Постанова

від 06.12.2023 по справі 916/3139/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/3139/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огороднік К.М.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 06.12.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2023

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023

у справі № 916/3139/22

за заявою фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність,-

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою вх. ГСОО №3244/22 від 21.11.2022р. про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі положень Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на наявність заборгованості перед кредиторами у сумі 1 035 936, 37 грн.

2. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.02.2023 р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича.

3. 10.05.2023р. господарським судом постановлено ухвалу попереднього засідання суду, якою визнано конкурсні грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОСТ" до фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 1 323 187, 47 грн та витрати у сумі 5 368, 00 грн. Зобов`язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали.

4. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.05.2023р. визнано конкурсні грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до фізичної особи ОСОБА_1 у сумі 190 251,60 грн та витрати у сумі 5 368, 00 грн. У задоволенні іншої частини грошових вимог - відмовлено.

Підсумкове засідання суду призначено на "31" травня 2023 року о 14:00 год., про що зазначено у протоколі судового засідання.

5. 22.05.2023р. до господарського суду надійшло клопотання керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича про залучення до матеріалів справи відомостей про проведення зборів кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 та клопотання про закриття провадження у справі.

5.1. З наданих арбітражний керуючим документів вбачається, що 18.05.2023р. відбулись збори кредиторів ОСОБА_1 на яких, зокрема, до відома кредиторів арбітражним керуючим було доведено результати проведення декларацій боржника. Зборами кредиторів прийнято рішення зобов`язати арбітражного керуючого Вербицького О.В. звернутись до господарського суду із клопотанням про закриття провадження у справі. Також, збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , який запропонований останнім, у зв`язку із прийняттям Зборами рішення про звернення до суду із клопотанням про закриття провадження у справі.

5.2. Рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що останній надав до суду неповну та недостовірну інформацію стосовно свого та членів його сім`ї майнового стану. Також, Боржник не забезпечив арбітражному керуючому доступ до майна, яке йому належить з метою проведення інвентаризації та не надано документів, що підтверджують вартість майна.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

6. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 у справі №916/3139/22, яку залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023, задоволено клопотання керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Вербицького О.В. про закриття провадження у справі; припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича (свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №692 від 18.04.2013); припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; закрито провадження у справі №916/3139/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

6.1. Суди виходили з того, що боржник не скористався наданим йому правом усунути виявлені за наслідком перевірки керуючим реструктуризації недоліки щодо повноти та достовірності інформації, зазначеної у поданих ним (боржником) деклараціях.

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 надано до суду виправлені декларації за 2019, 2020, 2021 рік, однак виявлені за наслідком перевірки керуючим реструктуризації недоліки щодо повноти та достовірності інформації усунуто не було, що є підставою для закриття провадження у справі, відповідно п.1 ч.7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга у якій заявлено вимогу скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі №916/3139/22, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без врахування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 26.05.2022 у справі 903/806/20 щодо основних засад верховенства права, що рішення має бути законним і обґрунтованим, а також висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 01.09.2021 у справі № 917/2088/19, оскільки Південно - західний апеляційний господарський суд під час розгляду справи, зазначивши про факт внесення скаржником всіх відомостей щодо рахунків та витрат, вчинених ним протягом року до подання заяви про неплатоспроможність, не врахував його право щодо можливості подання виправлених декларацій.

Скаржник з посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 917/2088/19 зазначає, що певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.

З огляду на викладене, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосував п. 1 ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому вказує, що судами в порушення ст. 236 ГПК України, ухвалені оскаржувані судові рішення без повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

8. Відзиву не надано.

Провадження у Верховному Суді

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3139/22 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Васьковського О.В., Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2023.

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 листопада 2023 року, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 , яка подана на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі №916/3139/22 та призначено до розгляду касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 у справі №916/3139/22 на 22 листопада 2023 року о 12:45 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

11. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року, серед іншого, оголошено перерву в судовому засіданні у справі №916/3139/22 за касаційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 до 06 грудня 2023 року о 12:50 год. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Заслухавши суддю-доповідача, фізичну особу ОСОБА_1 , дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, виходячи з такого.

13. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

14. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час вирішення питання про закриття провадження у справі у зв`язку із недобросовісною поведінкою боржника.

15. За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

16. Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

17. Згідно з частиною п`ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.

18. Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

19. Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

20. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

21. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

22. Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

23. Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

24. Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).

25. Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

26. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

27. Керуючий реструктуризацією зобов`язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до пунктів 9 - 11 частини п`ятої статті 119 КУзПБ при відкритті провадження у справі.

28. Верховний Суд зауважує, що своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів. Суд звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

29. Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності.

30. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника.

31. При цьому, встановлюючи обов`язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації.

32. Пунктом 1 частини 7 статті 123 КУзПБ встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

33. Суд також звертається до позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, за якою певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.

34. Аналіз пункту 11 частини третьої статті 116, пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме:

- боржник подає суду декларацію;

- керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту;

- отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.

35. Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, обов`язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом.

36. Нормами КУзПБ не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправленої декларації та подання уточненого звіту, а зазначена в декларації інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.

37. Водночас законодавцем прямо встановлено, що керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, доводить результати перевірки до відома боржника, що є підставою для виправлення декларації у строк встановлений законом.

38. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.06.2022 у справі № 903/264/21.

39. Втім, колегія суддів звертає увагу на наявність процесуального права боржника подавати пояснення, заперечення та відповідні документи у підтвердження власної позиції, які мають бути оцінені судом під час провадження у справі в сукупності з іншими доказами.

40. У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник.

41. Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

42. Слід враховувати, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ і саме тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

43. Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

44. Системне тлумачення вказаних вище приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

45. Так, у цій справі 22.05.2023 до господарського суду надійшло клопотання керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича про залучення до матеріалів справи відомостей про проведення зборів кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 та клопотання про закриття провадження у справі.

46. З наданих арбітражним керуючим документів вбачається, що 18.05.2023 відбулись збори кредиторів ОСОБА_1 на яких, зокрема, до відома кредиторів арбітражним керуючим було доведено результати проведення перевірки декларацій боржника. Зборами кредиторів прийнято рішення відмовити у схваленні плану реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 та зобов`язати арбітражного керуючого Вербицького О.В. звернутись до господарського суду із клопотанням про закриття провадження у справі.

47. Рішення про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що останній надав до суду неповну та недостовірну інформацію стосовно свого та членів його сім`ї майнового стану. Також, Боржник не забезпечив арбітражному керуючому доступ до майна, яке йому належить з метою проведення інвентаризації та не надано документів, що підтверджують вартість майна.

48. Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що неповнота зазначення боржником майнового стану членів її сім`ї є підставою відповідно до ч. 7 ст. 123 КУзПБ для закриття провадження у справі.

49. Так, у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/3911/19, Верховний Суд погодився із висновком суду першої інстанції, який підтримав апеляційний господарський суд, що провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ, оскільки збори кредиторів відмовили у схваленні плану реструктуризації боргів та з огляду на встановлені обставини, що в деклараціях боржника (в тому числі уточнених деклараціях) подана неповна інформація про його майновий стан, комітет кредиторів відповідно до наданих йому повноважень ч. 8 ст. 123 КУзПБ звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

50. Пунктами 1 та 2 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, яка має назву "Збори кредиторів" передбачено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо встановить зокрема, що боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї; майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.

51. За змістом частини другої наведеної статті основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

52. Отже, Кодексом України з процедур банкрутства за результатами встановленого факту невідповідності інформації або її неточності у декларації про майновий стан боржника у випадку їх неусунення впродовж встановленого законодавством строку на стадії реструктуризації боргів боржника передбачено наявність підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

53. При цьому, певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.

54. За змістом пункту 1 частини сьомої наведеної вище статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції чинній станом на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень, у разі встановлення обставин зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї ці недоліки можуть бути усунуті упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації шляхом надання суду виправленої декларації про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

55. Аналіз наведеної правової норми свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про банкрутство фізичної особи: боржник подає суду декларації; керуючий реструктуризацією перевіряє декларації надані боржником та виявляє чи наявна у деклараціях поданих боржником неповна та/або недостовірна інформація; боржник отримує звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій; боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки його декларації має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.

56. Судами під час розгляду справи встановлено, що арбітражний керуючий Вербицький О.В. у звіті про перевірку декларацій боржника зазначав, що ОСОБА_1 як фактичне місце реєстрації у заяві про неплатоспроможність, поданої до суду, та у деклараціях про майновий стан за 2019-2021 зазначено адресу реєстрації: АДРЕСА_2 , однак організувати проведення інвентаризації за вказаною адресою за участі боржника арбітражний керуючий не зміг, оскільки ОСОБА_1 повідомив йому, що фактично там не знаходиться і прав на майно за вказаною адресою не має. На час перевірки фактично боржник проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_3 , проте за вказаною адресою останній також не забезпечив арбітражному керуючому доступу до майна Боржника для проведення інвентаризації. 13.03.2023 арбітражним керуючим Вербицьким О.В. складено акт про відсутність ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 .

57. Суди встановили, що Боржник у письмових поясненнях від 03.04.2023 зазначав, що в усній формі повідомляв арбітражному керуючому, що фактично мешкає не за адресою реєстрації ВПО АДРЕСА_3 , а за адресою АДРЕСА_4 . Крім того зазначив, що через тимчасове перебування ним у будинку, який не належить йому та членам його сім`ї, надати доступ до нього він не може. У зв`язку із зазначеним, у боржника відсутні підстави для допуску арбітражного керуючого у це приміщення для проведення інвентаризації. Також, боржник зазначив у поясненнях, що керуючий реструкторизацією майном не звертався до власників майна, де фактично він проживає, для надання йому доступу.

58. Бездіяльність та надання інформації, що різниться, у тому числі неофіційним шляхом - усно, суд першої інстанції протлумачив не на користь доводів боржника.

59. Офіційних відомостей до суду безпосередньо або керуючому реструктуризацією щодо зміни фактичного місця проживання ОСОБА_1 та доказів щодо вжиття заходів по сприянню арбітражному керуючому у проведенні інвентаризації майна боржник не надав.

60. Огляд місця фактичного проживання боржника є складовим елементом дослідження керуючим реструктуризацією способу життя боржника та проведення аналітичної діяльності щодо подальших заходів, необхідність проведення яких є обґрунтованою при перевірці декларацій.

61. Суд касаційної інстанції погоджується із висновками попередніх судових інстанцій про те, що перевірка відомостей, зазначених боржником у деклараціє, є перш за все, результатом комунікації боржника і арбітражного керуючого і має доводити відкритість як намірів так і вчинків боржника щодо надання інформації для дослідження.

62. Отже, неможливість, чи небажання ОСОБА_1 надати доступ до його місця проживання/перебування, є обставиною, що унеможливлює виконання арбітражним керуючим обов`язку щодо проведення інвентаризації майна боржника, визначення його вартості та перевірки реального майнового стану Боржника у справі, а такі дії Боржника є перешкодою у виконанні обов`язку покладеного на арбітражного керуючого та мають ознаки недобросовісності.

63. Крім того, як встановлено судом першої інстанції, у заяві про відкриття провадження у справі та деклараціях про майновий стан Боржник зазначав, що у його власності знаходиться транспортний засіб, автомобіль марки ВАЗ-2121, 1982 р.в., об`єм двигуна 1568 см3., який фактично вибув з його володіння у 2018 за довіреністю, проте ОСОБА_1 зазначав, що не пам`ятає кому саме належний йому транспортирний засіб було передано у користування, інформацією про місцезнаходження автомобіля він не володіє. Боржник також зазначив, що не вживав будь-яких заходів для встановлення місцезнаходження цього транспортного засобу та особи, яка ним користується.

64. Під час перевірки арбітражним керуючим інформації щодо транспортного засобу не знайшли підтвердження обставини, щодо втрати ним права фактичного користування авто у 2018 році на підставі довіреності.

65. Проте відомостей щодо припинення прав на автомобіль марки ВАЗ 2121, 1982 року випуску, дата держреєстрації 21.04.2015, № кузова НОМЕР_2 , держномер НОМЕР_3 , або відомостей про його місцезнаходження, що є необхідною умовою у процедурі інвентаризації майна, Боржник не надав, така поведінка Боржника судами оцінена як недобросовісна.

66. Крім того, судами встановлено, що у заяві про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 зазначав, що його мати - ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із чим відомості щодо належного їй майна та її доходів не були відображені ним у деклараціях про майновий стан.

67. Арбітражний керуючий Вербицький О.В. вказав, що наявні обґрунтовані сумніви щодо добросовісності боржника з огляду на те, що у ОСОБА_1 наявна заборгованості перед кредиторами, однак ним не вживаються заходи для прийняття спадщини померлої матері ОСОБА_2 .

68. Судами встановлено, що ОСОБА_1 не наведено підстав відмови від реалізації своїх прав як спадкоємця на майно ОСОБА_2 з метою його подальшого використання для погашення заборгованості перед кредиторами, отже, така поведінка вмотивована бажанням боржника уникнути реалізації майнових активів для погашення заборгованості перед кредиторами.

69. Судами встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_3 (батьком боржника) зареєстровано наступне нерухоме майно: квартира за адресою: АДРЕСА_5 , житловий будинок за адресою АДРЕСА_6 частки будівлі складу за адресою АДРЕСА_7 , будівля складу АДРЕСА_2 . Також, у власності ОСОБА_3 перебуває транспортний засіб Toyota Camry 2013 року випуску. Вказані відомості також відображені у деклараціях про майновий стан боржника.

70. Крім того, судами встановлено, що ОСОБА_1 з 19.08.2014 по 21.05.2019 був засновником (учасником) ТОВ «ТДК ІНЖИНИРИНГ». У 2019 році корпоративні права ТОВ «ТДК ІНЖИНИРИНГ» були відчужені ОСОБА_1 на користь його батька ОСОБА_3

71. ОСОБА_1 до суду не надано пояснень щодо підстав та умов передачі корпоративних прав ОСОБА_3 (оплатність/неоплатність такої процедури); відомостей щодо розподілу чистого прибутку ТОВ «ТДК ІНЖИНИРИНГ» за 2019 рік.

72. Зважаючи на те, що вказане товариство було діючим, приносило прибуток, про що зазначено у деклараціях Боржника та підтверджено доказами у справі, а у 2020 та 2021 роках ОСОБА_3 отримував дивіденди від ТОВ «ТДК ІНЖИНИРИНГ» у розмірі 748 000, 00 грн та 1 425 000, 00 грн відповідно, наявні обґрунтовані підозри, що шляхом передачі корпоративних прав ТОВ «ТДК ІНЖИНИРИНГ» ОСОБА_1 на користь його батька ОСОБА_3 було уникнено погашення заборгованості перед кредиторами.

73. Зважаючи на встановлені обставини, слід погодитись із висновками попередніх судових інстанцій про те, що ОСОБА_1 здійснено відчуження належного йому майна на користь члена його сім`ї ОСОБА_3 та не вжито заходів щодо приймання спадщини саме з метою уникнення погашення заборгованості за рахунок виявленого майна.

74. Отже, судами встановлено, що у поданих ОСОБА_1 до суду першої інстанції виправлених деклараціях за 2019, 2020, 2021 рік, недоліки щодо повноти та достовірності інформації усунуто не було.

75. Виходячи із встановлених у цій справі фактичних обставин, вищезазначених положень законодавства та правових висновків Верховного Суду, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ненадання боржником повних і достовірних відомостей щодо свого майна та майна близьких родичів, пасивної поведінки боржника протягом усього періоду розгляду справи в суді першої інстанції, тобто доказів сумлінного виконання обов`язків боржника, свідчить про недобросовісну поведінку боржника, що є достатньою підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність за на підставі п.1 ч.7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства.

76. Скаржником наведеного вище не спростовано та не доведено необхідності скасування оскаржуваних судових рішень, з мотивів, що викладені у мотивувальній частині цієї постанови, а саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування прийнятих попередніми судовими інстанціями рішень, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

77. Відхиляючи доводи скаржника суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

78. Верховний Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

80. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

81. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та ухвали господарського суду першої інстанції, - без змін.

Судові витрати

82. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі № 916/3139/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік