 4 ст. 122 КАС України та має перевагу у застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин оскарження в судовому прядку податкових повідомлень-рішень за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору. Дана норма визначає строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19.

Як видно з матеріалів позовної заяви, позивач оскаржує рішення від 14.11.2022 № 762115065/20119022 комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації, про відмову у реєстрації податкової накладної, складеної позивачем, за №1 від 01.11.2022.

При цьому позивач скористався процедурою адміністративного оскарження відповідного рішення та звернувся зі скаргою до ДПС України.

Рішенням комісії ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації від 06.12.2022 за №69145/20119022/2 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 14.11.2022 № 762115065/20119022 без змін.

Вперше до суду позов було подано 16.03.2023, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду. Крім того, договір про надання правової допомоги з адвокатом укладений 06.02.2023, в той час як строк звернення до суду з позовом сплив 06.01.2023.

Суд зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Водночас не звернення до суду з позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19.

Колегія суддів зауважує, що строк звернення до суду із даним позовом становить місяць в дати прийнятті та отримання позивачем рішення за результатами адміністративного оскарження рішення, що є предметом даної справи.

Тобто обставини, зазначені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду не свідчать про те, що позивач був обмежений у праві на своєчасне отримання правової допомоги та, як наслідок, вчасного звернення до суду з цим позовом.

Суд звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (див. правову ухвали Верховного Суду від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відтак наведені апелянтом причини пропуску строку звернення до суду не можуть визнаватися поважними, оскільки не свідчать про об`єктивну неможливість позивача своєчасно звернутися до суду з цим позовом.

При цьому, посилання апелянта на введення воєнного стану в Україні також є безпідставним, оскільки Верховний Суд, зокрема у справі №717/314/22 наголосив, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану, а якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з апеляційною скаргою.

В той же час, скаржник в загальному посилається на обставини, які на жаль мають місце по всій території України-повітряні тривоги, перебої з електроенергією, ракетні удари по цивільних об`єктах та об`єктах критичної інфраструктури.

Проте, як було зазначено вище, такі обставини враховуються судом, якщо знаходяться в прямому причинному зв`язку з пропуском процесуального строку.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду.

В апеляційній скарзі позивач не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого КАС України процесуального строку.

Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка" залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.