Постанова

від 12.11.2020 по справі 340/809/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 340/809/20

головуючий суддя І інстанції - Сагун А.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача): Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 року в адміністративній справі №340/809/20 за позовом Приватного малого підприємства науково-виробнича фірма "КІТ" до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство науково-виробнича фірма "КІТ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 00000130506 від 29 листопада 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток код платежу 11021000, на суму 1 643 078 (один мільйон шістсот сорок три тисячі сімдесят вісім) грн., з них за основним платежем - 1 095 452 грн., та штрафних ( фінансових) санкцій - 547 726 грн.;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 00000120506 від 29 листопада 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість, код платежу 14010100, на суму 1 521 062 ( один мільйон п`ятсот двадцять одна тисяча шістдесят дві) грн., з них за основним платежем - 1 014 308 грн., та штрафних ( фінансових) санкцій - 507 154 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 року адміністративний позов Приватного малого підприємства науково-виробнича фірма "КІТ" було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 00000130506 від 29 листопада 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток код платежу 11021000, на суму 1 643 078 грн., з них за основним платежем - 1 095 452 грн., та штрафних ( фінансових) санкцій - 547 726 грн.,

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області № 00000120506 від 29 листопада 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість, код платежу 14010100, на суму 1 521 062 грн., з них за основним платежем - 1 014 308 грн., та штрафних ( фінансових) санкцій - 507 154 грн., основним платежем - 1 014 308 грн., та штрафних ( фінансових) санкцій - 507 154 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення було прийнято останнім на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Приватним малим підприємством науково-виробничою фірмою "КІТ" було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останніх та без фіксування судового розгляду технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, співробітниками Головного управління ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного малого підприємства Науково-виробнича фірма КІТ , код 13748444 з питань контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ КАССІС ОЛІКС (попередня назва ТОВ ТРАНС ПОСТАЧ , код ЄДРПОУ 42431316)за січень-березень 2019 року, ТОВ МАС ЗБУТ (код ЄДРПОУ 42536871) за квітень 2019 року, ТОВ АКО ПРОМГРУП (код ЄДРПОУ 42356302) за червень 2019 року - показників декларацій з податку на додану вартість за січень-квітень, червень 2019 року та показників фінансової звітності за І квартал і І півріччя 2019 року з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства.

За результатами перевірки відповідачем складено акт 08.11.2019 №25/11-28-05-06/13748444, відповідно до висновків якого позивачем порушено:

- п. 44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 1 095 452 грн., у т.ч.:

- за І квартал 2019 року - 523 157 грн.,

- за півріччя 2019 року - 1 095 452 грн. (523 157 + 572 295);

- п. 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 1 014 308 грн., в т.ч.:

- за січень 2019 на суму 159 846 грн.,

- за лютий 2019 на суму 183 409 грн.,

- за березень 2019 на суму 141 150 грн.,

- за квітень 2019 на суму 202 840 грн.,

- за червень 2019 на суму 327 063 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00000130506 від 29 листопада 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток код платежу 11021000, на суму 1 643 078 (один мільйон шістсот сорок три тисячі сімдесят вісім) грн., з них за основним платежем - 1 095 452 грн., та штрафних ( фінансових) санкцій - 547 726 грн.;

- № 00000120506 від 29 листопада 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість, код платежу 14010100, на суму 1 521 062 грн., з них за основним платежем - 1 014 308 грн., та штрафних ( фінансових) санкцій - 507 154 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття наведених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України, платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134. 1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків валового доходу, необхідного для визначення податку на прибуток підприємств, а саме: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання/продаж товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ КАССІС ОЛІКС (попередня назва ТОВ ТРАНС ПОСТАЧ ), ТОВ МАС ЗБУТ , ТОВ АКО ПРОМГРУП .

Відповідно до п. 1.1 Договору поставки від 16.01.2019 року № 160119 з ТОВ КАССІС ОЛІКС , Продавець зобов`язається поставити покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар.

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії податкових накладних від 21.01.2019 року № 1000, видаткових накладних від 21.01.2019 року № 144, товарно-транспортних накладних від 21.01.2019 року № 07.

Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень від 18.02.2019 року № 2013, від 18.02.2019 року № 2014, від 14.03.2019 року № 2075, від 14.03.2019 року № 2076.

Відповідно до п. 1 договору поставки від 15.04.2019 року № 19, укладеного позивачем з ТОВ Мас Збут , у відповідності з даним договором Продавець зобов`язується поставити Покупцю товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар.

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії податкової накладної від 23.04.2019 року № 1104, видаткової накладної від 23.04.2019 року № 1104, товарно-транспортної накладної від 23.04.2019 року № 25.

Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень від 07.05.2019 року № 59, від 07.05.2019 року № 60, від 07.05.2019 року № 61, від 07.05.2019 року № 62, від 07.05.2019 року № 63, від 07.05.2019 року № 64, від 07.05.2019 року № 65, від 07.05.2019 року № 66, від 07.05.2019 року № 67.

Згідно п. 1 договору поставки від 17.06.2019 року № 57, укладеного між позивачем та ТОВ АКО Промгруп , у відповідності з дійсним договором Продавець зобов`язується поставити Покупцю товар, а Покупець прийняти та оплатити цей товар.

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії податкових накладних від 18.06.2019 року № 852, від 26.06.2019 року № 1250, видаткових накладних від 18.06.2019 року № 852, від 26.06.2019 року № 1250, товарно-транспортних накладних від 18.06.2019 року № 17,від 26.06.2019 року № 21.

Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень від 11.07.2019 року № 203, від 11.07.2019 року № 205, від 11.07.2019 року № 204, від 11.07.2019 року № 206, від 15.07.2019 року № 191, від 15.07.2019 року № 192, від 15.07.2019 року № 193, від 15.07.2019 року № 194, від 16.07.2019 року № 195, від 16.07.2019 року № 196, від 16.07.2019 року № 197.

Дослідивши наведені документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування, відсутності достатньої кількості працівників, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків, будь-які порушення виконавцем послуг, правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані, саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі №809/2918/13-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відносно посилань податкового органу на те, що контрагенти ТОВ КАССІС ОЛІКС (попередня назва ТОВ ТРАНС ПОСТАЧ ), ТОВ МАС ЗБУТ , ТОВ АКО ПРОМГРУП`є фігурантами кримінальних проваджень, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наявність зареєстрованого кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, тому як відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як свідчать встановлені обставини справи, вироки відносно наведених контрагентів відсутні, а зворотного відповідачем не доведено, що зумовлює безпідставність наведених доводів.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні ст. ст. 73-76 КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 року в адміністративній справі №340/809/20 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко