ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
26.04.2023Справа № 910/3756/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМК" буд. Обсерваторна, буд. 10, кв. 19, м. Київ, 04053
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЛІ" провулок Квітневий, буд. 1-А, кв. 60, м. Київ, 04108
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Акціонерне банк «Південний» 65059, Одеська область, м. Одеса, вул. Краснова, будинок 6/1
про витребування майна (акцій) з чужого незаконного володіння
Представники сторін:
представник позивача: Цукра Н.О.
представник відповідача: не з`явився
від третьої особи: не з`явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДМК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЛІ" про витребування з чужого незаконного володіння 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих Приватним акціонерним товариством "УКРЕНЕРГОЗБУТ" (форма випуску акцій: іменні; форма існування акцій: бездокументарна; найменування емітента акцій: Приватне акціонерне товариство "УКРЕНЕРГОЗБУТ"; код ЄДРПОУ емітента акцій: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер акцій (ISIN): UA4000121560; номінальна вартість 1 (однієї) акції, грн.: 100 (сто грн. 00 коп.) гривень; загальна кількість акцій: 2160 штук, що становить 90 % статутного капіталу цього емiтента.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт протиправного відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю "ТУВІСОН" спірних акцій емітента ПАТ "Укренергозбут" в кількості 2160 штук на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЛІ" за наявності арешту, накладеного на вказані акції ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2020 року у справі № 910/10712/20, що, на думку позивача, є підставою для витребування спірного майна (акцій) із чужого незаконного володіння (недобросовісного набувача) згідно статті 387 Цивільного кодексу України згідно віндикаційного позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/20887/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.07.2022 року.
Через канцелярію суду 10.06.2022 року позивачем подано заяву б/н від 10.06.2022 року про забезпечення позову, за результатами розгляду якої ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2022 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМК" про забезпечення позову відмовлено.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання через канцелярію суду 09.06.2022 від позивача надійшли заява б/н від 09.06.2022 року про забезпечення доказів згідно ст.ст. 81, 110 ГПК України та 14.07.2022 року - пояснення б/н від 14.07.2022 року, які долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 року частково задоволено заяву позивача б/н від 09.06.2022 року, яка судом розцінена як заява про витребування доказів, та, відповідно, підготовче засідання у справі відкладено на 08.09.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 року за клопотанням відповідача підготовче засідання у справі відкладено на 12.10.2022 року, а також повторно витребувано додаткові докази від ТОВ "Тувісон" та ТОВ "ЕДЛІ" у зв`язку з їх ненаданням на виконання вимог ухвали суду від 21.07.2022 року.
Проте, у зв`язку із запровадженням тимчасово на період з 12 по 14 жовтня 2022 року дистанційного режиму роботи для працівників апарату Господарського суду міста Києва відповідно до Наказу Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 року "Про запровадження дистанційного режиму роботи для працівників апарату Господарського суду міста Києва", призначене на 12.10.2022 року судове засідання не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 року підготовче засідання призначено на 02.11.2022 року, а також втретє зобов`язано ТОВ "ЕДЛІ" та ТОВ "ТУВІСОН" надати витребувані судом за клопотанням позивача докази.
Ухвалою Господарського суду від 02.11.2022 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/3756/22 на 30 днів з ініціативи суду, підготовче засідання у справі відкладено на 15.12.2022 року, а також вчетверте витребувано від ТОВ "Тувісон" та ТОВ "ЕДЛІ" докази згідно статті 81 ГПК України.
Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання 15.12.2022 року через канцелярію суду 15.12.2022 року від ТОВ «ЕДЛІ» надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д з доказами його надсилання на адресу позивача, в якому відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивач позбавився права власності на акції ще у 2018 році, а на сьогоднішній день власником таких акцій є ТОВ «ЕДЛІ», яке набуло таке право власності на підставі оплатного договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-2021/765 від 30.07.2021 року. При цьому вказаний договір від 30.07.2021 року у судовому порядку недійсним не визнавався та не розривався, а тому, на переконання відповідача, ТОВ «ЕДЛІ» набуло право власності на спірне майно правомірно. Законність набуття відповідачем права власності на цінні папери також підтверджується відповідним обліковим записом на рахунку в цінних паперах у відповідній депозитній установі.
У відзиві на позовну заяву відповідач також вказує, що оскільки договір купівлі-продажу спірних акцій від 28.03.2018 року було визнано в судовому порядку недійсним з підстав, передбачених статтею 241 Цивільного кодексу України, відсутні підстави вважати, що такі акції вибули з володіння позивача поза його волею. Відтак, зважаючи на те, що відповідач є добросовісним набувачем, а спірне майно вибуло з володіння ТОВ «ТДМК» з його волі, відповідач вважає, що на сьогодні відсутні підстави для витребування акцій від ТОВ «ЕДЛІ».
Крім того відповідач вважає, що позивачем було обрано невірний спосіб захисту, оскільки ТОВ «ТДМК» наразі не є власником акцій, а право на подання віндикаційного позову має виключно власник майна. Відзив судом долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2022 року за заявою позивача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Акціонерне банк "Південний" (65059, Одеська область, місто Одеса, вул. КРАСНОВА, будинок 6/1, код ЄДРПОУ 20953647) та, відповідно, розгляд справи відкладено на 25.01.2023 року.
Поряд із цим, засобами електронного зв`язку від позивача 15.12.2022 року надійшла заява б/н від 15.12.2022 року про забезпечення позову у справі № 910/3756/22, за результатом розгляду якої ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМК" б/н від 15.11.2022 року про забезпечення позову відмовлено.
Судом встановлено, що засобами електронного зв`язку суду 23.12.2022 року від позивача надійшла відповідь б/н від 22.12.2022 року на відзив ТОВ «ЕДЛІ» з доказами її надсилання на адресу інших учасників справи, за змістом якої позивач заперечує щодо доводів відповідача та зазначає, що обставини вибуття спірного майна (акцій) в володіння ТОВ «ТДМК» поза його волею було встановлено постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 року у справі №910/11388/20, в той час як відповідач у відзиві на позовну заяву намагається здійснити переоцінку встановлених судом обставин.
Позивач також зазначає про те, що оскільки останній є власником спірних акцій, які вибули з його володіння незаконно, а відповідач є особою, яка наразі володіє вказаними акціями без відповідної правової підстави, та за відсутності прямих договірних відносин між ТОВ «ТДМК» та ТОВ «ЕДЛІ» - позивачем було обрано ефективний спосіб захисту у вигляді звернення з віндикаційним позовом до ТОВ «ЕДЛІ».
При цьому позивач з посиланням на судову практику Верховного Суду, викладену у постанові від 29.05.2019 року у справі №367/2022/15-ц, вказує про наявність у нього права на звернення з віндикаційним позовом до ТОВ «ЕДЛІ» як останнього набувача майна незалежно від того, скільки разів це майно було відчужено до того, як воно потрапило у володіння відповідача.
Крім того позивач наголошує на тому, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про недобросовісність дій набувача спірних акцій - ТОВ «ЕДЛІ», а саме: відповідач брав участь у розгляді справи №910/11388/20 та був обізнаний з обставинами цієї справи; відповідач був обізнаний про наявність перешкод до вчинення правочину, у тому числі щодо наявності ухвали суду від 24.07.2020 року про накладення арешту на 2160 акцій; ТОВ «ЕДЛІ» та ТОВ «ТУВІСОН» є пов`язаними особами. Відповідь на відзив судом долучена до матеріалів справи.
У підготовчому судовому засіданні 25.01.2023 року у зв`язку з неявкою сторін та клопотанням уповноваженого представника позивача оголошено протокольну перерву до 23.02.2023 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/3756/22 та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.03.2023 року.
Проте, у зв`язку із тимчасовою, поза графіком відпусткою судді Селівона А.М., 16.03.2023 року судове засідання не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 року розгляд справи по суті призначено на 12.04.2023 року.
Судом доведено до відому сторін, що через канцелярію суду 07.03.2023 року від уповноваженого представника третьої особи надійшли пояснення щодо позову б/н від 01.03.2023 року з доказами їх направлення іншим учасникам справи, відповідно до яких Акціонерний банк «Південний» зазначає про те, що на момент укладання договору купівлі-продажу цінних паперів від 30.07.2021 року ухвала Господарського суду м. Києва від 24.07.2020 року по справі №910/10712/20 на адресу банку не надходила, інформація про наявність будь-яких обтяжень у системі депозитарного обліку ПАТ «Національний депозитарій України» була відсутня. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 12.04.2023 року за клопотанням відповідача оголошено протокольну перерву до 26.04.2023 року.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, заперечень та правової позиції, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 26.04.2023 року до суду не надходило.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час розгляду справи по суті до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень на відповідь на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 167 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
У судове засідання з розгляду справи по суті 26.04.2023 року з`явився уповноважений представник позивача, уповноважені представники відповідача та третьої особи - не з`явились.
Про дату, час та місце судового засідання 26.04.2023 року відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105494348612.
Доказів отримання третьою особою ухвали суду від 12.04.2023 року поштовим відділенням зв`язку на час розгляду справи 26.04.2023 року до суду не повернуто.
Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0105494348604, в якому зазначено, що станом на 24.04.2023 року поштове відправлення «вручено особисто».
Про поважні причини неявки представників відповідача та третьої особи в судове засідання з розгляду справи по суті 26.04.2023 року суд не повідомлено.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач та третя особа не скористались наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачем та третьою особою не забезпечено участі свого представника в судовому засіданні та за відсутності відповідних клопотань учасників справи про відкладення розгляду справи, суд здійснював розгляд справи по суті в судовому засіданні 26.04.2023 року виключно за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідача та третьої особи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 26.04.2023 року уповноважений представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.04.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 28.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДМК», в особі директора Ізотова Олега Михайловича (продавець за договором, позивач у справі), гр. ОСОБА_1 (покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФЕСІЙНА КОМЕРЦІЯ» (повірений за договором) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ310-18.
За умовами п.1.1. вказаного Договору продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цінні папери в порядку, строки та на умовах, передбачених цим договором.
У відповідності до умов зазначеного договору предметом купівлі-продажу є цінні папери з наступними реквізитами: вид/тип/різновид/найменування ЦП: акції прості; форма випуску ЦП: іменні; форма існування ЦП: бездокументарна; емітент ЦП: ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ»; кількість цінних паперів, штук: 2160; номінальна вартість 1 (одного) ЦП, гривень: 100 грн.; загальна договірна вартість ЦП, гривень: 21 600,00 грн.
Підтвердженням виконання обов`язку покупця є перерахування грошових коштів на рахунок продавця (п.2.4 вказаного договору).
Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (п. 10.1 вказаного договору).
З матеріалів справи також вбачається, що в подальшому гр. ОСОБА_1 (покупець) уклав 01.11.2018 року договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-12849 зі Спільним Українсько-Американським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Простокапіталгруп» (повірений продавець), за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цінні папери.
У відповідності до умов п. 1.1 цього договору предметом купівлі-продажу є цінні папери з наступними реквізитами: вид/тип/різновид/найменування ЦП: акції іменні прості; емітент ЦП: ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ»; кількість цінних паперів, штук: 230; номінальна вартість 1 (одного) ЦП, гривень: 100 грн.
На підставі розпорядження TOB «ТДМК» №1 від 25.05.2018 року депозитарною установою ТОВ «ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ» здійснено переказ цінних паперів в кількості 2160 акцій ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» з депозитарного рахунку в цінних паперах НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 на депозитарний рахунок НОМЕР_2 в ТОВ «ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ».
Крім того, 21.12.2018 року між гр. ОСОБА_1 як продавцем, ТОВ «ТУВІСОН» як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНБ Україна» як повіреним було укладено договір №БВ36 купівлі-продажу цінних паперів, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця , а покупець прийняти та здійснити оплату за вказані в цьому пункті цінні папери емітента, вказаного нижче, на умовах, передбачених цим договором.
У відповідності до умов вказаного договору предметом купівлі-продажу є цінні папери з наступними реквізитами: вид/тип/різновид/найменування ЦП: акції прості бездокументарні іменні; форма випуску цінних паперів: іменні; форма існування цінних паперів: бездокументарна; найменування емітента ЦП: ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», код ЄДРПОУ 30167642; номінальна вартість 1 (одного) ЦП, грн.: 100 гривень; загальна кількість цінних паперів: 2400 штук; загальна договірна вартість ЦП: 24 000,00 грн.
На підставі розпорядження ОСОБА_1 від 26.12.2018 року депозитарною установою ТОВ «ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ» проведена поставка прав на цінні папери в кількості 2400 акцій ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» з депозитарного рахунку в цінних паперах НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 на депозитарний рахунок НОМЕР_3 в ТОВ «ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ» на ім`я ТОВ «ТУВІСОН».
На підставі розпорядження від 19.03.2019 року проведена поставка прав на цінні папери в кількості 2400 акцій ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» з депозитарного рахунку в цінних паперах НОМЕР_3 в ТОВ «ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ» на ім`я ТОВ «ТУВІСОН» на депозитарний рахунок в цінних паперах НОМЕР_4 в депозитарній установі Акціонерний банк «Південний» на ім`я ТОВ «ТУВІСОН».
Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами купівлі-продажу, які підпадають під правове регулювання норм § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
При цьому за приписами ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Таким чином, за наслідками укладання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ310-18 від 28.03.2018 року між ТОВ «ТДМК» та ОСОБА_1 , договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-12849 від 01.11.2018 року між ОСОБА_1 та Спільним Українсько-Американським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанси та кредит лізинг» та договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ36 від 21.12.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ТУВІСОН» - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТУВІСОН» набуло право власності на 2400 акцій емітента ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», у тому числі на 2160 акцій, які раніше перебували у власності ТОВ «ТДМК».
Разом з тим судом встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/11388/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» до ОСОБА_1 , ТОВ «ПРОФЕСІЙНА КОМЕРЦІЯ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУВІСОН», Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства «УКРЕНЕРГОЗБУТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА-ЦІННІ ПАПЕРИ», ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «АНБ Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЛІ» про визнання недійсним договору № БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018 року, витребування з чужого незаконного володіння 2160 простих іменних акцій, зобов`язання ПАТ АБ «Південний» провести безумовну облікову операцію списання 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування.
З метою забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМК" ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2020 року у справі №910/10712/20 накладено арешт на 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих Приватним акціонерним товариством "УКРЕНЕРГОЗБУТ", номінальна вартість 1 (однієї) акції, грн.: 100 гривень; загальна кількість акцій: 2160 штук, загальна номінальна вартість акцій: 21 600,00 грн., що становить 90% статутного капіталу цього емітента, які знаходяться на рахунку в цінних паперах на ім`я ТОВ "ТУВІСОН", відкритому в Публічному акціонерному товаристві Акціонерному банку "Південний"; заборонено Публічному акціонерному товариству "Національний депозитарій України", Публічному акціонерному товаристві Акціонерному банку "Південний" та всім іншим депозитарним установам, що здійснюють облік права власності на цінні папери емітентів у депозитарній системі України, здійснювати облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку щодо 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих Приватним акціонерним товариством "УКРЕНЕРГОЗБУТ"; номінальна вартість 1 (однієї) акції, грн.: 100 гривень; загальна кількість акцій: 2160 штук; загальна номінальна вартість акцій: 21 600,00 грн., що становить 90% статутного капіталу цього емітента, які знаходяться на рахунку в цінних паперах на ім`я ТОВ "ТУВІСОН", відкритому в Публічному акціонерному товаристві Акціонерному банку "Південний".
Боржниками за даною ухвалою від 24.07.2020 року у справі №910/10712/20 є:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУВІСОН" (04108, м. Київ, пров. Квітневий, буд. 1-А, кв. 60; код ЄДРПОУ 42480394);
2) Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" (0471, м.Київ, вул. Нижній Вал, буд. 17/8; код ЄДРПОУ 30370711);
3) Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний" (65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, буд. 6/1; код ЄДРПОУ 20953647).
Стягувачем за даною ухвалою від 24.07.2020 року у справі №910/10712/20 є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТДМК".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 року у справі № 910/11388/20 у задоволенні позову відмовлено повністю. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2020 у справі № 910/10712/20.
В подальшому постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 року у справі №910/11388/20 рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. Визнано недійсним договір №БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018 року. Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «ТУВІСОН» на користь ТОВ «ТДМК» 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих ПрАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», що становить 90 % статутного капіталу цього емiтента, які знаходяться на рахунку в цінних паперах ТОВ «ТУВІСОН», відкритому в ПАТ Акціонерний банк «Південний». Зобов`язано ПАТ Акціонерний банк «Південний» провести безумовну облікову операцію списання 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» з рахунку у цінних паперах НОМЕР_4 , відкритому на ім`я ТОВ «Тувісон» в АБ «Південний», та зарахувати їх на рахунок у цінних паперах, відкритий в депозитарній установі ТОВ «Основа Цінні Папери» на ім`я ТОВ «ТДМК».
Постановою Верховного Суду від 30.09.2021 року у справі №910/11388/20 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 року залишено без змін.
Вказаною постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 року у справі №910/11388/20, зокрема, встановлено факт того, що ТОВ «ТДМК» (продавець) було власником 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» (форма випуску акцій: іменні; форма існування акцій: бездокументарна; найменування емітента акцій: ПАТ «УКРЕНЕРЕОЗБУТ»; код ЄДРПОУ емітента акцій: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер акцій (ІSIN): UА4000121560), що становить 90% статутного капіталу даного емітента.
При винесенні вказаної постанови апеляційним судом також встановлено, що при укладанні оспорюваного договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ310-18 від 28.03.2018 року між ТОВ «ТДМК» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець), вартість майна, яке відчужувалося за оскаржуваним правочином перевищувала 50% вартості майна товариства, тому таке відчуження потребувало відповідного рішення зборів учасників товариства, як це передбачено частиною 2 статті 98 Цивільного кодексу України, проте вказаного порядку не було дотримано.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повноваження директора ТОВ «ТДМК», зокрема, на вчинення правочинів з відчуження майна, були обмежені протоколом зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017 року.
Апеляційний господарський суд встановив, що був наявний дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення ТОВ «ТДМК», а тому спірний правочин від 28.03.2018 року суперечить статтям 92, 98, 203 Цивільного кодексу України і підлягає визнанню недійсним на підставі статей 215, 232 Цивільного кодексу України.
З наведеними висновками апеляційного суду погодився Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі №910/11388/20 та додатково зазначив про те, що оскаржуваний позивачем правочин вчинений від імені ТОВ «ТДМК» посадовою особою ОСОБА_3 всупереч інтересам товариства, що вказує на наявність умислу і домовленості представників сторін під час укладення спірного договору щодо переслідування власних інтересів.
Враховуючи наведене Верховний Суд погодився з висновком апеляційного господарського суду про існування підстав для визнання спірного договору недійсним у зв`язку недодержанням в момент його вчинення вимог, зокрема, статей 92, 203 Цивільного кодексу України, оскільки спірний правочин вчинено за наявності обмежень повноважень директора, а зміст вказаного правочину не відповідав справжньому волевиявленню ТОВ «ТДМК».
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11 від 29 листопада 2016 року, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92 від 22 листопада 1995 року, § 36).
Даний принцип тісно пов`язаний з приписами частини 4 статті 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.
За таких обставин встановлені вищезазначеною постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 року у справі №910/11388/20, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 30.09.2021 року, обставини того, що оскаржуваний договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ310-18 від 28.03.2018 року вчинений від імені ТОВ «ТДМК» посадовою особою товариства ОСОБА_3 , проте всупереч його інтересам, а тому зміст такого правочину не відповідав справжньому волевиявленню ТОВ «ТДМК» як суб`єкта господарювання, та був спрямований на задоволення особистих інтересів вказаного представника, який фактично діяв в інтересах іншої особи, на користь якої виводився актив товариства, - в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.
В подальшому, постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.10.2021 року було відкрито виконавче провадження № 67152920 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/11388/20 від 13.08.2021 року про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУВІСОН» (04108, місто Київ, пров. Квітневий, будинок 1-А, квартира 60, код 42480394) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, будинок 10, квартира 19, код 31283316) 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих Приватним акціонерним товариством «УКРЕНЕРГОЗБУТ» (33024, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, будинок 370-В, код 30167642) (форма випуску акцій: іменні; форма існування акцій: бездокументарна; найменування емітента акцій: Приватне акціонерне товариство «УКРЕНЕРГОЗБУТ»; код ЄДРПОУ емітента акцій: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер акцій (ISIN): UA4000121560; номінальна вартість 1 (однієї) акції, грн: 100 гривень; загальна кількість акцій: 2160 штук), що становить 90 % статутного капіталу цього емiтента, які знаходяться на рахунку в цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУВІСОН» (04108, місто Київ, пров. Квітневий, будинок 1-А, квартира 60, код 42480394) (депозитарний код рахунку в цінних паперах НОМЕР_4 ), відкритому в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк «Південний» (65059, Одеська обл., м. Одеса, вул. Краснова, будинок 6/1, код 20953647).
Як зазначає позивач у позовній заяві, на стадії виконавчого провадження позивачу (стягувачу) - ТОВ «ТДМК» з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стало відомо, що станом на 03.12.2021 року ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» за рішенням вищого органу товариства змінено місцезнаходження товариства, а саме рішення прийняте єдиним акціонером (учасником) ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», яким в період з липня 2021 року по грудень 2021 року стало Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДЛІ», яке придбало акції емітента - ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУВІСОН».
Позивач вказує, що як вбачається з даних офіційної інформаційної бази даних про ринок цінних паперів Державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України» під час перегляду Північним апеляційним господарським судом рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 року у справі № 910/11388/20 в апеляційному порядку, незважаючи на застосований згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2020 року у справі № 910/10712/20 в забезпечення позову арешт 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих Приватним акціонерним товариством "УКРЕНЕРГОЗБУТ", товариство з обмеженою відповідальністю «ТУВІСОН» здійснило відчуження вказаних 2160 акцій емітента ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» на користь ТОВ «ЕДЛІ».
При цьому на підтвердження вказаних обставин позивач посилається на розміщені і мережі Інтернет дані інформаційної бази ДУ «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України» щодо емітента ПАТ «Укренергозбут» (код ЄДРПОУ 30167642), а також довідку про власників цінних паперів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств станом на 19.05.2022 року.
Позивач стверджує, що, враховуючи участь ТОВ «ЕДЛІ» у розгляді справи № 910/11388/20 в якості третьої особи, відповідачу - ТОВ «ЕДЛІ» було відомо про судовий спір щодо акцій, емітованих ПАТ "УКРЕНЕРГОЗБУТ", про обставини цієї справи та про накладений судом арешт вказаних акцій (існуючу заборону щодо їх відчуження і придбання), а тому відповідач - ТОВ «ЕДЛІ» не може вважатись добросовісним набувачем акцій.
Таким чином, посилаючись на те, що останнім набувачем 2160 акцій емітента ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» є ТОВ «ЕДЛІ», яке набуло право власності на вказані акції без належної правової підстави під час дії встановленого судом у справі № 910/10712/20 арешту на вказані акції, та є недобросовісним набувачем, позивач просить витребувати вищезазначені акції у відповідача на підставі статті 387 Цивільного кодексу України в судовому порядку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається також на те, що: договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ310-18 від 28.03.2018 року, укладений між ТОВ «ТДМК» та ОСОБА_1 визнано недійсним в судовому порядку; ТОВ «ТУВІСОН» набуло право власності на 2160 акцій емітента ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ», що раніше належали позивачу, за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ36 від 21.12.2018 року, укладеним з ОСОБА_1 , без належної правової підстави; ТОВ «ТУВІСОН», ТОВ «ЕДЛІ», ПАТ «Акціонерним банк «Південний» було відомо про арешт вказаних акцій, про заборону здійснювати облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цих акцій, обмеження укладення та виконання угод в цінних паперах; ТОВ «ЕДЛІ» набуло право власності на вказані акції без належної правової підстави під час дії встановленого судом арешту на вказані акції.
Відтак, як зазначає позивач в позовній заяві, дійсним власником спірних акцій у кількості 2160 штук емітента ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» є ТОВ «ТДМК», а отже вказане майно (акції) підлягають витребуванню від ТОВ «ЕДЛІ» на користь позивача на підставі статті 387 Цивільного кодексу України.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що ТОВ «ЕДЛІ» є добросовісним набувачем та набув спірне майно за оплатним договором купівлі-продажу цінних паперів від 30.07.2021 року; вказаний договір купівлі-продажу цінних паперів від 30.07.2021 року, а також договір купівлі-продажу цінних паперів від 21.12.2018 року у судовому порядку недійсними не визнавались; з урахуванням підстав визнання договору купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018 року недійсним відсутні підстави вважати, що спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею; наразі відповідач є законним власником акцій, а тому у позивача відсутні підстави для звернення до суду з віндикаційним позовом та витребування майна від ТОВ «ЕДЛІ».
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
За визначенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
При цьому будь-які приписи, зокрема, і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями ч. ч. 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Суд зазначає, що за приписами статей 328, 329 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності, як і будь - яке інше суб`єктивне право, виникає при наявності певних юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі № 2-962/2009, ураховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.
Оцінивши наявні у справі докази та фактичні обставини справи, з урахуванням обставин, встановлених постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 року у справі №910/11388/20, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 30.09.2021 року, суд зазначає про наявність факту виникнення на законних підставах та існування у позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК» права власності на цінні папери: 2160 прості іменні акції бездокументарної форми існування, емітовані ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» (форма випуску акцій: іменні; форма існування акцій: бездокументарна; найменування емітента акцій: ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ»; код ЄДРПОУ емітента акцій: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер акцій (ISIN): НОМЕР_5 ), що становить 90 % статутного капіталу даного емітента.
При цьому саме на вжиття превентивних заходів щодо наступного відчуження від ТОВ "ТУВІСОН" на користь інших осіб спірних 2160 акцій ПАТ "УКРЕНЕРГОЗБУТ", що становить 90% статутного капіталу цього емітента, позаяк такі дії можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову ТОВ "ТДМК" про витребування майна та зобов`язання вчинити дії, а також істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених і оспорюваних прав та інтересів ТОВ "ТДМК", за захистом яких звернувся до суду, були спрямовані вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2020 року у справі № 910/10712/20 заходи забезпечення позову.
В свою чергу, судом за матеріалами справи встановлено, що 30.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТУВІСОН» (продавець), Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕДЛІ» (клієнт покупця) укладено договір №БВ-2021/765 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов якого продавець зобов`язується продати та передати цінні папери у власність клієнта покупця, а клієнт покупця зобов`язується забезпечити прийом та оплату визначених в цьому договорі цінних паперів продавцю на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 договору).
У відповідності до умов вказаного договору, предметом купівлі-продажу є цінні папери з наступними реквізитами: вид/тип/різновид/найменування ЦП: акції прості іменні; форма існування ЦП: бездокументарна; емітент ЦП: ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ»; код ЄДРПОУ емітента: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (ISIN): UA4000121560; кількість цінних паперів, штук: 2 400 штук; номінальна вартість 1 (одного) ЦП, гривень: 100 грн.; договірна вартість 1 (одного) ЦП, гривень: 10,00 грн.; загальна договірна вартість ЦП, гривень: 24 000,00 грн. (п. 1.1. договору).
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Як визначено пунктом 9.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту належного виконання сторонами усіх зобов`язань за цим договором.
Вказаний Договір підписаний представниками покупця і продавця та скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу цінних паперів, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та нормами глави 14 Цивільного кодексу України, отже зміст зобов`язальних відносин сторін полягає в тому, що ТОВ «Тувісон» як продавець зобов`язався передати у власність відповідача як клієнта покупця цінні папери - акції прості іменні бездокументарні емітента ПАТ «Укрнерегозбут» загальною кількістю 2400 штук, загальною номінальною вартістю 240 000,00 грн., міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (ISIN): UA4000121560, а відповідач зобов`язався забезпечити прийом та оплату цінних паперів.
Відповідно до статті 197 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером).
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Акціонерне товариство розміщує лише іменні акції (частина 5 статті 9 вказаного Закону).
Особливості переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку та/або правочином щодо таких цінних перів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про депозитарну систему України» реєстр власників іменних цінних паперів - перелік власників іменних цінних паперів, складений відповідно до вимог законодавства Центральним депозитарієм або, у випадках, встановлених цим Законом, - Національним банком України на певну дату із зазначенням кількості іменних цінних паперів, належних зазначеним власникам на праві власності, номінальної вартості і виду таких цінних паперів та іншої інформації, визначеної Комісією; депонент - власник цінних паперів, співвласники цінних паперів, нотаріус, на депозит якого внесено цінні папери, яким рахунок у цінних паперах відкривається депозитарною установою на підставі відповідного договору про обслуговування рахунка в цінних паперах та/або договору депозитарного обліку цінних паперів на рахунку умовного зберігання в цінних паперах (рахунка ескроу в цінних паперах), а також депозитарна установа, яка відкриває собі рахунок у цінних паперах на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про депозитарну систему України» система депозитарного обліку цінних паперів (далі - система депозитарного обліку) - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація.
Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку. У системі депозитарного обліку реєструються обмеження прав на цінні папери. У системі депозитарного обліку можуть реєструватися обмеження прав за цінними паперами у випадках та в порядку, встановлених Комісією.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Відповідно до пункту 2.1 договору від 30.07.2021 року передача цінних паперів за цим договором здійснюється в межах депозитарної системи України не пізніше 31 серпня 2021 року. Підтвердженням факту переходу права власності на вищевказані ЦП є їх списання з рахунку у цінних паперах продавця у депозитарній установі продавця та зарахування їх на рахунок у цінних паперах клієнта покупця в депозитарній установі клієнта покупця.
Частиною першою статі 8 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі.
Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
Матеріалами справи підтверджується, а саме випискою депозитарія Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Південний» про стан рахунку в цінних паперах станом на 30.07.2021 року, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДЛІ» є акціонером Приватного акціонерного товариства «УКРЕНЕРГОЗБУТ» з часткою у статутному капіталі акціонерного товариства в розмірі 100 % та власником (депонентом) 2400 простих іменних бездокументарних акцій емітента ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» (код ЄДРПОУ 30167642), міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (ISIN): UA4000121560; номінальна вартість одного цінного паперу: 100,00 грн., загальна номінальна вартість ЦП: 240 000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 3.1 договору від 30.07.2021 року клієнт покупця зобов`язаний сплатити суму договору, що зазначена у пункті 1.1.9 цього договору, у термін до 31.08.2021 року включно. Оплата за договором, яка разом складає 24 000,00 грн., виконується на рахунок покупця НОМЕР_6 в Акціонерному банку «Південний». Покупець зобов`язаний не пізніш наступного банківського дня після сплати клієнтом покупця суми договору, що зазначена в п. 1.1.9. цього договору перерахувати суму, яку сплачено клієнтом покупця за вирахуванням податкових платежів, на рахунок Продавця. Проведення розрахунків здійснюється, принципу «поставка цінних паперів проти оплати», самостійно сплачує суму податків згідно Податкового Кодексу України. Проведення розрахунків здійснюється без дотримання принципу «поставка цінних паперів проти оплати».
З наявної в матеріалах справи копії виписки Акціонерного банку «Південний» по особовому рахунку ТОВ «ТУВІСОН» щодо розрахунку за цінні папери по договору №БВ-2021/765 від 30.07.2021 року вбачається, що 02.12.2021 року ТОВ «ЕДЛІ» було сплачено суму договору шляхом перерахування на рахунок покупця НОМЕР_6 у Акціонерному банку «Південний» грошових коштів у розмірі 24 000,00 грн.
За наслідками виконання сторонами умов договору від 30.07.2021 року, 02.12.2021 року між ТОВ «ТУВІСОН» та ПАТ Акціонерний банк «Південний» було складено та підписано без зауважень акт прийому-передачі виконаних зобов`язань до договору №БВ-2021/765 від 30.07.2021 року, відповідно до якого сторони підтверджують, що цінні папери, а саме акції прості іменні у бездокументарній формі емітента ПАТ «УКРЕНЕРГОБУД» у кількості 2400 штук номінальною вартістю одного ЦП 100,00 грн. на загальну суму 24 000,00 грн. були належним чином передані у власність новому власнику та повністю оплачені.
За таких обставин відповідачем ТОВ «ЕДЛІ» придбано іменні акції емітента ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» у кількості 2400 штук на підставі оплатного договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-2021/765 від 30.07.2021 року, що був укладений між ТОВ «ТУВІСОН» як продавцем та ПАТ АБ «Південний», що діяв згідно договору комісії з ТОВ «ЕДЛІ» як покупцем.
В свою чергу, як зазначалось судом раніше, відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Зокрема, як встановлено судом та зазначалось вище, спірне майно - акції емітента ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» у кількості 2160 штук було набуто гр. ОСОБА_1 на підставі договору № БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018 року, який в подальшому було визнано недійсним в судовому порядку постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 року у справі №910/11388/20, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для набуття ОСОБА_1 права власності на таке майно.
Суд наголошує, що судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (статті 387 Цивільного кодексу України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (статті 391 Цивільного кодексу України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (статті 392 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статі 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Тобто, витребування майна внаслідок віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору, однак він набув право власності на майно добросовісно.
Судом встановлено, що між позивачем ТОВ «ТДМК» та відповідачем ТОВ «ЕДЛІ» який на час розгляду справи є останнім набувачем акцій, не існувало договірних відносин щодо продажу 2160 простих бездокументарних акцій емітента ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ».
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 5 статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 674/31/15-ц.
Тобто, за умови відсутності прямого договору між ТОВ «ТДМК» та ТОВ «ЕДЛІ», який би регулював вибуття спірного майна із власності першого на користь останнього, обраний позивачем спосіб захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову щодо витребування спірного майна є належним та ефективним даному спорі.
Суд також зазначає, що добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.
Добросовісність набуття в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.
Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і який на її відчуження не має права.
Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного лише у випадках передбачених статтею 388 ЦК України.
Відповідно до статей 386, 387 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Предметом доказування при розгляді віндикаційного позову є: встановлення наявності у особи, яка звернулась із позовом відповідного права власності, яке підлягає захисту, а також незаконного вибуття відповідного майна з володіння такого позивача.
Отже, суд розглядає справи в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів, які стосуються предмету доказування та є достатніми для того, щоб дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що входять до предмету доказування. При цьому право власності на нерухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Отже, цивільне законодавство закріплює принцип укладання договорів на основі вільного волевиявлення учасника правочину. Наявність вільного волевиявлення є окремою вимогою, що ставиться до чинності договорів. При цьому будь-який правочин реалізується суб`єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення. Однак форма зовнішнього волевиявлення може виявитися неадекватною внутрішній волі суб`єкта правочину внаслідок неправомірних дій контрагента чи третіх осіб, внаслідок юридично значущої помилки у сприйнятті суб`єктом правочину його очікуваного юридичного результату. За таких обставин дії особи не можуть об`єктивно відображати внутрішню волю суб`єкта вільних правовідносин досягти бажаного юридичного результату. Тому в частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України законодавець прямо передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правові наслідки недотримання цієї вимоги закону передбачені статтями , 230, 231, 232, 233, 234, 235 Цивільного кодексу України.
В той же час відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 року у справі №910/11388/20 встановлено, що вчинення первісного договору вибуття спірного майна із власності ТОВ «ТДМК» (договір № БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018) відбулося з порушенням особою, яка від імені товариства вчинили такий правочин, засад представництва уповноваженою особою юридичної особи та всупереч меті господарської діяльності останнього, що не може свідчить про існування дійсного наміру ТОВ «ТДМК» у вибутті із власності такого майна, адже має місце дефект волі.
Відтак відчуження спірного майна відбулось поза волею дійсного власника - ТОВ «ТДМК».
Зважаючи на те, що за умови відсутності волевиявлення законного власника та укладання договору № БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018 року з порушенням вимог частини 2 статті 98 Цивільного кодексу України, отже останні вибули з власності позивача поза його волею та з порушенням передбаченого законом порядку, вищенаведене дає підстави для висновку про незаконність вибуття відповідного майна з володіння позивача.
Тобто, за наявності встановлених постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 року у справі №910/11388/20 обставин відсутності повноважень представника ТОВ «ТДМК» на відчуження спірних цінних паперів, відсутні законні правові підстави для набуття права власності на акції кількістю 2400 штук в подальшому ОСОБА_1 , ТОВ «ТУВІСОН» та ТОВ «ЕДЛІ» згідно відповідних послідовно укладених договорів купівлі-продажу.
Суд зазначає, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
В контексті розмежування таких понять як добросовісність чи недобросовісність володіння річчю суд звертає увагу, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.
В свою чергу з матеріалів справи вбачається, що відповідач - ТОВ «ЕДЛІ» брав участь у розгляді справи №910/11388/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_1 , а отже знав про наявність перешкод до вчинення правочину (договору № БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018), в тому числі про те, що продавець - ТОВ «ТУВІСОН» не має права відчужувати спірне майно, що свідчить про недобросовісність відповідача.
Зокрема, як зазначалось судом раніше, при розгляді справи №910/11388/20 апеляційним судом у постанові від 27.07.2021 року було встановлено, що майно (акції емітента ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» у кількості 2160 штук) набуто ОСОБА_1 на підставі недійсного договору №БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018 року. Водночас, ОСОБА_1 21.12.2018 року відчужив, зокрема, спірні 2160 акцій на користь ТОВ «ТУВІСОН» за договором №БВ36 купівлі-продажу цінних паперів.
Проте, не зважаючи на обізнаність ТОВ «ЕДЛІ» про обставини цієї справи, відповідачем 30.07.2021 року, тобто через три дні після проголошення Північним апеляційним господарським судом постанови від 27.07.2021 року було придбано акції емітента ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» у кількості 2160 штук у ТОВ «ТУВІСОН» за договором №БВ-2021/765 купівлі-продажу цінних паперів.
При вирішенні питання щодо добросовісності/недобросовісності набуття відповідачем ТОВ «ЕДЛІ» прав на спірне майно за договором, укладеним з ТОВ «ТУВІСОН» суд також звертається до правового висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі №522/14900/19, відповідно до якого для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання конструкції юридичної особи (зокрема, внесення нерухомості до статутного капіталу юридичної особи, вихід учасника із юридичної особи та отримання при виході), інших правомірних приватноправових засобів (зокрема, поділ об`єктів нерухомості) з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову.
Застосування приватноправових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб).
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «ТУВІСОН» та ТОВ «ЕДЛІ» є пов`язаними особами, оскільки ТОВ «ЕДЛІ» є власником 100% статутного капіталу ТОВ «ТУВІСОН»; бенефіціаром обох юридичних осіб є ОСОБА_4 .
За таких обставин, вищенаведене свідчить про те, що метою укладання договору № БВ-2021/765 купівлі-продажу цінних паперів від 30.07.2021 року між ТОВ «ТУВІСОН» та ТОВ «ЕДЛІ» є ухилення від виконання судового рішення у справі №910/11388/20 та повернення спірних акцій законному власнику, яким є позивач - ТОВ «ТДМК».
Відтак, в розумінні вищенаведених приписів чинного законодавства та встановлених судом обставин справи у їх сукупності Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДЛІ» є недобросовісним набувачем, оскільки відповідач як єдиний власник ТОВ «ТУВІСОН» під час придбання акцій за договором купівлі-продажу цінних паперів від 30.07.2021 року не міг не знати про відсутність у останнього права на відчуження спірного майна, що було встановлено постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 року у справі №910/11388/20, а укладання зазначеного договору купівлі-продажу цінних паперів від 30.07.2021 року було здійснено ТОВ «ТУВІСОН» та ТОВ «ЕДЛІ» з метою унеможливлення застосування віндикаційного позову та витребування позивачем належних йому акцій.
Разом з цим, суд погоджується з доводами позивача в частині посилання на здійснення ТОВ «ТУВІСОН» відчуження на користь ТОВ «ЕДЛІ» акцій емітента ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» не зважаючи на застосований судом ухвалою від 24.07.2020 року в забезпечення позову арешт вказаних акцій, та зазначає, що, не дивлячись на скасування заходів забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2020 року у справі № 910/10712/20, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 року у справі № 910/11388/20, останнє на момент укладання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-2021/765 від 30.07.2021 року не набрало законної сили, позаяк Північним апеляційним господарським судом ухвалою від 17.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ТДКМ» на вказане рішення суду першої інстанції, отже арешт згідно ухвали суду від 24.07.2020 року у справі № 910/10712/20 був дійсним.
Що стосується доводів відповідача про те, що договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ36 від 21.12.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ТУВІСОН», а також договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-2021/765 від 30.07.2021 року, на підставі якого право власності на спірне майно перейшло до ТОВ «ЕДЛІ», недійсними в судовому порядку не визнавались, то суд відзначає, що на наявність права власника на майно не впливає та обставина, що воно було предметом угод відчуження, укладених з іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а стаття 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника в зв`язку з реєстрацією договорів за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц указала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 522/7636/14-ц).
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі № 19/028-10/13, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
У вказаній постанові Верховний Суд зазначає, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Для такого витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17.
Оскільки договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ310-18 від 28.03.2018 року було визнано недійсним в судовому порядку при розгляді справи №910/11388/20, то у даному випадку необхідність визнання недійсними всіх наступних правочинів щодо відчуження спірного майна (акцій емітента ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» у кількості 2160 штук), які були вчинені після недійсного правочину, відсутня. Відтак, позивач має право витребувати належне йому майно від ТОВ «ЕДЛІ», яке є останнім його набувачем, без з`явлення позовної вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів №БВ36 від 21.12.2018 року та №БВ-2021/765 від 30.07.2021 року.
Отже, наведені обставини в сукупності з встановленими судом підставами для визнання недійсним договору № БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2021 року свідчать про існування правових підстав для витребування в силу приписів статті 387 Цивільного кодексу України спірного майна із власності ТОВ «ЕДЛІ», оскільки майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач знав поза волею власника (ТОВ «ТДМК»).
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ТДМК» про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «ТУВІСОН» 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих Приватним акціонерним товариством «УКРЕНЕРГОЗБУТ» є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки власником спірного нерухомого майна є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДМК», за умови вибуття вказаного майна на користь відповідача з володіння позивача за відсутності його відповідного волевиявлення та враховуючи висновки суду про незаконність вибуття відповідного майна з володіння позивача, а також зважаючи на наявність доказів про недобросовісність набувача спірних акцій - ТОВ «ЕДЛІ», який на даний час є останнім набувачем таких акцій, з урахуванням положень статті 387 Цивільного кодексу України таке майно - акції емітента ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ» у кількості 2160 штук підлягає витребуванню шляхом передачі на користь власника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДМК», у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та витребування спірного майна з володіння відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЛІ" (провулок Квітневий, буд. 1-А, кв. 60, м. Київ, 04108, код ЄДРПОУ 42243511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМК" (вул. Обсерваторна, буд. 10, кв. 19, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 31283316) 2 160 (дві тисячі сто шістдесят) простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих Приватним акціонерним товариством "УКРЕНЕРГОЗБУТ" (форма випуску акцій: іменні; форма існування акцій: бездокументарна; найменування емітента акцій: Приватне акціонерне товариство "УКРЕНЕРГОЗБУТ"; код ЄДРПОУ емітента акцій: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер акцій (ISIN): UA4000121560; номінальна вартість 1 (однієї) акції, грн.: 100 (сто грн. 00 коп.) гривень; загальна кількість акцій: 2160 штук, що становить 90 % статутного капіталу цього емітента.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДЛІ" (провулок Квітневий, буд. 1-А, кв. 60, м. Київ, 04108, код ЄДРПОУ 42243511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМК" (вул. Обсерваторна, буд. 10, кв. 19, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 31283316) судовий збір у розмірі 3 240 (три тисячі двісті сорок) грн. 00 коп.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 02 жовтня 2023 року.
Суддя А.М. Селівон
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 26.04.2023 |
Оприлюднено | 09.10.2023 |
Номер документу | 113923476 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо цінних паперів |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні