Ухвала

від 03.10.2023 по справі 908/1689/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

03.10.2023 м.Дніпро Справа № 908/1689/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач у справі)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової служби України м.Київ в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Запорізької області м.Запоріжжя на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.02.2023 (суддя Сушко Л.М., повний текст якої підписаний 27.02.2023) у справі № 908/1689/23

Кредитори 1. Приватне підприємство Рурал Інформ м. Київ

2. Головне управління ДПС у Львівській області м. Львів

Банкрут - Товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс-Центр Кортоплярство, м.Запоріжжя

Ліквідатор Сєдова Наталя Іванівна м. Запоріжжя

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.02.2023 у справі №908/1689/22 клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області (вх.№1368/08-08/23 від 23.01.2023.) з проханням зобов`язати ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника залишено без задоволення.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Державна податкова служба України м. Київ в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Запорізької області м. Запоріжжя, якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким клопотання ГУ ДПС у Запорізькій області задовольнити.

Одночасно у змісті апеляційної скарги викладене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, яке мотивовано тим, що скаржник вже звертався з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду 10.03.2023 р., але апеляційну скаргу було повернуто без розгляду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2023р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/1689/22, відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду останнім отримано від господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 908/1689/22.

Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, Центральний апеляційний господарський суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2023р. у даній справі апеляційну скаргу залишено без руху у зв"язку з тим, що до апеляційної скарги не додані докази сплати судового збору у розмірі 2684,00грн та докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів кредиторам у справі про банкрутство листом з описом вкладення.

05.05.2023 року апелянт надав клопотання про відстрочення сплати судового збору. В обгрунтування апелянт зазначив, що станом на дату подання даного клопотання у Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області відсутні кошти на сплату судового збору у зв`язку з відсутністю державного фінансування за статтею КЕКВ 2800.

Також, до клопотання були долучені докази направлення апеляційної скарги сторонам по справі та виписка за 27.04.2023 року з інформацією щодо статтею КЕКВ 2800.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2023р. повернуто Головному управлінню Державної податкової служби у Запорізькій області апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 року у справі №908/1689/22 у зв`язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги у визначений апеляційним господарським судом строк.

При повторному поданні апеляційної скарги апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, яке обгрунтовано повторним зверненням до суду з даною апеляційною скаргою після усунення обсавин, що були підставою повернення апеляційним господарським судом первісно поданої апеляційної скарги заявникові у зв`язку із неусуненням у встановлений строк її недоліків.

Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.

Як зазначено вище, первісно подану апеляційну скаргу апеляційний господарський суд повернув заявникові у зв`язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги у визначений апеляційним господарським судом строк.

Суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, оскільки неусунення у визначений апеляційним господарським судом строк недоліків не може вважатися поважною причиною.

Окрім того, сам факт повернення першої апеляційної скарги не є поважною підставою пропуску процесуального строку на подачу скарги.

Суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, наведені у постанові суду від 08.07.2021 по справі №910/17790/19, ухваленої у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, відповідно до яких сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку; а при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №280/4682/19, від 18.06.2020 у справі №400/524/19, від 17.06.2020 у справі №280/4951/19, від 15.05.2020 у справі №820/1212/17).

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.

За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Суд зазначає, що існування обставини повернення апеляційної скарги, яка не позбавляє скаржника на повторне звернення до суду апеляційної інстанції, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обв`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Подання ж вперше апеляційної скарги з недоліками (неприйнятності в процесуальному сенсі) носить суто суб"єктивний характер через власні недбалі дії апелянта.

При цьому сам факт повернення першої апеляційної скарги не є поважною підставою пропуску процесуального строку на подачу скарги. Тим більш, між подачею першої та другої апеляційних скарг пройшов тривалий час, що не може свідчити про поважність таких підстав.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

Тобто виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Тому, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, а не об`єктивними обставинами, у зв`язку з чим визнаються судом неповажними.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про небхідність залишення апеляційної скарги бех руху та надання апелянту строку для можливості подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів.

За ст. 174 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 174, 235, 258, ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України м.Київ в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Запорізької області м.Запоріжжя на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.02.2023 у справі № 908/1689/23- залишити без руху.

Скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме подати до апеляційного суду:

- подати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя О.Г. Іванов