Ухвала

від 28.09.2023 по справі 380/12437/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/12437/20 пров. № ЗВ/857/3/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Затолочного В. С.суддів -Гудима Л. Я. Довгополова О. М.з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,

представника позивача Копчунь В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові звіт Львівської міської ради про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі №380/12437/20,-

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2020 року Громадська організація «За рівні права та можливості» (далі також ГО «За рівні права та можливості») звернулася до суду з адміністративним позовом до Львівської міської ради, в якому просила: визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 07.09.2020 № 6804 «Про відмову ГО «За рівні права та можливості» у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га на вул. І. Франка (між будинками № 157 - № 157-б) у постійне користування для будівництва медичного центру діагностики та реабілітації; зобов`язати Львівську міську раду надати ГО «За рівні права та можливості» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га на вул. І. Франка (між будинками № 157 - № 157-б) у постійне користування для будівництва медичного центру діагностики та реабілітації.

Рішенням від 22 грудня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправною та скасував ухвалу Львівської міської ради від 07.09.2020 № 6804 «Про відмову ГО «За рівні права та можливості» у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га на вул. І. Франка (між будинками № 157 - № 157-б) у постійне користування для будівництва медичного центру діагностики та реабілітації.

Зобов`язав Львівську міську раду повторно розглянути заяву ГО «За рівні права та можливості» від 14.03.2018 року № 100 про погодження вибору розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування на вулиці Івана Франка (між будинками № 157 - № 157-б), орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва медичного центру діагностики та реабілітації, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Постановою від 07 червня 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Львівської міської ради залишив без задоволення, апеляційну скаргу ГО «За рівні права та можливості» задовольнив.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 380/12437/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасував та ухвалив у цій частині постанову.

Зобов`язав Львівську міську раду надати ГО «За рівні права та можливості» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування на вулиці Івана Франка (між будинками № 157 - № 157-б), орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва медичного центру діагностики та реабілітації.

В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

08 березня 2023 року ГО «За рівні права та можливості» звернулася до Восьмого апеляційного адміністративного суду з клопотанням про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якому просить зобов`язати відповідача Львівську міську раду подати звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022 у справі № 380/12437/20.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 клопотання ГО «За рівні права та можливості» про встановлення судового контролю за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20 задоволено.

Зобов`язано Львівську міську раду протягом тридцятиденного строку з моменту отримання копії цієї ухвали подати до Восьмого апеляційного адміністративного суду звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20.

08.06.2023 на адресу суду надійшов звіт Львівської міської ради про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20.

У звіті зазначає, що 26.05.2023р. на черговій сесії 8-ого скликання було прийнято ухвалу № 3335 «Про відмову ГО «За рівні права та можливості» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І. Франка (між будинками № 157-№ 157-6)». Дана ухвала прийнята більшістю від загального складу - 43 депутатами.

Розглянувши вказаний звіт та матеріали справи, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 7 Основного Закону в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частин першої-третьої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.

З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, практики правозастосування, що складалася з приводу спорів цієї категорії, зокрема й суду касаційної інстанції, колегія суддів зазначає, що у прийнятті звіту Львівської міської ради слід відмовити, тому що постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20 відповідачем не виконано.

Надана відповідачем у справі ухвала Львівської міської ради від 26.05.2023р. № 3335 «Про відмову ГО «За рівні права та можливості» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І. Франка (між будинками № 157-№ 157-6)» підтверджує факт невиконання судового рішення, яким було зобов`язано відповідача надати ГО «За рівні права та можливості» дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.

Щодо покликань відповідача на дискреційні повноваження при виконанні постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що зазначеним повноваженням було надано оцінку в тій же постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких орган відмовляє у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати такий дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Крім того, відповідач у звіті про виконання судового рішення зазначив, що 18.04.2023р. зареєстровано право власності за Львівською міською радою на земельну ділянку площею 0,3053 га (кадастровий номер 4610136800:01:002:0052) між вул. І. Франка, 157-б, 157-а, 157 та вул. П. Карманського, 4-а, 6, 6-а та право постійного користування за Сихівською районною адміністрацією.

З приводу даної інформації апеляційний суд вважає за необхідне наголосити на тому, що реєстрації права власності на вказану земельну ділянку передувало рішення (ухвала) відповідача від 6.12.2022р. № 2712 «Про затвердження Сихівській районній адміністрації проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки між вул. І. Франка, 157-б, 157-а, 157 та вул. П. Карманського, 4-а, 6, 6-а».

Як видно, на момент прийняття ухвали від 6.12.2023р. № 2712 та вчиненню дій щодо реєстрації права власності за Львівською міською радою вже була наявна постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року, а відповідач був обізнаний про її існування та необхідність виконання даного судового рішення.

Однак відповідач свідомо проігнорував виконання зазначеного рішення суду.

Відсутність наміру виконувати судове рішення також підтверджується проектом ухвали Львівської міської ради за наслідками розгляду звернення відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) - «Про відмову ГО «За рівні можливості» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. І. Франка (між будинками № 157 - № 157-б)».

Таким чином, обставини справи свідчать про невчинення відповідачем у справі належних, необхідних та достатніх дій щодо виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2022 року та відсутність підстав для прийняття поданого відповідачем звіту.

Вирішуючи питання щодо наслідків неприйняття звіту, визначених частиною другою статті 382 КАС України, слід зазначити таке.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) одним із основних принципів місцевого самоврядування є принцип законності, що включає безумовне виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною тринадцятою статті 46 Закону № 280/97-ВР пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до частин першої-третьої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Статтею 42 Закону № 280/97-ВР встановлені повноваження сільського, селищного, міського голови до яких, зокрема, належить забезпечення здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади. Зазначене повноваження безумовно включає забезпечення організації виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Крім того, згідно цієї статті сільський, селищний, міський голова організовує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого органу; підписує рішення ради та її виконавчого органу; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, громадянами; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори; видає розпорядження у межах своїх повноважень та здійснює інші повноваження.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що міський голова фактично здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, скликає сесії, головує на пленарних засіданнях ради, вносить пропозиції на розгляд сесії місцевої ради, але не має права впливати на процедуру голосування та волевиявлення депутатів щодо прийняття місцевою радою певного рішення, а тому і не може нести відповідальність за результат розгляду радою питання, віднесеного до її компетенції, у тому числі питання, необхідність розгляду якого обумовлена виконанням рішення суду, яке набрало законної сили.

Крім того, відповідно до частин першої-другої статті 141 Конституції України до складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях.

Таким чином, міський голова обирається територіальною громадою, а депутати відповідної ради підзвітні виключно своїм виборцям.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів зазначає, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17 (адміністративне провадження № К/9901/43531/18).

Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, зокрема, у публічно-правових спорах, адміністративні суди повинні зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, щоб це не призводило до порушення основоположних засад адміністративного судочинства та щоб такі засоби не були надмірними за визначених умов та не призводили до порушення прав, гарантованих Конституцією та законами України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Це означає, що негативні наслідки недобровільного виконання судового рішення мають бути пропорційними та збалансованими, а санкції, накладені судом у зв`язку з невиконанням судового рішення, не повинні бути надмірними; при цьому мають враховуватися усі обставини, які стали причиною невиконання судового рішення, надаватися оцінка діям боржника, спрямованих на таке виконання, міру його вини тощо.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для накладення штрафу на керівника відповідача, оскільки під час розгляду звіту Львівської міської ради, судом апеляційної інстанції не було встановлено обставин, які свідчать про умисне невиконання саме міським головою рішення суду, недобросовісність у його діях або які б свідчили про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у справі № 420/177/20 (постанова від 01.02.2022р.)

Враховуючи те, що метою встановлення судового контролю за виконання судового рішення є кінцевий результат щодо факту його виконання, а не накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, суд зробив висновок, що відповідачу необхідно встановити новий строк для подання звіту про виконання даного рішення та зобов`язати подати новий звіт до 01.12.2023 про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року.

Керуючись статтями 248, 310, 322, 325, 328, 382 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У прийнятті звіту Львівської міської ради про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20 за позовом Громадської організації «За рівні права та можливості» до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Встановити Львівській міській раді новий строк для подання до Восьмого апеляційного адміністративного суду звіту про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року у справі № 380/12437/20 та зобов`язати Львівську міську раду подати до Восьмого апеляційного адміністративного суду до 01 грудня 2023 року звіт про виконання рішення суду.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов