Постанова

від 25.09.2023 по справі 916/3139/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/3139/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Від ТОВ «КРОСТ» - Нащокін С.О.;

Від Фізичної особи ОСОБА_1 - не з`явився;

Від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - не з`явився;

Вербицький Олексій Вікторович - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2023

по справі №916/3139/22

кредитор:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОСТ"

2) Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"

боржник Фізична особа ОСОБА_1

арбітражний керуючий: Вербицький Олексій Вікторович

за заявою: Фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

(суддя першої інстанції: Райчева С.І., дата та місце прийняття ухвали: 28.06.2023, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 по справі №916/3139/22 задоволено клопотання керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Вербицького О.В. про закриття провадження у справі; припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича (свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №692 від 18.04.2013); припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; закрити провадження у справі №916/3139/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що відповідно до змісту пункту 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути виявлені за наслідком перевірки керуючим реструктуризації недоліки щодо повноти та достовірності інформації, зазначеної у поданих ним (боржником) деклараціях, наступають визначені цією нормою наслідки у вигляді закриття провадження у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 надано до суду виправлені декларації за 2019, 2020, 2021 рік, однак виявлені за наслідком перевірки керуючим реструктуризації недоліки щодо повноти та достовірності інформації усунуто не було, у зв`язку з чим суд першої інстанції зазначив, що наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 по даній справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт вважає ухвалу незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На переконання заявника апеляційної скарги, у своєму Звіті керуючий надав до суду недостовірну інформацію за наявним нерухомим майном за частковим збігом. Так, боржником надано заперечення стосовно нерухомого майна, яке належало останньому, його батьку та померлій матері, на підтвердження відсутності цього майна боржник надав до суду витяги з реєстру речових прав.

Посилання суду на той факт, що боржник не здійснив будь-яких дій щодо його розшуку, останній вважає такими, що не відповідають фактичним даним, оскільки боржник отримав за автомобіль грошові кошти. Апелянт зазначає, що неможливість розшуку автомобіля арбітражним керуючим не спростовує того, що в деклараціях надано щодо авто достовірну інформацію. Крім того, автомобіль був проданий до виникнення заборгованості перед кредиторами.

Щодо прийняття спадщини матері, апелянт зазначив, що вказане майно було придбане на гроші батьків, він не має до нього ніякого відношення, а після смерті матері це майно належить батьку.

Також апелянт вказав, що корпоративні права ТОВ "ТДК ІНЖИНИРИНГ" були відчужені на користь батька за номінальною вартістю статутного капіталу, який становить 1000 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху.

19.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Фізичної особи ОСОБА_1 про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 по справі №916/3139/22, в якій апелянт надав докази сплати судового збору у розмірі 2684 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 по справі №916/3139/22; призначено розгляд справи №916/3139/22 на 25.09.2023 року о 10-30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/3139/22.

02.08.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3139/22.

04.09.2023 від арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 задоволено клопотання арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/3139/22 поза межами приміщення суду; розгляд справи №916/3139/22 за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 призначено на 25.09.2023 року о 10-30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Також 11.09.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «КРОСТ» надійшов відзив на апеляційну скаргу боржника, в якому Товариство заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник ТОВ «КРОСТ» підтримав доводи та вимоги, викладені ним письмово у відзиві. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін, які не з`явились, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою вх. ГСОО №3244/22 від 21.11.2022 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі положень Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на наявність заборгованості перед кредиторами у сумі 1 035 936, 37 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.02.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича.

10.05.2023 господарським судом постановлено ухвалу попереднього засідання суду, якою визнано конкурсні грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСТ" до фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 1 323 187, 47 грн. та витрати у сумі 5 368, 00 грн. Зобов`язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.05.2023 визнано конкурсні грошові вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 190 251,60 грн. та витрати у сумі 5 368, 00 грн. У задоволенні іншої частини грошових вимог - відмовлено.

Підсумкове засідання суду призначено на "31" травня 2023 року о 14:00 год., про що зазначено у протоколі судового засідання.

22.05.2023 до господарського суду надійшло клопотання керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича про залучення до матеріалів справи відомостей про проведення зборів кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 та клопотання про закриття провадження у справі.

З наданих арбітражним керуючим документів вбачається, що 18.05.2023 відбулись збори кредиторів ОСОБА_1 на яких, зокрема, до відома кредиторів арбітражним керуючим було доведено результати проведення декларацій боржника. Зборами кредиторів прийнято рішення зобов`язати арбітражного керуючого Вербицького О.В. звернутись до господарського суду із клопотанням про закриття провадження у справі.

Крім того, збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , який запропонований останнім, у зв`язку із прийняттям Зборами рішення про звернення до суду із клопотанням про закриття провадження у справі.

Рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що останній надав до суду неповну та недостовірну інформацію стосовно свого та членів його сім`ї майнового стану. Також, Боржник не забезпечив арбітражному керуючому доступ до майна, яке йому належить з метою проведення інвентаризації та не надано документів, що підтверджують вартість майна.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 по справі №916/3139/22 задоволено клопотання керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Вербицького О.В. про закриття провадження у справі; припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича (свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №692 від 18.04.2013); припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; закрити провадження у справі №916/3139/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції закриття провадження у даній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, як зазначено в преамбулі, встановлюються нормами Кодексу України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019.

Судова колегія зазначає, що із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.

З пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.

Також, у преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексом України з процедур банкрутства не встановлена.

З наведеного випливає, що процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені статтями 119, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, про введення процедури реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини п`ятої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства).

За визначенням, наведеним у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

При цьому, нормами Кодексу України з процедур банкрутства встановлено перелік документів та відомостей, необхідних до подання заявником при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Згідно з пунктом 11 частини другої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається, у тому числі, декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.

Згідно з положеннями частини 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції чинній станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати. До членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.

Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

Саме тому реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.

Кодексом України з процедур банкрутства, наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2020р. №593/5 "Про порядок подання арбітражними керуючими обов`язкових відомостей (інформації)" не передбачено імперативних норм щодо встановленої форми подання керуючим реструктуризацією звіту за результатами перевірки декларації боржника у справі про неплатоспроможність.

Отже, звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації боржника за своєю суттю відображає зміст встановлених при відповідній перевірці обставин. При цьому, допустивши виявлення нових відомостей щодо майнового стану боржника, які останнім не були зазначені, або їх неточності, керуючий реструктуризацією, в силу вимог Кодексу України з процедур банкрутства, повідомляє боржника за результатами проведеної перевірки вказаних обставин.

Керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення керуючим реструктуризацією неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, обов`язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом.

Якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути недоліки поданих ним декларацій виявлені за наслідками їх перевірки арбітражним керуючим наступають наслідки визначені пунктом 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства.

Закон не передбачає перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.

Пунктами 1 та 2 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, яка має назву "Збори кредиторів" передбачено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо встановить зокрема, що боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї; майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.

За змістом частини другої наведеної статті основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Отже, Кодексом України з процедур банкрутства за результатами встановленого факту невідповідності інформації або її неточності у декларації про майновий стан боржника у випадку їх неусунення впродовж встановленого законодавством строку на стадії реструктуризації боргів боржника передбачено наявність підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

При цьому, певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.

За змістом пункту 1 частини сьомої наведеної вище статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції чинній станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень, у разі встановлення обставин зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї ці недоліки можуть бути усунуті упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації шляхом надання суду виправленої декларації про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

Аналіз наведеної правової норми свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про банкрутство фізичної особи: боржник подає суду декларації; керуючий реструктуризацією перевіряє декларації надані боржником та виявляє чи наявна у деклараціях поданих боржником неповна та/або недостовірна інформація; боржник отримує звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій; боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки його декларації має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов`язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Судова колегія також враховує, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства, і саме тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника в сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами, серед іншого, можуть бути: ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Крім того, задля ефективної реалізації боржником цього права Кодекс України з процедур банкрутства передбачає участь арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи, залежно від судової процедури - як керуючого реструктуризацією боргів або керуючого реалізацією майна боржника.

Поряд із загальним правовим статусом арбітражного керуючого, закріпленим у статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства, деякі його аспекти у справах про неплатоспроможність фізичних осіб конкретизовано статтею 114 Кодексу України з процедур банкрутства, а особливості механізму реалізації - у інших нормах Книги четвертої цього Кодексу.

Згідно статті 114 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати інформацію і документи, що містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю; здійснювати огляд майна боржника. Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов`язаний організувати виявлення та складання опису майна боржника.

Своєчасне та належне виконання арбітражним керуючим завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг.

З матеріалів справи вбачається, що Арбітражний керуючий Вербицький О.В. у звіті про перевірку декларацій боржника зазначав, що ОСОБА_1 як фактичне місце реєстрації у заяві про неплатоспроможність, поданої до суду, та у деклараціях про майновий стан за 2019-2021 зазначено адресу реєстрації: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.235-237).

Разом з тим, організувати проведення інвентаризації за вказаною адресою за участі боржника арбітражний керуючий не зміг, оскільки ОСОБА_1 повідомив йому, що фактично там не знаходиться і прав на майно за вказаною адресою не має. На час перевірки фактично боржник проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_3 , проте за вказаною адресою останній також не забезпечив арбітражному керуючому доступу до майна Боржника для проведення інвентаризації. 13.03.2023 арбітражним керуючим Вербицьким О.В. складено акт про відсутність ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 .

Боржник у письмових поясненнях від 03.04.2023 зазначав, що в усній формі повідомляв арбітражному керуючому, що фактично мешкає не за адресою реєстрації ВПО АДРЕСА_3 , а за адресою АДРЕСА_4 . Крім того зазначив, що через тимчасове перебування ним у будинку, який не належить йому та членам його сім`ї, надати доступ до нього він не може. У зв`язку із зазначеним, у боржника відсутні підстави для допуску арбітражного керуючого у це приміщення для проведення інвентаризації. Також, боржник зазначив у поясненнях, що керуючий реструкторизацією майном не звертався до власників майна, де фактично він проживає, для надання йому доступу.

Перевірка відомостей, зазначених боржником у деклараціє, є перш за все, результатом комунікації боржника і арбітражного керуючого і має доводити відкритість як намірів так і вчинків боржника щодо надання інформації для дослідження. Офіційних відомостей до суду безпосередньо або керуючому реструктуризацією щодо зміни фактичного місця проживання ОСОБА_1 не надавав. Будь-яких доказів щодо вжиття заходів по сприянню арбітражному керуючому у проведенні інвентаризації майна боржником не надано. Огляд місця фактичного проживання боржника є складовим елементом дослідження керуючим реструктуризацією способу життя боржника та проведення аналітичної діяльності щодо подальших заходів, необхідність проведення яких є обґрунтованою при перевірці декларацій.

Суд першої інстанції вказав, що неможливість, чи небажання ОСОБА_1 надати доступ до його місця проживання/перебування, є обставиною, що унеможливлює виконання арбітражним керуючим обов`язку щодо проведення інвентаризації майна боржника, визначення його вартості та перевірки реального майнового стану Боржника у справі. Такі дії Боржника є перешкодою у виконанні обов`язку покладеного на арбітражного керуючого та мають ознаки недобросовісності.

Крім того, у заяві про відкриття провадження у справі та деклараціях про майновий стан Боржник зазначав, що у його власності знаходиться транспортний засіб, автомобіль марки ВАЗ-2121, 1982 р.в., об`єм двигуна 1568 см3., який фактично вибув з його володіння у 2018 за довіреністю. ОСОБА_1 зазначав, що не пам`ятає кому саме належний йому транспортирний засіб було передано у користування, інформацією про місцезнаходження автомобіля він не володіє. Боржник також зазначив, що не вживав будь-яких заходів для встановлення місцезнаходження цього транспортного засобу та особи, яка ним користується.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2023 було задоволено клопотання керуючого реструктуризацією боргами арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича про витребування доказів та витребувано у Сьомої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області інформацію з єдиного реєстру довіреностей щодо видачі ОСОБА_1 довіреності стосовно транспортного засобу, автомобіля марки ВАЗ-2121, 1982р.в., об`єм двигуна 1568 см3 .

На виконання вказаної ухвали суду надано повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей, які видано ОСОБА_1 . З вказаного витягу вбачається відсутність інформації щодо видачі ОСОБА_1 довіреності на автомобіль марки ВАЗ-2121, 1982р.в., об`єм двигуна 1568 см3 у 2018.

Крім того, 05.04.2023 до господарського суду надійшло клопотання керуючого реструктуризацією боргів Боржника арбітражного керуючого Вербицького О.В. про витребування у приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Кучман Ірини Іванівни інформації щодо посвідчення довіреності на автомобіль марки ВАЗ 2121, 1982 року випуску, дата держреєстрації 21.04.2015, № кузова НОМЕР_3 , держномер НОМЕР_4 або на інше рухоме майно, яке саме, надати копію довіреності.

В обґрунтуванні зазначеного клопотання арбітражний керуючий зазначав, що згідно даних реєстру довіреностей Боржником 03.05.2019 видано довіреність на розпорядження належним йому рухомим майном, яка посвідчена приватним нотаріусом Кучман І.І. та зареєстрована у реєстрі за № 1655.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 витребувано у приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Кучман І.І. інформацію стосовно посвідчення довіреності на автомобіль марки ВАЗ 2121, 1982 року випуску, дата держреєстрації 21.04.2015, № кузова НОМЕР_3 , держномер НОМЕР_4 , яка зареєстрована у реєстрі за № 1655 та копію вказаної довіреності.

На виконання вказаної ухвали, 17.05.2023 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Кучман І.І. суду повідомлено, що нею не було посвідчено жодної довіреності від імені ОСОБА_1 стосовно автомобіля марки ВАЗ 2121, 1982 року випуску, дата держреєстрації 21.04.2015р., № кузова НОМЕР_3 , держномер НОМЕР_4 , у тому числі за реєстровим номером №1655.

Враховуючи вищевикладене, під час перевірки арбітражним керуючим інформації щодо транспортного засобу не знайшли підтвердження обставини, щодо втрати ним права фактичного користування авто у 2018 році на підставі довіреності.

Інших відомостей щодо припинення прав на автомобіль марки ВАЗ 2121, 1982 року випуску, дата держреєстрації 21.04.2015, № кузова НОМЕР_3 , держномер НОМЕР_4 , або відомостей про його місцезнаходження, що є необхідною умовою у процедурі інвентаризації майна, Боржник не надав, що не може бути оцінено як добросовісна поведінка Боржника.

Крім того, у заяві про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 зазначав, що його мати - ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із чим відомості щодо належного їй майна та її доходів не були відображені ним у деклараціях про майновий стан.

Арбітражний керуючий Вербицький О.В. вказав, що наявні обґрунтовані сумніви щодо добросовісності боржника з огляду на те, що у ОСОБА_1 наявна заборгованості перед кредиторами, однак ним не вживаються заходи для прийняття спадщини померлої матері ОСОБА_2 .

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції в частині того, що ОСОБА_1 не наведено підстав відмови від реалізації своїх прав як спадкоємця на майно ОСОБА_2 з метою його подальшого використання для погашення заборгованості перед кредиторами.

На думку кредитора та арбітражного керуючого, така поведінка вмотивована бажанням боржника уникнути реалізації майнових активів для погашення заборгованості перед кредиторами.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_3 (батьком боржника) зареєстровано наступне нерухоме майно: квартира за адресою: АДРЕСА_5 , житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, 12/100 частки будівлі складу за адресою АДРЕСА_7 , будівля складу АДРЕСА_2 . Також, у власності ОСОБА_3 перебуває транспортний засіб Toyota Camry 2013 року випуску. Вказані відомості також відображені у деклараціях про майновий стан боржника.

Також Арбітражний керуючий Вербицький О.В. та представник кредитора ТОВ «КРОСТ» зазначають про те те, що ОСОБА_1 з 19.08.2014 по 21.05.2019 був засновником (учасником) ТОВ «ТДК ІНЖИНИРИНГ». У 2019 році корпоративні права ТОВ «ТДК ІНЖИНИРИНГ» були відчужені ОСОБА_1 на користь його батька ОСОБА_3

ОСОБА_1 до суду не надано пояснень щодо підстав та умов передачі корпоративних прав ОСОБА_3 (оплатність/неоплатність такої процедури); відомостей щодо розподілу чистого прибутку ТОВ «ТДК ІНЖИНИРИНГ» за 2019 рік.

Зважаючи на те, що вказане товариство було діючим, приносило прибуток, про що зазначено у деклараціях Боржника та підтверджено доказами у справі, а у 2020 та 2021 роках ОСОБА_3 отримував дивіденди від ТОВ «ТДК ІНЖИНИРИНГ» у розмірі 748 000, 00 грн. та 1 425 000, 00 грн. відповідно, у арбітражного керуючого Вербицького О.В. та представника кредитора ТОВ «КРОСТ» наявні обґрунтовані підозри, що шляхом передачі корпоративних прав ТОВ «ТДК ІНЖИНИРИНГ» ОСОБА_1 на користь його батька ОСОБА_3 було уникнено погашення заборгованості перед кредиторами.

Зважаючи на встановлені обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 здійснено відчуження належного йому майна на користь члена його сім`ї ОСОБА_3 та не вжито заходів щодо приймання спадщини саме з метою уникнення погашення заборгованості за рахунок виявленого майна.

Також, Арбітражним керуючим Вербицьким О.В. під час виконання покладених на нього обов`язків, було встановлено, що Боржником надано до суду неповний перелік рахунків, відкритих Боржником у банківських установах, не зазначеного повного переліку його кредиторів, зокрема щодо наявності несплачених штрафів за порушення правил дорожнього руху та наявності заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску.

Судова колегія зазначає, що ОСОБА_1 надано до суду першої інстанції виправлені декларації за 2019, 2020, 2021 рік, однак вірним є висновок місцевого господарського про те, що виявлені за наслідком перевірки керуючим реструктуризації недоліки щодо повноти та достовірності інформації усунуто не було.

Враховуючи наведені судовою колегією положення Закону, встановлені арбітражним керуючим обставини, з огляду на відомості, що відображені у деклараціях про майновий стан боржника, а також прийняті рішення на зборах кредиторів та заявлені кредиторами клопотання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі №916/3139/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Натомість доказів, які б спростували такі висновки суду матеріали справи не містять.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про закриття провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені апеляційним судом, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів, які б давали підстави вважати оскаржувану ухвалу такою, що постановлена із дотриманням норм процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 по справі №916/3139/22 слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 по справі №916/3139/22 - без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 по справі №916/3139/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 по справі №916/3139/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.10.2023 року.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош