Ухвала

від 18.09.2023 по справі 752/8969/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/8969/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4305/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року, -

за участю:

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі ОСОБА_8 , погоджене начальником відділу прокуратури АР Крим та м. Севастополя ОСОБА_9 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42020010000000042, відомості щодо якого 02.10.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332 КК України та накладено арешт на грошові кошти на 100 (сто) доларів США наступними купюрами: FL37210770 A, AB35362070 A, AB54305838 J, AB94963172 A, AG06683747 C, AF11249095 B, AD73323258 A, AD43610820 A, FJ29982130A, загальною сумую 900 (дев`ятсот) доларів США; грошові кошти номіналом 1000 (одна тисяча) гривень серії: ЕД3059745, ЕА8402624, АП 5218364, АД8805438 загальною сумою 4 000 (чотири тисячі); мобільний телефон марки Samsung sm-G970F/DS.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити повністю у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Апелянт вказує на те, що прокурором до клопотання про арешт майна долучено не завірені копії документів, що залишилось поза увагою слідчого судді.

Також апелянт зазначає, що висновок слідчого судді про відповідність вказаного вище майна ознакам речового доказу не містить під собою належного правового підґрунтя, дане твердження належним чином необґрунтоване та немотивоване, а є тільки звичайним цитуванням ст. 98 КПК України, ні слідчий, ні слідчий суддя не вказав, яким саме критерія перерахованим у ст. 98 КПК України відповідає арештоване майно.

Клопотання слідчого необґрунтоване оскільки містить лише виклад обставин кримінального правопорушення та цитування норм КПК України, без зазначення відношення арештованого до хуліганства, ні критеріям визначених ст. 98 КПК України яким відповідає арештоване майно, ні яким чином воно може бути використане для вирішення завдань кримінального провадження.

Грошові кошти не набуті кримінально протиправним шляхом, не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не є об`єктом кримінально протиправних дій.

Постанова про визнання речовим доказом від 05.06.2023 року, є формальною, містить лише обставини кримінального правопорушення та цитування закону, також слідчим не надано доказів, що арештоване майно є предметом злочинної діяльності або містить сліди вчинення кримінального правопорушення та відсутнє будь-яке обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України їх визнано речовими доказами, за таких підстав зазначена постанова не відповідає абз. 2, п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, відсутнє обґрунтування мотивів прийняття постанови.

Крім того апелянт зазначає, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 100 КПК України до клопотання про арешт майна не додано протоколу огляду речових доказів та їх фотографій, таким чином слідчим необґрунтовано факт відповідності критеріям арештованого майна речовим доказам.

Клопотання про накладення арешту також не підлягає задоволенню оскільки арештоване майно отримане з порушенням норм КПК України, а саме сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення в травні 2023 року абз. 2 арк. 3 повідомлення про підозру, аркуш 3 клопотання витяг з ЄРДР витяг 1 аркуш 7 підозрюваний ОСОБА_7 відомості про кримінальне правопорушення внесені 02.10.2020 року за фактом незаконних пасажирських перевезень між материковою частиною України та Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, тобто кримінальне правопорушення, яке було вчинене за твердженням сторони обвинувачення в травні 2023 року не було внесене до ЄРДР, а отже зібрані докази у відповідності до ч. 3 ст. 214 КПК України є недопустимими.

В судове засідання прокурор не заявився, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином в установленому законом порядку, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавав.

З урахуванням зазначеного, думки підозрюваного та його захисника, які вважали за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши підозрюваного та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з наведених у ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі перебувають матеріали кримінального провадження, відомості щодо якого 02.10.2020 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020010000000042, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що групою невстановлених осіб організовано переправлення осіб через державний кордон України, у тому числі шляхом його перетину на неконтрольованих органами державної влади України ділянках між тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим та російською федерацією.

У зв`язку з широкомасштабною військовою агресією російської федерації проти України із 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, у зв`язку з чим обмежено коло осіб, які мають право перетинати Державний кордон України.

