Постанова

від 25.09.2023 по справі 910/3039/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р. Справа№ 910/3039/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Білан Л.М.,

від відповідача - Грищенко К.В.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 (суддя Котков О.В., повний текст складений 23.12.2022) у справі №910/3039/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Беной" (після зміни найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМ ТЕХНОЛОДЖІ К") до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним та скасування рішення.

Встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Беной" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними та скасування пунктів 1, 7, 19, 24, 28, 32, 35, 40 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 15.12.2021 № 661-р у справі № 143-26.13/84-21 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення АМК) в частині, яка стосується позивача, а також пунктів 5, 10, 22, 26 , 30, 34, 38, 43 резолютивної частини вказаного рішення у повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем допущено порушення Правил розгляду заяв і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також розголошення матеріалів кримінальних проваджень без відповідного дозволу та розголошено інформацію про приватних осіб;

участь позивача в узгоджених конкурентних діях при проведенні торгів є недоведеною, оскільки доводи відповідача обґрунтовані неналежними та недостовірними доказами.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання від 29.03.2022 б/н "Про поновлення строків подачі позовної заяви", в якому позивач, з посиланням на запровадження воєнного стану на території України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, просить визнати причину пропуску строку на подання позовної заяви поважною.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі №910/3039/22 позов задоволено повністю; визнано недійсним та скасовано пункти 1, 7, 19, 24, 28, 32, 35, 40 резолютивної частини рішення АМК в частині, що стосується товариства з обмеженою відповідальністю "Беной"; визнано недійсним та скасовано пункти 5,10, 22, 26, 30, 34, 38, 43 резолютивної частини рішення АМК.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем під час розгляду справи не доведено обставини змови учасників торгів, оскільки розслідування базується виключно на матеріалах кримінальних проваджень у вигляді, який не дозволяє суду встановити обставини, на які посилається відповідач, відтак, зроблені у Рішенні №661-р висновки є передчасним.

Крім того, з посиланням на положення частини першої статті 119 ГПК України, яка встановлює, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення та оцінивши доводи позивача про поновлення строку на подання позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строків на оскарження рішення АМК в частині, яка стосується позивача, оскільки ведення активних бойових дій навколо міста Києва протягом лютого-березня 2022 року є виключними обставинами, які фактично унеможливлювали подання позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Антимонопольний комітет України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі №910/3039/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції:

- не надав будь-якої правової оцінки матеріалам кримінального провадження на підставі яких встановлено порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції;

- неправильно застосував вимоги ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відновивши присічний строк на оскарження рішення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі №910/3039/22 задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі №910/3039/22 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Беной" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 зі справи №910/3039/22 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

В ході здійснення апеляційного провадження, а саме 11.07.2023 позивачем подано до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку подання доказів та про доручення доказів до матеріалів справи.

Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання дійшла висновку про відмову у його задоволенні, враховуючи наступне.

В силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду.

Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Отже, за змістом вказаних норм всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з такою заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Позивач вказує, що станом на дату подання позову не міг подати додаткові докази (які просить долучити наразі), оскільки ОСОБА_1 на той час був мобілізований та інформація про його місцеперебування не могла бути розголошена.

Колегія суддів вказує, що позивач звернувся до ОСОБА_1 з запитом щодо отримання інформації та доказів лише 28.06.2023, тобто вже після направлення Верховним Судом даної справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Доводів стосовно того, що перешкоджало позивачу звернутися з відповідним запитом принаймні ще під час первісного апеляційного розгляду, не наведено.

Згідно з приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів, зазначає, що клопотання про поновлення строку повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.

Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Позивач у поданому клопотанні вказує, що на виконання приписів касаційного суду, саме на етапі нового апеляційного розгляду є необхідність доповнити/уточнити раніше надану суду інформацію та надати додаткові докази.

Стосовно вказаного колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи дану справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, вказав, що судом апеляційної інстанції не в повній мірі встановлені та досліджені обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації проти України та її вплив на об`єктивну можливість звернутися до суду.

Апеляційний суд вказує, що на стадії апеляційного провадження не є можливим доповнювати раніше надану суду інформацію та подавати додаткові докази, за виключенням якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивачем наведеного не було доведено суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегією суддів відмовляється у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку подання доказів та відповідно вказані додаткові докази судом не приймаються.

Стосовно письмових пояснень, поданих позивачем суду 18.09.2023, слід зазначити наступне.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 прийнято апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі №910/3039/22 до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 24.07.2023.

При цьому, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

Зазначена ухвала була отримана позивачем 22.06.2023, що визнається ним самим у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, з 23.06.2023 розпочався перебіг, встановленого судом, 15-тиденного строку для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань.

Відповідно 07.07.2023 вказаний строк сплив.

При цьому, у вказану дату позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу.

В свою чергу, письмові пояснення були подані позивачем суду 18.09.2023, тобто із пропуском 15-тиденного строку.

Також, колегія суддів вказує, що згідно з приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, апеляційний суд не приймає вказані письмові пояснення позивача.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Розпорядженням державного уповноваженого АМКУ № 03/163-р від 02.07.2021 розпочато розгляд Справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, стосовно 21 (двадцяти однієї) процедури закупівлі (торгів) з різним колом учасників.

15 грудня 2021 року відповідач прийняв рішення № 661-р, згідно з яким дії ТОВ "САП Україна", ТОВ "Бріг-Рітейл", ТОВ "Агелес", ТОВ "Беной", ДП "Ітеллідженс" з 100%-ю іноземною інвестицією Товариства "Ітеллідженс Інтернешнл Бізнес Сервіс Холдінг ГМБХ (Німеччина)" (ДП "НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС"), ТОВ "Інфопульс Україна", ТОВ "Сапран Україна" визнано антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів торгів, що є порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону №2210. На позивача накладено штраф на загальну суму 12 783 467 грн.

Оскаржуваним рішенням, зокрема, визнано наступне (стосовно дій позивача):

визнано, що ТОВ "Бріг-Рітейл", ТОВ "САП Україна", ТОВ "Агелес", позивач, ДП "Ітеллідженс" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону №2210-ІІІ у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - "Програмна продукція SAP з наданням ліцензії та технічна підтримка на термін дії до кінця року", в якому укладено договір про закупівлю згідно технічного завдання, ідентифікатор процедури закупівлі РВ-2017-08-03-3003341, оприлюднено на електронному майданчику для здійснення закупівель, проведених АТ КБ "Приватбанк" (пункт 1 резолютивної частини рішення АМК);

за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини рішення АМК, на позивача накладено штраф у розмірі 6 145 882,00 грн (пункт 5 резолютивної частини рішення);

визнано, що ТОВ "Бріг-Рітейл", ТОВ "Агелес" та позивач вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону №2210-ІІІ, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - "Технічна підтримка SAP Enterprise Support програмного забезпечення SAP", ідентифікатор процедури закупівлі РВ-2018-01-22-3003412, оприлюднено на електронному майданчику для здійснення закупівель, проведених АТ КБ "Приватбанк" (пункт 7 резолютивної частини рішення);

за порушення, зазначене в пункті 7 резолютивної частини рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 1 720 847,00 грн (пункт 10 резолютивної частини рішення);

визнано, що ТОВ "Бріг-Рітейл", ТОВ "Агелес" та позивач вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону №2210-ІІІ, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - "ЛОТ №2: Ліцензії SAP SQL Anywhere", ідентифікатор процедури закупівлі РВ-2018-02-21-3003438, оприлюднено на електронному майданчику для здійснення закупівель, проведених АТ КБ "Приватбанк" (пункт 19 резолютивної частини рішення);

за порушення, зазначене в пункті 19 резолютивної частини рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 53 264,00 грн (пункт 22 резолютивної частини рішення);

визнано, що ТОВ "Бріг-Рітейл" і позивач вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону №2210-ІІІ, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - "Ліцензії програмного забезпечення SAP", ідентифікатор процедури закупівлі №UA-2017-10-06-001874-b, проведених ДП НАК "Енергоатом" (пункт 24 резолютивної частини рішення);

за порушення, зазначене в пункті 24 резолютивної частини рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 717 728,00 грн (пункт 26 резолютивної частини рішення);

визнано, що ТОВ "Бріг-Рітейл" і позивач вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону №2210-ІІІ, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - "Послуги з налаштування підсистеми економічної диспетчеризації ЄІАС на базі програмного забезпечення SAP в ДП НАЕК "Енергоатом", ідентифікатор процедури закупівлі №UA-2018-12-12-000440-b, проведених ДП НАК "Енергоатом" (пункт 28 резолютивної частини рішення);

за порушення, зазначене в пункті 28 резолютивної частини рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 717 907,00 грн (пункт 30 резолютивної частини рішення);

визнано, що ТОВ "Бріг-Рітейл", позивач вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону №2210-ІІІ у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - "Послуги налаштування підсистеми управління персоналом на базі програмного забезпечення SAP ERP в ДП НАЕК "Енергоатом", ідентифікатор процедури закупівлі №UA-2019-04-10-000824-а, проведених ДП НАК "Енергоатом" (пункт 32 резолютивної частини рішення);

за порушення, зазначене в пункті 32 резолютивної частини Рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 2 040 432,00 грн (пункт 34 резолютивної частини рішення);

визнано, що ТОВ "Бріг-Рітейл", позивач, ТОВ "Агелес" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону №2210-ІІІ, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - "Хмарні послуги SAP Learning HUB", ідентифікатор процедури закупівлі №UA-2019-06-26-000752-b, проведених ДП НАК "Енергоатом" (пункт 35 резолютивної частини рішення);

за порушення, зазначене в пункті 35 резолютивної частини рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 17 378,00 грн (пункт 38 резолютивної частини рішення);

визнано, що ТОВ "Бріг-Рітейл", позивач, ТОВ "Агелес" вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону №2210-ІІІ, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - "Хмарні послуги SAP Learning HUBПослуги з комплексного технічного обслуговування ЄІАС для ДП НАЕК "Енергоатом", ідентифікатор процедури закупівлі №UA-2019-07-10-000268-с, проведених ДП НАК "Енергоатом" (пункт 40 резолютивної частини рішення);

за порушення, зазначене в пункті 40 резолютивної частини рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 1 370 029,00 грн (пункт 43 резолютивної частини рішення).

Рішенням АМК встановлено, що вказані порушення підтверджуються телефонними розмовами між учасниками торгів та третіми особами, повідомленнями в месенджерах між учасниками торгів, властивостями файлів, які свідчать про підготовку одним учасником документів іншим учасникам.

Зі змісту рішення АМК слідує, що:

Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБУ) листом від 30.10.2019 № 02-076/37403 надано матеріали, здобуті під час проведення детективами НАБУ ряду слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій у ході здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 52016000000000494 від 15.12.2016 та № 52017000000000147 від 27.02.2017, які можуть свідчити про порушення учасниками процедур закупівель, пов`язаних із продукцією SAP (впровадження програмного забезпечення SAP, закупівель ліцензій програмного забезпечення SAP, послуг щодо підтримки програмного забезпечення SAP тощо), проведених різними суб`єктами господарювання в період 2016 - 2019 років, законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (пункт 4 частини другої статті 6, пункт 1 статті 50 Закону № 2210-ІІІ) та надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування в частині, необхідній для виконання дослідження за вказаними фактами;

листами від 26.11.2019 № 0421-076/41375, від 06.04.2020 № 0421-076/12848, від 03.02.2021 № 0421-076/3463, від 16.04.2021 № 0421-076/12197, від 04.06.2021 № 0421-076/17473 НАБУ надано додаткову інформацію;

листом від 16.07.2019 № 0421-076/21988 НАБУ надано дозвіл на використання наданих Національним антикорупційним бюро України матеріалів та дозвіл на розголошення в поданні про попередні висновки у справі № 145-26.13/84-21 та рішенні Антимонопольного комітету України відомостей досудового розслідування.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить визнати недійсними та скасувати пункти 1, 7, 19, 24, 28, 32, 35, 40 резолютивної частини рішення АМК в частині, яка стосується позивача, а також пункти 5, 10, 22, 26 , 30, 34, 38, 43 резолютивної частини рішення АМК у повному обсязі.

Як вже було вказано, суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

При цьому, з посиланням на положення частини першої статті 119 ГПК України, яка встановлює, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення та оцінивши доводи позивача про поновлення строку на подання позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строків на оскарження рішення АМК в частині, яка стосується позивача, оскільки ведення активних бойових дій навколо міста Києва протягом лютого-березня 2022 року є виключними обставинами, які фактично унеможливлювали подання позову.

Апеляційний господарський суд, при первісному перегляді справи, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю, не погодився з висновками місцевого суду щодо можливості відновлення строку, який визначений частиною першою статті 60 Закону №2210-ІІІ.

Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи дану справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, вказав, що судом апеляційної інстанції не в повній мірі встановлені та досліджені обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації проти України та її вплив на об`єктивну можливість звернутися до суду.

Також, суд касаційної інстанції вказав, що з тексту оскаржуваної постанови не вбачається, що судом апеляційної інстанції досліджено причини пропущення скаржником двомісячного строку оскарження Рішення АМК та не наведено мотивів врахування чи відхилення всіх доводів скаржника. У той же час, відмова у позові судом апеляційної інстанції мотивована лише формальним пропуском строку, який за законом є присічним, без дослідження та перевірки обставин неможливості звернення до суду в період до 11.03.2022.

Колегія суддів апеляційного суду розглянувши матеріали даної справи та апеляційної скарги, а також враховуючи наведені вказівки Верховного Суду, дійшла до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Копію рішення АМК позивач отримав 10.01.2022, що підтверджується копією конверту щодо поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором № 0303514713750 та витягом з онлайн сервісу АТ "Укрпошта" "Відстеження поштових пересилань" щодо вказаного поштового відправлення.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону позивач мав право оскаржити рішення Комітету у строк до 11.03.2022 включно.

Натомість, до суду з даним позовом позивач звернувся 29.03.2022.

Таким чином, позивачем пропущено строк для оскарження рішення АМК №661-р.

Колегія суддів вказує на те, що Верховний Суд неодноразово та послідовно висловлював правову позицію, з приводу того, що за приписами ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачені вказаною нормою строки оскарження рішень Антимонопольного комітету України не можуть бути відновлені, зазначені строки є присічними, а закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №922/4227/17 зазначено, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що рішення Антимонопольного комітету України оскаржено підприємством до господарського суду з пропуском присічного двомісячного строку, передбаченого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Вказана підстава для відмови в позові є самостійною та достатньою безвідносно до інших обставин, які встановлені судами попередніх інстанцій у розгляді справи без урахування того, що господарським судом не можуть братися до уваги доводи позивача з приводу незаконності та необґрунтованості рішення, оскільки такі доводи заявлено ним після закінчення строків, встановлених наведеною нормою, внаслідок того, що позивач не скористався своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу у визначений законом строк, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Вказана правова позиція також відображена у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №910/4518/22.

Поряд з цим, разом з позовною заявою позивачем подано клопотання від 29.03.2022 б/н "Про поновлення строків подачі позовної заяви", в якому він, з посиланням на запровадження воєнного стану на території України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, просив визнати причину пропуску строку на подання позовної заяви поважною.

Так, позивач вказував, що місцезнаходженням Товариства та його уповноважених представників є місто Київ, а з 24.02.2022 у Київській області і згодом у місті Києві велись бойові дії, що становило серйозну загрозу їх життю і здоров`ю і унеможливило завершений підготовки позовної заяви та її подання до суду у встановлений частиною першої статті 60 Закону двомісячний строк.

Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи дану справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, вказав про необхідність дослідження причин пропущення скаржником двомісячного строку оскарження Рішення АМК.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Колегія суддів вказує на те, що з моменту отримання позивачем оспорюваного рішення відповідача (10.01.2022) і до початку повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану (24.02.2022) минуло 44 дні, що складає більше половини строку, який надано законом на оскарження рішення Антимонопольного комітету України.

ТОВ "Беной" зазначає, що матеріали оскарження мають значний об`єм, що обумовлено складністю справи та відповідними її обставинами, а підготовка зазначених матеріалів вочевидь займала великий проміжок часу та була обґрунтованою.

Колегія суддів вказує, що наведені обставини в певній мірі зводяться до внутрішньої організації роботи самого позивача та його представників, мають суб`єктивний характер і не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання відповідного позову у перші 44 дні двомісячного строку на оскарження рішення.

Стосовно посилань позивача на неможливість подання позовної заяви з 24.02.2022 по 11.03.2022 через відсутність доступу до вимушено закритих офісів (де знаходились матеріали справи АМК), ризики переміщення по Києву, постійні обстріли та повітряні тривоги, колегія суддів вказує, що ТОВ "Беной" не було позбавлене можливості подати відповідний позов дистанційно через підсистему "Електронний суд" або шляхом надсилання на електронну адресу суду.

Так, відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 6 ГПК України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У свою чергу, в силу приписів частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Разом з тим, позов у даній справі подано представником Товариства адвокатом.

Оскільки, адвокати на виконання частини шостої статті 6 ГПК України в обов`язковому порядку повинні зареєструвати офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та як наслідок представник позивача, будучи адвокатом, має можливість подавати процесуальні документи, у тому числі, позовні заяви до суду в електронній формі.

Тому, позивач мав можливість подати позовну заяву до суду вчасно.

Щодо доводів позивача про те, що генеральний директор Товариства ОСОБА_1 не мав можливості з 24.02.2022 брати участі у підготовці позову, оскільки був мобілізований з перших днів військової агресії, слід зазначити наступне.

Так, до позовної заяви (підписаної представником позивача адвокатом Пустовіт О.В.) було додано договір про надання правової допомоги №3969/01-2021, що укладено між ТОВ "Беной" та АО "Юридична фірма "Астерс" ще 23.12.2021.

Предметом вказаного договору є супровід оскарження Рішення АМКУ, прийнятого за результатами розгляду справи №145-26.13/84-21, що включає супровід оскарження Рішення АМКУ в суді першої інстанції (п.1.1 договору).

Крім цього, довіреність на уповноваження позивачем адвоката Пустовіт О.В. була видана 17.01.2022 року.

Наведеним спростовуються доводи позивача про неможливість подання позову з 24.02.2022 до 11.03.2022 через мобілізацію генерального директора Товариства, оскільки позивачем ще у грудні 2021 року вчинено дії з уповноваження АО "Юридична фірма "Астерс" представляти інтереси Товариства при оскарженні Рішення АМКУ.

До того ж, як вже було зазначено, позовна заява у даній справі підписана не генеральним директором Товариства позивача, а адвокатом.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що мобілізація генерального директора Товариства позивача жодним чином не перешкоджала останньому звернутися до суду з даним позовом у строк до 11.03.2022.

Таким чином, на виконання вказівок Верховного Суду, колегією суддів досліджено причини пропущення скаржником двомісячного строку оскарження Рішення АМК та не встановлено їх поважності.

Так, за висновком апеляційного суду позивачем не доведено існування об`єктивно непереборних причин неподання позовної заяви у встановлений частиною першої статті 60 Закону двомісячний строк, а тому висновок суду першої інстанції в частині поновлення цього строку визнається колегією суддів необґрунтованим.

Колегія суддів виходить з того, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Слід зазначити, що ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя, які, у свою чергу, є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на справедливий суд займає основне місце у системі цінностей демократичного суспільства, а Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У справі "Delcourt v. Belgium" ЄСПЛ зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі "Bellet v. France" ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак ЄСПЛ повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Отже, оскільки позовну заяву подано позивачем до суду з пропуском строку на оскарження рішення Антимонопольного комітету України, вказане є підставою для відмови в позові.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №922/4227/17 та 14.03.2023 у справі №910/4518/22, оскільки рішення Антимонопольного комітету України оскаржено до господарського суду з пропуском присічного двомісячного строку, передбаченого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Вказана підстава для відмови в позові є самостійною та достатньою безвідносно до інших обставин, які встановлені судами попередніх інстанцій у розгляді справи без урахування того, що господарським судом не можуть братися до уваги доводи позивача з приводу незаконності та необґрунтованості рішення, оскільки такі доводи заявлено ним після закінчення строків, встановлених наведеною нормою, внаслідок того, що позивач не скористався своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу у визначений законом строк, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Таким чином, оскільки позивачем допущено пропуск строку на оскарження рішення Антимонопольного комітету України суд не вправі оцінювати законність і обґрунтованість такого рішення і наводити відповідні висновки у мотивувальній частині судового рішення.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об`єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині поновлення строку на оскарження Рішення Антимонопольного комітету України та задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі №910/3039/22 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 у справі №910/3039/22 про задоволення позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі №910/3039/22, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМ ТЕХНОЛОДЖІ К" на користь Антимонопольного комітету України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн. 50 коп.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 29.09.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко