Постанова

від 23.04.2018 по справі 813/2988/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/11876/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представника апелянта ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року, ухвалену головуючим суддею Брильовським Р.М. о 10:20:13 у м. Львові, повний текст складений 22.11.2017 року, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сатс до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сатс (надалі - ТзОВ Сатс ) звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0014771414 від 15.08.2017 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року позов задоволений.

Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області (надалі - ГУ ДФС у Львівській області) оскаржило постанову суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що первинні документи на підтвердження взаєморозрахунків між ТзОВ Сатс та ТзОВ Амлак містять дефекти, зокрема, згідно п.3.1. договору купівлі - продажу № 112-1 від 01.12.2016 року, укладеного з ТзОВ Амлак поставка товару покупцю здійснюється за місцезнаходженням продавця: вул. Лесі Українки, 58, м. Вишневе, Києво - Святошинський район, Київська область, а відповідно до представлених позивачем видаткових накладних адресою доставки вказано вул. І.Франка, 7, м. Львів; товарно - транспортні накладні від 29.12.2016 року та від 31.12.2016 року за своїм змістом ідентичні. Крім того, до перевірки не надано документів, які б підтверджували походження товару та його якість, зокрема, сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції, які б підтверджували якість, походження товару, а також їх відповідність державним (галузевим) стандартам України. Підприємство не забезпечило проведення огляду обладнання, придбаного в ТзОВ Амлак за місцезнаходженням (місцем зберігання) в присутності працівників ГУ ДФС у Львівській області. Покликається на те, що ТзОВ Амлак здійснює діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в тому числі, ТзОВ Сатс .

Просить апелянт скасувати постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

ТзОВ Сатс подало заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що придбані програмно- апаратні комплекси не підлягають обов'язковій сертифікації в Україні відповідно до наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005 року Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №466/10746 від 04.05.2005 року та не підлягають ліцензуванню згідно Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності . Крім того, інформація щодо ТзОВ Амлак міститься в Єдиному Державному реєстрі підприємств та організацій України, проти нього не порушено справу про банкрутство, товариство є зареєстрованим платником податку на додану вартість, жодних судових вироків чи інших судових рішень стосовно здійснення протиправної діяльності ТзОВ Амлак немає. Відтак, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про здійснення господарських операцій без реального настання правових наслідків, не заслуговують на увагу.

Представник апелянта під час апеляційного розгляду підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.

Представник позивача заперечила проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Львівській області з 18.07.2017 року по 24.07.2017 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ Сатс з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ Амлак за період грудень 2016 року та ТзОВ Лком за період травень 2016 року, про що 31 липня 2017 року складений акт № 1106/13-01-14-14 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки встановлено порушення ТзОВ Сатс вимог п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по взаєморозрахунках з ТзОВ Амлак , в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 3964167, 00 грн.

Вказані в актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій із ТзОВ Амлак .

За результатами перевірки та на підставі складеного акта перевірки відповідачем 15 серпня 2017 року винесене податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання ТзОВ Сатс з податку на додану вартість в розмірі 4955219, 00 грн, з яких 3964167, 00 грн за податковими зобов'язаннями та 991042, 00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що надані ТзОВ Сатс первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні) за своїм змістом належним чином документують і засвідчують факт купівлі та постачання товарів у ТзОВ Амлак на користь ТзОВ Сатс . Первинні документи відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики та містять необхідні для первинних документів дані, що дозволяє встановити обсяг та зміст відповідної господарської операції. Надані позивачем податкові накладні також складені відповідно до приписів чинного законодавства України, не містять формальних чи інших дефектів, які могли би впливати на їх дійсність, і в своїй сукупності відповідають господарським операціям, які вчинялися позивачем. Податковий орган не довів нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Апеляційний суд повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст. 198 ПК України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 2 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування факту здійснення відповідної господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТзОВ Амлак позивач надав первинні документи бухгалтерського обліку, з яких вбачається, що 01 грудня 2016 року між ТзОВ Сатс та ТзОВ Амлак укладено договір купівлі-продажу № 112-1 (далі - Договір № 112-1), відповідно до умов якого ТзОВ Амлак продає, а ТзОВ Сатс купує наступні програмно-апаратні комплекси:

- програмно-апаратний комплекс наземного відпрацювання оптичних бортових давачів зовнішньої інформації;

- програмно-апаратний комплекс наземного відпрацювання радіолокаційних давачів зовнішньої інформації;

- програмно-апаратний комплекс для відпрацювання функціонального програмного забезпечення та полунатурного моделювання бортових радіолокаційних давачів зовнішньої формації (надалі Товар), що визначені згідно Специфікації, яка оформляється додатком до цього Договору.

Пунктом 1.2. вказаного договору визначено, що товар повинен повністю відповідати Технічним вимогам, які оформлені Додатком до цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору № 112-1 загальна вартість товару погоджена сторонами та складає 23785000, 00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 3964166, 67 грн, зокрема:

- вартість програмно-апаратного комплексу наземного відпрацювання оптичних боргових давачів зовнішньої інформації складає 6 685 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1 114 166, 67 грн;

- вартість програмно-апаратного комплексу наземного відпрацювання радіолокаційних давачів зовнішньої інформації складає 7 800 000 , 00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1 300 000 , 00 грн;

- вартість програмно-апаратного комплексу для відпрацювання функціонального програмного забезпечення та полунатурного моделювання бортових радіолокаційних давачів зовнішньої інформації складає 9 300 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1 550 000 , 00 грн.

Згідно з пунктом 3.1 Договору № 112-1 поставка товару здійснюється за місцезнаходженням продавця (ТзОВ Амлак ) - 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Л. Українки, буд. 58. Про готовність до поставки товару продавець зобов'язаний проінформувати покупця не пізніше ніж за два дні до запланованої дати поставки. Днем поставки товару рахується день, коли продавець передав Товар по накладній у власність покупця чи за його дорученням особі, що діє від його імені.

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пункту 3.1 Договору № 112-1 продавцем 23.12.2016 року повідомлено покупця про готовність до поставки товару і запропоновано дату поставки, а саме: програмно-апаратного комплексу наземного відпрацювання радіолокаційних давачів зовнішньої інформації 29.12.2016 року, програмно-апаратного комплексу наземного відпрацювання оптичних бортових давачів зовнішньої інформації 31.12.2016 року, програмно-апаратного комплексу для відпрацювання функціонального програмного забезпечення та полунатурного моделювання бортових радіолокаційних давачів зовнішньої інформації 31.12.2016 року, а покупцем було виписано довіреність № 21 від 29.12.2016 на отримання товару. Зазначений товар визначений згідно Специфікації оформленої Додатком №1 до Договору. Технічні вимоги до Товару визначені в Технічних вимогах до Договору (Додаток №2).

Судом першої інстанції встановлено також, що 01 грудня 2016 року між ТзОВ МАРКЕТ-МАТС та ТзОВ Сатс укладений договір на транспортне обслуговування № 01/12-1-В, згідно якого ТзОВ МАРКЕТ-МАТС ( виконавець ) надає ТзОВ Сатс ( замовнику ) транспортні послуги з внутрішніх нерегулярних вантажних перевезень на території України автомобілем виконавця: марка ГАЗ 33021-14, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2005 року випуску, вантажопідйомністю 1300 кг.

Згідно з Наказом № 2912 від 29.12.2016 року ТзОВ Сатс відрядило у службове відрядження ОСОБА_3 - завідувача господарством ТзОВ Сатс для отримання товару згідно з Договором № 112-1 від 01.12.2016 року у ТзОВ Амлак , що знаходиться за адресою: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Л. Українки, буд. 58 терміном на 3 дні з 29.12.2016 по 31.12.2016.

На підтвердження цього позивачем надано посвідчення про відрядження, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №1 від 03.01.2017 року, Наказ № 2912 від 19.12.2017 року.

Факт передачі товару по Договору № 112-1 підтверджується виписаними продавцем товарно-транспортними накладними, зокрема:

- товарно-транспортна накладна № Р86 від 29.12.2016 року на відпуск програмно-апаратного комплексу наземного відпрацювання радіолокаційних давачів зовнішньої інформації;

- товарно-транспортна накладна № Р100 від 31.12.2016 року на відпуск програмно-апаратного комплексу наземного відпрацювання оптичних бортових давачів зовнішньої інформації та програмно-апаратного комплексу для відпрацювання функціонального програмного забезпечення та полунатурного моделювання бортових радіолокаційних давачів зовнішньої інформації.

Навантаження товару здійснювалось за місцезнаходженням ТзОВ Aмлак : 08132, область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. JI.Українки, буд. 58, а розвантаження товару здійснювалось за адресою: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 6.

На підтвердження факту передачі товару по Договору № 112-1 позивач надав видаткові накладні № 86 від 29.12.2016 року, № 99 від 31.12.2016 року, № 100 від 31.12.2016 року.

Окрім того, позивач надав суду податкові накладні та зазначив, що виписані ТзОВ Амлак ТзОВ Сатс податкові накладні по Договору №112-1 зареєстровані в ЄРПН, а саме:

- податкова накладна № 86 виписана 29.12.2016 року на суму ПДВ 1300000, 00 грн. зареєстрована в ЄРПН № НОМЕР_3 від 13.01.2017 року ;

- податкова накладна № 99 виписана 31.12.2016 року на суму ПДВ 1550000,00 грн зареєстрована в ЄРПН № НОМЕР_4 від 15.01.2017 року;

- податкова накладна № 100 виписана 31.12.2016 року на суму ПДВ 11141167,00 грн. зареєстрована в ЄРПН № НОМЕР_5 від 15.01.2017 року.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТзОВ Сатс здійснено реальну господарську операцію та після отримання податкових накладних № 86 від 29.12.2016 року, № 99 від 31.12.2016 року, № 100 від 31.12.2016 року, які зареєстровані в ЄРПН, обґрунтовано включив їх до складу податкового кредиту за грудень 2016 року.

Відповідачем не доведено і судом не встановлено відсутність у первинних документах обов'язкових реквізитів, передбачених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також будь-яку іншу невідповідність їх закону.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що інформація щодо ТзОВ Амлак (код ЄДРПОУ 37075045) міститься в Єдиному Державному реєстрі підприємств та організацій України; щодо ТзОВ Амлак не порушено справу про банкрутство і товариство є зареєстрованим платником податку на додану вартість; жодних судових вироків чи інших судових рішень стосовно здійснення протиправної діяльності ТзОВ Амлак немає, а тому відповідач необґрунтовано дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ Амлак .

Покликання апелянта на те, що позивач до перевірки не представив документів, які б підтверджували походження товару та його якість, зокрема, сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції, які б підтверджували якість, походження товару, а також їх відповідність державним (галузевим) стандартам України не заслуговує на увагу з огляду на таке.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005 року Про затвердження Переліку із продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №466/10746 від 04.05.2005 року визначено чіткий перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Апеляційний суд звертає увагу, що серед вказаного переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, відсутній товар, придбаний позивачем згідно Договору № 112-1 від 01.12.2016 року.

Таким чином, придбаний ТзОВ Сатс товар згідно Договору № 112-1 від 01.12.2016 року не включений до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації.

Крім того, такий товар не підлягає ліцензуванню згідно з Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності .

Пунктом 1.2. договору № 112-1 від 01.12.2016 року визначено, що товар: програмно-апаратний комплекс наземного відпрацювання оптичних бортових давачів зовнішньої інформації; програмно-апаратний комплекс наземного відпрацювання радіолокаційних давачів зовнішньої інформації; програмно-апаратний комплекс для відпрацювання функціонального програмного забезпечення та полунатурного моделювання бортових радіолокаційних давачів зовнішньої формації повинен повністю відповідати Технічним вимогам, які оформлені Додатком до цього Договору.

На підтвердження виконання зазначених умов договору, позивач надав суду Наказ № 501-1 від 05.01.2017 року, згідно якого ТзОВ Сатс створено комісію для перевірки якості та відповідності програмно-апаратних комплексів Технічним вимогам та зазначено, що за результатами перевірки буде складений відповідний акт.

10 січня 2017 року за результатами перевірки працездатності програмно-апаратних комплексів, отриманих відповідно до Договору № 112-1 від 01.12.2016 року, складений акт перевірки працездатності програмно-апаратних комплексів.

11 січня 2017 року Наказом № 1101 з урахуванням перевірки комісією ТзОВ Сатс якості та відповідності програмно-апаратних комплексів Технічним вимогам (додаток № 2 до Договору № 112-1 від 01.12.2016) введені в експлуатацію програмно-апаратний комплекс наземного відпрацювання оптичних бортових давачів зовнішньої інформації, програмно-апаратний комплекс наземного відпрацювання радіолокаційних давачів зовнішньої інформації, програмно-апаратний комплекс для відпрацювання функціонального програмного забезпечення та полунатурного моделювання бортових радіолокаційних давачів зовнішньої формації.

Також в матеріалах справи міститься довідка від 15.11.2017 року, згідно якої придбані у ТзОВ Амлак програмно-апаратні комплекси згідно накладних № 86 від 29.12.2016 року, № 99 від 31.12.2016 року, № 100 від 31.12.2016 року на загальну суму 23785000, 00 грн обліковуються на балансі підприємства з грудня 2016 року та використовуються в господарській діяльності як технологічне обладнання для виробництва науково-технічної продукції.

Тобто, придбані програмно-апаратні комплекси не підлягають обов'язковій сертифікації в Україні та не підлягають ліцензуванню, а якість продукції визначено умовами Договору № 112-1, що обґрунтовано встановлено судом першої інстанції.

Покликання апелянта на те, що ТзОВ Амлак здійснює діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в тому числі ТзОВ Сатс , не заслуговує на увагу, оскільки оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В акті перевірки встановлена наявність у позивача податкових та видаткових накладних, їх надання до перевірки і не зазначено про наявність претензій до змісту первинних бухгалтерських документів позивача.

Відсутні в акті перевірки і покликання на будь-які пояснення посадових осіб контрагента позивача, порушені кримінальні провадження щодо ТзОВ Амлак , вироки чи постанови судів.

Як роз'яснено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі №1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби , процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

- встановлення факту здійснення господарської операції;

- встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.;

- встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку;

- встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Апелянтом не надано доказів про те, що контрагент позивача ліквідований або припинив господарську діяльність на час укладання та виконання договору.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі покликається також на відсутність трудових ресурсів, господарських та виробничих потужностей, основних засобів у контрагента та контрагентів контрагента позивача, проте, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих потужностей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Недостатність у контрагента позивача трудових, виробничих або інших ресурсів не є обставинами, які самі по собі позбавляють правового значення виданих контрагентом підприємства податкових накладних, що виключає відповідальність платника податків (позивача).

Чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Така позиція відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується національними судами як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) дійшов такого висновку, що враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1.

Отже, згідно висновків Європейського суду з прав людини, викладених в зазначеному рішенні, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо особи, яка допустила порушення і не є підставою для позбавлення іншого платника права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, наведені ГУ ДФС у Львівській області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими, не спростовують реальність господарських операцій між ТзОВ Сатс та ТзОВ Амлак .

Також апеляційний суд зауважує, що з урахуванням завдань та принципів адміністративного судочинства, обов'язку доказування, принцип правової визначеності, особливості розподілу обов'язку доказування в адміністративних справах дозволяють трактувати будь-які сумніви не інакше, як неспроможність суб'єкта владних повноважень переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних рішень у спірних правовідносинах, що є невиконанням ним його процесуального обов'язку.

Нездатність державного органу довести обґрунтованість та законність власних рішень є підставою судового захисту порушених прав позивача. Будь-який інший висновок, фактично, зводить нанівець всю систему завдань адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ч.6 ст.139 КАС України, оскільки судове рішення першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року у справі № 813/2988/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складене 02.05.2018 року