Зокрема, указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими продовженнями, у зв`язку із вторгненням російської федерації на територію України. Востаннє, Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 3057-IX від 02.05.2023 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 в Україні оголошено проведення загальної мобілізації до Збройних Сил України, з урахуванням чого запроваджено обмеження виїзду за межі України громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

Крім того, у відповідності до вимог п. 2-8 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (далі - Правила) у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів: військових, правоохоронних органів; військових адміністрацій; медичних закладів; відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Про цьому, зазначені особи можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У цих обставинах групою осіб організовано схему з незаконного переправлення через Державний кордон України осіб, які не мають право його перетинати в умовах військового стану, під виглядом їх виїзду для отримання гуманітарної допомоги за кордоном.

З`ясовано, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 сприяв незаконному переправленню осіб через державний кордон України, зокрема, шляхом здійснення пошуку для осіб, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України, громадських організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, які можуть в порядку п. 2-8 Правил в умовах воєнного стану звертатися до Мінінфраструктури, обласних, Київської міської військових адміністрацій для отримання рішення про виїзд за межі України водіїв, сприяння у виготовленні та наданні недостовірних документів, що свідчили б начебто про приналежність таких осіб до громадських волонтерських організацій, забезпечення подальшого внесення відомостей щодо цих осіб до інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека (система «Шлях»), що надало б як наслідок дозвіл безперешкодно незаконно перетнути державний кордон таким особам для власних цілей останніх, але не пов`язаних з гуманітарною допомогою.

Так, у травні 2023 року, більш точного часу в ході здійснення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про введення з 24.02.2022 на всій території України воєнного стану строком на 30 діб, та подальшого його продовження Указами Президента України, будучи обізнаним про проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також про наявність діючих обмежень на виїзд за кордон військовозобов`язаних чоловіків віком від 18 до 60 років, знаючи процедуру перетину державного кордону України особами призовного віку в період дії воєнного стану на території України, будучи обізнаним про наміри ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 незаконно перетнути державний кордон, оскільки останні, будучи особами призовного віку, не маючи законних підстав для звільнення від військової служби, згідно ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та для перетину державного кордону України під час воєнного стану, звернувся до своєї знайомої ОСОБА_12 , яка є працівником громадської організації «Волинський Актив Молоді» (код ЄДРПОУ 38937908, Волинська обл., м. Луцьк, вулиця Шота Руставелі, будинок 9, квартира 214), з метою забезпечення незаконного виїзду за межі України ОСОБА_13 та ОСОБА_11 .

На виконання злочинного умислу, направленого на сприяння у незаконному перетині державного кордону вказаним особам, ОСОБА_7 , в ході спілкування, яке відбулося 26.05.2023 в період часу з 19 год. 20 хв. до 19 год. 31 хв. запропонував ОСОБА_12 за грошову винагороду підготувати відповідні документи, які не відповідають дійсності, для підготовки листа до Волинської обласної військової адміністрації про прийняття рішення про виїзд за межі України та включення до системи «Шлях» ОСОБА_13 та ОСОБА_11 в якості водіїв для доставки гуманітарної допомоги з-за кордону для громадської організації «Волинський Актив Молоді» з метою забезпечення безперешкодного незаконного перетину ОСОБА_13 та ОСОБА_11 державного кордону України для власних цілей, не пов`язаних з гуманітарною допомогою, на що ОСОБА_12 , будучи залученою до конфіденційного співробітництва в порядку ст. 275 КПК України та діючи під контролем правоохоронних органів, погодилась.

У цей же час ОСОБА_7 надав ОСОБА_12 фотокопії документів ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які необхідні для виготовлення пакету недостовірних документів для виїзду за кордон, а саме копії паспортів громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , копії посвідчення водія на ім`я ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , копії свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, власниками яких є відповідно ОСОБА_13 та ОСОБА_11 а також копії заяв ОСОБА_13 та ОСОБА_11 до Громадськох організації «Волинський Актив Молоді» в порядку п. 2-8 Правил.

У подальшому, а саме 05.06.2023 року, в період часу з 19 год. 10 хв. по 19 год. 20 хв., перебуваючи в автомобілі ОСОБА_12 , припаркованому поблизу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 на виконання раніше розробленого злочинного плану, з метою забезпечення безперешкодного перетину ОСОБА_13 та ОСОБА_11 державного кордону України для власних цілей, не пов`язаних з гуманітарною допомогою, дотримуючись попередньої домовленості, передав ОСОБА_12 якості винагороди грошові кошти у сумі 400 (чотириста) доларів США, по 200 (двісті) доларів США за оформлення пакету недостовірних документів на ОСОБА_13 та ОСОБА_11 відповідно, після чого був затриманий представниками правоохоронних органів.

На підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.05.2023, 05.06.2023 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого були виявлено та вилучено грошові кошти долари США 100 (сто) доларів наступними купюрами: FL37210770 A, AB35362070 A, AB54305838 J, AB94963172 A, AG06683747 C, AF11249095 B, AD73323258 A, AD43610820 A, FJ29982130A, загальною сумую 900 (дев`ятсот) доларів США; грошові кошти номіналом 1000 (одна тисяча) гривень серії: ЕД3059745, ЕА8402624, АП 5218364, АД8805438 загальною сумою 4 000 (чотири тисячі); мобільний телефон марки Samsung sm-G970F/DS.

06.06.2023 слідчий СУ ГУНП в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі ОСОБА_8 , за погодженням з начальником відділу прокуратури АР Крим та м. Сквастополя ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №42020010000000042, відомості щодо якого 02.10.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332 КК України, а саме грошових коштів долари США 100 (сто) доларів наступними купюрами: FL37210770 A, AB35362070 A, AB54305838 J, AB94963172 A, AG06683747 C, AF11249095 B, AD73323258 A, AD43610820 A, FJ29982130A, загальною сумую 900 (дев`ятсот) доларів США; грошові кошти номіналом 1000 (одна тисяча) гривень серії: ЕД3059745, ЕА8402624, АП 5218364, АД8805438 загальною сумою 4 000 (чотири тисячі); мобільний телефон марки Samsung sm-G970F/DS, яке є предметом кримінального правопорушення та визнане постановою слідчого речовим доказом.

Метою арешту майна слідчий зазначив забезпечення збереження речових доказів, що відповідає положенням п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

22.06.2023 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва задоволено вказане клопотання слідчого та накладено арешт на вказане майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, вислухано доводи прокурора в підтримку поданого клопотання та заперечення власника майна підозрюваного ОСОБА_7 та його представника, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №42020010000000042, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання доступ до мобільного телефону марки Samsung sm-G970F/DS, вилученого 05.06.2023 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 пов`язаний з подоланням системи логічного захисту, а інформація, яка міститься на ньому потребує проведення експертного дослідження.

При цьому з ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.05.2023 на підставі, якої проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що нею надано дозвіл прокурорам групи прокурорів та слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні № 42020010000000042, відомості щодо якого внесені 02.10.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, на проведення обшуку квартири АДРЕСА_3 , у якій проживає ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та яка належить на праві приватної власності ОСОБА_14 , з метою фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання документів, речей, грошових коштів, здобутих незаконним шляхом, та інших речей, які підтверджують організацію незаконного перевезення громадян через державний кордон України, чорнові записи, накази про виїзд за межі України водіїв, копії закордонних паспортів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, заяв на ім`я голови ГО «Волинський актив молоді», а також комп`ютерів, електронних накопичувачів інформації, мобільних телефонів, на яких можуть знаходитися перераховані вище документи в електронному вигляді, переписки в месенджерах та інші відомості можливої злочинної діяльності в електронному вигляді, що можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вище зазначене майно, з підстав того, що він відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Підстави вважати постанову слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі ОСОБА_8 від 05.06.2023 про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні №42020010000000042 грошових коштів по 100 (сто) доларів США наступними купюрами: FL37210770 A, AB35362070 A, AB54305838 J, AB94963172 A, AG06683747 C, AF11249095 B, AD73323258 A, AD43610820 A, FJ29982130A, загальною сумую 900 (дев`ятсот) доларів США; грошових коштів номіналом 1000 (одна тисяча) гривень серії: ЕД3059745, ЕА8402624, АП 5218364, АД8805438 загальною сумою 4 000 (чотири тисячі); мобільного телефону марки Samsung sm-G970F/DS, які вилученого під проведено обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_7 , на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.05.2023, такою, що не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, у колегії суддів відсутні, а тому доводи апелянта у цій частині є безпідставними.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, доводи апелянта про недопустимість зібраних стороною обвинувачення доказів, є передчасними.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу, - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4