Постанова

від 17.11.2017 по справі 813/2988/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2017 року справа № 813/2988/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "САТС" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "САТС" (далі - позивач, ТОВ САТС ) до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.08.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 31 липня 2017 року № 1106/13-01-14-14 про результати позапланової виїзної перевірки позивача є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом ТОВ Амлак , тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Позивач зазначив, що підставою для такого висновку було посилання контролюючого органу на інформацію в АІС Податковий блок , згідно якої взаєморозрахунки між ТОВ Оптовий брокер та ТОВ Амлак відсутні, а отже відсутній факт реального одержання (купівлі) ТОВ Амлак відповідного ідентифікованого товару (робіт, послуг) від інших СГ, що засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доказує фіктивність ведення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення ТОВ Амлак первинного постачання (продажу) товарів (робіт, послуг). Зокрема, податковий орган дійшов висновку, що операції між позивачем та ТОВ Амлак не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин систематичного надання робіт та послуг, тому господарські операції здійсненні між позивачем та ТОВ Амлак є такими, що фактично не відбулися. Однак, позивач стверджує, що такі висновки податкового органу є хибними, оскільки, його операції з вказаним контрагентом носили реальний характер, що підтверджується належними та допустимими доказами - укладеними договорами, видатковими накладними, податковими накладними, фактом оплати за придбаний товар/послуги та іншими первинними документами. При цьому, позивач звертає увагу, що всі первинні документи, які складалися при документуванні господарських операцій, відповідають вимогам чинного законодавства та є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському і податковому обліку відповідних операцій. Також позивач акцентує увагу на тому, що всі операції, які ставляться під сумнів податковим органом, здійснювалися ним із метою реалізації власної господарської компетенції та були необхідні для провадження його діяльності як суб'єкта господарювання. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд його скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. В обґрунтування зазначив, що між позивачем та його контрагентом ТОВ Амлак не здійснені реальні господарські операції. Посилається на податкову інформацію щодо ТОВ Амлак , згідно якої встановлено відсутність оподаткування і неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з 01.06.2016 по 30.04.2017 по ланцюгу постачання. Також встановлено, що TOB „Амлак" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, а також відсутні оформлення ТОВ „ Амлак " за відповідні звітні періоди декларування ПДВ неправомірно визначених сум податкового кредиту та зобов'язань. Таким чином за відсутності фактичного здійснення господарських операцій, у позивача було відсутнє право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та формування податкового кредиту. Відтак формування витрат і податкового кредиту було здійснено позивачем протиправно та з порушенням чинного законодавства України. Враховуючи наведене, відповідач стверджує, що позивач допустив порушення податкового законодавства, а спірне податкове повідомлення-рішення вважає таким, що прийняте у відповідності до чинного законодавства України і підстав для його скасування не вбачає.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ТОВ САТС зареєстроване як юридична особа 29.12.1994 за кодом ЄДРПОУ 22336746 та перебуває на обліку в Личаківській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області. Основним видом економічної діяльності ТОВ САТС є виробництво зброї та боєприпасів (25.40), діяльність туристичних агентств (79.11), діяльність туристичних операторів (79.90), надання інших послуг бронювання та пов'язана з цим діяльність (51.10), пасажирський авіаційний транспорт (51.21), вантажний авіаційний транспорт (64.91), фінансовий лізинг (72.20), дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук (74.90), інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.

ГУ ДФС у Львівській області у період з 18.07.2017 по 24.07.2017 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ САТС (код ЄДРПОУ 22336746) з питань проведення взаємовідносин із ТОВ Амлак (код ЄДРПОУ 37075045) за період грудень 2016 року та ТОВ Лком за період травень 2016 року (код ЄДРПОУ 39310603), про що 31 липня 2017 року складено акт № 1106/13-01-14-14 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, встановлено порушення ТОВ САТС вимог п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по взаєморозрахункам з ТОВ Амлак в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3964167, 00 грн, у тому числі за грудень за грудень 2016 року у розмірі 3964167, 00 грн.

Вказані в актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про не підтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ Амлак .

За результатами перевірки та на підставі складеного акта перевірки, відповідачем 15 серпня 2017 року винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ САТС за податком на додану вартість на загальну суму 4955219, 00 грн, з яких 3964167, 00 грн за податковими зобов'язаннями та 991042, 00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Кодексом адміністративного судочинства України.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст. 198 ПК України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 2 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

З аналізу долучених до матеріалі справи доказів, суд встановив наступні обставини щодо формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з наступними контрагентами.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ Амлак позивач долучив до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Так, 01 грудня 2016 року між ТОВ САТС та ТОВ Амлак укладено договір купівлі-продажу № 112-1 (далі - Договір № 112-1), відповідно до умов якого ТОВ Амлак (Продавець) продає, а ТОВ САТС (Покупець) купує наступні програмно-апаратні комплекси:

- Програмно-апаратний комплекс наземного відпрацювання оптичних бортових давачів зовнішньої інформації;

- Програмно-апаратний комплекс наземного відпрацювання радіолокаційних давачів зовнішньої інформації;

- Програмно-апаратний комплекс для відпрацювання функціонального програмного забезпечення та полунатурного моделювання бортових радіолокаційних давачів зовнішньої формації (надалі Товар), що визначені згідно Специфікації, яка оформляється додатком до цього Договору.

Пунктом 1.2. вказаного договору визначено, що товар повинен повністю відповідати Технічним вимогам, які оформлені Додатком до цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору № 112-1 загальна вартість Товару погоджена Сторонами та складає 23785000, 00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 3964166, 67 грн, зокрема:

- вартість програмно-апаратного комплексу наземного відпрацювання оптичних боргових давачів зовнішньої інформації складає 6 685 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1 114 166, 67 грн;

- вартість програмно-апаратного комплексу наземного відпрацювання радіолокаційних давачів зовнішньої інформації складає 7 800 000 , 00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1 300 000 , 00 грн;

- вартість програмно-апаратного комплексу для відпрацювання функціонального програмного забезпечення та полунатурного моделювання бортових радіолокаційних давачів зовнішньої інформації складає 9 300 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1 550 000 , 00 грн.

Згідно з пунктом 3.1 Договору № 112-1, поставка Товару здійснюється за місцезнаходженням Продавця (ТОВ Амлак ), а саме: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Л. Українки, буд. 58. Про готовність до поставки Товару Продавець зобов'язаний проінформувати Покупця не пізніше ніж за два дні до запланованої дати поставки. Днем поставки Товару рахується день, коли Продавець передав Товар по накладній у власність Покупця чи за його дорученням особі, що діє від його імені.

Так, у відповідності до вимог пункту 3.1 Договору № 112-1 Продавцем 23.12.2016 повідомлено Продавця про готовність до поставки Товару і запропоновано дату поставки, а саме: програмно-апаратного комплексу наземного відпрацювання радіолокаційних давачів зовнішньої інформації 29.12.2016, програмно-апаратного комплексу наземного відпрацювання оптичних бортових давачів зовнішньої інформації 31.12.2016, програмно-апаратного комплексу для відпрацювання функціонального програмного забезпечення та полунатурного моделювання бортових радіолокаційних давачів зовнішньої інформації 31.12.2016, а Покупцем було виписано Довіреність № 21 від 29.12.2016 на отримання Товару.

Зазначений Товар визначений згідно Специфікації оформленої Додатком №1 до Договору. Технічні вимоги до Товару визначені в Технічних вимогах до Договору (Додаток №2).

01 грудня 2016 року між ТОВ МАРКЕТ-МАТС та ТОВ САТС укладено Договір на транспортне обслуговування № 01/12-1-В, згідно якого ТОВ МАРКЕТ-МАТС Виконавець надає ТОВ САТС Замовнику транспортні послуги з внутрішніх нерегулярних вантажних перевезень на території України (надалі Послуги) автомобілем Виконавця: марка ГАЗ 33021-14, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2005 року випуску, вантажопідйомністю 1300 кг.

Згідно з Наказом № 2912 від 29.12.2016 ТОВ САТС відрядило у службове відрядження ОСОБА_3 - завідувача господарством ТОВ САТС для отримання Товару згідно з Договором № 112-1 від 01.12.2016 у ТОВ Амлак , що знаходиться за адресою: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. Л. Українки, буд. 58, терміном на 3 дня з 29.12.2016 по 31.12.2016.

На підтвердження вказаного, позивач надав суду Посвідчення про відрядження, Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №1 від 03.01.2017, Наказ № 2912 від 19.12.2017.

Факт передачі товару по Договору № 112-1, підтверджується виписаними Продавцем товарно-транспортними накладними, а саме:

- товарно-транспортна накладна № Р86 від 29.12.2016 на відпуск Програмно-апаратного комплексу наземного відпрацювання радіолокаційних давачів зовнішньої інформації;

- товарно-транспортна накладна № Р100 від 31.12.2016 на відпуск Програмно-апаратного комплексу наземного відпрацювання оптичних бортових давачів зовнішньої інформації та Програмно-апаратного комплексу для відпрацювання функціонального програмного забезпечення та полунатурного моделювання бортових радіолокаційних давачів зовнішньої інформації.

Навантаження Товару здійснювалось за місцезнаходженням ТОВ Aмлак : 08132, область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. JI.Українки, буд. 58, а розвантаження Товару здійснювалось за адресою: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 6.

На підтвердження факту передачі Товару по Договору № 112-1 позивач надав суду видаткові накладні № 86 від 29.12.2016, № 99 від 31.12.2016, № 100 від 31.12.2016.

Окрім того, позивач надав суду податкові накладні та зазначив, що виписані ТОВ Амлак ТОВ САТС податкові накладні по Договору №112-1 зареєстровані в ЄРПН, а саме:

- податкова накладна № 86 виписана 29.12.2016 на суму ПДВ 1300000, 00 грн. зареєстрована в ЄРПН 13.01.2017 за № НОМЕР_3;

- податкова накладна № 99 виписана 31.12.2016 на суму ПДВ 1550000,00 грн зареєстрована в ЄРПН 15.01.2017 за № НОМЕР_4;

- податкова накладна № 100 виписана 31.12.2016 на суму ПДВ 11141167,00 грн. зареєстрована в ЄРПН 15.01.2017 за № НОМЕР_5.

Додатково позивач зазначив, що податкові накладні, виписані контрагентами-постачальниками на адресу ТОВ Амлак також зареєстровані в ЄРПН, що відповідає нормам п. 198.6 ст.198 ПК України та є підставою для нарахування ТОВ САТС сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також позивач стверджує, що придбаний товар використовується ТОВ САТС у власній господарській діяльності, зокрема при виконанні Договорів укладених з Державним підприємством Конструкторське бюро Південне ім. М.К. Янгеля , а саме:

- виконання ДЕР Розроблення габаритно-вагового макету РЛ ГСН і проведення робіт з підготовки експериментального зразка РЛ ГСН до польотів на АТК (Договір № 11/04-1 від 19.08.2016);

- ДКР Розроблення активної радіолокаційної головки самонаведення з функцією неконтактного датчика цілі для ЗКР малої дальності, активної радіолокаційної головки самонаведення з функцією неконтактного датчика цілі для ЗКР середньої дальності та бортової частини командної радіолінії (Договір № 20/04-1 від - 12.2016);

- виконання робіт на тему: Участь у макетуванні ГВМ ГСН і діючого макету ГН, установці на АТК, налагодженні і перевірці роботи обладнання на землі і у польоті Договір №28/04-1 від 28.04.2017).

Зокрема, позивач зазначив, що здійснив реальну господарську операцію та після отримання податкових накладних № 86 від 29.12.2016, № 99 від 31.12.2016, № 100 від 31.12.2016, які зареєстровані в ЄРПН обґрунтовано включив їх до складу податкового кредиту за грудень 2016 року.

23 січня 2017 року було здійснено частково оплату заборгованості по Договору № 112-1 від 01.12.2016 у сумі 5000000, 00 грн, згідно Договору про відступлення права вимоги № 23/01-17 ТОВ Оптовий брокер .

Окрім того, позивач зазначив, що оплата залишку заборгованості у сумі 18785000,00 грн буде здійснена ТОВ САТС у відповідності до умов Договору №112-1 від 01.12.2016 та Договору № 23/01-17 від 23.01.2017, зокрема після надходження коштів від виконання Договорів з ДП Конструкторське бюро Південне ім. М. К. Янгеля .

Додатково позивач зазначив, що на момент укладання договору так і на сьогоднішній день інформація щодо ТОВ Амлак (код ЄДРПОУ 37075045) міститься в Єдиному Державному реєстрі підприємств та організацій України.

Щодо ТОВ Амлак не порушено справу про банкрутство та товариство є зареєстрованим платником податку на додану вартість, жодних судових вироків чи інших судових рішень стосовно здійснення протиправної діяльності ТОВ АМЛАК не має, тому на думку позивача відповідач необґрунтовано дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Амлак .

Зокрема, податковий орган в акті перевірки зазначив, що позивач до перевірки не представив документів, які б підтверджували походження товару та його якість, зокрема: сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції, які б підтверджували якість, походження товару, а також їх відповідність державним (галузевим) стандартам України. Посилається на вимогу ГУ ДФС у Львівській області Про надання документів від 18.07.2017 та від 24.07.2017.

Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає наступне.

Так, Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28 Про затвердження Переліку із продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за № 466/10746 визначено чіткий перелік Продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.

Однак, серед вказаного переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації відсутній Товар придбаний позивачем згідно Договору № 112-1 від 01.12.2016.

Таким чином, придбаний ТОВ САТС Товар згідно Договору № 112-1 від 01.12.2016 не включений до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації.

Окрім того, як зазначив позивач придбаний Товар згідно Договору № 112-1 від 01.12.2016 не підлягає ліцензуванню згідно з Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності .

Водночас, як вбачається з пункту 1.1 Договору № 112-1 від 01.12.2016 ТОВ Амлак (Продавець) продає, а ТОВ САТС (Покупець) купує наступні програмно-апаратні комплекси:

- Програмно-апаратний комплекс наземного відпрацювання оптичних бортових давачів зовнішньої інформації;

- Програмно-апаратний комплекс наземного відпрацювання радіолокаційних давачів зовнішньої інформації;

- Програмно-апаратний комплекс для відпрацювання функціонального програмного забезпечення та полунатурного моделювання бортових радіолокаційних давачів зовнішньої формації (надалі Товар), що визначені згідно Специфікації, яка оформляється додатком до цього Договору.

Пунктом 1.2. вказаного договору визначено, що товар повинен повністю відповідати Технічним вимогам, які оформлені Додатком до цього Договору.

На підтвердження виконання зазначених умов договору, позивач надав суду Наказ № 501-1 від 05.01.2017, згідно якого ТОВ САТС створено комісію для перевірки якості та відповідності програмно-апаратних комплексів Технічним вимогам та зазначено, що за результатами перевірки буде складено відповідний акт.

10 січня 2017 року за результатами перевірки працездатності програмно-апаратних комплексів, отриманих відповідно до Договору № 112-1 від 01.12.2016 складено акт перевірки працездатності програмно-апаратних комплексів.

11 січня 2017 року Наказом № 1101 з врахуванням перевірки комісією ТОВ САТС якості та відповідності програмно-апаратних комплексів Технічним вимогам (додаток № 2 до Договору № 112-1 від 01.12.2016), введені в експлуатацію програмно-апаратний комплекс наземного відпрацювання оптичних бортових давачів зовнішньої інформації, програмно-апаратний комплекс наземного відпрацювання радіолокаційних давачів зовнішньої інформації, програмно-апаратний комплекс для відпрацювання функціонального програмного забезпечення та полунатурного моделювання бортових радіолокаційних давачів зовнішньої формації.

Також в матеріалах справи наявна довідка від 15.11.2017, згідно якої ТОВ САТС зазначило, що придбані у ТОВ Амлак програмно-апаратні комплекси згідно накладних № 86 від 29.12.2016, № 99 від 31.12.2016, № 100 від 31.12.2016 на загальну суму 23785000, 00 грн обліковується на балансі підприємства з грудня 2016 року та використовується в господарській діяльності як технологічне обладнання для виробництва науково-технічної продукції.

За викладених обставин суд погоджується з доводами позивача, що придбані програмно-апаратні комплекси не підлягають обов'язковій сертифікації в Україні та не підлягають ліцензуванню, а якість продукції визначено умовами Договору № 112-1.

Окрім того, в акті перевірки податковий орган зазначив, що ТОВ Амлак здійснює діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам в тому числі ТОВ САТС .

Зокрема, податковий орган покликається на податкову інформацію, а саме щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Амлак від 05.07.2017 № 340/10-36-14-14/37075045. Так, у вказаній податковій інформації зазначено, що у ТОВ Амлак відсутні об'єкти оподаткування і неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з 01.06.2016 по 30.04.2017. Також вказано, що по ланцюгу постачання встановлено, що TOB „Амлак" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту. Також встановлено відсутність оформлення ТОВ „ Амлак " за відповідні звітні періоди декларування ПДВ неправомірно визначених сум податкового кредиту та зобов'язань.

Окрім цього, податковий орган в акті перевірки зазначив, що згідно з АС Архів електронної звітності Центру обробки електронної звітності ДФС України встановлено рух програмно-апаратних комплексів, а саме від ПП Адітум Маркет до ТОВ Амлак до ТОВ САТС .

Однак, як зазначив відповідач, що податковою інформацією щодо ПП „Адітум Маркет", встановлено відсутність об'єктів оподаткування і неможливість реального здійснення платником господарських операцій з 01.06.2016 по 30.04.2017. Окрім того, по ланцюгу постачання встановлено, що ПП „Адітум Маркет" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою формування податкового кредиту, та також встановлено відсутність оформлення ПП „Адітум Маркет" за відповідні звітні період декларування ПДВ неправомірно визначених сум податкового кредиту та податкових зобов'язань. Також із вказаної податкової інформації вбачається, що у ПП „Адітум Маркет" за період грудень 2016 року відсутнє придбання програмно-апаратних комплексів та необхідного обладнання для виготовлення (створення) таких комплексів, відсутня кількість трудових ресурсів, вид діяльності підприємства не передбачає діяльності у відповідній сфері.

Додатково податковий орган зазначив, що TOB „CATC" у лютому 2017 року перераховано 5 000 000, 00 грн на рахунок TOB „Оптовий брокер" (код ЄДРПОУ 40158423) за придбані програмно-апаратні комплекси у TOB Амлак .

Однак, до наявної інформації в АІС „Податковий блок" TOB Оптовий брокер подав останню податкову звітність до органів ДФС за період лютий 2017 року, керівник, головний бухгалтер та співзасновник засновник - 1 особа Сбіхі Салах-Еддін (Проживає - Марокко, м. Сіді Слімана, ОСОБА_4 ОСОБА_2, 19), співзасновник - ОСОБА_5 (проживає - Ізраїль, Нетанія, вул. Герцль, 70); основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля.

Взаєморозрахунки між TOB „Оптовий брокер" та TOB „Амлак" відповідно до наявної інформації в АІС „Податковий блок" відсутні.

Таким чином, на переконання відповідача відсутність факту реального одержання (купівлі) TOB „Амлак" ідентифікованого товару (робіт, послуг) від інших СГ, засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доказує фіктивність введення в обіг ідентифікованого товару та нереальність здійснення TOB „Амлак" первинного постачання (продажу) товарів (робіт, послуг). Підприємство надає послуги з підміни позицій товарних груп що в подальшому реалізуються на адресу інших суб'єктів господарювання в тому числі TOB „CATC" та відсутність фактів подальшої реалізації придбаних товарів постачання.

На переконання відповідача зазначені операції TOB „Амлак" із TOB „CATC" не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) надання робіт та послуг.

Податковий орган дійшов до висновку, що наслідком діяльності TOB „Амлак" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань на адресу контрагентів в тому числі TOB „CATC".

Зазначені обставини на думку відповідача свідчать про не підтвердження факту продажу TOB „Амлак" програмно-апаратних комплексів TOB „САТС".

На переконання відповідача в первинних документах виписаних TOB „Амлак" для TOB „CATC" зазначені господарські операції, які фактично не відбувались. У зв'язку з чим, податкові та видаткові накладні не мають юридичної сили первинних документів, відповідно TOB „CATC" неправомірно сформовано регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

Щодо вказаних посилань відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З огляду на вищенаведені обставини, викладені в акті перевірки відповідач дійшов висновків про те, що ТОВ Амлак не здійснювало продажу програмно-апаратних комплексів TOB „CATC", а відсутність факту придбання вказаних товарів (послуг) по ланцюгу постачання засвідчує недійсність (неможливість) формування TOB „CATC" відповідного активу та доводить нереальність здійснення ТОВ САТС господарських операцій з ТОВ Амлак .

Суд з зазначеними посиланнями не погоджується, виходячи з такого.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В акті перевірки прямо зазначено про наявність у позивача податкових та видаткових накладних, їх надання до перевірки. В акті перевірки не зазначено про наявність претензій до змісту первинних бухгалтерських документів позивача.

Відсутні в акті перевірки і посилання на будь-які пояснення посадових осіб контрагента позивача, порушені кримінальні справи, вироки чи постанови судів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

- встановлення факту здійснення господарської операції;

- встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.;

- встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку;

- встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагент позивача був ліквідований або припинив підприємницьку діяльність під час укладання та виконання договору.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначений договір було укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки, викладені в ОСОБА_2 перевірки, є помилковими.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договір, укладений позивачем з даним товариством, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсним.

Також суд вважає, що слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Відповідач як на підставу своїх доводів, також посилається на відсутність трудових ресурсів, господарських та виробничих потужностей, основних засобів у контрагента та контрагентів контрагента позивача.

Таке на переконання відповідача вказує на нереальність господарської операції позивача з контрагентом ТОВ Амлак .

Проте, ці доводи відповідача суд також оцінює критично і підкреслює, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих потужностей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Недостатність у контрагента позивача трудових, виробничих або інших ресурсів не є обставинами, які самі по собі позбавляють правового значення виданих контрагентом підприємства податкових накладних, що виключає відповідальність платника податків (позивача).

Така позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду, висловленими, зокрема, в ухвалі від 19.03.2013 року по справі № К/9991/42011/12, в ухвалі від 29.09.2014 року по справі № К/800/23899/14.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Європейський суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» .

Також чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив наступне:

« 69. Суд окремо зазначає, що компанія-заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов'язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов'язання з подання звітності з ПДВ постачальник.

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1» .

Таким чином, за правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в зазначеному рішенні, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо особи, яка допустила порушення. Ця обставина не є підставою для позбавлення іншого платника права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту» .

Аналогічний висновок міститься в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява N 803/02), "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік. заява N 6689/03), згідно якого, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Отже, платник податків не має повноважень та обов'язку відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання контрагентом його обов'язків із складення та подання податкової звітності, обов'язку сплати податку, а також вчинення інших дій, пов'язаних з провадженням господарської діяльності контрагента.

Якщо податковий орган володіє інформацією про такі зловживання зі сторони певної юридичної особи, він може вжити необхідних заходів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, такі заходи є неприпустимими за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь платника податків у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податків, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення.

За умови своєчасного та повного виконання платником податків своїх податкових обов'язків, неможливості з його сторони забезпечити дотримання контрагентом обов'язків щодо декларування та сплати податків, а також відсутності інформації про порушення контрагентом правил оподаткування, про які платник податків знав чи міг знати, останній не повинен нести відповідальність за наслідки не виконання постачальником його обов'язків.

Так, наведені ГУ ДФС у Львівській області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між ТОВ САТС та ТОВ Амлак щодо придбання товарів.

Відтак, дослідивши подані позивачем первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні), суд зазначає, що за своїм змістом вони належним чином документують і засвідчують факт купівлі та постачання товарів у ТОВ Амлак на користь ТОВ САТС .

При цьому, такі первинні документи вповні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані, що дозволяє встановити обсяги та зміст відповідної господарської операції.

Надані позивачем податкові накладні також складені відповідно до приписів чинного законодавства України, не містять формальних чи інших дефектів, які могли би впливати на їх дійсність, і в своїй сукупності відповідають господарським операціям, які вчинялися позивачем.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ТОВ САТС та ТОВ Амлак , суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

У зв'язку з чим, беручи до уваги усі докази в їх сукупності, суд не знаходить достатнього та належного підтвердження того, що господарські операції між ТОВ САТС та ТОВ Амлак є нереальними та безтоварними.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивач має право розраховувати на ті податкові вигоди, визначені чинним законодавством України, які пов'язані з реальним здійсненням господарської діяльності, а тому податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.08.2017 підлягає скасуванню повністю.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 15.08.2017.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань 74 328 (сімдесят чотири тисячі триста двадцять вісім) гривень 14 копійок сплаченого судового збору на користь товариства з обмеженою відповідальністю "САТС".

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 22.11.2017.

Суддя Р.М. Брильовський