Постанова

від 19.09.2023 по справі 917/724/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/724/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 (суддя Сірош Д.)

і постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 (головуючий суддя Терещенко О. І., судді Тихий П. В., Шутенко І. А.)

у справі № 917/724/21

за позовом керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в особі Котелевської селищної ради Полтавської області

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, 2) Фермерського господарства "ВЕЕТ" і 3) ОСОБА_1

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок,

(у судовому засіданні взяли участь прокурорка - Круш Т. О., представник віддповідача-2, -3 - Гордієнко А. В.)

СУТЬ СПОРУ

1. У цій справі керівник Диканської окружної прокуратури Полтавської області (далі - прокурор) в особі Котелевської селищної ради Полтавської області (далі - позивач, Селищна рада) оскаржив накази Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - відповідач-1, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) та укладені на їх підставі зі ОСОБА_1 (далі - відповідач-3, ОСОБА_1 ) договори оренди земельних ділянок, з підстав порушення законодавчо встановленої процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства.

2. Суди погодилися з доводами прокурора про недотримання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області порядку надання та використання земельних ділянок для ведення фермерського господарства під час прийняття оспорюваних наказів та укладення на їх підставі відповідних договорів оренди, проте відмовили у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами у спорі.

3. Незгода прокурора з висновками попередніх судів щодо застосування наслідків спливу позовної давності стала предметом касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

4. За результатами касаційного розгляду Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на викладене нижче.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст вимог і підстав позову

5. Прокурор в особі Селищної ради звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, Фермерського господарства "ВЕЕТ" (далі - відповідач-2, ФГ "ВЕЕТ") та ОСОБА_1 , в якому просив:

- визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання дозволів ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, а саме: від 04.08.2014 № 2020-сг, від 04.08.2014 № 2017-сг, від 04.08.2014 № 2018-сг; від 04.08.2014 № 2019-сг; від 04.08.2014 № 2022-сг, від 04.08.2014 № 2021-сг, від 04.08.2014 № 2015-сг;

- визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання ОСОБА_1 в оренду земель сільськогосподарського призначення державної власності із земель запасу для ведення фермерського господарства, а саме: від 22.12.2014 №5762-СГ, від 22.12.2014 № 5760-СГ; від 22.12.2014 № 5765-СГ; від 22.12.2014 № 5758-СГ; від 22.12.2014 № 5759-СГ; від 22.12.2014 № 5757-СГ; від 22.12.2014 № 5761-СГ;

- визнати недійсними 7 договорів оренди земельних ділянок загальною площею 199,9919 га, укладених між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 , а саме: від 22.12.2014 щодо земельної ділянки площею 62,4434 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0384, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області строком на 49 років; від 22.12.2014 щодо земельної ділянки площею 15,2764 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0385, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області строком на 49 років; від 22.12.2014 щодо земельної ділянки площею 20,3775 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0387, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області строком на 49 років; від 22.12.2014 щодо земельної ділянки площею 24,3836 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0388, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області строком на 49 років; від 22.12.2014 щодо земельної ділянки площею 58,4196 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0389, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області строком на 49 років; від 22.12.2014 щодо земельної ділянки площею 8, 9504 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0390, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області строком на 49 років; від 22.12.2014 щодо земельної ділянки площею 10,1410 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0391, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області строком на 49 років;

- зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ "ВЕЕТ", шляхом підписання акта приймання - передачі земельної ділянки, повернути земельні ділянки загальною площею 199,9919 га Селищній раді, а саме: земельну ділянку площею 62,4434 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0384, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області; земельну ділянку площею 15,2764 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0385, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області; земельну ділянку площею 20,3775 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0387, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області; земельну ділянку площею 24,3836 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0388, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області; земельну ділянку площею 58,4196 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0389, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області; земельну ділянку площею 8,9504 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0390, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області; земельну ділянку площею 10,1410 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0391, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області.

6. Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначав, що всупереч вимогам земельного законодавства ГУ Держгеокадастру у Полтавській області видав накази, згідно з якими незаконно передано ОСОБА_1 у користування (оренду) земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення без проведення земельних торгів (аукціону), оскільки на момент укладення договорів оренди ОСОБА_1 вже створив та зареєстрував ФГ "ВЕЕТ", яке мало у користуванні земельні ділянки, а відтак отримання в грудні 2014 року земельних ділянок для ведення фермерського господарства мало б відбутись за результатами проведення земельних торгів.

7. На переконання прокурора, звертаючись з клопотаннями до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області ОСОБА_1 мав на меті уникнути процедури проведення земельних торгів при отриманні в оренду земельних ділянок, що суперечить вимогам статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Отже, спірні накази прийнято, а договори оренди землі укладено з порушенням положень ЗК України та Закону України "Про фермерське господарство".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, наказами ГУ Держгеокадастру у Полтавській області ОСОБА_1 надано 7 дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо 7 земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, а саме: від 04.08.2014 № 2020-сг; від 04.08.2014 №2017-сг; від 04.08.2014 № 2018-сг; від 04.08.2014 № 2019-сг; від 04.08.2014 № 2022-сг; від 04.08.2014 № 2021-сг; від 04.08.2014 № 2015-сг.

9. За результатами розгляду 7 клопотань ОСОБА_1 про надання земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства наказами ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 22.12.2014 № 5762-СГ, від 22.12.2014 № 5760-СГ, від 22.12.2014 № 5765-СГ, від 22.12.2014 № 5758-СГ, від 22.12.2014 № 5759-СГ, від 22.12.2014 № 5757-СГ, від 22.12.2014 № 5761-СГ передано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства 7 земельних ділянок загальною площею 199,9919 га, які розташовані за межами населеного пункту Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області. Усі зазначені накази ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийнятті на підставі клопотань та доданих до них документів ОСОБА_1 .

10. На підставі вказаних наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 уклали 7 договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 199,9919 га, які розташовані за межами населеного пункту Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області, а саме: від 22.12.2014 щодо земельної ділянки площею 62,4434 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0384, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області строком на 49 років; від 22.12.2014 щодо земельної ділянки площею 15, 2764 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0385, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області строком на 49 років; від 22.12.2014 щодо земельної ділянки площею 20,3775 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0387, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області строком на 49 років; від 22.12.2014 щодо земельної ділянки площею 24,3836 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0388, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області строком на 49 років; від 22.12.2014 щодо земельної ділянки площею 58,4196 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0389, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області строком на 49 років; від 22.12.2014 щодо земельної ділянки площею 8, 9504 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0390, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області строком на 49 років; від 22.12.2014 щодо земельної ділянки площею 10,1410 га, кадастровий номер 5322281300:00:004:0391, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області строком на 49 років.

11. Вказані договори оренди землі в період з 06.04.2015 до 08.04.2015 пройшли державну реєстрацію із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

12. Як зазначав прокурор, у поданих до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області заявах (клопотаннях) про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, а саме: заяви на орієнтовні площі 62,4434 га від 19.06.2014, 15,2762 га від 19.06.2014, 20,7710 га від 19,06,2014, 24,3831 га від 19.06.2014, 58,4196 га від 19.06.2014, 8,9504 га від 19,06.2014 не обґрунтовано бажані для отримання розміри земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності створюваного фермерського господарства. У всіх клопотаннях та доданих до них документах не вказано кількість членів фермерського господарства, наявність у них права на безоплатне одержання землі та не міститься доказів про наявність сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку землі

13. Крім того, відповідно до інформації, наданої Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області від 16.05.2018 за № 01/38/1812, розпорядженням голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 11.12.2012 № 426 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо виготовлення документів, що посвідчують право користування земельними ділянками для подальшого надання в оренду на території Качалівської сільської ради орієнтовного площею 510,6945 га, з них 473,2288 га ріллі із земель запасу сільськогосподарського призначення та не витребуваних земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

14. 08.04.2014 на підставі розпорядження голови Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області від 07.04.2014 № 126 Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області та ОСОБА_1 уклали 79 договорів оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

15. Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб-підприємців 05.11.2014 здійснено державну реєстрацію юридичної особи - ФГ "ВЕЕТ", ідентифікаційний код 38289157, засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 .

16. Отже, за доводами прокурора, передача земельних ділянок ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства позбавила державу можливості отримували орендну плату у розмірі, визначеному на умовах прозорої конкуренції та з дотриманням вимог статей 124, 134 ЗК України.

17. 18.06.2015 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із клопотаннями про наданню згоди на укладення договорів суборенди вказаних земельних ділянок.

18. 19.06.2015 ГУ Держгеокадастру надано дозвіл ОСОБА_1 на укладення договорів суборенди.

19. 20.06.2015 ОСОБА_1 та ФГ "ВЕЕТ" уклали договори суборенди наступних земельних ділянок: щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322281300:00:004:0384 площею 62,4434 га, що розташована за межами населеного пункту ні території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області (право суборенди земельної ділянки зареєстровано Реєстраційною службою Котелевського РУЮ 04.07.2015, номер запису про речове право - 10293900); щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322281300:00:004:0385 площею 15,2764 га, що розташована за меж;ами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області (право суборенди земельної ділянки зареєстровано Реєстраційною службою Котелевського РУЮ 04.07.2015, номер запису про речове право - 10292025); щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322281300:0)0:004:0387 площею 20,3775 га, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області (право суборенди земельної ділянки зареєстровано Реєстраційною службою Котелевського РУЮ 04.07.2015, номер запису про речове право - 10293437); щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322281300:00:004:0388, площею 24,3836 га, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області (право суборенди земельної ділянки зареєстровано Реєстраційною службою Котелевського РУЮ 04.07.2015, номер запису про речове право - 10295126); щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322281300:00)004:0389, площею 58,4196 га, що розташована за межами населеного пункту на| території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області (право суборенди земельної ділянки зареєстровано Реєстраційною службою Котелевського РУЮ 04.07.2015, номер запису про речове право - 10294454); щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322281300:00;004:0390, площею 8, 9504 га, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області (право суборенди земельної ділянки зареєстровано Реєстраційною службою Котелевського РУЮ 04.07.2015, номер запису про речове право - 10292516); щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322281300:00:004:0391, площею 10,1410 га, що розташована за межами населеного пункту на території Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області (право суборенди земельної ділянки зареєстровано Реєстраційною службою Котелевського РУЮ 04.07.2015, номер запису про речове право - 10293051).

20. Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 09.12.2020 № 31-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" Котелевській селищній раді Полтавського району (Котелевського району) Полтавської області у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2914,6706 га, які розташовані за межами населених пунктів. Відповідно до акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 09.12.2020 земельні ділянки з кадастровими номерами: 5322281300:00:004:0384, 5322281300:00:004:0385, 5322281300:00:004:0387, 5322281300:00:004:0388, 5322281300:00:004:0389, 5322281300:00:004:0390, 5322281300:00:004:0391, передано з державної власності в комунальну власність Селищної ради.

21. Ураховуючи викладене, розпорядником спірних земельних ділянок є Селищна рада.

22. Вказані вище обставини стали підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до Господарського суду Полтавської області

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

23. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2023, в задоволенні позову відмовлено.

24. Судові рішення мотивовано тим, що надання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Слончаку В. В. на підставі оспорюваних наказів в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення: сільськогосподарські угіддя (рілля), розташованих за межами за межами населеного пункту Деревківської сільської ради Котелевського району Полтавської області, загальною площею 199,9919 га та подальша передача їх ФГ "ВЕЕТ" шляхом укладання договорів суборенди, є порушенням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України. Крім того, позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди землі, а також позовні вимоги про повернення у позивача земельних ділянок є похідними від первісних позовних вимог.

25. Водночас, враховуючи звернення відповідачів із заявами про застосування позовної давності, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову в зв`язку зі спливом позовної давності. При цьому суд зазначив, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Крім того, місцевий господарський суд вказав на те, що про порушення прав держави уповноважений орган держави (ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) дізнався саме з моменту прийняття оскаржуваних наказів - 04.08.2014 та 22.12.2014.

Касаційна скарга

26. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

27. У касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 261, 264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012 від 06.02.2020, від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17.

28. Також касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій статей 256, 257, 261 ЦК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

29. Прокурор акцентує увагу на тому, що об`єктивно не міг довідатись про порушення інтересів держави з дати прийняття спірних наказів у 2014 році. Зазначає про залишення судами поза увагою обставин, що зумовили переривання перебігу позовної давності у спірних правовідносинах у зв`язку із розглядом судових спорів у інших справах.

30. Прокурор також наголошує, що у спірних правовідносинах визначальним є обізнаність Селищної ради як потенційного позивача саме про факт порушення її прав, а не інформованість про певні обставини щодо його майна чи його передачі.

Узагальнені доводи інших учасників справи

31. ГУ Держгеокадастру у Полтавській області подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

32. На думку відповідача-1, оскільки нормами законодавства не передбачено конкурентної процедури земельних торгів для передачі землі в оренду для фермерських господарств, а також обмежень у кількості таких земельних ділянок, оспорювані накази і укладені на їх підставі договори оренди земельних ділянок є такими, що відповідають нормам законодавства.

33. Водночас, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині застосування позовної давності за заявленими у цій справі прокурором вимогами.

34. 18.09.2023 представниця ФГ "ВЕЕТ" та ОСОБА_1 - адвокатка Коваленко О. В. подала відзив на касаційну скаргу поза межами строку, встановленого в ухвалі Верховного Суду від 31.08.2023, а тому, з урахуванням приписів частини другої статті 118 ГПК України, відзив залишається без розгляду.

35. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

36. Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

38. Верховний Суд зауважує, що підставою відмови у задоволенні позову є пропуск прокурором позовної давності.

39. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставами її подання стала незгода прокурора з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених у справі позовних вимог.

40. Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

41. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

42. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

43. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

44. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

45. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

46. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

47. За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

48. При цьому і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жоден орган.

49. Суди попередніх інстанцій зазначили, що прокурор з урахуванням його повноважень, наданих статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній до 14.07.2015), починаючи моменту прийняття оскаржуваних наказів (04.08.2014 та 22.12.2014) мав можливість отримати повну та достовірну інформацію про передачу спірних земельних ділянок в оренду у межах встановленої законом позовної давності, чого прокурором зроблено не було.

50. При цьому судами враховано, що держава в особі відповідного органу також дізналася про наявні обставини саме з моменту прийняття оскаржуваних наказів - 04.08.2014 та 22.12.2014.

51. При цьому відхиляючи доводи прокурора про те, що останній в межах наданих йому повноважень не міг встановити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді в спірних правовідносинах інакше, ніж шляхом отримання інформації від Краснокутської районної держаної адміністрації Харківської області 16.05.2018, суд апеляційної інстанцій врахував, що законність отримання Слончаком В. В. земельних ділянок для створення фермерського господарства була предметом проведення перевірки органами прокуратури в 2014 - 2016 роках.

52. Отже, суди виходили з того, що спірні накази, видані ГУ Держземагенства у Полтавській області 04.08.2014 та 22.12.2014, договори оренди земельних ділянок укладені 22.12.2014, право оренди зареєстровано в квітні 2015 року, проте з відповідним позовом до суду в межах цієї справи прокурор звернувся лише 11.05.2021, тобто з пропуском встановленої законом позовної давності у три роки.

53. Відповідно до частини п`ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

54. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причини пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин (такий висновок сформульовано в пункті 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19).

55. Водночас, у касаційній скарзі прокурор посилається на те, що позовна давність за заявленими у цій справі вимогами не пропущена, оскільки Селищна рада, яка є позивачем у справі - набула права комунальної власності на спірні земельні ділянки лише 09.12.2020 після передачі земельних ділянок державної власності у комунальну, а відтак з об`єктивних і незалежних від неї обставин не могла довідатися про допущені ГУ Держгеокадастру у Полтавській області порушення раніше ніж нею набуто право власності.

56. Наведений скаржником аргумент визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки у спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, а тому зміна уповноваженого органу не змінює порядок перебігу позовної давності. Визначаючи початок перебігу позовної давності в справі, слід враховувати, коли про порушене право дізналась держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний орган, який виконував відповідні функції в той чи інший час та змінювався в результаті прийняття нових нормативних актів. Відтак, при дослідженні питання пропуску позовної давності слід з`ясувати, коли про порушення своїх прав довідалася держава в особі уповноваженого органу. Відповідний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постановах від 24.01.2018 у справі № 914/801/17, від 19.06.2018 у справі № 922/2756/17.

57. Інший довід скаржника в частині посилання на обставини звернення прокурора з позовом у судовій справі № 353/696/18, які на його думку зумовили переривання позовної давності, також визнається Судом необґрунтованим.

58. Так, ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 16.04.2019 у справі № 535/696/18, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 19.06.2019, провадження у справі було закрито у зв`язку з непідсудністю справи суду цивільної юрисдикції.

59. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, відповідно до якого подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

60. Натомість, у справі що переглядається, прокурор, постійно наголошуючи під час розгляду справи в суді першої інстанції що позовна давність у цій справі не була пропущена (т. 1 а.с. 200-210 - відповідь на відзив ФГ "ВЕЕТ", т. 2 а.с. 149-154 - відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, т. 2 а.с. 159-161 - заперечення на заяву ФГ "ВЕЕТ" і Слончака В. В.), відповідного клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права не заявляв.

61. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог у цій справі саме з мотивів пропуску позовної давності.

62. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

63. При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

64. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

65. Так, у справі № 57/314-6/526-2012, на постанову Верховного Суду від 21.03.2018 у якій міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників та скасування державної реєстрації змін до установчих документів. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем доведено порушення його прав як учасника товариства рішеннями загальних зборів. Водночас, враховуючи, що позовна давність щодо вимог про визнання недійсними спірних рішень загальних зборів учасників товариств сплила та позивачем не доведено існування поважних причин поновлення такого строку, Верховний Суд зазначив, що господарські суди дійшли правильного висновку про те, що вимоги позивача про визнання недійсними наведених рішень загальних зборів учасників товариства задоволенню не підлягають у зв`язку зі спливом позовної давності.

66. У справі № 916/2828/18, на постанову Верховного Суду від 06.02.2020 у якій також міститься посилання у касаційній скарзі, розглядався позов про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки. Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в позові з огляду на те, що право позивача звернути стягнення на предмет іпотеки є порушеним, оскільки за відсутності згоди позивача як іпотекодержателя спірне іпотечне майно було продане, власник предмета іпотеки змінився, квартира, яка була предметом іпотеки, була переобладнана в офісне приміщення та переведена в нежитлове приміщення, а наявність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не свідчить про відсутність порушеного права позивача з огляду на те, що це рішення стосувалося предмету іпотеки - квартири, якої вже не існує у зв`язку з її переобладнанням у нежитлове приміщення, та було ухвалене щодо особи, яка з 19.02.2008 вже не була власником предмета іпотеки і на час прийняття цього рішення померла. Разом з цим суд відмовив у задоволенні позову з огляду на те, що позовні вимоги були заявлені після спливу позовної давності. При цьому суд відхилив доводи позивача про те, що він дізнався про зміну власника іпотечного майна лише в 2017 році та не пропустив відповідний строк, оскільки за умовами іпотечного договору позивач як іпотекодержатель має право у будь-який час протягом дії цього договору перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та експлуатації (використання) предмета іпотеки, інформація стосовно нового власника іпотечного майна була відображена у відповідних державних реєстрах, а відтак позивач мав змогу отримати її відповідно до норм чинного законодавства і вчасно звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Суд виснував, що у спірних правовідносинах позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця про звернення стягнення на іпотечне майно протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, а саме по закінченню тридцяти днів після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

67. Отже, аналіз висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях у справі, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, на які послався скаржник у касаційній скарзі, оскільки такі висновки не є різними за змістом, зроблені судами з урахуванням конкретних установлених фактичних обставин у справі і саме залежно від установлених обставин суди й застосували відповідні норми права.

68. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, на яку також посилається прокурор у касаційній скарзі, Суд дійшов таких висновків. На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною із принципом правової визначеності. Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність належить обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

69. У зазначеній цивільній справі № 362/44/17, Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.07.2017, яким відмовлено у позові першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння фізичних осіб, виходила зі встановлених судом першої інстанції обставин пред`явлення прокурором позову після спливу позовної давності без поважних причин, оскільки прокурор не заявляв клопотання про поновлення позовної давності, а суд відповідно не встановлював підстав поважності пропуску такого строку.

70. Оскільки у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій достеменно встановили обставини пропуску позовної давності за заявленими прокурором позовними вимогами, а в процесі розгляду цієї справи прокурор не заявляв клопотання про поновлення позовної давності, а лише наполягав на тому, що ним позовна давність не пропущена, то колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваних рішень судами якраз і було враховано висновок щодо застосування норм статті 261 ЦК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, хоча й без прямого посилання на зазначену постанову.

71. Посилання ж скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, предметом спору у якій було визнання незаконним і скасування пункту 40 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради, а позовні вимоги обґрунтовані тим, що державний акт виданий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду, передання яких у приватну власність для будівництва й обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд заборонене, колегією суддів також визнається необґрунтованим з огляду на таке.

72. За доводами скаржника, судами попередніх інстанцій не враховано висновки, які наведені в зазначеній постанові в частині того, що сам по собі факт присутності представника органів прокуратури на пленарному засіданні ради під час прийняття нею оскаржених рішень не є доказом обізнаності уповноважених органів держави про порушення її прав.

73. Водночас, враховуючи встановлені судами у цій справі обставини стосовно наявності у органів прокуратури всіх правових підстав та можливостей з дати прийняття ГУ Держгеокадастру у Полтавській області оспорюваних наказів з`ясувати всі обставини та звернутися з відповідним позовом в порядку господарського судочинства в межах позовної давності, колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі, на яку посилається скаржник та обставини вказаної справи № 488/5027/14-ц, не є подібними до правовідносин у справі № 917/724/21, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.

74. Інше посилання скаржника на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, в частині застосування статті 264 ЦК України в обґрунтування доводів щодо переривання позовної давності за заявленими у справі вимогами внаслідок пред`явлення позову до одного із кількох боржників, колегією суддів визнається необґрунтованим з огляду на таке.

75. Відповідно до частини другої статті 264 ГПК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

76. Водночас, як вбачається з постанови Полтавського апеляційного суду від 19.06.2019 у справі № 535/696/18 та ухвали Господарського суду Полтавської області від 28.01.2021 у справі № 917/1416/19, прокурор із позовами в цих справах звертався у червні 2018 року і серпні 2019 року відповідно.

77. Відтак, з урахуванням висновку судів попередніх інстанцій про початок перебігу позовної давності у справі, що переглядається, така позовна давність спливла ще до звернення прокурора із позовами у справах № 535/696/18 і № 917/1416/19, що само по собі виключає обставини її переривання.

78. Отже, аналіз висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях у справі, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених вище постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки такі висновки не є різними за змістом, а зроблені судами з урахуванням конкретних установлених фактичних обставин у справах і саме залежно від установлених обставин суди й застосували відповідні норми процесуального права.

79. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

80. Окрім цього, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верхового Суду щодо застосування статей 256, 257, 261 ЦК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" стосовно початку та умов перебігу позовної давності.

81. Колегія суддів не вбачає підстав для формування висновку щодо застосування зазначених вище норм права з огляду на численні постанови Верховного Суду, у яких міститься правова позиція щодо застосування зазначених норм, в тому числі і постанови, на які посилався скаржник у касаційній скарзі .

82. При цьому колегія суддів звертає увагу, що висновки судів попередніх інстанцій у справі, яка переглядається, щодо застосування положень про позовну давність, повністю відповідають та узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19, від 14.03.2023 у справі № 922/1796/19, від 07.06.2023 у справі № 922/3737/19, предметом розгляду у яких також було оскарження прокурором наказів Головного управління Держземагентства у Харківській області щодо надання ОСОБА_1 у 2014 році земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства та укладених на їх підставі договорів оренди.

83. За таких обставин наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

84. Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 ГПК України, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

85. Отже, аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.

86. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

87. З огляду на що, Верховний Суд погоджується з доводами ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, в тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

89. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

90. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник, у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень у справі.

91. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення і постанову судів попередніх інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

92. Зважаючи на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 у справі № 917/724/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил