Постанова

від 20.09.2023 по справі 44/440-б

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 44/440-б

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ`КОМ" арбітражного керуючого Реверука П.К. та представника ОСОБА_1 - Бобовича М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ`КОМ" арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023

у справі № 44/440-б

за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа - банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ`КОМ"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ`КОМ" (далі - ТОВ "СІТІ`КОМ", Боржник) за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції цього Закону № 2343-ХІІ від 14.05.1992) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду від 01.07.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів на суму 501 163 637, 90 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 ТОВ "СІТІ`КОМ" визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру Боржника та призначено його ліквідатором арбітражного керуючого Кіцула С.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2017, серед іншого, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 11.03.2016, ліквідовано банкрута - ТОВ "СІТІ`КОМ" як юридичну особу, у зв`язку з банкрутством, провадження у справі №44/440-б припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017, залишеною без змін постаново Верховного Суду від 03.04.2018, ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута станом на 11.03.2016, ліквідацію банкрута - ТОВ "СІТІ`КОМ", як юридичної особи, та припинення провадження у справі № 44/440-б скасовано, прийнято нове рішення, яким у затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута відмовлено, усунуто арбітражного керуючого Кіцула С.Б. від виконання обов`язків ліквідатора ТОВ "СІТІ`КОМ", покладено виконання обов`язків ліквідатора Боржника на арбітражного керуючого Кіцула С.Б. до призначення Господарським судом міста Києва нового ліквідатора.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 призначено ліквідатором ТОВ "СІТІ`КОМ" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.; зобов`язано арбітражного керуючого Кіцула С.Б. передати ліквідатору Боржника арбітражному керуючому Кучаку Ю.Ф. всю документацію та інші матеріали, що стосуються ліквідації ТОВ "СІТІ`КОМ".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 задоволено скаргу ПАТ "Банк Форум" на дії ліквідатора Боржника; достроково припинено повноваження ліквідатора ТОВ "СІТІ`КОМ" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф., у зв`язку з неналежним виконання ним своїх обов`язків ліквідатора боржника; призначено ліквідатором ТОВ "СІТІ`КОМ" арбітражного керуючого Реверука П.К.; зобов`язано арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. передати ліквідатору Боржника арбітражному керуючому Реверуку П.К. всю документацію та інші матеріали, що стосуються ліквідації ТОВ "СІТІ`КОМ".

Короткий зміст заявлених вимог

У грудні 2021 року ліквідатор Боржника арбітражний керуючий Реверук П.К. подав до господарського суду заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на його учасника Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕМНТС ЕНД ДЕВЕЛОПМЕНТ" (далі - ТОВ "ІНВЕМНТС ЕНД ДЕВЕЛОПМЕНТ") , та керівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , просив стягнути з перелічених осіб на користь Боржника 501 163 637, 90 грн.

Подана заява обґрунтована тим, що в результаті дій та бездіяльності колишніх керівників та засновника Боржник став неплатоспроможним, що призвело до його банкрутства та унеможливило проведення ним розрахунків з його кредиторами.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 44/440-б:

задоволено клопотання ліквідатора Боржника № 02-75/1168 від 01.12.2022; затверджено звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого Реверука П.К. за виконання повноважень ліквідатора Боржника у справі № 44/440-б за період з 17.02.2021 по 30.11.2022 у розмірі 403 714, 32 грн;

затверджено звіт про витрати арбітражного керуючого Реверука П.К., пов`язані із виконанням повноважень ліквідатора боржника у справі №44/440-б за період з 23.01.2021 по 30.11.2022 у розмірі 1 276, 20 грн;

відмовлено ліквідатору Боржника в задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника та стягнення 501 163 637, 90 грн.

Ухвала суду в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "СІТІ`КОМ" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника мотивована тим, що застосування субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), чинного на час подання ліквідатором заяви. Однак, КУзПБ набрав чинності 21 квітня, а введений в дію 21 жовтня 2019 року, тобто норми про притягнення керівника, засновників та третіх осіб за доведення до банкрутства не існувало на дату відкриття провадження у цій справі, а отже була відсутня цивільна відповідальність в рамкам справи про банкрутство боржника.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 06.12.2022 в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "СІТІ`КОМ" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника, Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" (далі - АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус") оскаржило її (ухвалу) в апеляційному порядку.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 апеляційну скаргу АТ "ЗНВКІФ "Інвестохіллс Хеліантус" задоволено частково; змінено мотивувальну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 44/440-б, виклавши її в редакції цієї постанови; резолютивну частину ухвали залишено без змін.

Постанова апеляційного господарського суду обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції про не існування на момент порушення провадження у справі про банкрутство Боржника - 08.07.2010 норм про притягнення керівника, засновників та третіх осіб за доведення до банкрутства є помилковими, адже на вказану дату були чинними норми частини п`ятої статті 25 Закону про банкрутство (в редакції, яка діяла до 19.01.2013), що передбачали право ліквідатора при здійсненні своїх повноважень заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Разом з тим, дослідивши подані ліквідатором Боржника докази, апеляційним судом, серед іншого, зазначено, що: звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану Боржника щодо виявлення ознак неплатоспроможності, проведений на підставі лише звітів та балансів, не є безумовним доказом доведення Боржника до банкрутства; ліквідатор стверджує, що боржник переводив активи, зокрема і отримані кредитні кошти на користь інших осіб, при цьому, жодних доказів не надає; фактично викладені в заяві доводи ліквідатора стосуються лише ОСОБА_1 , натомість заявником не наведено жодних тверджень та пояснень стосовно керівника ОСОБА_2 та учасника ТОВ "СІТІ`КОМ" - ТОВ "ІНВЕМНТС ЕНД ДЕВЕЛОПМЕНТ".

Установивши відсутність у матеріалах справи та ненадання ліквідатором Боржника належних доказів щодо вчинення зазначеними особами дій чи бездіяльності, що призвели до банкрутства ТОВ "СІТІ`КОМ", суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на будь-кого із цих осіб субсидіарної відповідальності відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ, у зв`язку з чим залишив резолютивну частину оскаржуваної ухвали без змін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Ліквідатор ТОВ "СІТІ`КОМ" арбітражний керуючий Реверук П.К. (далі також скаржник) подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у цій справі скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник стверджує про невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (частини другої статті 61 КУзПБ) та порушення процесуальних норм щодо повного та всебічного дослідження обставин справи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, а саме:

- про застосування статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо добросовісності і розумності дій керівників підприємств (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 26.11.2019 у справі №910/20261/16);

- про застосування частини другої статті 61 КУзПБ (постанови Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 916/1272/18, від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 29.06.2023 у справі № 923/1054/15.

У контексті порушення процесуальних норм скаржник доводить неповноту дослідження судами попередніх інстанцій всіх зібраних у справі доказів та встановлення обставин, що мають суттєве значення, зокрема щодо: укладення Боржником кредитних договорів та договорів застави (в забезпечення виконання зобов`язань за одним із кредитних договорів) в той час, коли вже існував великий обсяг кредиторської заборгованості; неповернення кредитів; безрезультатного вчинення ліквідатором дій з розшуку заставного рухомого майна банкрута; наявності досудового розслідування у кримінальному провадженні №12013000000000221 від 18.02.2013 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України відносно посадових осіб ТОВ "СІТІ`КОМ"; обставин, встановлених у рішенні Солом`янського районного суду від 09.04.2015 у справі № 760/28230/13-к.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до положень частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

06.07.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла вищевказана касаційна скарга ліквідатора Боржника.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 44/440-б визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2023 касаційну скаргу ліквідатора Боржника залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 24.07.2023 до касаційного суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "СІТІ`КОМ" арбітражного керуючого Реверука П.К. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 44/440-б; призначено касаційну скаргу до розгляду на 20.09.2023 о 11:45 год.

У зв`язку із відпусткою судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Погребняк В.Я., Картере В.І. (витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18.09.2023).

Судове засідання 20.09.2023 відбулось за участю скаржника - ліквідатора ТОВ "СІТІ`КОМ" арбітражного керуючого Реверука П.К. та представника ОСОБА_1 -Бобовича М.М., які надали пояснення у справі. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю інших повноважних представників учасників судового процесу.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом судового розгляду є заява ліквідатора ТОВ "СІТІ`КОМ" про покладення на відповідних осіб (єдиного учасника цього Товариства та його керівників) субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Частиною першою статті 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

За змістом частини першої статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.

Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне доведення до банкрутства, а також неправомірні дії у процедурах неплатоспроможності, пов`язані з розпорядженням майном боржника, що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, тягнуть за собою кримінальну відповідальність винних осіб відповідно до закону (частина четверта статті 215ГК України).

Аналіз наведених норм статті 215 ГК України дає підстави для висновку, що, окрім кримінальної відповідальності за (1) приховування банкрутства, (2) фіктивне банкрутство, (3) умисне доведення до банкрутства та (4) неправомірні дії у процедурах неплатоспроможності, пов`язані з розпорядженням майном боржника, що завдали істотної шкоди інтересам кредиторів та держави, - на засновників (учасників) боржника, власників майна, а також інших осіб за порушення вимог законодавства про банкрутство може бути покладено й інший вид юридичної відповідальності у випадках, передбачених законом.

Так, КУзПБ передбачає покладення (за відповідних умов) на третіх осіб цивільної відповідальності, а саме: (1) субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та (2) солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів в порядку частини шостої статті 34 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ (в редакції Кодексу на час звернення ліквідатора із заявою) під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Застосуванню такого виду цивільної відповідальності як субсидіарна передує встановлення відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого частини другої статті 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (форми вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності щодо боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої, третьої статті 4 КУзПБ.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що хоча приписи частини другої статті 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

З огляду на зазначене, при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

При цьому, виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), Суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження зазначених елементів/складових, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відтак можливість визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів.

Верховний Суд звертає увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно й розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, так як протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Такі висновки викладені у зазначеній скаржником постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 916/1272/18 та узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 922/2187/16, від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20.

Колегія суддів також звертається до висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 923/1054/15 (на яку посилається скаржник у контексті підстави касаційного оскарження), відповідно до якого при цивільно-правовій відповідальності особа, яка є відповідачем, повинна довести відсутність своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень ЦК України. При цьому з огляду на суб`єктний склад (абзац 2 частини другої статті 61 КУзПБ) осіб, які можуть нести субсидіарну відповідальність у зв`язку з доведенням до банкрутства, вина може виявлятися як у формі умислу, так і необережності.

Крім того, у статті 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 911/3554/17 (911/401/21)).

Особа вправі протиставити будь-які аргументи на користь відсутності умислу або й необережності при покладенні на неї субсидіарної відповідальності. Ненадання контраргументів свідчить про усвідомлення особою статусу та наслідків та відсутність критеріїв, які б могли впливати на оцінку обставин справи.

Зазначені вище правові висновки є усталеними у практиці Верховного Суду щодо розгляду спорів про покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справах про банкрутство.

У справі, що розглядається, заява ліквідатора ТОВ "СІТІ`КОМ" про покладення субсидіарної відповідальності на учасника цього Товариства та його керівників обґрунтована тим, що на 2008 рік у Боржника вже були наявні всі ознаки неплатоспроможності, проте вказане Товариство, від імені та в інтересах якого діяли засновник та керівники, укладало кредитні договори без наміру їх повернення. Крім того, колишнім керівником банкрута не здійснювалися заходи щодо запобігання банкрутству боржника та позасудові процедури щодо відновлення платоспроможності, а також не проводилося звітування перед зборами учасників банкрута щодо важкого фінансового становища підприємства.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора, керувався тим, що норми про притягнення керівника, засновників та третіх осіб за доведення до банкрутства не існувало, а отже була відсутня цивільна відповідальність в рамкам справи про банкрутство боржника.

Апеляційний господарський суд, спростувавши такі помилкові висновки суду першої інстанції, вірно зазначив про те, що на дату відкриття провадження у цій справі про банкрутство ТОВ "СІТІ`КОМ" (08.07.2010) були чинними норми частини п`ятої статті 25 Закону про банкрутство (в редакції, яка діяла до 19.01.2013), що передбачали право ліквідатора при здійсненні своїх повноважень заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Втім, перевіривши доводи ліквідатора Боржника, подані ним докази та матеріали справи, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку про не доведення заявником вказаних в заяві підстав для покладення на учасника ТОВ "СІТІ`КОМ" та його колишніх керівників субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника.

Верховний Суд не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на їх передчасність, що полягає у такому.

Апеляційним судом встановлено, що ліквідатор Боржника, звертаючись до господарського суду з відповідною заявою, визначив підстави, за яких, на його думку, існує необхідність в покладанні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на винних осіб, зокрема:

- за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "СІТІ`КОМ", зокрема, з даних зведеного балансу за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 встановлено зростання довгострокових та поточних зобов`язань, а саме: показник зобов`язань станом на 2006 рік становив 130 527, 00 грн, на 2007 рік - 275 425,5 грн, на 2008 рік - 309 494,00 грн;

- 03.07.2008 між ТОВ "СІТІ`КОМ" в особі керівника Філатова Р.П. та ВАТ «КБ «Надра» укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування №16/КЛ-V/2008-980 в межах 9 500 000,00 грн. В забезпечення виконання зобов`язань по договору позичальником укладено: (1) договір застави товарів в обороті №16/ЗТО- V/2008 від 03.07.2008 (предмет застави оцінено сторонами у 2 700 000,00 грн) та (2) договір застави основних засобів від 03.07.2008 (залишкова вартість предмета застави становить 11 562 331,00 грн). Водночас, отримані кредитні кошти Боржником повернуто не було, що підтверджується ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2011 у цій справі, відповідно до якої ВАТ "КБ "Надра" визнано кредитором по відношенню до боржника за вказаним вище кредитним договором;

- 30.09.2008 між ТОВ "СІТІ`КОМ" в особі керівника ОСОБА_1 та ВАТ "КБ "Надра" укладено договір про надання мультивалютної невідновлювальної відкличної кредитної лінії №29 в межах максимального ліміту заборгованості 51 700 000,00 грн та 1 730 000,00 доларів США. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань між сторонами укладено договір застави товарів в обороті №26ВД/Z-1 від 30.09.2008, заставною вартістю 16 827 479,12 грн. Водночас отримані кредитні кошти боржником повернуто не було, що підтверджується ухвалою господарського суду міста Києва від 01.07.2011 у цій справі, відповідно до якої ВАТ "КБ "Надра" визнано кредитором по відношенню до боржника за вказаним вище кредитним договором;

- враховуючи тяжкий фінансовий стан ТОВ "СІТІ`КОМ" станом на 2008 рік, можна дійти висновку, що Боржник, від імені та в інтересах якого діяли засновник та керівники, не мав наміру повертати кошти, які були отримані за вказаними вище кредитними договорами;

- обставини, встановлені рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 09.04.2015 у справі №760/28230/13-к.

Спростовуючи доводи заявника, суд апеляційної інстанції встановив такі обставини:

- звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника щодо виявлення ознак неплатоспроможності, проведений на підставі лише звітів та балансів, не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства;

- ліквідатор стверджує, що боржник переводив активи, зокрема і отримані кредитні кошти на користь інших осіб, при цьому, жодних доказів не надає;

- ліквідатором не встановлено та не підтверджено, яким чином взагалі було використано кредитні кошти;

- матеріали справи не містять банківських виписок по рахункам боржника, з яких вказані обставини можна б було встановити.

- ліквідатор, як на один з головних доказів посилається на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 09.04.2015 у справі № 760/28230/13-к, в якому визначено, що обвинувачений Особа 2 (за твердженням ліквідатора Філатов Р.П.) частково визнав свою вину в неналежному веденні господарської діяльності. При цьому, у вказаному рішенні вказано, що Особа 2 вказала про відчуження активів іншими особами на користь ТОВ "Персональна електроніка". Ліквідатором не надано доказів на підтвердження встановлення вказаних взаємовідносин між боржником та ТОВ "Персональна електроніка" для підтвердження вказаних обставин. Не надано доказів звернення до вказаного підприємства з метою повернення майна боржника або стягнення коштів в разі неможливості його повернення.

- ліквідатор вказував, в судовому засіданні, що в нього були відсутні банківські виписки по рахунках боржника та інші докази на яких наголошує суд, однак, до подання відповідної заяви до суду так і після її подання, ліквідатор не був позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про витребування доказів у третіх осіб.

- фактично доводи ліквідатора викладені в заяві стосуються лише ОСОБА_1 ;

- ліквідатором в своїй заяві не наведено жодних тверджень та пояснень стосовно керівника ОСОБА_2 та учасники ТОВ "СІТІ`КОМ" - ТОВ "ІНВЕМНТС ЕНД ДЕВЕЛОПМЕНТ". Також не додано і належних доказів, що саме з вини вказаних осіб відбулося банкрутство Боржника. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення вказаними особами взагалі будь-яких дій направлених на свідоме доведення Боржника до банкрутства.

Разом з тим, Верховний Суд вважає, що посилання апеляційного суду на не надання ліквідатором доказів на підтвердження доводів про переведення Боржником активів, зокрема і отриманих кредитних коштів, на користь інших осіб, а також щодо не встановлення та не підтвердження ліквідатором того, яким чином взагалі було використано кредитні кошти, є необґрунтованими без урахування та правової оцінки судом аргументів заявника про те, що: (1) ліквідатору банкрута не було передано жодних документів фінансової звітності, бухгалтерського обліку, будь-якого майна Боржника; (2) ліквідатором Реверуком П.К. були вжиті належні заходи з розшуку заставного майна Боржника, зокрема направлено запити на адреси підприємств.

У даному випадку, сам факт не передання жодних документів фінансової звітності та будь-якого майна Боржника вже, на думку суду касаційної інстанції, за загальним правилом мав би ставити питання щодо добросовісності осіб, які притягуються до відповідальності.

У зв`язку з цим, належної правової оцінки потребували доводи ліквідатора Боржника про те, що оскільки керівники підприємств є відповідальними особами за ведення та збереження фінансової звітності та бухгалтерського обліку, а також за розпорядження та збереження майна, то бездіяльність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (колишніх керівників Боржника), яка полягає у не передачі документів, інформації та майна, слід розцінювати як приховування інформації про активи та умисну їх втрату (виведення).

Однак, апеляційний суд обмежився твердженням про не надання ліквідатором належних доказів, що саме з вини вказаних осіб відбулося банкрутство Боржника, натомість не дослідив належно із оцінкою відповідних доводів зазначене питання.

Також, судом апеляційної інстанції не досліджено питання того, чи особи, до яких заявлено позов про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника, подали будь-які пояснення та докази з метою виконання обов`язку щодо доведення відсутності своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень ЦК України (за висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі № 923/1054/15).

Таким чином, апеляційний суд у цій справі необґрунтовано поклав на ліквідатора обов`язок доведення вини відповідачів у доведенні Боржника до банкрутства.

Крім того, апеляційному господарському суду (ураховуючи, що суд першої інстанції помилково самоусунувся від розгляду спору по суті) належало перевірити доводи ліквідатора про те, що підставою для субсидіарної відповідальності, зокрема, учасника ТОВ "СІТІ`КОМ" - ТОВ "ІНВЕМНТС ЕНД ДЕВЕЛОПМЕНТ" була його бездіяльність, що призвела до неплатоспроможності Боржника, оскільки, будучи єдиним учасником ТОВ "СІТІ`КОМ" (в редакції Статуту станом на лютий 2010 року), він мав здійснювати, але не здійснював, належний контроль за діяльністю Боржника.

Судова колегія касаційного суду вважає, що усі зазначені доводи заявника не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від судів попередніх інстанцій їх повного дослідження та надання їм належної оцінки і відображення у судових рішеннях.

Верховний Суд також враховує, що впродовж всього розгляду справи ліквідатор Боржника в якості доказів вини ОСОБА_1 (як колишнього керівника ТОВ "СІТІ`КОМ") у доведенні Боржника до банкрутства посилався на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 09.04.2015 у справі №760/28230/13-к, за змістом якої досудовим розслідуванням встановлено (далі мовою оригіналу): "Органом досудебного расследования ОСОБА_2 обвиняется в том, что, он, будучи с 02.11.2006 года директором ООО "Сити`ком" (ЕГРПОУ 33104061) … являясь должностным лицом данного Общества, в период с 03.07.2008 года по 29.09.2009 года ненадлежащим образом исполнял свои служебные обязанности из-за недобросовестного отношения к ним, что повлекло тяжкие последствия для ООО "Сити`ком" при следующих обстоятельствах ...

В дальнейшем, ОСОБА_2, будучи директором ООО "Сити`ком" (ЕГРПОУ 33104061), и, выполняя организационно-распорядительные функции, закрепленные в Уставе Общества, то есть, являясь должностным лицом, 10.06.2008 года и 03.07.2008 года обратился в ОАО КБ "Надра" … с ходатайством о получении кредита в размере 9,5 млн. грн. под 21% годовых за пользование кредитом на срок двенадцать месяцев. Для получения положительного заключения кредитного комитета банка и в целях обеспечения выполнения обязательств по кредитному договору ОСОБА_2 предоставил банку перечень товаров в обороте, офисного и торгового оборудования, принадлежащих ООО "Сити`ком" (ЕГРПОУ 33104061), которые находились на балансе.

В дальнейшем, ОСОБА_2 , будучи ответственным за финансово-хозяйственную деятельность общества, будучи не только обязанным, но и имея реальную возможность выполнить возложенные на него служебные обязанности надлежащим образом, то есть, имея возможность действовать так, как того требуют интересы ООО "Сити`ком" (ЕГРПОУ 33104061), не имея соответствующего разрешения ОАО КБ "Надра" на реализацию залогового имущества, после получения обществом денежных средств в сумме 9500000 грн. в соответствии с кредитным договором № 16/КЛ-V/2008-980, обязательства, предусмотренные в п. 3.2.5 договора, не выполнил и допустил служебную халатность, которая выразилась в самоустранении от управления и организации финансово-хозяйственной деятельности ООО "Сити`ком" (ЕГРПОУ 33104061), в результате чего были реализованы предметы залога, которые находились в г. Запорожье по ул. Ленина, 147, на сумму 2700000 грн., оборудование на сумму 11562331 грн., предметы залога … путем создания нового юридического лица - ООО "Персональная электроника" (ЕГРПОУ 36385367) и в результате дальнейшего отчуждения данному предприятию офисного, торгового оборудования и товаров в обороте, которые находились на балансе ООО "Сити`ком" (ЕГРПОУ 33104061.)

При этом, ОСОБА_2 не организовал надлежащим образом ведение бухгалтерского учета ООО "Сити`ком" (ЕГРПОУ 33104061), не контролировал прием денежных средств, полученных за продажу товаров в обороте, указанных в договоре залога № 16/ЗТО-V/2008 от 03.07.2008 года, поскольку денежные средства в кассу или на банковские счета ООО "Сити`ком" (ЕГРПОУ 33104061) не вносились и, соответственно, кредитная задолженность перед ОАО КБ "Надра" не погашалась. Кроме этого, учет имеющегося офисного и торгового оборудования, которое выступало предметом залога и находилось в помещениях магазинов ООО "Сити`ком" (ЕГРПОУ 33104061) при их закрытии, не проводился и дальнейшая передача указанного оборудования работникам ОАО КБ "Надра" не происходила.

Вследствие бездействия ОСОБА_2 , как должностного лица, в условиях, когда он должен был и мог совершить действия, которые входили в круг его служебных обязанностей, ООО "Сити`ком" (ЕГРПОУ 33104061) причинены тяжкие последствия, поскольку обществу нанесен материальный ущерб на общую сумму 139 020 грн. 40 коп., что в 250 и более раз превышает необлагаемый минимум доходов граждан на момент совершения уголовного преступления.

В судебном заседании обвиняемый ОСОБА_2 свою вину в совершении инкриминируемого уголовного правонарушения признал частично и показал, что с 02.11.2006 года по сентябрь 2009 года работал директором ООО "Сити`ком" ... В результате корпоративных споров в конце сентября 2009 года он уволился с должности директора ООО "Сити`ком". ".

Крім того, ліквідатор доводив, що зазначеною у вказаному судовому рішенні Особою 2 є колишній директор Боржника - Філатов Р.П., оскільки саме він обіймав посаду керівника з листопада 2006 - по січень 2009 року.

Проте, суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив вказані доводи ліквідатора Боржника, у тому числі у контексті наявності преюдиційних обставин щодо неналежного здійснення своїх службових обов`язків керівником ТОВ "СІТІ`КОМ", який є одним із відповідачів у цьому спорі. Водночас апеляційним судом не враховано й обставин того, чи доводила вказана особа у межах спору у цій справі відсутність своєї вини у доведенні Боржника до банкрутства внаслідок такої бездіяльності.

Верховний Суд зауважує, для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства.

Порушення судом апеляційної інстанції принципу повноти встановлення обставин справи, оцінки доказів та їх відображення у прийнятому судовому рішенні, якими вирішувався спір по суті, свідчить про передчасність здійснених висновків у даній справі щодо недоведеності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на відповідачів.

Враховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника є передчасними, оскільки такі висновки зроблені за відсутності повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії").

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають, оскільки суд першої інстанції, невірно застосовавши норми права, безпідставно не здійснив розгляд спору по суті, натомість апеляційний господарський суд допустив неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на обмеження, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з`ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Інші доводи скаржника стосовно застосування судом апеляційної інстанції статті 13 ЦК України без урахування правових висновків Верховного Суду щодо її застосування, колегія суддів відхиляє з огляду на нерелевантність таких висновків обставинам цієї справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на допущені судами порушення норм права та ураховуючи обґрунтованість заявлених скаржниками підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу, і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ`КОМ" арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 (у частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 у справі № 44/440-б скасувати.

3. Справу № 44/440-б в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді В.І. Картере

В.Я. Погребняк