Постанова

від 03.10.2023 по справі 340/809/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 340/809/20

адміністративне провадження № К/9901/7272/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Пасічник С.С.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №340/809/20 за адміністративним позовом Приватного малого підприємства науково-виробнича фірма «Кіт» до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 (головуючий суддя Сагун А.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 (головуючий суддя Іванов С.М., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.),

УСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство науково-виробнича фірма «Кіт» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.11.2019 №00000130506, №00000120506.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020, адміністративний позов задоволено повністю.

Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі №340/809/20 за касаційною скаргою податкового органу.

На адресу суду надійшов відзив Товариства на касаційну скаргу.

Ухвалою від 02.10.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 03.10.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 345 КАС України.

Верховний Суд, на підставі фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

ПМП НВФ "КІТ" звернулось до суду з позовом, у якому позивач просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 29.11.2019:

№00000130506 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 1' 643' 078грн., з них: за основним платежем - 1' 095'452грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 547726грн.,

№00000120506 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1'521' 062грн., з них: за основним платежем - 1' 014' 308грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 507154грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковий орган прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках, викладених у Акті перевірки.

З Акту перевірки слідує, що задекларовані ПМП НВФ «КІТ» операції з придбання товарів у контрагентів не відбулися у дійсності, рух активів (товарів) від постачальників до ПМП НВФ «КІТ» не відбувся, складені ПМП НВФ «КІТ» первинні документи щодо придбання вищезазначених товарів не опосередковувалися реальним рухом активів від контрагентів-постачальників.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що контролюючим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судом фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. Як вказує відповідач, оскаржувані судові рішення винесені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, що здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач викладає обставини, встановлені судами, вказує про наявність кримінального провадження щодо контрагентів, зібрана податкова інформація свідчить, що контрагенти не мали фізичної можливості здійснювати задекларовані операції. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві, посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, позивач зазначає про законність рішень судів попередніх інстанцій, вважає, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, співробітниками Головного управління ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного малого підприємства Науково-виробнича фірма «КІТ», код 13748444 з питань контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «КАССІС ОЛІКС» (попередня назва ТОВ «ТРАНС ПОСТАЧ», код ЄДРПОУ 42431316)за січень-березень 2019 року, ТОВ «МАС ЗБУТ» (код ЄДРПОУ 42536871) за квітень 2019 року, ТОВ «АКО ПРОМГРУП» (код ЄДРПОУ 42356302) за червень 2019 року - показників декларацій з податку на додану вартість за січень-квітень, червень 2019 року та показників фінансової звітності за І квартал і І півріччя 2019 року з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства.

За результатами перевірки відповідачем складено акт 08.11.2019 №25/11-28-05-06/13748444, відповідно до висновків якого позивачем порушено:

п. 44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 1 095 452 грн., у т.ч.:

за І квартал 2019 року - 523157грн.,

за півріччя 2019 року - 1' 095' 452грн. (523157 + 572295);

п. 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 1 014 308 грн., в т.ч.:

за січень 2019 на суму 159 846 грн.,

за лютий 2019 на суму 183 409 грн.,

за березень 2019 на суму 141 150 грн.,

за квітень 2019 на суму 202 840 грн.,

за червень 2019 на суму 327 063 грн.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, податковим органом 29.11.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№00000130506 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток код платежу 11021000, на суму 1' 643' 078грн., з них: за основним платежем - 1' 095' 452грн., штрафні (фінансові) санкції - 547726грн.;

№00000120506 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, код платежу 14010100, на суму 1'521' 062грн., з них: за основним платежем - 1' 014' 308грн., штрафні ( фінансові) санкції - 507154 грн.

З Акту перевірки слідує, що задекларовані ПМП НВФ «КІТ» операції з придбання товарів у ТОВ «КАССІС ОЛІКС» (попередня назва ТОВ «ТРАНС ПОСТАЧ», код 42431316) за січень, лютий та березень 2019 року (що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий та березень 2019 року відповідно); ТОВ «МАС ЗБУТ» (код 42536871) за квітень 2019 року (що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року), ТОВ «АКО ПРОМГРУП» (код 42356302) за червень 2019 року (що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість червень 2019 року), не відбулися у дійсності. Рух активів (товарів) від вказаних постачальників до ПМП НВФ «КІТ» в дійсності не відбувся. Складені ПМП НВФ «КІТ» первинні документи щодо придбання вищезазначених товарів не опосередковувалися реальним рухом активів від контрагентів - постачальників.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ «КАССІС ОЛІКС» (попередня назва ТОВ «ТРАНС ПОСТАЧ»), ТОВ «МАС ЗБУТ», ТОВ «АКО ПРОМГРУП».

Відповідно умов договору поставки від 16.01.2019 №160119 з ТОВ «КАССІС ОЛІКС», Продавець зобов`язається поставити товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар. На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Відповідно до умов договору поставки від 15.04.2019 №19, укладеного позивачем з ТОВ «Мас Збут», Продавець зобов`язується поставити Покупцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар. На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду подані копії податкової накладної, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної. Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Згідно умов договору поставки від 17.06.2019 №57, укладеного між позивачем та ТОВ «АКО Промгруп», у відповідності з дійсним договором Продавець зобов`язується поставити Покупцю товар, а Покупець прийняти та оплатити цей товар. На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних. Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Дослідивши наведені документи, суд першої інстанції, що підтверджено апеляційним судом, дійшов висновку, що останні в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Заперечуючи проти позову, в апеляційній та касаційній скаргах відповідач посилається на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування, відсутності достатньої кількості працівників.

Суд апеляційної інстанції відзначив, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів частини другої статті Основного Закону, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків, будь-які порушення виконавцем послуг, правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на валові витрати чи податковий кредит.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані, саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Твердження контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не мали достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16 відповідно.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі №826/2926/14 зауважив, що контролюючий орган на виконання вимог статті 71 КАС України повинен довести та надати належні докази, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору.

Касаційний суд не може не погодитись, що чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

Суди не визнали обґрунтованими посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, не є належним доказом в розумінні процесуального закону і сама по собі не породжує правових наслідків для платника податків.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 15.05.2018 у справі №810/4391/16.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо нереальності господарських операцій, податковий орган посилався на те, що контрагенти ТОВ «КАССІС ОЛІКС» (попередня назва ТОВ «ТРАНС ПОСТАЧ»), ТОВ «МАС ЗБУТ», ТОВ «АКО ПРОМГРУП» є фігурантами кримінальних проваджень. Згадані доводи відповідач вказує у касаційній скарзі.

Суди попередніх інстанції не залишили згадане поза увагою, судами надана оцінка, з якою погоджується суд касаційної інстанції, що наявність зареєстрованого кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вироки відносно наведених контрагентів відсутні, зворотного відповідачем не доведено, що зумовлює безпідставність наведених доводів. Суд апеляційної інстанції врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27.03.2018 по справі № 816/809/17.

Крім того, судами розглянуто посилання відповідача на відомості інформаційних баз даних як джерела інформації, та визнано такі необґрунтованими, оскільки відомості носять інформативний характер та сформовані фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні статей 73-76 КАС України. Висновки судів попередніх інстанцій відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 у справі № 826/11629/16, що враховано судом апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції відзначає, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У свою чергу, саме податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Як вбачається, викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач жодними належними доказами в розумінні КАС України не довів обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем.

Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами та наданими доказами під час розгляду справи.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з такими висновками, порушення норм права заявником касаційної скарги не доведено.

Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди відповідача з висновками судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

Крім того, Суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі №340/809/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду