Постанова

від 03.10.2023 по справі 813/2988/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 813/2988/17

адміністративне провадження № К/9901/51915/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року (головуючий суддя Брильовський Р.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року (головуючий суддя - Іщук Л.П., судді: Обрізко І.М., Онишкевич Т.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатс» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатс» (надалі - позивач, Товариство, ТОВ «Сатс») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - відповідач, ГУДФС у Львівській області, Управління, скаржник) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0014771414 від 15 серпня 2017 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало про безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки № № 1106/13-01-14-14 від 31 липня 2017 року, оскільки останні, на його думку, зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку й які, у свою чергу, підтверджують рух активів внаслідок господарських операцій, що відбулися у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Амлак» (далі - ТОВ «Амлак»); разом з тим відповідач свою позицію ґрунтував виключно на інформації за наслідками податкового контролю діяльності контрагента; твердження відповідача про нереальність спірних господарських операцій суперечать принципам презумпції правомірності правочинів та індивідуальної відповідальності платника податків, який не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства з боку його контрагентів; зауважує, що операції, які ставляться під сумнів податковим органом, здійснювалися Товариством, з метою реалізації власної господарської компетенції та були необхідні для провадження його господарської діяльності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 0014771414 від 15 серпня 2017 року.

Приймаючи таке рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, надавши правову оцінку обставинам справи з урахуванням наявних в її матеріалах доказів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшли переконання, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та належним чином документально оформлені, товар використовується в господарській діяльності ТОВ «Сатс»; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування даних податкового обліку; результати податкового контролю інших контролюючих органів не можуть бути основою для визнання операції нереальною за умови підтвердження руху активів у ній.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові у повному обсязі.

У касаційній скарзі ГУДФС у Львівській області зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «Амлак», на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Судами з`ясовано, що ТОВ «САТС» зареєстроване як юридична особа 29 грудня 1994 року та перебуває на обліку в Личаківській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

ГУДФС у Львівській області у період з 18 по 24 липня 2017 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «САТС» з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Амлак» за період грудень 2016 року та ТОВ «Лком» за період травень 2016 року , про що 31 липня 2017 року складено акт № 1106/13-01-14-14 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, встановлено порушення ТОВ «САТС» вимог пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) по взаєморозрахункам з ТОВ «Амлак», внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 964 167,00 грн, у тому числі за грудень 2016 року у розмірі 3 964 167,00 грн й такі висновки контролюючий орган обумовив даними податкової інформації, відповідно до якої визнав непідтвердженим факт ведення господарських операцій з ТОВ «Амлак» та вказував на здійснення останнім діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта відповідачем 15 серпня 2017 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0014771414 про збільшення суми грошового зобов`язання ТОВ «САТС» за податком на додану вартість на загальну суму 4 955 219, 00 грн, з яких 3 964 167,00 грн за податковими зобов`язаннями та 991 042, 00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням, позивач скористався правом звернення до суду із цим позовом.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За положенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Правові наслідки у виді виникнення права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди встановили, що 01 грудня 2016 року між ТОВ «Сатс» (покупець) та ТОВ «Амлак» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 112-1 (далі - Договір № 112-1), відповідно до умов якого ТОВ «Амлак» продає, а ТОВ «Сатс» купує три програмно-апаратні комплекси загальною вартістю 23 785 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 3 964 166, 67 грн.

Судами з`ясовано, що поставка товару здійснюється за місцезнаходженням продавця. Про готовність до поставки товару продавець зобов`язаний проінформувати покупця не пізніше ніж за два дні до запланованої дати поставки, що і було здійснено ТОВ «Амлак» 23 грудня 2016 року та запропоновано наступні дати поставки: 29-31 грудня 2016 року.

Окрім зазначеного правочину, 01 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркет-Матс» (далі - ТОВ «Маркет-Матс») та ТОВ «Сатс» укладений договір на транспортне обслуговування № 01/12-1-В, згідно якого ТОВ «Маркет-Матс» (виконавець) надає ТОВ «Сатс» (замовнику) транспортні послуги з внутрішніх нерегулярних вантажних перевезень на території України автомобілем виконавця: марка ГАЗ 33021-14, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, вантажопідйомністю 1300 кг.

Відповідно до наказу № 2912 від 29 грудня 2016 року ТОВ «Сатс» відрядило у службове відрядження терміном на 3 дні з 29 по 31 грудня 2016 року ОСОБА_1 (завідувача господарством ТОВ «Сатс») для отримання у ТОВ «Амлак» товару згідно з Договором № 112-1 від 01 грудня 2016 року.

В підтвердження виконання умов вищезазначених договорів Товариством надано:

- видаткові накладні № 86 від 29 грудня 2016 року, № 99 та № 100 від 31 грудня 2016 року;

- податкові накладні № 86 від 29 грудня 2016 року, № 99 та № 100 від 31 грудня 2016 року, які зареєстровані в ЄРПН;

- товарно-транспортні накладні № Р86 від 29 грудня 2016 року і № Р100 від 31 грудня 2016 року.

Окрім того, суди попередніх інстанцій з`ясували, що придбаний товар використовується ТОВ «Сатс» у власній господарській діяльності як технологічне обладнання для виробництва науково-технічної продукції.

Доводячи відсутність реального характеру господарських операцій позивача з контрагентом-постачальником - ТОВ «Амлак», податковий орган за змістом акта перевірки № 1106/13-01-14-14 від 31 липня 2017 року посилався, як на такі - відомості, отримані за результатами заходів податкового контролю, згідно висновків яких у ТОВ «Амлак» відсутні об`єкти оподаткування та встановлено неможливість реального здійснення останнім господарських операцій по ланцюгу постачання і ведення ТОВ «Амлак» діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Разом з тим, суди визнали такі посилання контролюючого органу неприйнятними, оскільки сама по собі інформація за наслідками податкового контролю стосовно обставин діяльності вказаних контрагентів позивача не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства та не може свідчити про нереальний характер спірних у цій справі господарських операцій. Суди також вказали, що окрім посилань на податкову інформацію відповідач не надав належних доказів нереальності здійснення ТОВ «Сатс» господарських операцій з ТОВ «Амлак», та перевірка ним контрагента у встановленому порядку не здійснювалася.

Підсумовуючи наведене, слід констатувати, що, в ході касаційного розгляду справи, знайшли своє підтвердження висновки судів попередніх інстанцій, з якими погоджується суд касаційної інстанції, про те, що вищезазначений договір було укладено з метою настання реальних обставин, а первинні документи, створені в результаті цієї господарській діяльності, за своїм змістом належним чином документують і засвідчують факт купівлі та постачання товарів у ТОВ «Амлак» на користь ТОВ «Сатс».

Доводи ж касаційної скарги фактично дублюють висновки контролюючого органу, що лягли в основу акту перевірки, а також є аналогічними мотивам відповідача, викладених в запереченнях проти позову та апеляційній скарзі, оцінка яким надана належним чином судами попередніх інстанцій. Дані доводи не впливають на правильність прийнятого судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер І.А. Васильєва